23.01.13, Київ
У надвечір’я свята Богоявлення Карітас у Києві традиційно організував вечерю для потребуючих осіб, серед яких  діти і молодь, які проживають на вулиці, діти із кризових та малозабезпечених сімей, діти інваліди, діти позбавлені батьківського піклування, діти із багатодітних родин. Цьогоріч на вечері були присутніми понад 80 осіб, а це значно більше ніж минулими роками.

Свято розпочалося дитячою ляльковою виставою, яку представили студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені  І.Карпенка-Карого. Після цього підопічні діти і молодь Карітасу Київ поставили вертеп про новонародженого Христа.

Вечерю благословив спільною молитвою та привітальним словом директор київського Карітасу о. Роман Сиротич.

Він побажав усім Божої благодаті, миру, любові, висловив велику радість від того, що в цей день усі разом мають можливість розділити загальну трапезу та відчути дух Різдва.

Після цього гості приступили до споживання традиційних для українського свят-вечірнього столу страв – куті, пампушків, вареників і голубців, борщу і капусти, риби та інших страв.  Панувала тепла родинна атмосфера, якої діти, що перебувають у кризових обставинах життя, не мають вдома. Це саме те, що їм найбільше не вистачає, – любові і домашнього затишку.

«Зворушливо було спостерігати за дітьми, багато з яких чи не вперше були на такому свят-вечорі. Вони не знають, як поводитися, про що говорити, чого не пасує робити ? все незнайоме. Але навіть попри це вони відчувають любов та ласку, яку проявляють до них. Діти і молодь з кризових сімей дуже вдячні, хоча, можливо, не завжди вміють висловити цієї вдячності. І це закономірно ? їм ніхто ніколи не дякує за те, що вони просто є», ? говорить о. Роман.

На завершення усім дітям було роздано подарунки, солодощі та книги, а дехто ще і поніс із собою страви із Святої Вечері. Із повними руками, зігрітими серцями, усміхненими обличчями та словами вдячності усі нехотячи розходились, покидаючи соціальний центр Карітасу, де впродовж кількох годин їм було добре, радісно та родинно.

«Від свого імені та імені всіх дітей хочу висловити щиру подяку всім людям доброї волі, які спричинилися, щоб ця вечеря відбулася. Усіх бажаючих запрошую до діл милосердя, які спільними зусиллями можемо втілювати у нашому суспільстві серед бідних, хворих та потребуючих.

Для цього можна звернутися до мене чи у наш благодійний фонд за телефоном 097-1945911 і вияснити, в який саме спосіб Ви зможете стати благодійником», ? звертається директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

21.01.13, Україна
Цими днями добігла до свого кінця ювілейна «Різдвяна свічка». Організатори відзначають, що збільшились масштаби розповсюдження свічок і збору коштів для допомоги дітям і молоді, які живуть і кризових обставинах. Так само досягнуто більшого рівня поінформованості громадськості щодо цілі і суті акції.

«Ця благодійна ініціатива – можливість для кожного навіть незаможного українця внести свою лепту до опіки потребуючими дітьми!», ? вважає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

В рамках «Різдвяної свічки» неповносправна молодь долучається до виготовлення спеціальних різдвяних свічок, що згодом розповсюджуються через спільноти Української Греко-Католицької Церкви, корпоративних донорів і приватних благодійників. Цьогоріч до акції долучились благодійники і з Канади.  Загалом було поширено близько 150 тис. свічок.

Кожного року завдяки проведенню акції «Різдвяна свічка» соціальні центри Карітасу у різних регіонах України надають можливість тисячам потребуючих дітей і молоді брати участь у проведенні літніх таборів, відвідувати екскурсії, долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків, організовувати особливі свята і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві, і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

Анатолій Козак розповідає: «Карітас України впродовж більше, як 12 років провадить комплексну роботу для допомоги потребуючим дітям і молоді. Реалізовуються проекти мобільної роботи із кризовими дітьми і молоддю, соціально-психологічної допомоги дітям трудових мігрантів, реабілітації і соціалізації неповносправної молоді, надається адресна матеріальна допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, також дофінансування лікування онкохворих дітей».

Згідно нашого недавнього дослідження, Карітас в Україні щорічно протягом останніх років витрачає на програми опіки дітьми близько 350-400 тис. євро, що в 10-12 разів більше за відповідні витрати українського уряду. І це не єдина неурядова організація, що опікується потребуючими дітьми і молоддю в Україні.

