Загалом на таборі були присутні близько 40 осіб, в тому числі 15 ВІЛ-позитивних дітей. Відбувався він в мальовничій місцевості ? селі Шаяни Хустського району Закарпатської області. Програма табору була сповнена розваг, ігор і купання в басейні, екскурсії на страусину та оленячу ферми, походів в ліс і гори, відвідини замку, старовинних церков, пілкування.

Матір одного із учасників табору ділиться враженнями: «Ця поїздка до Мукачевого стала дуже цінною для мене. Моя дитина має ВІЛ-інфекцію, і наш спосіб життя, побут докорінно відрізняються від більшості інших сімей. На цьому таборі нас навчили, як підвищити самооцінку себе і своєї дитини, як знайти вирішення специфічним питанням, які виникають у підлітковому віці, як краще пізнати і розуміти внутрішній світ дитини. Усе це неймовірно потрібно мені щодня в спілкуванні і вихованні мого сина. Дякую Карітасу і організаторам табору!». Ми отримали море позитиву».

«Я хочу подякувати за ту допомогу і підтримку для моїх дітей, яку вони отримують від Карітасу вже впродовж трьох років. Моїх заробітків в Росії вистачає лише, щоб оплатити навчання Лілі та на кишенькові витрати для обох дітей. А облаштувати житлові умови не маю можливості. Приїхавши додому, я побачила багато змін, за що вдячна людям з-за кордону, які допомогли покращити наші житлові умови, опікуються моїми дітками.

Діти дуже задоволені, що мають окрему кімнату, бо насправді неймовірно важко жити в одній кімнаті зі старенькою, хворою бабусею. Щиро вдячна за продукти харчування – це неабияка підтримка для моїх дітей! Коли я спілкуюся з Лілею по телефону, то завжди чую добрі відгуки про допомогу та підтримку з боку працівників Карітасу», – розказує мати п. Галина.

“Наше основне завдання спрямовувати свою підтримку для сімей в різних видах її життєдіяльності з метою розв’язання різних проблем та допомогати їм самотужки долати труднощі як у вихованні дітей, так і у створенні відповідних умов проживання сім’ї.

Соціальні працівники проекту відвідували своїх підопічних, спілкувалися, записували їхні спогади, вислуховували проблеми, давали поради. Під час таких зустрічей люди похилого віку мовби оживають, адже отримують позитивні емоції та увагу, які необхідні кожній людині у будь-якому віці.

На жаль, сьогодні люди, які пережили війну або примусово були вивезені до Німеччини в час другої світової війни, у своєму житті досить часто відчувають тривогу, пов’язану із очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Часто вони залишаються на самоті зі своїми проблемами, не маючи, з ким поспілкуватись і поділитись переживаннями.

Карітас у м. Івано-Франківськ вже декілька років опікується людьми похилого віку в рамках проекту клубу “Надвечір”, допомагаючи їм відчути власну важливість у громадському житті свого села, країни, намагаючись покращити якість їхнього життя, створити діалог із молодим поколінням.

«Для нас дуже важливо використання можливості виходу на широку цільову аудиторію, тим більше молодіжну, оскільки профілактичний напрямок наших програм стосується якраз, в першу чергу, молоді – і по ВІЛ/СНІДу, і попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації.

Також на День молоді в Одесі на міській площі була організована виставка «Творчість», де були представлені картини одеських молодих художників, а також фотороботи молодих фотографів.

Директор одеського Карітасу о. Василь Колодчин зазначає: «Робота Карітасу зі молоддю передбачає не лише надання певної соціальної чи матеріальної допомоги, – це дещо більше.

У всьому світі жінки складають половину усіх мігрантів і ця цифра щороку зростає, в Україні трудова міграція особливо має жіноче обличчя. Жінки-мігранти стикаються зі специфічними проблемами та небезпеками як в країнах походження, так і в країнах, куди вони емігрують.

За таких обставин Карітас спрямовує свою діяльність на допомогу та реінтеграцію українських мігранток, що мають бажання повернутись до України.

Василя Ткачука справедливо вважають знаковою постаттю Прикарпаття. Він в минулому чимало зробив для Покуття, спочатку працюючи в рідному підгаєцькому колгоспі, згодом – на високих посадах в Києв, є знаним українським політиком, головою спостережної ради агрофірми «Прут», депутатом Івано-Франківської обласної ради.

Постійно проживаючи в селі, Василь Михайлович ніколи не спиняється на досягнутому. В нього багато планів, які поступово втілює в життя, і клаптик за клаптиком земля довкола його дому перетворюється на рай.

З десяток доріжок і стежечок, які своєрідним лабіринтом заводять в найдальші закутки чудової садиби, були дуже доречними для допитливої дітвори з Карітасу.

Пізніше Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії, подарував ґречному господареві подарунки, зроблені руками дітей, а також чашку з емблемою Карітасу.

Після спільного фото на пам’ять, діти розбрелися по затишному подвір’ї і ще близько години прогулювалися непоспішно, каталися на гойдалці, смакували запашними соковитими черешнями та раділи теплому літньому сонечку.

Завданням цього соціо-терапевтичного табору для молоді було подолання імпульсивності та розгальмованості поведінки. До команди проекту входили досвідчений керівник проекту, кваліфіковані психолог, соціальний педагог і соціальний працівник.

Участь у таборі взяли найактивніші учасники програми соціального супроводу, котрий здійснюється у Центрі для дітей та молоді при тернопільському Карітасі на постійній основі.

В рамках 5-денного заходу відбувалися соціо-терапевтичні заняття з різноманітними вправами для подолання даних проблем, спортивні змагання, ігри, відпочинкові заходи на воді, спілкування.

Також учасники табору зголосилися та організували екологічний захід під назвою «Санітари лісу», під час якого здійснили прибирання найбільш забруднених ділянок лісу, у котрому розташовувався табір. Зокрема, було зібрано і вивезено вісім 50-літрових мішків сміття. Добре попрацювавши, молодь разом з працівниками проекту, організували пікнік, а після нього – костюмований розважальний вечір.

Всі переконалися , що для того, аби зробити світ навколо себе кращим, – потрібно зовсім небагато, а саме – бажання і добра воля.