02.11.11
«Метою роботи Карітасу є розробка та впровадження програм для забезпечення соціальної допомоги і підтримки найбільш потребуючого населення. Це здійснюється завдяки надання соціальної підтримки особам в кризових ситуаціях, соціальній реінтеграції осіб із кризових категорій населення, реалізації освітньо-виховної діяльності. Це величезні обсяги роботи, які були б неможливими без посвяченої роботи волонтерів, благодійників та кваліфікованих працівників соціальної сфери.

«Карітас в перекладі з латини означає «милосердя» ? допомога в задоволенні потреб, які людина не може задовольнити сама. Зараз в київському Карітасі відбувається задоволення не тільки первинних матеріально-фізіологічних потреб (їжа, питво, одежа, дах над головою тощо), а і потреб нематеріальних, духовно-психологічних», ? говорить директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

Карітас Київ засновано в Україні у 199 році, і відтоді велика частина його роботи присвячена потребуючим дітям ? малозабезпеченим, безпритульним, сиротам, хворим і неповносправним. Однією із соціально-психологічних умов успішного включення в суспільство потребуючих дітей є розвиток якостей творчої особистості через організацію творчої діяльності.

Професор педагогіки Говард Гарднер (Гарвардська вища педагогічна школа, автор теорії множинного інтелекту), віднайшов повний перелік здібностей людини і стверджує, що кожна людина потенційно має всі 8 здібностей, які мають різний рівень розвитку: лінгвістичні здібності, логіко-математичні, здібність до просторової уяви, кінестетичні здібності, музичні здібності, здібність встановлювати міжособистісні відносини, здібність до оцінки внутрішньо особистих можливостей, здібність відчувати природу. А український вчений Віктор Клименко намагається донести до широкого загалу, що механізм творчості може бути «запущений» у будь-якому віці.

В школі значну увагу у вихованні дітей приділяють розвиткові здібностей лише лінгвістичних і математичних, і значно менша увага наділяється здібностям музичним і кінестетичним (фізкультура). Зрозуміло, що силами працівників Карітасу розвиток усіх здібностей в повному обсязі також неможливий. Але саме завдяки роботі волонтерів ситуація докорінно інша і щоразу покращується! Кажуть у київському Карітасі, що волонтери-професіонали є неоціненним скарбом, який дозволяє вирішувати питання соціалізації, виховання і розвитку дітей в значно більшому обсязі, ніж це могло би бути силами працівників Карітасу.

Дізнаємось більше про копітку і захоплюючу роботу з дітьми і підлітками в місцевому Карітасі під час візиту до їх соціального центру. Гурток дизайну – один із найпопулярніших і улюблених для дітей в київському Карітасі, існує протягом багатьох років. Велика кількість волонтерів вклали частинку своєї душі в роботу з дітьми. Ось тільки деякі напрямки: декоративний розпис тканин, різноманітного посуду (тарілки, пляшки, вази, кухлі, стакани, тощо), декупаж, дизайн одягу та аксесуарів, бісероплетіння, квілінг (техніка закручування смужок паперу в різноманітні елементи).

«Такі заняття чудово розвивають художньо-естетичний смак у дітей та їх моторику. Останнім часом майстер-класи з дітьми та підлітками, що відвідують наш центр проводили волонтери Ольга Майоровська, випускниця Київського Національного Університету Технологій та Дизайну і Наталя Даценко, випускниця Мистецького Інституту Художнього Моделювання та Дизайну імені Сальвадора Далі. Заняття проводяться один-два рази на тиждень, за результатами попереднього запису», ? розповідає координатор проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» Галина Корбеляк у Києві.

Цікавим для дітей є також цикл занять із стилістики, які провела Дарина Третяк, що навчалася в Канаді, Торонто. І дівчата, і хлопці з цікавістю визначали за допомогою Дарини кольоротип свого обличчя, підбирали відповідні кольори матеріалів для одягу; дівчата – косметику для обличчя; визначали тип своєї фігури і вчилися, яким має бути їхній індивідуальний одяг. Створення нового образу ? мистецтво, яке вимагає польоту фантазії, почуття гармонії та краси.

Кінестетичні здібності, тобто здатність виражати себе в русі, талант тіла, тілесна культура розвиваються на танцювальних заняттях з хіп-хопу, які проводить волонтер-хореограф Юрій Сніжко. Танці – для любителів танцювати, розминка – для широкого загалу дітей. Заняття з малювання також користуються популярністю у дітей. Вельми цікавим для них є перегляд фільмів і їх обговорення – це завдання виконує кіновед Тамара Довгич. Взаємодія з природою розвивається під час туристичних походів вихідного дня, а також під час літніх таборів. Цей вид діяльності організовується соціальним працівником центру В’ячеславом Федченко.

