У Донецьку розпочала роботу соціальна квартира для вуличних дітей і молоді

01.02.13, ДонецькЗ січня 2013 року Карітас України розпочав у Донецьку проект роботи соціальної квартири для дівчат і молодих жінок, які у зв’язку із складними життєвими обставинами не мають житла. Цей проект Карітасу є пілотним і розрахований на  3 роки. Проект фінансується з-за кордону, благодійниками з Австралії  (Australian Catholic Mission). Подібні проекти у Києві та Донецьку […]

01.02.13, Донецьк
З січня 2013 року Карітас України розпочав у Донецьку проект роботи соціальної квартири для дівчат і молодих жінок, які у зв’язку із складними життєвими обставинами не мають житла. Цей проект Карітасу є пілотним і розрахований на  3 роки. Проект фінансується з-за кордону, благодійниками з Австралії  (Australian Catholic Mission).

Подібні проекти у Києві та Донецьку майже в один і той саме час розпочали такі фонди як «Розвиток України» та «Право на здоров’я» (Healthright International), які так само велику увагу приділяють темі бездоглядності, безпритульності дітей та молоді в Україні. Це підтверджує, що проблема відсутності можливостей забезпечити своє гарантоване конституцією право на житло для молодої людини з інтернату або соціально вразливої родини є надзвичайно актуальною в Україні саме сьогодні.

За різними оцінками експертів, на сьогоднішній день в Україні налічується від 30 до 100 тис. вуличних дітей та молоді, які живуть переважно у великих містах. Це ті, хто, проживає на вулиці, хто знаходиться на вулиці весь час або час від часу, не має батьків, рідко підтримує стосунки з батьками, або взагалі втратили зв’язок з родичами тощо.

Звичними явищами для вуличних дітей та молоді є переохолодження і недоїдання, туберкульоз, насильство, депресія, злочинність, неграмотність та інше. Окрім того, вживання алкоголю та наркотиків, залучення в ризиковані сексуальні стосунки роблять вуличну молодь надзвичайно вразливою до ВІЛ, ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом) та ранньої вагітності. (дані взято із *дослідження UNICEF)

На превеликий жаль на сьогодні самі соціальні працівники визнають неадекватність діяльності державних соціальних служб, в тому числі і соціальних гуртожитків – їх не лише є замало для молоді, але й взагалі відсутні якісні реабілітаційні програми та належний професійний супровід молодих людей, що опинились  у кризових життєвих обставинах. Термін проживання в соціальному гуртожитку є обмежений, і при відсутності щоденної індивідуальної соціальної роботи з молодою людиною, це не дає їй більших шансів знайти собі житло і вести самостійне життя.

«Ідея соціальної квартири Карітасу має переваги в тому, що умови проживання наближені до звичайних умов проживання сім’ї, молоді люди проживаючи у такій квартирі, вчаться самостійно себе обслуговувати, вести домашнє господарство, виконувати побутові обов’язки як у будь-якій звичайній сім’ї, вони вчаться готувати, прибирати, купляти продукти, вести свій бюджет та планувати витрати таким чином. Проживаючи із іншими мешканцями під супроводом соціального працівника, молоді люди вчаться взаємодіяти з іншими, знаходити спільну мову, вирішувати конфліктні ситуації у мирний спосіб, вчаться поводитись так, щоб  не порушувати права інших людей.

Велику увагу у процесі соціального супроводу приділяється тому, щоб молоді люди планували своє життя – ставили собі самі життєві цілі, визначали малі кроки до цих цілей та самостійно ці кроки робили», – розповідає Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі з дітьми і молоддю Карітасу України.

Термін проживання мешканців соціальної квартири визначається індивідуально і триватиме в середньому до 6-12 місяців. Отримати житло в соціальній квартирі можуть ті молоді люди, які пройшли попередній соціальний супровід у денному центрі, мають добрі шанси подолати кризову ситуацію, вмотивовані та активні у вирішенні своїх побутових і фінансових проблем.  

У проекті соціальної квартири зайняті працівники Карітасу, які ведуть постійний супровід підопічних, надають при потребі консультації, разом з молодими людьми розробляють індивідуальні плани і контролюють їх виконання. Це стосується як побутових питань, так і юридичних, психологічної підтримки та інших аспектів соціалізації.

Соціальні працівники   мають налагоджену співпрацю з державними службами, навчальними закладами, роботодавцями – це дає можливість працювати не лише із самою молодою людиною, але також і з її соціальним оточенням, комплексно підходити до зміни життя людини, що опинилась у кризових умовах життя.

Соціальні квартири – нове для України явище. Вони вже довели свою ефективність в Європі. «Важливим є не створення соціальних квартир, а впровадження в роботу цих закладів сучасних і ефективних методик надання допомоги клієнтам. Необхідно далекоглядно завдяки соціальній реабілітації дітей і молоді, що опинились у кризових життєвих обставинах, системно протидіяти соціальному сирітству в Україні, використовувати і мультидисциплінарний підхід в роботі, і співпрацю державних і недержавних установ», – коментує впровадження проекту Зоряна Лукавецька.  

*Бідність та нерівні можливості дітей в Україні /  [Черенько Л.М., Полякова С.В., Реут А.Г. та ін.]; за ред. Е.М.Лібанової. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Український центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.

Теги: