27.07.2016, Львів

У середу, 27-го липня 2016 р. у Львівському палаці мистецтв відбулося відкриття «Особливої виставки» – теплого проекту Карітасу України про мистецтво без обмежень. Свої картини презентували молоді люди з особливими потребами, це стало основою для обговорення питань їх інклюзії, інтеграції в громади та суспільної підтримки. В експозиції до уваги львів’ян – понад 80 картин і більше 20-ти фотопортретів особливих художників зі Стрия та з Дрогобича.

«Особлива виставка» – це експресивний мистецький проект, і водночас візуальна історія, розповідь від людей з особливими потребами про віру в себе, мужність і наполегливість. Картини писали впродовж 4-х місяців, для більшості молоді це перші в житті художні спроби. Арт-майстерні курували професійні художники: Дарина Мисак-Ткач – у Дрогобичі та Ігор Мельник – у Стрию. Вони познайомили особливих учнів з техніками та матеріалами, і запропонували одразу переходити до створення власних робіт.

В кожній картині вкладено набагато більше праці, ніж здається спочатку: люди з особливими потребами вимушені докладати зусиль майже до кожної своєї дії. Доїхати до соціального центру громадським транспортом, порозумітись із продавцем в магазині, постійно опановувати емоції, працювати над власним терпінням і посидючістю – це щоденна внутрішня робота особливих художників, це їхня боротьба за особистісний розвиток. Дописані картини стали їхньою перемогою над собою, а виставка у Львові дала відчуття взаємодії та зацікавлення громади. Почуватися потрібними і корисними для суспільства – одне з найсильніших прагнень людей з особливими потребами.

«Ми розпочинали проекти арт-терапії для людей з особливими потребами декілька років тому з художниками-волонтерами Остапом Лозинським, Мар’яном Пирогом, Ольгою Кравченко, Євгенією Рибчун. Тоді ми й подумати не могли, що це досягне такого рівня. Арт-терапія – одна з найдієвіших практик роботи, яка розкриває внутрішній потенціал людей з особливими потребами, дає можливість виразити себе, передати свої емоції та зрозуміти їх. На мистецьких заняттях наші підопічні розкриваються, наче квіти», – розповіла Людмила Сухарєва, національний координатор проекту роботи з людьми з особливими потребами Карітасу України.

«За особливими потребами бачити ще й особливі можливості. Ці картини такі щирі, барвисті – бо наші художники малюють серцем. Ми так ними пишаємось!», – додала Людмила Смолень, координаторка соціального центру «Дивовижні долоні» в Дрогобичі.

До відкриття виставки долучились представники партнерських спільнот і організацій: центру «Емаус», майстерні «Сузір’я Оріоне», спільноти «Віра і Світло», агентства «Корпус Миру». Як відзначила Людмила Сухарєва, впродовж останніх років кількість організацій, які працюють з особливими людьми, зростає – так же, як і рівень толерантності в суспільстві та рівень прийняття.

«Я є такий самий, як усі інші, і не хочу, щоб мені робили безпідставні зауваження чи надмірно допомагали, ставтесь до мене на рівних – це головне прохання людей з особливими потребами. Так, вони можуть бути фізично чи розумово неповносправні, але вони – повноправні, і мають це відчувати», – підсумував отець Олег Жаровський, капелан Карітасу України та реабілітаційного центру «Джерело».

18.07.2016, Україна

З 11 по 13 липня, в чотирьох містах Донецької області відбувались авторські майстер-класи для дітей від митців галереї «Лабіринт» (Люблін, Польща). Учасниками майстерень стали діти зі Слов’янська, Святогірська, Краматорська та Костянтинівки, зокрема – молодь з сімей вимушено переселених осіб. Організатор освітньої програми – Польський інститут в Києві у взаємодії з Карітасом України.

Пробудження творчого потенціалу, розвиток як індивідуального підходу, так і командного духу, зміна погляду на звичайні речі та міста, в яких мешкають – такими були ідеї майстер-класів для дітей «Я – МИ – НАШЕ МІСЦЕ» від польської мисткині Агати Шторц та Вальдемара Татарчука. Програму побудували так, щоб залучити дітей різного віку, опираючись тільки на їхню креативність, незалежно від художніх навичок. Участь у майстер-класах взяли близько 60 дітей.

