01.12.14, США-Львівщина
У Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії вже стало доброю традицією приймати у себе іноземних волонтерів. Кожного року осередок запрошує десятки людей доброї волі для реалізації різних благодійних проектів, і цей рік не став винятком.
Зовсім нещодавно сюди завітала американська місіонерка Шевон Реган. З якою ми мали цікаву бесіду.

Шевон, розкажіть про себе, будь ласка: звідки Ви, хто за професією, з якої сім’ї?
– Я народилась у 1974 році у штаті Вірджинія, США. Працюю в американській армії як інженер, виконую також багато секретарської роботи. У мене двоє дітей: 20-річний син та 16-річна дочка. Я маю ірландське коріння.

Звідки дізнались про Карітас і чому вирішили приїхати у Дрогобич в якості волонтера?

– Про Карітас я дізналась від Юрія Волошина (примітка: один із волонтерів, який проживає в Америці, е має українське коріння). Саме він розповів мені про цю організацію і перше, чому я захотіла тут бути: тут не просто здійснюється соціальна робота чи реалізація певних грантів – тут є спільнота християн, які кваліфіковано і посвячено служать потребуючим людям.

Що для Вас означає слово «благодійність»?
– Я народилась у багатій, розвиненій країні. Там, де навіть найбідніші люди є багатшими аніж середній клас в Україні. Я вважаю себе достатньо заможною, бо у мене є все для комфортного життя: машина, дім, одяг та інші життєві зручності. Натомість я

розумію, що у світі є люди, котрі не мають бодай половини з того. Я не маю настільки багато грошей, щоб роздати їх всім навколо, проте у мене є достатньо часу, щоб віддати частинку себе іншим.

Я відклала усі свої заощадження та гроші для того, щоб мандрувати по світу, відкривати для себе невідомі землі та займатись благодійністю, проводити час з тим, хто цього потребує. Ще я дуже люблю дітей та підлітків, розмовляти з ними про все на світі, люблю вести розмову про Бога. Власне, тут в Україні ви дуже віруючі, тому атмосфера вашої країні мені дуже близька.

Які Ваші враження про Україну і зокрема про Дрогобич?
– Тут дуже гостинні, добрі люди, з ними дуже легко. У Карітасі поруч зі мною також живуть кримські татари, котрі є переселенцями. Саме вони часто мене супроводжують в супермаркет чи ще кудись, куди мені потрібно.

У вас кожен бажає розповісти мені щось про Україну та місто, а також навчити української мови. Дуже комфортно перебувати в такій країні, коли люди намагаються попіклуватись про тебе. Щодо Дрогобича, то мені дуже подобаються такі справжні і прості речі, як ринок, чи церкви, чи просто вулиці. Але найважливіша ваша справжність – це, звісно, події, що охопили цьогоріч Україну. Захоплююсь мужністю, братерством, відкритістю ваших співгромадян.

Про що Ви мрієте та які плани на найближче майбутнє?
– Колись я мріла мати щасливу сім’ю, народити дітей та виховати їх. Зараз вона здійснилась, тому я в пошуках нової мрії. І в деякій мірі це є причиною того, що я зараз тут в Україні, – бо моя мрія пов’язана з тим, щоб допомагати людям.

Роблячи волонтерську місію, я хочу докласти зусиль для того, щоб коли я постану перед Богом і він спитає мене: «Що ти зробила доброго?», я відповім: «Можливо, я не перемогла у перегонах життя, проте я старалась з усіх сил, допомагаючи потребуючим».

Надалі я маю намір поїхати в Африку в Уганду у січні 2015 і саме там відкрити сиротинець, а також церкву. Окрім цього, можливо, я ще повернусь в Україну – для мене це буде велика радість!

24.11.14, Київ
З середини жовтня до кінця листопада вдалося досягнути чималих результатів: 555 осіб з числа вимушених переселенців були зареєстровані в рамках проекту, з них 110 вже отримали кошти для покриття витрат на оренду житла, 150 осіб – грошову допомогу на покупку продуктів харчування, ще 444 особи отримали допомогу гуманітарними речами, одягом, взуттям тощо.

о. Роман Сиротич, директор місцевого Карітасу, повідомляє: «Ми тісно співпрацюємо з державними органами та іншими фондами і організаціями, щоби надати допомогу якомога більшій кількості потребуючих осіб. Адже проблема переселенців абсолютно не подолана ні зараз, і не буде врегульована навіть за півроку чи рік. Потрібно виробити ефективний та далекоглядний підхід – враховуючи фактор виховання дітей, опіки людьми похилого віку, інтеграції молоді, догляду за важкохворими. Не просто роздати одяг чи оплатити якийсь час житло, а зрозуміти спектр потреб людей і що важливо: дати потребуючим можливість і розуміння, як ці потреби самостійно задовільнити».

В умовах військових дій на сході України кількість переселенців невпинно зростає. Станом на 28 листопада за даними ООН кількість вимушено переселених в Україні сягає понад 490 тис. осіб, ще 545 тис. стали біженцями.

«Коли я дізналася про надання допомоги Карітасом, то одразу зателефонувала за більш детальною інформацією і отримала вичерпну відповідь. Згодом зібрала відповідні документи і приїхала до офісу Карітасу Київ. Я була вражена теплим прийомом та увагою, з якою мене вислухали. Оформлення документів було дуже швидким, працівники проекту також запропонували скористуватися гуманітарним одягом. Я та моя родина надзвичайно вдячні за допомогу і бажаємо подальшого натхнення тим, хто займається цією великою справою!», – каже Юлія, самотня мати трьох дітей, переселенка зі сходу України.

Проект «Допомога вимушено переселеним зі сходу України та Криму» Карітасу України фінансується донорами з Німеччини та реалізується в 9 містах України: у Києві, Одесі, Харкові, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі. Проект спрямований на надання допомоги найбільш незахищеним верствам населення, що виїхали з територій дії АТО та Криму: інваліди, пенсіонери, самотні матері та багатодітні сім’ї мають змогу протягом п’яти місяців отримувати фінансову допомогу та підтримку.

«Найважче в допомозі, яку ми надаємо це те, що ми просто не маємо можливості допомогти матеріально усім людям, що до нас численно звертаються. Кожна така людина – це окрема історія і, як правило, ця історія наповнена гіркоти поневірянь та горя. Від держави такі люди отримують мізерну допомогу, а вижити, коли ти втратив власне житло, роботу чи навіть членів сім’ї, погодьтесь, зовсім нелегко.

Тому ми кожного дня приймаємо та надаємо людям різносторонню допомогу. Крім матеріальної допомоги, стараємось вислухати кожного та поділитися із людьми теплом людяності. Саме за таке тепле відношення ми частіше чуємо слова подяки, аніж за матеріальну допомогу», – переконана Алла Кочубей, соціальна працівниця місцевого Карітасу.

17.11.14, Львівщина
Нещодавно у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ пройшов черговий тренінг-навчання для працівників реабілітаційних центрів. Загалом курс навчання відбувався кожного місяця протягом трьох днів впродовж цього року. Його організували провідні фахівці-психологи з Польщі.

Вишкіл мав на меті допомогти тим, хто працює з з нарко- та алко- узалежними особами у їх професійні кваліфікації, обміну досвідом між собою, психологічному розвантаженню. На цьому етапі навчання слухачі й усі учасники вишоклу ознайомилися із сутністю, психологічним, соціальним та духовним аспектами узалежнення та співузалежнення, вивчили теоретичні основи допомоги залежним за методом Духовної терапії, отримали навики консультування. Навчання проходило у двох формах: практичному та теоритичному.

Згідно даних, які оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я, Україна ─ на 5 місці у світі за рівнем вживання алкоголю на душу населення. Майже 40% українських підлітків віком 14-18 років регулярно вживають спиртні напої і, власне, за даними ВООЗ Україна посідає перше місце у світі за рівнем дитячого алкоголізму. Назагал від зловживання спиртним гине більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу і воєн.

У місцевості Бидгош, що у Польщі, на 350.000 населення припадає 30 реабілітаційних центрів тільки у проблемах залежності. Польські громадяни мають безкоштовне медичне страхування лікування від алко- та наркозалежності, – розповіли тренери пан Вітек і пан Юзуф. Вони працюють у сфері соціального служіння людям із різними формами залежності вже понад 30 років. Свої власні реабілітаційні центри для осіб, котрі страждають від наркотичної, алкоголічної та ігрової залежності вони вдосконалюють та розвивають з кожним роком для того, щоб залежні особи не відчували себе відкинутими суспільством та навколишнім середовищем.

«Для мене це був дуже цінний і потрібний досвід. Стало цінним відкритям для мене практика «подвійного діагнозу»: стан людини, коли вона страждає від хвороби шизофренії та наркотичної залежності. Раніше я ніколи не практикував цього в «Назареті». Але після курсу навчання я вирішив, що запроваджуватиму цю практику обов’язково!», – розповідає Данило Федосов, директор РЦ «Назарет» місцевого Карітасу.

Всього у навчанні-тренінгу взяли участь понад 30 осіб з різних міст України, в тому числі з Дрогобича, Львова, Києва, Сум та інших. Серед учасників навчань були представники найрізноманітніших професій: психологи, лікарі, педагоги, священики та навіть монахині, також працівники реабілітаційних центрів «Назарет» і «Дорога» зі Львова, викладачі Українського Католицького Університету та інші.

Ініціатором такого курсу навчання по роботі з узалежненими людьми став Карітас у Дрогобичі. Ще в 2004 році саме його працівники заснували реабілітаційний центр «Назарет». В осередок приймають чоловіків віком від 18 до 55 років, незалежно від національного чи соціального походження, віросповідання. Термін перебування в реабілітаційному центрі становить щонайменше 12 місяців. Середня кількість людей на реабілітації становить 20-30 осіб.

Польські колеги дуже сподіваються, що на Україну чекають незабаром великі зміни і, зокрема, у такій болючій сфері як боротьба із алкоголізмом та наркоманією. Планується, що у майбутньому такі навчання будуть продовжуватися і тісна співпраця буде відмінно налагоджена. Польські партнери навчальних центрів готові всіляко допомагати, проводити міждержавні обміни досвідом з Карітасом та його партнерами, ділитись цінним досвідом з нашими спеціалістами.

10.11.2014, Коломия
Опіку вимушеними переселенцями в місцевому Карітасі координує Олена Должикова. Ця тема їй добре відома, адже кілька тижнів тому жінка сама як переселенка приїхала у Коломию. Тепер вона співробітниця Карітасу – допомагає людям, які у пошуках миру та кращої долі втекли від війни.

«У цих людей дуже велика психологічна травма, тому що вони бачили власними очима, як проходять бойові дії, як вбивають людей. В першу чергу з ними працює психолог, а вже потім ми надаємо допомогу, яку можемо. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, самотні матері, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери», – розповідає Олена.

Її рідне місто – Антрацит, що на Луганщині. Свій дім і роботу вона покинула ще в серпні, після першого авіаудару. Донедавна Олена мешкала у Харкові, тепер вона в Коломиї живе у друзів. Найближчим часом планує винаймати квартиру. Добре, хоч із роботою поталанило – ділиться переселенка: «Як і всі вимушені переселенці, я прийшла зареєструватися у Карітасі. Потім розпитала за роботу, тому що я в Антрациті також працювала у центрі, який займався допомогою. Ми з Сергієм (примітка: директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії) переговорили і він погодився взяти мене на роботу. Мені дуже тут подобається, дуже гарний колектив.

Безпосередньо зараз я займаюсь збором коштів для переселенців. Ми готуємо благодійні акції, спеціальні листи і через телебачення звертаємось до небайдужих людей за допомогою».

Робота Карітасу у Коломиї по допомозі внутрішньо переміщеним особам розпочалась у травні. Для людей, які приїхали з Донецької, Луганської областей та Криму тут шукають помешкання, у окремих випадках оплачують квартплату, комунальні послуги, дають продуктові пакети. Чи не найбільше проблем з працевлаштуванням переселенців. Також зараз є велика потреба у продуктах харчування, засобах гігієни та теплому одязі.

240 сімей, а це більше тисячі осіб, уже отримують посильну допомогу від місцевого Карітасу. Приблизно така ж кількість чекає своєї черги. Основні донори проекту – німецький Карітас, та не менший вклад роблять і місцеві меценати. «Нам потрібно зараз одягнути понад 800 переселенців – тому дуже потрібна всіляка допомога небайдужих людей, щоби забезпечити теплим одягом дітей та жінок, які опинились у важких життєвих умовах», – зазначає Олена Должикова.

Назагал Карітас України охоплює зараз роботу 9 регіональних центрів по опіці вимушеними переселенцями: у Києві, Одесі, Харкові, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі. Станом на кінець листопада працівники Карітасу надали і надають допомогу для майже 5000 переселенців.

Ціллю такої діяльності працівників Карітасу України є:
• задоволення базових потреб вимушених переселенців (продукти харчування, одяг і взуття, гігієнічні пакети, також проживання, транспортні послуги);
• забезпечення юридичної допомоги (консультування і супровід у виробленні документів) та соціальним супроводом (сприяння адаптації, допомога у пошуку працевлаштування);
• психологічна підтримка і консультування для уразливих, постраждалих від конфлікту вимушених переселенців (включає первинну діагностику, групову та індивідуальну роботу з дітьми і дорослими).

Працівники Карітасу не дублюють послуг, які надають інші організації, служби, ініціативи – натомість співпрацюють і об’єднуються задля оптимальної допомоги вимушеним переселенцями з Криму та східних областей України. Наша мета: допомогти кожному знайти способи облаштувати своє життя у нових умовах.

03.11.2014, Львів
Днями у львівському Карітасі відбулась дитяча мистецька акція на підтримку українських військових. Вихованці малювали малюнки та писали листи воїнам, котрі зараз на сході України. Працівники Карітасу у такий спосіб хочуть зігріти та підтримати військових, передавши їм теплі дитячі слова та ілюстрації. Малюнки з побажаннями відправлять солдатам з батальйону «Айдар».

Жовто-блакитні та червоно-чорні прапори, будинки, які символізують повернення додому, та мирне сонячне небо – основні елементи дитячих малюнків.

Воїнам юні вихованці найбільше зичать перемоги та просять солдат повернутися живими. Також бажають і здоров’я – переживають, щоб військові не хворіли взимку.

«За те, що вони захищають Україну, ми тут мирно живемо», – розповідає юний Богдан.Хлопцю лише 10 років, але він вже розуміє, що українські військові захищають жителів України, ведучи боротьбу проти агресора. Ось що пише хлопець на звороті свого малюнку: «…ти захищаєш наше мирне небо і не даєш, щоб ми були під російською окупацією. Ми вас не забудемо, солдати України!».

12-річний Андрій каже, що якби був старший, то їхав би захищати Україну. Переживає, що скоро прийде зима і солдати мерзнутимуть, тому бажає їм швидко приїхати додому. Поруч із серцем, забарвленим у жовто-блакитний колір хлопець старанно виводить звернення солдатам:
«Ми вам побажаємо, щоб ви перемогли, наші герої,
щоб ви не замерзли, щоб приїхали додому,
щоб ваші батьки від злагоди та щастя поцілували
і сказали: «Герой мій»».

«Я знаю, що в зоні АТО дуже зимно, але мій лист вас зігріє. Ви переможете і буде мир», – пише дівчинка Мар’яна. На її малюнку чорні птахи відлітають, а синьо-жовті прилітають. Перші означають зло, а другі – добро. Окрім перемоги добра, Мар’яна хоче, щоб Крим знову був Україною: «Я звикла до того, що Крим є український».

Ксеня, якій лише 8 років, малює великий будинок. «Це такий будинок, щоб українські військові сховалися від росіян», – сором’язливо пояснює дівчинка. Каріна ж називає солдат, які воюють на Сході найкращими українцями. Вона спеціально для військових написала вірш:
«Приїхали ви вже додому,
батьки зустріли з пирогами,
щиро обіймали, і в щічку цілували,
плакали, ласкали, з перемогою вітали.
З любов’ю борщик готували,
на стіл накладали, пончики поїдали,
українські діти цілували, дякували і помагали,
друзі всі вітали, героями називали».

Малювати малюнки та писати теплі слова маленьким користувачам дитячого соціального центру Карітасу допомагає соціальний педагог Юлія. Під час таких акцій дітей вчать дарувати добро іншим людям. Юля розповідає, що окрім сьогоднішнього заходу, щоби виховувати патріотизм та любов до України для дітей проводять також різні козацькі забави, вчать українських пісень, спільно досліджують історію України, проводять акції, присвячені річницям Голодомору, вивчають гімн України.

Молодіжний соціальний центр Карітасу Львів УГКЦ є місцем зустрічі дітей та молоді з сімей, які опинились в складних життєвих обставинах. Юні підопічні мають змогу не лише отримувати від місцевого Карітасу соціальну допомогу, а й всесторонньо розвиватись: засвоїти основи інформатики, грати у футбол і настільний теніс, навчитись їздити на велосипедах, брати участь у веломандрівках, побувати в цікавих місцях тутешнього регіону, відвідувати музеї та театри, організовувати спеціальні свята тощо.

27.10.2014, Івано-Франківськ
Івано-Франківський Карітас реалізовує кілька медико-соціальних програм, які передбачають догляд та підтримку для важкохворих людей. Останні три роки наші місцеві працівники допомагають більш як 135 пацієнтам міста та області. Для забезпечення надання комплексу послуг паліативної допомоги*, працюють три мобільні виїздні бригади у складі лікаря, медичної сестри, психолога або духівника. Завдяки цьому можна адекватно оцінити потреби хворої людини, скласти план медичної, соціальної допомоги та духовно- психологічної підтримки важкохворим та їхнім родичам.

Нещодавно задля привернення уваги місцевої громади до проблем і потреб паліативних хворих місцевий Карітас організував інформаційну акцію. Жителям міста та гостям обласного центру була надана інформація про можливості отримання допомоги в Карітасі, а також інформація про лікувальні заклади, які працюють в галузі надання паліативної опіки.

Усім бажаючим надавалися безкоштовні послуги вимірювання артеріального тиску та рівня цукру в крові, консультації лікарів-терапевтів з питань лікування та профілактики розвитку ускладнень різних захворювань. Медико-соціальні працівники надавали інформацію про діяльність Карітасу та можливість отримання різноманітної допомоги та підтримки як важко хворих, так і їхніх родичів.

Щороку в Україні паліативної допомоги потребують понад 600 тис. невиліковних хворих – це онкохворі, люди похилого віку, хворі на ВІЛ/СНІД, цукровий діабет, туберкульоз та інші термінальні хвороби. За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 1000 ліжок для паліативних хворих на 1 млн. населення. За експертними даними, станом на початок 2013 р. в Україні існувало лише 10 хоспісів, а також 15 спеціалізованих паліативних відділень з сукупною кількістю близько 850 ліжок для обслуговування паліативних хворих при мінімальній потребі у 4500 стаціонарних ліжок.

В Україні паліативна допомога, як підхід, що дозволяє покращити якість життя пацієнтів з невиліковними захворюванням, почав розвиватися лише з кінця 90-х років XX століття. У цей час були відкриті перші українські хоспіси – в 1996 році у м. Львів, в 1997 – в м. Івано-Франківськ, і донині ці хоспіси залишаються провідними установами з надання стаціонарної та амбулаторної паліативної допомоги населенню. Окрім того, в Україні практично відсутня розгалужена система догляду невиліковно хворих пацієнтів вдома, хоча, за статистикою МОЗ, більшість з паліативних пацієнтів помирає саме вдома.

За таких умов особливо цінною є програма Карітасу України «Домашня опіка», яка впродовж останніх 13 років на базі організацій у 8 областях України забезпечила опіку для більш як 7 тисяч людей похилого віку, інвалідів, людей, які живуть з ВІЛСНІДом, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги.

Працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, окрім кваліфікованої медичної та духовної допомоги, консультацій з приводу полегшення болю, усунення важких симптомів захворювання, профілактики вторинних захворювань, надають також підопічним матеріальну допомогу у вигляді медикаментів, засобів догляду, продуктових наборів та засобів особистої гігієни. Такий підхід, підтримка та постійна увага до підопічного та його родичів вселяє надію у завтрашній день, зберігає віру у свої сили та, загалом, сприяє наповненню життя змістом та сенсом.

* Паліативна допомога (від фр. palliatif від лат. pallium — покривало, плащ) — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки.

20.10.2014, Тернопіль
Нещодавно тернопільський Карітас організував для дітей із багатодітних, малозабезпечених та кризових родин спортивно-патріотичні «Козацькі забави». 15-ро дітей мали змогу показати свою спритність, мужність, швидкість та кмітливість. Команди наввипередки змагалися одна з одною, щоби довести не просто свою першість, а і вміння змагатись командно.

Мета акції – привернути увагу до славного минулого нашої країни, пов’язаного з українським козацтвом та заохотити дітей до здорового способу життя. Дба
ти про своє здоров’я і знаходити альтернативи для проведення вільного часу – одні з головних завдань при роботі із кризовими підлітками у місцевому Карітасі.

«Беручи участь в даних заходах, спершу діти головною ціллю вважають отримати приз за першість. І вже згодом розуміють, що позитивні емоції, азарт, дружба, весело проведений час бувають значно важливішими подарунками, аніж щось матеріальне.

Підлітки зазвичай перебувають у пошуку за гострими емоціями та враженнями, саме тому вважаємо за необхідне показати їм різноманітні шляхи, як можна у конструктивний спосіб досягнути даних відчуттів. Поїздки, конкурси, змагання, творчі вечори та багато інших заходів, – які ми щораз організовуємо для них, – допомагають дітям проявити себе, збагатити свій внутрішній світ, відкрити для себе нові можливості», – розповідає Наталя Коцюба, місцевий координатор роботи з дітьми і молоддю.

Також небайдужим є місцевий Карітас і до переселенців зі сходу України та Криму. В міру можливих ресурсів вимушеним переселенцям надається допомога у вигляді продуктів харчування, одягу, медикаментів, соціальної та психологічної підтримки.

Багато громадських організацій міста теж долучаються до такої справи. Зокрема, днями тернопільський Карітас,Управління освіти і науки Тернопільської міської ради та ГО «Молодіжний центр розвитку «МІСТ» провели акцію «Дружнє місто» для дітей, які приїхали з Донеччини, Луганщини, Криму. Також на захід запросили дітей з Тернопільщини, батьки яких перебувають зараз в зоні АТО. Під час акції переселенців знайомили з історією міста у формі квесту, забавляли, розважали, намагались познайомитись і стоваришуватись. А батьки тим часом виготовляли обереги для дітей.

В акції взяли участь майже 100 дітей. Діти відвідали Тернопільський замок, Домініканський костел, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів та бібліотеку-музей «Літературне Тернопілля». У місцевому Карітасі переконані, що таке цікаве і пізнавальне дозвілля для дітей та їх батьків ствоює можливості спілкування, взаємопідтримки, обміну інформацією про громадські об’єднання міста, куди сім’ї можуть звертатися, та про допомогу, яку вони можуть отримати.

«В нашому Карітасі із дітьми з проблематичних родин виділилась в окрему ланку діяльності ще у 1999 році і розпочалась вона з надання матеріальної допомоги дітям-сиротам, дітям з кризових багатодітних і малозабезпечених родин. Вже згодом ця діяльність включала і організацію їхнього дозвілля у вигляді літніх таборів. Ще пізніше було організовано мобільну роботу з дітьми і молоддю безпосередньо на вулиці.

Сьогодні місцевий Карітас високоякісно і комплексно опікується загалом 91 потребуючою сім’єю і понад 200 дітьми і молоддю. Ми надаємо їм медичну, психологічну, інформаційну та юридичну допомогу і захист. Окрім забезпечення базових потреб, велику увагу приділяємо духовному, креативному та психо-соціальному розвитку. У цьому році, звісно, всіма можливими способами і силами працюємо з вимушеними переселенцями, дітьми постраждалих і померлих під час подій Євромайдану та конфлікту на сході нашої країни», – каже Наталя Коцюба.

15.10.2014, Івано-Франківщина
Івано-Франківський Карітас та інші 8 спеціалізованих центрів у Києві, Одесі, Харкові, Львові, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі продовжують опікуватися малозабезпеченими вимушеними переселенцями з Криму та сходу України. Близько 3000 людей перебувають під постійною опікою місцевих Карітасів з травня. А з настанням холодів дедалі більше родин із дітьми просять допомогти придбати теплий одяг та взуття.

Саме тому Карітас Івано-Франківськ УГКЦ нещодавно віднайшов та реалізував партію допомоги на суму 42.050 гривень. В першу чергу допомогу виділили багатодітним родинам та неповним сім’ям з числа переселенців: за фінансової допомоги Міжнародної організації з міграції вдалося закупити новий одяг та взуття для 58 дітей з Криму та сходу України.

“Ми дуже вдячні нашим жертводавцям і також працівникам Карітасу, які працюють для того, щоб допомогти переселенцям. Іде зима, а вони з дому поїхали, не збираючись у довгу подорож — хто що мав при собі. Більшість ж і не думала, що покидають дім на такий тривалий період часу. І що важко особливо: ніхто досі не розуміє, скільки триватиме цей жах.

Тому робимо усе можливе, щоб дати можливість людям пережити ці страшні часи, коли їм довелося залишити свої домівки. Щоб не говорили про переселенців (бо ми сьогодні чуємо різне), людина повинна давати, допомогати і робити щасливими інших людей. Це нікуди безслідно не зникне”, — зауважує о. Володимир Чорній, директор івано-франківського Карітасу.

Ельвіра, яка залишила рідний дім у Сімферополі і приїхала до Франківська з чоловіком та 4 дітьми, каже, що збиралися в дорогу дуже швидко. Про теплі речі тоді весною взагалі не подумали, бо мали надію повернутися додому невдовзі. “Зараз розуміємо, що повернутися найближчим часом не вдасться. Дуже вдячні Карітасу, який допомагає нам продуктами, дитячим харчуванням. Коли донька тут лягала на операцію в лікарню, нам придбали медикаменти. А тепер допомогли теплим одягом та взуттям. Чоловік влаштувався водієм на Харчосмаковій фабриці, зарплата невелика і ми майже всю її віддаємо за оренду житла, щоби вдягнути дітей. Тому власними силами дуже складно вижити”, — розповідає переселенка з Криму.

Підхід Карітасу України до опіки переселенцями є індивідуальним і передбачає скурпульозну оцінку їх потреб. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери. Працівники Карітасу не дублюють послуг, які надають інші організації, служби, ініціативи – натомість ми співпрацюємо і об’єднуємось заради оптимальної допомоги вимушеним переселенцям. Ціллю є допомогти кожному знайти способи облаштувати своє життя у нових умовах.

Місцевий Карітас впродовж останніх півроку забезпечує переселених осіб продуктовими (в тому числі дитячим харчуванням) та гігієнічними наборами, частково оплачує їхнє проживання, якщо вони в крихових ситуаціях, сім’ям із школярами допоміг відповідним приладдям. А зараз найважливішим є пошук ресурсів на придбання теплого одягу і взуття.

Відтак Карітас Івано-Франківськ УГКЦ просить матеріальної та фінансової допомоги в усіх, хто може відгукнутись. Звертатись:
вул. Крихівецька, 102
76000 с. Крихівці, м. Івано-Франківськ
тел.: +38 (0342) 77 99 89
e-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net

10.10.2014, Волинська область
Волинський Карітас впродовж 2 років опікується десятками жертв тоталітарних режимів. Для таких людей організовуютьсяспеціальні зустрічі, гуртки, дискусійні клуби, культурно-просвітницькі заходи, екскурсії, заняття лікувальної фізкультури. Загалом така діяльність об’єднує довкола себе, окрім працівників місцевого Карітасу, 70 жертв тоталітарних режимів, 13 волонтерів похилого віку і ще 10 молодих волонтерів. 

Підопічні жертви тоталітарних режимів отримуютьсоціально-побутову, інформаційну, гуманітарну, соціально-психологічну, інформаційну та правову види допомоги. Чимала кількість учасників осередку стали завдяки відвідинам центру «Довіра» більш розкутими, зайняли активну життєву позицію, отримали бажання приймати участь у заходах, екскурсіях – відтак розширилося їх коло знайомств, життя стало цікавішим і насиченішим. Велика частина підопічних зуміла останнім часом налагодили свої відносини з родичами, вони стали менше хворіти і повірили у власні сили, особисту значимість.

Що значимо – місцевому Карітасу вдалось допомогтипотребуючим учасникам центру «Довіра» для жертв тоталітарних режимів покращити свій матеріальний стан завдяки отриманню гуманітарної допомоги, надати допомогу по прибиранню житла, придбанню продуктів, виконанні процедур особистої гігієни, забезпечити правову підтримку і захист, консультації з боку різноманітних державних служб.

Сім’ю 78-річної Ганни Михайлівни однієї зимової ночі в грудні 1947-го НКВДисти завантажили в товарний потяг і впродовж 3-ох тижнів везли їх на Сибір (Росія). Діти хотіли їсти, але не було що. Почали приходити місцеві люди і зі своєї доброї волі кидали хліб у вагони, бажаючи врятувати людей, що у вагонах, від смерті. Від жахливих несприятливих умов діти помирали прямо у вагонах, а їх трупи скидали на кожній найближчій станції.

11-річна Ганна дуже добре запам’ятала, як перед тим радянські окупанти вояки жорстоко вбили  її батька за участь в УПА, як було спалено місцеву школу, пограбовано господарства в селі. Чимало болю, зневіри, розчарування, образи затаїла юна доля.

Після приїзду в Сибір, ослаблені і неакліматизовані до значних морозів діти часто  хворіли. Матір не мала постійної роботи, через що регулярно жебракували.  Повернутися до рідної України вдалось лиш через 23 роки, абсолютно зневірившись у людській доброті, соціальній справедливості і праві на гідне життя.

Сьогодні  Ганна Михайлівна вдячна долі, що може жити на рідній землі, спілкуватись із рідними та однолітками, передавати життєвий досвід, зокрема, завдяки роботі місцевого Карітасу.

«За час діяльності центру «Довіра» нам вдалося привернути увагу суспільства до проблем і потреб жертв тоталітарних режимів завдяки співпраці зі ЗМІ, організації спеціальних тренінгів, публічних заходів та інтеграційних зустрічей спільно з молоддю і дітьми. Інтереси людей похилого віку були представлені у державних органах влади та інших громадських організаціях. Також робота цього проекту посприяла розвитку волонтерського руху серед ветеранів та інших пенсіонерів шляхом організації груп взаємодопомоги», – розповідає Вікторія Скриннікова, координаторка центру «Довіра».

Після 2 років долучення до роботи центру «Довіра» половина учасників – 35 осіб – виявили бажання займатися патріотичним вихованням молоді, проводити з ними зустрічі у навчальних закладах, ділитися своїм багатим життєвим досвідом. Це є визначальним і для роботи Карітасу Волинь: посприяти діалогу поколінь, самоорганізації місцевої громади, опіці над людьми похилого віку.

06.10.2014, Львівщина
Центр соціальної та психологічної допомоги дітям і молоді з труднощами у навчанні та соціалізації «Разом Сильніші» при Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії діє з 2013 року. На базі центру забезпечується підопічним, зокрема, матеріальна і  психологічна підтримка, діє школа англійської мови для дітей молодшого шкільного віку, а також гурток ручної праці від Палацу дитячої та юнацької творчості.

Діти з радістю  відвідують соціальний центр Карітасу, оскільки тут їм надають допомогу у виконанні домашніх завдань, організовують дозвілля, екскурсії, табори, походи у музеї, театри, кіно, аквапарки, різного роду заняття та гуртки. Також тут вони знаходять нових друзів і весело проводять час. Загалом за період діяльності  осередку понад 200 дітей та їх сім’ї змогли отримати  психологічну і матеріальну підтримку місцевого Карітасу.

8-річний Віталік із неблагополучної сім’ї ділиться враженнями: «Я і моя сестричка Мартуся ходимо сюди щодня. Тут ми усі разом робимо уроки та різні вироби власними руками. Я мрію, щоб завжди приходити сюди – мені тут дуже подобається!».

У будівлі дрогобицького Карітасу щоденно проводяться найрізноманітніші соціальні акції для юних хлопчиків і дівчаток.  Це переважно діти у віці від 7-10 років з неблагополучних сімей, сироти чи напівсироти або ті, батьки яких вимушено поїхали за кордон. У центр «Разом Сильніші» їх привели опікуни чи батьки.

За період центру існування було організовано наступні благодійні акції:

• «Шкільний Портфелик» (допомогу отримало 300 дітей з неблагополучних сімей);
• «Допоможи іншому» (зібрано гуманітарну допомогу для дітей на 1 т.);
• «Лист до святого Миколая» (реалізувалось 350 дитячих бажань та мрій як підопічних з центру «Разом Сильніші», так і  дітей з соціально незахищених і неблагополучних сімей);
• «Вертеп» (відвідини десятків літніх, самотніх людей, шкіл-інтернатів та дитячих лікарень);
• «Літні табори» (250 дітей взяли участь у відпочинку за кордоном).

«Допомагати потребуючим діткам та робити їх щасливими, реалізовувати їхні маленькі мрії та бажання – це, мабуть,одна з найприємніших справ на землі. Бачачи їх щасливі обличчя та посмішки, хочеться щоразу більше й більше дарувати їм тепла та підтримки. Тому й також за останні 2 роки центр забезпечує обідами 25 дітей щоденно. 7 сімей змогли з нашою допомогою знайти донорів, що допомагають їм у складній ситуації. 1 сім’я стала учасником ток-шоу на телеканалі «Інтер» та змогла реалізувати мрію дитини.

Поєднувати корисне з приємним, навчати та вселяти любов до ближнього, навчатись та підкорювати нові горизонти – ось що є головним для працівників  та волонтерів нашого Карітасу», – розповідає Наталя Голинська, адміністративний директор місцевого Карітасу  Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.