11.04.12
Нещодавно Центр дозвілля та соціальної реабілітації для осіб з особливими розумовими потребами, що діє при Карітасі Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, завітав до місцевого осередку студентів. Їх запросила п. Ірини Стефанишин, заступник директора з навчально-виховної роботи одного з місцевих вищих професійно-художніх училищ.

В ході зустрічі і презентації студентам вищезгаданого закладу (близько 80 осіб), було представлено основні засади діяльності осередку для неповносправних осіб, розповідали про особливий дар та таланти неповносправних осіб, про важливість кожного в цьому світі. Було обговорено також питання щодо майбутньої співпраці, оскільки в даному закладі навчаються на перукарів, художників, майстрів по дереву (різьбярів) тощо.

Розповідає Оксана Ільків, координатор роботи з людьми, що мають особливі потреби, в стрийському Карітасі: «Після проведення презентації залишилося десь 15 студентів, які зацікавилися діяльністю нашого Центру, та запропонували свої послуги на волонтерських засадах – безкоштовні зачіски та стрижки, навчання малюнку, навчання по виготовленню виробів з бісеру тощо.

Хочу зазначити, що співпраця почалася після проведення круглого столу та дня відкритих дверей, де п. Ірина виявила велику зацікавленість діяльністю нашого Центру.

Приємним є той факт, що це не просто були слова, а бажання, які переросли в дію, оскільки як зазначила п. Ірина, важливо є не лише надати певні послуги людям з особливими розумовими потребами, але щоб молодь, яка навчається в училищі, вчилася допомагати ближньому, пізнала певні цінності в житті і була відповідальною за своє життя та життя інших людей».

Центр дозвілля та соціальної реабілітації для людей з особливими розумовими потребами
в Стрию почав свою діяльність з жовтня 2009 року. На даний час осередок відвідують 18 людей з особливими потребами. Серед основних видів діяльності – виготовлення вітальних листівок, виготовлення квітів з бісеру, навчання соціально-побутових навиків, зокрема приготування їжі.

З моменту відкриття даного Центру, – кажуть засновники, – по сьогоднішній день можна відмітити ряд змін, що сталися: неповносправні особи, яких взяв під свою опіку Карітас, стали самостійніші, впевненіші в собі, знайшли нових друзів, почали більше спілкуватися, відкрили свої таланти, відчули соціальний і активний ритм життя.

Більшість з них звичні для нас речі робила вперше (шили голкою, самі добиралася до Центру і назад, чистили картоплю тощо). Вони також навчилися піклуватися один про одного та враховувати інтереси та особливості кожного. Але найяскравішим моментом є те, що вони відчули себе потрібними та знайшли своє місце, що сприяє їх самоутвердженню.

«Наша співпраця тільки зароджується, ми віримо, що спільними зусиллями зможемо реалізувати бажання, головне почати.

В найближчий час плануємо провести ще дві презентації у інших училищах нашого міста, оскільки деякі студенти вищезгаданих закладів приймали участь у майстер-класі по виготовленню листівок ізониткою та дні відкритих дверей і виявили зацікавлення діяльністю нашого Центру та бажання бути волонтерами», – каже наостанок Оксана Ільків.

10.04.12
Наприкінці березня бродівський Карітас організував перегляд художнього фільму «Притчі» на важливу актуальну тематику моральних міркувань та світогляду сучасної молоді. До участі у заході було запрошено всіх охочих дітей студії «Сто талантів», яка діє задля соціально-психологічної підтримки дітей трудових мігрантів. Перед переглядом кінострічки керівник проекту Оксана Лотоцька сказала вступне слово про значення Великого посту в нашому житті, про необхідність самовдосконалення, прощення і покаяння, про роль моральних цінностей в нашому житті. На актуальність тематики і зацікавлення проблематикою фільму вказала полеміка, яка виникла під час перегляду фільму.

В екранізованих притчах – сама суть людських відносин. У них мудрі повчання і приклад праведного життя. У них мудрі наставляння і приклад праведного життя: “Кому чим дорікнеш – у те й сам попадеш”, “Знай про себе – і досить з тебе”, ” Хто чим багатий, тим і ділиться”, “Злом зла не побореш”, “Коли ворог твій голодний, нагодуй його”.

Прості істини – для простого люду. Жанр фільму – лірична комедія. Дія відбувається в наш час. Творці фільму прагнули донести красу чернечого подвигу і в доступній формі розповісти про чудеса віри і молитви. Адже під час посту ми глибше налаштовані на сприйняття духовності та осмислення істинних цінностей.

