Місяць: Квітень 2015

15.04.2015, Тернопіль
Днями близько 20-ти підопічних дітей з Тернопільського Карітасу випробовували себе на спритність, кмітливість та творчість у спортивно-розважальному квесті в рамках проекту «Мобільна робота з молоддю». Основна ідея, котру висловлювали організатори, – пам’ятати, що перемога здобувається не лише завдяки одному учаснику, але завдяки праці усієї команди. Тож завдання було складено таким чином, аби розвинути почуття згуртованості та командної взаємопідтримки.

По завершенні усі команди отримали належні призи. А вже біля вогнища кожен зміг розповісти про своє враження чи побажання щодо квесту. Діти емоційно висловлювали своє задоволення, а також активно пропонували свої ідеї для удосконалення таких ігор.

Тернопільський Карітас має значний досвід у проведенні квестів для дітей та молоді. Практика показує, що для підлітків часто не настільки складно виконати завдання, наскільки порозумітися один з одним. На заваді стають проблеми особистісного характеру, часто конфлікти виникають через бажання лідирувати. Саме тому основна ціль таких заходів – навчити дітей, підлітків і молодь поважати думку та погляди інших, стримувати агресивні прояви поведінки, знаходити порозуміння та сприймати поразки.

Робота з дітьми з проблематичних родин як окремий напрям роботи з’явився в Карітас у Тернополі ще у 1999 році. Згодом було зорганізовано мобільну службу допомоги вуличним дітям, яка спеціалізується на роботі з дітьми і молоддю безпосередньо на вулиці.

Наталя Коцюба, місцевий координатор роботи з дітьми і молоддю, зауважує: «Завдяки цій службі ми віднаходили дітей та молодь, котрі з певних причин опинились на вулиці. Встановлювали з ними контакт, з’ясовували причину їхнього перебування на вулиці, надавали первинну медичну допомогу. А з 2010 року запрацював спеціальний стаціонарний соціальний центр з командою професіоналів у складі керівника проекту, психолога, соціального педагога, соціального працівника. Окрім безпосередньої роботи із дітьми, посилено взаємодію з їхніми батьками та співпрацю з іншими структурами, які дотичні до проблем бездоглядних дітей і молоді».

Сьогодні місцевий Карітас високоякісно і комплексно опікується загалом 91 потребуючою сім’єю і понад 200 дітьми і молоддю. Вони отримують медичну, психологічну, інформаційну та юридичну допомогу і захист. Окрім забезпечення базових потреб, велика увага приділяється духовному, креативному та психо-соціальному розвитку. А з минулого року додались нові категорії потребуючих, і Карітас усіма можливими способами і силами працює з вимушеними переселенцями, дітьми постраждалих і загиблих під час подій Євромайдану та конфлікту на Сході України.

Робота, яку проводить Карітас України з дітьми і молоддю у 12 областях України на базі своїх регіональних організацій, відіграє важливу роль у зменшенні кількості дітей вулиці та їхній соціалізації. За експертними даними сьогодні в Україні проживає майже 100 тисяч сиріт і дітей, що позбавлені батьківського піклування, близько 60% з них – в інтернатних закладах. Майже 90% дітей-сиріт можна віднести до соціальних сиріт, оскільки у них є чи були на момент отримання сирітства живі батьки.

Ще понад 100 тисяч українських дітей виховуються в неблагополучних сім’ях. 30% сімей з дітьми в Україні живуть за межею бідності. Сьогодні на вулицях нашої країни живе і працює близько ще 100 тисяч дітей.

23.04.2015, Львівщина
22 квітня  в Україну, а саме у Дрогобич, прибули шестеро волонтерів із Франції, регіону Бургундія. Метою їхнього візиту є допомога спільноті безпритульних людей «Наша Хата», яка знаходиться  неподалік Дрогобича  у селі Рихтичі і є підопічними місцевого Карітасу. Самі ж  французькі колеги є учасниками та добровольцями волонтерського руху «Емаус».

Спільнота взаємодопомоги «Наша Хата» є єдиним прихистком для безхатченків у Дрогобицькому районі. Вона опікується безпритульними та самотніми людьми, які за різних життєвих обставин втратили жило та рідних. Тут вони не лише проживають,  але й виконують різні сільсько – господарські  роботи: працюють на полі, саджають овочі, доглядають за худобою тощо.

У «Нашій Хаті» шестеро французьких добровольців перебувають вже п’ятий день і плідно та старанно допомагають у розвитку та вдосконаленню спільноти, працюють поруч із безпритульними, розділять з ними свій обід, спілкуються та просто дають цінні поради про те, як орієнтуватись на європейські стандарти при розбудові схожих притулків.

