19.11.12, Україна
Раді ознайомити Вас із інтерв’ю, в якому працівники Карітасу Одеса УГКЦ розповідають про свій багаторічний масштабний досвід роботи у сфері протидії торгівлі людьми.
У розмові взяли участь Світлана Колодчин (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Одесі), Ірина Хмарська (тренер-консультант), Любов Бутковська (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Южному).

В чому полягає робота по попередженню торгівлі людьми? Що конкретно Ви робите у цьому напрямку? Якими є методи роботи?
Ірина Хмарська: Робота по попередженню торгівлі людьми у м. Южному (особисто я здебільшого працюю в цьому місті) полягає насамперед у наданні інформації населенню. Це місто досить мале (менше 30.000 жителів), робочих місць недостатньо, тому люди в пошуках роботи їдуть у великі міста та інші країни.

Наша робота є перш за все профілактичною, ? ми приділяємо особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі cоцiальної політики та освіти, з правоохоронними органами. Надаємо також індивідуальні консультації і тренінги групам умовно засуджених людей, безробітним, мігрантам, індивідуальне консультування мігрантів, надання інформації у ЗМІ, телефонне консультування.

Також працівники Карітасу розробляють навчальні матеріали для середніх шкіл, коледжів, центрів зайнятості Южного та Одеси з використанням різноманітних інноваційних методів.

Світлана Колодчин: Одеса – це портове місто, де пересікаються торгівельні та міграційні шляхи. В Одеській області високий рівень безробіття. На кінець вересня 2012 року на обліку в Обласному центрі зайнятості перебувало 68,5 тис. безробітних. Кількість вакансій дуже мала, а заробітна плата низька, ? 95,5% заявлених вакансій із заробітною платою меншою, ніж середня по регіону. Така ситуація спонукає людей шукати роботу за кордоном.

З іншої сторони в Одесу приїжджає досить багато людей з різних регіонів України на заробітки і нерідко саме вони стають жертвами трудової експлуатації, оскільки погоджуються працювати без офіційного оформлення трудового контракту. Тому в Одесі є велика необхідність як профілактичної роботи з попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації, так і реінтеграційної допомоги потерпілим.

Наш Консультативний центр проводить профілактичну роботу в основному з безробітними, які стоять на обліку в Центрах зайнятості Одеси. За час діяльності близько 1500 безробітних отримали інформацію про торгівлю людьми та інформаційні матеріали, що розроблені нашими працівниками або отримані з МОМ (Міжнародна організація міграції). Тісна співпраця з центрами зайнятості, тренінги, семінари, консультування, робота телефонної консультативної лінії, виступи та інтерв’ю на Одеському обласному телебаченні сприяють поширенню інформації про діяльність нашого центру та попередженню даного негативного явища.

Назвіть, будь ласка, статистичні дані по явищу торгівлі людьми в Україні та світі – наскільки масштабним є цей злочин?
Світлана Колодчин: Останні статистичні дані свідчать, що торгівля людьми нині вимірюється 600 – 800 тисячами осіб у світі щорічно. Їх продають за кордон з метою експлуатації. (за оцінками уряду США). Понад 1,2 мільйони дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми (за даними Дитячого Фонду ООН). Понад 110’000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року (за оцінками МОМ). На сьогоднішній день значно зростає кількість потерпілих від торгівлі людьми на території України, ? це і наші співвітчизники, і біженці з інших країн.

Як трапилось так, що Ви почали працювати даній сфері? Можливо, стикались із проблемою торгівлі людьми у власному житті чи житті близьких Вам людей?
Любов Бутковська: Особистого досвіду по темі торгівлі людьми не маємо, але таки чимало знайомих та друзів постраждали від рабства в Італії, Греції в 90-ті роки, а у Чехії – недавно постраждала жінка із Южного.

На тренінгах з безробітними в Одесі та Южному ми дізнаємося, що і є аналогічні випадки постраждалих від рабства і в наш час, – переважно це жінки, що працюють і зараз в Португалії, Італії, Іспанії. На жаль, схеми і актуальність злочину майже не змінилась протягом десятиліть.

