Оксана Іванкова-Стецюк: Переселенцям треба давати не рибу, а вудку

Сьогодні у соціальному служінні вимушено переселеним українцям треба насамперед приділяти увагу розвитковим проектам, а не гуманітарній допомозі. Тобто давати людям не рибу, а вудку. Про це заявила доктор соціологічних наук Оксана Іванкова-Стецюк, розповідаючи учасникам спецкурсу ПМВ для семінаристів, що триває у Дрогобичі, про виклики соціального служіння сім’ям вимушених переселенців в Україні.

Вона розповіла, що з 2007 року працює в Карітас і останні 4 роки займається проектами для вимушених переселенців.

«Починаючи з 2014 року через військових конфлікт на Сході багато українців змінили місце проживання вимушено. Найбільше переселенців опинилися в Харківській та Луганській областях і в Києві. Багато з цих людей у потребі, вони полишили свої домівки, часто зруйновані, і наша Церква від 2014 року через Карітас допомагає їм», – зазначила Оксана Іванкова-Стецюк.

Вона відзначила, що основні напрями соціального служіння: гуманітарна допомога, забезпечення основних потреб – житла, продуктів харчування, ліків, одягу.

«Донори, які нас підтримують, кажуть, що гуманітарна криза вже не є така гостра, як на початку, і треба більше працювати над розвитковими проектами, треба давати людям вже не рибу, а вудку», – підкреслила науковець.

Також, відзначила дослідниця, Карітас надає психологічну допомогу вимушеним переселенцям. І наголосила на важливості їх інтеграції в громадах, зокрема церковних, чому сприяють спільні проекти, до яких мають долучатися як старі учасники громади, так і нові.

Оксана Іванкова-Стецюк також поінформувала семінаристів про 6 моделей інтеграції мігрантів в приймаюче середовище. І відзначила, як ці моделі працюють в контексті зовнішньої і внутрішньої міграції.

«Асиміляція – перша модель. Людина хоче забути про свої витоки і злитися з новим середовищем. Коли їдуть за кордон – це не добра модель. А асиміляція всередині однієї країни – це зовсім інший контекст. Якщо говорити про асиміляцію вимушених переселенців, то це ті люди, які намагаються самостійно дати собі раду, відмовляються від пільг, іноді почувають провину за події, які розпочалися на Сході», – зазначила доповідачка.

Друга модель – «діаспора». «Для нас бажана модель для ситуації зовнішньої міграції. Це ваші вірні на парафіях УГКЦ за кордоном. Вони гуртуються, вони активні, беруть участь у всіх заходах. Якщо говорити про внутрішніх переселенців, то йдеться про людей, які бажають зберегти свою регіональну ідентичність, підтримують зв’язок з земляцтвом, але водночас прагнуть включатися в життя громади», – зауважила науковець.

Говорячи про модель «транзит», вона відзначила, що йдеться про осіб, які постійно змінюють місця проживання, шукаючи кращих можливостей.

«Коли говоримо про внутрішніх переселенців, то ці люди мобільні, шукають кращих можливостей і серед них є багато тих, хто зміг перетворити ситуацію переселення для свого особистісного зростання», – підкреслила доповідачка.

Інші моделі являють собою інтеграцію зі знаком мінус, тобто мігранти не інтегруються.

Це модель «гетто» (для якої характерні споживацькі настрої і постійні прохання), модель повернення (налаштовані повернутися додому) і модель «маятник» (періодично повертаються додому). «Маятник – найскладніша модель для внутрішніх мігрантів і найкраща для зовнішніх», – додала Оксана Іванкова-Стецюк.

Вона також наголосила, що під час війни дуже важливим є миробудування в громадах, налагодження добрих відносин з новими людьми.

Джерело

Відбулася зустріч команд волонтерів соціальних ХАБів Київської архиєпархії

«У Карітасі Київ 27 травня відбулася зустріч команд волонтерів соціальних ХАБів Київської архиєпархії УГКЦ. Метою даної зустрічі був взаємообмін досвідом праці впродовж року, огляд і обговорення програми, планування подальшої діяльності, аналіз викликів», – повідомляє о. Роман Сиротич, синкел соціального служіння Київської архиєпархії.