Нагадаємо, що міжнародний рух Емаус був заснований у Франції в 1949 році. Тоді французький священик Отець П’єр, – який також був депутатом, – купив будинок біля Парижу і заснував там першу Спільноту, членами якої стали люди, що з різних причини опинилися на узбіччі суспільства. Назва «Емаус» походить від назви містечка у Палестині, де відчай перетворився у надію. Вона символізує спільне переконання, що тільки любов може нас об’єднати та вести вперед, що власний порятунок приходить через порятунок інших. Так виникли спільноти не лише у Франції, а по всій Європі, де люди разом живуть і працюють, щоб допомагати іншим. Разом з ними постали групи друзів і волонтерів, щоб продовжувати боротьбу у державному та приватному секторах.

«Я вперше в Україні і у вашому місті зокрема. Тут надзвичайно красиво і приємно перебувати, незважаючи на конфлікт, який зараз переживає Україна. У вас є дуже багата  культура та природа, ваші люди дуже і дуже щедрі та щирі, це нас дуже вразило.

Якщо говорити про «Нашу  Хату», то скажу так: тут є дуже хороший та добрий фундамент для подальшого розвитку, важливо не втратити його і продовжувати покращувати роботу спільноти та цілої  ідеї зокрема», – переконаний Клеман  Ремонд, один з французьких добровольців.

Нещодавно також єпископ Української Греко-Кактолицької церкви у Франції та Бельгії владика Борис Гудзяк з робочим візитом та у зв’язку з Синодом УГКЦ відвідав спільноту Карітасу поблизу Дрогобича. Владика Борис одразу впізнав фракомовних колег, дружелюбно та люб’язно поспілкувавшись із ними.

«Для нас і нашої команди є дуже цінний той досвід, який привезли з собою з Бургундії французькі колеги. Ми віримо, що це допоможе нам бути кращими, динамічно рухатись вперед та розвиватись», – каже Василь Голод, керівник спільноти взаємодопомоги «Наша Хата».

---

Також Ви можете переглянути відео про “Нашу Хату”:

30.03.2015, Львівщина
Більше 4 років у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії діє клуб літніх людей «Жива історія». Тут надають психологічну, соціальну та матеріальну підтримку людям похилого віку, які стали жертвами тоталітарних режимів. З жовтня 2010 року учасниками «Живої історії» стали більше, ніж 220 осіб – жителі Дрогобича, прилеглих сіл та околиць. Така діяльність здійснюється у рамках програми «Місце зустрічі: Діалог» Фонду «Пам’ять, Відповідальність та Майбутнє», яка підтримана Федеративною Республікою Німеччина.

Розповідає 87-річна пані Віра, яку у віці шістнадцяти років було насильно вивезена у Німеччину в м. Обергаузен: «Везли нас у 42-ому році товарними поїздами – як худобу возять. Привезли на воєнний завод, що виробляв снаряди. Нас малолітніх, взяли на погрузну у вагони, дали нам полотняні костюми «гольтцшуе», дерев’яне псевдо-взуття на ноги: так ми там й працювали. А їсти, їсти дуже хотілось! Німці наказали іншим працівникам заводу, щоб вони нічого на давали нам, а самі мали в котелках всіляку їжу і бутерброди.

Через 3 роки все це скінчилось – звільнили нас американці. З Німеччини везли вантажними машинами. А після війни на Вкраїні почався голод, бо прийшли радянські совєти. Вночі приходили КГБісти і забирали людей, вивозячи на Сибір. Хворих та безсилих засипали живцем у ровах. Ось моя реальність – досі забути не можу, хоча вже й пережила давно».

Клуб «Жива історія» став для десятків таких як Віра місцем, де вони зустрічаються, отримують необхідну їм допомогу, знаходять нових друзів та передають свій досвід молодому поколінню. Раніше ж такі люди не мали можливостей для розвитку своєї соціальної активності, були замкнутими вдома.

«Така наша робота має два виміри: по-перше, опіка жертвами тоталітарних режимів, по-друге, виховання молодого покоління зі знанням, що таке війна, рабство, окупація і насилля. Неможливо розвивати країну, не знаючи своєї історії і минулого. Неможливо будувати вільну та успішну Україну, не об’єднуючи різні покоління наших громадян, з різних регіонів, з різними світоглядами. Ми добре бачимо, до чого це призвело сьогодні в нашій країні», – переконана Наталя Голинська, виконавчий директор Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.

Головними завданням «Живої історії» є створення спеціального простору для зустрічей людей похилого віку і молодого покоління, збір та документування спогадів та життєвих історій тих людей, які потерпіли від тоталітарних режимів, а саме остарбайтерів, в’язнів концтаборів та гетто, дітей в’язнів, тих, хто пережив фашистську окупацію, сиріт війни.

Клуб діє у форматах проведення різноманітних заходів для літніх людей (зустрічей, іменин, диспутів, екскурсій, танц-вечорів, гуртків тощо), надання різноманітних видів послуг (соціальних, інформаційних та консультаційних послуг, гуманітарної допомоги, тощо), залучення осіб похилого віку до спілкування з молоддю. Результатом цього є покращення емоційного, психологічного, духовного стану підопічних, покращення взаєморозуміння між різними поколіннями і зміна стереотипного мислення щодо старості.

 

24.03.2015, Івано-Франківщина
Жвавий інтерес до нещодавньої арт-інсталяції “Невидимі” в центрі Івано-Франківська показав, що мешканці та гості міста мало знають про проблему торгівлі людьми. Ініціатива розповідає реальні історії реальних людей, які живуть з нами поруч і одного разу поїхали закордон на роботу, не підозрюючи про трудове рабство. Для багатьох “Невидимі” вперше продемонстрували тему торгівлі людьми як щось близьке і актуальне.

Щоби збільшити і обізнаність громадськості та працівників держструктур щодо торгівлі людьми в Україні, і зробити допомогу постраждалим від работоргівлі максимально ефективною, Карітас Івано-Франківськ УГКЦ на Прикарпатті запустив масштабний проект у співпраці з Департаментом соцполітики Івано-Франківської облдержадміністрації. Розпочався проект “Впровадження механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми в Івано-Франківській області” у жовтні 2014 року і триватиме до лютого 2016 року.

Карітас в Івано-Франківську спрямовує свою діяльність на протидію і допомогу жертвам торгівлі людьми з 2004 року. За цей час надано комплексну і тривалу допомогу понад 160 особам, які стали жертвами работоргівлі. До 2009 року підопічними були здебільшого жінки, які зазнали сексуальної експлуатації, але з 2009-го дедалі більше чоловіків звертались по реінтеграційну допомогу ставши жертвами трудової експлуатації.

Проблема торгівлі людьми є надзвичайно актуальною в Україні. Лише до Міжнародної організації з міграції з 2000 по 2014 роки звернулося 10945 українців, які стали жертвами торгівлі людьми.

«Страждають від торгівлі людьми переважно соціально незахищені особи, які виїжджають працювати за кордон, щоб покращити своє матеріальне становище. Сьогодні ця проблема на Прикарпатті ускладнюється тим, що в області проживає чимало вимушених переселенців: офіційно у нас зареєстровано 3172 переселенці зі сходу України та Криму, лише 448 з них звернулися в центр зайнятості і лише 96 були працевлаштовані. Тому можна стверджувати, що ми маємо потенційну категорію осіб, які в умовах соціальної незахищеності можуть стати жертвами торгівлі людьми. Також серед переселенців на Прикарпатті 989 дітей – їх можуть втягувати у жебракування”, – вважає Аліса Юрченко, заступник директора Департаменту соцполітики Івано-Франківської ОДА.

Щоб допомогти жертві торгівлі людьми якомога швидше вирішити усі проблеми, з якими вона зіткнулася з вини работоргівців, в рамках проекту створені мультидисциплінарні групи, до яких входять фахівці різноманітних державних та недержавних структур. До прикладу, якщо людині потрібно знайти роботу, запрошуються представники центру зайнятості, треба виробити новий паспорт — представники міграційної служби, потрібна медична допомога — долучається управління охорони здоров’я. За подальшу реабілітацію людини відповідають працівники центрів соціальних служб та молоді, які також залучають психологів. Юридичний супровід в суді надають адвокати, послуги яких оплачує Карітас та Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні.

Оскільки для багатьох посадовців проблема торгівлі людьми є новою та невідомою, основним етапом проекту місцевого Карітасу є навчання працівників, які відповідають за встановлення статусу особи, її подальшу реабілітацію та надання комплексної допомоги. Зокрема, проектом передбачено у 2015 році провести 7 тренінгів для 125 спеціалістів мультидисциплінарних груп з цілої області, також проведення навчання для тренерів – найбільш активних учасників попередніх тренінгів, які продовжуватимуть проводити профілактичні та превентивні заходи з попередження торгівлі людьми у районних центрах Прикарпаття.

Також новим проектом Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ передбачена широка інформаційна кампанія, під час якої громадськості розкажуть про те, як легально працевлаштуватися закордоном, які документи для цього потрібні, як не потрапити до рук работоргівців та що робити, якщо це вже сталося. Також роз’яснять про можливості допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Проект реалізується у тісному партнерстві з Департаментом соціальної політики ІФОДА за сприяння Представництва Міжнародної організації з міграції та фінансується Європейським Союзом, Швейцарською конфедерацією, Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

16.03.15, Хмельницький
Нещодавно працівники і волонтери Хмельницького Карітасу в черговий раз завітали в Ямпільську спеціальну школу-інтернат I-III ступеня. Цьому та іншим соціальним закладам області місцевий Карітас допомагає впродовж багатьох років, об’єднуючи довкола себе і знайомих філантропів, і місцеві громади, і своїх підопічних: спільно вони надають гуманітарну допомогу у вигляді одягу, взуття, іграшок, подарунків до свят, також залучають вихованців інтернату до участі в творчих заходах та акціях.

Цього разу місцевий ТОВ «Екопласт» підготував для більш як 100 дітей-сиріт та дітей-інвалідів спеціальні подарунки, а учасники Красилівської хореографічної студії «Візерунок» спрезентували цікаву концертну програму, чим змогли викликати в дітей щиру радість, блиск в очах та захоплення від споглядання яскравого дійства.

Говорить Оленка, учениця 7-го класу Ямпільського інтернату: «Для мене приїзд працівників Карітасу завжди є великим святом! Я дуже чекаю, коли вони приїдуть наступного разу, бо з ними і цікаво, і вони не приїздять до нас лиш раз і назавжди. Вони не лише привозять подарунки, а щось цікаве – як от цього разу виступ «Візерунку»».

З 2004 року Хмельницький Карітас працює з дітьми, молоддю і сім’ями, які перебувають у кризових умовах життя: як на базі стаціонарного денного соціального центру, так і завдяки роботі з іншими соціальними закладами, проведенню різноманітних акцій. На даний момент соціальний центр у місцевому Карітасі забезпечує потребуючих молодих людей можливістю долучатись до різноманітних тематичних гуртків і секцій, займатись на спеціальному спортивному майданчику (футбол, волейбол, настільний теніс), брати участь у профорієнтаційних заходах, користуватись комп’ютером і Інтернетом для того, щоб знайти необхідну інформацію, зокрема і щодо можливого місця праці, спільно організовувати дозвілля і відпочинок. Також Карітас у Хмельницькому надає психолого-педагогічну допомогу та соціальне консультування, гуманітарну допомогу, можливість самостійно попрати свою білизну та при потребі покращити санітарно-гігієнічний стан підопічних.

«Приємно усвідомлювати, що своїми візитами ми можемо змінювати цих дітей – не лише привносити в їх буденність трохи радості та яскравих барв, а і здійснювати бодай невеличкими кроками різносторонній розвиток особистостей, творчу самореалізацію, спрямовувати їх енергію в конструктивне русло. Для нас в хмельницькому Карітасі надважливо не просто надавати матеріальну допомогу (хоча і це важливо, це є базовим), а змінювати долі наших підопічних, формувати новий світогляд, надавати можливості, розкривати потенціал», – наголошує Дмитро Козловський, керівник проекту «Мобільна робота з молоддю» у місцевому Карітасі.

У найближчих планах Карітасу у Хмельницькому: відкриття хореографічної студії та студії драматичного мистецтва. Щосуботи – семінари, бесіди та тренінги різноманітного спрямування. Усе це сприяє соціалізації дітей з кризових родин, їх згуртованості, формує позитивне світосприйняття та установку на ведення здорового способу життя, де не буде місця алкоголю, наркотикам, насиллю та іншим негативним явищам, – які так часто спостерігаються в молодіжному середовищі, особливо, коли молодь проводить свій вільний час на вулиці, шукаючи сумнівних розваг та способів самовиразитися та самоствердитися.

 

10.03.15, Україна
Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ за останній рік надав допомогу більш як 1000 переселенців і потерпілим від гуманітарної кризи в Україні. Така допомога включає в себе часткову компенсацію витрат на проживання, продуктові набори, придбання речей на зиму, медичну допомогу та аптечки для багатодітних сімей, правову підтримку, психосоціальний супровід, сприяння у працевлаштуванні.

«З березня 2014 року в Дрогобич приїхало майже 100 кримськотатарських сімей. Безпосередньо у приміщенні Карітасу потребуючі з цих сімей проживали чи проживають та отримували чи отримують фінансову і психологічну допомогу. Згодом почали збільшуватись потоки переселенців – адже долучились внутрішньо переміщені особи з Луганської та Донецької областей.

Найгарячішим та найскладнішим періодом для нас став січень-лютий 2015, коли на Донбасі масово руйнували не просто житлові будинки, дитячі садки і школи, а суцільно інфраструктуру міст східної України», – розповідає Наталя Голинська, адміністративний директор місцевого Карітасу.

Зовсім нещодавно дрогобицький Карітас прийняв нові сім’ї з окупованих територій. Цього разу це дві родини з Дебальцевого, що опинились у найжахливішому становищі: у їхні домівки влучили гради, а батько однієї родини загинув під час бомбардування. До останнього моменту вони надіялись та чекали, думали що все таки їх омине лихо, проте коли їхні будинки були вщент повалені, а на руках у матерів та бабусь залишились маленькі діти, – то залишатись у рідному місті більше не було сил та надії.

«Ми приїхали з Донецької області, неподалік міста Шахтар. Село, в якому мешкали, постійно обстрілювали. Спочатку в новинах весь час говорили про нас, а потім просто забули. Коли ми виїжджали, наш дім був зруйнований повністю. Мій чоловік загинув, коли градом обстрілювали нас, тоді було вбито 5 людей із нашого села.

Коли ситуація стала дуже критичною, ми переїхали в Єнакієво, а потім в Краматорськ – жили разом з іншими переселенцями в одній великій кімнаті. Скажемо відверто: багато людей просто бояться їхати на західну Україну. В нашому селі люди сидять в підвалах, голодні, холодні, але не виїжджають, бо бояться. Ми не боялись. Мої діти мали раніше можливість побувати на канікулах в Івано-Франківську, тому усі побоювання, настороження і обманливі розповіді про західну Україну я не сприймаю.

І в Краматорську вся ж допомога поступає лишень із західної України. ДНР та ЛНР нам не давали абсолютно нічого! Зокрема, тут вже, у Карітасі, нам дали чудову гарну кімнату та створили усі необхідні умови для подальшого життя. Ми надіємось повернутись додому, але лише за умови, якщо там буде Україна», – ділиться болючими враженнями Оксана, яка приїхала у Дрогобич з трьома маленькими дітьми та свекрухою.

Сьогодні у місцевому Карітасі уся команда працівників активно допомагає в першу чергу вимушеним переселенцям і постраждалим від гуманітарної кризи. Ті, хто ще вчора отримували допомогу, стають вже зовсім скоро волонтерами для інших співвітчизників. Цими днями у Дрогобичі зусилля спрямовано на щорічну традиційну для міста акцію «Великодній виграш» – завдяки чому буде придбано ліки, канцелярію, одяг та їжу для дітей вимушених переселенців.

У 2015 році Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії планує допомогти наступній хвилі переселенців на суму 300.000 грн. більшість коштів для здійснення такого служіння забезпечують партнери з Європи та США.

05.03.15, Коломия
Щотижня співробітники Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії організовують для підопічних з місцевого геріатричного будинку цікаве дозвілля: не лише майстер-класи, але й екскурсії, різні культурні та спортивні заходи. Цього разу вони готувати разом піцу.

Взагалі організація кулінарних майстер-класів для місцевого Карітасу – не новизна. Співробітниця фонду Наталія Жибак неодноразово ділилася своїми секретами як з підопічними геріатричного будинку, так і з вихованцями місцевого будинку-інтернату: «Ми маємо досвід роботи по приготуванню страв української кухні – борщу, вареників, інших страв з картоплі. Цього разу готуємо піцу. Це не є щоденна страва, тому думаємо, підопічним геріатричного будинку такий майстер-клас сподобається».

Коломийський геріатричний будинок є новим домом для майже 120 людей похилого віку, хворих та одиноких. Сьогодні кожен шостий українець (близько 7 млн.) є людиною похилого віку і кожен шостий із них є одиноким (понад 1,1 млн. людей). І щороку в Україні стрімко збільшується саме кількість людей похилого віку: тих, хто досягнув 65 років. Ці люди потребують опіки як на базі інституційних закладів, так і отримуючи послуги на дому – що є підходом Карітасу України і забезпечується протягом останніх 15 років завдяки програмі «Домашня опіка».

Аби додати кольорових фарб перебування, коломийський Карітас вирішив систематично організовувати для стареньких з геріатричного пансіонату культурну і розважальну програму. «Це дає їм відчуття інтеграції, уваги з боку ближніх, а також наділяє можливістю поспілкуватися у неординарній атмосфері – таке собі своєрідне коло однодумців. А ми тим часом маємо змогу з ними попрацювати, навчити їх чогось нового, цікавого та й, зрештою, самим у них чогось навчитися», – каже Наталія Жибак, соціальна працівниця.

Заняття і зустрічі відбуваються щотижня. З геріатричного будинку у соціальний центр Карітасу приїжджають групи по 10-12 осіб. Здебільшого це жінки, проте й чоловіки залюбки відвідують майстер-класи. Як от пан Микола:

«У нас тут чудові заняття. Ми стаємо розкутішими, звільняємося від поганого настрою, стаємо добрішими і чуйнішими. У цій спільної праці ми всі разом ростемо!».

Кулінарному майстер-класу у Коломиї особливо раділа пані Світлана. Про те, що кухня є її стихією, в геріатричному будинку знають всі. «Це в мене з дитинства. Я хоч і маленька була, але дуже любила готувати. Так само і зараз часто готую для своїх друзів у будинку», – жваво розповідає жінка. Вона одна з небагатьох, хто має досвід приготування піци. Охоче ділиться інгредієнтами, які можна додавати у цю страву: «Ковбаса, сир, гриби за бажанням, огірки, курка та й ще багато чого можна класти на тісто».

Співпраця з місцевим геріатричним будинком триває понад півроку і демонструє бажані результати. Тому команда коломийського Карітасу вже обдумує наступні корисні і цікаві соціальні проекти для цієї категорії населення їх міста та області.

На завершення кулінарного майстер-класу розчулена Світлана подякувала організаторам і для всіх присутніх зізналась, що це для неї неоціненне спілкування: «Ні сім’ї, ні рідних у мене немає. Я дуже тішуся, що є такі добрі люди з Карітасу. Коли ми приходимо сюди – навіть час йде скоріше», – продовжує жінка.

02.03.15, Україна
Карітас України розпочинає нову програму допомоги, що спрямована на забезпечення базових потреб постраждалих від конфлікту на сході України. Така діяльність буде зосереджена на вимушених переселенців (в тому числі тих, хто ще не отримав статус вимушеного переселенця), та приймаючі сім’ї, що проживають у Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Краматорську, Києві та Одесі.

Також створюється мобільна група з екстреної допомоги, що зможе забезпечити продуктами харчування та базовими речами найбільш потребуючих, які проживають у зоні бойових дій (підконтрольній як українській владі, так і ДНР і ЛНР).

Передбачається надання допомоги більш як 23.000 постраждалих від гуманітарної кризи в Україні. Проект “Забезпечення основних потреб та стабілізація матеріального становища тих, хто постраждав внаслідок конфлікту в Україні” триватиме до кінця 2015 року.

Загальний бюджет становить 2 млн. євро і забезпечується за фінансової підтримки Федерального бюро Німеччини через Карітас Німеччини. В рамках проекту заплановано:

– одноразові виплати для покриття базових потреб
– роздача наборів з продуктами харчування і гігієнічними засобами
– фінансова допомога задля підготовки до зими
– оплата придбання продуктів харчування, гігієнічних засобів, медикаментів і лікування
– надання індивідуальної та групової психологічної допомоги

Опіка Карітасу України вимушеними переселенцями розпочалась у травні 2014 року і ведеться у 11 областях. Загалом нашою роботою охоплено понад 50.000 постраждалих від гуманітарної кризи в Україні. Для переселенців і населення, яке постраждало від конфлікту на сході України, Карітас України забезпечує:

• Грошова допомога на проживання та харчування: Київ, Львів, Харків, Одеса, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – загалом охоплено понад 4.100 осіб
• Непродовольча допомога (одяг, взуття, гігієнічні засоби тощо): Київ, Львів, Харків, Донецьк, Одеса, Святогірськ, Слов’янськ, Івано-Франківськ, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – понад 13.450 осіб отримали допомогу
• Допомога продуктами харчування: Харків, Нововолинськ, Івано-Франківськ, Коломия, Сокаль, Дрогобич, Львів – більше 8.900 осіб
• Грошова допомога на проживання, утеплення житла та закупівлю зимових речей: Харків, Святогірськ, Слов’янськ, Краматорськ, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Синельниково, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград, Запоріжжя, Бердянськ, Чернігівка, Токмак, Ізюм, Зміїв, Богодухів, Лозова, Миколаївка, Червоний Лиман, Дружківка, Костянтинівка – загалом понад 9.600 осіб
• Психологічна, юридична та інформаційна підтримка: Київ, Одеса, Львів, Харків, Івано-Франківськ, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – охоплено сумарно понад 5.000 осіб
• Питна вода: Слов’янськ, Святогірськ, Краматорськ, Попасна, Вугледар – загалом більше 16.800 осіб
• Встановлення вікон у Слов’янську – охоплено загалом понад 840 осіб, 240 домогосподарств
• Гуманітарний конвой з Польщі (Харків та Харківська обл) – більше 8.000 осіб

Більше про таку роботу Ви можете дізнатись тут.

26.02.15, Україна
З березня 2011 до лютого 2014 року Карітас України впроваджував проект “Розвиток мережі консультативних центрів з запобігання торгівлі людьми і надання допомоги жертвам торгівлі людьми в Україні”. Така робота охоплювала мережу консультативних центрів у п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій та Одеській, що працюють через регіональні центри Карітасу України в Дрогобичі, Івано-Франківську, Хмельницькому (охоплюючи Вінницьку область завдяки співпраці з організацією “Джерело надії” та Одесі (додатково в місті Южне).

Діяльність кваліфікованих команд працівників Карітасу України у різних містах України спрямовано на:
– реінтеграційна допомога(психологічна та юридична підтримка, консультування, матеріальна допомога, професійні тренінги, допомога у працевлаштуванні чи розвитку власного бізнесу);- консультування для груп ризику (гарячі лінії, організація індивідуальних і групових консультацій, також участь у консультативних комітетах органів державної влади з метою розвитку регіональних програм та юридичних підходів до вирішення проблеми торгівлі людьми);
– превентивні заходи серед різних цільових груп (безробітні, молодь та жінки) та кампанії з підвищення рівня обізнаності за допомогою медіа, публічних заходів (круглі столи, обговорення, презентації видань, семінари для представників державних структур, неурядових організацій та церкви).

Григорій Селещук, керівник міграційного відділу, зазначає: “Незважаючи на складну ситуацію в країні, коли увага благодійників прикута до вирішення проблем вимушених переселенців та постраждалих від військового конфлікту на сході, Карітас України не буде припиняти багаторічну діяльність з протидії торгівлі людьми.

Звичайно, проблеми відсутності даху над головою, їжі та найбільш необхідних речей є пріоритетними до вирішення. Але й не варто забувати, що проблема торгівлі людьми стає гострішою, адже в країні понад мільйон переселенців, багато з них залишаються безробітними та є у групі ризику потрапляння у ситуацію торгівлі людьми“.

Щороку Карітас України надає допомогу десяткам тисяч осіб, яких відносять до групи ризику чи які безпосередньо стикнулись із торгівлею людьми. Вони отримують адресні консультації, соціальний супровід, психологічну допомогу, долучаються до групових семінарів і тренінгів. У співробітництві з державними службами зайнятості, міліцією, українськими і європейськими державними і громадськими структурами для кожного потерпілого від торгівлі людьми складаються індивідуальні плани реабілітації, що максимально сприяють адаптації потерпілого у суспільство.

Також протягом останніх 10 років Карітас України спрямовує свою діяльність на подолання соціальних проблем українських мігрантів. Реалізовуються:
• програми допомоги у поверненні і реінтеграції українських трудових мігрантів,
• діє мережа консультативних центрів по запобіганню торгівлі людьми і здійснюється опіка жертвами торгівлі людьми,
• проведено ряд досліджень міграційних процесів та ситуації трудових мігрантів і їх родин із залученням експертів з соціології, психології, права та економіки,
• розробляються методичні посібники щодо соціально-психологічного супроводу сімей мігрантів і особливо їх дітей,
• проводиться лобіювання прав та інтересів українських мігрантів шляхом розробки рекомендацій до вдосконалення міграційного законодавства,
• створення комунікаційних платформ для контактів мігрантських середовищ і представників держорганів, участі у виробленні законопроектів.

Додатково у 2014 році було видано аналітичний звіт під назвою під назвою «Розриваючи тенета» щодо 10-літньої діяльності Карітасу України у сфері протидії торгівлі людьми. У виданні аналізуються успішні стратегії менеджменту та обґрунтовується актуальність нових напрямків розвитку діяльності у сфері протидії торгівлі людьми. Метою такої публікації є активізація впровадження інноваційних підходів до роботи у сфері протидії сучасному рабству, які можуть застосовувати у своїй діяльності громадські організації.

Поза тим, нещодавно було видано ще посібник під назвою «Зцілюючи рани» з соціально-психологічного супроводу дітей трудових мігрантів. Таке видання базується на досвіді роботи 7 спеціалізованих соціальних центрів Карітасу України, а також інших церковних структур по роботі із трудовими мігрантами.

23.02.15, Слов’янськ
На початку вересня розпочато проект зі встановлення вікон для близько 1000 квартир і будинків у Слов’янську та передмістях, додатково у дитячому садочку та школі. Метою такої ініціативи є відновлення безпечного і гідного способу життя для людей, які постраждали влітку 2014 року внаслідок збройного конфлікту в Слов’янську і його околицях.

Днями встановлення вікон у Слов’янську буде завершено і ми провели інтерв’ю з координатором проекту Валентином Бебиком, – щоби дізнатись більше про визволене місто та його настрої, нагальні потреби вимушених переселенців, подальші плани місцевої команди Карітасу України.

Валентине, чому саме вікна?
Працівники Карітасу були у місті одразу після визволення Слов’янська від терористів, коли десятки тисяч людей втекли звідси від війни. Ми чітко знали, чому люди бояться чи не зможуть повернутись додому: якщо твій дім непридатний до життя, ти безпритульний у рідному місті. Були і є інші організації, що надають їжу, одяг, певні кошти на проживання, – але за відновлення будинків ніхто не брався.

Як відбирали підопічних?
Восени ми витратили близько 2 місяців на те, щоби створити якісні бази даних підопічних і відібрати найбільш потребуючих, сформувати відповідний пакет юридично-фінансових документів. Окрім того, відбулось проведення тендерних процедур з метою закупівлі скла та вікон. Для нас було вкрай важливо якомога ефективніше використовувати надані нам донором кошти. Коли в країні війна – кожна копійка допомоги потребуючому на вагу золота.

Наскільки велика команда працівників цього проекту і чому відібрані саме вони?
13 осіб. Акцент був на не лише професійних якостях, а й особистих: стресостійкість, мобільність, оперативність, вміння працювати командою, висока відповідальність і посвяченість. До нашої команди відтак потрапили громадські активісти, пластуни, ті, хто на приватних засадах допомагають евакуйовувати людей з зони бойових дій. І всі ми дійсно як одне ціле – навіть вільний від роботи час проводимо разом.

Наскільки вам вдалось змінити вигляд міста і його комфортність?
Ми змогли надати допомогу приблизно 80% від загальної кількості найбільш потребуючих в Слов’янську та передмістях: інвалідам, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям. Деякі люди самі відновлювали свої помешкання, допомагали сусідам. Лихо об’єднує людей по-особливому.

З чого розпочиналась ваша робота у Слов’янську?
Від початку проведення АТО на сході України Карітас України спрямував свою діяльність на допомогу потребуючим у Донецькій та Луганській областях: забезпечили понад 15.000 потребуючих людей у Слов’янську та Краматорську більш як 110 тоннами питної води, купували дезінфекційні засоби для закладів освіти та медицини у Слов’янську, допомагали гігієнічними засобами, медикаментами, обладнанням геріатричному пансіонатові у Донецьку, у Святогірську потребуючим переселенцям надавали підгузники, теплу білизну, гігієнічні набори, ковдри та комплекти шкільного приладдя для дітей, пральний порошок для переселенців і пралень у місцях компактного проживання.

Як Слов’янськ виглядає зараз? Які настрої у місті та взагалі на тій частині Донецької і Луганської областей, за які ведуться бої?
До 2014 року місто було пустинніше, ніж зараз, – це 100%. Попри те, що Слов’янськ покинули близько 60.000 людей через окупацію терористів, зараз тут життя значно жвавіше і місто по факту переповнене: є понад 20.000 зареєстрованих переселенців, тут базується велика кількість військових, тут розгорнули свою діяльність великі гуманітарні місії, сюди останніми тижнями привозять евакуйованих з Авдіївки, Попасної, Дебальцево, Вуглегірська.

Чому люди продовжують залишатись у містах, де небезпека життю є грандіозно великою?
По-перше, молоді люди чи середнього віку (з більшими шансами адаптуватись в новому місті і забезпечувати себе та свою сім’ю) вже давно покинули прифронтову зону, звісно. Або ж пішли в ополченці. Зараз у названих Вами містах у схованках в більшості залишились жінки з дітьми, люди похилого віку, інваліди.

По-друге, питання переселення (чи в гіршому випадку – евакуації) суттєво пов’язане з самоусвідомленням. Якщо людина безліч років чи десятиліття присвятила набуттю певного капіталу і побудові власного житла – у неї панічний страх це все залишити. Вона готова до останнього залишатись в межах свого помешкання, навіть місяцями жити у підвалі.

Якщо війна припиниться завтра, що, на Вашу думку, є суттєвим стабілізуючим фактором для цього регіону?
Ми, українці, – одна сім’я. Разом з закарпатцями, Донбасом, Львовом, Одесою, Києвом, Волинню. Ми всі різні, з різним історичним минулим, доступом до освіти і культурного життя, але всі – один народ. І якщо ми хочемо у майбутньому добробуту, кожен з нас має допомагати решті сім’ї. Особисто я вважаю, що важливими факторами для стабілізації ситуації на сході є акцент на освіті (зокрема, історичній освіченості і мовній) і культурі, на розширенні світогляду людей. Чим більш освічена людина, чим більше країн вона відвідала і чим більше у неї коло знайомств – тим складніше нею маніпулювати.

Нас дуже змінив 1991 рік, потім 2004, тепер 2014. Це все складні процеси розвитку, які вимагають суттєвих змін і втрат, на жаль. Але це розвиток – я переконаний. Слов’янськ не допустить більш такого, що трапилось минулоріч тут.

Як близько до конфліктної зони готові працювати Ви і ваша команда?
Особисто я готовий працювати безпосередньо у конфліктній зоні. Де люди потребують допомоги найбільше. І зараз, і надалі я готовий працювати заради постраждалих, навіть якщо їх політичні погляди не співпадають з моїми. На першому місці – людина у кризі і її потреби, все решта другосортне.

Щодо нашої команди – ми однодумці. Робота в Карітасі – це не просто технічне виконання обов’язків заради отримання зарплати для нас, це наша життєва і громадянська позиція.

Хто фінансував відновлення вікон у Слов’янську і для чого?
Чому фінансували? Відновлення Слов’янська чи будь-якого іншого визволеного від терористів міста означає створення можливості десяткам тисяч людей залишитись чи повернутись у рідне місто. Все просто. Також це поштовх для громад і уряду у пом’якшенні дестабілізуючого впливу конфлікту.

Став можливим цей проект за підтримки Агентства Сполучених Штатів з міжнародного розвитку. Бюджет становив 3,0 млн. грн. (240.081 USD). Також Карітас Австрії надав додаткову фінансову підтримку в розмірі 572.745 грн. (30.000 EUR) для встановлення вікон у дитячому садочку “Рушничок”, спортивних школах та інших навчальних закладах міста Слов’янськ.

Розмову вела Надія Чорна-Бохняк