Автор: csm_admin

14.09.12, Україна
Завдяки підтримці жертводавців Карітас Київ на постійній основі протягом багатьох років надає соціально-матеріальну допомогу 550 жінкам, що перебувають в ув’язненні в Чернігівської, Збаразької, Полтавської, Харківської, Дніпропетровської в’язниць. Нещодавно працівники Карітасу знову відвідали в’язнів з подарунками у вигляді солодощів і снеків, овочів, одягу і медикаментів, книг та Святого Письма. Крім цього, надано допомогу 33-ом дітям, які перебувають у Будинку дитини при Чернігівській колонії, ? повідомляє о. Роман Сиротич, директор київського Карітасу.

Серед різних видів 20-річної діяльності і допомоги тисячам потребуючих Карітас Київ має величезний досвід допомоги людям, які перебувають у місцях позбавлення волі. Особливий наголос ставиться на допомогу ув’язненим жінкам та їхнім дітям, які народжені в місцях позбавлення волі. Також при можливості надається допомога і неповнолітнім, і чоловікам.

Розповідає директор місцевого Карітасу: «Допомога ув’язненим людям дуже затребувана і здійснюється нами із 1992 року. За цей період надано соціально-матеріальну і духовну допомогу близько 30,000 жінкам-в’язням Чернігівської, Уманської, Одеської, Полтавської, Харківської, Запорізької, Дніпродзержинської та Збаразької в’язниць, також близько 4,000 дітям, матері, яких відбувають покарання, а також дітям Будинку дитини при Чернігівській колонії.

Основною метою діяльності є вселити надію і віру у завтрашній день, дати зрозуміти, що світ не відвернувся від них і майбутнє дійсно існує. Це забезпечується через надання психологічної, духовної і матеріальної допомоги ув’язненим і їх дітям.

Україна займає 10-е місце в світі за кількістю ув’язнених: у 183 установах пенітенціарної системи утримується понад 153 тисячі осіб. В’язниці і СІЗО є переповнені. В останні роки спостерігається тенденція у бік збільшення кількості ув’язнених і висока смертність у колоніях. На 100 тисяч населення сьогодні за ґратами утримується 345 осіб, що вчетверо перевищує такий показник у порівнянні з країнами Західної Європи.

В Україні діє 13 жіночих виправних колоній, в яких знаходиться більше 6,000 жінок. Частина із них ? жінки, що мають неповнолітніх дітей, які виховуються в інтернатах або родичами похилого віку. При деяких колоніях існують дитячі будинки, де знаходяться діти до 3-ох років, народженні в колоніях, які особливо потребують допомоги. Соціальна ізоляція жінок зумовлює руйнування стосунків з дітьми і родиною. Особистість жінки починає формуватись принципами тюремного оточення, що в майбутньому ускладнює також можливість знайти роботу і стати повноправним членом суспільства.

«Ця допомога – це вияв любові і милосердя до людей, що впали, але яких потрібно заохотити встати і прямувати далі, змінивши своє життя. Висловлюю щиру вдячність всім жертводавцям, завдяки яким така допомога є можливою. Ми не маємо своїх засобів для допомоги, це все пожертва добрих людей, яку ми лише передаємо потребуючим. Всім Вам за це дуже дякую!», ? підсумовує розповідь про допомогу в’язням о. Роман Сиротич.

12.09.12, Закарпаття
Напередодні нового начального року одеський Карітас організував відпочинок на Закарпатті для 25-ти дітей та матерів найменших діток, котрі перебувають під опікою організації. Протягом тижня вони мали нагоду оздоровитись в закарпатському с. Шаян, розташованому поблизу м. Хуст.

«Метою нашої поїздки було дати можливість дітям відпочити та оздоровитись перед початком навчального року, ? говорить соціальна працівниця Карітасу Одеса Тетяна Ткач. – Чисте гірське повітря, шаянська мінеральна вода, смачна та поживна закарпатська кухня, розпорядок дня – все це дуже позитивно вплинуло на наших дітей. Їхні близькі відзначили, що після повернення діти набрали ваги, повеселішали, стали значно краще виглядати і мають цілий між вражень!».