Які заходи сьогодні треба вжити задля ефективного подолання уразливості українців до злочину торгівлі людьми?
Ірина Хмарська: Для ефективного подолання низької поінформованості наших співгромадян треба вести масштабну роботу наступними кроками:
– тренінги з лікарями щодо виявлення жертв торгівлі людьми;
– тренінги з психологами і соціальними працівниками у дитячих садочках, школах;
– тренінги з вагітними жінками з метою запобігання продажу новонароджених дітей;
– тренінги з правоохоронними органами;
– тренінги з нареченими чи охочими до користування послугами шлюбних а
генцій, які працюють як міжнародні.

Дякуємо працівникам одеського Карітасу за змістовну і важливу інформацію, спілкування. Бажаємо їм високої ефективності в роботі і безліч врятованих від сучасного рабства людських життів!

16.11.12, Львівщина
Мова як соціальне явище справляє значний вплив на формування та розвиток особистості, яка в свою чергу є носієм мови, а отже, і носієм духовної культури нації. Це один із факторів якісного виховання сучасної молоді.

Уже впродовж 15-ти років у нашій державі відзначають День української мови та писемності. Цьогоріч відзначення Дня рідної мови пройшло й у приміщенні Карітасу Броди (Львівщина). Старші учасники студії „Сто талантів”, яка діє в рамках проекту „Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів” активно долучилися до мовної гри, яку організувала для молоді координатор проекту Оксана Лотоцька.

Усі учасники конкурсу поділилися на дві команди під назвою „Українці” та „Мудрагелики”. Першим етапом мовної гри був перегляд відеосюжету про становлення та розвиток української мови.

Далі слідували завдання, які дали змогу перевірити знання дітьми лексики, морфології та правопису, синтаксису і пунктуації.

Найбільш цікавими для учасників виявилися конкурси: „Антисуржик», конкурс на знання фразеологізмів «Гострий на язик” та прислів’їв „Не кидай слова на вітер”. Школярі висловлювали свої думки з приводу теперішньої мовної ситуації в Україні. Крім того, діти мали можливість зобразити на папері рекламу рідної мови. По закінченні усіх конкурсів, юні мовознавці спільно знаходили відповіді на завдання, з якими не могли впоратися під час гри.

Переможці мовного змагання ? команда „Мудрагеликів” ? отримала похвальну грамоту за глибокі знання рідної мови. А по закінченні свята на всіх учасників чекали солодкі частунки. «Я неймовірно люблю, коли в Карітасі відбуваються якісь свята, вікторини чи акції! Тут і в будні дні чимало захоплюючого і корисного, однак особливі події – це те, що ми запам’ятаємо точно на усе життя. І є що розповісти друзям у школі», ? вважає Юрко, підопічний місцевого Карітасу.

Впродовж багатьох років у різних регіонах України діють денні соціальні центри Карітасу, де кваліфіковані соціальні працівники, психологи і педагоги пропонують дітям різнопланові заходи та діяльності задля того, щоб діти та молодь змогли подолати складні ситуації, повноцінно розвиватися, стати самостійними. Наші працівники працюють в соціальних денних центрах, на вулицях і в навчальних закладах.

Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі із дітьми і молоддю, каже, що робота з дітьми, які внаслідок трудової міграції переживають вимушену розлуку з батьками, є вельми затребуваною нині.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї. Відтак важливо зараз вкладати в таких дітей і молодь багато уваги і корисної інформації, важливі соціальні навики і християнські цінності.

14.11.12, Тернопіль
У місцевому Карітасі впродовж багатьох років, окрім основних програм, діє багато малих благодійних проектів. Це і подарунки на різдвяні та великодні свята, допомога потребуючим дітям і сиротам до свята Миколая, акція «Шкільний портфелик», «Різдвяна свічка» та інші.

Адресу Тернопільського благодійного фонду Карітас знає чимало людей, які не мають належного соціального захисту, діти-сироти та безпритульні. Тут вони отримують гарячі обіди, продуктові набори, психологічну та інформаційну підтримку, а безпритульні діти, сироти та діти з багатодітних і малозабезпечених сімей ? ще й одяг і взуття.

На початку листопада завдяки приватним благодійникам у рамках акції «Дари щедрої осені» продуктові пакунки отримали понад 150 потребуючих людей з Тернопільщини. Таку акцію в місцевому Карітасі проводять щороку. Цьогоріч вдалося зібрати більше коштів і продуктів, ? відтак більше людей отримали допомогу.

40-річна Ірина, яка отримала того дня благодійну допомогу, каже: “Мені дуже важко жити, дочка безробітна, а я вже немічна. Самі виховуємо онука. Нам дуже важко. Я Богу дякую і Вам за те, що Ви допомагаєте, бо нам дійсно дуже важко жити. Я на ліки навіть не маю грошей. Вчора почула по телевізору про Карітасу і прийшла ось недарма”.

Отримали пакунки з овочами та крупами і люди, яким допомагає проект “Домашня опіка”. Сьогодні він опікується більше як півсотнею людей похилого віку. Більшість із них не можуть ходити, тому працівники тернопільського Карітасу привезли пакунки їм додому.

До акції «Дари щедрої осені» долучилися також священики Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Спільно зі сприянням приватних благодійників і роботою Карітасу допомогу отримали десятки потребуючих людей, зокрема підопічні благодійної їдальні і дитячого будинку «Пресвята родина». Господь знає ім’я кожного, хто робить добро, і винагороджує їх сповна, ? кажуть у Тернопільському Карітасі.

«Ми приймаємо усіх благодійників, і тих, хто жертвують великі суми, і тих, хто може дати мало, але має таке бажання. Основне, ? щоби людина мала відкрите серце до того, що вона робить, бо добро завжди повертається. Благодійність не обов’язково передбачає фінансову допомогу ? часом це інші ресурси, як час, матеріальна допомога, певні послуги», ? каже директор Карітасу у Тернополі о. Андрій Марчук.

Відеорепортаж про акцію можна переглянути тут.

12.11.12, Івано-Франківськ
«Карітас» в перекладі з грецької – це любов. Любов, яку ми прагнемо запалити в серцях людей. Наші проекти – це виклик сучасним проблемам. З 1 листопада івано-франківський Карітас розпочав акцію «Майбутнє доброї справи в твоїх руках» (відеореклама тут), який спонукає підтримати роботу із неповносправною молоддю. «Одна крапля – це ще не дощ, але якщо їх сотні – то це вже злива. Нас чекає плідний і насичений листопад ? кожен житель міста та області повинен дізнатись і стати безпосереднім учасником акції, підтримати Карітас», ? повідомила соціальний працівник Ірина Каразуб.

Протягом місяця соціальні працівники та волонтери в Івано-Франківську інформуватимуть місцеву громаду про потреби молоді з функціональними обмеженнями. Реклама в газетах та на телебаченні, в Інтернеті та на радіо, виставки-ярмарки виробів, що виготовлені руками підопічних Карітасу, масштабне розповсюдження інформаційних флайєрів і буклетів – це звернення до усіх небайдужих людей.

Ваша допомога може бути різноплановою:
– станьте другом для молоді з особливими потребами – для цього зверніться в Карітас Івано-Франківськ УГКЦ;
– розповсюджуйте інформацію про діяльність Карітасу та допомагайте нам долати стереотипи, які існують в суспільстві стосовно людей, що мають особливі потреби;
– надайте фінансову допомогу; навіть найменша сума – вагома для продовження роботи центру.

В місцевого Карітасу 5 років досвіду роботи із неповносправною молоддю, а це щасливі очі майже 50-ти молодих людей з функціональними обмеженнями. Неповносправність – це певні фізіологічні та розумові відхилення, які потребують особливого ставлення, навиків та вмінь. Задля цього Карітас уже кілька років, зокрема, впроваджує програму працетерапії в творчих майстернях з виготовленням виробів з дерева, бісеру, вишивки, швейної справи. Таким чином тут створюються умови, в яких неповносправна молодь не виживає в жорстокій боротьбі за право «бути», а знаходить своє місце і відчуває значимість, необхідність. Відбуваються різноманітні культурні, розважальні і просвітницькі заходи, психологічна підтримка.

Центр соціальної адаптації – це злагоджена робота соціальних працівників, психологів і волонтерів. Також в Карітасі надається психологічна та емоційна підтримка батькам, які кожного дня є опорою для неповносправних дітей у нелегкому процесі соціальної адаптації.

Створено батьківський комітет, який за ці роки при підтримці Карітасу здружив людей з подібними проблемами. Сьогодні батьки допомагають один одному, організовують дозвілля та відпочинок для дітей в соціальному центрі, знають, як захищати свої права.

«Якими є ті, на яких ми клеїмо ярлик «неповносправні»? Це люди – світ яких призакритий для нас. І сумнівно, чи ми зможемо колись зрозуміти, в якому світі вони живуть, ? ділиться своїм досвідом 22-річна волонтерка Юля. – Але люди з особливими потребами вміють бути справжніми та щирими, вміють любити, мають різні творчі таланти, а хіба саме не це робить нас людьми?»

Майбутнє доброї справи в твоїх руках! Підтримайте роботу Карітасу із людьми, що мають особливі потреби.

Оксана Гірчак для Карітасу України
У кожному суспільстві у всі часи існували меншини людей. Це сповідники малопоширених релігій, представники інших національностей, люди із іншим кольором шкіри, низького статку, з обмеженими можливостями. Ставлення суспільства до таких людей відображає як культурну і цивілізаційну розвиненість, так і економічні та соціальні умови системи.

Комусь абсолютно байдуже до неповносправних людей, хтось зневажає їх і не приймає за повноцінну ланку соціуму, а хтось кожного дня вирушає на роботу в соціальний центр, де з турботою піклується про людей з особливими потребами. В сьогоднішній Україні неповносправні люди стикаються із безліччю труднощів: право на освіту і працю, відповідне медичне обслуговування і соцзахист, відсутність побутового обладнання для їх перебування у громадських місцях і особливо суспільна стигма.

Жан Ваньє, відомий канадський діяч та педагог, засновник міжнародної гуманітарної організації „L’Arche” («Ковчег»), сказав, що треба заохочувати людей зростати у їхніх можливостях. Саме цим займається «Центр дозвілля та соціальної реабілітації для дітей та молоді з особливими потребами» у Львові, в який я завітала нещодавно. Цей центр ? один із численних соціальних центрів Карітасу України, що діють в різних областях України і охоплюють роботу із хворими, соціально незахищеними дітьми і молоддю, малозабезпеченими, жертвами торгівлі людьми, узалежненими, зокрема, і неповносправними.

«Ми познайомились із Сашком просто на вулиці, де він прогулювався з мамою. Після нетривалої розмови дізналися, що хлопчик виховувався вдома, не відвідував навчальних закладів. І тоді ми запросили побувати у нашій майстерні. Жінка спочатку відмовлялася, аргументуючи тим, що син надто «домашній» і не захоче проводити час в Карітасі. Проте потім таки погодилася.

А вже через 3 дні після першого візиту хлопчик настільки звик, що навіть працівників Карітасу кликав «мама». Згодом Сашко став настільки самостійним, що їздив сам у громадському транспорті. За час перебування в центрі хлопчик навчився багатьох речей: і готувати салати, і працювати з бісером, і різати папір, і мити посуд. Проте найважливішим є те, що він став зрозуміліше розмовляти. Кожного разу, коли Сашко приходить у майстерню,він обіймає кожного з нас, чим виражає свою любов і задоволення тим, де він є», ? розповідає Наталя Загайко, працівник Карітасу.

Метою проекту Карітасу України, що діє з 2008 року завдяки спонсорам із Франції та Іспанії, є допомога людям у їхньому прагненні осягнути нові можливості та відкрити для себе світ, набути соціальних навичок. Сьогодні в Україні завдяки роботі Карітасу діє 4 центри соціальної реабілітації та адаптації для людей з вадами розумового розвитку: у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Вони опікуються близько 100 неповносправних молодих осіб,також їх сім’ями і рідними.