Дар спілкування і дар самопізнання розвиваються на психологічних заняттях, індивідуальних і тренінгових. Веде заняття психолог Ляшенко Ольга, допомагають волонтери психолог Ольга Жила, студенти факультету психології Київського інституту бізнесу і технологій Аня Коваленко, Вікторія Рачинська, Марина Бабич, Олена Дахно, Катерина Кравченко, Марина Оборська, інші.

Галина Корбеляк зауважує: «Залучення нових волонтерів є для нас завжди актуальним! Проведені опитування мотивації волонтерів, які приходять до наших дітей, говорять про два основних види мотивації: набуття досвіду і служіння. Волонтери-професіонали орієнтовані на служіння, набуття досвіду для них уже не є актуальним. Волонтери-непрофесіонали хочуть набути досвіду, але мотив служіння також є компонентою їх мотивації. Хочеться від душі подякувати усім нашим волонтерам за їхню безкорисливу працю на благо дітей, за їхню власну духовну потребу до служіння і здатність цю потребу реалізувати».

01.11.11
Організації Карітасу з Угорщини, Словаччини, Румунії і України спільно з Карітасом Європи створили петицію до урядів європейських держав, політиків та інших впливових людей про необхідність першочерговості вирішення фінансових проблем найбільш уразливих верств населення.

Протягом 18-20 жовтня в румунському місті Сату Маре відбувалась міжнародна конференція. Ціллю цього заходу були окреслити і наголосити на проблемах найбільш потребуючих категорій населення чотирьох держав Транскарпатського регіону. Конференція стала місцем обговорення, дискусій і визначення спільної лінії дій задля соціальної інтеграції бідних людей у суспільство.

В спільній петиції «Бідність зростає – досить говорити, слід діяти» організації-учасниці конференції висловили своє глибоке занепокоєння щодо ситуації, коли становище бідних людей погіршується з кожним днем. З метою подолання такого становища і наслідків фінансової кризи в державах Транскарпатського регіону:

• Гідний рівень життя для широкого загалу населення повинен стати завданням роботи усіх рівнів влади.
• Жорсткі економічні міри повинні вживатись лише у тому випадку, коли умови життя бідних та вразливих груп людей є абсолютно захищеними.
• Соціальні концепції, бюджети і зміни до управління в соціальній сфері повинні прийматись в узгодженні та кооперації з громадськістю.
• Сукупність і доступ до соціальних послуг повинні служити на благо більшості.
• Виходячи із участі в європейському Році старіння 2012 (European Year of Active Ageing 2012), закликаємо до активних дій задля покращення рівня і умов життя пристарілих людей, їх широкому доступу до суспільного життя.

Конференції такого типу, як відбулась нещодавно у Румунії, є вигідною і вагомою платформою для соціальних, економічних і політичних змін. Адже тут представляється масштабна робота мережі благодійних організацій, що мають великий досвід роботи, кваліфікованих працівників та експертів, якісну і суттєву стратегію дій.

Організації Карітасу впродовж багатьох десятиріч працюють в Європі з найбільш уразливими категоріями населення, вносячи системні зміни у розвиток та функціонування соціальної й економічної систем європейських держав. Карітас є нині потужним каталізатором змін в соціальній сфері на світовій арені.

«Наша масштабна щоденна праця з найбільш відкиненими представниками соціуму дає нам унікальний досвід і право говорити саме від імені тих, хто переживає бідність і соціальне виключення. Ми маємо практичне знання, як їх становище погіршується з дня на день.
Карітас бажає згуртувати знання і зусилля для спільного подолання бідності, роботи на користь потребуючих людей. Ми пропонуємо нашу співпрацю для всіх зацікавлених сторін, для всіх, хто готовий будувати дорослу громадянську спільноту», – зазначено у заяві країн-учасниць конференції в Сату Маре.

Національній і місцевій владі за умов, що вони не мають такої платформи для діалогу і стратегії діяльності, варто прислухатись до досвіду і заклику до співпраці Карітасу!

Повний текст заяви «Бідність зростає – досить говорити, слід діяти» (Poverty is increasing – Stop Talking, Start Acting) Ви можете завантажити тут (англійською мовою.)

31.10.11
«Християнська спільнота лише тоді може називатись такою, якщо її метою є духовне зростання членів, щоби разом проводити активну євангелізацію і робити справи милосердя. Тут пригадуються слова св. Доротея: «Що більше людина вправляється у милосерді і любить людей, то більше наближається до Господа». Ось тому невід’ємною частиною християнської спільноти у Вінниці «Я живу» є щотижневе відвідання Дому пристарілих, де маємо нагоду підбадьорювати не лише старших людей, але і молодих, які опинились прикуті до ліжка», ? розповідає директор київського Карітасу о. Роман Сиротич.

Цими днями відбулася благодійна акція, організована місцевою християнською спільнотою для маленьких друзів. Було відвідано дітей з соціально-реабілітаційного закладу «Добро». Різні життєві шляхи зібрали під цим дахом дітей зі всієї Вінницької області. Хтось зостався сиротою, а у когось складна психологічна ситуація в родині.

Волонтерів з радістю прийняли у «Добро». Дітки розповідали про себе та теперішніх друзів, новий етап життя, що увінчаний турботою і любов’ю. Познайомившись з вихованцями, гості передали подарунки від Карітасу в Києві?різноманітні солодощі, цукерки, печиво.

Керівництво центру готове до подальшої співпраці із Карітасом, тому працівники фонду кажуть, що наступного разу відвідуючи дітей підготують для них ще й цікаву активну програму з іграми та повчаннями.

30.10.11
В рамках проекту «Мережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів» у Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ нещодавно було проведено просвітницько-профілактичний захід на тему «Несвідоме зло. Попередження аборту та висвітлення всіх можливих його наслідків для жінки». Захід присвячений гострій соціальній проблемі абортів в Україні, ? по суті, проблемі легалізованого дітовбивства, яке щорічно забирає сотні тисяч життів невинних дітей, майбутнього нації.

Саме з метою висвітлення проблематики абортів та шляхів його поширення, формування відповідного ставлення підлітків та молоді Івано-Франківська до цієї проблеми на зустріч була запрошена лікар та викладач медичної академії Галина Гвоздецька, яка безпосередньо і практично знайома із цією проблемою. Участь у заході взяло 23 підлітків віком 14-16 років.

Завданням зустрічі дітей в місцевому Карітасі було окреслити статистику абортів в Україні, оглянути чинне законодавство в сфері захисту життя, розглянути медико-психологічні, моральні аспекти і наслідки аборту, його вплив на здоров’я жінки та стабільність подружжя і сім’ї. Також діти радо долучились до дискусії про відповідальність як жінки, так і чоловіка у рішенні зробити аборт.

«Яка страшна правда приховується за медичним терміном «штучне переривання вагітності»! Переривання людського життя, обірваний подих беззахисної істоти, яка не може захистити себе та сподівається на захист своєї єдиної та найріднішої мами.

Але матері, які неспроможні опиратися волі чоловіка, батьків, суспільства, своїм бажанням та пристрастям вбивають, на жаль, інколи своє рідне дитятко…», ? цими словами Леся Дорош, координатор роботи із дітьми трудових мігрантів у Івано-Франківську, завершила обговорення теми зустрічі із підлітками.

Згідно статистики, в 1990 році Україна була на 2-му місці після Росії за кількістю абортів (понад 1 000 000 на рік). Сьогодні офіційна цифра становить понад 200 000 випадків на рік. Але це статистика лише закладів охорони здоров’я, а ніхто ж не рахує кількість абортів, проведених приватними клініками, а також самовільних.

При наявному в Україні стані речей ці наслідки вже поширилися на все суспільство. 1 млн. подружніх пар в Україні неплідні, з них 868 тисяч – жінки і основною причиною жіночої неплідності у 80 % випадків є аборт. Карітас б’є на сполох і вважає за обов’язок змінити звичне ставлення до явища абортів і збільшити кількість просвітницької інформації, роботи із підлітками та молоддю в даному напрямку.

На зустрічі у Карітасі підлітками було роздано додаткові інформаційні матеріали про аборти. Надано їх регіональним відділенням Українського Біблійного Товариства.

24.10.11
З вересня в Карітасі України стартував студентський міні-проект «Соціальна інтеграція людей з вадами розумового розвитку». Ініціативу підтримала Львівська Освітня Фундація і, зокрема, студентки факультету соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» Мар’яна Монич, Куляс Олена, Гаврилюк Наталія.

Метою даного проекту є інтеграція людей з особливими потребами в суспільство через проведення певних заходів, які організовують студентки – відвідування закладів культури в своїх містах, екскурсії та зустріч усіх учасників центрів та їхніх батьків у Львові, спільне дозвілля і розваги.

А 13 жовтня відбулась очікувана подорож молоді з особливими потребами із осередків Карітасу в м. Стрий, м. Івано-Франківськ, м. Дрогобич до Львова.Майже 90 молодих людей із вадами розвитку, волонтери та батьки були залучені до даного заходу.

Програма зустрічі була вельми цікавою і насиченою. Все розпочалось із зустрічі біля Ратуші на площі Ринок. Радості не було меж, адже давно вже не було змоги зустрітись всім разом, ділитись враженнями. Друзі вітали та обіймали однин одного, а студенти тим часом допомагали їм причепити бейджики та знайомили всіх поміж собою. Об 11 годині розпочалась екскурсія Львовом на спеціальному екскурсійному трамваї.

Для друзів із Стрия та Дрогобича це був перший досвід такої мандрівки, що залишило незабутні спогади та приємні враження! Місто, де поєднались культурні традиції різних народів, цікаві архітектурні стилі полонило усіх своєю чарівністю та автентичністю. Подорож по місту та надзвичайно цікава екскурсія відбулась завдяки благодійній ініціативі організації «Чудо тур».

Продовжився славний день для людей з особливими потребами завдяки сприянню директора МО «Дзига» Маркіяна Іващишина обідом в ресторані «Квартира 35» на вул. Вірменській. Тут спілка львівських митців спрезентувала і запропонувала проект співпраці «Від Романа до Йордана». Художники представили свій минулорічний досвід і закликали неповносправних осіб долучитись до творчих майстер-класів по роботі із глиною, керамікою, текстилем, іконописом найближчими місяцями.

Керівник проекту «Від Романа до Йордана» Оля Кравченко каже: «Ми б хотіли зробити львівське Різдво автентично соціальним! Митці і неповносправні особи вкладуть у свою роботу власний стиль та манеру, а також відчуття і бачення Різдвяних свят. Згодом ці роботи можна буде переглянути і придбати у низці львівських кав’ярень і галерей».

На завершення зустрічі молодь Центрів відвідали Театр юного глядача, виставу «Олівер Твіст».

За словами Людмили Сухарєвої, керівника проекту «Мережа центрів дозвілля та соціальної адаптації для людей з вадами розумового розвитку» Карітасу України: «Проведення спільних зустрічей для нашої молоді із різних центрів мають велику цінність. Адже важливими елементом в інтеграції неповносправних осіб в суспільство є їх безпосередня участь в суспільному житті та поява в громадських місцях.

Це також сприяє не тільки сприйняттю особи неповносправної , але і толерантному ставленню до неї. Так само зустріч молоді із різних осередків допомагає їм в спілкуванні, в розумінні того, що вони не поодинокі в своїх містах чи містечках».

22.10.11
У лютому у Львові розпочав функціонувати медико-соціальний центр для людей, що опинились у складних життєвих обставинах. Знаходиться він при Шпиталеві імені Митрополита Андрея Шептицького, на вул. Озаркевича, 4.

Даний проект розрахований на людей, які внаслідок зростаючої економічної кризи в Україні опинилися в критичному економічному становищі ? неповносправних осіб, невиліковно хворих, ВІЛ-інфікованих (в тому числі хворих на СНІД), малозабезпечених. Загальний бюджет проекту становить 116 805,00 грн. Загалом послугами проекту охоплено до 600 потребуючих осіб щомісяця.

Така програма стала можливою завдяки проектові «Підтримка вразливих груп населення у Західній Україні в період кризи» консорціуму МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону» і МФ «Відродження» за сприяння Emergency Fund OSI (Інститут відкритого суспільства) та Антикризової гуманітарної програми МФВ.

Генеральний секретар Карітасу України Анатолій Козак каже: « Осередки такого типу дають дещо більше, аніж можливість харчуватись чи отримувати безкоштовно певні соціально-побутові послуги. Діяльність медико-соціального центру сприяє покращенню психологічного стану потребуючих людей, соціалізує їх, дає надію на покращення життєвого становища. Це загалом надає суспільству певної врівноваженості. А створивши мережу таких осередків, ми зможемо суттєво оптимізувати систему підтримки найбільш потребуючих українців».

Незважаючи на те, що за офіційною статистикою темпи економічної кризи в Україні уповільнилися, все ж, за недавно оприлюдненими дослідженнями ООН, зараз за межею бідності в Україні перебувають понад 70% людей. Україна посідає 83-є місце за рівнем розвитку суспільства. Підвищилась вартість комунальних послуг, індекс споживчих цін за 2010 рік зріс на 111%, а реальна заробітна плата у Львівській області, незважаючи на загальноукраїнську тенденцію до збільшення, продовжує знижуватися.

Під час візиту до медико-соціального центру в шпиталі Шептицького зустрічаємо п. Івана. Він ділиться своєю життєвою історією:

«Зі шпиталем Шептицького і Карітасом я знайомий багато років. Колись мене сюди переадресували з соцзахисту (прим. ? Управління соціального захисту). Я позбавлений житла вже 12 років, не маю роботи, є доволі в солідному віці і маю чимало проблем зі здоров’ям. Сім’ї у мене немає, є рідні, однак постійно просити у них допомогу не випадає. Часто ночую на вокзалі, на складах, в гаражах або в парку, часом ? де знаходжу тимчасову роботу і притулок. По всякому бувало ? і били мене без причини хулігани, і обкрадали, і голодував днями.

