10.03.15, Україна
Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ за останній рік надав допомогу більш як 1000 переселенців і потерпілим від гуманітарної кризи в Україні. Така допомога включає в себе часткову компенсацію витрат на проживання, продуктові набори, придбання речей на зиму, медичну допомогу та аптечки для багатодітних сімей, правову підтримку, психосоціальний супровід, сприяння у працевлаштуванні.

«З березня 2014 року в Дрогобич приїхало майже 100 кримськотатарських сімей. Безпосередньо у приміщенні Карітасу потребуючі з цих сімей проживали чи проживають та отримували чи отримують фінансову і психологічну допомогу. Згодом почали збільшуватись потоки переселенців – адже долучились внутрішньо переміщені особи з Луганської та Донецької областей.

Найгарячішим та найскладнішим періодом для нас став січень-лютий 2015, коли на Донбасі масово руйнували не просто житлові будинки, дитячі садки і школи, а суцільно інфраструктуру міст східної України», – розповідає Наталя Голинська, адміністративний директор місцевого Карітасу.

Зовсім нещодавно дрогобицький Карітас прийняв нові сім’ї з окупованих територій. Цього разу це дві родини з Дебальцевого, що опинились у найжахливішому становищі: у їхні домівки влучили гради, а батько однієї родини загинув під час бомбардування. До останнього моменту вони надіялись та чекали, думали що все таки їх омине лихо, проте коли їхні будинки були вщент повалені, а на руках у матерів та бабусь залишились маленькі діти, – то залишатись у рідному місті більше не було сил та надії.

«Ми приїхали з Донецької області, неподалік міста Шахтар. Село, в якому мешкали, постійно обстрілювали. Спочатку в новинах весь час говорили про нас, а потім просто забули. Коли ми виїжджали, наш дім був зруйнований повністю. Мій чоловік загинув, коли градом обстрілювали нас, тоді було вбито 5 людей із нашого села.

Коли ситуація стала дуже критичною, ми переїхали в Єнакієво, а потім в Краматорськ – жили разом з іншими переселенцями в одній великій кімнаті. Скажемо відверто: багато людей просто бояться їхати на західну Україну. В нашому селі люди сидять в підвалах, голодні, холодні, але не виїжджають, бо бояться. Ми не боялись. Мої діти мали раніше можливість побувати на канікулах в Івано-Франківську, тому усі побоювання, настороження і обманливі розповіді про західну Україну я не сприймаю.

І в Краматорську вся ж допомога поступає лишень із західної України. ДНР та ЛНР нам не давали абсолютно нічого! Зокрема, тут вже, у Карітасі, нам дали чудову гарну кімнату та створили усі необхідні умови для подальшого життя. Ми надіємось повернутись додому, але лише за умови, якщо там буде Україна», – ділиться болючими враженнями Оксана, яка приїхала у Дрогобич з трьома маленькими дітьми та свекрухою.

Сьогодні у місцевому Карітасі уся команда працівників активно допомагає в першу чергу вимушеним переселенцям і постраждалим від гуманітарної кризи. Ті, хто ще вчора отримували допомогу, стають вже зовсім скоро волонтерами для інших співвітчизників. Цими днями у Дрогобичі зусилля спрямовано на щорічну традиційну для міста акцію «Великодній виграш» – завдяки чому буде придбано ліки, канцелярію, одяг та їжу для дітей вимушених переселенців.

У 2015 році Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії планує допомогти наступній хвилі переселенців на суму 300.000 грн. більшість коштів для здійснення такого служіння забезпечують партнери з Європи та США.

05.03.15, Коломия
Щотижня співробітники Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії організовують для підопічних з місцевого геріатричного будинку цікаве дозвілля: не лише майстер-класи, але й екскурсії, різні культурні та спортивні заходи. Цього разу вони готувати разом піцу.

Взагалі організація кулінарних майстер-класів для місцевого Карітасу – не новизна. Співробітниця фонду Наталія Жибак неодноразово ділилася своїми секретами як з підопічними геріатричного будинку, так і з вихованцями місцевого будинку-інтернату: «Ми маємо досвід роботи по приготуванню страв української кухні – борщу, вареників, інших страв з картоплі. Цього разу готуємо піцу. Це не є щоденна страва, тому думаємо, підопічним геріатричного будинку такий майстер-клас сподобається».

Коломийський геріатричний будинок є новим домом для майже 120 людей похилого віку, хворих та одиноких. Сьогодні кожен шостий українець (близько 7 млн.) є людиною похилого віку і кожен шостий із них є одиноким (понад 1,1 млн. людей). І щороку в Україні стрімко збільшується саме кількість людей похилого віку: тих, хто досягнув 65 років. Ці люди потребують опіки як на базі інституційних закладів, так і отримуючи послуги на дому – що є підходом Карітасу України і забезпечується протягом останніх 15 років завдяки програмі «Домашня опіка».

Аби додати кольорових фарб перебування, коломийський Карітас вирішив систематично організовувати для стареньких з геріатричного пансіонату культурну і розважальну програму. «Це дає їм відчуття інтеграції, уваги з боку ближніх, а також наділяє можливістю поспілкуватися у неординарній атмосфері – таке собі своєрідне коло однодумців. А ми тим часом маємо змогу з ними попрацювати, навчити їх чогось нового, цікавого та й, зрештою, самим у них чогось навчитися», – каже Наталія Жибак, соціальна працівниця.

Заняття і зустрічі відбуваються щотижня. З геріатричного будинку у соціальний центр Карітасу приїжджають групи по 10-12 осіб. Здебільшого це жінки, проте й чоловіки залюбки відвідують майстер-класи. Як от пан Микола:

«У нас тут чудові заняття. Ми стаємо розкутішими, звільняємося від поганого настрою, стаємо добрішими і чуйнішими. У цій спільної праці ми всі разом ростемо!».

Кулінарному майстер-класу у Коломиї особливо раділа пані Світлана. Про те, що кухня є її стихією, в геріатричному будинку знають всі. «Це в мене з дитинства. Я хоч і маленька була, але дуже любила готувати. Так само і зараз часто готую для своїх друзів у будинку», – жваво розповідає жінка. Вона одна з небагатьох, хто має досвід приготування піци. Охоче ділиться інгредієнтами, які можна додавати у цю страву: «Ковбаса, сир, гриби за бажанням, огірки, курка та й ще багато чого можна класти на тісто».

Співпраця з місцевим геріатричним будинком триває понад півроку і демонструє бажані результати. Тому команда коломийського Карітасу вже обдумує наступні корисні і цікаві соціальні проекти для цієї категорії населення їх міста та області.

На завершення кулінарного майстер-класу розчулена Світлана подякувала організаторам і для всіх присутніх зізналась, що це для неї неоціненне спілкування: «Ні сім’ї, ні рідних у мене немає. Я дуже тішуся, що є такі добрі люди з Карітасу. Коли ми приходимо сюди – навіть час йде скоріше», – продовжує жінка.

02.03.15, Україна
Карітас України розпочинає нову програму допомоги, що спрямована на забезпечення базових потреб постраждалих від конфлікту на сході України. Така діяльність буде зосереджена на вимушених переселенців (в тому числі тих, хто ще не отримав статус вимушеного переселенця), та приймаючі сім’ї, що проживають у Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Краматорську, Києві та Одесі.

Також створюється мобільна група з екстреної допомоги, що зможе забезпечити продуктами харчування та базовими речами найбільш потребуючих, які проживають у зоні бойових дій (підконтрольній як українській владі, так і ДНР і ЛНР).

Передбачається надання допомоги більш як 23.000 постраждалих від гуманітарної кризи в Україні. Проект “Забезпечення основних потреб та стабілізація матеріального становища тих, хто постраждав внаслідок конфлікту в Україні” триватиме до кінця 2015 року.

Загальний бюджет становить 2 млн. євро і забезпечується за фінансової підтримки Федерального бюро Німеччини через Карітас Німеччини. В рамках проекту заплановано:

– одноразові виплати для покриття базових потреб
– роздача наборів з продуктами харчування і гігієнічними засобами
– фінансова допомога задля підготовки до зими
– оплата придбання продуктів харчування, гігієнічних засобів, медикаментів і лікування
– надання індивідуальної та групової психологічної допомоги

Опіка Карітасу України вимушеними переселенцями розпочалась у травні 2014 року і ведеться у 11 областях. Загалом нашою роботою охоплено понад 50.000 постраждалих від гуманітарної кризи в Україні. Для переселенців і населення, яке постраждало від конфлікту на сході України, Карітас України забезпечує:

• Грошова допомога на проживання та харчування: Київ, Львів, Харків, Одеса, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – загалом охоплено понад 4.100 осіб
• Непродовольча допомога (одяг, взуття, гігієнічні засоби тощо): Київ, Львів, Харків, Донецьк, Одеса, Святогірськ, Слов’янськ, Івано-Франківськ, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – понад 13.450 осіб отримали допомогу
• Допомога продуктами харчування: Харків, Нововолинськ, Івано-Франківськ, Коломия, Сокаль, Дрогобич, Львів – більше 8.900 осіб
• Грошова допомога на проживання, утеплення житла та закупівлю зимових речей: Харків, Святогірськ, Слов’янськ, Краматорськ, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Синельниково, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград, Запоріжжя, Бердянськ, Чернігівка, Токмак, Ізюм, Зміїв, Богодухів, Лозова, Миколаївка, Червоний Лиман, Дружківка, Костянтинівка – загалом понад 9.600 осіб
• Психологічна, юридична та інформаційна підтримка: Київ, Одеса, Львів, Харків, Івано-Франківськ, Коломия, Нововолинськ, Сокаль, Дрогобич – охоплено сумарно понад 5.000 осіб
• Питна вода: Слов’янськ, Святогірськ, Краматорськ, Попасна, Вугледар – загалом більше 16.800 осіб
• Встановлення вікон у Слов’янську – охоплено загалом понад 840 осіб, 240 домогосподарств
• Гуманітарний конвой з Польщі (Харків та Харківська обл) – більше 8.000 осіб

Більше про таку роботу Ви можете дізнатись тут.