Як каже інша працівниця місцевого Карітасу Світлана Тоніна, навіть для дорослих працівників Карітасу ця поїздка дала дуже багато: «Ми більше інтегрувалися з дітьми, що є нашими підопічними. Незвичне нове оточення відкрили по-особливому як дітей, так і опікунів. Під час цього оздоровчого табору ми детальніше дізналися про діток, про їх характер, потреби, переживання. Ми надавали тематичну інформацію табору дітям, та ще більше навчилися завдяки їх відкритості».

Для багатьох дітей це була перша в житті нагода виїхати за межі Одеси. Один підліток розповів навіть, що, звичайно, гори йому сподобались, але найбільше йому сподобалось їхати в поїзді, оскільки до цього він ніколи не подорожував залізницею.

Програма табору щодня була наповнена від ранку до вечора різноманітними активностями. За 7 днів відпочинку діти відвідали Національний природний парк «Синевир» та озеро Синевир, побували на водоспаді Шипіт, мали декілька ознайомчих прогулянок по лісу, відвілали страусину ферму та довідались, як вариться сир за швейцарською технологією на місцевій сироварні.

Також за час табору на Закарпатті працівники Карітасу Одеси провели спеціальний тренінг, завданням якого був розвиток комунікаційних компетенцій у дітей. «Багато з них мають проблеми у спілкуванні з оточенням, оскільки відчувають себе «іншими», ? каже психолог Олексій Тихолаз. – Нам вдалось домогти дітям розкритися і стоваришуватися один з одним. Тепер вони мають спільних нових друзів і величезну кількість вражень від поїздки в цілому». По поверненні до Одеси вони вже разом зустрічалися навіть на святкуванні Дня міста.

Відпочинок та оздоровлення дітей з одеського осередку Карітасу були організовані завдяки фінансовій допомозі Карітасу Відень, зо що їм особлива подяка.

10.09.12, Тернопільщина
Хто раз пішки здійснив паломництво у святе місце Зарваниці, той щорічно повертатиметься сюди, ? стверджують віряни. Аналогічну думку мають підопічні Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. Приємно, що цього року близько 100 кілометрів з власного бажання до Марійського духовного центру подолали 9 дітей з соціального центру місцевого Карітасу.

Килимок, спальний мішок, продукти харчування та основні особисті речі – це все, що паломники брали з собою. Однак навіть цей мінімум заважував понад 10 кілограм. Та головне, що з собою брали люди – це віра. Саме вона допомогла нашим коломиянам дійти до Зарваниці. Протягом всієї дороги вони молилися та щиро співали релігійних пісень.

Крок за кроком діти та дорослі Карітасу долали кілометри. Йти довелося 3 дні.

За перший день вдалося дістатися села Луки, що височіє над Дністром. Спали всі у наметах. Друга ніч застала паломників у Бучачі. Там, завдячуючи добрим людям, ночували у теплих і затишних домівках.

По обіді третього дня перед коломиянами виринули куполи собору та дзвіниці з-за густого лісу. «Важко описати словами ті відчуття, коли ти підходиш до Зарваниці. Душу переповнюють емоції та почуття вдячності Богу, що дав можливість і сили сюди прийти, скласти подяку за ласку, любов, веселий дух, якими обдарував людей», – поділився враженнями Тарас Бучовський, керівник групи паломників з Карітасу.

Трішки перевівши дух та одягнувши вишиванки, коломияни зустрілися з іншими паломниками. Надвечір всі гуртом взяли участь у Святій Літургії, після якої вийшли на площу перед новою церквою. До вірян звернувся з напутнім словом Василь Семенюк, митрополит Тернопільсько-Зборівський Української Греко-Католицької Церкви.

Далі традиційно відбувся похід зі свічками та хресна дорога. Всі охочі припали до чудотворного образу Матері Божої. З першими променями закінчилася архієрейська Літургія і прочани роз’їхалися додому, щоб за рік повернутися знову.