Майстер-класи провели для дітей вимушених переселенців у центрах проекту «Простір, дружній до дитини» Карітасу Краматорськ у Слов’янську та у Святогірську, для дошкільнят дитячого виховного комплексу «Лісова казка» №91 у Краматорську, для дітей та молоді у Міській бібліотеці Костянтинівки. Митці будували заняття у форматах перфоменсів, дискусій, урбаністичних експериментів. Кожен захід був максимально інтерактивним та давав дітям простір бути собою, забути про формат «правильно-неправильно» – натомість відкрито висловлювати своє бачення речей або передавати його через творчість.

Проведення майстер-класів у східних містах України, близьких до зони військового конфлікту, має соціальне спрямування: допомогти дітям знайти точки опори, вміти виражати свої емоції та сміливо виявляти себе, формувати власний погляд на речі. За словами Віри Павлової, координаторки дитячих центрів «Простору, дружнього до дитини» Карітасу України, саме арт-терапія є одним із найдієвіших способів психологічної роботи з дітьми вимушених переселенців та з дітьми, які бачили військові дії. Креативні заняття допомагають дітям переключитись та відчути себе в безпеці, позбутись страхів та вчитись спрямувати свої думки на позитив.

13.07.2016, Маріуполь

У мешканців буферної зони багато проблем, котрі вирішити самотужки неможливо, відновлення зруйнованих будівель є саме такою проблемою.  Саме з метою допомоги потребуючим, Карітас  восени 2015 року розпочала моніторинг пошкоджень приватних будівель та соціальних об’єктів у буферній зоні, і вже на початку 2016 року була взята у роботу з відновлення мар’їнська спортивна школа.

«У дах спортивної школи влучила міна, саме у спортивному залі, – звісно, що дах біло суттєво пошкоджено, а також пошкоджені вікна. Ми вирішили відремонтувати цю спортивну школу у рамках проекту підготовки до зими від Карітасу Австрії» – отець Ростислав Спринюк, директор Карітасу Маріуполь, пояснює чому вирішили ремонтувати саме спортивну школу – «Небагато чим можна зараз займатись дітям у Мар’їнці, отже дуже важливо підтримати дитячий спорт у цьому містечку. Дуже багато дітей і до сьогодні ходять до цієї спортивної школи».

Протягом двох тижнів тривали ремонтні роботи з відновлення даху будівлі та встановлення нових вікон із захисною плівкою. Паралельно проводився моніторинг та встановлення вікон у приватних оселях мешканців Авдіївки, Мар’їнки, Красногорівки, Чермалику та Талаківки. 

Представники Карітасу Маріуполь відвідували кожну родину, що потрапила до списку на заміну вікон, – необхідно було переконатися, що ці люди справді не можуть самотужки полагодити зруйноване. «На жаль, ми не можемо допомогти кожному – людей, що зазнали втрат  майна, дуже багато. Але ті, в кого є куди переїхати зі зруйнованого будинку, чи є можливість власним коштом відновити оселю, можуть зачекати. Проте є сім’ї, що понад рік живуть у напівзруйнованих хатах, у яких замість вікон – фанера, дошки або залізні листи. Наша мета допомогти в першу чергу їм», – зазначає отець Ростислав.

Майже за півроку понад 700 родин з Мар’їнки, Красногорівки, Авдіївки, Чермалику, Гнутового та Талаківки отримали нові вікна в своїх оселях.

«Ну, слава Богу, сама жива залишилась – я у своїй кімнаті сиділа. А прилетіло у коридор – все рознесло – і кухню, і ванну кімнату, і вхідні двері. Всі вікна повилітали. Мене, як сиділа, так і засипало склом, речами різними», – витирає сльози 81-річна Марія Семенівна. Вона живе у старій частині Авдіївки, що постійно потрапляє під обстріли. П’ять вікон у будинку Марії Семенівни замінив Карітас-Маріуполь за проектом Cordaid. «Цей будинок ми разом з чоловіком побудували 50 років тому. Як його тепер відновлювати? В мене майже вся пенсія на ліки іде. Дякую вам – вікна поставили, хоч сонячне світло буде у домі»  

Через бойові дії та велику кількість переселенців значне навантаження лягає і на інфраструктуру відносно мирних міст. Заступник головного лікаря онко-диспансеру Ніна Недвіга розповідає про реалії, у яких опинилася міська онкологія: «Маріупольський міський онкологічний диспансер з початку конфлікту став обласним. Зараз ми обслуговуємо 7 сільських районів півдня Донецької області та переселенців, що мешкають у самому Маріуполі (а це близько 80 тисяч осіб) Кількість хворих, що з початком війни лікуються у стаціонарі маріупольського онко-диспансеру, збільшилась на 50%. Місць не вистачає. Ми змушені переводити на амбулаторне лікування всіх, хто здатен ходити і не потребує постійного нагляду лікарів». З огляду на це у рамках спільного проекту Карітасу Маріуполь, голландської католицької організації Cordaid та ООН було відремонтовано хірургічне відділення маріупольської міської онко-клініки, що дозволило збільшити кількість місць у стаціонарі диспансеру.

Проекти з реконструкції соціально важливих об’єктів тривають. І вже розпочато ремонт жіночої консультації 2-ї маріупольської міської лікарні за фінансової підтримки Карітасу Німеччини.

07.07.2016, Україна

«Ці три тижні мого життя з «Карітасом» стали одними з кращих днів мого літа. Я познайомилась з новими, відкритими, дружніми та життєрадісними дітьми. Табір «Карітасу» – це просто супер!», – так коротко і емоційно описала своє тритижневе перебування у літньому таборі одна з підопічних Карітасу Хмельницький.

Щоліта діти і молодь, що зазнали впливу кризових обставин, мають змогу оздоровитись, познайомитись з ровесниками, відвідати цікаві місця і просто відпочити у літніх таборах, які організовують регіональні організації Карітасу України. Кошти на організацію такого відпочинку збираються на Всеукраїнському форумі благодійників, а також під час традиційної щорічної акції «Різдвяна свічка». Кожен табір – це свої традиції, пригоди та пізнавальні заняття, але всіх їх об’єднує одне – бажання допомогти організувати повноцінний і цікавий літній відпочинок дітям, які, в силу різних ситуацій, не мають можливості виїхати влітку з дому. В таборах відпочивають діти та підлітки з малозабезпечених, багатодітних, кризових сімей, а також з родин переселенців.

Організатори тритижневого табору у Хмельницькому вирішили зосередитись на культурно-пізнавальному розвитку своїх юних підопічних, тому відпочинок включав у себе цікаві мандрівки – до святинь УГКЦ, в Рівненський зоопарк чи в унікальний природний парк Подільські Товтри. Але навіть залишаючись у місті, діти не нудьгували, їм пропонувались цікаві навчальні заходи – це і урок безпеки від патрульної поліції, і майстер-клас з японської культури, і урок з історії рідного краю в обласному краєзнавчому музеї та навіть кулінарний майстер-клас з випікання пісочного печива. Не забули вихователі табору і про те, що їхні підопічні – просто діти, які хочуть відпочити і розважитись. Тому вистачало і простого спілкування, і спільних походів в кінотеатр чи звичайного чаювання в перервах між заходами. А якщо набридало бути в самому таборі, то вибирались на пікнік до дендропарку «Поділля» чи на канатну доріжку в «Альпін-парку».

Всі підопічні дуже задоволені табором, про що свідчать їхні захоплені відгуки і побажання ще більше розширювати діяльність.
Якщо табір у Хмельницькому працював за традиційною схемою, то табір, організований Карітасом Самбірсько-Дрогобицької єпархії став новим підходом до організації літнього відпочинку підопічних. 16 червня у Трускавці було відкрито двотижневий інтеграційний табір, який прийняв більше 70 вихованців віком від 4 до 13 років. Окрім дітей з міст Львівської області (Дрогобича, Самбора, Трускавця), у таборі відпочивали 18 дітей зі сходу України, якими опікується Карітас Донецьк.

Перед вихователями табору стояло непросте завдання – не лише організувати цікаве і насичене дозвілля, але й відкрити перед дітьми з Донецької області, більшість з яких досі не бували на Західній Україні, місцеві звичаї, традиції, сприяти формуванню усвідомлення того, що люди з різних частин України нічим не відрізняються, а побудувати спільну процвітаючу країну можна, лише порозумівшись один з одним.
У трускавецькому єпархіальному будинку, де жили діти, були створені всі умови для їхнього комфортного проживання: зручні кімнати на 3-4 особи, душ, та триразове харчування. У таборі працювали вихователі, соціальні працівники та психологи, які намагались зробити дозвілля дітей насиченим, а також дати їм змогу оздоровитись, навчитись новому, знайти друзів, відвідати раніше незнайомі місця. Гостям зі сходу особливо запам’ятався похід в гори, коли всі дружно піднялись на найвищу гору Дрогобицького району, яка нині носить ім’я Героїв Небесної Сотні. А ще – поїздка до дельфінарію, що було дивовижею і для місцевих дітей, і для гостей, бо це єдиний комплекс такого роду на Західній Україні.

«Мені дуже подобається у таборі, бо маю змогу побачити багато нового. А похід у гори був найцікавішим, бо там відкривається чудовий краєвид на Карпати, чого я ніколи раніше не бачила» – розповіла дев’ятирічна Оля з Донецька. Її думку продовжує і 12-річний донеччанин Артур: «У нас вдома, через війну немає можливості так розважатись, тому дякую дуже за можливість побувати у дельфінарії».

Особливу увагу вихователі приділяли активному відпочинку, майстер-класам, конкурсам талантів, іграм на свіжому повітрі, походам на природу. Вихователями були не лише співробітники Карітасу, а й батьки. Наприклад, вихователь наймолодшої групи Мар’яна приїхала до табору разом зі своїми чотирма дітьми: «Для мене важливо, щоб мої діти насичено і активно провели літні канікули і коли я дізналась про цей табір одразу зрозуміла, що вони повинні бути тут. І дуже добре, що я маю змогу долучитись до них у ролі вихователя. Для мене це дуже цікавий досвід».

Регіональні організації Карітасу продовжують організовувати табори для своїх вихованців. На черзі – наметові табори, які організовують Карітаси Києва, Львова та Тернополя.

05.07.2016, Запоріжжя

Кожного дня внутрішньо переміщеним особам доводиться вирішувати чимало складних завдань – і справлятись з психологічними проблемами, і вирішувати безліч побутових, житлових, матеріальних питань. Успішно цей процес може пройти лише за умови успішної адаптації у місцеві спільноти – їх не завжди розуміють, часто висувають необґрунтовані звинувачення. Саме тому так важливо проводити заходи, які пропонують виходи із складних ситуацій, допомагають справлятись зі своїми проблемами.

Цікавий підхід використали співробітники Карітасу Запоріжжя. Експерт організації, доктор соціологічних наук Оксана Іванкова-Стецюк, провела фокус-групу для внутрішньо переміщених осіб. Учасники отримали змогу змоделювати у формі рольових ігор типові ситуації, з якими вони стикаються щодня, і, відповідно, відшукати ефективні способи вирішення своїх проблем.

Фокус-групі передувала гра «Поганий чиновник». Дві групи учасників мали змогу ролі бенефіціарів і представників влади, та змоделювати прихід переселенця у кабінет чиновника. Дуже знайома ситуація, адже кожному не раз довелося побувати у різноманітних владних кабінетах! Цікаво, що хоч представники влади у цій грі виглядали як дуже негативні персонажі, учасники зображали їх з гумором, що, на думку експерта, є дуже позитивним знаком.

Далі учасникам фокус-групи запропонували описати проблеми, з якими вони регулярно стикаються, та у форматі вільного діалогу вказати шляхи їх вирішення.

Як зазначає соціальний працівник Карітасу Запоріжжя Юлія Сенів такі групи – це дуже потрібний та цінний досвід для підопічних осередку. “Високий професіоналізм модератора посприяв створенню невимушеної дружньої атмосфери. А участь у рольовому завданні дозволила мені на кілька хвилин побути “в шкурі“ потребуючого”,- поділилася Юлія.

Про різні долі переселенців можна було почути під час фокус-групи. Валентина стала волонтером і прагне допомогти іншим переміщеним особам, які тільки намагаються будувати нове життя… Любов приїхала з Горлівки, зараз з задоволенням працює на дачі і радіє життю… Ганна знаходиться в декретній відпустці, але вже шукає роботу… Світлана намагається розпочати свій бізнес…

“У Запоріжжі я живу вже два роки. Спочатку допомагали мені, зараз я сама волонтер – займаюсь з дітьми англійською мовою. В мене змінилося оточення, погляд на проблеми. Вважаю, що зараз моє життя – це позитив“, – розповіла учасниця групи Олена.

“Такий конструктивний діалог дає змогу переселенцям побачити свої проблеми випукло і різносторонньо. Вони мають змогу зрозуміти, що їхні проблеми можна здолати, лише потрібно працювати, бути відкритими, намагатися допомагати іншим людям у потребі“, – підсумувала модератор групи Оксана Іванкова-Стецюк.

01.07.2016, Європа

Питання ключових прав та свобод переміщених осіб і біженців є надзвичайно актуальним для теперішньої України, яка стикнулась з безпрецедентним у своїй історії потоком вимушено переселених осіб . Соціальні проблеми міграції та допомога ВПО – один з пріоритетів діяльності Карітасу України, принципом якого є допомагати всім потребуючим незалежно раси, статі, віку, політичних, релігійних переконань чи соціального статусу.

Як повноправний член Карітасу Європи, Карітас України підтримує позицію Карітасу Європи стосовно права біженців на притулок. Ця позиція викладена у Меморандумі, який висвітлює позицію всіх європейських організацій Карітасу стосовно біженців, що шукають притулку в Європі. Головна його ідея – признання того факту, що кожен біженець має свою унікальну причину покинути батьківщину, тому при прийнятті рішення щодо надання статусу слід брати до уваги індивідуальний підхід, а не пропагований нині принцип «безпечної країни походження».

У прес-релізі, випущеному з нагоди опублікування даного меморандуму наголошується, що Карітас Європа займає принципову позицію неприйняття ідеї врахування факту громадянства біженців як фільтру, який використовується для відхилення клопотання про надання притулку і закликає Європейський парламент, Європейську Комісію та країни-члени відмовитися від поняття «безпечної країни походження». Замість цього, Європа повинна захищати принцип індивідуального права на отримання притулку, як це передбачено в Конвенції ООН про статус біженців 1951 року.

27 червня, члени Комітету громадянських свобод Європарламенту проведуть голосування щодо звіту за пропозицією Європейської комісії щодо поправок до директиви, що регулює ці питання. «Ми закликаємо всіх членів парламенту засвідчити свою відданість основним цінностям ЄС і захищати у всіх людську гідність і права людини. У нашому програмному документі ми пояснюємо, чому поняття «безпечна країна походження» йде врозріз з Конвенцією ООН про статус біженців», ¬‒ зазначила Шеннон Пфохман, керівник департаменту політики та адвокації Карітасу Європа.

Конвенція про статус біженців 1951 року засвідчує, що питання біженців повинно розглядатись «без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси, релігії або країни походження», що означає, що біженці мають індивідуальне право вимагати притулку, яке не залежить від того, звідки вони прибули і до якої національності належать. Більшу того, деякі з країн, які досі включені у «безпечні списки» не відповідають Копенгагенським критеріям ЄС, які включають демократичні інститути, стабільність, верховенство закону і приєднання до основних міжнародних документів щодо прав людини. Як приклад Карітас Європи наводить країни Африки на південь від Сахари, біженці з яких, як правило, отримують наказ про депортацію після прибуття до ЄС. Разом з тим, ці люди мали кожен свою причину, аби шукати притулку в іншій країні і «безпечність» країни часто стає перешкодою присвоєнню статусу біженця. Карітас глибоко стурбований відновленням даного підходу.

Закликаючи до Європейський парламент відмовитися від концепції безпечних країн походження, Карітас Європа також закликає Європейську Комісію і держави-члени ЄС поставити основні цінності ЄС в центр їхньої роботи з питань міграції та надання притулку.

Ознайомитись з повним текстом Меморандуму можна на сайті Карітасу Європи. 

30.06.2016, Україна

У Карітасі України триває друга хвиля реєстрації на проект “Професія для нового життя. Індивідуальний грант на перепідготовку”, – для вимушених переселенців у Харкові, Запоріжжі, Краматорську, Слов’янську, а також у Дніпропетровську та Маріуполі це можливість пройти навчання, здобути професію та отримати необхідні навички для роботи в новій сфері діяльності. Перепідготовка передбачатиме різний термін навчання та різну спеціалізацію.

“Частина вимушених переселенців не може працевлаштуватись через те, що їх попередній професійний досвід не користується попитом на місцевому ринку праці, саме їм ми пропонуємо скористатися грантами на перепідготовку від Карітасу. Це шанс отримати затребувану професію задля подальшого працевлаштування, яке є важливою умовою для будування нової кар’єри на новому місті” – розповідає керівник проектів з працевлаштування Карітасу України, Наталя Малютіна.

Успіхи першої хвилі показали – грант може змінити відношення до переїзду, замотивувати знайти своє справжнє покликання та роботу, котра приноситиме справжнє задоволення. Історій успіху є безліч і ми хотіли б поділитись історіями Крістіни з Донецька та Сергія з Горлівки.

Крістіна має чимало професійних навичок – вміє встановлювати з клієнтами довірливий і продуктивний контакт, проводити облік та аналіз, організовувати робочі процеси, стежити за їх успішним проведенням, та при цьому завжди залишатися в чудовому настрої, повною сил і ділитися своїм настроєм з оточуючими. У Донецьку Крістіна багато років працювала товарознавцем – оцінка і прийом товарів, переоблік – це були основні обов’язки Крістіни. У роботі завжди було спілкування, в тому числі зі «складними» клієнтами: доводилося розв’язувати конфлікти, приймати відповідальні рішення. Поза тим вона дуже сімейна людина, чудова господиня, дружина і мама. Сім’я для неї є головною цінністю, при цьому вона здатна розвиватися і в професійній сфері.

Переїхавши до Харкова, Крістіна намагалася знайти роботу, але самостійний пошук не дав результатів, саме тому знайшла можливість пройти навчання і отримати знання в галузі бухгалтерії. Крістіна зацікавилася проектом з працевлаштування благодійного фонду Карітас та звернулась за допомогою. І вже через деякий час рекрутери підібрали вакансію, яка відповідала її навичкам та інтересам – зараз Крістіна працює менеджером з організації консультаційних послуг у навчальному центрі «Гравітація», де проходять освітні заняття для дітей. Серед обов’язків Крістіни: прийом заявок на участь у заняттях, організація тренінгів, робота з документами. Їй доводиться постійно спілкуватися з дітьми, що їй насправді до душі.

За освітою Сергій – автослюсар, працював слюсарем-механіком. У 2014 році під час бойових дій в Горлівці Сергій виїхав із сім’єю в пошуках місця, де б вони з дружиною мали можливість знайти відповідну роботу, а для маленької донечки – школу. Оформивши всі документи, чоловік зайнявся пошуком роботи, – сподівався влаштуватися зварювальником,опанувати нову професію та отримати досвід. Проте довго затриматись на новій роботі не вдалось – і Сергієві довелось знову шукати можливість реалізувати себе в професії зварювальника.

Пізніше Сергій дізнався про благодійний фонд Карітас, познайомився з рекрутерами, які побачили його непереборне прагнення знайти роботу. Через деякий час Сергію зателефонував рекрутер Карітас та повідомив про відкриту вакансію. Сергій не роздумуючи вирушив на співбесіду і успішно влаштувався на посаду зварювальника. Це робота, де він отримує не лише знання, досвід, а й підтримку дружнього колективу. Схоже, що це ті складові, які роблять людину успішною в своєму особистому і професійному розвитку. Сергій завжди вважав, що роботу людина повинна любити, і дійсно, улюблена робота дає енергію й сили на втілення нових ідей, реалізацію свого внутрішнього, закладеного в кожному потенціалу.

27.06.2016, Дрогобич

У Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» відкрилася виставка творчих робіт вихованців Центру для молоді з обмеженими можливостями «Дивовижні долоні», що працює при Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Виставка розміщена у двох залах і привертає увагу насамперед щирістю і теплом, яке випромінюють портрети авторів робіт, майстерно виконані відомим фотомитцем Ігорем Фецяком. На виставці представлені картини, вироби з бісеру та інші шедеври.

Впродовж чотирьох місяців в рамках арт-проекту «Створюймо зміни разом – творчі та відкриті» підопічні соціального центру для молоді з особливими потребами «Дивовижні долоні» займалися в художній майстерні. Виставка картин та удосконалення навичок малювання – видимі результати роботи. Найбільші плоди, впевнені організатори, це щирість і доброта, якої молодь з особливими потребами навчила всіх, хто брав у проекті участь.

«Результати занять в художній майстерні перевершили мої очікування, – розповідає Дарина Мисак-Ткач, художній керівник арт-проекту. – Зусилля, які я вклала в підопічних Карітасу, принесли не лише добрі мистецькі плоди. Я навчала молодь з особливими потребами малювати, вони ж вчили мене щирості і доброти. Зізнаюся, я просто летіла на кожне заняття, бо вони дарували мені крила».

«Коли до нас в майстерню приходила пані Дарина, то я відчував любов, а коли малював – радість, – ділиться враженнями Мирон Пігут, підопічний соціального центру. – Відкриття виставки надзвичайно урочистий момент для мене. Я хочу, щоб люди дивилися на наші картини і раділи від того, що ми такі творчі та відкриті.

«Коли ми формували цю виставку, то отримали величезне задоволення. – говорить Любов Васильків, працівник музею. – Адже картини такі ж світлі та радісні, як і підопічні «Дивовижних долонь». Попередні їх роботи були гарними, але ті, які представлені тут, перевершили всі наші очікування».

Сьогодні людям бракує автентичності та вміння говорити один одному приємні слова, вважає отець Ігор Швед, заступник директора Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. «Друзі з соціального центру Карітасу діляться з нами своєю справжністю, – додає отець Ігор. – Їх постава є відвертою і щирою. Ці почуття також проявляються в їх картинах та фотографіях».

«Я дуже вдячна друзям з майстерні за велику любов, яка є в них, – каже Людмила Смолень, координатор «Дивовижних долонь». – Їх талант полягає в тому, щоб зворушити наші серця. Я вірю, що відвідувачі виставки зможуть це відчути, змінитися, щоб стати більш люблячими і справжніми».

21.06.2016, Україна

З червня у Карітасі стартував ІІ етап проекту «Впровадження підходу «кейс-менеджмент» в роботі з ВПО», який реалізується за підтримки Програми розвитку ООН (в межах проекту «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні»). Проект реалізовується у Києві, Одесі, Краматорську, Дніпропетровську та Запоріжжі.

Метою проекту є сприяння забезпеченню комплексного реагування на проблеми та потреби ВПО шляхом впровадження інтегрованого підходу кейс-менеджменту в роботі державних і недержавних організацій, які надають послуги ВПО, а також створення робочих місць для кейс-менеджерів на базі таких організацій у п’яти областях України. «Важливою складовою проекту є залучення спеціаліста з метою лобіювання впровадження посади кейс-менеджера в міських адміністраціях або закупівлі соціальної послуги з кейс-менеджменту в неурядовому секторі», – зазначає соціальний працівник Карітасу Київ, Алла Кочубей.

