Сьогодні ми відзначаємо 70-річчя Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 1948 року.
У цій Загальній декларації говориться, що права людини є основними правами: вони є основою існування нашого суспільства і дозволяють нам жити у мирі між собою, без страху та бідності. Хоча цей документ являє собою безпрецедентний крок вперед в історії людства, він все ж таки не перешкоджає найгіршим порушенням прав людини і в наші дні. Фактично, ми все ще є свідками драматичних прикладів гніту, насильства, несправедливості та нерівності.
Декларація – це не просто старий документ, що пов’язаний з минулим, вона має стимулювати всіх нас до створення політичних та соціальних заходів, спрямованих на заохочення дотримання загальних прав людини.
У статті 4 Декларації зазначається, що «Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах». Незважаючи на це, торгівля людьми й досі процвітає на всіх континентах.
Актуальні дані щодо протидії торгівлі людьми від Карітасу України.
Недотримання статті 4 розглядається як одне з найбільш серйозних порушень основних прав. Взаємозалежність прав людини означає, що коли людина є жертвою торгівлі людьми, практично всі її права порушуються одночасно: гідність, свобода вільного пересування, фізична недоторканність, право на справедливі та сприятливі умови праці, право на адекватний рівень життя, право на здоров’я …
29-30 листопада 2018 р. Карітас Бельгія організував у Брюсселі заключну конференцію європейського проекту «Зміцнення міждисциплінарного співробітництва з метою забезпечення ефективного механізму допомоги та захисту прав жертв торгівлі людьми».
Цей проект отримав підтримку в рамках програми «Справедливість» Європейського Союзу, у партнерстві з різними асоціаціями з Румунії, Бельгії, Швеції, Іспанії та Болгарії. Учасники з усієї Європи приєдналися до заключної конференції. В рамках цього проекту відповідні асоціації в різних країнах створили посібник для фахівців, соціальних та медичних працівників, що допоможуть їм захистити права потерпілих від торгівлі людьми та максимально сприяти жертвам.
Ця зустріч підкреслила важливість визнання проблеми торгівлі людьми в сфері гуманітарної допомоги. Себастьян Дечампс, координатор гуманітарної допомоги Карітасу Бельгії, зазначив:
«Багато гуманітарних криз створюють сприятливі умови для появи злочинних мереж торгівлі людьми. Зокрема, кризи, які спричиняють переміщення народу. Це, безумовно, випадок сирійськї кризи: тисячі людей, включаючи дітей, зникли під час їх виїзду та стали жертвами мереж торгівлі людьми. Такі ситуації необхідно враховувати при розробці наших гуманітарних програм з точки зору їх запобігання та захисту людей».
Напередодні 30-ї річниці Міжнародної конвенції про права дитини, яка буде в 2019 році, ми повинні використовувати підхід, що базується на захисті прав людини, для боротьби з работоргівцями.
Підхід, заснований на правах людини, став важливою основою для діяльності Організації Об’єднаних Націй. Цілі сталого розвитку (SDG 2015-2030) розширили цей підхід, надаючи правам людини своє місце в концептуальних рамках розвитку.
Державним органам влади пропонується загальне та систематичне використання підходу, заснованого на правах людини. Цей підхід спочатку позиціонувався як відповідь на невдачі іншого підходу до розвитку у 1980-х роках, який зосереджувався більше на технічному скороченні бідності, ніж на захисті прав та свобод маргіналізованих груп населення. Це призвело до зміни парадигми співробітництва в галузі розвитку: підхід, який базувався на потребах людей найменш розвинених країн, поступився місцем підходу на правовій основі.
З цієї точки зору, люди більше не розглядаються лише як бенефіціари програм гуманітарної допомоги, а вважаються повноцінними суб’єктами розвитку. Суспільні програми тепер не мають на меті лише надання гуманітарної допомоги людям, а й націлені на реалізацію фундаментальних прав людини.
Повна ефективність основних прав базується на наявності, прийнятності, доступності та адаптованості відповідних прав. Підхід, що базується на правах людини, також був застосований до питань управління міграційними потоками, питань безпеки чи кримінальної політики.
Держави повинні не лише поважати права людини, закріплені в міжнародних конвенціях, які вони ратифікували, але також повинні бути відповідальними за їх дотримання.
Права людини вже не можуть бути на периферії публічних дій, вони повинні бути в їх основі. Держави повинні бути відповідальними.
Оригінальна стаття тут