У жовтні 2010 року студія в ім’я святого Іоанна Воїна завершила роботу над своїм першим художнім фільмом “Притчі”. Картина вийшла на екрани на початку 2011-го і одразу спричинила активну полеміку в Інтернеті й друкованих ЗМІ. Те, на що пішла команда проекту, виявилося досить незвичним для сучасного кінематографу. Художній фільм знімали силами монастиря, – що уже само по собі явище непересічне, а за основу сюжету взяли три притчі.

Фільм припав до вподоби глядачам і несподівано отримав продовження. Режисер та його команда вирішили створити «Притчі – 2». Прем’єрний показ стрічки відбувся цими днями. Першими її глядачами стали гості православної виставки-ярмарку “Різдвяний дар”, яка традиційно проходить у Всеросійському виставковому центрі.

«Великий піст – час роздумів і молитов, час для покаяння, покути, милостині та навернення – каже директор Карітасу Броди о. Ярослав Царик. – В цей особливий час дуже важливо змінити наші думки, переживання та погляди, сповнити їх особливим духовним змістом».

Молодь сприйняла фільм по-різному. Спільними ж для всіх глядачів виявилися відчуття тихої радості і світлого настрою, бажання творити добро.

09.04.12
7 квітня – Всесвітній день здоров’я. Щорічно в цей день надається можливість привернути увагу світової громадськості до важливої теми глобальної охорони здоров’я.

В цей день ми хочемо із Вами поділитись історіями підопічних проекту “Домашня опіка”, що має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами, по догляду за людьми похилого віку і ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД. Послуги організацій Карітасу України орієнтовані на потреби хворих і людей, які потребують опіки. Вони надають при домашньому догляді такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд.

пані Мирослава Олексіївна, проживає в Івано-Франківську, інвалід 1-ої групи по зору:
“Мене звати Мирослава. Мені 57років. У житті зазнала дуже багато лиха: син народився з ДЦП (прим. – дитячий церебральний параліч), 21 рік був прикутий до ліжка, не розмовляв. Чоловік, не витримавши такого випробування, почав все частіше заглядати у чарку, а згодом нас покинув. Я залишилась сама із своїми проблемами.

Піклуючись про сина, я занедбала своє здоров’я – 7 років я хворіла цукровим діабетом, а коли звернулась до лікарів, уже було пізно. Через цю хворобу я втратила зір: у 47 років стала повністю незрячою.

Але горе не приходить поодинці, – невдовзі я похоронила свого єдиного сина. Несамовитий біль, розпач, поселились у моєму серці. Та знайшлись добрі люди, які мене підтримали. Це працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, а саме проекту «Домашня опіка».

Вони відвідують мене вдома, надають медичні послуги, доглядають і у всьому допомагають, а особливо я відчуваю їхню моральну підтримку. Я називаю їх донечками, вони немов члени моєї родини. Дякую усьому Вашому колективу і хай Бог благословить Вас на многії та благії літа! Робіть добро і воно повернеться до вас сторицею”.
*імена з етичних міркувань змінено

Пані Олександра, проживає у Львові, 90 років
Народилась в 1924 році в сім’ї, де було 4 дітей. У 18 років юнацькі очі почали звикати до вигляду і страху смерті – Олександра потрапила на війну, в німецьку окупацію під загрозу розстрілу. А потім доля дає молодій дівчині інше випробування – примусові роботи на швейній фабриці в Німеччині (м. Вайсенбург, Баварія).

Праця в Німеччині тривала 3 роки. За цей час п. Олександра дізналася, що таке тяжка хвороба – туберкульоз, почала лікуватися.
Після повернення на Батьківщину, шлюб Олександри був невизнаним. Народження незабаром сина одинокою матір’ю дало їй нову надію на щастя, розуміння, взаємність, повагу. Коли син виріс, здобув прекрасну кар’єру – навчання у вищому навчальному закладі , секретар комсомольської організації, робота на великому підприємстві Львова, ріст по партійній лінії, сім’я, власний син.

Але буремні 90-ті роки перекреслили мамин спокій і впевненість у завтрашньому дні. Бандитизм, проблеми із фінансовим забезпеченням, невміння адаптуватись у новій вільній Україні, узалежнення від наркотиків… На сьогодні син п. Олександри є людиною, яка зникла безвісти.

Життя одинокої самотньої пристарілої і хворої жінки, яка майже втратила зір, нині є під опікою чужих людей – майже 10 років висококваліфіковані чуйні соціальні працівники Шпиталю Шептицького, які працюють і надають медико-соціальні послуги в рамках проекту Карітас України по програмі «Домашня Опіка» і працівники районного територіального центру доглядають за п. Олександрою.

П. Олександра чекає і надіється – що єдина рідна людина, її онук, вчасно зрозуміє бабусину потребу в ньому, в його теплі, увазі і допомозі.
*імена з етичних міркувань змінено

пані Катерина Михайлівна, проживає у Бориславі, Львівщина, медична сестра із 40-річним стажем:
“Маю велике горе – захворіла на ревматоїдний поліартрит, гіпертонічну хворобу та жовчекам’яну хворобу. “Оженилася” я з двома палицями, ледве пересуваючись по кімнаті.

Кількома роками раніше я опинилася в дуже скрутному становищі, і в цей тяжкий для мене час на допомогу прийшли працівники Карітасу. Їхня допомога стала для мене неоціненною, – вони підтримали мене і матеріально, і морально, скерували до мене професійного лікаря, придбали всі призначені нею ліки.

Дівчата із «Домашньої опіки» дбають про мене із 2002 року, забезпечуючи усім необхідним. Медична сестричка регулярно спостерігає за моїм станом, вимірює тиск, робить уколи та інші медичні процедури, бо я не здатна доглянути себе сама. В домі тепер у мене ідеальна чистота, дівчата готують мені також їжу, купують на базарі продукти, завжди приносячи здачу до однієї копійки, забирають речі для прання, приносячи їх чисто випраними і попрасованими. Для людини, що не володіє своїми руками, це надзвичайно велика поміч!

Пенсія моя мала, щоб я змогла найняти собі помічницю і придбати необхідні мені ліки, і тому така служба, що існує в нашому місті, євеликою підмогою для хворих і одиноких, малозабезпечених людей.

Виношу щиру подяку директорові місцевого Карітасу, також керівнику відділу «Домашньої опіки», лікареві і соціальним працівникам. І взагалі усім добрим людям, що роблять таку важку, але необхідну людям роботу. На сьогоднішній час такі люди достойні великої поваги і любові!”
*імена з етичних міркувань змінено

08.04.12
Допомога соціально незахищеним верствам населення – це основа діяльності Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. І щоби досягти мети, щорічно проводиться низка акцій. Зокрема традиційною є акція «Великодній кошик». ЇЇ організатори планують подарувати бідним людям близько 150 продуктових наборів. В них входитимуть продукти харчування, без яких не обходиться жоден Великодній стіл.

В рамках акції цими днями у прес-центрі Коломийсько-Чернівецької єпархії було проведено аукціон під назвою «Великдень – у кожен дім». В якості лотів було представлено художні вироби зі шкіри, великодні листівки, три десятки писанок, виготовлені руками дітей із соціального центру Карітасу.

За словами о. диякона Сергія Триф’яка, директора місцевого Карітасу, в час посту ми маємо пам’ятати про людей, яким потрібна допомога. Взявши участь в аукціоні, кожен мав можливість подарувати радість обездоленим людям.

До участі в аукціоні було запрошено представників влади, духовенства та підприємців. На жаль, далеко не всі прийшли, але захід відбувся на високій ноті. Всі лоти були швидко розкуплені. Найдорожче продали писанку за тисячу гривень. Придбав її меценат Володимир Довганюк. Чимало дитячих писанок покладуть до свого великоднього кошика Уляна Мандрусяк, начальник відділу культури і туризму Коломийської міської ради, Людмила Федор, начальник відділу культури і туризму Коломийської РДА, Леся Білищак, заступник голови Коломийської РДА, Любомир Глушков, депутат Коломийської міської ради та інші люди доброї волі.

Преосвященний Владика Кир Микола (Сімкайло) також був одним із найактивніших учасників аукціону. Він придбав лотів на загальну суму близько півтори тисячі гривень.

«Це є добра справа, і мені було приємно допомогти роботі Карітасу. Порадувало, що були представники голови Коломийської РДА Михайла Негрича та міського голови Ігоря Слюзара, приватні особи. Ми разом маємо допомогти зустріти гідно Великдень людям, в яких біда. Це – наш святий обов’язок», – сказав єпископ.