З вересня минулого року започатковано діяльність у семи ХАБах Київської, Чернігівської та Житомирської областей. Зокрема такі центри було відкрито у Фастові при парафії Святого Великомученика Димитрія, у Вишгороді при парафії Вишгородської Богородиці, у Києві при парафії Святих Мучеників Бориса і Гліба у Дарницькому районі, у Житомирі при парафії Святого Василія Великого та у Славутичі при парафії на честь ікони Матері Божої Неустанної Помочі. Діяльність ХАБів відбувається у співпраці із місцевою владою, бібліотеками, реабілітаційними центрами, школами, церквами під загальною координацією БФ «Карітас-Київ».

Зазначимо, що метою програми є допомога дітям в адаптації до сучасного світу. Дітям-сиротам, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, чиї батьки є учасниками АТО та дітям вимушено переселених осіб.

Соціальні центри-ХАБи, як своєрідні платформи для спілкування та повноцінного розвитку дітей, дають можливість комплексно працювати із молоддю. Діяльність центрів дає поштовх до активізації соціального служіння парохіяльних громадах, формує парафіяльні волонтерські групи для праці з дітьми, допомагає у налагодженні співпраці із соціальними службами та місцевою владою. Це сприяє розвитку громадянського суспільства.

«Висловлюємо щиру вдячність Львівській Освітній Фундації, бо саме завдяки їх підтримці стала можливою така діяльність у Київській архиєпархії. Окрім цього, дякуємо і усім волонтерам та священикам, які своєю невтомною працею дарують радість і тепло дітям. Водночас, хочу повідомити, що найближчим часом маємо плани відкрити ще таких декілька центрів у інших містах», – підсумовує о. Роман Сиротич, синкел соціального служіння Київської архиєпархії.

 

«Соціальне служіння – це можливість втілити свій піст у повсякденну реальність», – О. Роман Сиротич

«Соціальне служіння – це одна з основних функцій діяльності Церкви, це обов’язок, а не щось чого може й не бути, ознака нашого духовного життя і глибини віри. А водночас – це засіб нашого спасіння та лакмусовий папір нашого духовного життя, тому любов до ближніх, милосердя до інших людей і є основою християнства, бо віра без діл – мертва.

І це обов’язок не лише когось, але кожної людини, кожного християнина, кожного священика чи духовної особи. Cоціальне служіння є пріоритетом для Блаженнішого Святослава», – говорить о. Роман Сиротич, синкел соціального служіння Київської архиєпархії.

Святе Письмо багаторазово наголошує на активних проявах Господньої любові. Зокрема, життя й вчинки Ісуса Христа в Новому Завіті показують нам, як виявляти любов у щоденному житті.

УГКЦ, базуючись на заповідях Любові, була і є соціально-зорієнтована. Наша Церква завжди намагалась послужити українському суспільству відповідно до потреб та конкретних історичних обставин. Прикладом такого служіння є Андрей Шептицький, зусиллями якого у співпраці з парафіяльними громадами були засновані дитячі садочки, сиротинці, народні школи, шпиталі. У своєму посланні він пише: «Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий та немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний… Я хотів би стати всім для всіх, щоб усіх спасти».

У Київській архиєпархії Глава Церкви, преосвященний владика Йосиф та священики приділяли і приділяють особливу увагу харитативній діяльності. Так, у Київській архиєпархії соціальне служіння здійснюється через парафії, благодійні та церковні організації, молодіжні спільноти, семінарію, лицарів Колумба, монаші спільноти та Карітас-Київ, який є соціальними руками Київської архиєпархії та діє з благословення місцевого ієрарха.

На сьогодні соціальне служіння і далі є пріоритетом для Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава та для всього Синоду єпископів. За останніх декілька років на рівні Церкви по-особливому було звернено увагу на соціальне служіння у двох важливих документах: 1) Стратегії діяльності УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» та 2) Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ.

Соціальне служіння Церкви має своїм фундаментом та рушієм віру і виражає дияконійну природу Церкви, будучи частиною триєдиної місії Церкви: звіщати Добру Новину (Керигма), освячувати (Літургія) та служити (Дияконія). Ці завдання тісно між собою пов’язані, їх не можна розділяти, це одне ціле, тому якщо не виконується якесь із трьох частин – Церква, а точніше – члени Церкви – не вповні виконують свої завдання і місію, не вповні втіляють віру у життя. Вияв милосердя є для Церкви не одним із видів благодійності, яку можна доручити комусь іншому, а належить до її суті, становить прояв її справжньості.

Метою соціального служіння, як це випливає із накресленої Синодом Єпископів УГКЦ стратегії «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», є об’являти світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей: «Дияконія, або служіння любові чи «харитативна діяльність» виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія. Діяльна любов до ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Парафіяльний рівень має слугувати фундаментом, на якому будується та діє служіння ближньому. Лише тоді ми зможемо вважатися живими християнами, коли наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання з хворими. Так об’являтимемо світові материнське обличчя Церкви та станемо живим знаком присутності Бога серед людей…». Так у цьому основному плані діяльності Церкви бачимо декілька напрямків і завдань для християнина: піклування, лобіювання інтересів потребуючих, допомога людям, спів страждання, допомога.

Синод єпископів визначив в Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ такі пріоритети: 1. Плекання духа жертовності та соціальної відповідальності /свідчення; 2. Служіння (спектр і якість); 3. Координація / Інституційний розвиток.

1. Плекання духа жертовності та соціальної відповідальності: презентації, проповіді, свідчення для парафіяльної громади та парафіяльних спільнот про потребу соціального служіння (євангелізація як натхнення до служіння)

2. Служіння: виявлення місцевих соціальних проблем і потреб, пошук ресурсів, визначення сфер та методів діяльності, пасторальне планування соціального служіння (з залученням вірних). Іншими словами – саме соціальне служіння у різних його проявах.
3. Координація та інституційний розвиток: визначення відповідальних осіб, активізація парафіян та залучення волонтерів, навчання, створення парафіяльних «Карітасів», співпраця з єпархіяльним Карітасом, співпраця з іншими парафіями, конфесіями, громадськими і державними організаціями

Отже, втілювати цю стратегію на наших парохіях маємо всі ми – священики, монахи та вірні. Ніхто зовні не прийде і за нас не зробить нашої роботи. Саме ми є відповідальні за соціальне служіння на парафіях, оскільки якраз вірні часто найкраще знають соціальний стан людей з якими проживають, працюють та навчаються, знають їхні потреби.

Для ефективного започаткування соціального служіння потрібно зробити перші два етапи: виявити соціально активних людей та людей, які потребують допомоги і запустити процес служіння.

– виявлення та залучення до соціального служіння ініціативних і небайдужих парафіян. Першим кроком для успішного впровадження соціального служіння в парафії є виявлення ініціативних, соціально активних людей серед парафіян, які готові присвятити час на соціальну діяльність в рамках парафії. Всі структури соціального служіння створюються, спираючись на людей доброї волі серед парафіян (волонтерів), які готові пожертвувати свій час та інші ресурси на благодійну діяльність. Тож створення парафіяльних Карітасів є виявом самостійної діяльності парафіяльної громади. При створенні парафіяльних структур соціального служіння слід завжди реально оцінювати можливості.

– виявлення соціально незахищених категорій людей, які потребують допомоги. Жива парафія не повинна закривати очі на потреби, турботи та надії людей, які живуть на території парафії. Зокрема, парафії повинні звернути увагу на вразливі категорії людей. Перш за все тут йдеться про осіб, які без сторонньої допомоги і супроводу не можуть дати собі ради. Тому в кожній парафії потрібно створити «карту потреб» людей, які живуть на її території.

У Київській архиєпархії, на сьогоднішній день, соціальне служіння активно розвивається. Здійснено дослідження та формування бази даних діяльності соціального служіння на парафіях. У багатьох парохіях розпочато активну соціальну діяльність, діють соціальні ХАБи, Куточки милосердя, проводяться акції. Формуються Карти потреб, на багатьох парохіях призначено відповідальних за соціальне служіння. Творяться Карітаси та групи милосердя, формуються бази волонтерів.

Саме в часі посту маємо можливість розпочати прояви свого милосердя, щоб ті, хто потребує допомоги відчули Божу любов через наші вчинки. Поруч із нами багато голодних, травмованих, людей, які страждають від холоду і хвороб. Щоб чинити добро і допомогти їм, потрібне бажання втілити свій піст у реальність. Кожен із нас, хто має перед собою шматок хліба, хай подумає, як нагодувати того, хто страждає від голоду. Кожен із нас, хто має теплу постіль, хай подбає про тих, хто страждає від холоду. Якби щодня кожен із нас нагодував одного голодного і допоміг зігрітися тому, хто страждає від холоду, мільйони людей в Україні були б нагодовані й захищені. Пам’ятаймо: усе те, що ми вчинимо для цих потребуючих братів і сестер наших, вчинимо самому, щоб виявити милосердя і любов до ближнього, не треба йти далеко. Часто ті, хто спраглий нашої уваги, доброти, підтримки, розуміння і любові, є поруч із нами: у сусідньому будинку, на тій самій сходовій клітці, під одним дахом. Саме про це часто наголошує Блаженніший Святослав.

«Київська архиєпархія територіально найбільша єпархія в Україні, тому місця для служіння і потреб є дуже багато. На превеликий жаль, не має можливості допомогти всім, хто цього потребує, а також і немає кому працювати у тих віддалених куточках архиєпархії. Водночас, велика вдячність нашим священикам, які дуже активно включаються у соціальне служіння, здійснюючи його на місцях. Саме священики ідуть до людей, бачачи їх біди. Відвідують, підтримують, допомагають вижити та знайти вихід із дуже непростих ситуацій. Їхня волонтерська та віддана праця – це зразок служіння потребуючим, за що щиро їм дякую», – підсумовує синкел соціального служіння о. Роман Сиротич.

Прес-служба БФ «Карітас-Київ»

Карітас Львів продовжує здійснювати проект з активізації соціального служіння на парафіях

З благословення Архиєпископа і Митрополита Львівського Високопреосвященного Владики Ігоря у Львівській Архиєпархії УГКЦ продовжується виконання всеукраїнського проекту «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх участі у житті громад на місцевому рівні», відповідно до затвердженої Синодом єпископів УГКЦ Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ. У цьому році проведено мотиваційно-презентаційні зустрічі на 13 парафіях Львівської Архиєпархії.

Стартувавши з грудня 2017 р. З ініціативи Карітасу України і Відділу соціального служіння УГКЦ, проект охопив у Львівській Архиєпархії 14 парафій, де були ініційовані і створені осередки парафіяльних Карітасів (спільнот соціального служіння). Ці парафії відвідувала команда, яку очолив о. Андрій Сенейко, директор Карітасу Львів, у складі о. Василя Тузяка – спеціаліста з наставництва і картографування і Любомири Бурки – спеціаліста з комунікацій і промоції.

У кожній парафії впродовж року було проведено 6 тематичних навчальних зустрічей, де використовувались матеріали посібника для організації соціального служіння у парафіях «Любов’ю служіть один одному». На цих зустрічах працівники Карітасу ділились досвідом щодо визначення потреб, залучення ресурсів, планування, комунікації, координації і співпраці тощо.

 Також представники всіх спільнот мали нагоду зустрітись на двох одноденних зустрічах-тренінгах у Львівській Духовній Семінарії і Патріаршому домі, де вчились писати проекти, розповідали про своє служіння на парафіях. Впродовж року проводились консультації для священиків і для відповідальних за соціальне служіння парафіян, спільні акції і заходи. Серед цих заходів можна відзначити пересувну фотовиставку з ярмарком «Особливі історії особливої молоді», акцію «Шкільний портфелик», «Стань помічником Святого Миколая» та інші.

Цього року до виконання проекту залучено наступні 13 парафій, де душпастирі та лідери парафіяльних спільнот, прагнуть заснувати або покращити соціальне служіння на своїй території.

Перелік обраних парафій, де проводитиметься у цьому році навчання з активізації соціального служіння:

1. Парафія Успення Пресвятої Богородиці, м. Пустомити, вул. Шевченка 128, Львівської обл., Пустомитівський деканат. Парох – о. Юрій Чудяк

2. Парафія Преподобної Параскевії, с. Зубра, Пустомитівського р-ну Львівської області, Звенигородського деканату. Адміністратор – о. Олег Пігій

3. Парафія Собору святого Івана Хрестителя, Львів, Зубрівська, 1а, Сихівський деканат. Адміністратор – о. Іван Колодій

4. Парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці, Львів, Пасічна, 83, Личаківський деканат. Адміністратор – о. Петро Рак

5. Парафія Пресвятої Тройці с. Борщовичі, Пустомитівський р-н, Винниківський деканат. Парох – о . Іван Духнич

6. Парафія Собору Пресвятої Богородиці, с. Пикуловичі, Пустомитівський р-н,  Винниківський деканат. Адміністратор – о. Руслан Котлінський

7. Парафія Покрови Пресвятої Богородиці, с. Ямпіль, вул. Шевченка, 32, Пустомитівський р-н, Винниківський деканат. Парох – о. Ігор Грицунь

8. Парафія Введення в храм Пресвятої Богородиці, с. Муроване, Пустомитівський р-н, Винниківський деканат. Парох –  о. Тарас Савчинський

9. Парафія Святого Архистратига Михаїла, с. Семенівка, Пустомитівський р-н, Пустомитівський деканат. Адміністратор – о. Богдан Волощак.