Протягом часу реалізації проекту послуги з кейс-менеджменту отримають майже 500 родини з числа ВПО. Передбачається, що кожен кейс-менеджер буде супроводжувати щонайменше 15 родин ВПО протягом 5 місяців реалізації проекту. Наприкінці проекту про роботу з кожною родиною ВПО повинен бути підготовлений звіт і рекомендації щодо подальшого супроводу родин.

Основними цілями підходу “кейс-менеджмент” є:
– Розвиток у клієнтів можливостей та спроможності застосовувати різні підходи до вирішення проблем.
– Заохочення клієнтів до участі у житті громади, взаємодії з її членами.
– Налагодження зв’язків клієнтів з соціальними системами для отримання послуг та необхідних ресурсів.
– Отримання клієнтами знань й навичок для вирішення своїх проблем та задоволення потреб у майбутньому.

“Зараз дуже багато людей опинилися в кризовій ситуації і через це вони не знають що робити. Те, що здавалось би зробити простіше простого, їм дається з дуже великою напругою. Ось тут на допомогу приходить “кейс-менеджмент”. Після завершення роботи з клієнтом, він матиме всі необхідні навички для нормального існування в новому суспільстві, в нових обставинах. Тому, я вважаю, що саме зараз це дуже необхідна програма” – наголошує психолог Карітасу Одеса Олексій Тихолаз.

До участі в проекті можуть звертатися вимушені переселенці, що задовольнили свої базові потреби та мають два і більше проблемних запити, що передбачаютьі довгострокову роботу. Кейс-менеджмент внутрішньо переміщених осіб не передбачає надання матеріальної допомоги (грошової чи гуманітарної), а спрямований на соціальний супровід у адаптації до нових умов проживання.

Проект “Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні” реалізується ПРООН за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою.

16.06.2016, Київ

14 червня в Києві відбувся Форум «Соціальне служіння УГКЦ: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку». Метою форуму було проаналізувати і узагальнити весь досвід соціального служіння та використати його для опрацювання проекту стратегічного плану розвитку соціального служіння в УГКЦ, яке працює в таких напрямах як: допомога родинам в кризових обставинах, особам з функціональними обмеженнями, самотнім літнім людям, ув’язненим та людям без постійного місця проживання, вимушеним переселенцям, допомога дітям та молоді, охорона здоров’я та ін.

У форумі взяли участь близько 90 делегатів з різних структур та організацій Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють соціальне служіння. Зокрема – представники духовенства, чернечих згромаджень, Карітасу України та місцевих осередків Карітасу зі всієї України. 

Зі вступним словом на форумі виступив Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, під час якого наголосив, що соціальне служіння – це невід’ємна частина, осердя християнської духовності. Тому важливо проаналізувати сучасний стан соціального служіння в Україні та на всіх континентах і випрацювати спільний план руху вперед бодай на кілька років, адже дияконія буде основною темою обговорення на Синоді єпископів УГКЦ, що відбудеться у вересні у Львові. Також Глава УГКЦ нагородив патріаршими грамотами тих, які особливо відзначились у ділянці соціального служіння.

В свою чергу президент «Карітасу України» Андрій Васькович зазначив, що у соціальній роботі держава має керуватись принципами соціального вчення Церкви, а це – солідарність, субсидіарність, загальне благо і персоналізм.

Після пленарного засідання відбувалась активна праця у групах, де обговорювали такі теми як плекання духу жертовності, координацію, структуризацію, стандартизацію та професіоналізацію соціального служіння УГКЦ, роль УГКЦ у забезпеченні соціальної справедливості. Також кожний учасник форуму заповнив анкету, де виклав своє бачення викликів, проблем і потреб у соціальному служіння та запропонував свої думки щодо активізації та розвитку соціального служіння на особистому, парафіяльному, єпархіальному та загально церковному рівнях.

Наприкінці конференції підбили підсумки робочих груп, відзначивши потребу наступного формування механізмів комунікації, співпраці та координації діяльності широкого спектру місцевих соціальних ініціатив і проектів, які реалізуються під опікою УГКЦ для їх консолідації та підвищення ефективності праці.