Коли я був голодний чи хворий, ? завжди звертався по допомогу до Шпиталю. Вдячний дуже їм за притулок і душевне тепло! Світова криза, економічні проблеми в Україні і бідність по регіонам спотворюють наше життя. Державні структури не допомагають бідним, лиш переадресовують до благодійних організацій, які ще в силі знаходити на нас кошти.

От і зараз програма медико-соціального центру суттєво підтримує мене. Я тут і сам харчуюсь, і відвідую інших потребуючих людей, приносячи їм їжу. Вважаю, що Бог все бачить і винагородить мене.

Виріс я у порядній сімї, де батько був семінаристом, матір ? вчителькою. Отримав гарне виховання. Однак бажанням розваг і веселощів я перекреслив для себе велику частину життя, на жаль…

Скажу одне: неймовірно важливо давати кожній людині шанс! Шанс на реабілітацію, працевлаштування, довіру врешті-решт. Я знаю, що кажу, бо сам колись низько впав, але завдяки добрим людям я нині врятований, нагодований, маю до кого звернутись по допомогу. Не маю зараз, де жити і з кожним днем робиться дедалі холодніше надворі, але якось буде. Бог не залишить», ? переконливо каже на прощання п. Іван.

Керівник шпиталю ім. А. Шептицького Дзвенислава Чайківська розповідає, що ця благодійна установа не вперше вже втілює проект такого типу. Кухня для потребуючих працювала в 2001-2002 роках, також у зимові періоди 2004, 2005 і 2006 років.

«Теперішній проект ставить на меті звернути увагу органів влади на необхідність підтримки центрів соціальних послуг, стимулювати їх на впровадження спільних проектів з підтримки найуразливіших груп населення. Передбачено залучення міських комунальних поліклінік в тій частині, що вони будуть визначати найбільш потребуючих та хворих громадян міста і скеровувати їх до Шпиталю. Така взаємна праця допоможе не тільки забезпечити послугу найбільш потребуючим в період кризи, але й попередить неефективне використання бюджетних коштів та коштів проекту.

Також нині важливим є факт підтримки самої системи надання соціальних послуг, яка у кризовий час зазнала значного скорочення. Зменшилося благодійні внески від бізнесових структур, які у докризовий період підтримували чималу кількість соціальних проектів, зменшується і підтримка міжнародних донорів.

Працюватиме медико-соціальний центр опіки для людей у кризових ситуаціях до кінця листопада цього року. В ідеалі ми б хотіли надалі як якісно, так і кількісно розвивати систему надання послуг найбільш потребуючим верствам населення. Функціонування такої моделі добре було б побудувати на базі соціальних центрів Карітасу, скажімо. Отож, попереду в нас чимало роботи і завдань!», ? зазначає пані Чайківська.

20.10.11
Цими днями завершився конкурс дитячих малюнків на тему «Світ без насильства», який проводився Дрогобицьким Карітасом в рамках реалізації проекту по протидії торгівлі людьми.

Виставка цих дитячих робіт проходила в Палаці Мистецтв міста Дрогобич на Львівщині кожного дня. Захід зібрав чимало відвідувачів, пошановувачів мистецтва, які мали можливість ознайомитися з творчістю своїх юних земляків, побачити, що для них означає світ, в якому немає місця насильству та відчути мир і благодать, що виражають ці художні роботи.

І ось настав чи не найочікуваніший момент кожного конкурсу ? визначення та нагородження переможців. Всі учасники з трепетом в душі чекали початку заходу. Кожен сподівався на свою перемогу. Ще минулої п’ятниці компетентне в мистецьких питаннях журі визначило найкращих.

На початку нагородження фіналістів конкурсу організаторка Галина Яджак повідомила: «Дуже нелегко було сказати, чиї роботи найкращі. Багато робіт, різні стилі виконання, але видно, що всі діти дуже старалися і хотіли зробити все якнайкраще! Крім основних призових місць ми визначили ще й додаткові треті місця, бо, на думку членів журі, ці роботи також були варті перемоги».

Директор Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ о. Ігор Козанкевич у своєму привітальному для учасників конкурсу та гостей виставки слові зачепив тему насильства. Звертаючись до дітей отець Ігор сказав: «Можливо, у вашому віці не всі знають, що таке насильство. На щастя.

Але частина дітей терпить знущання батьків, що зловживають алкоголем та наркотиками, в школах у відносинах між дітьми теж трапляються моменти насильства. Ці ваші малюнки – це кроки до змін. Не забувайте, що Господь Бог є з Вами. Якщо звертатимемося до нього, то насильства або не буде зовсім, або буде його мало. Ви в силі змінити цей світ!».

В номінації “Роботи школярів віком від 8 до 12 років” переможцями стали: І місце – Вікторія Грища, ІІ місце – Остап Чапля, ІІІ місце – Віталій Кравчук. Додаткові треті місця отримали: Марта Книжатко, Діана Грицай, Арсен Крижанівський, Марта Кагуй, Басараб Віталія.
В номінації “Роботи школярів віком від 13 до16 років” перемогли: І місце – Марта Сея, ІІ місце – Лілія Івасенко, ІІІ місце – Анастасія Василиків, Додаткові треті місця отримали: Марта Мартишин, Галина Луців, Ольга Янишин.

Переможці отримали заслужені призи – МР3-плеєри, флешки та сертифікати на придбання канцтоварів, а також грамоти за участь у конкурсі.

За оригінальність та виявлення креативності у виконанні своїх робіт подякою та призами нагороджені були: Христина Коваль, Карп’як Дмитро, Анастасія Богушевська, Марія Матвіїшин. Інші учасники конкурсу теж не залишилися без уваги. Кожен з них отримав грамоту за участь та заохочувальні призи, щоб розвивати свої таланти для наступних конкурсів.

Виставка ще на деякий час залишається в Палаці мистецтв. У вас ще є час її відвідати, – кажуть організатори!

19.10.11
Для карпатського регіону вівця є звичною твариною, тут людину і вівцю пов’язує багатовікова історія. Проте протягом останнього століття поголів’я цих звірів значно скоротилося. А на Коломийщині й зовсім їх не стало. Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархіївирішив змінити цю ситуацію. Нещодавно урочисто розпочала свою роботу анімаційна ферма «Ковчег», першими жителями якої стали саме вівці. На них покладено почесну місію допомагати дітям, ресоціалізовувати їх та лікувати від численних психологічних травм.

«Лікування тваринами вже стало звичайною практикою в медицині. Визнаними «лікарями» вважають коней, дельфінів, кішок, бджіл. Чому б до цього списку не додати овець? Тим більше, що вже є перші теорії та практичні висновки про їх корисний вплив на здоровя людини», ? каже Сергій Трифяк, директор місцевого Карітасу.

Серед науковців вже побутує термін «овітерапія», що з латинської мови буквально означає «лікування вівцями». Курс овітерапії має три складові: продукти харчування, вовняні речі та спілкування з тваринами.

Жодна гуцульська родина не могла обійтися без всього різноманіття продуктів харчування, які отримували від овець. В першу чергу, це – всім відома бринза. Якщо ввести цей продукт в свій щоденний раціон, то завдяки специфічному хімічному складові бринзихолестерин в крові значно зменшиться.

Мало хто знаю, але корисно вживати й жентицю, яку отримують як побічний продукт від виготовлення бринзи. Вона зажила слави гуцульського пива, тому що на смак «квасна». Після її вживання відчувається приплив сил та свіжості. При забоях та переломах використовують овече масло. Якщо помастити синець ним, то біль відразу ж зникає. Головний біль також лікували за допомогою овечого масла. Лікувальним є й овечий жир, якого гуцули називають лій. Помічним він є при астмі та проблемах з бронхами. Овечому м’ясу теж надають цілющих властивостей, ? при тривалому споживанні воно лікує безпліддя.

Найприємніша частина лікування – це, без сумніву, спілкування з “волохатими цілителями”. Перебування серед отари овець, які бриньчать своїми дзвіночками, наче вивірений передзвін, допомагає подолати повсякденні стреси, відчути себе частинкою природи, розслабитися і відчути гармонію з оточуючим світом.

Таке лікування має запровадитися на анімаційній фермі Карітасу «Ковчег». Кожна складова буде відображена в повній мірі. Вже нині керівники проекту планують виготовляти бринзу і вчаться цій нелегкій і специфічній справі в професійних вівчарів з села Лючі. Крім того, на фермі мають стригти овець. Зараз там є 25 овець, а при збільшенні поголів’я будуть продавати їх та продукувати м’ясо. Діти, які потребуватимуть допомоги, зможуть випасати тварин, гладити їх та гратися з ягнятами.

Проект «Анімаційна ферма» покликаний відродити вівчарство та допомогти людям покращити своє фізичне та психологічне здоров’я, також стати засобом дозвілля і ціллю догляду для дітей, якими опікується місцевий Карітас.

18.10.11
З 27 вересня по 2 жовтня в рамках Екуменічного Соціального Тижня у Львові відбувався Всеукраїнський суспільний форум під девізом „Майбутнє починається з довіри”. Програма ЕСТ включала низку конференцій та круглих столів, фотовиставку на соціальну тематику, концерт, презентації та безліч іншого. На заході, що об’єднав декілька сотень людей, були присутні гості із Франції, Великобританії, представники Світового банку, представники Львівської політехніки та Українського Католицького Університету.

