Автор: csm_admin

07.02.13, Львів
Дошкільний заклад освіти «Кризовий центр «Діти вулиці» діє з 1999 року. Cпрямований на опіку близько 25-35 дітьми дошкільного віку з кризових родин. Його створення було викликане загостренням проблеми дитячої бездоглядності та недосконалістю державної системи опіки і піклування. За цей період проектом надано допомогу понад 2000 дітям та більш як 1000 сім’ям.

В соціальному центрі львівського Карітасу діти отримують можливість цілодобового догляду, 4-ох разового харчування, забезпечення одягом і взуттям, медичним оглядом. Для дітей з кризових сімей створено усі належні побутові умови. З ними працюють кваліфіковані соціальні працівники, педагоги і психологи. Дозвілля дітей спрямоване на фізичний, культурний та духовний розвиток. Ведеться постійна робота з батьками, опікунами, сім’ями.

Цільова група соціального центру ? діти дошкільного віку з категорії так званих „соціальних сиріт”, батьки яких, вживають алкоголь, наркотики, перебувають у місцях позбавлення волі, діти з багатодітних малозабезпечених та соціально неадаптованих родин, які потребують у першу чергу матеріальної допомоги, а також батьки, опікуни, сім’ї, які втратили виховні функції щодо власних дітей.

Основною метою та завданням роботи кризового центру є збереження цілісності сім’ї, що опинилася в кризовій ситуації. Це здійснюється шляхом забезпечення належних умов опіки і виховання дітей в осередку, також інформаційно-психологічному супроводу їх родин.

Розповідає Марія Неділя, завідуюча дитячого дошкільного закладу: «Батьки 4-річного Юрчика (ім’я з етичних міркувань змінено) зловживають алкоголем, ведуть паразитичний спосіб життя. У сім’ї троє дітей, мати не працює, батько підробляє випадковими заробітками. Сім’я проживає у 2-ох кімнатній квартирі разом із ще двома родинами. У квартирі брудно, діти неохайні, середній син помітно відстає у розвитку.

Під опікою кризового центру Юрчик перебуває з 2011 року завдяки дзвінку небайдужих людей.  Хлопчик прийшов у центр недоглянутим, брудним, не користувався туалетом, не вмів самостійно умиватися і їсти. Був замкнутим у собі, часто істерично плакав. Ми забезпечили дитину необхідним для нього 4-х разовим харчуванням, хорошим доглядом та усім, що потрібно для повноцінного фізичного і розумового розвитку. І зараз це вже абсолютно інша дитина».

Фінансово роботу соціального центру для дітей із кризових сімей підтримують впродовж багатьох років жертводавці з-за кордону, комунальні послуги сплачує управління освіти Львівської міської ради. А тепер завдяки проведеній Карітасом Аахен (Німеччина) фандрайзинговій кампанії кризовий центр має змогу продовжити свою роботу. Також значимою є фінансова підтримка впродовж багатьох років від пані Ертель із Австрії.

«Завдяки діяльності проекту понад 60% підопічних сімей повернулись до виконання виховних функцій стосовно власних дітей, з них, 30% покращили своє матеріальне становище, знайшли роботу, покинули чи обмежили себе від різного роду узалежнень.

На жаль, складне соціально-економічне становище в Україні не сприяють вирішенню проблеми дитячої бездоглядності. За останніми даними експертів і Міністерства сім’ї, молоді та спорту України понад 100 тис. сімей з різних причин не виконують виховних функцій стосовно власних дітей, понад 200 тис. дітей живуть у сімях, які опинились у складних життєвих обставинах, більше як 100 тис. дітей позбавлені батьківського піклування, з них майже 20 тис. потребують притулку. Враховуючи це, подальше функціонування проекту є вкрай важливим та необхідним.  

Ми не можемо змінити існуючу ситуацію, ми прагнемо допомогти тим, хто в ній опинився!», – зауважує Марія Неділя.

Дошкільний заклад «Кризовий центр «Діти вулиці» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, 111. Контактний телефон: +38 032  276 76 37.

04.02.13, Ольга Гриб для Карітасу України
Незважаючи на прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей. 110 тисяч (За даними огляду МОМ «Міграція в Україні: факти і цифри») наших співвітчизників потрапили у рабство за період незалежності України і ця цифра продовжує зростати з кожним роком.