«Для мене ця мандрівка стала дуже особливою і точно знаю, що не останньою! У Зарваниці і по дорозі туди я відчув в собі світло, щирість, витривалість, також радість перебування із іншими вірянами, що мали такі самі переживання. Це незабутньо!», ? розповів наприкінці один із підопічних Карітасу.

08.09.12, Львівщина
На початку вересня Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви відвідав Апостольський Нунцій, Архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон (Thomas Edward Gullickson). Цей візит до Карітасу є подією надзвичайної історичної ваги, адже його Високопреосвященство є найвищим дипломатичним представником Святого Престолу, і це його перший візит до Дрогобича. Високоповажний гість прибув до Карітасу у супроводі єпископа Владики Ярослава (Приріза) та ознайомився з діяльністю місцевого фонду.

Після привітань, якими зустрічали Архиєпископа підопічні та волонтери Карітасу, відбулася зустріч Нунція з працівниками і керівництвом фонду. Його преосвященство архиєпископ Томас також переглянув фільм про загальноцерковний реабілітаційний центр для узалежнених осіб “Назарет”.

Наприкінці зустрічі Архиєпископ Томас звернувся до усіх присутніх, відзначивши надзвичайну важливість роботи Карітасу, соціального служіння християн оточуючим людям, що опинились у кризових умовах життя. “Все, що ви робите тут, насправді вражаюче, щире і професійне ? сказав Нунцій. ? Дякую вам за запрошення та теплий прийом.

Тут, у Карітасі, ви працюєте, виконуючи заповідь “усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили”, тому від себе особисто хочу подякувати кожному з вас, адже ви допомагаєте тим, хто є забутий, відкинутий і розчарований. Ваша праця ? це величезне служіння.

Усі ми знаємо про настанову Господа: «Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене». Таким чином, ми намагаємося бачити Христа в усіх людях, забутих та відкинутих суспільством”.

Довідка
Високопреосвященний Томас Галліксон народився 14 серпня 1950 в місті Су-Фолс, США. У 1976 році прийняв священиче рукоположення. З 1981 року почав готуватись до дипломатичної служби Святого Престолу, навчаючись у Папській церковній академії. Захистив докторську дисертацію з канонічного права.

З 1 травня 1985 року Томас Ґалліксон перебуває на дипломатичній службі. Працював у дипломатичних представництвах Святого Престолу в Руанді, Австрії, Чехословаччині, Єрусалимі та Німеччині.

У 2004 році Папа Римський Іван Павло ІІ призначив священика Томаса Ґалліксона нунцієм у Тринідад і Тобаго, надавши йому сан титулярного архієпископа Бомарцо. 11 листопада 2004 року відбулася його єпископська хіротонія (головним святителем був кардинал Джованні Лайоло). Крім Тринідаду і Тобаго, архієпископ Ґалліксон одночасно був акредитованим нунцієм в інших численних країнах Центральної Америки: Багамські Острови, Домініка, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Ямайка, Гренада, Суринам, Гайана, а також апостольським делегатом на Антильських островах (Ангілья, Аруба, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Гваделупа, Мартиніка, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, острови Теркс і Кайкос, Американські Віргінські острови).

21 травня 2011 року Папа Римський Бенедикт XVI призначив архієпископа Ґалліксона Апостольським Нунцієм в Україні.

06.09.12, Івано-Франківщина
З 11 по 18 серпня юні учасники студії „Сто талантів” проекту „Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів” Карітасу Броди відпочивали в мальовничих Карпатах. Цей відпочинок проходив у реколекційному будинку місійного товариства св. ап. Андрія Первозванного в с.Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області. Організував для дітей цю поїздку директор бродівського Карітасу разом із працівниками проекту.