Така ситуація свідчить про необхідність підтримки роботи громадських і благодійних організацій в сучасному українському суспільстві задля здійснення ефективної соціальної роботи у необхідному обсязі.

Адже за умов нелояльного законодавства і застарілої схеми надання державних соціальних послуг, несприятливих економічних обставин і системи оподаткування, високого рівня бюрократії і рудиментів радянського менталітету неучасті в громадському житті саме неурядові організації виконують нині в Україні функції держави по опіці дітьми і молоддю, що опинились у кризових умовах життя.

Дякуємо усім людям доброї волі, які долучились до організації і проведення акції «Різдвяна свічка». Нехай Вам воздасться кратно!

18.01.13, Волинь
Велична подія  народження Ісуса Христа єднає  християн в радості,  наповнює душу і розум благими намірами, утверджує в серцях віру,  надихає на добро і милосердя.  Саме в такій радісній піднесеній духовній атмосфері посеред січня відбулося святкування  Різдва у соціально-молодіжному  центрі  Карітасу Волинь.

Особливістю проведення урочистого заходу стало об’єднання різних вікових поколінь.  У святі взяли участь діти, молодь і люди поважного віку:
– члени гуртка з вивчення німецької мови Карітасу Волинь;
– творчий колектив “Співоча надія”;
– члени  українсько-німецького культурного товариства;
– дитячий гурт “Дзвіночок”  Карітасу Волинь;
– вокальна група Дитячо-юнацького центру.

Програма святкового дійства складалася з двох частин. Спочатку присутніх ознайомили з народними звичаями та обрядами святкування Різдва Христового в Україні, а в другій частині заходу учасники презентували європейські різдвяні традиції.

Молодь і діти, співаючи колядки, вітали старших людей, у своїх віншуваннях бажали здоров’я, добробуту та усіляких гараздів. Цікавою і пізнавальною стала  розповідь дітей  про передріздвяний час, про біблійну історію появи  Ісуса Христа на землі. Творчий колектив людей поважного віку “Співоча надія” виконав для присутніх прекрасні  народні колядки,  прославляючи новонародженого Месію.

Оскільки  свято Різдва Ісуса Христа відзначають в усьому світі, то  учасники дійства підготували  розповіді про європейські традиції святкування. Цікаво було почути, що для європейців кожен святковий атрибут має своє символічне значення. Так, наприклад, церковний дзвін символізує пришестя Спасителя, а різдвяна свічка означає перемогу Світла для світу над темрявою.

По-справжньому відчути себе в Європі в різдвяний час допомогли присутнім виступи колективів, які співали колядки, віншували і декламували вірші німецькою мовою.  Приємним сюрпризом був виступ наймолодшого дитячого гурту «Дзвіночки» та пісні у їх виконанні, присвячені  різдвяно-новорічному святковому циклу. Атмосфера заходу була наскрізь пронизана радістю і духовним  піднесенням.

О.  Володимир Кметь, директор волинського Карітасу, подякував усім за підготовку та проведення урочистості й відмітив, що хоча зібралися тут люди різного віку, але об’єднало їх  одне – всепереможна радість від звістки про народження  Сина Божого. Можна впевнено сказати, що відбувся християнський діалог молодшого і старшого поколінь.

15.01.13, Львівщина
Різдвяна казка вподобала собі прогулюватися по небі і збирати невеличкі мерехтливі зірочки, щоб вплітати їх у свої розкішні коси. Це дійство можна розгледіти тільки на Різдво, коли небеса близько-близько прихиляються до землі і люди відсторонюються від буденних турбот і суєти. Працівники  та волонтери Карітасу в Дрогобичі теж долучилися до різдвяної казки ? організували Святу Вечерю для безпритульних та одиноких людей.

«Це саме ті, хто не має можливості закупити необхідні продукти і приготувати святковий стіл, бо не мають на це коштів. Ці люди не мають можливості зібратися родиною за великим сімейним столом, бо в них немає рідної домівки. Їм нікуди йти на різдвяну вечерю, бо їх ніхто не чекає. І таких людей є дуже багато довкола нас.

Ми запросили їх в Карітас відчути хоч на ці кілька годин дух Різдва, зігріти їхні душі і дати їм надію на краще», ? каже Оля, 23-річна волонтерка.

В організації та підготовці даного дійства  допомагала спільнота «Наша Хата». Вона опікується бездомними людьми;  на даний час вже 12 осіб знайшли  притулок в цій спільноті. Саме безпритульні приготували цю вечерю для інших потребуючих людей. Особливу подяку місцевий Карітас висловлює небайдужим благодійникам, які надали продукти  і необхідні кошти.