Сьогодні українці опинились сам на сам з такою серйозною і небезпечною для суспільства проблемою як торгівля людьми. Про це свідчать нові негативні тенденції.  
Так, за даними МОМ, протягом останніх років:
1.    зріс відсоток викрадення людей задля трудової експлуатації,
2.    розширилась «група ризику» потенційних жертв: якщо раніше її складали молоді жінки віком від 15 до 24 років, то зараз – це жінки і чоловіки ( 32% потерпілих ) будь-якого віку.
3.    Окрім того, збільшилось число жертв серед таких груп населення як діти та іноземці.

Що робить держава?

Мабуть, що єдиним позитивним моментом останніх років є прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» Верховною Радою та ратифікація Конвенції Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та сексуальним насиллям. На жаль, такий потрібний в Україні, яка позиціонує себе як держава, де найбільшою соціальною цінністю є права і свободи людини, закон має суттєві недоопрацювання.
Наприклад, закон:

• ігнорує положення Конвенції Ради Європи щодо виплати компенсацій потерпілим. І це в державі, де один політ президента з заміської резиденції на роботу  коштуватиме громадянам тисячу доларів!
• не передбачено встановлення періоду одужання і психологічної реабілітації для осіб, щодо яких є підозра, що вони є жертвами торгівлі людьми
• ставить під сумнів можливість захисту персональних даних (К.Левченко Права людини в Україні 2011. XXIII. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ). А це є серйозним мотивом, щоб шукати допомоги деінде, але тільки не в держави.

Більш того, нормативно-правові акти з виконання Закону не розроблені: нібито закон і є, однак, як його застосовувати невідомо.  Також не працює судова система, яка мала б карати работорговців. «Найважче у роботі з випадками торгівлі людьми бачити безнаказаність трафікерів, оскільки заведені на них кримінальні справи практично не доходять до зали суду», ? каже Світлана Колодчин, координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми Карітасу Одеси.

Отже, виходить, що високопосадові баряться  з проблемою торгівлі людьми тільки на папері. Цим вони нагадують славнозвісний образ лицаря-дурня Дон Кіхота, який воював з вітряками, тільки українські дон кіхоти не хочуть помічати, що їх вітряки – це реальні проблеми, які ставлять під загрозу життя десятків тисяч громадян.

Хто може домопогти?
Справжню допомогу,  тим хто потрапив в рабство,  надають благодійні та громадські організації. Саме вони перебрали на себе функцію держави і самостійно, долаючи  законодавчі та бюрократичні перешкоди, допомагають вчорашнім жертвам торгівлі людьми стати на ноги і розпочати життя з чистого аркушу.

На сьогодні в різних регіонах України функціонує близька тридцяти НУО , які надають реінтеграційну допомогу постраждали від торгівлі людьми. Їх діяльність спрямована, як правило, на:
1.    інформування громадськості про проблему
2.    надання консультаційної допомоги
3.    підвищення рівня обізнаності різних груп населення (це можуть бути не тільки потенційні жертви, а також держслужбовці, медичні працівники, міліція та митниця)
4.    психологічна, юридична і медична допомога постраждалим
5.    матеріальна допомога

Ефективними інструментом роботи організацій з громадськістю є «гарячі лінії».  Особливою популярністю користується «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми жіночої правозахисної організації «Ла Страда».  Починаючи з червня 1997 року, на цю гарячу лінію надійшло майже 45 тисяч дзвінків. Тенденція показує, що з кожним роком ця цифра тільки зростає. Що цікаво, як правило цією послугою користуються жінки (63,2%), щоб отримати інформаційну консультацію щодо працевлаштування за кордоном (Інформація була надана жіночою правозахисною організацією «Ла Страда» в Україні).

З розвитком нових медій стали популярні он-лайн консультації через соціальні мережі, де кваліфіковані фахівці швидко і анонімно нададуть відповіді на Ваші питання.

Хто потрапляє в рабство?

Дуже часто жертвами торгівлі людьми стають малозабезпечені громадяни, які проживають в невеличких містах, де бракує робочих місць, а зароблених грошей не вистачає, щоб прогодувати себе і  родину.

Мотиви, які спонукають людей вирушати на заробітки за кордон, різноманітні. Для одиноких матерів – це можливість заробити грошей на навчання дитини чи лікування батьків-пенсіонерів. Молоді пари сподіваються за зароблені гроші купити власне житло чи розпочати свій маленький бізнес. Молодь часто приваблює можливість пожити в новій країні, познайомитись з іншою культурою чи вивчити мову.

На жаль, часто трапляється так, що українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині, і як ті сліпі кошенята підписують угоди, не перевіряючи їх змісту, або навіть без підписання будь-яких документів їдуть на чужину.

Часто «роботу» пропонують знайомі, як це трапилось у випадку з Оксаною, яка мешкала із своєю трирічною дочкою та літньою матір’ю в районному містечку Одеської області.  Якось їй зателефонувала однокласниця і запросила на хрестини свого сина. На святі Оксана зустріла стару подругу, з якою вже давно не спілкувалась. Між жінками зав’язалась дружня розмова і Оксана почала бідкатись на свою гірку долю.

Вона розповідала, як важко без чоловіка утримувати матір і дитину, що вона не знає, де знайти гроші на лікування донечки. Тут добра знайома почала розповідати про своїх знайомих, які працюють в Туреччині, де виконують легку роботу – доглядають на хворими людьми чи працюють у сфері послуг. Жінка навіть похвалилась, що одній її подрузі так подобається  в Туреччині, що вона планує туди переїжджати для постійного місця  проживання. Оксана одразу зацікавилась перспективною можливістю та зраділа, що стара знайома зі зв’язками, як та фея з казки одним помахом магічної палички вирішить її матеріальні проблеми. Однак реальність виявилась іншою.

Прибувши до Стамбулу, Оксану зустріли два чоловіки та відвезли до готелю, де силою та погрозами в неї відібрали паспорт та пояснили, що за неї заплачено тисячу доларів і тепер вона повинна ці гроші відпрацювати, надаючи сексуальні послуги гостям готелю. Оксана була у відчаї.

Зрозуміло, що вона відмовилась працювати в секс-бізнесі. За це її сильно побили і відвезли до іншого готелю. Вирватись із замкненого кола Оксані, пощастило коли її продавали новому власнику. Місцева поліція затримала работоргівців, а Оксану депортували в Україну.

До рідного міста Оксана повернулась спустошеною та з глибокою психологічною травмою. У такому стані жінка не могла не тільки працювати, а й жити повноцінним життям. Відчуття того, що нею скористались, не давало змоги сконцентруватись на буденних справах. Їй була необхідна підтримка і допомога. Руку помочі простягнули працівники одеського Карітасу: Оксана отримала не тільки психологічну, а й матеріальну допомогу та сприяння у працевлаштуванні.

За останні десять років проблема торгівлі людьми в світі досягла масштабів епідемії. За оцінками ООН 2,5 млн осіб з 127 різних країн світу є жертвами сучасного рабство. Не дозволяйте проблемі ошукати Вас і Ваших рідних, будьте свідомі!

01.02.13, Донецьк
З січня 2013 року Карітас України розпочав у Донецьку проект роботи соціальної квартири для дівчат і молодих жінок, які у зв’язку із складними життєвими обставинами не мають житла. Цей проект Карітасу є пілотним і розрахований на  3 роки. Проект фінансується з-за кордону, благодійниками з Австралії  (Australian Catholic Mission).

Подібні проекти у Києві та Донецьку майже в один і той саме час розпочали такі фонди як «Розвиток України» та «Право на здоров’я» (Healthright International), які так само велику увагу приділяють темі бездоглядності, безпритульності дітей та молоді в Україні. Це підтверджує, що проблема відсутності можливостей забезпечити своє гарантоване конституцією право на житло для молодої людини з інтернату або соціально вразливої родини є надзвичайно актуальною в Україні саме сьогодні.

За різними оцінками експертів, на сьогоднішній день в Україні налічується від 30 до 100 тис. вуличних дітей та молоді, які живуть переважно у великих містах. Це ті, хто, проживає на вулиці, хто знаходиться на вулиці весь час або час від часу, не має батьків, рідко підтримує стосунки з батьками, або взагалі втратили зв’язок з родичами тощо.