26.02.15, Україна
З березня 2011 до лютого 2014 року Карітас України впроваджував проект “Розвиток мережі консультативних центрів з запобігання торгівлі людьми і надання допомоги жертвам торгівлі людьми в Україні”. Така робота охоплювала мережу консультативних центрів у п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій та Одеській, що працюють через регіональні центри Карітасу України в Дрогобичі, Івано-Франківську, Хмельницькому (охоплюючи Вінницьку область завдяки співпраці з організацією “Джерело надії” та Одесі (додатково в місті Южне).

Діяльність кваліфікованих команд працівників Карітасу України у різних містах України спрямовано на:
– реінтеграційна допомога(психологічна та юридична підтримка, консультування, матеріальна допомога, професійні тренінги, допомога у працевлаштуванні чи розвитку власного бізнесу);- консультування для груп ризику (гарячі лінії, організація індивідуальних і групових консультацій, також участь у консультативних комітетах органів державної влади з метою розвитку регіональних програм та юридичних підходів до вирішення проблеми торгівлі людьми);
– превентивні заходи серед різних цільових груп (безробітні, молодь та жінки) та кампанії з підвищення рівня обізнаності за допомогою медіа, публічних заходів (круглі столи, обговорення, презентації видань, семінари для представників державних структур, неурядових організацій та церкви).

Григорій Селещук, керівник міграційного відділу, зазначає: “Незважаючи на складну ситуацію в країні, коли увага благодійників прикута до вирішення проблем вимушених переселенців та постраждалих від військового конфлікту на сході, Карітас України не буде припиняти багаторічну діяльність з протидії торгівлі людьми.

Звичайно, проблеми відсутності даху над головою, їжі та найбільш необхідних речей є пріоритетними до вирішення. Але й не варто забувати, що проблема торгівлі людьми стає гострішою, адже в країні понад мільйон переселенців, багато з них залишаються безробітними та є у групі ризику потрапляння у ситуацію торгівлі людьми“.

Щороку Карітас України надає допомогу десяткам тисяч осіб, яких відносять до групи ризику чи які безпосередньо стикнулись із торгівлею людьми. Вони отримують адресні консультації, соціальний супровід, психологічну допомогу, долучаються до групових семінарів і тренінгів. У співробітництві з державними службами зайнятості, міліцією, українськими і європейськими державними і громадськими структурами для кожного потерпілого від торгівлі людьми складаються індивідуальні плани реабілітації, що максимально сприяють адаптації потерпілого у суспільство.

Також протягом останніх 10 років Карітас України спрямовує свою діяльність на подолання соціальних проблем українських мігрантів. Реалізовуються:
• програми допомоги у поверненні і реінтеграції українських трудових мігрантів,
• діє мережа консультативних центрів по запобіганню торгівлі людьми і здійснюється опіка жертвами торгівлі людьми,
• проведено ряд досліджень міграційних процесів та ситуації трудових мігрантів і їх родин із залученням експертів з соціології, психології, права та економіки,
• розробляються методичні посібники щодо соціально-психологічного супроводу сімей мігрантів і особливо їх дітей,
• проводиться лобіювання прав та інтересів українських мігрантів шляхом розробки рекомендацій до вдосконалення міграційного законодавства,
• створення комунікаційних платформ для контактів мігрантських середовищ і представників держорганів, участі у виробленні законопроектів.

Додатково у 2014 році було видано аналітичний звіт під назвою під назвою «Розриваючи тенета» щодо 10-літньої діяльності Карітасу України у сфері протидії торгівлі людьми. У виданні аналізуються успішні стратегії менеджменту та обґрунтовується актуальність нових напрямків розвитку діяльності у сфері протидії торгівлі людьми. Метою такої публікації є активізація впровадження інноваційних підходів до роботи у сфері протидії сучасному рабству, які можуть застосовувати у своїй діяльності громадські організації.

Поза тим, нещодавно було видано ще посібник під назвою «Зцілюючи рани» з соціально-психологічного супроводу дітей трудових мігрантів. Таке видання базується на досвіді роботи 7 спеціалізованих соціальних центрів Карітасу України, а також інших церковних структур по роботі із трудовими мігрантами.

23.02.15, Слов’янськ
На початку вересня розпочато проект зі встановлення вікон для близько 1000 квартир і будинків у Слов’янську та передмістях, додатково у дитячому садочку та школі. Метою такої ініціативи є відновлення безпечного і гідного способу життя для людей, які постраждали влітку 2014 року внаслідок збройного конфлікту в Слов’янську і його околицях.

Днями встановлення вікон у Слов’янську буде завершено і ми провели інтерв’ю з координатором проекту Валентином Бебиком, – щоби дізнатись більше про визволене місто та його настрої, нагальні потреби вимушених переселенців, подальші плани місцевої команди Карітасу України.

Валентине, чому саме вікна?
Працівники Карітасу були у місті одразу після визволення Слов’янська від терористів, коли десятки тисяч людей втекли звідси від війни. Ми чітко знали, чому люди бояться чи не зможуть повернутись додому: якщо твій дім непридатний до життя, ти безпритульний у рідному місті. Були і є інші організації, що надають їжу, одяг, певні кошти на проживання, – але за відновлення будинків ніхто не брався.

Як відбирали підопічних?
Восени ми витратили близько 2 місяців на те, щоби створити якісні бази даних підопічних і відібрати найбільш потребуючих, сформувати відповідний пакет юридично-фінансових документів. Окрім того, відбулось проведення тендерних процедур з метою закупівлі скла та вікон. Для нас було вкрай важливо якомога ефективніше використовувати надані нам донором кошти. Коли в країні війна – кожна копійка допомоги потребуючому на вагу золота.

Наскільки велика команда працівників цього проекту і чому відібрані саме вони?
13 осіб. Акцент був на не лише професійних якостях, а й особистих: стресостійкість, мобільність, оперативність, вміння працювати командою, висока відповідальність і посвяченість. До нашої команди відтак потрапили громадські активісти, пластуни, ті, хто на приватних засадах допомагають евакуйовувати людей з зони бойових дій. І всі ми дійсно як одне ціле – навіть вільний від роботи час проводимо разом.

Наскільки вам вдалось змінити вигляд міста і його комфортність?
Ми змогли надати допомогу приблизно 80% від загальної кількості найбільш потребуючих в Слов’янську та передмістях: інвалідам, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям. Деякі люди самі відновлювали свої помешкання, допомагали сусідам. Лихо об’єднує людей по-особливому.

З чого розпочиналась ваша робота у Слов’янську?
Від початку проведення АТО на сході України Карітас України спрямував свою діяльність на допомогу потребуючим у Донецькій та Луганській областях: забезпечили понад 15.000 потребуючих людей у Слов’янську та Краматорську більш як 110 тоннами питної води, купували дезінфекційні засоби для закладів освіти та медицини у Слов’янську, допомагали гігієнічними засобами, медикаментами, обладнанням геріатричному пансіонатові у Донецьку, у Святогірську потребуючим переселенцям надавали підгузники, теплу білизну, гігієнічні набори, ковдри та комплекти шкільного приладдя для дітей, пральний порошок для переселенців і пралень у місцях компактного проживання.

Як Слов’янськ виглядає зараз? Які настрої у місті та взагалі на тій частині Донецької і Луганської областей, за які ведуться бої?
До 2014 року місто було пустинніше, ніж зараз, – це 100%. Попри те, що Слов’янськ покинули близько 60.000 людей через окупацію терористів, зараз тут життя значно жвавіше і місто по факту переповнене: є понад 20.000 зареєстрованих переселенців, тут базується велика кількість військових, тут розгорнули свою діяльність великі гуманітарні місії, сюди останніми тижнями привозять евакуйованих з Авдіївки, Попасної, Дебальцево, Вуглегірська.

Чому люди продовжують залишатись у містах, де небезпека життю є грандіозно великою?
По-перше, молоді люди чи середнього віку (з більшими шансами адаптуватись в новому місті і забезпечувати себе та свою сім’ю) вже давно покинули прифронтову зону, звісно. Або ж пішли в ополченці. Зараз у названих Вами містах у схованках в більшості залишились жінки з дітьми, люди похилого віку, інваліди.

По-друге, питання переселення (чи в гіршому випадку – евакуації) суттєво пов’язане з самоусвідомленням. Якщо людина безліч років чи десятиліття присвятила набуттю певного капіталу і побудові власного житла – у неї панічний страх це все залишити. Вона готова до останнього залишатись в межах свого помешкання, навіть місяцями жити у підвалі.

Якщо війна припиниться завтра, що, на Вашу думку, є суттєвим стабілізуючим фактором для цього регіону?
Ми, українці, – одна сім’я. Разом з закарпатцями, Донбасом, Львовом, Одесою, Києвом, Волинню. Ми всі різні, з різним історичним минулим, доступом до освіти і культурного життя, але всі – один народ. І якщо ми хочемо у майбутньому добробуту, кожен з нас має допомагати решті сім’ї. Особисто я вважаю, що важливими факторами для стабілізації ситуації на сході є акцент на освіті (зокрема, історичній освіченості і мовній) і культурі, на розширенні світогляду людей. Чим більш освічена людина, чим більше країн вона відвідала і чим більше у неї коло знайомств – тим складніше нею маніпулювати.

Нас дуже змінив 1991 рік, потім 2004, тепер 2014. Це все складні процеси розвитку, які вимагають суттєвих змін і втрат, на жаль. Але це розвиток – я переконаний. Слов’янськ не допустить більш такого, що трапилось минулоріч тут.

Як близько до конфліктної зони готові працювати Ви і ваша команда?
Особисто я готовий працювати безпосередньо у конфліктній зоні. Де люди потребують допомоги найбільше. І зараз, і надалі я готовий працювати заради постраждалих, навіть якщо їх політичні погляди не співпадають з моїми. На першому місці – людина у кризі і її потреби, все решта другосортне.

Щодо нашої команди – ми однодумці. Робота в Карітасі – це не просто технічне виконання обов’язків заради отримання зарплати для нас, це наша життєва і громадянська позиція.

Хто фінансував відновлення вікон у Слов’янську і для чого?
Чому фінансували? Відновлення Слов’янська чи будь-якого іншого визволеного від терористів міста означає створення можливості десяткам тисяч людей залишитись чи повернутись у рідне місто. Все просто. Також це поштовх для громад і уряду у пом’якшенні дестабілізуючого впливу конфлікту.

Став можливим цей проект за підтримки Агентства Сполучених Штатів з міжнародного розвитку. Бюджет становив 3,0 млн. грн. (240.081 USD). Також Карітас Австрії надав додаткову фінансову підтримку в розмірі 572.745 грн. (30.000 EUR) для встановлення вікон у дитячому садочку “Рушничок”, спортивних школах та інших навчальних закладах міста Слов’янськ.

Розмову вела Надія Чорна-Бохняк

17.02.15, Тернопіль
Днями наймолодші підопічні разом із працівниками Тернопільського Карітасу протягом двох днів випікали печиво та збирали теплий одяг для тих, хто обороняє суверенність України в зоні АТО впродовж останніх місяців. Згодом усе це юні благодійники відвезли на Логістичний центр (склад) допомоги бійцям АТО у Тернополі. У відповідь на це працівники складу провели екскурсію та запропонували дітям відповідальну місію: стати волонтерами по збору коштів на потреби армії у супермаркетах міста.

Ініціатори акції допомоги – діти з багатодітних, кризових і малозабезпечених родин. Розповідає Наталя Коцюба, координатор по роботі з дітьми і молоддю у місцевому Карітасі: «Наша місія завжди полягала в тому, аби допомагати тим, хто опинився в скруті. Певні цільові групи нашого служіння залишаються незмінними протягом багатьох років, тоді як інші з’являються в силу певних подій.

Ми неодноразово ставали свідками того, як одні потребуючі стають підтримкою для ще більш потребуючих. Так є і зараз: події, що відбуваються в Україні, згуртували людей навколо спільної мети і дають зрозуміти, що певні проблеми взагалі не є проблемами. Те, що ти живий, здоровий і маєш дах над головою – це вже багато».

Карітас у Тернополі усіляко долучається до підтримки вимушених переселенців зі східної України та Криму. Для дітей та їхніх батьків спільно із державними та недержавними установами було проведено чимало заходів, які б допомогли їм подолати посттравматичний синдром і соціалізуватись у новому місті: це індивідуальні психологічні консультації, групові тренінги, організація дозвілля і свят, надання матеріальної допомоги.

З кінця листопада 2013 року до теперішнього часу столицю та інші міста України охопили складні соціально-політичні події. У відповідь на свавілля діючої влади і чинення насильства відносно мирних громадян вже у квітні 2014 року Карітас України розпочав програми надання допомоги постраждалим під час подій Євромайдану, а у травні – перший проект допомоги переселенцям з Криму. Згодом отримувачами такої допомоги стали також переселенці зі сходу України. З розгортанням АТО влітку кількість внутрішньо переміщених осіб почала зростати, як і масштаб роботи регіональних організацій та національного офісу Карітасу України.

За останні 11 місяців Карітас України взяв під свою опіку більш ніж 40.000 потребуючих людей – від західноукраїнських містечок до окупованого терористами Донецька. Наш підхід до опіки переселенцями є індивідуальним і передбачає скурпульозну оцінку їх потреб. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, самотні матері, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери.

12.02.15, Львівщина
Благодійне кафе «Витанія» працює більше року у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Кожного місяця сюди приходить 15-20 малозабезпечених і безпритульних людей: вони можуть безкоштовно поїсти безпосередньо в кафе або ж взяти їжу з собою. Також тут організовуються кілька разів в рік обіди для декількох десятків потребуючих водночас.