«Мені випала гарна нагода взяти участь у роботі 4-го Соціального Екуменічного Тижня і всеукраїнського суспільного форуму. Тема, що була провідною на заходах, є дуже близькою мені і необхідною для нинішнього українського соціуму.

Суть необхідних реформ задля поступу ? економічного, соціального, політичного, культурного ? полягає, власне, у залученні громадських організацій до процесу змін, я вважаю. І найбільше, що мені запам‘яталося, це виставка-ярмарок соціальних організацій. Вони й відобразили поняття довіри, громадського сектору, активізму і реформування суспільства», ? розповідає Оксана Винницька, волонтер дрогобицького Карітасу на Львівщині і відома незряча співачка.

Український Карітас на форумі представляли три центри реабілітації і дозвілля для неповносправних осіб ? з Дрогобича, Львова, Стрия. На ярмарку вони презентували свої різноманітні ексклюзивні вироби, зокрема картинки, випалені на фанері, горщики та вази в стилі декупаж, вироби з бісеру.

Спілкуючись з координатором центру «Дивовижні долоні» з м. Дрогобич Людмилою Смолень, дізнаємось, наскільки необхідними є такі виставки: «Для неповносправної молоді надзвичайно важливо, коли їхня праця є оцінена. Адже тоді вони відчувають себе потрібними і реалізованими.

А окрім цього, осередки для людей з особливими потребами за роки існування значно урізноманітнили свою діяльність. Крім ручної праці, молодь і діти навчаються побутовим навичкам, проводять заняття з арт–терапії, працюють з психологами, беруть участь в різноманітних екскурсіях і подорожах тощо».

Оксана Винницька додає: «Хочу акцентувати увагу на тому, що захід був для всіх нас добрим прикладом того, як можна об‘єднати людей незалежно від їхнього віросповідання, від їх конфесійної приналежності чи територіального проживання, а також об‘єднатися навколо спільної мети. Побачити свою потрібність і послужити іншим, пробудити почуття любові, розуміння, добра, ? ось мета моєї роботи із неповносправними людьми і те, що я хотіла б бачити у людях довкола!».

17.10.011
В Україні щороку суттєво зростає кількість людей, залежних від алкоголю і наркотиків, серед них ? велика кількість молоді та жінок. Дані Національної ради з питань охорони здоров’я свідчать, що через алкоголізм в нашій країні кожен рік помирає понад 40 тисяч людей. Майже 40% українських підлітків віком 14-18 років регулярно вживають спиртні напої. Згідно даних, які нещодавно оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я, Україна – на 5 місці у світі за рівнем вживання алкоголю на душу населення. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже третини українських чоловіків. Від зловживання спиртним гине більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу і воєн.

Такою ж жахливою є статистика вживання наркотичних речовин: сьогодні в Україні регулярно вживають наркотики 5 млн. осіб, 0% від загальної цифри – це школярі, 60% – молодь у віці 16-30 років, і 20% – особи зрілого віку.Кількість смертей від вживання наркотиків за останні роки зросла в 12 разів, а серед дітей – в 42 рази.

Проблема алко- і наркоузалежнення несе загрозу як економічному, демографічному, суспільно-культурному станові України, так і особисте горе: узалежнені люди втрачають здоров’я, роботу, а найгірше – руйнуються сім’ї, страждають неповнолітні діти.

Державні лікувальні установи займаються встановленням діагнозу та детоксикацією організму узалежнених осіб. Після короткої лікарняної детоксикації ці люди залишаються наодинці із хворобою, що опановує їх і фізично, і психологічно. Як показує світовий досвід, узалежненим особам необхідно проходити тривалу програму реабілітації в умовах стаціонарного центру, яка поєднує як медичне лікування, так і зміну ментального стану людини.

Одним з успішних місць позбавлення від алко- і наркозалежності в Україні є реабілітаційний центр «Назарет», заснований в 2004 році регіональною організацією Карітасу України. Розташований осередок «Назарет» на покинутій військовій базі поблизу м. Дрогобич на Львівщині. Мета його роботи – надавати безкоштовну допомогу соціально незахищеним людям із алкогольною залежністю, наркотичною залежністю, хворим на туберкульоз, а також ВІЛ-позитивним. Тут надаються три види послуг: консультування, реабілітація і ресоціалізація.

