22.04.12
Щорічна акція «Великодній кошик» допомогла 250 родинам гідно зустріти світле свято Воскресіння Христового. Напередодні свята всі потребуючі люди отримали свої продуктові набори і з радістю на обличчі попрямували додому.

Минулого року на акцію було витрачено трохи більше 12 тис. гривень, за які Карітас зміг придбати 150 продуктових наборів. Цього ж року суму вдалося подвоїти і сформувати на 100 продуктових наборів більше. Такого результату вдалося досягти завдяки тому, що відразу декількома способами збиралися кошти: благодійний аукціон, пожертви спонсорів та пожертви вірних Коломийсько-Чернівецької єпархії.

«Цього року акція охопила всю Коломийсько-Чернівецьку єпархію, – наголосив заступник директора місцевої організації Карітасу. – Кожна греко-католицька парафія долучилася до збору коштів на придбання продуктів харчування для великодніх наборів. Під час проведення акції ми переслідували декілька цілей. По-перше, люди дійсно потребують нашої допомоги, а продукти харчування ? це те, що нам всім потрібно щоденно. По-друге, ми хочемо, щоб вони відчули цей благодатний час та Божу любов і ласку».

В продуктовий набір входить запашна паска, яйця, кільце ковбаси, олія, масло, 2 кг муки, по кілограму цукру, гречки, рису, а також солодощі.

Отримали продуктові набори потребуючі люди Коломиї та Коломийського району, а також жителі інших деканатів єпархії. До категорії потребуючих людей належать багатодітні сім’ї, одинокі матері, інваліди, люди похилого віку, самотні люди.

Володимир Семак теж прийшов за своїм великоднім подарунком. Разом з Карітасом одинокий чоловік вже 3 роки. «Карітас мені допомагає в усьому. Я дуже вдячний, що нам зробили знову такий подарунок і низький уклін всім, хто працює в благодійному фонді», – сказав зворушений щедрим даром Володимир.

20.04.12
Писанка – символ і краса! Напередодні Великодня в рамках проекту «Допоможи іншому – стань приятелем» Карітасом Івано-Франківськ УГКЦ була організована поїздка до музею «Писанка» у м. Коломиї для 30 осіб, з яких – 10 ос. приятельські пари.

«Екскурсія ? це ще одна спроба урізноманітнити дозвілля молоді з особливими потребами, а також спосіб розповісти про багату культурну спадщину нашого народу. Колорит Коломийщини вабить багатьох туристів, адже саме тут розташований найбільший музей у вигляді яйця ? символ вічного життя і пасхальної радості», ? розповідає Людмила Максимюк, працівник місцевого Карітасу.

Чим же привабливий коломийський музей? Насамперед тим, що саме тут збереглись традиції писанкарства, тут і досі родинами передаються секрети майстерності, орнаменту та кольорових гам.

Зараз музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії.

Велике розмаїття та старовинність деяких експонатів дуже зацікавили учасників поїздки, всі охоче спостерігали за орнаментальними особливостями писанок. Тут, у музеї, неповносправна молодь дізналася про різноманітні техніки оброблення великодніх яєць – писанки, крапанки, дряпанки або шкрябанки, мальованки, крашанки, галунки – види великодніх яєць. Неабияким здивуванням для учасників було й те, що у розписах писанок використовують понад 100 елементів.

На завершення екскурсії екскурсовод розповів, що малюнки мають певне значення і разом складають послання миру, добра, вони можуть бути символами плодючості або ж захищати від усього злого.

«Під час поїздки ми прагнули не тільки отримати естетичне задоволення, але й призадуматись над суттю писанки. Над глибоким символізмом і орнаменталістикою. В часі Великоднього Посту, очікуючи світлого свята Воскресіння Господнього, ми намагались пояснити молоді як життя перемагає смерть. І чому писанки – символ вічного життя, ? ми несемо на Пасху в кошиках до храму», ? поділилася волонтерка Ілона.

Цей захід відбувся завдяки фінансової підтримки Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Сканфонду та Карпатського Фонду (МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону») у рамках Програми приятелів «Потрібні двоє: допоможи іншому – стань приятелем»

19.04.12
Григорій Селещук, керівник Комісії у справах мігрантів Української Греко-Католицької Церкви, нещодавно звернувся до Карітасу України з проханням допомогти у переправленні українського заробітчанина з Мурсії (Іспанія). п. Микола, що покинув Батьківщину у пошуках заробітку і утримання своєї сімї, так і не зміг заробити коштів і отримав в Іспанії травму і проблеми з опорно -руховим апаратом.

Розповідає Ростислав Кісь, менеджер міграційних проектів Карітасу України: «Після телефонних контактів з сестрою мігранта п. Галиною та представниками спільноти українців в Іспанії з’ясувалось, що п. Микола буде мати квиток на літак з Валенсії (Іспанія) до Жулян (Київ), однак не спроможний переночувати в Києві та дістатися рідного села. А дім його на Івано-Франківщині. Оперативно узгодивши питання логістики з директором київського Карітасу, о. Романом Сиротичом, та виконавчим директором Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, п. Наталією Козакевич, було вирішено допомогти у даній винятковій ситуації.

Отож, Карітас Київ забезпечив зустріч в аеропорту, нічліг, харчування, перевезення на залізничний вокзал та квитки на поїзд до м. Івано-Франківська. А Карітас Івано-Франківськ УГКЦ зустрів п. Миколу в Івано-Франківську та перевіз у рідне село. Усе відбулось дуже оперативно і вдало однак історія назагал вельми прикра і ще раз змушує задуматись над реаліями українського трудового заробітчанства».

Перетинаючи державний кордон України з туристичною візою однієї з країн Європейського Союзу з метою подальшого працевлаштування, українські мігранти свідомо йдуть на величезні ризики, проте сподіваються, що негативні наслідки обминуть їх. Жодні перестороги, попередження з боку української влади та громадських організацій про небезпеку, яку несе нелегальна трудова міграція, а також жорстка міграційна політика країн Європейського Союзу – не зупиняють людину, яка твердо для себе вирішила шукати кращої долі та більших заробітків за кордоном.

У національному офісі Карітасу кажуть, що прикро констатувати цей факт, але громадянин України, що з тих чи інших причин порушив міграційний режим іншої держави та опинився у складній життєвій ситуації, може розраховувати лише на себе та низку небайдужих громадських організацій, які з розумінням відносяться до його становища та щиро бажають допомогти. Закордонні представництва України жодним чином не долучаються до вирішення проблем людини, законні права та інтереси якої, вони покликані захищати.

«На жаль, впродовж часу незалежності України питання перевезення наших громадян з-за кордону у разі інвалідизації, травми чи критичного стану здоровя залишається досі невирішеним. Більшість таких випадків стосується осіб, що перебували за кордоном напівлегально та не мали належної страхівки, або ж страховий поліс, який вони мали не покриває витрат по такому транспортуванню.

Тому, в основному питання повернення на Батьківщину вирішується завдяки приватним контактам та в довільний спосіб. Подекуди ? вибачте за прямоту чи, пак, різкість, через кордон легше переправити труп, ? адже в цьому випадку до процедури долучається українське посольство в державі перебування потерпілого мігранта», ? завершує розповідь Ростислав Кісь.

18.04.12
Нещодавно київський Карітас та Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (далі – АПСВ) провели спільний захід, круглий стіл на тему “Вуличні діти та молодь у сучасному українському суспільстві”. Ініціатива та основна роль в організації заходу належала ініціативним представницям Науково-студентського товариства ВУЗу.

Виступам доповідачів передувала промова проректора з наукової роботи, який, крім іншого, запросив зацікавлених на Міжнародну науково-практичну конференцію 24-25 квітня «Корпоративно-соціальна відповідальність бізнесу – фактор сталого розвитку держави».