Після недовгих підрахунків було підбито загальну суму коштів, виручених на аукціоні. Вона склала близько 10 тисяч гривень. Коли береш, ? наповнюєш руку, коли даєш, ? наповнюєш серце!

06.04.12
Барвисті фарби, палаючі свічки і запах воску створюють цими днями в Карітасі Одеси великодній настрій і працівникам, і клієнтам організації.

«Готуємося до Пасхи, розписуємо писанки по-справжньому: воском і писачком. В Одесі не роблять писанки в такий звичний для західних земель України спосіб, і тому писачок купити неможливо. Відтак дуже цікаво всім попробувати виготовити писанку власними руками!

На майстер-клас по виготовленню писанок були запрошені дітки, проте і бабусі, які їх привели в Карітас, із величезним задоволенням теж прийняли участь у цій захоплюючій роботі. Кожна дитина наносила малюнок відповідно до свого уявлення та настрою, тому писанки вийшли досить різнобарвні і абсолютно не схожі одна на одну.

Ми стараємось, власне, зробити традиційне і найбільше християнське свято рідним для дітей – наблизивши, пояснивши, привчивши, що це є частина їх життя», – розповідає Світлана Колодчин, координатор проектів в місцевому Карітасі.

Карітас Одеса УГКЦ розпочав діяльність в серпні 2005 року. Основними напрямками и роботи організації є медсестринський догляд і соціально-психологічна підтримка для людей, що живуть із ВІЛСНІДом і їх близького оточення, домашня опіка для інвалідів, одиноких людей похилого віку, інформаційно-консультативний центр по домашній опіці пристарілих людей, також попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації, реінтеграційна допомога потерпілим від торгівлі людьми, безліч благодійних акцій і заходів для дітей і молоді.

Декілька років поспіль перед Пасхою тут проводять заняття по виготовленню писанок, і цього року на них прийшло значно більше дітей та дорослих. Кажуть в Одесі, що інтерес і повага до українських традицій, християнських звичаїв щораз зростає.

05.04.12
Наприкінці березня на базі Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ відбувся навчальний семінар «Сучасні арт-технології – ефективні форми соціальної роботи в галузі попередження торгівлі людьми» для педагогічних працівників – соціальних педагогів, практичних психологів, педагогів організаторів, вихователів. Під час семінару педагогічні працівники, які задіяні у навчально-виховний процесі освіти в школах-інтернатах Івано-Франківської області, систематизували свої знання та досвід з впровадження aрт-технологій в навчально-виховний процес.

25 учасників навчального семінару отримали вичерпну інформацію про сучасні Арт-технології, зокрема:
– медіа-технології (фотофільми, відеоролики, соціальна реклама, Інтернет-проекти, теле-, радіоефіри);
– прикладні технології (кола жування, інсталяція, масштабування);
– технології організації масових заходів (вуличні акції, квести, флешмоби, фестивалі);
– технології інтерактиву та соціального театру (форум-театр, соціальні мініатюри, театральні проекти, вуличні дійства) та інші.

«Основне завдання, що Карітас ставить перед собою, – це підвищення рівня усвідомленості проблеми торгівлі людьми серед дітей і особливо серед тих, які перебувають в складних життєвих ситуаціях. Адже вони знаходяться у інформаційно-залежному середовищі і таким чином є найбільш вразливими до вербування з метою торгівлі людьми.

Специфіка роботи з учнівською та студентською молоддю змушує нас шукати ефективних та дієвих методів донесення важливої інформації до дітей. Проводячи інформаційні бесіди, лекції, тренінги, переглядаючи кінофільми, ми не завжди досягаємо ефективності у своїй роботі. Сучасна молодь спонукає нас до пошуку нових методів донесення інформації про проблему, в яких би вони безпосередньо приймали активну участь. Одним із таких різновидів є застосування новітніх арт-технологій в соціальній роботі. Педагогічні працівники мали можливість відчути себе сценаристом, режисером, ведучим в процесі створення вистави форум-театру», – розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу.

«Я працюю психологом в Івано-Франківському ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей. Коли я отримала запрошення до участі в семінарі, то ніяк не могла зрозуміти, яки мчином я зможу використати арт-технології у своїй роботі. Але впродовж 2 днів завдяки семінару я отримала знання про цікавий інструмент соціальної роботи, який можна використовувати у психології також. Адже попередження злочинів торгівлі людьми серед дітей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, неможливе без пихологічного комфорту представників цієї цільової групи. Психологічно врівноваженою особистістю неможливо маніпулювати!», – каже п. Люба Кирилецька.

Навчальний семінар «Сучасні Арт-технології – ефективні форми соціальної роботи в галузі попередження торгівлі людьми» відбувається в рамках проекту «Ми маємо право знати більше», який буде впроваджуватися в Івано-Франківському регіоні протягом 11 місяців за фінансової підтримки Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні.

04.04.12
Восени минулого року Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії наважився на досить амбітний та унікальний проект ? неподалік Коломиї, в селі П’ядики, що на Івано-Франківщині, відкрили анімаційну ферму «Ковчег». Її основною ціллю є реабілітація дітей з відхиленнями в психічному та фізичному розвитку, відродження давніх вівчарських традицій та забезпечення сімейного відпочинку. Засновники ферми кажуть, що вона єдина в Україні. Фінансово допомагали коломиянам чеські партнери з містечка Оломоуц.

«Лікування тваринами вже стало звичайною практикою в медицині. Визнаними «лікарями» вважають коней, дельфінів, кішок, бджіл. Чому б до цього списку не додати овець? Тим більше, що вже є перші теорії та практичні висновки про їх корисний вплив на здоровя людини. Для карпатського регіону вівця є звичною твариною, тут людину і вівцю пов’язує багатовікова історія. Проте протягом останнього століття поголів’я цих звірів значно скоротилося, а на Коломийщині й зовсім їх не стало. Тому Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії вирішив змінити цю ситуацію», ? каже Сергій Трифяк, директор місцевого Карітасу.

Першими мешканцями на анімаційній фермі «Ковчег» стали вівці, а згодом в стайні з’явилися і коні. Впродовж всієї зими працівники Карітасу натхненно працювали, щоб тепер ферма могла повноцінно працювати та приносити перші результати. Найбільшою гордістю для керівників проекту є збільшення поголів’я овець. За останній місяць з’явилося на світ 18 ягнят, проте їх кількість ще має зрости. Коли остаточно відступить зимовий холод, планують стригти овець. Серед науковців вже побутує термін «овітерапія», що з латинської мови буквально означає «лікування вівцями». Курс овітерапії має три складові: продукти харчування, вовняні речі та спілкування з тваринами.

Починаються також польові посівні роботи на прилеглих до ферми полях. Досі залишається багато роботи по облаштуванню території, найближчим часом побудують манеж для коней. Одним словом, з приходом весни на життя на фермі вирує. В планах Карітасу виготовлення з овечого молока бринзи, використання шерсті, а при збільшенні поголів’я – продаж овець. Відродження такого промислу – це теж один з пріоритетів роботи ферми.

За словами Сергія Триф’яка, наші діди не уявляли свого життя без тісного співіснування з природою. Люди вміли користуватися її дарами, живучи в гармонії. Натомість зараз тваринництво в занепаді і його слід розвивати.

Анімаційна ферма «Ковчег» вже встигла стати улюбленим місцем для багатьох місцевих дітей, також для міських. На вихідні дні сюди з’їжджаються чимало сімей, щоб дати можливість дітям поспілкуватися із тваринами. Головним завданням цієї ферми є саме допомога у розвитку і підтримка дітей з особливими потребами через контакт з тваринами.

Декілька разів бували на фермі діти, які відвідують в Карітасі центр по соціальній реабілітації дітей трудових мігрантів, дітей з неблагополучних, неповних чи багатодітних сімей. Вони мали можливість допомагати випасати стадо овець та кататися на конях. Для більшості дітей це був новий досвід. З їхніх облич не сходила усмішка, вони надзвичайно емоційно сприймали спілкування з тваринами. Чекатимуть тут і звичайних дітей, яким бракує спілкування з живою природою. З цією метою споруджено рекреаційну зону для сімейного відпочинку.

«Обділеним долею дітям та їхнім батькам настільки подобаються овечки, що вони з радістю їх гладять, беруть на руки, – мовить коломиянка Оксана Рижук. – Малятка і старші дітки одразу заспокоюються, адже тварини передають їм свій спокій та добру енергію, що споконвіку є в них, адже недаремно маленьке кучеряве ягнятко ми можемо часто бачити на іконах, поруч з Ісусом Христом».