Дуже часто батьки неповносправних дітей і молоді залишаються віч-на-віч зі своїми труднощами, замикаються у просторах власного відокремленого для себе середовища. Тому одним із головних завдань, ? кажуть у Карітасі, ? є подолати психологічний бар’єр для інтеграції з навколишнім світом, адаптувати батьків та їхніх дітей у соціумі. Наступним же є утвердити права неповносправних. Для цього Карітас співпрацює з іншими громадськими та державними організаціями. У кожному осередку Карітасу є працівники спеціальної кваліфікації, які постійно підвищують свій рівень знань. До роботи залучено велику кількість волонтерів.

Львівський центр для неповносправних осіб, в якому я нещодавно побувала, діє з 2001 року. Нині його відвідує 25 людей у віці від 18 років з помірною і глибокою неповносправністю. Мене зустріли дуже привітно. Того дня там було семеро хлопців та одна дівчина. Проте, як пояснив працівник осередку, зазвичай їх є більше.

Під час нашого спілкування, вони розповіли чим займаються. Перелік їхніх видів діяльності доволі великий: ткацтво, виготовлення та оформлення декоративних свічок, майстрування виробів з дерева, малювання, виготовлення гобеленів, вітальних листівок, різноманітних виробів з бісеру. Ще у них є так звані Дні кухні, де хлопці та дівчата вчаться готувати самостійно. Крім того, відвідують театри, цирк, виставки, їздять на екскурсії. Щодо останніх, то розповідали мені про поїздки в Камянець-Подільський і Тухлю. Ще їм подобається плавати в басейні, влітку ? в морі, грати рухливі ігри на спортивному майданчику, бути в гармонії з природою і оточуючими людьми. Шкода лиш, що оточуючі їх люди не завжди прагнуть цього…

Перший мій візит до центру Карітасу виявився доволі вдалим і цікавим. Вражає безпосередність і простота людей з обмеженими можливостями, їхня щира усмішка, відкритість, турботливість працівників. Також усі ці розповіді неповносправної молоді, що наввипередки поспішали познайомитись зі мною. 23-річний Ігорко, який кілька разів щиро промовляв:«Пані, пані! Кави?». Заради них варто жити, віддавати свою любов, доброту. Вони – це промінь світла, який освітлює дорогу в пошуках сенсу життя!

07.11.12, Івано-Франківщина
У нашій державі склалася гостра ситуація щодо праці з дітьми, що мають особливі потреби. Згідно статистики 645 таких дітей проживають на території Коломийського району. Коломийська райдержадміністрація усвідомлює серйозність даної проблеми, тому заснувала Соціально-реабілітаційний центр для дітей з особливими потребами в Отинії.

Як правило, неповносправні діти проживають в інтернатах або виховуються батьками, для яких це вагомий тягар і життєвий виклик. Батьки дітей з особливими потребами зазвичай не працюють і весь свій час посвячують дітям. Враховуючи всі труднощі роботи з такими дітьми, у домашніх умовах дуже важко створити можливості для якісної реабілітації.

Понад місяць діє Соціально-реабілітаційний центр поблизу Коломиї. Він розташований на базі приміщення Отинійської лікарні і займає площу 350 м2. Скрізь ще пахне фарбою та новизною, однак вже очевидні комфортні умови для перебування та реабілітації дітей.

У закладі працює 15 спеціалістів, які надають кваліфіковану допомогу дітям з особливими потребами. Поки що у центрі проходить реабілітацію лише восьмеро дітей, але згодом це число подвоїться. Курс реабілітації триватиме півроку. За цей час працівники закладу розраховують на значний поступ вперед у психічному та розумовому розвитку дітей з особливими потребами.

Наталя Дудар, директор Соціально-реабілітаційного центру з особливими потребами в Отинії, розповідає, що вже облаштовано чимало спеціалізованих кімнат: сенсорну, ігрову, спальню. Сухий душ, басейн з кульками, масажер-космонавт, корисний для вестибулярного апарату, спеціальні доріжки для формування правильної ходи та багато іншого обладнання. Його виготовлено у Хмельницькому і доставлено в Отинію без передоплати. Подібне обладнання вже було закуплено для аналогічного реабілітаційного центру у Коломиї.

Перед новоствореним центром на даному етапі стоїть гостра проблема відсутності частини професійного обладнання для реабілітації, яке є дороговартісним, але вкрай потрібним для отримання максимально позитивного результату в реабілітації дітей.

“На прохання Коломийської райдержадміністрації Карітас вирішив зібрати кошти та закупити необхідне обладнання, – розповідає о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. – Щоби повністю забезпечити потребу в необхідному інвентарі Соціально-реабілітаційного центру, потрібні кошти у сумі близько 80 тисяч гривень.

Саме тут важлива роль належить громадськості – як дрібним донорам, так і корпоративним чи заможним добродіям, ? тому що лише спільними зусиллями можна досягти поставленої мети!”

З благословення Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир Миколи Сімкайла та за сприяння голови Коломийської районної державної адміністрації Михайла Негрича Карітас розпочинає акцію «Право на завтра», покликану допомогти зібрати необхідні кошти для закупівлі реабілітаційного обладнання. Благодійний фонд закликає всіх людей доброї волі приєднатися до акції та внести свою частку у створення належних умов для реабілітації дітей з особливими потребами.

Кошти збиратимуться у скриньках Карітасу по всіх парафіях Коломийсько-Чернівецької єпархії, також можна перерахувати кошти гроші на банківський рахунок з дописом «Акція «Право на завтра»: «Приватбанк» м. Івано-Франківськ, р/р: 26007488915001, МФО: 336677, код: 26054921.

05.11.12, Івано-Франківськ
З метою підвищення ефективності проекту працівники «Домашньої опіки» Карітасу України надалі залучають волонтерів, які здійснюють догляд за важкохворими в домашніх умовах. Для цього волонтери потребують більш ширшого інформування з питань догляду та набуття конкретних навиків, які зможуть застосувати при наданні як медичної, так і соціальної допомоги своїм підопічним. Саме тому Карітас в Івано-Франківську регулярно влаштовує тематичне навчання.

Проект “Домашня опіка”, що здійснюється в Україні понад 12 років, має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами, по догляду за одинокими людьми похилого віку, інвалідами, ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД, жертвами тоталітарних режимів. Послуги організацій Карітасу орієнтовані на потреби хворих і людей, які потребують опіки.

Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів, ви позичання реабілітаційного обладнання тощо.

Наприкінці жовтня для волонтерів Карітасу Івано-Франківськ, що є студентами п’ятого курсу Івано-Франківської Духовної Семінарії, була організована спеціальна зустріч. Під час зустрічі проведено анкетування, щоби з’ясувати оптимальні теми наступних навчальних тренінгів – а це сприятиме підвищенню професійної підготовки волонтерів по догляду за хворими людьми. Зроблено особливий акцент на налагодження доброзичливого контакту між працівниками, волонтерами і нашими підопічними, адже саме такий підхід та взаємне розуміння допоможе ефективно співпрацювати та допомагати один одному, ? кажуть у місцевому Карітасі.

У наполегливому навчальному дусі був проведений перший тренінг «Вимірювання життєво важливих показників діяльності організму людини». Організований тренінг дав можливість учасникам здобути знання та навчитись вимірювати артеріальний тиск, пульс, а також набути нового навику – проведення глюкометрії. Важливо, щоб кожен волонтер міг ці послуги надавати якісно, бо це сприяє попередженню виникнення негативних проявів хронічних захворювань у підопічних.

Закінчився навчально-практичний тренінг інтерактивним обговоренням виправданих очікувань та засвоєння теми заняття. Пізнавши проблему догляду глибше, волонтери виявили бажання продовжувати такі навчальні зустрічі, які сприятимуть підвищенню їх підготовки по догляду за хворими людьми.

03.11.12, Львівщина – США
З 22 по 26 жовтня американська організація «Колеса для людства» («Wheels for Humanity») перебувала в Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Метою цього візиту було забезпечення потребуючих жителів регіону безкоштовними інвалідними візками. Окрім компетентної та висококваліфікованої допомоги волонтерів американської організації, тут намагалися підбадьорити кожного, підтримати добрим словом, вислухати ? адже так важливо, щоб тебе почули саме в той момент, коли це найбільш потрібно.

«Друзі розповіли нам про те, що в Карітасі допоможуть підібрати візочок для мами. Мамі цей візочок дуже необхідний, так вона зможе нарешті бодай пересуватися квартирою», ? розповідає донька п. Ніни Малаєвої. Життєвий шлях п. Ніни був нелегкий, важкі повоєнні роки, велика родина. Ніна піклувалася про всіх, а на себе часу не було. Після трьох інсультів у п. Ніни виявили цукровий діабет, потім була ампутація кінцівки і безліч днів у лікарняних стінах.

«Цей візок, як для інших в подарунок авто. На новому візку ми з мамою вже здійснили прогулянку вулицями Дрогобича, він дуже зручний, і мама щаслива».

Михайла Кушніра до дрогобицького Карітасу з сусіднього села привезли друзі. Тут він побував вперше і був приємно вражений турботою працівників. Михайло прикутий до інвалідного візка вже багато років, ? причиною цьому нещасний випадок під час служіння в далекому Казахстані. Проте з роками цей чоловік не втратив оптимізму та гарного почуття гумору. п. Михайло визнав у Карітасі, що шкодує лиш про одне ? так і не опанував жодної іноземної мови. Дуже йому хотілося поспілкуватися з американцями з «Wheels for Humanity» особисто, щиро подякувати за увагу і добро.

А Олі Рожило зараз лише 18 і вона студентка соціально-гуманітарного факультету Дрогобицького Педагогічного Університету. Цими днями в Олі екзаменаційна сесія перші в її житті іспити. Дівчина із захопленням розповідає про своє навчання в університеті, як вона мріє про фах соціального педагога. Мама Олі розповідає, що новий візочок їй зараз конче потрібен, з його допомогою вона почуватиметься набагато впевненіше в університетських коридорах. Працівники Карітасу та американські добродії прислухалися до прохань дівчини, обумовили разом із батьками оптимальний варіант інвалідного візочка для Олі, оскільки для дівчини важливо, щоб він був максимально зручний, легкий, без надмірного навантаження на м’язи ніг.

Поки Валері, волонтер американської організації, підбирав візочок, Оля залюбки розповідала про своє хобі. На дозвіллі вона займається мозаїкою з бісеру. Допоки з неприхованою цікавістю працівники Карітасу і волонтери з США переглядали світлини з роботами Олі, обговорювали їх, молода усміхнена дівчина нетерпляче зазирала на годинник – у неї ще сьогодні заняття в університеті. Щиро від душі бажаємо Олі Рожило вдало скласти всі іспити, реалізовувати себе щодня якнайкраще і частіше заходити до Карітасу.

Робота і перебування волонтерів американської організації «Wheels for Humanity» в місцевому Карітасі вкотре довели, що для добрих справ і допомоги потребуючим людям не існує кордонів. Щоб повірити в добро, потрібно почати творити добро. І тоді наша держава, наше суспільство ставатимуть щодня кращими, комфортнішими, солідарнішими і щасливішими.

01.11.12, Івано-Франківськ – Україна
В івано-франківському Карітасі приємний ажіотаж. Не встигли соціальні працівники вивантажити необхідне для навчання, закуплене садове обладнання, як всі спішать підібрати для себе рукавички, халати, взяти до рук тример, газонокосарку. З великим захопленням неповносправні діти оглядають інвентар, розпитують соціальних працівників про його призначення. Група молоді Центру дозвілля та соціальної адаптації для молоді з вадами розумового розвитку спішить відчути себе справжніми садівниками.

П’ятеро підопічних Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ вже розпочали навчання, щоб опанувати теоретичні знання та практичні навики професії садівника. Під керівництвом соціальних працівників Карітасу молоді люди з обмеженнями навчаються тонкощів догляду за кімнатними рослинами та квітами на клумбах, опановують навики підготовки ґрунту для облаштування квітників, газонів. Для цього в Карітасі закупили садове обладнання, садовий інвентар, робочий одяг та взуття, придбано різноманітне насіння квітів та вічнозелених кущів. Таким чином розпочалася реалізація навчального проекту «Наше майбутнє – у ваших руках».