Звичними явищами для вуличних дітей та молоді є переохолодження і недоїдання, туберкульоз, насильство, депресія, злочинність, неграмотність та інше. Окрім того, вживання алкоголю та наркотиків, залучення в ризиковані сексуальні стосунки роблять вуличну молодь надзвичайно вразливою до ВІЛ, ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом) та ранньої вагітності. (дані взято із *дослідження UNICEF)

На превеликий жаль на сьогодні самі соціальні працівники визнають неадекватність діяльності державних соціальних служб, в тому числі і соціальних гуртожитків – їх не лише є замало для молоді, але й взагалі відсутні якісні реабілітаційні програми та належний професійний супровід молодих людей, що опинились  у кризових життєвих обставинах. Термін проживання в соціальному гуртожитку є обмежений, і при відсутності щоденної індивідуальної соціальної роботи з молодою людиною, це не дає їй більших шансів знайти собі житло і вести самостійне життя.

«Ідея соціальної квартири Карітасу має переваги в тому, що умови проживання наближені до звичайних умов проживання сім’ї, молоді люди проживаючи у такій квартирі, вчаться самостійно себе обслуговувати, вести домашнє господарство, виконувати побутові обов’язки як у будь-якій звичайній сім’ї, вони вчаться готувати, прибирати, купляти продукти, вести свій бюджет та планувати витрати таким чином. Проживаючи із іншими мешканцями під супроводом соціального працівника, молоді люди вчаться взаємодіяти з іншими, знаходити спільну мову, вирішувати конфліктні ситуації у мирний спосіб, вчаться поводитись так, щоб  не порушувати права інших людей.

Велику увагу у процесі соціального супроводу приділяється тому, щоб молоді люди планували своє життя – ставили собі самі життєві цілі, визначали малі кроки до цих цілей та самостійно ці кроки робили», – розповідає Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі з дітьми і молоддю Карітасу України.

Термін проживання мешканців соціальної квартири визначається індивідуально і триватиме в середньому до 6-12 місяців. Отримати житло в соціальній квартирі можуть ті молоді люди, які пройшли попередній соціальний супровід у денному центрі, мають добрі шанси подолати кризову ситуацію, вмотивовані та активні у вирішенні своїх побутових і фінансових проблем.  

У проекті соціальної квартири зайняті працівники Карітасу, які ведуть постійний супровід підопічних, надають при потребі консультації, разом з молодими людьми розробляють індивідуальні плани і контролюють їх виконання. Це стосується як побутових питань, так і юридичних, психологічної підтримки та інших аспектів соціалізації.

Соціальні працівники   мають налагоджену співпрацю з державними службами, навчальними закладами, роботодавцями – це дає можливість працювати не лише із самою молодою людиною, але також і з її соціальним оточенням, комплексно підходити до зміни життя людини, що опинилась у кризових умовах життя.

Соціальні квартири – нове для України явище. Вони вже довели свою ефективність в Європі. «Важливим є не створення соціальних квартир, а впровадження в роботу цих закладів сучасних і ефективних методик надання допомоги клієнтам. Необхідно далекоглядно завдяки соціальній реабілітації дітей і молоді, що опинились у кризових життєвих обставинах, системно протидіяти соціальному сирітству в Україні, використовувати і мультидисциплінарний підхід в роботі, і співпрацю державних і недержавних установ», – коментує впровадження проекту Зоряна Лукавецька.  

*Бідність та нерівні можливості дітей в Україні /  [Черенько Л.М., Полякова С.В., Реут А.Г. та ін.]; за ред. Е.М.Лібанової. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Український центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.

30.01.13, Україна
Минулого року завдяки допомозі благодійників із Німеччини та Відня організації Карітасу в Україні забезпечували 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1,5 тис. потребуючих осіб. Цього року Карітас України також створює мережу пунктів обігріву з благодійними їдальнями для опіки над безпритульними і малозабепеченими людьми. Мета такої акції – забезпечити гарячим харчуванням, медикаментами і теплим одягом осіб, які потерпають від холоду, попередити випадки переохолодження, надати першу медичну допомогу постраждалим, також психологічну підтримку.

За даними Міністерства охорони здоров’я України і Державної служби України з надзвичайних ситуацій кількість смертельних жертв від переохолодження та обморожень сягає близько 200 осіб, постраждалих  від холоду ? тисячі українців. Міністерство з надзвичайних ситуацій заявляє про розміщення майже 3.000 наметів обігріву  в різних регіонах України, однак чимала кількість з них задекларована лише на папері.

Внаслідок дуже низьких температур і снігопадів у багатьох містах України виникають проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випадає на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Відтак Карітас України розпочав роботу 11 пунктів обігріву і харчування на базі своїх регіональних організацій в різних областях України ? Київській, Донецькій, Хмельницькій, Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській. Пункти обігріву будуть як стаціонарні, так і мобільні. Всі регіональні організації Карітасу України мають багатий досвід функціонування благодійних їдалень і пунктів видачі гуманітарної допомоги, тому для їх малозабезпечених і безпритульних підопічних робота пунктів обігріву  дуже важлива і вчасна.