«З відкриттям ферми зросла зайнятість в селі, – каже місцевий війт Роман Сікорський. – Люди мають роботу і вже не їхатимуть світ за очі за шматком хліба, покидаючи родини. Окрім того, дуже приємно, що така велика занедбана територія стала доглянутою й служитиме людям. Думаю, що ферма «Ковчег» стане хорошим початком відродження сільськогосподарської галузі та процвітання благодійності в нас на Франківщині».

Відеорепортаж про відкриття анімаційної ферми «Ковчег» Ви можете переглянути тут.

03.04.12
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Національного Інституту раку за останні 100 років по рівню захворюваності і смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року. По темпах поширення раку Україна знаходиться на другому місці в Європі. Щорік більше 160 тис. дорослих осіб і більше 1 тис. дітей дізнаються, що вони онкохворі. 70% хворих на рак дітей мають усі шанси одужати, але половина з них помирає через дорожнечу і несвоєчасність лікування.

З осені минулого року Карітас України реалізовує проект «Надання медичної допомоги дітям, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі» за кошти Української католицької церкви в Австралії. Загальна сума проекту сягає близько 2,5 мільйонів гривень. Станом на кінець березня 2012 року закуплено ліків на суму понад 760 тис. грн. Розрахований на річну тривалість, проект Карітасу України передбачає надання комплексних медико-соціальних послуг близько 30-35 дітям, які перебувають в онкологічному диспансері.

«Курс хіміотерапії для одного онкохворого пацієнта, до якого входять не тільки лікарські препарати, а й хірургічне втручання і променева терапія, складається з 10—15 блоків. Вартість одного блоку в середньому коштує від $300 до $5000 або й більше. У перервах між блоками хіміотерапії необхідно підтримувати рівень лейкоцитів у крові пацієнта.

Одна ін’єкція спеціального препарату може коштувати і $100, і $1000, а ін’єкцій треба прийняти п’ять-сім. Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Зрозуміло, що не кожна сім’я має такі суми грошей і тому, якби не благодійники, – ми б масово втрачали наших діточок», – розповідає пані Оксана, мама онкохворої 6-річної Катрусі зі Львова.

20-річний Сашко Бистриченко:
– Вперше з онкозахворюванням я зіткнувся в квітні 2008-го року. Тоді в мене дико боліла спина, ми з мамою сходили до лікаря, і він сказав, що мені просквозило спину, прописав обезболююче. Тимчасово полегшало. А в кінці липня в мене вже оніміли ноги. Через пухлину в грудному відділі я не відчуваю зараз тіла від ребер до пальців ніг, також правої частини обличчя (м’язи, око, вухо). Лікувався вже в Одесі, Львові, Києві, Німеччині, Росії, і тепер продовжую. Проблема коштів, звичайно, найбільша. Якби не милосердні благодійники, – хто зна, чи був би я живий.

Чого я хочу надалі? Я мрію спочатку бути звичайним – подолати хворобу, знову ходити, говорити, мандрувати і т.д. Найбільше радості мені приносить, коли до мене приходять гості, друзі, волонтери. Розмовляю українською, російською і англійською, вчу німецьку. Вчусь створювати веб-сайти на HTML-CSS-PHP (прим. програмування веб-сторінок), удосконалюю вміння працювати у Photoshop (прим. комп’ютерна програма)».

За місяці лікування в онкологічному відділенні не лише дорослі, а й сама дитина дуже змінюється. Вона знаходить і втрачає друзів, перед її очима проходять десятки маленьких життів. Може, саме тому в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі всі відзначають той особливий погляд, яким дивляться на світ онкохворі діти. Незалежно від свого віку, всі вони раптом стають дорослими.

Жодна держава неспроможна повністю взяти на себе фінансування дитячої онкології. Тому в багатьох країнах законодавство передбачає низку податкових пільг для бізнесменів і підприємців, які вкладають гроші в дитячу онкологію. Безперечно, отримують допомогу маленькі хворі і від релігійних, громадських організацій. Українцям залишається лише мріяти про той час, коли ми досягнемо традицій, скажімо, баварців. Там існує дуже цікава традиція – баварці не купують на похорон своїх близьких живі квіти, лише штучні, а різницю в ціні переказують у фонд дитячої онкології. Дитячу онкологію можна порівняти відтак із дзеркалом, у якому відображається суспільство.

Розповідає Ліля Сливка, близька подруга сім’ї Сидоров і 5-річного Юрчика:
– Юрчику було лише 2 рочки, коли йому діагностували пухлину заочеревинного простору. Протягом трьох наступних років проходило лікування дитини. Тяжко собі навіть уявити, яке випробування випало на долю батьків. Я дуже добре знаю маму Юрчика і яким нелегким було в неї життя, як вона чекала цієї дитини.

Сім`я потребувала і моральної, і фінансової підтримки. Були неодноразові виснажливі поїздки до Москви, до Києва. Багато рідних, друзів, сторонніх людей, організацій прийшли на допомогу родині.

Я від імені батьків і від себе особисто хочу подякувати Карітасу України за розуміння, фінансову підтримку, співпереживання труднощів сім?ї Сидоров. На жаль, Юрчика не вдалось врятувати. Але низький уклін всім, хто боровся за його життя.

02.04.12
Асоціація благодійників України оприлюднила нещодавно річний звіт про стан розвитку благодійництва в Україні в 2011 році. Дослідження ґрунтується на результатах експертного опитування, яке проводилося в 2 етапи: листопад – грудень 2011 р.; січень – лютий 2012 р.

Загалом в опитуванні взяли участь 86 експертів у сферах благодійності, волонтерства, корпоративної соціальної відповідальності, відомі громадські діячі, журналісти, підприємці, науковці. Експерти визначили кращі благодійні проекти та акції, найактивніших у сфері благодійності публічних осіб, найбільш прозорі у своїй діяльності благодійні фонди, а також аналізували проблемні моменти функціонування благодійного сектора.

Дослідження базується на результатах експертного опитування «Благодійність в Україні – 2011», ініційованого Асоціацією благодійників України за підтримки ІАЦ «Громадський простір» та ІА «RegioNews»; інформаційну допомогу надали портали NovaUkraina.org і kontrakty.ua.

Серед основних проблем, які гальмують розвиток благодійництва респонденти виділяють: 1) відсутність податкових пільг для бізнесу при здійсненні ними благодійної діяльності (68.7%); 2) брак довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій (62.8%); 3) корумпованість державного апарату, що пригнічує соціальну активність суспільства (61.6%); 4) оподаткування отриманої благодійної допомоги (52.3%) тощо.

Максимально відкритими й публічними визнані благодійні фонди Ріната Ахметова «Розвиток України» (23.3%), благодійний фонд братів Кличків (22%), фонд Віктора Пінчука (20.9%), фонд Олени Пінчук «АНТИСНІД» (18.6%), Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000? (14%), благодійний фонд «Карітас України» (8.1%).

«Ми, благодійники, займаючись різними аспектами суспільного життя, складаємо одну велику систему, – сказав Олександр Олійник, підприємець, громадський діяч, лауреат Національного конкурсу «Благодійник року – 2009» – Але разом з тим певного зведеного документу, який би показував не тільки елементи цієї системи, а й систему в цілому, до цього часу не було. У благодійності відбувається набагато більше речей, аніж з’являється про них інформації; для нас самих деякі явища, що відбулися у благодійності в 2011 році, стали відкриттям і одкровенням. Ми зрозуміли, чого ми ще не знаємо, і якої інформації ми не отримуємо».

Більше половини опитаних засвідчили низький інтерес ЗМІ до тем, пов’язаних із благодійництвом. На думку респондентів, телеканали ICTV (11.6%), СТБ (10.5%), «1+1? (9.3%) найбільш системно й об’єктивно надають інформацію про розвиток благодійництва в Україні. У рейтингу найбільш популярних і відвідуваних інтернет-ресурсів у царині благодійництва лідирують Громадський простір (30.2%), інтернет-портал Українського Форуму благодійників (28%), ресурсний центр «Гурт» (26.8%).

У додатку до звіту подано текст законопроекту №6343 «Про благодійну діяльність та благодійні організації», підготовлений до другого читання у Верховній Раді України.

Слід підкреслити, що у світовому рейтингу благодійництва Україна перемістилася з 150 на 105 місце, піднявшись угору на 46 позицій, з такими показниками: благодійні пожертвування – 11% (5% – минулого року), 30% – волонтерська робота (14% – минулого року), 37% – допомога нужденним (19% – минулий рік). Україна ділить 105-е місце в рейтингу з Японією та Чадом. Сусідні країни займають такі позиції: Польща – на 74-му, Білорусь – на 87-му, Росія – на 130-му. «Світовий рейтинг благодійництва – 2011? свідчить: загальна кількість людей, залучених до доброчинності в світі, зросла, проте число жертводавців і загальна сума пожертвувань благодійним організаціям скоротилася. Лідер рейтингу – США, далі йдуть – Ірландія, Австралія і Нова Зеландія.

“Ми задавали питання, які проблеми заважають розвитку благодійності. Другий за важливістю пункт – відсутність довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій, 63%. Це означає, що дві треті нашого суспільства не довіряє благодійним організаціям. Відповідно, що повинні робити благодійні організації? Вони повинні, з одного боку, робити свою діяльність максимально відкритою і прозорою, а з іншого боку, займатися абсолютно нормальною своєю функцією – популяризувати свою діяльність у суспільстві, з донесенням тієї інформації, яка явно є об’єктивною…”, – переконаний Олександр Олійник.

Відеоуривок із оголошення результатів дослідження Ви можете переглянути тут.

30.03.12
За результатами недавньої зустрічі Прем’єр-міністра України з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги, з метою удосконалення системного та комплексного підходів до формування державної політики у сфері надання соціальних послуг Микола Азаров розпорядився головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у місячний строк:
– вивчити потребу у наданні соціальних послуг на рівні місцевих громад із обов’язковим залученням громадських організацій, місцевих фахівців та користувачів послуг;
– проаналізувати наявність громадських, благодійних та релігійних організацій, що надають соціальні послуги, та їх спроможність забезпечити якісне надання таких послуг;
– розробити плани заходів із розвитку системи надання соціальних послуг, у т. ч. із залученням громадських, благодійних та релігійних організацій, із залученням різних джерел фінансування, зокрема бюджетних коштів;
– надати інформацію про проведення конкурсів на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Про результати таких досліджень і узагальнень Прем’єр-міністр України дав розпорядження поінформувати Міністерство соціальної політики і Кабінет Міністрів. Відповідно до цього Микола Азаров матиме спеціальне скликання зі своїм першим заступником Надрагою В. І.

Глава уряду у своєму офіційному листі наголосив про внесення на розгляд проекту акта щодо утворення дорадчого органу при Кабінетові Міністрів України з питань здійснення розвитку системи надання соціальних послуг. «Що особливо важливо для нас, – М. Азаров розпорядився забезпечити включення до складу спеціального дорадчого органу при Кабміні представників відповідних громадських організацій. Так само влада пішла на співпрацю у тому плані, що має бути розроблено відповідні правові акти, зміни до Бюджетного кодексу України в частині здійснення фінансування громадських організацій, що надають соціальні послуги», – каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

З метою покращення якості підготовки фахівців, що надають соціальні послуги, Микола Азаров розпорядився Табачникові Д. В. і Надразі В. І. разом з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги, проаналізувати відповідні освітньо-професійні програми, у разі необхідності внести до них відповідні зміни, а також опрацювати питання щодо удосконалення підвищення кваліфікації соціальних працівників.

Також у офіційному листі Кабінету Міністрів України сказано, що до 30 травня має бути подана узагальнена інформація про результати проведеної роботи та пропозиції щодо удосконалення системи надання соціальних послуг. Після цього відбудеться чергова зустріч Прем’єр-міністра України з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги. Нагадаємо, що 24 лютого мала місце 24 лютого. До співпраці було запрошено керівництво всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України», міжнародний благодійний фонд «Карітас України», міжнародна благодійна організація «Кожній дитині», благодійна організація «Місто щасливих дітей», всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю», громадська організація «Турбота про літніх людей».

Нині в Україні діють досить багато громадських і благодійних організацій, які допомагають найбільш вразливим категоріям населення (інвалідам, людям похилого віку, дітям-сиротам, неблагополучним сім’ям). Вони тісно й результативно співпрацюють з профільними міністерствами та установами, однак часто на заваді повноцінній роботі цих організацій стають бюрократичні перепони. Тому громадські організації України нині закликають уряд прийняти нормативні акти, які б юридично закріпили всі аспекти їх діяльності. Адже у сфері соціальної допомоги населенню громадські і благодійні організації не конкуренти державі, а партнери.

На зазначеній зустрічі йшлося також і про фінансові аспекти роботи організацій «третього сектору» в Україні. Представники громадськості підкреслили, що було б доцільно впровадити систему тендерів на надання соціальних послуг недержавними організаціями. Зі свого боку прем’єр-міністр України запевнив, що принципи такого співробітництва і його фінансування будуть вироблені.

Переглянути відео із зустрічі Прем’єр-міністра з громадськими організаціями 24 лютого Ви можете тут.