Цей проект – яскраве свідчення підтримки громадою соціальних ініціатив Карітас Івано-Франківськ УГКЦ. На прохання про допомогу коштами для придбання садового обладнання, інвентаря, робочого одягу, матеріалів для роботи відгукнулось 47 небайдужих людей з цілої України. Вони пройнялись потребами підопічних Карітасу та стали соціально відповідальними за майбутнє людей з функціональними обмеженнями, зібравши для проекту 29 тис. грн.

Українська Біржа Благодійності – це перша в Україні незалежна загальнонаціональна інфраструктура онлайн-благодійності. Проект надає універсальний сервіс для благодійників і для тих, кому потрібна допомога. Тут кожна людина, кожна компанія чи організація може знайти і підтримати благодійний проект за власним вибором, і зробити це у найлегший і найзручніший для себе спосіб. Проект ініційований завдяки гранту Фонду Віктора Пінчука і має на меті укріпити неприбутковий сектор та благодійність в Україні

«Ми усі неймовірно дякуємо благодійникам з Української Біржі Благодійників! З нетерпінням чекаємо на перші успіхи майбутніх садівників, про які обов’язково інформуватимемо усю громаду та жертводавців. Це так чудово – що ми нарешті можемо отримувати кошти на нашу роботу саме тут, в Україні, не надіючись щоразу на іноземних донорів.

Адже кожного року з-за кордону дедалі менше коштів надходить на українську благодійність, донори наголошують, що в Україні живе чимала кількість багатих людей, та й зрештою пересічні громадяни також повинні почати ділитись з ближнім, втілювати ідею солідарності», ? каже Наталія Козакевич, виконавчий директор Карітасу в Івано-Франківську.

30.10.12, Донецьк-Україна
«Мене звати Діма і зараз мені 37 років. З 16 років я почав уживати внутрішньовенні наркотики (в народі це називають «ширка»). В 19 років вперше сів до в’язниці. Продовжував вживати наркотики. Таке життя мене довело до думки, що я хочу померти років в тридцять.

В 2003-ому і дізнався, що в мене ВІЛ. Після того, як я дізнався про це, я почав «заколюватися» ще більше. В результаті від мене відвернулися всі, я став нікому не потрібний.

Приблизно рік тому знайома дала мені номер телефону Карітасу ? мовляв, спробуй. Я подзвонив туди, мене вислухали, зрозуміли і почали мені допомагати. Я відчув, що комусь потрібен. По-трішки почав відмовлятися від наркотиків, з’явився стимул жити.

Я дуже вдячний фонду за їх допомогу! Якщо мені щось потрібно ? я можу в будь-який час звернутись в Карітас і вони ніколи не відмовлять. Це стосується навіть простого спілкування. Також мені нещодавно відмовили ноги і це дуже важкий етап для мене», ? розповідає своє життєву історію Дмитро із Донецька, підопічний місцевого Карітасу.

СНІД ? важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. ВІЛСНІД вражає переважно молодих людей віком від 18 до 27 років.

За даними прогнозу, в 2014 році 36-43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області.

Кількість хворих на СНІД у 2011 році скоротилася до найнижчого рівня за останні 14 років, передає ВВС з посиланням на ООН. Зараз кількість ВІЛ-інфікованих становить 34 мільйони людей. Україна є лідером в Європі по темпам поширення ВІЛ-інфекції.

За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе приблизно 1% населення, і лише кожен другий знає про це. Є дані, що до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч (3,5 % дорослого населення). 479 тис. осіб — число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50 % тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІДу. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5 % тих, хто потребує.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Зараження ВІЛ-інфекцією можливе у таких випадках: :

• при статевому контакті з інфікованим;
• при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін’єкційному вживанні наркотиків);
• при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір’ю малюка.

Від моменту інфікування до появи перших симптомів проходить від 1 місяця до 4-6 років. Початок захворювання поступовий. Для нього характерні підвищення температури тіла (понад 38°С) зі значним потовиділенням, млявість, депресія, зниження працездатності, зниження маси тіла.

Типове також ураження шлунково-кишкового тракту, збільшення лімфатичних вузлів, розвиваються різноманітні зміни з боку шкіри. Потім у хворих на СНІД перевагу набувають явища вторинної інфекції, ураження нервової системи, саркома Калоші та ніші захворювання.

Більше статистичних даних про ВІЛСНІД можна знайти тут.