Близько 30 дітей, віком від 7 до 15 років, і 6 дорослих стали учасниками табору в горах. За словами дітей, відпочинок, який тривав 8 днів, виявився дуже насиченим і цікавим. Коли в перші дні їх перебування в горах падав дощ і було холодно на вулиці, підопічні проекту допомоги дітям трудових мігрантів переглядали свої улюблені мультфільми, грали різноманітні ігри, малювали і співали.

Мальовнича гірська місцевість поблизу гір та лісу сприяла частим походам в гори та на річку Прут. Діти збирали ожину та гриби, фотографували чудові краєвиди, робили часті виїзди за село, зокрема, побували в м. Яремче на водоспадах Пробій, Гук, піднімалися також на скелі Довбуша. А найменшим учасникам відпочинку особливо запам’ятався Прикарпатський заповідник, де є велика кількість диких кабанів, оленів, кіз. Старші ж діти захоплююче згадують славнозвісний музей писанок у Коломиї, де кожен придбав собі на згадку сувенір чи магнітик.

В неділю та у свято мучеників Маковейських діти і педагоги Карітасу ходили на Службу Божу. Кожен день літнього табору розпочинався і закінчувався молитвою, що відбувалось за бажанням самих дітей і сприяє їх духовному зросту, формуванню християнського світогляду.

В останні вечори діти палили ватру, смажили ковбаски, співали християнських та українських пісень. Кілька разів організатори табору проводили для дітей дискотеки. Працівники соціального центру „Сто талантів” кажуть, що усім дуже сподобалися умови проживання, харчування і гостинний прийом о. Мирослава та їмості Надії Ханенків, за що їм особлива подяка.

04.09.12 Львівщина
25 дітей, підопічних Центру соціальної та психологічної підтримки дітей трудових мігрантів “Разом – сильніші”, повернулися з літнього відпочинку у гірському селі Стрілки (Львівщина), де провели незабутні 10 днів.

“Я давно так добре не відпочивав, ? ділиться враженнями 15-річний Юра. ? Ці десять днів, проведені з друзями, я запам’ятаю на все життя!”. Подібні відчуття переживають всі учасники літнього табору, адже діти весело і з користю провели час подорожуючи, бавлячись в рухливі ігри, влаштовуючи конкурси та, водночас, не забуваючи про духовний розвиток. Позаяк щоденні спільні молитви також були невід’ємною частиною розпорядку дня.

Явище міжнародних міграційних процесів, спричинене багатьма соціально-економічними чинниками, набуло вагомого значення та впливу на сучасний стан українського суспільства. Трудова міграція має низку негативних наслідків. Одним із них є т. з. “соціальне сирітство”.

Виїжджаючи із країни українські заробітчани залишають вдома дітей, тим самим позбавляючи їх постійної уваги та опіки. Сім’я є осередком первинної соціалізації дитини, чинником її розвитку, набуття світоглядних і ціннісних рис, а тому відіграє провідне значення у формуванні особистості дитини, її фізичного та психологічного здоров’я, моделей спілкування з оточуючими, життєвих цінностей.

Залишаючись без батьків, діти позбавляються повного батьківського виховання, уваги, що може призвести до суттєвих психологічних змін в їх поведінці. Тому проблема дітей трудових мігрантів заслуговує окремої уваги, оскільки веде до появи низки наслідків, які потребують розв’язання, ? на що і спрямовує свою роботу Карітас України.

Під час літнього табору підопічні діти Карітасу і їх вихователі проживали у єпархіальному будинку “Емаус”. Кожен день був насиченим і різноманітним, діти жодної хвилини не сумували. Одразу після приїзду їх поділили на дві групи, кожна з яких готувала своє представлення з піснями, танцями та іграми. Також був конкурс талантів, дискотека, футбольні та волейбольні змагання з місцевими мешканцями, екскурсії, походи за грибами, верхова їзда та багато інших цікавих подій.

Свято Преображення Господнього також запам’яталося усім дітям, адже вони ходили на літургію до місцевого храму, опісля влаштували спільний сніданок, куштуючи освячені фрукти. Святкування продовжилось походом на морозиво у кафе.

