Сучасне рабство – це твоя проблема!

04.02.13, Ольга Гриб для Карітасу УкраїниНезважаючи на прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей. 110 тисяч (За даними огляду МОМ «Міграція в Україні: факти і цифри») наших співвітчизників потрапили у рабство за період незалежності України і ця цифра продовжує зростати з […]

04.02.13, Ольга Гриб для Карітасу України
Незважаючи на прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей. 110 тисяч (За даними огляду МОМ «Міграція в Україні: факти і цифри») наших співвітчизників потрапили у рабство за період незалежності України і ця цифра продовжує зростати з кожним роком.

Сьогодні українці опинились сам на сам з такою серйозною і небезпечною для суспільства проблемою як торгівля людьми. Про це свідчать нові негативні тенденції.  
Так, за даними МОМ, протягом останніх років:
1.    зріс відсоток викрадення людей задля трудової експлуатації,
2.    розширилась «група ризику» потенційних жертв: якщо раніше її складали молоді жінки віком від 15 до 24 років, то зараз – це жінки і чоловіки ( 32% потерпілих ) будь-якого віку.
3.    Окрім того, збільшилось число жертв серед таких груп населення як діти та іноземці.

Що робить держава?

Мабуть, що єдиним позитивним моментом останніх років є прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» Верховною Радою та ратифікація Конвенції Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та сексуальним насиллям. На жаль, такий потрібний в Україні, яка позиціонує себе як держава, де найбільшою соціальною цінністю є права і свободи людини, закон має суттєві недоопрацювання.
Наприклад, закон:

• ігнорує положення Конвенції Ради Європи щодо виплати компенсацій потерпілим. І це в державі, де один політ президента з заміської резиденції на роботу  коштуватиме громадянам тисячу доларів!
• не передбачено встановлення періоду одужання і психологічної реабілітації для осіб, щодо яких є підозра, що вони є жертвами торгівлі людьми
• ставить під сумнів можливість захисту персональних даних (К.Левченко Права людини в Україні 2011. XXIII. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ). А це є серйозним мотивом, щоб шукати допомоги деінде, але тільки не в держави.

Більш того, нормативно-правові акти з виконання Закону не розроблені: нібито закон і є, однак, як його застосовувати невідомо.  Також не працює судова система, яка мала б карати работорговців. «Найважче у роботі з випадками торгівлі людьми бачити безнаказаність трафікерів, оскільки заведені на них кримінальні справи практично не доходять до зали суду», ? каже Світлана Колодчин, координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми Карітасу Одеси.

Отже, виходить, що високопосадові баряться  з проблемою торгівлі людьми тільки на папері. Цим вони нагадують славнозвісний образ лицаря-дурня Дон Кіхота, який воював з вітряками, тільки українські дон кіхоти не хочуть помічати, що їх вітряки – це реальні проблеми, які ставлять під загрозу життя десятків тисяч громадян.

Хто може домопогти?
Справжню допомогу,  тим хто потрапив в рабство,  надають благодійні та громадські організації. Саме вони перебрали на себе функцію держави і самостійно, долаючи  законодавчі та бюрократичні перешкоди, допомагають вчорашнім жертвам торгівлі людьми стати на ноги і розпочати життя з чистого аркушу.

На сьогодні в різних регіонах України функціонує близька тридцяти НУО , які надають реінтеграційну допомогу постраждали від торгівлі людьми. Їх діяльність спрямована, як правило, на:
1.    інформування громадськості про проблему
2.    надання консультаційної допомоги
3.    підвищення рівня обізнаності різних груп населення (це можуть бути не тільки потенційні жертви, а також держслужбовці, медичні працівники, міліція та митниця)
4.    психологічна, юридична і медична допомога постраждалим
5.    матеріальна допомога

Ефективними інструментом роботи організацій з громадськістю є «гарячі лінії».  Особливою популярністю користується «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми жіночої правозахисної організації «Ла Страда».  Починаючи з червня 1997 року, на цю гарячу лінію надійшло майже 45 тисяч дзвінків. Тенденція показує, що з кожним роком ця цифра тільки зростає. Що цікаво, як правило цією послугою користуються жінки (63,2%), щоб отримати інформаційну консультацію щодо працевлаштування за кордоном (Інформація була надана жіночою правозахисною організацією «Ла Страда» в Україні).