«Як ми і очікували, на Святу Вечерю прийшло близько 50 потребуючих осіб. Ми прийняли всіх,  хто постукав в наші двері. Багато з цих людей вже давно втратили віру в себе та в цей світ. Ми щиро повірили, що дух Різдва може це все перемінити, ми запалили їхні серця та зігріли їхні душі.

Різдво, яке приносить надію та затишок, дане нам Богом. Єдине, що від нас вимагається, ? це берегти його та ділитися ним зі своїми ближніми. У Карітасі в Дрогобичі ми  поділилися з цими людьми добром Різдва,  ми їх нагодували, обігріли, гарно поколядували», ? повідомляє Василь  Голод, керівник спільноти «Наша хата».

12.01.13, Україна
«Ще зі школи я знав, що таке алкоголь та яка його дія, – розповідає колишній узалежнених Павло. – Проте ні тоді, ні у студентські роки я ним не захоплювався так, як у свої 49. Це було тоді, коли у моєму житті виникли проблеми у сімейному житті та на роботі.

Спочатку була лише пляшка пива ввечері, а згодом я почав потребувати чогось міцнішого. І зрештою це призвело до краху сім’ї та втрати місця праці, психологічних труднощів. Я звинувачував у своїх проблемах усіх навколо, окрім себе самого. Я усвідомлював, що зі мною щось недобре, що я перетворююся у «живого трупа», проте не мав ані найменшого уявлення, як з цим боротися та чи взагалі можливо це. Я звертався до всіх, до кого тільки можна було, – до лікарів, народних цілителів, ворожок, священиків. Однак зміни не наставали. У мене було лише два бажання: випити і забутися у власних снах. З плином часу я дедалі глибше розумів, що перетворююся на непотріб. В мене виникла чітка потреба кардинальних змін.

Тоді я прийшов за порадою до дітей. А у 2009 році потрапив у реабілітаційний центр «Назарет» при Карітасі. До мене і до моєї проблеми поставилися з великою увагою. Ознайомили з програмою «12 кроків», до виконання якої я одразу приступив. Зізнаюся – було важко, проте я таки визнав, що хворий на алкоголізм, а потім успішно подолав його.

Сьогодні я почуваюся щасливим. Не вживаю спиртного вже більше 3,5 років! Я повернувся у рідне місто, налагодив стосунки з дітьми, родичами, друзями та знайомими. Вдалося знайти невисокооплачувану, проте доволі цікаву роботу. Із задоволенням беру участь у різних соціальних програмах, тренінгах, волонтерських заходах. Відвідую групи анонімних алкоголіків. Планую змінити спеціальність і підвищити рівень знань у галузі психології. Тоді я зможу реалізувати це у подібних реабілітаційних центрах та допомагати людям».

Проблема алкоголізму досягла національних масштабів в Україні. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя людина на земній кулі гине від причин, пов’язаних зі споживанням алкоголю. Вживання алкоголю є однією з найпоширеніших причин смертності населення, як чоловіків, так і жінок.

На сьогодні 40% українських дітей (від 14-18 років) вже призвичаїлись до алкоголю, і це при наявності заборони на продаж алкоголю неповнолітнім. Саме вживання спиртного стає причиною патологій у новонароджених дітей.

У відповідь на цю колосальну соціальну проблему у 2004 році Карітас в Україні поблизу започаткував реабілітаційний центр «Назарет». Знаходиться він поблизу м. Дрогобич на Львівщині, побудований на місці колишньої військової частини. Щороку декілька десятків узалежнених людей проходять тут реабілітаційну програму, і ще декілька десятків людей отримують консультаційні послуги, психологічну підтримку.

Допомога надається не лише алкозалежним, але й людям, що мають узалежнення від наркотичних речовин і тютюну, хворим на туберкульоз і ВІЛСНІД, незалежно від віровизнання чи національності людини.

У «Назареті» формують групу, в якій може бути від 30 до 40 осіб, і це зазвичай чоловіки, віком від 18 до 55 років. Курс триває щонайменше 6 місяців. Основною програмою є «12 кроків» ? програма соціально-психологічної реабілітації.

Реабілітанти також займаються трудотерапією, їх постійними супутниками роботи є молитва, дружба та взаємопідтримка, почуття відповідальності за себе та спільноту.