В пунктах обігріву Карітасу потребуючі люди зможуть отримати можливість відігрітись, гарячий обід і напої,  також при потребі одяг і взуття, медичну допомогу. Передбачається і доставка їжі в місця концентрації безпритульних людей ? вокзали, автобусні станції, біля храмів тощо. Загалом передбачається надавати допомогу щодня близько 700 осіб.

«Карітас України висловлює щиру і подяку донорам, волонтерам, партнерам за їх небайдужість до чужого горя, милосердя, турботу й увагу до нужденних. Єдине бажання ? аби врешті саме українське суспільство, заможні добродії, успішні підприємства, люди доброї волі об’єднувались довкола наших соціальних проблем. Бо з кожним роком фінансування з-за кордону зменшується», ? зауважує Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

28.01.13, Україна
У рамках спільної програми БлагоLAB, заснованої Українським форумом благодійників і фондом «Розвиток України», 23 січня відбулась панельна дискусія, присвячена новим тенденціям в європейській благодійності. Серед запрошених на дискусію гостей були представники Асоціацій фондів Нідерландів, Франції та Іспанії, а серед українських експертів у заході взяв участь, зокрема, президент Карітасу України Андрій Васькович.

Перша сесія панельної дискусії розпочалась з виступу Рози Галлего, Голови Європейської мережі донорських асоціацій. Основна теза її виступу полягала в тому, що для того, щоб бути конкурентоспроможними в секторі благодійництва, європейські благодійні організації потребують кооперації. «Благодійництво – це сфера, в якій працює 1 мільйон осіб, це сфера у фінансовому розпорядженні якої знаходиться 1 мільярд євро», ? зазначила Роза. –  Тому без кооперації ефективність в її роботі є неможливою».

На цьому ж принципі наголосила Ханна Сурмац, яка є керівником юридичних проектів Європейського центру фундацій. «Донори сьогодні більш глобалістично налаштовані, тому такою важливою стала міждержавна активність в рамках європейського співтовариства. Якщо в минулому більшість благодійних інституцій просували свою власну ідентичність і були більш індивідуалістичні, то зараз здійснювати свої функції вони можуть тільки об’єднавшись в мережу. Кооперація надає багато переваг для благодійного сектору: по-перше, вони можуть створювати власні стандарти і принципи роботи, а по-друге, проводити більше власних досліджень. Іншими словами, кооперуючись вони стають більш свідомі!», ? наголосила Ханна.

У своєму коментарі до озвучених виступів Андрій Васькович підтримав ідею кооперації як важливого тренду в майбутньому і також зазначив, що 100 мільярдів, які мають у своєму активі європейські фонди, зобов’язують їх до більшої професійності. А та ? в свою чергу ? неможлива без консолідації зусиль.

Розповідає Ольга Гриб, журналіст-волонтер Карітасу України: «Велика частина дискусії була присвячена проблемі політично-економічної кризи, як основному зовнішньому виклику європейської благодійності. У цьому розрізі європейські фахівці говорили про переозначення філантропії в умовах кризи. Про те, що криза сповільнила розвиток економіки, однак вона не паралізувала амбіції, які мають працівники благодійного сектору. Серед негативних наслідків було виділено тиск, який чиниться на приватні фонди, як правило, урядами. Криза означає для європейської спільноти також і скорочення фінансування на наступні 50 років».

У другій секції панельної дискусії Бєатриса де Дюрфорт, виконавчий директор Асоціації фондів Франції, розповіла про особливості філантропічного сектору країни, яку вона представляла. Вона наголосила, що французьке законодавство створило певні бар’єри для кооперації французьких фондів з фондами сусідніх країн. «Однак ми намагаємось знаходити шляхи для покращення цієї ситуації і здійснювати міжнародних благодійних проектів», ? пояснила спікер. Що цікаво, пані Дюрфорт серед особливостей благодійництва у Франції виділила нестабільність відносин між прибутковим і неприбутковим сектором, а серед позитивних змін ? тенденцію до розвитку корпоративної соціальної відповідальності бізнесу.