Ціллю центру «Разом – сильніші» в Дрогобичі є зменшення негативних наслідків трудової міграції для українського суспільства через надання підтримки дітям, чиї батьки є трудовими мігрантами, або планують виїзд за кордон. У соціальному центрі діти можуть отримати дружню підтримку, консультації, допомогу психолога і соціального працівника у кризовій ситуації.

Організовуючи цікаве та корисне дозвілля, спільні заходи, також залучаючи до роботи педагогів і психологів, діти вчаться бути більш відповідальними за своє життя, здоров’я, освіту, майбутнє.

02.09.12, Україна
Традиційно напередодні початку навчального року в регіональних організаціях Карітасу по всій Україні відбувається благодійна акція “Шкільний портфелик“. Результатом акції є адресна допомога у вигляді укомплектованих шкільних портфеликів дітям із малозабезпечених сімей, дітям із багатодітних і кризових сімей, сиротам і напівсиротам.

Цьогоріч ? кажуть у місцевих Карітасах ? такі портфелики коштували близько 250-350 грн, укомплектовані зошитами, пеналом, обкладинками для підручників і зошитів, простими та кольоровими олівцями, пластиліном, фломастерами, фарбами та іншим необхідним шкільним приладдям. У благодійному шкільному портфелі все, як у звичайному ? яскраве, кольорове із зображенням мультиплікаційних персонажів.

Серед дітей, які отримали свій портфелик, першокласник Данилко.

«Нашу сім’ю дуже виручає цей портфелик, бо у нас 3 маленькі дитини. Працює тільки чоловік, – розповідає мама Данилка. – Ще треба гроші на форму, на книжки і зошити. Цього року ввели нову програму й лише на зошити треба 160 гривень. Якщо зібрати все разом, виходить більше тисячі гривень і це, звичайно, важко для нашого бюджету. З допомогою Карітасу нам було значно легше зібрати Данилка до школи».

В Коломиї завдяки старанням Карітасу цього року 150 школярів отримають новенькі портфелики, наповнені потрібним шкільним приладдям. В 2010 році було зібрано 50 таких портфеликів, в 2011 році – 110 шт. Впевнений поступальний рух відбувається завдяки щедрості та милосердю численних людей, які відгукуються на акцію.

А в Івано-Франківську цими днями близько 80 дітей з соціально незахищених сімей, батьки яких не спроможні придбати ранці, зошити та інше шкільне приладдя, отримали подарунки від Карітасу. Уже восьмий рік поспіль іванофранківці роблять пожертви для малюків, котрі йдуть до 1-шого класу. Для цього вкидають гроші до спеціальної скриньки, ? вони розташовані у 20 церквах міста, а також та на площі Катедрального собору.

15-річна волонтерка Юлія збирає перший портфелик наче для власних братів чи сестер, вкладає туди згідно списку зошити, обкладинки, пластилін та олівці. Юля каже: «Сімей, які потребують допомоги з кожним роком все більше. Я вже не перший рік працюю волонтером. В Карітасу допомогти готові усім потребуючим. Утім, перші у списку діти-сироти, інваліди, з багатодітних та кризових сімей».

Збір благодійних пожертв франківський Карітас на цьому не завершує. Тут і надалі планують закуповувати канцелярські товари. Їх отримають діти з малозабезпечених сімей від 2 до 11 класів. Найважливішим завданням акції «Шкільний портфелик» є не суто матеріальна допомога потребуючим дітям, а донесення вістки про те, що оточуючі люди дбають і опікуються ними, завжди є напоготові допомогти їм в життєво важливих справах. Також важливо привчати українців до звички опікуватись тими, хто проживає поряд і перебуває у кризових умовах.

Завдяки фінансовій і матеріальній допомозі жертводавців, сприянню церковних спільнот, міської влади і підприємств в рамках акції “Шкільний портфелик” Карітас України впродовж багатьох років допоміг тисячам українських дітей шкільного віку.

Відеорепортаж про проведення акції в Івано-Франківську можна переглянути тут.

31.08.12, Івано-Франківщина
Впродовж 2-11 серпня київський Карітас уже вдруге спрямував у Прикарпаття групу дітей із потребуючих сімей. Таке завершення літнього туристичного сезону стало для декількох десятків дітей часом відпочинку, оздоровлення та наповненням особливими силами на новий навчальний рік.

Цьогорічний табір відбувся у селі Заріччя Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Учасники і організатори кажуть, що він запам’ятався яскравими пригодами у горах та на річці Прут, спортивними змаганнями, іграми і, що найбільш важливо, ? теплими взаєминами і щирими вечірніми бесідами біля ватри. Як і минулого року, працівники Карітасу організували екскурсію в місто Яремче, на водоспад і ярмарку сувенірів.

Вперше у цьому році туристична програма включала ночівлю наметами у горах. Основною ж метою табору була реалізація спеціальної виховної програми, розробленої психологами фонду.

Розповідає о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ: «В перші дні погода сприяла купанню і лінивому відпочинку на каменистих пляжах Прута. Для безпечного відпочинку дуже важливим був принцип поділу групи на пари, в яких старший з дітей допомагав супроводжуючим працівникам доглядати молодшого.

Походи на Прут і прогулянка в Яремче показали, що група дітей достатньо згуртована, взаємодопомога учасників вселяла впевненість і відкривала можливості для виходу на складніші маршрути. Виховні зусилля в ці перші дні зосереджувались на доведенні правил техніки безпеки та культури поводження в таборі, також допомагали дітям в усвідомленні та коригуванні відносин».

Після кількох підготовчих заходів до останнього дня проводилися сходження на ближні вершини ? гори Маливо та Горищівський Верх. Найбільш підготовлені туристи залишилися в одну з ночей з дорослими супроводжуючими у гуцульський колибі. Вони були в захопленні від збору дарів лісу, приготування вечері і грибів, трав’яного чаю на вогнищі. Назагал всі учасники гірських походів закохались в гори, ? стверджують організатори літнього табору.

Природа примирювала та гармонізувала стосунки. Програма внутрішніх перемін, яку проходили ті, хто відчував потребу поліпшити свою поведінку для стосунків з ближніми, дала цінні плоди. Також під час табору у дітей сформувалось дбайливе ставлення до оточення ? з власної ініціативи прибирали галявину, туристичну стежку біля будинку, де жили, узбережжя ріки, для ватри збирали виключно суху деревину.

Повертатись до Києва діти не хотіли. З них майже половина були в Карпатах вперше і, сподіваємося, не востаннє. Від імені підопічних Карітасу висловлюємо щиру подяку жертводавцям! Завдяки Вам ? Вашим нехай не великим, але щирим і численним пожертвам ? стають можливими проведення літніх таборів для потребуючих дітей.

29.08.12, Львівщина
Неподалік Львова розкинулось затишне село Раковець, відоме здавна своїм цілющим джерелом. Багато років тому тут з’явилася Богородиця і з того часу місцеве джерело стало безцінним для багатьох людей з навколишніх міст і сіл, що приїздять сюди помолитись і походити по джерельній воді.

Неподалік джерела є ліс, який забезпечує свіже повітря. Відвідувачі приїздять сюди по зцілення чи просто відпочити від повсякденного життя. Населення с. Раковець становить трішки більше 200 осіб. Тут досить часто роблять ярмарки, де можна придбати різноманітні вироби та мед, а всередині серпня у селі відбувається міжнародний фольклорний фестиваль “Раковецькі передзвони”.

Діти з дитячо-юнацького соціального центру Карітас Львів УГКЦ нещодавно також відвідали це чудотворне місце.

Набравши повні бутлі джерельної води і помолившись біля каплиці Матері Божої, працівники Карітасу і їхні підопічні розклали 1-денний табір на галявині.

Діти безпосередньо брали активну участь у всіх запланованих заходах: збирання хмизу, розпалювання вогнища, приготування їжі, конкурсах, іграх, співах. Дуже важливо, ? кажуть працівники місцевого Карітасу, ? що батьки не були байдужими до цієї поїздки, належно підготували дітей і самі взяли в ній активну участь.

Спільне перебування на природі гуртує спільноту, вчить дітей бути дружніми, відповідальними за свої вчинки. Набуті навички також знадобляться в подальшому житті дітей. Всі повернулись до Львова з веселим, піднятим настроєм, з новими переживаннями і очікуваннями приїхати сюди знову.

Метою дитячо-юнацького соціального центру львівського Карітасу є надавати щоденно комплексну допомогу дітям старшого віку, які через різні життєві обставини опинилися на вулиці. Допомогу від проекту на постійній основі отримують 25-35 дітей підліткового віку шляхом надання їм харчування, забезпечення медичного контролю, поліпшення соціально-побутових умов в сім’ях, психологічної підтримки, занять в комп’ютерному класі, участі в культурних і відпочинкових заходах тощо.

Також з 1999 року при Карітасі Львів УГКЦ діє кризовий центр „Діти вулиці”. Він спрямований на дітей дошкільного віку з кризових родин, яких в осередку налічується близько 25-35 осіб. Вони отримують можливість цілодобового догляду, харчування, отримання одягу, взуття, медичного огляду. З потребуючими дітьми працюють кваліфіковані працівники напряму також психологічної підтримки, ведеться робота із батьками та сім’ями таких дітей.

27.08.12, Івано-Франківщина
«Потрібно збільшити присутність Карітасу у містах Коломийсько-Чернівецької єпархії. Тут є в цьому гостра потреба, оскільки в парафіях живе велика кількість соціально незабезпечених людей, також такі люди живуть довкола нас і ми не можемо бути байдужими до них», – так о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії, аргументує необхідність створення 5 нових представництв Карітасу на території єпархії. Це стало спільним рішенням місцевої адміністрації Української Греко-Католицької Церкви і представників Карітасу.

Нагадаємо, що на даний момент в Україні існує близько 20 регіональних організацій Карітасу України. Вони присутні у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Волинській, Київській, Донецькій і Одеській областях. До проектів залучено близько 500 працівників і стільки ж волонтерів, допомога надається декільком тисяч людей щороку.

Перші організації Карітасу почали виникати в Україні ще в 1992 році після здобуття незалежності. Це було ініціативою відроджених місцевих греко-католицьких громад. В основному такі організації займалися розподілом гуманітарної допомоги. Проте суспільні потреби зумовили розширення напрямків соціальної роботи Карітасу в Україні, що призвело до створення всеукраїнського координаційного центру і декількох національних програм по опіці людьми, що опинились у кризових умовах життя ? охорона здоровя, допомога дітям, молоді і сім’ям, соціальні проблеми міграції і допомога у кризових ситуаціях.

Сергій Триф’як пояснює, що без стаціонарних офісів важко вчасно надавати необхідну допомогу потребуючим людям. Керуючись цим, було розпочато роботу по заснуванню Карітасів по районах довкола Коломиї. На даний час функціонує 3 Карітаси під протекторатом Коломиї ? вони розміщуються у Чернівцях, Надвірній та Верховині.

На черзі створення ще 5-ти парафіяльних Карітасів у Снятині, Городенці, Косові, Яремчі та Тлумачі. Всі вони будуть рівноцінними між собою і вчитимуться працювати автономно. Карітас у Коломиї буде опікуватися новоствореними організаціями та допомагатиме впроваджувати власний досвід на місцях, аби мати змогу ефективно допомагати людям та бути до них ще ближчими.

На сьогодні Карітас в Коломиї реалізовує проекти опіки для одиноких важкохворих людей похилого віку, для дітей трудових мігрантів, утримує осередок для дітей з кризових сімей, клуб літніх людей, благодійну їдальню і соціальну пральню, пункт видачі гуманітарної допомоги, створив анімаційну ферму для реабілітації дітей і молоді, також організовує благодійні акції і літні табори.