Перша ж доповідь викладача АПСВ п. Римаренка, присвячена причинам такого суспільного явища, як “діти вулиць”, засвідчила серйозний і відповідальний підхід до розгляду теми, компетентність і вдалу підготовку до дискусії. Ключова думка доповідника була такою: діти опиняються на вулиці не випадково, а внаслідок руйнівних процесів у сім’ях та громадах.

Попри значні зусилля державних установ вирішити задачу подолання дитячої безпритульності, соціального сирітства держава виявилась не здатною. Причиною тому, зокрема, стала відсутність компетентних фахівців. Також було згадано падіння суспільної моралі, внаслідок чого не лише фахові, а й звичайні позитивні людські якості стали рідкістю.

«Тривожно прозвучала розповідь про досвід наших колег із організації SOS-Дитяче містечко. Відкриваючи центр опіки для дітей, що опинилися в кризових обставинах, ця організація сподівалася легко залучити до співпраці українок, що могли б бути матерямиопікунками в будинках містечка. Однак співбесіди показали, що традиційні для наших жінок якості – турботливість і душевна теплота – стали дефіцитом, натомість переважають острахи щодо фінансового забезпечення, байдужість до змісту роботи.

З доповіді можна було зрозуміти наступне: як причиною появи “вуличних” дітей та молоді стали суттєві зміни в нашому суспільстві, так і подолати це явище зможемо лиш завдяки якісним, але вже позитивним змінам», – розповів після заходу В’ячеслав Федченков, соціальний працівник Карітасу Київ.

Доповідь Ольги Байдарової, багаторічної працівниці київського Карітасу, – яка ще рік тому очолювала проект “Мобільна робота з молоддю в Україні”, – була присвячена успішному досвіду впровадження новітніх моделей роботи з сиротами-випускниками інтернатних закладів у проектах Партнерства “Кожній дитині”.

Особливо цікавою є практика наставництва, коли ініціативний представник громади бере на себе турботу про одного з вихованців сиротинця, стає йому порадником та помічником в останні роки навчання та після випуску. Ця практика є традиційною, але нині забутою, перші кроки по її відродженню є, за словами п. Ольги, досить успішними. Жоден з випускників інтернату, що має свого наставника, не залишив місце свого навчання, легше вирішує особисті проблеми.

Представлена фахівцем Карітасу Славком Федченковим доповідь містила цінне і актуальне дослідження сучасного стану вуличних дітей та молоді – орієнтовна кількість, віковий і статевий склад безхатченків, особливості дітей, що проживають у сім’ях, але проводять на вулиці основну частину свого часу, типові історії (в т. ч. історії успішного виходу з вуличного життя). Також було презентоване дослідження соціальної ситуації “дітей вулиці” в київській громаді, в якому у 2010-му році брали студентки-бакалаври кафедри соціальної роботи АПСВ. Було анонсовано другу частину дослідження, об’єктом якого будуть групи підлітків з сімей, які, проживаючи в сім’ях, більшою мірою виховані “вулицею”.

Інші доповіді круглого столу на тему “Вуличні діти та молодь у сучасному українському суспільстві” розкривали психологічні особливості “дітей вулиць”, недоліки спеціалізованих на вихованні соціальних інституцій, задачі розвитку для громад щодо посилення взаємної відповідальності, їх складових тощо. Окремої уваги заслуговує відкрита дискусія, що тривала впродовж усього робочого дня, і в ній брали активну участь майже всі учасники заходу. Дискусія була присвячена причинам існування явища “вуличного способу життя” дітей та молоді.

17.04.12
У Квітну неділю, 8 квітня, у Народному домі “Просвіта” м. Дрогобича було підведено підсумки традиційної благодійної акції “Великодній виграш”, організованої та проведеної Карітасом Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ”. Акція, розпочата у перший день Великого посту, завершилася розіграшом призів для усіх, хто склав свої пожертви, купуючи лотерейний квиток.

У ході акції було розповсюджено понад 9 тисяч квитків, які можна було придбати у навчальних закладах, на деяких підприємствах та парафіях Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. «Завдяки підтримці наших медіа-партнерів, активній роботі волонтерів та працівників Карітасу, акція з кожним роком набуває все більшого розголосу, люди активно до неї долучаються, купуючи квитки, в такий спосіб допомагаючи потребуючим», ? зазначає о. Ігор Козанкевич, директор місцевого Карітасу.

Серед цінних призів було розіграно 15 путівок у літні табори у Польщу, мобільні телефони, комп’ютер, флеш-карти, веб-камери та багато іншого. Призовий фонд було складено завдяки щедрим пожертвам добродіїв та благочинців міста, яким складено щиру подяку. Увесь список виграшних квитків можна подивитися на сайті http://caritas-sde.org/.

Нагадаємо, що усі кошти, зібрані під час акції, будуть використані для утримання Центру дозвілля для молоді з розумовими вадами “Дивовижні долоні”. Зараз у Центрі перебуває 20 дітей. Його робота направлена на розвиток особистості молоді, на заохочення їх до індивідуальної творчої роботи, на спілкування та проведення активного відпочинку, на фізичний розвиток кожної молодої особи.

Діти навчаються різним напрямкам творчості: малюванню, аплікації, виготовленню намиста, вишивці картин бісером, ткацтву, ліпленню, виготовленню штучних квітів, тощо. Багато уваги приділяється фізичному розвитку, також діти ходять на екскурсії, відвідують музеї та різноманітні заходи.

«Дякуємо усім, хто долучився до організації та проведення нашої акції, усім жертводавцям та благодійникам, які склали свої пожертви. Щиро Вам вдячні та нехай Господь обдаровує Вас та Ваші родини своїми ласками та щедротами!», ? каже о. Ігор.

16.04.12
Якою буде благодійність 2020 року і що потрібно зробити громадському сектору сьогодні, щоб завтра було краще, ніж учора – доповідали, запитували, сперечались і мріяли учасники IV Міжнародної конференції Українського форуму благодійників “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку”. Для цього наприкінці лютого до Києва з’їхались і злетілись близько 300 делегатів із різних регіонів України, а також гості з Росії, Німеччини, Великобританії, Іспанії, США та Бразилії: керівники провідних благодійних фондів, міжнародних інфраструктурних об’єднань, менеджери бізнес-компаній та приватні благодійники, журналісти й волонтери.

У 2010 році вперше було проведено міжнародне дослідження щодо стану розвитку інституційної філантропії у світі. Воно засвідчило, що єдиної моделі розвитку сектору благодійності нині не існує. Однак виклики, які стоять перед ним, дуже подібні – незалежно від країни чи регіону. Сьогодні навіть керівники глобальних інфраструктурних організацій та міжнародних благодійних фондів шукають відповідей на питання про пріоритети, тренди та виклики в секторі філантропії.

Роза Галлего (Іспанія), голова Європейської мережі донорських асоціацій (DAFNE) назвала глобальні пріоритети: 1) поліпшення законодавства і податкового клімату для благодійників; 2) розвиток інфраструктури благодійності, щоб вона виступала як сектор; 3) співпраця, незважаючи на національні відмінності.

Хелена Монтейро (Бразилія), виконавчий директор Всесвітньої ініціативи підтримки грантодавства (WINGS), організатора згаданого дослідження, засвідчила, що інвестиції у філантропію та її ефективність зростають у світі щодня. Запорука успіху, на думку гості з Бразилії, – у поєднанні сил бізнесу, влади, громади. Інтерес до такої співпраці на глобальному рівні зростає.

Водночас модератор дискусії Анатолій Заболотний, директор фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» (Україна), застеріг, що безхмарно така кооперація не налагодиться. Адже думки та цінності різних організацій та людей розходяться. Модератор закинув тезу про те, що на сектор у світовому масштабі років за десять очікує криза, якщо він не триматиме руку на пульсі своєрідного «ринку» і стане заручником механізмів, до яких швидко звикає, не відкриватиме нові внутрішні ресурси.

Оптимістичніше налаштований Андрій Васькович (Німеччина-Україна), віце-президент Карітасу Європа і президент Карітасу України, член Правління Українського форуму благодійників (прим. далі ? УФБ): «Я не боюся конкуренції і того, що ми боремося за ресурси. Ми повинні спільно працювати і вирішувати проблеми. Держава перекидає на благодійні організації розв’язання соціальних проблем не лише в Україні, ? це загальноєвропейська тенденція».

Руслан Жиленко, директор Карпатського фонду (Україна), член наглядової ради УФБ, погоджується з тим, що серед благодійних організацій існує високий рівень конкуренції за ресурси, але думає, що завдяки цьому «природному добору» організації стають сильнішими. Він також наголошує на значній ролі центральної влади в розвитку благодійної сфери.

Неочікуваним на тлі економічної та політичної кризи, несприятливого для доброчинців законодавства в Україні, незначної кількості фондів (1 на 4 тисячі українців проти 1 БФ на 100 голландців) стали твердження більшості спікерів про те, що розвивається і соціальна відповідальність компаній, і благодійність звичайних людей; про позитив від того, що в сектор приходять нові люди, серед них і дуже заможні; розвиваються стандарти благодійності, поліпшуються критерії визначення топ-благодійників у національних рейтингах. Незважаючи на соціальні негаразди, половину бюджету громадських організацій країни формують благодійники, на 50% – українські (прим. ? фінансування ж Карітасу України при тому приблизно на 95% забезпечується з-за кордону).

Радник Президента України Марина Ставнійчук запевнила на відкритті конференції, що українська влада вже дозріла до діалогу із суспільством і чекає на практичні пропозиції для розвитку благодійництва на державному рівні. Пані Марина, випереджаючи гострі запитання щодо затягування розгляду у другому читанні законопроекту “Про благодійництво та благодійні організації”, зазначила, що документ «зараз активно обговорюється» у владних коридорах. Марина Ставнійчук визнала, що в соціальній сфері сектор благодійності «на крок попереду від того, що робить держава».

Те, що для України ніщо глобальне не чуже, підтвердив і характер запитань із залу. Найактуальніше стояло питання пошуку донорів. Андрій Васькович (Карітас України) упевнений, що в усьому світі найефективніше цьому дають раду інфраструктурні організації, форуми донорів, такі як Український форум благодійників: вони збирають, аналізують і узагальнюють інформацію про можливості й потреби, допомагають одним зустрітися з іншими і не дублювати зусиль.

Гостро прозвучало від учасників конференції запитання про критерії якості благодійних організацій: як відрізнити справжні від тих, які існують лише у вигляді сайту? І знову ж таки зійшлися на тому, що тут ключова роль сита й арбітра належить асоціаціям.

Під час IV Міжнародної конференції “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку” відбувся Ярмарок інструментів, які популяризують благодійність серед українського суспільства та заохочують громадян до доброї справи, ? конкурси, програми, портали, зокрема, Перший український портал про благодійність, Школа фондів громад ІСАР «Єднання», проект EDUkIT, Інститут професійного фандрайзингу, Інститут лідерства та управління Українського Католицького Університету, проект «Біржа Доброчин».

Також презентували свою роботу і команда Української біржі благодійності ? першого в Україні проекту залучення до філантропії масових благодійників, тобто кожного пересічного українця. Від Карітасу України можемо зазначити, що пори те, що робота Української біржі благодійності ще не набула розголосу в Україні і не стартувала рекламну кампанію, ? регіональні організації Карітасу вже долучились до даного проекту і досягли непоганих результатів у фандрайзингу власної діяльності. На сьогоднішній день близько 75 тисяч гривень пожертвували на Біржі пересічні українці, у середньому по 160 грн кожен.

Незважаючи на те, що велика кількість ЗМІ висвітлювала хід і суть конференції, мас-медіа як завжди «дісталося на горіхи». Фахівці у галузі благодійності критикують журналістів за непрофесійне висвітлення конкретних соціальних питань. У той час, коли інтерв’ю на

сцені конференції “Будуємо фундамент довіри: прозорість і публічність благодійності” модерували журналісти газети «Дело» Олена Гладських та журналу «Фокус» Анастасія Рінгіс, гості з компанії «Майкрософт» і Фонду братів Кличків зазначили, ? щоб бути прозорими, не конче треба мати власну газету чи телеканал: Інтернет спростив цей процес. Водночас вони закликають колег не чекати з моря погоди і поширювати інформацію про себе заради своєї репутації, оскільки вакуум неодмінно заповниться плітками.

Як зазначив екс-фінансист Пітер Кулой (Угорщина): “Якщо ти займаєшся благодійністю сам, можна про це не розповідати. Але, якщо ти хочеш пожертв від інших, ? роби благодійність уголос“. Пітер розповів, що у США, звідки він переїхав до Угорщини, бюджет благодійних організацій складається з трьох типів доходу: третина – це робота ендавменту, стільки ж дають “маленькі” донори, а решту організації заробляють самі.

Іронічніше звучали в той час репліки українського філософа, фінансиста, бізнесмена й мецената Ігоря Дідковського: “Благодійність в Україні – це гарно, художньо оформлений егоїзм», «Для мене спонсор ? це людина {в оригіналі – “лох”}, яка щось очікує від своєї діяльності. А меценатство для мене ? це служіння». Добре діло для Ігора Дідковського ? це піклування про батьків та про сім’ю. Попри зізнання в тому, що майбутнього благодійності пан Ігор не бачить, займатися нею не припиняє вже багато років.

Більше про підсумки конференції «Благодійність 2020: мріяти корисно, планувати необхідно» читайте тут.

14.04.12
Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день по його смерті. Великдень є найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям.

Ісус Христос, згідно біблійних передань, воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб покрити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії й сподівання на добру долю. Направимо наші молитви на добрі справи, світлі помисли, відродження Української Нації і ствердження Української Держави.

Вітаючи зі світлим Воскресінням Христовим, Карітас України щиро бажає Вам добра, радості, благополуччя, миру і спокою в душі, Божого благословення!

Христос Воскрес!

13.04.12
Одним із напрямків роботи проекту «Мережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів» є соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів та допомога їм у соціальній адаптації до самостійного життя. Більшість із них невпевнені у своїх можливостях і здібностях, не володіють соціальними навиками та вміннями, необхідними у повсякденному житті.

Саме тому соціальними працівниками Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ розроблена програма тренінгів соціальної адаптації, в рамках якої діти та молодь набувають навичок поведінки в побуті. Особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру підліткового віку має ведення домашнього господарства, самообслуговування, приготування нескладних страв.

На допомогу Карітасу до участі в тренінгах залучені фахові спеціалісти вищого професійного училища готельного сервісу і туризму.

Віра Іванівна Кузнєцова ? директор училища ? підтримала ініціативу проведення гуртка «Школа гостинності» для дітей, які опинились в складних життєвих ситуаціях через міграцію батьків.

Протягом усього березня 15 підлітків, ? представники цільової групи проекту, які навчаються в ЗШІ №1, ЗОШ № 25, Крихівецькій загальноосвітній школі, ? прийняли участь в практичних заняттях з кулінарії на теми: «Приготування овочевих закусок і бутербродів», «Приготування українського борщу із пампушками», «Приготування картопляного пюре і котлет», «Приготування піци» та «Технологія приготування складного десерту, какао».

Кулінарні майстер-класи – це можливість навчитися готувати смачну та здорову їжу. Всі заняття включали поради з вибору якісних продуктів, етапи приготування страв та правильної подачі їх на стіл. Саме таку майстерність найкращих кулінарних секретів своєї багатолітньої практики розкрила професійний викладач предмету «Технологія приготування їжі» Марія Дмитрук.

Кожен майстер-клас – це окрема тема, на яку учасники приходили із цікавістю і готовністю до нових відкриттів. Кожне практичне заняття розпочиналось з інструктажу з правил техніки безпеки на робочих місцях в кухні-лабораторії.

Практичні заняття дозволили підліткам оволодіти елементарними знаннями та навичками з кулінарії. Дівчата навчились майстерно готувати та оформляти страви, ознайомилися з технологією приготування перших страв, гарнірів, десертів, тістечок, закріпили знання про організацію робочого місця та дотримання гігієни та санітарії на кухні.

Завдяки проведенню практичних занять з кулінарії діти проводять час з користю для себе, здобувають нові знання, вміння і навички, потрібні у повсякденному житті. Також проявляють свої приховані здібності, риси характеру, такі як наполегливість, активність, працелюбність, витримку, а також виявляють лідерські якості під час групового приготування страв, особливо це видно під час формування бригад і прояву суперництва по відношенню до інших бригад.

«Такого роду заняття мають комплексний характер, оскільки сприяють не тільки набуттю певних практичних навиків, а й допомагають підліткам краще адаптуватися та самоствердитися у житті. Позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує, формує у них почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.

За допомогою різноманітних тренінгів соціальної адаптації і практичних занять, ми навчаємо дітей свідомо підходити до рішення про вибір професійного шляху з урахуванням психологічних особливостей і їх можливостей. Під час цих занять особлива увага приділяється розповідям про переваги вибору робітничих професій. Спільно ми розвіюємо суспільний міф про те, що тільки вища освіта забезпечує високий матеріальний достаток людини та наголошуємо на важливість таких професій, без яких кожна людина не обходиться в повяскденному житті: кухар, пекар, токар, водій, столяр, медична сестра та інші», ? розповідає місцевий координатор проекту допомоги дітям трудових мігрантів Леся Дорош.

12.04.12
Карітас у м. Броди (Львівщина) спільно з Бродівським районним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді провів ряд заходів для поінформованості про туберкульоз. Тема туберкульозу багато обговорювана в пресі та на телебаченні, однак молодь дуже мало знає про цю хворобу, ? констатують місцеві працівники Карітасу і медичних установ. Це стало причиною проведення комплексного семінару по цій темі для дітей-підлітків студії «Сто талантів» проекту «Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів».

24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом. Історія цієї пам’ятної дати бере початок з 1993 року, коли рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я туберкульоз був визнаний глобальною надзвичайною ситуацією, а день відкриття німецьким лікарем і бактеріологом Робертом Кохом – Днем збудника туберкульозу (24 березня 1882 року) проголошений Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.

Метою Всесвітнього дня є поінформувати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати усім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можливо і потрібно.

Ряд спеціалізованих заходів проходив у місцевому Карітасі з 27 по 30 березня. Їх організували та провели працівники Бродівського Карітасу: керівник проекту Оксана Лотоцька, психолог Галина Труфанова, соціальний працівник Юлія Присяжнюк, а також соціальний працівник з багаторічним стажем Ольга Кирик.

Профілактичні заходи по темі туберкульозу складалися з трьох частин: інформаційної, практичної та творчої. Для того, щоб краще ознайомити підлітків з цією темою, молоді було запропоновано перегляд документального фільму «Мікроскопічний убивця». Діти також переглянули виступ агітбригади під назвою «Що ми знаємо про туберкульоз?».

Увагу школярів було звернено на ознаки, шляхи поширення хвороби, а також на спростування найпоширеніших міфів. У формі цікавої бесіди про туберкульоз спілкувалася з дітьми головний спеціаліст відділу соціальної роботи Бродівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Кирик Ольга Федорівна. Діти змогли краще закріпити почуту інформацію прочитавши брошури, роздані їм на початку заходу.

Більш цікавою та корисною частиною заходів для дітей стала реалізація знань на практиці. Діти відчули себе експертами з проблематики туберкульозу, розповідаючи перехожим на вулиці про цю хворобу та роздаючи інформаційні буклети. Тема виявилася цікавою для багатьох молодих людей нашого міста.