Також на заході йшла мова про збільшення гравців на європейському ринку благодійних послуг протягом останніх 10-15 років, взаємодію урядів і благодійного сектору та методи вимірювання ефективності благодійної діяльності.

Ольга Гриб повідомляє, що панельна дискусія була дуже інформативною і динамічною. Фахівці Західної Європи, України і Росії мали змогу обмінятися думками та ідеями, висловити свої погляди на ті або інші проблеми. Проведений захід, без сумніву, став відмінним публічним майданчиком для артикуляції не тільки трендів європейського благодійництва, а й тих позитивних і негативних тенденцій, які існують в українській благодійності сьогодні.

25.01.13, Україна
З жовтня 2011 року Карітас України реалізує проект надання медичної допомоги дітям, які мають онкологічні захворювання. Донором проекту виступає Українська католицька церква в Австралії. Бюджет проекту станом на 21.01.2013 становив понад 1,545 млн. грн., допомога надається близько 35 дітям.

За даними ВООЗ, Національного Інституту раку за останні 100 років по рівню захворюваності і смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи.

Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року. По темпах поширення раку Україна знаходиться на другому місці в Європі.

Щороку більше 160 тис. дорослих осіб і більше 1 тис. дітей дізнаються, що вони онкохворі. 70% хворих на рак дітей мають усі шанси одужати, але третина з них помирають протягом першого року життя, – констатують фахівці.

“Хвороба спіткала мого племінника і нашу родину в січні цього року. У Михайлика збільшився лімфавузол. Лікарі не могли знайти причину таких змін в організмі, робили комп’ютерну томографію та пункцію вузла. Після чого діагноз був жахливий ? лімфома Беркітта з ураженням кісткового мозку, Михайлові визначили 2-гу терапевтичну групу.

Це стало великим випробуванням для нашої сім?ї ? така непередбачувана біда, непосильні фінансові витрати, великий стрес і психологічне напруження.

Після останнього курсу хімії Михайло отримав грибок на легенях, тому вживає антибіотики зараз, а відтак дуже ослаблений, знесилений. Дитині з одного боку важко зрозуміти, чому це спіткало саме його і чому він не може насолоджуватись життям, як решта його однолітків, чому стільки часу проводить серед лікарів. А з іншого боку ми дивуємось його витривалості, терпінню, смиренності.

Зараз у нас є ремісія, перебуваємо на лікуванні в Івано-Франківську. На даний момент ми забезпечені ліками від держави, але надалі маємо брати таблетовану хімію за свої гроші, яких в нас вже немає.

Михайлик почуває себе чудово, хоча й ослаблений. Він передавав особисто від себе величезну подяку і захоплення людьми, які йому допомогли долати хворобу! Шкода, звісно, що в такому ранньому віці наш племінник вже усвідомлює складні життєві труднощі і несправедливість хвороби…

Але Бог добрий, ? Він точно допоможе! Через таких людей, які працюють в Карітасі і які підтримують фінансово роботу благодійних організацій.  Дякуємо Вам щиро”.
Оля Клапчук, тітка 9-річного Михайла (Коломия)

«Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Зрозуміло, що не кожна сім’я має такі суми грошей і тому, якби не благодійники, ? ми б масово втрачали наших діточок.

Дякуємо щиро за щедрість і солідарність з українськими потребуючими сім’ями благодійникам з Австралії», ? каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

 

23.01.13, Київ
У надвечір’я свята Богоявлення Карітас у Києві традиційно організував вечерю для потребуючих осіб, серед яких  діти і молодь, які проживають на вулиці, діти із кризових та малозабезпечених сімей, діти інваліди, діти позбавлені батьківського піклування, діти із багатодітних родин. Цьогоріч на вечері були присутніми понад 80 осіб, а це значно більше ніж минулими роками.

Свято розпочалося дитячою ляльковою виставою, яку представили студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені  І.Карпенка-Карого. Після цього підопічні діти і молодь Карітасу Київ поставили вертеп про новонародженого Христа.

Вечерю благословив спільною молитвою та привітальним словом директор київського Карітасу о. Роман Сиротич.

 

Він побажав усім Божої благодаті, миру, любові, висловив велику радість від того, що в цей день усі разом мають можливість розділити загальну трапезу та відчути дух Різдва.