З узалежненими працюють кваліфіковані працівники: психологи, консультанти, духовні наставники. Вони постійно вдосконалюються ? чи то на супервізіях, чи то навчаючись на університетських дипломованих програмах, чи то під час проходження стажування в інших реабілітаційних центрах. «Взаємний досвід допомагає підвищити якість роботи. А взаємні зусилля і комплексна робота спеціалістів подолають соціальні проблеми українців», ? кажуть у «Назареті».

Відеорепортаж-знайомство із роботою реабілітаційного центру «Назарет» Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпрахії УГКЦ.

Оксана Гірчак, для Карітасу України

09.01.13, Хмельницький
На початку січня у Хмельницькому Карітасі відбулося свято для дітей і молоді з числа безпритульних, з неповних, бідних, кризових, багатодітних сімей. Захід об’єднав близько 50 осіб. Такі заходи в часі Різдва хмельницький Карітас проводить вже 6 років поспіль. Працівники кажуть, що аналогічних заходів по місту більше немає, а потребу в них мають десятки сотень потребуючих людей.

В програмі свята були спільна молитва, пісна вечеря, спів колядок. Різдвяне свято для кризових дітей і молоді у Карітасі набуло широкого висвітлення в ЗМІ. Опіка соціально незахищеними категоріями населення значно краще здійснюється громадськими організаціями, аніж державою, і це стає стимулом для самоорганізації місцевих громад з метою подолання соціальної нерівності.

Дмитро Лисий, координатор по роботі з дітьми і молоддю в місцевому Карітасі, каже: «Такі заходи дуже важливі не лише з метою нагодувати і зігріти людей, що опинились у кризових обставинах життя.

Так само це цінно для формування моральних і дозвіллєвих орієнтирів в дітей та молоді, розуміння християнських традицій, сімейної домашньої атмосфери. Різдвяні вечері, які ми проводимо впродовж багатьох років, згуртовують колектив підопічних. Це сенс нашої роботи ? не лише надати матеріальну допомогу, а сформувати альтернативний спосіб мислення, світогляд у людей, що перебувають у кризових життєвих обставинах».

Даний захід відбувся в межах виконання проекту “Мобільна робота з молоддю в Україні”, що фінансує ВМZ (Федеральне міністерство економічного розвитку та співпраці Німеччини). Сьогодні Карітас України опікується більш ніж 500 бездоглядними і безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому.

В роботі, – окрім забезпечення базових потреб кризових дітей і молоді, – важливим є створення умов для духовного, креативного та психо-соціального розвитку, надання інформаційної допомоги, психологічної і юридичної консультації. Усі ці види діяльності в роботі соціальних центрів для кризових дітей і молоді мають на меті сприяти соціалізації, підвищити безпеку дітей та молоді, навчити їх самостійно вирішувати щоденні труднощі в ефективний та соціально прийнятний спосіб.

«Що особливо приємно, ? у Хмельницькому місцева організація Карітасу України має гарну підтримку місцевих парафіян і підприємців, прихильників соціальної роботи. Цього разу жертводавці забезпечили святковий захід для кризових дітей і молоді покупкою деяких продуктів. Висловлюємо щиру подяку їм! Нехай Господь благословить», ? каже о. Іван Данкевич, директор Хмельницького Карітасу.

02.01.13, Україна
Про паліативну медицину, виклики, досягнення і труднощі розповідає в інтерв’ю Дзвенислава Чайківська, експерт проектів і програм по охороні здоров’я, керівник лобістської групи Карітасу України, також адміністратор Шпиталю Митрополита А. Шептицького, лікар функціональної діагностики і в минулому головний лікар однієї з львівських міських поліклінік.

Карітас України з 1998 року працює у сфері надання медико-соціальних послуг особам похилого віку, неповносправним і невиліковно хворим.

Сьогодні ми ставимо перед собою декілька завдань: проведення комплексного дослідження потреб в послугах паліативної допомоги, оцінка реальної ситуації з надання таких послуг в українських медичних установах різних форм власності (державні та приватні клініки, хоспіси, що фінансуються благодійними фондами) і формування висновків та рекомендацій для вироблення нормативної бази і розвитку даного напрямку медичної допомоги на національному рівні.

На якому етапі знаходиться впровадження паліативної медицини в нашій державі? Яких результатів вже вдалося досягти і які виклики є актуальними?
Паліативна допомога – достатньо нова галузь медицини для України, яка й досі ще не визнана окремою спеціальністю для студентів медичних університетів, що, в свою чергу, зумовлює нестачу спеціалістів з відповідною професійною підготовкою, брак наукової і дослідницької бази. І це на фоні того, що статистичні показники свідчать про збільшення в нашій державі кількості невиліковно хворих, немічних людей, осіб похилого віку, які потребують сторонньої допомоги.