Заключним етапом у системі заходів став конкурс малюнків на тему «Як виглядає туберкульоз?». Творче завдання на розвиток дитячої уяви та фантазії, зацікавило багатьох підлітків. Діти із задоволенням виконали поставлене завдання. Переможцями конкурсу стали Максимів Орися, учениця 8-го класу школи №3, Надорожняк Софія, учениця 8-го класу Бродівської гімназії ім І. Труша та Янковська Олександра, учениця 6-го класу Бродівської гімназії. Допомагала молоді студентка-практикантка Львівського державного університету внутрішніх справ, факультету психології Лозова Василина. О. Ярослав Царик, директор Карітасу Броди, відзначив переможців цінними подарунками.

11.04.12
Нещодавно Центр дозвілля та соціальної реабілітації для осіб з особливими розумовими потребами, що діє при Карітасі Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, завітав до місцевого осередку студентів. Їх запросила п. Ірини Стефанишин, заступник директора з навчально-виховної роботи одного з місцевих вищих професійно-художніх училищ.

В ході зустрічі і презентації студентам вищезгаданого закладу (близько 80 осіб), було представлено основні засади діяльності осередку для неповносправних осіб, розповідали про особливий дар та таланти неповносправних осіб, про важливість кожного в цьому світі. Було обговорено також питання щодо майбутньої співпраці, оскільки в даному закладі навчаються на перукарів, художників, майстрів по дереву (різьбярів) тощо.

Розповідає Оксана Ільків, координатор роботи з людьми, що мають особливі потреби, в стрийському Карітасі: «Після проведення презентації залишилося десь 15 студентів, які зацікавилися діяльністю нашого Центру, та запропонували свої послуги на волонтерських засадах – безкоштовні зачіски та стрижки, навчання малюнку, навчання по виготовленню виробів з бісеру тощо.

Хочу зазначити, що співпраця почалася після проведення круглого столу та дня відкритих дверей, де п. Ірина виявила велику зацікавленість діяльністю нашого Центру.

Приємним є той факт, що це не просто були слова, а бажання, які переросли в дію, оскільки як зазначила п. Ірина, важливо є не лише надати певні послуги людям з особливими розумовими потребами, але щоб молодь, яка навчається в училищі, вчилася допомагати ближньому, пізнала певні цінності в житті і була відповідальною за своє життя та життя інших людей».

Центр дозвілля та соціальної реабілітації для людей з особливими розумовими потребами
в Стрию почав свою діяльність з жовтня 2009 року. На даний час осередок відвідують 18 людей з особливими потребами. Серед основних видів діяльності – виготовлення вітальних листівок, виготовлення квітів з бісеру, навчання соціально-побутових навиків, зокрема приготування їжі.

З моменту відкриття даного Центру, – кажуть засновники, – по сьогоднішній день можна відмітити ряд змін, що сталися: неповносправні особи, яких взяв під свою опіку Карітас, стали самостійніші, впевненіші в собі, знайшли нових друзів, почали більше спілкуватися, відкрили свої таланти, відчули соціальний і активний ритм життя.

Більшість з них звичні для нас речі робила вперше (шили голкою, самі добиралася до Центру і назад, чистили картоплю тощо). Вони також навчилися піклуватися один про одного та враховувати інтереси та особливості кожного. Але найяскравішим моментом є те, що вони відчули себе потрібними та знайшли своє місце, що сприяє їх самоутвердженню.

«Наша співпраця тільки зароджується, ми віримо, що спільними зусиллями зможемо реалізувати бажання, головне почати.

В найближчий час плануємо провести ще дві презентації у інших училищах нашого міста, оскільки деякі студенти вищезгаданих закладів приймали участь у майстер-класі по виготовленню листівок ізониткою та дні відкритих дверей і виявили зацікавлення діяльністю нашого Центру та бажання бути волонтерами», – каже наостанок Оксана Ільків.