Після цього гості приступили до споживання традиційних для українського свят-вечірнього столу страв – куті, пампушків, вареників і голубців, борщу і капусти, риби та інших страв.  Панувала тепла родинна атмосфера, якої діти, що перебувають у кризових обставинах життя, не мають вдома. Це саме те, що їм найбільше не вистачає, – любові і домашнього затишку.

«Зворушливо було спостерігати за дітьми, багато з яких чи не вперше були на такому свят-вечорі. Вони не знають, як поводитися, про що говорити, чого не пасує робити ? все незнайоме. Але навіть попри це вони відчувають любов та ласку, яку проявляють до них. Діти і молодь з кризових сімей дуже вдячні, хоча, можливо, не завжди вміють висловити цієї вдячності. І це закономірно ? їм ніхто ніколи не дякує за те, що вони просто є», ? говорить о. Роман.

На завершення усім дітям було роздано подарунки, солодощі та книги, а дехто ще і поніс із собою страви із Святої Вечері. Із повними руками, зігрітими серцями, усміхненими обличчями та словами вдячності усі нехотячи розходились, покидаючи соціальний центр Карітасу, де впродовж кількох годин їм було добре, радісно та родинно.

«Від свого імені та імені всіх дітей хочу висловити щиру подяку всім людям доброї волі, які спричинилися, щоб ця вечеря відбулася. Усіх бажаючих запрошую до діл милосердя, які спільними зусиллями можемо втілювати у нашому суспільстві серед бідних, хворих та потребуючих.

Для цього можна звернутися до мене чи у наш благодійний фонд за телефоном 097-1945911 і вияснити, в який саме спосіб Ви зможете стати благодійником», ? звертається директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

 

21.01.13, Україна
Цими днями добігла до свого кінця ювілейна «Різдвяна свічка». Організатори відзначають, що збільшились масштаби розповсюдження свічок і збору коштів для допомоги дітям і молоді, які живуть і кризових обставинах. Так само досягнуто більшого рівня поінформованості громадськості щодо цілі і суті акції.

«Ця благодійна ініціатива – можливість для кожного навіть незаможного українця внести свою лепту до опіки потребуючими дітьми!», ? вважає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

В рамках «Різдвяної свічки» неповносправна молодь долучається до виготовлення спеціальних різдвяних свічок, що згодом розповсюджуються через спільноти Української Греко-Католицької Церкви, корпоративних донорів і приватних благодійників. Цьогоріч до акції долучились благодійники і з Канади.  Загалом було поширено близько 150 тис. свічок.

Кожного року завдяки проведенню акції «Різдвяна свічка» соціальні центри Карітасу у різних регіонах України надають можливість тисячам потребуючих дітей і молоді брати участь у проведенні літніх таборів, відвідувати екскурсії, долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків, організовувати особливі свята і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві, і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

Анатолій Козак розповідає: «Карітас України впродовж більше, як 12 років провадить комплексну роботу для допомоги потребуючим дітям і молоді. Реалізовуються проекти мобільної роботи із кризовими дітьми і молоддю, соціально-психологічної допомоги дітям трудових мігрантів, реабілітації і соціалізації неповносправної молоді, надається адресна матеріальна допомога дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, також дофінансування лікування онкохворих дітей».

Згідно нашого недавнього дослідження, Карітас в Україні щорічно протягом останніх років витрачає на програми опіки дітьми близько 350-400 тис. євро, що в 10-12 разів більше за відповідні витрати українського уряду. І це не єдина неурядова організація, що опікується потребуючими дітьми і молоддю в Україні.

Така ситуація свідчить про необхідність підтримки роботи громадських і благодійних організацій в сучасному українському суспільстві задля здійснення ефективної соціальної роботи у необхідному обсязі.

Адже за умов нелояльного законодавства і застарілої схеми надання державних соціальних послуг, несприятливих економічних обставин і системи оподаткування, високого рівня бюрократії і рудиментів радянського менталітету неучасті в громадському житті саме неурядові організації виконують нині в Україні функції держави по опіці дітьми і молоддю, що опинились у кризових умовах життя.

Дякуємо усім людям доброї волі, які долучились до організації і проведення акції «Різдвяна свічка». Нехай Вам воздасться кратно!

18.01.13, Волинь
Велична подія  народження Ісуса Христа єднає  християн в радості,  наповнює душу і розум благими намірами, утверджує в серцях віру,  надихає на добро і милосердя.  Саме в такій радісній піднесеній духовній атмосфері посеред січня відбулося святкування  Різдва у соціально-молодіжному  центрі  Карітасу Волинь.