З розвитком нових медій стали популярні он-лайн консультації через соціальні мережі, де кваліфіковані фахівці швидко і анонімно нададуть відповіді на Ваші питання.

Хто потрапляє в рабство?

Дуже часто жертвами торгівлі людьми стають малозабезпечені громадяни, які проживають в невеличких містах, де бракує робочих місць, а зароблених грошей не вистачає, щоб прогодувати себе і  родину.

Мотиви, які спонукають людей вирушати на заробітки за кордон, різноманітні. Для одиноких матерів – це можливість заробити грошей на навчання дитини чи лікування батьків-пенсіонерів. Молоді пари сподіваються за зароблені гроші купити власне житло чи розпочати свій маленький бізнес. Молодь часто приваблює можливість пожити в новій країні, познайомитись з іншою культурою чи вивчити мову.

На жаль, часто трапляється так, що українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині, і як ті сліпі кошенята підписують угоди, не перевіряючи їх змісту, або навіть без підписання будь-яких документів їдуть на чужину.

Часто «роботу» пропонують знайомі, як це трапилось у випадку з Оксаною, яка мешкала із своєю трирічною дочкою та літньою матір’ю в районному містечку Одеської області.  Якось їй зателефонувала однокласниця і запросила на хрестини свого сина. На святі Оксана зустріла стару подругу, з якою вже давно не спілкувалась. Між жінками зав’язалась дружня розмова і Оксана почала бідкатись на свою гірку долю.

Вона розповідала, як важко без чоловіка утримувати матір і дитину, що вона не знає, де знайти гроші на лікування донечки. Тут добра знайома почала розповідати про своїх знайомих, які працюють в Туреччині, де виконують легку роботу – доглядають на хворими людьми чи працюють у сфері послуг. Жінка навіть похвалилась, що одній її подрузі так подобається  в Туреччині, що вона планує туди переїжджати для постійного місця  проживання. Оксана одразу зацікавилась перспективною можливістю та зраділа, що стара знайома зі зв’язками, як та фея з казки одним помахом магічної палички вирішить її матеріальні проблеми. Однак реальність виявилась іншою.

Прибувши до Стамбулу, Оксану зустріли два чоловіки та відвезли до готелю, де силою та погрозами в неї відібрали паспорт та пояснили, що за неї заплачено тисячу доларів і тепер вона повинна ці гроші відпрацювати, надаючи сексуальні послуги гостям готелю. Оксана була у відчаї.

Зрозуміло, що вона відмовилась працювати в секс-бізнесі. За це її сильно побили і відвезли до іншого готелю. Вирватись із замкненого кола Оксані, пощастило коли її продавали новому власнику. Місцева поліція затримала работоргівців, а Оксану депортували в Україну.

До рідного міста Оксана повернулась спустошеною та з глибокою психологічною травмою. У такому стані жінка не могла не тільки працювати, а й жити повноцінним життям. Відчуття того, що нею скористались, не давало змоги сконцентруватись на буденних справах. Їй була необхідна підтримка і допомога. Руку помочі простягнули працівники одеського Карітасу: Оксана отримала не тільки психологічну, а й матеріальну допомогу та сприяння у працевлаштуванні.

За останні десять років проблема торгівлі людьми в світі досягла масштабів епідемії. За оцінками ООН 2,5 млн осіб з 127 різних країн світу є жертвами сучасного рабство. Не дозволяйте проблемі ошукати Вас і Ваших рідних, будьте свідомі!

Теги: