Минулого
року парафіяльна громада храму Положення Пояса Пресвятої Богородиці, що у
Львові, отримала міні-грант від Карітасу України на облаштування спортивного
простору як для юних парафіян, так і для усіх львівських дітей, які захочуть
тут побавитися разом. Виявилося, що саме це стало початком парафіяльного ораторія
– місця для дітей і підлітків, куди можна прийти після школи та у вихідні, аби
разом провести час весело і цікаво.
Протягом
2018 року тут, у Залізничному районі Львова, тривав проект «Підвищення рівня соціальної відповідальності та участі громади на
місцевому рівні», спрямований на активізацію соціального служіння у
місцевих громадах і парафіях УГКЦ. Волонтери – члени спільноти, згуртованої
навколо місцевого парафіяльного Карітасу, якому вже чотири роки – пройшли
навчання на тему управління парафіяльними соціальними проектами, яке для них
організував Карітас Львів. Згодом написали заявку та виграли міні-грант,
завдяки чому в приміщенні при храмі з’явилися нові тенісні столи, м’ячі та
ракетки, настільний футбол і навіть канат для перетягування.
Водночас,
окрім матеріальних результатів, можна говорити і про духовні результати
проекту, важливі для розвитку цілої громади. Які саме? Про це ми і роздумували
з волонтерами парафіяльного Карітасу та їхнім координатором, священиком храму
Положення Пояса Пресвятої Богородиці Назарієм Балінським.
Дорогі друзі, як позначається на вас участь в діяльності
спільноти парафіяльного Карітасу? Яким чином це служіння впливає на ваші родини,
оточення?
Єльвіра Дребот. Думаю,
що наші відносини з потребуючими повертають їх до віри в людей, в милосердя, у
взаємодопомогу. Це поступово формує нас усіх у справжніх християн. У родині
позитивно ставляться до моєї діяльності та служіння в Карітасі, допомагають морально.
В сім’ї з’явилося більше взаєморозуміння і підтримки.
Ірина Огородник. Моя
сім’я підтримує мене у благодійній волонтерській діяльності. Мене особисто Карітас
згуртував з іншими людьми. Допоміг виявити свої позитивні риси характеру та
здібності.
о. Назарій Балінський. Спільнота парафіяльного Карітасу в моєму житті є великим Божим даром.
Через милосердя до ближніх в потребі, через вияви милосердя одне до одного в
спільноті я чуюся людиною, яку Бог створив на Свій образ та подобу. Чую в собі
наснагу знову і знову творити добрі вчинки. Завдяки спільноті вдається розвиватися
духовно, відчувати себе любленим і потрібним. Це ощасливлює! І допомагає
ощасливлювати і рідних, і парафіян, з якими зустрічаюся, легше розуміти їхні
потреби, бути співчутливим.
Наталія Сас. Для
мене Карітас – нитка милосердя та добра між людьми і Богом. Це можливість
творити і втілювати у життя добрі вчинки, можливість донести людям, що Бог дбає
про них через нас, пам’ятає про кожного бідного та знедоленого.
Роман та Ірина Покутицькі. Служіння у парафіяльному Карітасі допомогло змінити
деякі риси характеру. Діти (донька, зять, онук, онучка) прислухаються до порад,
більше практикують духовні вправи, частіше бувають у церкві, долучаються до
благочинності. Загострюється духовне бачення потреб ближніх. Відкриваються нові
можливості.
Любов Попик. Карітас
допоміг мені відчути себе потрібною та важливою. Придивитися до життя під іншим
кутом зору, у новому вимірі. Побачити велику кількість людей, які потребують
нашої допомоги. Карітас, моя парафія та моя Церква – це моя велика Божа сім’я.
Ольга Союшкіна. Мене
Карітас зблизив з людьми і дав зрозуміти, що я можу бути для когось джерелом допомоги,
коли людина цього потребує. Це служіння впливає позитивно і на того хто пропонує
поміч, і на того, хто її приймає.
Які, на вашу думку, є основні чинники, щоби парафіяльний
Карітас був «живий»?
- Бажання працювати. Віра
без справ – мертва, вона має бути реальною підставою для дій.
- Формування команди та духовна підтримка. Християнин, який живе своєю вірою, не може бути
ізольованим від своїх братів і сестер, якщо приймає активну участь у житті
Церкви та у зустрічах спільноти. Тому ми молимось разом за кожного, хто є в
потребі, а також за наші родини та в своїх намірах. Збираємось разом на прощі
та просто виїзди на природу.
- Розуміння, для кого ми це робимо. Добрі справи мають відповідати конкретним проблемам та
потребам. Наприклад, у нашій парафії є потребуючі різних соціальних категорій (самотні
та покинуті, немічні, діти-сироти, діти з кризових сімей, діти та старші особи
з інвалідністю). Для них ми організовуємо поїздки до церкви, прогулянки, при
потребі приносимо необхідні продукти та ліки, речі. За прикладом наших братів
та сестер з Чехії проводимо збірку «Трьох царів» у період Різдвяних свят. Вітаємо
наших «підопічних» із церковними святами та підтримуємо їх святковими продуктовими
наборами.
- Поширення інформації. Інформувати про Карітас. Оголошувати про благодійну діяльність (добре,
коли це робить священик після Святої Літургії). Також важлива розмова з
парафіянами задля залучення нових членів спільноти. Варто дбати і про друк та
розповсюдження інформації про Карітас на рівні парафії та місцевої громади.
- Поширення успішного досвіду. Ми беремо активну та постійну участь у семінарах,
тренінгах, форумах, навчаннях про соціальне служіння. Берем участь у проектах Львівської
освітньої фундації та ставимо собі за ціль виграти наступний міні-грант задля
реалізації нового соціального проекту, важливого для наших братів і сестер з інвалідністю.
Прощаючись,
волонтери парафіяльного Карітасу церкви Положення Пояса Пресвятої Богородиці м.
Львова побажали усім нам натхненного і плідного служіння: «Праця попри все має
тривати далі, не дивлячись на будь-які перешкоди. Тому що у Христа немає інших
рук, окрім наших!»
Підготувала Ірина Максименко, Київ-Львів-Київ