В їдальні працюють як оплачувані, так і неоплачувані працівники, також одна неповносправна дівчинка. Зранку і увечері тут збираються люди похилого віку, безпритульні, самотні, знедолені. Для місцевого Карітасу це є добрим способом соціальної інклюзії – не лише надати разову допомогу потребуючій людині, а допомогти їй взаємодіяти з іншими, знайомитись, дізнаватись різні методи подолання кризових обставин життя і з часом самому допомагати іншим.

Забезпечення їдальні та обідів відбувається завдяки благодійним пожертвам у спеціальні скриньки, що встановлені у різних локаціях міста. Також деякі добродії надають безпосередньо продукти. Кожен обід складається з першої та другої гарячих страв, чаю чи кави.

Говорить Дарія Стеців, жінка похилого віку, яка приходить сюди майже кожного дня: «Я самотня людина, часто хворію. Моєї пенсії не вистачає навіть на ліки, не кажучи вже про добре харчування. Мені інколи дуже важко, але добре, що у Дрогобичі є місце, де можна просто прийти поїсти, зігрітись, поговорити з кимось. При чому це все безкоштовно. Знаєте, для людини, котра немає у своєму житті навіть чогось найпростішого, елементарного для життя, дуже важливо просте слово підтримки, важливо, щоб з ними заговорили і вміли послухати. Я дуже дякую всім у Карітасі за те, що ви просто-напросто є».

Особливо варто вирізнити вже традиційну акцію, яка відбувається щороку напередодні Різдва у місцевому Карітасі – Свят-вечір для самотніх, безхатченків та бідних. Волонтери розповсюджують оголошення по цілому місту і надзвичай ретельно в місцях, де є найбільше скупчення безпритульних: біля церков, смітників та вокзалів. Також інформація про благодійну вечерю анонсують серед нашим партнерських організацій і через медіа. Завдяки цьому кожного року скуштувати смачну кутю та пампухи збираються приблизно 50-60 людей.

«Карітас» – це місце, де ми можемо бачити Бога в очах потребуючих. Неможливо залишитися байдужими по відношенню до тих, кому найбільше потрібна наша підтримка. Поспілкувавшись із страждаючими людьми ти розумієш, що живеш по-справжньому тільки, коли віддаєш. Тому і шукаємо звідусіль допомоги і ресурсів, аби допомагати їм, аби звертати увагу місцевої громади на потреби таких людей», – зауважує о. Ігор Козанкевич, директор місцевого Карітасу.

В даний момент Карітас у м. Дрогобич об’єднує понад 25 працівників і декілька десятків волонтерів. Діючі проекти та ініціативи:
• Центр для молоді з вадами розумового розвитку «Дивовижні долоні»;
• центр для дітей трудових мігрантів «Разом – сильніші»;
• Консультативний центр для потерпілих від торгівлі людьми і порадня для родин трудових мігрантів;
• міжнародний Центр волонтаріату;
• волонтерський осередок «Допоможи іншому – стань приятелем»;
• Реабілітаційний центр «Назарет» для узалежнених від алкоголю та наркотиків, в тому числі ВІЛ-позитивних;
• спільнота взаємодопомоги для безпритульних людей «Наша хата»;
• Клуб літніх людей «Жива історія»;
• «Школа діабетиків»;
• «Школа сімейного консультанта»;
• надання допомоги інвалідам;
• осередок гуманітарної допомоги;
• благодійні акції та допомога іншим потребуючим людям, що опинились у кризових умовах життя.

09.02.15, Київ
Опіка Карітасу України у вигляді психологічного супроводу постраждалих (членів родин, свідків) від масових протестів в Україні розпочалась навесні минулого року. Така допомога передбачає першу психологічну допомогу, кризову інтервенцію та довготривалу терапію. Підтримка надається кваліфікованими фахівцями індивідуально та групово на базі регіональних організацій Карітасу України в Києві, Коломиї, Дрогобичі, також завдяки залученню 4-х психологів і психотерапевтів у Києві. Додатково до кінця 2014 року до роботи були залучені 11 спеціалістів у Харкові, в Дніпропетровську та столиці. Загалом такою роботою в Україні охоплено більше 630 осіб.

Київський Карітас впродовж останнього року надає психологічну допомогу більш як 100 постраждалим від політичних конфліктів в Україні. «Метою є подолання наслідків гострого стресу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та інших наслідків психотравмуючих подій на Майдані і в зоні АТО.

Наше суспільство назагал пережило впродовж останнього року суттєвий стрес: масові вбивства, розлука з рідними, які пішли на фронт, похорони друзів і знайомих, щоденні сюжети по телебаченню про поранення і тортури. Звісно, ми не могли стояти осторонь таких травм і відібрали 100 найбільш потребуючих психотерапевтичної підтримки людей одразу після подій ЄвроМайдану», – заявляє о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

У місцевому Карітасі раді, що окрім залучення кваліфікованих фахівців, до роботи самостійно долучились також волонтери – це для нас чудовий показник бажання українців допомагати ближнім, об’єднуватися, разом переживати труднощі.