На даний момент в Україні вже здійснені певні кроки у напрямку розвитку цієї сфери, зокрема, створено інститут паліативної допомоги, поступово розробляється необхідна нормативна база, та водночас, існує чимало проблем. Аналітичного підґрунтя досі бракує, так і не визначена реальна потреба в хоспісних ліжках, не проведена оцінка того, який підхід до надання паліативної допомоги є найефективнішим для України і наскільки готове суспільство до активного впровадження паліативних програм.

В той же час старіння нації, прогрес невиліковних хвороб і зменшення частки працездатного населення веде до того, що власне медичний, соціальний догляд і психологічний супровід хворих, які знаходяться на межі смерті, стає все більш і більш необхідним.

Пані Дзвениславо, яким є Ваше бачення, як оптимально швидко і якісно досягнути цілей, які ставить перед собою Карітас і українська медицина назагал в сфері паліативної медицини?
Аби якомога краще впоратись із вищезазначеними завданнями, ми нещодавно провели експертне дослідження у 6 областях України (Вінницькій, Львівській, Івано-Франківській, Харківській, Миколаївській, Донецькій, Чернігівській), Автономній республіці Крим (м. Сімферополі) та Києві.

Результати дослідження дали нам підстави зробити такі висновки:
– Доступ до медичної, соціальної, психологічної, юридичної допомоги значно обмежений, особливо у малих містах, селах, віддалених районах.
– Послуги вдома практично відсутні, так само як і інформація про пільги чи соціальні виплати.
– Лише активні громадяни можуть отримати послуги, що задекларовані державою, і то при додаткових неофіційних доплатах персоналу.
– Дуже низький рівень довіри до лікарів, медичних сестер тощо, та низька оцінка з боку хворих щодо якості роботи медичного персоналу первинної ланки (сімейні, дільничні), хоча 80% опитаних вважають, що саме первинна ланка меддопомоги повинна взяти на себе забезпечення паліативної допомоги.
– Знеболення у повному обсязі практично не доступне для пацієнтів, які перебувають вдома.
– Доступ до паліативної допомоги для людей, що живуть із ВІЛСНІДом у термінальній стадії дуже обмежений, особливо, якщо пацієнти не мають власного житла.

Невже все настільки погано і який тоді вихід із ситуації?
Хотілося б звернути увагу на те, що більшість опитаних респондентів взагалі не знають, які послуги мають їм надаватися, які організації це роблять, а також, куди треба звертатися при грубому та зневажливому ставленні до хворого. Це прикро, ? що ми, українці, так легко даємо себе принижувати в різних аспектах життя. Ми самі обираємо владу, яка десятиліттями зневажає народ, який її ж і годує.

Наше дослідження виявило, що дуже багато державних коштів використовуються неефективно і за корумпованими схемами. Наприклад, соціальними службами надаються неякісні речі (взуття, допоміжне обладнання), які закуповуються централізовано, а люди їх не використовують через їх непридатність. Така ж ситуація із путівками до санаторіїв, які знаходяться в поганому стані, надають послуги дуже низького рівня з поганим харчуванням та грубим обслуговуванням. Люди або не використовують їх або залишаються незадоволеними, проте кошти з бюджету «їдуть» туди регулярно.

На мою думку, для зміни існуючої ситуації необхідна політична воля керівництва держави, активна позиція громадянського суспільства та постійний моніторинг за ходом реформ. Адже кожна людина має право на достойне життя й гідний відхід у вічність.

Додаткова інформація:
Оскільки паліативна допомога охоплює дуже широкий спектр потребуючих, критерії відбору респондентів при дослідженні Карітасу України були обрані:
– за нозологіями: онкологічні хворі; особи, які потребують постійного стороннього догляду особи (після інсульту та пацієнти похилого віку зі старечою деменцією та хворобою Альцгеймера); соціально-небезпечні хвороби та хвороби соціально незахищених осіб (хворі у клінічній стадії ВІЛ/СНІДу та пацієнти туберкульозних диспансерів);
– за віком: до 18 років, 30-55 років, старші за 60 років;
– за місцем надання паліативної допомоги: вдома; у стаціонарних хоспісах; у паліативних відділеннях профільних медичних закладів;
– за місцем проживання пацієнтів: місто, село, обласний/районний центр.
Всього було опитано 102 особи. Дослідження є репрезентативним на національному та регіональному рівнях.

31.12.12, Львівщина
Більш, як 4 роки Карітас у м. Дрогобич (Львівщина) опікується молоддю і дорослими, що мають особливі потреби. Їм надається психологічна і соціально-матеріальна допомога, молоді неповносправні люди мають змогу щодня перебувати в денному соціальному центрі, де вони набувають соціальних навичок і самостійності, розвивають свої творчі здібності.

Цьогоріч Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ виповнилось 10 років, ? десятиріччя служіння потребуючим ближнім і професійного зростання. Сьогодення дрогобицького Карітасу – це постійна клопітка робота над впровадженнями інноваційних проектів, розвитком старих проектів та пошуку підтримки для реалізації благодійної справи.

Для прикладу, на даний час реалізується акція «Подаруй неповносправній дитині можливість», метою якої є забезпечення комп’ютерами та Інтернетом неповносправної молоді задля отримання можливості спілкування. Серед цікавих проектів є також «Школа сімейного консультанта», «Клуб літніх людей «Жива історія», Центр соціальної та психологічної підтримки дітей трудових мігрантів «Разом – сильніші», реабілітаційний центр для нарко- та алкоузалежнених осіб «Назарет».

«Наприкінці грудня завдяки акції «Подаруй неповносправній дитині можливість», що проводиться працівниками та волонтерами соціального центру для неповносправних людей, нам вдалося зробити щасливою ще одну дитину. 9-річна Василинка отримала ноутбук, про який давно мріяла», ? розповідає о. Ігор Козанкевич, директор місцевого Карітасу.

Волонтери центру «Допоможи іншому – стань приятелем» (раніше діяв за підтримки Фонду Розвитку Карпатського Єврорегіону і мережі нідерландських фондів «SKAN Fonds», нині продовжує діяти самостійно) покликом свого життя вважають допомагати неповносправним особам і дарувати їм тепло своєї дружби. Вони шукають осіб, які через важкі захворювання не мають змоги виходити з дому та спілкуватися із ровесниками, стають для них довготривалими друзями. Волонтери кажуть, що відвідати із подарунком людину один раз ? це добре, але не найкраще. Ми повинні відчувати не просто обов’язок, а щиру радість від тривалого спілкування з тими, ким опікуємось.

Волонтерки Наталя та Софія нещодавно познайомилися із неповносправною Василинкою. «Це дуже приємна і відкрита до спілкування дівчинка, яка у майбутньому мріє стати співачкою. Василинка старанно вчиться, має чимало друзів-однокласників. Але страшний діагноз «вроджений спинномозковий кір» відібрав у неї звичний для всіх дар ходити. Шкільні вчителі приходять до Василинки додому, щоб навчатися і лише таким шляхом відбувається і спілкування з однолітками», ? діляться волонтерки.

Перше, про що розповіла і попросила Василинка, коли стоваришувалась із працівниками і волонтерами Карітасу, ? комп’ютер. Вона давно мріяла спілкуватися із друзями хоча б через Інтернет, більше дізнаватись про оточуючий світ і новини, захоплення інших, далекі подорожі. І саме ця дівчинка, що має особливі потреби, отримала нещодавно від місцевого Карітасу такий бажаний ноутбук для її особистого розвитку, навчання та, що найголовніше – для спілкування із зовнішнім світом. Небайдужі люди долучилися до акції «Подаруй неповносправній дитині можливість» і допомогли зібрати необхідні кошти.

Також Людмила Смолень, керівник центру “Дивовижні долоні” для молоді, що має особливі потреби, розповідає, що підопічні Карітасу привезли нещодавно переможний кубок з обласних спортивних змагань.

«За запрошенням Львівського обласного добровільного товариства захисту неповносправних дітей та інвалідів дитинства «Довіра» і його керівника Солтис Любові підопічні центру «Дивовижні долоні» взяли участь у змаганнях з легкої атлетики за програмою ігор Спеціальної олімпіади, зайнявши 3-тє призове місце», ? повідомляє Людмила Смолень.

У змаганнях прийняли участь понад 30 спортсменів з вадами розумового розвитку зі Львова, Червонограда, Бродівського району та Дрогобича. У програмі змагань серед юнаків і дівчат були змагання з бігу на коротку дистанцію та стрибки у довжину. Цьогорічні змагання були присвячені пам’яті першого в Україні чемпіона Всесвітніх Ігор Спеціальної Олімпіади з легкої атлетики Максима Байцара.