10. Парафія Преображення ГНІХ, с. Хоросно, вул. Центральна 96,  Пустомитівський р-н, Пустомитівський деканат. Адміністратор – о. Василь Вільчик.

11. Парафія Святого великомученика Димитрія, с. Оброшине,  вул. Шашкевича, 25, Пустомитівський р-н, Сокільницький деканат. Парох – о. Михайло Стахнів.

12. Парафія Святих апостолів Петра і Павла, с. Зимна Вода, вул. Шухевича 43, Пустомитівський р-н, Сокільницький деканат. Парох – о. Степан Глушак.

13. Парафія Блаженного Миколая Чарнецького,  м. Золочів, вул. Шашкевича 87, Золочівський деканат. Адміністратор – о. Михайло Сукмановський.

Карітас Тернопіль понад два роки допомагає стареньким людям знайти співрозмовників

Понад два роки поспіль Тернопільсько-Зборівська єпархія УГКЦ реалізує проект соціального служіння. До проекту залучають парафіян, які ходять до самотніх людей, зокрема похилого віку та людей з інвалідністю, та стають такими собі співрозмовниками. 

– З метою, щоб в кожній парафії, навіть в маленькій, можливо навіть і на хуторі бути пошуківцями людей, які є в потребі, або можливо знаходяться в тяжких життєвих обставинах. Тому наш Тернопільський благодійний фонд “Карітас” має нагоду вже другий рік поспіль їздити по парафіях нашої Тернопільсько-Зборівської архієпархії. Минулого року ми взяли одинадцять парохій, а цього року також є цифра 11, – розповідає  генеральний директор Тернопільського благодійного фонду “Карітас” Андрій Марчук.

Проект діє так, що парафія сама визначає людей, які потребують спілкування. Зазвичай це літні люди. Які, розповідає Андрій Марчук, часом більше потребують співрозмовника, аніж допомоги по господарству.

– Найперше, це є старенькі особи. Зараз дуже багато самотніх людей, одиноких, які мають своє помешкання, і в хаті ще досить достатньо добре, але є брак спілкування. Тому соціальне служіння має на меті нести матеріальне, чи фінансове забезпечення, але, перш за все, це такий духовний вимір. Тобто, створити такі умови довкола тої одинокої людини. Щоб хтось був присутній в її житті, щоб вона відчувала. Що, наприклад, там раз в неділю до неї хтось прийде і буде поруч, – каже Андрій Марчук.

Люди з інвалідністю, сироти, воїни АТО, також можуть взяти участь у проекті. Тоді хтось з парафіян їх храму прийде до оселі, вислухає і підтримає.

– За певний період часу в свому священстві я побачив, що в кожній парафії завжди знаходиться дві, три особи, деколи 5, деколи й більше. Але достатньо для початку 2-3 особи, які є охочими і би хотіли ходити по людях, які є в потребі і десь нести те своє служіння. Перш, треба принести себе самого, своє серце, свою присутність. А потім вже в процесі виявляється, що людина насправді потребує, – пояснює отець Андрій.

Кожна парафія, яка бере участь в соціальному служінні, має нагоду написати проект. Згодом виграти такий собі міні-грант, аби розвинути соціальне служіння при своїй парафії.

Автор: Мар’яна Судова

Представники Карітасу України завітали до Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ

20.02.2019 року у Карітас Тернопіль завітали представники Карітасу України – віце президент о.Андрій Нагірняк, менеджер проекту «Підвищення рівня соціальної відповідальності та участі громади на місцевому рівні» п. Ірина Максименко, директор Департаменту адвокації Григорій Селещук.

Метою візиту була зустріч зі священиками Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, які задіяні в проекті «Підвищення рівня соціальної відповідальності та участі громади на місцевому рівні».

Під час зустрічі обговорили стратегію соціального служіння УГКЦ, активізацію соціального служіння та етичні стандарти Карітасу України.


Опісля, відбулася зустріч та загальні збори працівників Карітасу Тернопіль з Владикою Теодором (Мартинюком), заступником економа Тернопільсько-Зборівської архиєпархії о.Петром Порохоньком та новообраними членами правління Карітасу Тернопіль.

Карітас Івано-Франківськ розвиває соціальне служіння в області

Соціальне служіння Карітасу – це не просто допомагати людям, а це ще й спонукати всю спільноту до активної участі у справах милосердя. Саме тому о.Володимир Чорній – директор Карітас Івано-Франківськ розпочав організацію робочих зустрічей на парафіях Івано-Франківської архієпархії УГКЦ.

Мета – організувати лідерів місцевих громад із числа парафіян місцевих парафій, які діють у сфері соціального служіння та допомогти їм, щоб їхня парафія стала місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими.

Перші три зустрічі відбулись на Рогатинщині:

• парафія св. Миколая с. Помонята ( Черченський деканат) – о. Петро Чупак

• парафія Покрови Пресвятої Богородиці с. Стратин (Рогатинський деканат) – о. Дмитро Шиманський

• парафія св. вмч. Параскеви с. Козарі, парафія Успіння Пресвятої діви Марії с. Журавеньки (Букачівецький деканат) – о.Дмитро Ярич.

Натхненні бажанням стати живим знаком присутності Бога серед потребуючих людей учасники зустрічі готові впроваджувати на парафіях ініціативи, пов’язані з різними аспектами соціальної роботи – робота з дітьми та молоддю, літніми та важкохворими, особами з інвалідністю.

Священики Коломийської та Чернівецької єпархій зустрілись задля впровадження соціального служіння на парафіях

5 лютого 2019 року в Карітасі Коломия відбулася зустріч священників, що готові активізувати соціальне служіння на своїх парафія.

Захід відбувся в межах реалізації проекту «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх участі у житті громад на місцевому рівні».

Нагадаємо, що трирічний проект «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх участі в житті громад на місцевому рівні» стартував восени 2017 року. Він має на меті активізувати соціальне служіння в українських греко-католицьких парафіях через навчальні програми для парафіян і духовенства, підтримку малих грантових пропозицій та активний медіа-супровід.

Першу зустріч зі священиками очолив Преосвященний Владика Кир Василій Івасюк. На неї також з’їхалися священики Коломийської та Чернівецької єпархій, які згідно попереднього опитування, готові до впровадження такої стратегії на парафіях.
Владика у своєму вступному слові наголосив на необхідності Церкви сьогодні подати руку допомоги потребуючим людям. 
Подальшу зустріч повів директор Благодійного фонду Карітас Коломия о.Сергій Трифяк. Він розповів про два механізми впровадження стратегії на парафіях, а ще поділився досвідом роботи з парафіями за минулий рік.

Крім того присутні переглянули відео Блаженнішого Святослава про «Соціальне служіння в Українській Греко-Католицькій церкві». 


До слова, цього року участь у проекті візьмуть одинадцять парафій, а саме:
– Парафія Різдва Пречистої Діви Марії, смт. Делятин
– Парафія Покрови Пресвятої Діви Марії, с. Сопів
– Парафія Стрітення Господнього, м. Коломия
– Парафія Святого Миколая, с. Стопчатів
– Парафія Пресвятої Трійці, с. Троїця
– Парафія Непорочного Зачаття, с. Пнів
– Парафія Покрови Пресвятої Діви Марії, с. Королівка
– Парафія Святого Миколая, с. Лісна Слобідка
– Парафія Святих апостолів Петра і Павла, м. Вижниця
– Парафія Святого Архистратига Михаїла, c. Гаврилівка
– Парафія Катедрального собору Преображення Христового, м. Коломия

Також, спеціаліст по роботі з молоддю з особливими потребами Оксана Мельник розповіла про проект «Базовий проект для розбудови структур самодопомоги для людей з вадами розвитку і для організації консультацій методом «неповносправні, а також їхні батьки консультують неповносправних» в регіонах Коломиї та Чернівці в Західній Україні» та запросила присутніх до співпраці.

Патронат проекту здійснює Відділ соціального служіння Патріаршої курії УГКЦ. Діяльність відбувається за міжнародної фінансової підтримки, яку надають Renovabis, CRS та CNEWA Canada.