«Нині більшість реабілітаційних центрів використовують як засіб реабілітації алко- і наркозалежних суто ізоляцію від об’єктів залежності чи стимулювання медичними препаратами. Такі способи є недалекоглядними, адже всі ми зрозуміємо, що це не звільнення від узалежнення, а лише його видозміна. Методика і досвід роботи, якість програми реабілітації в РЦ «Назарет» є іншими, і тому заслуговують виняткової уваги і доцільності перейняття досвіду», – розповідає директор осередку о. Ігор Козанкевич.

Прийом до реабілітаційного центру відбувається через консультативний пункт в дрогобицькому Карітасі. «Умовами для проходження курсу реабілітації є насамперед особисте визнання узалежнення. Адже основна проблема алкоголізму й наркоманії в тому, що хворий заперечує свою залежність. Багато хто приходить сюди не з власного бажання — жінка привела чи діти попросили. Намагаючись усвідомити причини, чому людина опинилась в такому становищі, чому почувається розбитою, чому втрачає друзів, сімю, роботу, ми спільною силою нашої команди і самого хворого починаємо програму реабілітації», – розповідає о. Ігор Козанкевич.

В осередок приймають чоловіків віком від 18 до 55 років, незалежно від національного чи соціального походження, віросповідання. Термін перебування в реабілітаційному центрі становить щонайменше 12 місяців. Середня кількість людей на реабілітації – 20-30 осіб.

«Назарет» працює в режимі терапевтичної спільноти, що побудована на довірі і допомозі в пізнанні самого себе. Основами, на яких будується реабілітаційний центр є: молитва, духовна програма “12 кроків”, дружба і взаємопідтримка, також почуття обов’язку, відповідальності за себе та спільноту. Старші реабілітанти допомагають молодшим, діляться із ними досвідом і порадами, спільно шукають духовного збагачення.

Також мешканці реабілітаційного центру залучені до занять трудотерапією: ведуть господарство, вигодовують свійських тварин, мають власну хлібопекарню, заготовляють дрова для опалення, – відбувається соціалізація осіб, що раніше звикли жити згідно лише власних бажань, потреб і слабкостей. Очевидно, що реабілітація узалежнених повинна бути місцем не просто ізоляції від алкогольних, наркотичних чи тютюнових речовин, – це місце ментального зміцнення і виховання, переосмислення принципів життя.

З узалежненими працюють психологи, консультанти та духовні наставники. Всі працівники центру мають належну кваліфікацію – психологічну, богословську або освіту в сфері соціальної роботи, також проходять навчання на тему терапії узалежнених. Віднедавна започатковано щомісячні групові та індивідуальні супервізії на тему залежності і співзалежності, труднощів для працівників даної сфери. Ведеться постійний пошук і встановлення контактів, співпраці з іншими подібними центрами в Україні і за кордоном.

В майбутньому керівництво реабілітаційного центру планує розширювати і урізноманітнювати свою діяльність. Олександра Козанкевич, доктор психологічних наук і керівник проекту в РЦ «Назарет» про плани на майбутнє: «При стабільнішому становищі і можливості працевлаштувати більшу кількість працівників, ми хочемо урізноманітнити реабілітацію узалежнених – почали б лікувати від інших видів залежностей, наприклад, залежності від Інтернету, азартних ігор і т.п. Також хотілося б, щоби період ресоціалізації був тривалішим в часі. Важливо також, аби колишні реабілітанти не переривали контакти з центром, відвідували групи взаємопідтримки, де кваліфіковані консультанти завжди допоможуть їм психологічною підтримкою.

Ще одна річ, яку ми хочемо втілити в найближчому майбутньому – створення реабілітаційного центру для узалежнених жінок. Так само плануємо розширити нашу працю з особами співзалежними, тобто членами сімей наших клієнтів. Зараз така діяльність вже ведеться паралельно з реабілітацією, але плануємо зробити її більш систематичною і масштабною. До прикладу, влітку ми б хотіли організувати табір для сімей реабілітантів, під час якого можна було б розглядати проблеми їх сімей, пов’язані з залежностями, і шукати шляхів їх вирішення».

Єдина проблема на шляху в успішному і масштабному лікуванні та реабілітації узалежнених є фінансування осередку. О. Ігор Козанкевич: «Коштів для діяльності «Назарету» завжди не вистачає. На утримання центру, проживання і харчування реабілітантів ми використовуємо пожертви приватних благодійників. Така допомога має періодичний характер, тому часом трапляється так, що грошей абсолютно немає.

Дякувати Богові, завжди якимось чином знаходиться вихід із ситуації, але хотілось би більшої стабільності, підтримки з боку держави, благодійних і громадських організацій, заможних українців. Бо наші спонсори за кордоном знову і знову наголошують на тому, що в Україні є величезна кількість багатих людей, – чому вони не сприяють вирішенню такої хронічної проблеми, як алко- і наркоузалежнення?».