Особливістю проведення урочистого заходу стало об’єднання різних вікових поколінь.  У святі взяли участь діти, молодь і люди поважного віку:
– члени гуртка з вивчення німецької мови Карітасу Волинь;
– творчий колектив “Співоча надія”;
– члени  українсько-німецького культурного товариства;
– дитячий гурт “Дзвіночок”  Карітасу Волинь;
– вокальна група Дитячо-юнацького центру.

Програма святкового дійства складалася з двох частин. Спочатку присутніх ознайомили з народними звичаями та обрядами святкування Різдва Христового в Україні, а в другій частині заходу учасники презентували європейські різдвяні традиції.

Молодь і діти, співаючи колядки, вітали старших людей, у своїх віншуваннях бажали здоров’я, добробуту та усіляких гараздів. Цікавою і пізнавальною стала  розповідь дітей  про передріздвяний час, про біблійну історію появи  Ісуса Христа на землі. Творчий колектив людей поважного віку “Співоча надія” виконав для присутніх прекрасні  народні колядки,  прославляючи новонародженого Месію.

Оскільки  свято Різдва Ісуса Христа відзначають в усьому світі, то  учасники дійства підготували  розповіді про європейські традиції святкування. Цікаво було почути, що для європейців кожен святковий атрибут має своє символічне значення. Так, наприклад, церковний дзвін символізує пришестя Спасителя, а різдвяна свічка означає перемогу Світла для світу над темрявою.

По-справжньому відчути себе в Європі в різдвяний час допомогли присутнім виступи колективів, які співали колядки, віншували і декламували вірші німецькою мовою.  Приємним сюрпризом був виступ наймолодшого дитячого гурту «Дзвіночки» та пісні у їх виконанні, присвячені  різдвяно-новорічному святковому циклу. Атмосфера заходу була наскрізь пронизана радістю і духовним  піднесенням.

О.  Володимир Кметь, директор волинського Карітасу, подякував усім за підготовку та проведення урочистості й відмітив, що хоча зібралися тут люди різного віку, але об’єднало їх  одне – всепереможна радість від звістки про народження  Сина Божого. Можна впевнено сказати, що відбувся християнський діалог молодшого і старшого поколінь.

15.01.13, Львівщина
Різдвяна казка вподобала собі прогулюватися по небі і збирати невеличкі мерехтливі зірочки, щоб вплітати їх у свої розкішні коси. Це дійство можна розгледіти тільки на Різдво, коли небеса близько-близько прихиляються до землі і люди відсторонюються від буденних турбот і суєти. Працівники  та волонтери Карітасу в Дрогобичі теж долучилися до різдвяної казки ? організували Святу Вечерю для безпритульних та одиноких людей.

«Це саме ті, хто не має можливості закупити необхідні продукти і приготувати святковий стіл, бо не мають на це коштів. Ці люди не мають можливості зібратися родиною за великим сімейним столом, бо в них немає рідної домівки. Їм нікуди йти на різдвяну вечерю, бо їх ніхто не чекає. І таких людей є дуже багато довкола нас.

Ми запросили їх в Карітас відчути хоч на ці кілька годин дух Різдва, зігріти їхні душі і дати їм надію на краще», ? каже Оля, 23-річна волонтерка.

В організації та підготовці даного дійства  допомагала спільнота «Наша Хата». Вона опікується бездомними людьми;  на даний час вже 12 осіб знайшли  притулок в цій спільноті. Саме безпритульні приготували цю вечерю для інших потребуючих людей. Особливу подяку місцевий Карітас висловлює небайдужим благодійникам, які надали продукти  і необхідні кошти.

«Як ми і очікували, на Святу Вечерю прийшло близько 50 потребуючих осіб. Ми прийняли всіх,  хто постукав в наші двері. Багато з цих людей вже давно втратили віру в себе та в цей світ. Ми щиро повірили, що дух Різдва може це все перемінити, ми запалили їхні серця та зігріли їхні душі.

Різдво, яке приносить надію та затишок, дане нам Богом. Єдине, що від нас вимагається, ? це берегти його та ділитися ним зі своїми ближніми. У Карітасі в Дрогобичі ми  поділилися з цими людьми добром Різдва,  ми їх нагодували, обігріли, гарно поколядували», ? повідомляє Василь  Голод, керівник спільноти «Наша хата».