Розповідає Ольга Ляшенко, психологиня місцевого Карітасу: «Практика показала, що просвітницька робота займає не меншу питому вагу, ніж консультування. Ця особливість визначена тим, що психологам в проекті доводиться працювати не в затишному кабінеті, очікуючи бажаючих із сформованим запитом, а в «польових» умовах з постраждалими людьми, що не усвідомлюють свого стану і не мають питань до психолога, а тим паче до психотерапевта. Люди мають отримати певну просвітницьку інформацію про симптоми ПТСР і способи його/їх подолання. І тільки в разі отримання такої інформації у людини може сформуватися запит на вирішення власної проблеми або з’явитися усвідомлення того, що близькі люди в його оточенні страждають на ПТСР».

Головними завданнями проекту є всебічне сприяння відновленню постраждалих:
• Психоедукація (просвітництво): поширення знання про онтологічні засади психічного здоров’я та про природу гострого стресу і його симптоматичні прояви.
• Володіння та передавання інформації про менеджмент процесу надання психологічних послуг: як, кому, яку і де отримати реабілітаційну, психологічну та психотерапевтичну допомогу в Україні.
• Психологічне консультування з акцентом на передачу (відчуження) екологічно-безпечних способів, методів, технік самодопомоги собі та іншим.
• Психологічний супровід в налаштуванні зв’язків з громадою та державними інстанціями.
• Сприяння самоорганізації постраждалих в спільноти для взаємопідтримки та участі у вирішенні власних проблем, в тому числі через розвиток волонтерства.
• Активування до переходу в психотерапію в необхідних випадках.
• Залучення додаткових спеціалістів/асистентів/волонтерів для виконання цілей проекту.

05.02.15, Коломия
Проект «Покращення якості життя жертв націонал-соціалізму на Коломийщині» реалізовується у Коломиї вже понад 4 місяці. Наразі під опіку місцевого Карітасу потрапили близько 50 осіб похилого віку – жертви націонал-соціалізму.

Головна мета такої діяльності – розповідають у коломийському Карітасі – об’єднати і допомогти людям, які постраждали від комунізму та фашизму.

Це – репресовані, колишні в’язні концтаборів, гетто, остарбайтери та люди, які народилися в Німеччині (діти вивезених українців). Попри великий біль і труднощі, які вони пережили раніше, цим людям важливо сьогодні відчувати, що вони не самотні, що ними опікуються, що поряд є ті, хто має дуже схожі історії життя.

«Більшість цих людей – похилого віку, вони потребують допомоги як соціальної, так і психологічної. За немобільними ми закріплюємо соціального працівника та психолога, які відвідують їх вдома. Для них безкоштовно перемо і сушимо речі. Попри те, що для нас основним є забезпечення не базових потреб, мусимо зважати і на первинні їх бажання і дійсно потреби», – розповідає координатор проекту Роман Рєзнік.

Серед підопічних Карітасу у Коломиї є 93-річна коломиянка Лідія Біль. Три роки, три місяці та три дні вона перебувала в одному з найбільших нацистських таборів – Освенціумі. З однієї групи в’язнів, яка складалася із 60-ти осіб, після кількаденного голодування та смертельних тортур, жінка єдина повернулася додому. Зараз пані Лідія інвалід 1-ї групи, її сини уже дорослі, виховують своїх дітей. А про страшний період нагадують спомини і номер смерті, вибитий на руці.

В проекті «Покращення якості життя жертв націонал-соціалізму на Коломийщині» працює 2 осіб: керівник ініціативи і соціальний працівник, завданням якого є відвідування на дому немобільних та маломобільних осіб з основної цільової групи. Також до такої роботи залучаються близько 10 волонтерів – викладачі університету.

Основний донор опіки жертвами націонал-соціалізму є програма «Місце зустрічі – діалог», яка фінансується Німецьким федеральним фондом «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє». Раніше місцевий Карітас реалізовував схожий проект в партнерстві з Асоціацією економічного розвитку Коломийщини.

«Зараз ми працюємо над організацією Клубу для людей похилого віку, де вони могли б збиратися, спілкуватися та навіть просто пити чай. З грудня минулого року запустили ще й повноцінний університет третього віку – це чудова можливість для спілкування, нових знайомств, розширення кругозору, база нових знань і можливостей самореалізації для осіб літнього віку», – каже Роман Рєзнік.

В «Університеті» третього віку працює вісім факультетів, а саме: факультет інформаційних технологій; факультет правової грамотності; факультет здоров’я; факультет іноземних мов; факультет психологічних знань; факультет культурно-дозвіллєвої діяльності та рукоділля; факультет краєзнавства і факультет катехитичних знань. Кожен курс має певну програму навчання і розрахований на період часу від трьох до шести місяців.

Курси різного спрямування дають можливість великого вибору саме тих нових знань і вмінь, які людина похилого віку хоче отримати для реалізації свого внутрішнього потенціалу. Навчання в літньому віці дозволяє здійснити особі те, про що вона, можливо, мріяла все життя, але постійна зайнятість, пов’язана з вихованням дітей та трудовою діяльністю в більш ранні періоди, перешкоджали здійсненню бажаного. А вийшовши на заслужений відпочинок, якраз можна зайнятись самореалізацією.

02.02.15, Львівщина
Маленьке село Кримське (в Новоайдарському районі Луганської області) колись було звичайним населеним пунктом, місцеві мешканці якого і гадки не мали, що одного нещасливого дня саме їхнє село стане лінією фронту війни. Сьогодні майже у кожній стрічці новин передають про колосальні руйнування та біди цього селища.

Спочатку Кримське було окуповане бойовиками ЛНР та ДНР, а всередині жовтня стало звільнене українською армією. Проте до сьогодні цей край потерпає від щоденних обстрілів та бомбардувань з боку терористів. Вже кілька місяців поспіль життя наче припинилось, бо окрім зруйнованих будинків, осколків від градів та залпів гранат не чути та не видно нічого. Ознаки життя села Кримське – це виснажені, залякані, збідовані люди. Вони живуть у підвалах, де газу, світла та води немає вже довгий період часу, а єдиною радістю для дітлахів є катання на українських БТРах.

«Перший раз, коли нас обстріляли, ми ховались позаду хати, за городом. Коли відбувались інтенсивні обстріли снарядами, то ми всі втікали в підвал, а коли все закінчувалось – виходили на подвір’я. а потім звикли до постійних градів та бомби. Сьогодні я найбільше хочу, аби закінчилась війна. А ще я ненавиджу Росію та всю її владу», – з сумом на очах розповідає хлопчик Денис, одягнутий у форму українського солдата, у завеликих на нього берцях. Це йому подарував український військовий, оскільки Денис не мав навіть, у чому приїхати на Львівщину – куди його і ще понад 20 осіб запросив Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Нещодавно дрогобицький Карітас прийняв дітей з батьками з села Кримське. На Галичині вони перебували 10 днів та мали змогу побачити наймальовничіші місця Західної України: Дрогобич, Трускавець, Східницю, Борислав, Львів. Матері, які приїхали зі своїми дітками, залишалися вкрай мовчазними, мало посміхаються та майже не розмовляють. На запитання «Вам у нас подобається?» лиш коротко відповідають «Да, все хорошо» (примітка: українською «Так, все добре»).

«Першочерговою справою для нас був пошук сімей, які б згодились прийняти у свої домівки дітей війни. І нам це вдалось неймовірно швидко! Потім нам потрібні були кошти, аби оплатити такий візит і перебування сімей. Потім – скласти насичену і разом з тим ненав’язливу програму для того, аби бодай на кілька днів гості змогли забути звуки бомбардування та заснути не боячись, що над їхніми головами вкотре пролетить «град»», – розповідає Наталя Голинська, виконавчий директор місцевого Карітасу.

Дрогобицький Карітас працює з вимушеними переселенцями з Криму та східних областей України з травня минулого року. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, самотні матері, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери. Центр у Дрогобичі – один з 9 в Україні, роботу яких забезпечує Карітас України. В рамках проектів, що впроваджуються в цих центрах, надається допомога більш ніж 6000 переселенцям.

Ціллю такої діяльності працівників Карітасу України є:
• задоволення базових потреб вимушених переселенців (продукти харчування, одяг і взуття, гігієнічні пакети, також проживання, транспортні послуги);
• забезпечення юридичної допомоги (консультування і супровід у виробленні документів) та соціальним супроводом (сприяння адаптації, допомога у пошуку працевлаштування);
• психологічна підтримка і консультування для уразливих, постраждалих від конфлікту вимушених переселенців (включає первинну діагностику, групову та індивідуальну роботу з дітьми і дорослими).

«Як тільки ми приїхали сюди, ми почувались якось не по собі, бо – чесно сказати – у нас були побоювання щодо західної України. Але тепер я почуваюсь дуже добре! Таке враження, що наче в цій квартирі я народилась – так тепло і затишно тут. Між заходом та сходом України є, звичайно, різниця: у вас люди живуть заможніше, повсюди височіють великі та гарні будинки, ви більш відкриті від того, більш усміхнені. У вас красива природа, особливо гори, та навіть інакше повітря.

У Кримському залишилось багато наших родичів і будучи тут ми завжди думаємо про них та про те, яка ситуація у нас в селі. Мій зять вирішив також піти воювати за Україну – хвилююсь і молюсь за нього щодня. Зараз наше село контролюється українською армією, вони, власне, нам і порекомендували приїхати сюди», – поділилась враженнями Валентина, яка разом із внучкою Євгенією приїздили нещодавно у Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії.