В Івано-Франківську знають, як арт-технології можуть стати на заваді торгівлі людьми

05.04.12
Наприкінці березня на базі Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ відбувся навчальний семінар «Сучасні арт-технології – ефективні форми соціальної роботи в галузі попередження торгівлі людьми» для педагогічних працівників – соціальних педагогів, практичних психологів, педагогів організаторів, вихователів. Під час семінару педагогічні працівники, які задіяні у навчально-виховний процесі освіти в школах-інтернатах Івано-Франківської області, систематизували свої знання та досвід з впровадження aрт-технологій в навчально-виховний процес.

25 учасників навчального семінару отримали вичерпну інформацію про сучасні Арт-технології, зокрема:
– медіа-технології (фотофільми, відеоролики, соціальна реклама, Інтернет-проекти, теле-, радіоефіри);
– прикладні технології (кола жування, інсталяція, масштабування);
– технології організації масових заходів (вуличні акції, квести, флешмоби, фестивалі);
– технології інтерактиву та соціального театру (форум-театр, соціальні мініатюри, театральні проекти, вуличні дійства) та інші.

«Основне завдання, що Карітас ставить перед собою, – це підвищення рівня усвідомленості проблеми торгівлі людьми серед дітей і особливо серед тих, які перебувають в складних життєвих ситуаціях. Адже вони знаходяться у інформаційно-залежному середовищі і таким чином є найбільш вразливими до вербування з метою торгівлі людьми.

Специфіка роботи з учнівською та студентською молоддю змушує нас шукати ефективних та дієвих методів донесення важливої інформації до дітей. Проводячи інформаційні бесіди, лекції, тренінги, переглядаючи кінофільми, ми не завжди досягаємо ефективності у своїй роботі. Сучасна молодь спонукає нас до пошуку нових методів донесення інформації про проблему, в яких би вони безпосередньо приймали активну участь. Одним із таких різновидів є застосування новітніх арт-технологій в соціальній роботі. Педагогічні працівники мали можливість відчути себе сценаристом, режисером, ведучим в процесі створення вистави форум-театру», – розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу.

«Я працюю психологом в Івано-Франківському ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей. Коли я отримала запрошення до участі в семінарі, то ніяк не могла зрозуміти, яки мчином я зможу використати арт-технології у своїй роботі. Але впродовж 2 днів завдяки семінару я отримала знання про цікавий інструмент соціальної роботи, який можна використовувати у психології також. Адже попередження злочинів торгівлі людьми серед дітей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, неможливе без пихологічного комфорту представників цієї цільової групи. Психологічно врівноваженою особистістю неможливо маніпулювати!», – каже п. Люба Кирилецька.

Навчальний семінар «Сучасні Арт-технології – ефективні форми соціальної роботи в галузі попередження торгівлі людьми» відбувається в рамках проекту «Ми маємо право знати більше», який буде впроваджуватися в Івано-Франківському регіоні протягом 11 місяців за фінансової підтримки Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні.

Робота анімаційної ферми Карітасу в Коломиї набирає обертів

04.04.12
Восени минулого року Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії наважився на досить амбітний та унікальний проект ? неподалік Коломиї, в селі П’ядики, що на Івано-Франківщині, відкрили анімаційну ферму «Ковчег». Її основною ціллю є реабілітація дітей з відхиленнями в психічному та фізичному розвитку, відродження давніх вівчарських традицій та забезпечення сімейного відпочинку. Засновники ферми кажуть, що вона єдина в Україні. Фінансово допомагали коломиянам чеські партнери з містечка Оломоуц.

«Лікування тваринами вже стало звичайною практикою в медицині. Визнаними «лікарями» вважають коней, дельфінів, кішок, бджіл. Чому б до цього списку не додати овець? Тим більше, що вже є перші теорії та практичні висновки про їх корисний вплив на здоровя людини. Для карпатського регіону вівця є звичною твариною, тут людину і вівцю пов’язує багатовікова історія. Проте протягом останнього століття поголів’я цих звірів значно скоротилося, а на Коломийщині й зовсім їх не стало. Тому Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії вирішив змінити цю ситуацію», ? каже Сергій Трифяк, директор місцевого Карітасу.

Першими мешканцями на анімаційній фермі «Ковчег» стали вівці, а згодом в стайні з’явилися і коні. Впродовж всієї зими працівники Карітасу натхненно працювали, щоб тепер ферма могла повноцінно працювати та приносити перші результати. Найбільшою гордістю для керівників проекту є збільшення поголів’я овець. За останній місяць з’явилося на світ 18 ягнят, проте їх кількість ще має зрости. Коли остаточно відступить зимовий холод, планують стригти овець. Серед науковців вже побутує термін «овітерапія», що з латинської мови буквально означає «лікування вівцями». Курс овітерапії має три складові: продукти харчування, вовняні речі та спілкування з тваринами.

Починаються також польові посівні роботи на прилеглих до ферми полях. Досі залишається багато роботи по облаштуванню території, найближчим часом побудують манеж для коней. Одним словом, з приходом весни на життя на фермі вирує. В планах Карітасу виготовлення з овечого молока бринзи, використання шерсті, а при збільшенні поголів’я – продаж овець. Відродження такого промислу – це теж один з пріоритетів роботи ферми.

За словами Сергія Триф’яка, наші діди не уявляли свого життя без тісного співіснування з природою. Люди вміли користуватися її дарами, живучи в гармонії. Натомість зараз тваринництво в занепаді і його слід розвивати.

Анімаційна ферма «Ковчег» вже встигла стати улюбленим місцем для багатьох місцевих дітей, також для міських. На вихідні дні сюди з’їжджаються чимало сімей, щоб дати можливість дітям поспілкуватися із тваринами. Головним завданням цієї ферми є саме допомога у розвитку і підтримка дітей з особливими потребами через контакт з тваринами.

Декілька разів бували на фермі діти, які відвідують в Карітасі центр по соціальній реабілітації дітей трудових мігрантів, дітей з неблагополучних, неповних чи багатодітних сімей. Вони мали можливість допомагати випасати стадо овець та кататися на конях. Для більшості дітей це був новий досвід. З їхніх облич не сходила усмішка, вони надзвичайно емоційно сприймали спілкування з тваринами. Чекатимуть тут і звичайних дітей, яким бракує спілкування з живою природою. З цією метою споруджено рекреаційну зону для сімейного відпочинку.

«Обділеним долею дітям та їхнім батькам настільки подобаються овечки, що вони з радістю їх гладять, беруть на руки, – мовить коломиянка Оксана Рижук. – Малятка і старші дітки одразу заспокоюються, адже тварини передають їм свій спокій та добру енергію, що споконвіку є в них, адже недаремно маленьке кучеряве ягнятко ми можемо часто бачити на іконах, поруч з Ісусом Христом».

«З відкриттям ферми зросла зайнятість в селі, – каже місцевий війт Роман Сікорський. – Люди мають роботу і вже не їхатимуть світ за очі за шматком хліба, покидаючи родини. Окрім того, дуже приємно, що така велика занедбана територія стала доглянутою й служитиме людям. Думаю, що ферма «Ковчег» стане хорошим початком відродження сільськогосподарської галузі та процвітання благодійності в нас на Франківщині».

Відеорепортаж про відкриття анімаційної ферми «Ковчег» Ви можете переглянути тут.

Лікування онкохворої дитини, що часто вимірюється в сотнях тисяч гривень, держава фінансує не більше, ніж на 10%

03.04.12
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Національного Інституту раку за останні 100 років по рівню захворюваності і смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року. По темпах поширення раку Україна знаходиться на другому місці в Європі. Щорік більше 160 тис. дорослих осіб і більше 1 тис. дітей дізнаються, що вони онкохворі. 70% хворих на рак дітей мають усі шанси одужати, але половина з них помирає через дорожнечу і несвоєчасність лікування.

З осені минулого року Карітас України реалізовує проект «Надання медичної допомоги дітям, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі» за кошти Української католицької церкви в Австралії. Загальна сума проекту сягає близько 2,5 мільйонів гривень. Станом на кінець березня 2012 року закуплено ліків на суму понад 760 тис. грн. Розрахований на річну тривалість, проект Карітасу України передбачає надання комплексних медико-соціальних послуг близько 30-35 дітям, які перебувають в онкологічному диспансері.

«Курс хіміотерапії для одного онкохворого пацієнта, до якого входять не тільки лікарські препарати, а й хірургічне втручання і променева терапія, складається з 10—15 блоків. Вартість одного блоку в середньому коштує від $300 до $5000 або й більше. У перервах між блоками хіміотерапії необхідно підтримувати рівень лейкоцитів у крові пацієнта.

Одна ін’єкція спеціального препарату може коштувати і $100, і $1000, а ін’єкцій треба прийняти п’ять-сім. Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Зрозуміло, що не кожна сім’я має такі суми грошей і тому, якби не благодійники, – ми б масово втрачали наших діточок», – розповідає пані Оксана, мама онкохворої 6-річної Катрусі зі Львова.

20-річний Сашко Бистриченко:
– Вперше з онкозахворюванням я зіткнувся в квітні 2008-го року. Тоді в мене дико боліла спина, ми з мамою сходили до лікаря, і він сказав, що мені просквозило спину, прописав обезболююче. Тимчасово полегшало. А в кінці липня в мене вже оніміли ноги. Через пухлину в грудному відділі я не відчуваю зараз тіла від ребер до пальців ніг, також правої частини обличчя (м’язи, око, вухо). Лікувався вже в Одесі, Львові, Києві, Німеччині, Росії, і тепер продовжую. Проблема коштів, звичайно, найбільша. Якби не милосердні благодійники, – хто зна, чи був би я живий.

Чого я хочу надалі? Я мрію спочатку бути звичайним – подолати хворобу, знову ходити, говорити, мандрувати і т.д. Найбільше радості мені приносить, коли до мене приходять гості, друзі, волонтери. Розмовляю українською, російською і англійською, вчу німецьку. Вчусь створювати веб-сайти на HTML-CSS-PHP (прим. програмування веб-сторінок), удосконалюю вміння працювати у Photoshop (прим. комп’ютерна програма)».

За місяці лікування в онкологічному відділенні не лише дорослі, а й сама дитина дуже змінюється. Вона знаходить і втрачає друзів, перед її очима проходять десятки маленьких життів. Може, саме тому в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі всі відзначають той особливий погляд, яким дивляться на світ онкохворі діти. Незалежно від свого віку, всі вони раптом стають дорослими.

Жодна держава неспроможна повністю взяти на себе фінансування дитячої онкології. Тому в багатьох країнах законодавство передбачає низку податкових пільг для бізнесменів і підприємців, які вкладають гроші в дитячу онкологію. Безперечно, отримують допомогу маленькі хворі і від релігійних, громадських організацій. Українцям залишається лише мріяти про той час, коли ми досягнемо традицій, скажімо, баварців. Там існує дуже цікава традиція – баварці не купують на похорон своїх близьких живі квіти, лише штучні, а різницю в ціні переказують у фонд дитячої онкології. Дитячу онкологію можна порівняти відтак із дзеркалом, у якому відображається суспільство.

Розповідає Ліля Сливка, близька подруга сім’ї Сидоров і 5-річного Юрчика:
– Юрчику було лише 2 рочки, коли йому діагностували пухлину заочеревинного простору. Протягом трьох наступних років проходило лікування дитини. Тяжко собі навіть уявити, яке випробування випало на долю батьків. Я дуже добре знаю маму Юрчика і яким нелегким було в неї життя, як вона чекала цієї дитини.

Сім`я потребувала і моральної, і фінансової підтримки. Були неодноразові виснажливі поїздки до Москви, до Києва. Багато рідних, друзів, сторонніх людей, організацій прийшли на допомогу родині.

Я від імені батьків і від себе особисто хочу подякувати Карітасу України за розуміння, фінансову підтримку, співпереживання труднощів сім?ї Сидоров. На жаль, Юрчика не вдалось врятувати. Але низький уклін всім, хто боровся за його життя.

Оприлюднено річний звіт про стан розвитку благодійництва в 2011 році в Україні

02.04.12
Асоціація благодійників України оприлюднила нещодавно річний звіт про стан розвитку благодійництва в Україні в 2011 році. Дослідження ґрунтується на результатах експертного опитування, яке проводилося в 2 етапи: листопад – грудень 2011 р.; січень – лютий 2012 р.

Загалом в опитуванні взяли участь 86 експертів у сферах благодійності, волонтерства, корпоративної соціальної відповідальності, відомі громадські діячі, журналісти, підприємці, науковці. Експерти визначили кращі благодійні проекти та акції, найактивніших у сфері благодійності публічних осіб, найбільш прозорі у своїй діяльності благодійні фонди, а також аналізували проблемні моменти функціонування благодійного сектора.

Дослідження базується на результатах експертного опитування «Благодійність в Україні – 2011», ініційованого Асоціацією благодійників України за підтримки ІАЦ «Громадський простір» та ІА «RegioNews»; інформаційну допомогу надали портали NovaUkraina.org і kontrakty.ua.

Серед основних проблем, які гальмують розвиток благодійництва респонденти виділяють: 1) відсутність податкових пільг для бізнесу при здійсненні ними благодійної діяльності (68.7%); 2) брак довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій (62.8%); 3) корумпованість державного апарату, що пригнічує соціальну активність суспільства (61.6%); 4) оподаткування отриманої благодійної допомоги (52.3%) тощо.

Максимально відкритими й публічними визнані благодійні фонди Ріната Ахметова «Розвиток України» (23.3%), благодійний фонд братів Кличків (22%), фонд Віктора Пінчука (20.9%), фонд Олени Пінчук «АНТИСНІД» (18.6%), Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000? (14%), благодійний фонд «Карітас України» (8.1%).

«Ми, благодійники, займаючись різними аспектами суспільного життя, складаємо одну велику систему, – сказав Олександр Олійник, підприємець, громадський діяч, лауреат Національного конкурсу «Благодійник року – 2009» – Але разом з тим певного зведеного документу, який би показував не тільки елементи цієї системи, а й систему в цілому, до цього часу не було. У благодійності відбувається набагато більше речей, аніж з’являється про них інформації; для нас самих деякі явища, що відбулися у благодійності в 2011 році, стали відкриттям і одкровенням. Ми зрозуміли, чого ми ще не знаємо, і якої інформації ми не отримуємо».

Більше половини опитаних засвідчили низький інтерес ЗМІ до тем, пов’язаних із благодійництвом. На думку респондентів, телеканали ICTV (11.6%), СТБ (10.5%), «1+1? (9.3%) найбільш системно й об’єктивно надають інформацію про розвиток благодійництва в Україні. У рейтингу найбільш популярних і відвідуваних інтернет-ресурсів у царині благодійництва лідирують Громадський простір (30.2%), інтернет-портал Українського Форуму благодійників (28%), ресурсний центр «Гурт» (26.8%).

У додатку до звіту подано текст законопроекту №6343 «Про благодійну діяльність та благодійні організації», підготовлений до другого читання у Верховній Раді України.

Слід підкреслити, що у світовому рейтингу благодійництва Україна перемістилася з 150 на 105 місце, піднявшись угору на 46 позицій, з такими показниками: благодійні пожертвування – 11% (5% – минулого року), 30% – волонтерська робота (14% – минулого року), 37% – допомога нужденним (19% – минулий рік). Україна ділить 105-е місце в рейтингу з Японією та Чадом. Сусідні країни займають такі позиції: Польща – на 74-му, Білорусь – на 87-му, Росія – на 130-му. «Світовий рейтинг благодійництва – 2011? свідчить: загальна кількість людей, залучених до доброчинності в світі, зросла, проте число жертводавців і загальна сума пожертвувань благодійним організаціям скоротилася. Лідер рейтингу – США, далі йдуть – Ірландія, Австралія і Нова Зеландія.

“Ми задавали питання, які проблеми заважають розвитку благодійності. Другий за важливістю пункт – відсутність довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій, 63%. Це означає, що дві треті нашого суспільства не довіряє благодійним організаціям. Відповідно, що повинні робити благодійні організації? Вони повинні, з одного боку, робити свою діяльність максимально відкритою і прозорою, а з іншого боку, займатися абсолютно нормальною своєю функцією – популяризувати свою діяльність у суспільстві, з донесенням тієї інформації, яка явно є об’єктивною…”, – переконаний Олександр Олійник.

Відеоуривок із оголошення результатів дослідження Ви можете переглянути тут.