Місяць: Квітень 2012

17.04.12
У Квітну неділю, 8 квітня, у Народному домі “Просвіта” м. Дрогобича було підведено підсумки традиційної благодійної акції “Великодній виграш”, організованої та проведеної Карітасом Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ”. Акція, розпочата у перший день Великого посту, завершилася розіграшом призів для усіх, хто склав свої пожертви, купуючи лотерейний квиток.

У ході акції було розповсюджено понад 9 тисяч квитків, які можна було придбати у навчальних закладах, на деяких підприємствах та парафіях Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. «Завдяки підтримці наших медіа-партнерів, активній роботі волонтерів та працівників Карітасу, акція з кожним роком набуває все більшого розголосу, люди активно до неї долучаються, купуючи квитки, в такий спосіб допомагаючи потребуючим», ? зазначає о. Ігор Козанкевич, директор місцевого Карітасу.

Серед цінних призів було розіграно 15 путівок у літні табори у Польщу, мобільні телефони, комп’ютер, флеш-карти, веб-камери та багато іншого. Призовий фонд було складено завдяки щедрим пожертвам добродіїв та благочинців міста, яким складено щиру подяку. Увесь список виграшних квитків можна подивитися на сайті http://caritas-sde.org/.

Нагадаємо, що усі кошти, зібрані під час акції, будуть використані для утримання Центру дозвілля для молоді з розумовими вадами “Дивовижні долоні”. Зараз у Центрі перебуває 20 дітей. Його робота направлена на розвиток особистості молоді, на заохочення їх до індивідуальної творчої роботи, на спілкування та проведення активного відпочинку, на фізичний розвиток кожної молодої особи.

Діти навчаються різним напрямкам творчості: малюванню, аплікації, виготовленню намиста, вишивці картин бісером, ткацтву, ліпленню, виготовленню штучних квітів, тощо. Багато уваги приділяється фізичному розвитку, також діти ходять на екскурсії, відвідують музеї та різноманітні заходи.

«Дякуємо усім, хто долучився до організації та проведення нашої акції, усім жертводавцям та благодійникам, які склали свої пожертви. Щиро Вам вдячні та нехай Господь обдаровує Вас та Ваші родини своїми ласками та щедротами!», ? каже о. Ігор.

16.04.12
Якою буде благодійність 2020 року і що потрібно зробити громадському сектору сьогодні, щоб завтра було краще, ніж учора – доповідали, запитували, сперечались і мріяли учасники IV Міжнародної конференції Українського форуму благодійників “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку”. Для цього наприкінці лютого до Києва з’їхались і злетілись близько 300 делегатів із різних регіонів України, а також гості з Росії, Німеччини, Великобританії, Іспанії, США та Бразилії: керівники провідних благодійних фондів, міжнародних інфраструктурних об’єднань, менеджери бізнес-компаній та приватні благодійники, журналісти й волонтери.

У 2010 році вперше було проведено міжнародне дослідження щодо стану розвитку інституційної філантропії у світі. Воно засвідчило, що єдиної моделі розвитку сектору благодійності нині не існує. Однак виклики, які стоять перед ним, дуже подібні – незалежно від країни чи регіону. Сьогодні навіть керівники глобальних інфраструктурних організацій та міжнародних благодійних фондів шукають відповідей на питання про пріоритети, тренди та виклики в секторі філантропії.

Роза Галлего (Іспанія), голова Європейської мережі донорських асоціацій (DAFNE) назвала глобальні пріоритети: 1) поліпшення законодавства і податкового клімату для благодійників; 2) розвиток інфраструктури благодійності, щоб вона виступала як сектор; 3) співпраця, незважаючи на національні відмінності.

Хелена Монтейро (Бразилія), виконавчий директор Всесвітньої ініціативи підтримки грантодавства (WINGS), організатора згаданого дослідження, засвідчила, що інвестиції у філантропію та її ефективність зростають у світі щодня. Запорука успіху, на думку гості з Бразилії, – у поєднанні сил бізнесу, влади, громади. Інтерес до такої співпраці на глобальному рівні зростає.

Водночас модератор дискусії Анатолій Заболотний, директор фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» (Україна), застеріг, що безхмарно така кооперація не налагодиться. Адже думки та цінності різних організацій та людей розходяться. Модератор закинув тезу про те, що на сектор у світовому масштабі років за десять очікує криза, якщо він не триматиме руку на пульсі своєрідного «ринку» і стане заручником механізмів, до яких швидко звикає, не відкриватиме нові внутрішні ресурси.

Оптимістичніше налаштований Андрій Васькович (Німеччина-Україна), віце-президент Карітасу Європа і президент Карітасу України, член Правління Українського форуму благодійників (прим. далі ? УФБ): «Я не боюся конкуренції і того, що ми боремося за ресурси. Ми повинні спільно працювати і вирішувати проблеми. Держава перекидає на благодійні організації розв’язання соціальних проблем не лише в Україні, ? це загальноєвропейська тенденція».

Руслан Жиленко, директор Карпатського фонду (Україна), член наглядової ради УФБ, погоджується з тим, що серед благодійних організацій існує високий рівень конкуренції за ресурси, але думає, що завдяки цьому «природному добору» організації стають сильнішими. Він також наголошує на значній ролі центральної влади в розвитку благодійної сфери.

Неочікуваним на тлі економічної та політичної кризи, несприятливого для доброчинців законодавства в Україні, незначної кількості фондів (1 на 4 тисячі українців проти 1 БФ на 100 голландців) стали твердження більшості спікерів про те, що розвивається і соціальна відповідальність компаній, і благодійність звичайних людей; про позитив від того, що в сектор приходять нові люди, серед них і дуже заможні; розвиваються стандарти благодійності, поліпшуються критерії визначення топ-благодійників у національних рейтингах. Незважаючи на соціальні негаразди, половину бюджету громадських організацій країни формують благодійники, на 50% – українські (прим. ? фінансування ж Карітасу України при тому приблизно на 95% забезпечується з-за кордону).

Радник Президента України Марина Ставнійчук запевнила на відкритті конференції, що українська влада вже дозріла до діалогу із суспільством і чекає на практичні пропозиції для розвитку благодійництва на державному рівні. Пані Марина, випереджаючи гострі запитання щодо затягування розгляду у другому читанні законопроекту “Про благодійництво та благодійні організації”, зазначила, що документ «зараз активно обговорюється» у владних коридорах. Марина Ставнійчук визнала, що в соціальній сфері сектор благодійності «на крок попереду від того, що робить держава».

Те, що для України ніщо глобальне не чуже, підтвердив і характер запитань із залу. Найактуальніше стояло питання пошуку донорів. Андрій Васькович (Карітас України) упевнений, що в усьому світі найефективніше цьому дають раду інфраструктурні організації, форуми донорів, такі як Український форум благодійників: вони збирають, аналізують і узагальнюють інформацію про можливості й потреби, допомагають одним зустрітися з іншими і не дублювати зусиль.

Гостро прозвучало від учасників конференції запитання про критерії якості благодійних організацій: як відрізнити справжні від тих, які існують лише у вигляді сайту? І знову ж таки зійшлися на тому, що тут ключова роль сита й арбітра належить асоціаціям.

Під час IV Міжнародної конференції “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку” відбувся Ярмарок інструментів, які популяризують благодійність серед українського суспільства та заохочують громадян до доброї справи, ? конкурси, програми, портали, зокрема, Перший український портал про благодійність, Школа фондів громад ІСАР «Єднання», проект EDUkIT, Інститут професійного фандрайзингу, Інститут лідерства та управління Українського Католицького Університету, проект «Біржа Доброчин».

Також презентували свою роботу і команда Української біржі благодійності ? першого в Україні проекту залучення до філантропії масових благодійників, тобто кожного пересічного українця. Від Карітасу України можемо зазначити, що пори те, що робота Української біржі благодійності ще не набула розголосу в Україні і не стартувала рекламну кампанію, ? регіональні організації Карітасу вже долучились до даного проекту і досягли непоганих результатів у фандрайзингу власної діяльності. На сьогоднішній день близько 75 тисяч гривень пожертвували на Біржі пересічні українці, у середньому по 160 грн кожен.

Незважаючи на те, що велика кількість ЗМІ висвітлювала хід і суть конференції, мас-медіа як завжди «дісталося на горіхи». Фахівці у галузі благодійності критикують журналістів за непрофесійне висвітлення конкретних соціальних питань. У той час, коли інтерв’ю на

сцені конференції “Будуємо фундамент довіри: прозорість і публічність благодійності” модерували журналісти газети «Дело» Олена Гладських та журналу «Фокус» Анастасія Рінгіс, гості з компанії «Майкрософт» і Фонду братів Кличків зазначили, ? щоб бути прозорими, не конче треба мати власну газету чи телеканал: Інтернет спростив цей процес. Водночас вони закликають колег не чекати з моря погоди і поширювати інформацію про себе заради своєї репутації, оскільки вакуум неодмінно заповниться плітками.

Як зазначив екс-фінансист Пітер Кулой (Угорщина): “Якщо ти займаєшся благодійністю сам, можна про це не розповідати. Але, якщо ти хочеш пожертв від інших, ? роби благодійність уголос“. Пітер розповів, що у США, звідки він переїхав до Угорщини, бюджет благодійних організацій складається з трьох типів доходу: третина – це робота ендавменту, стільки ж дають “маленькі” донори, а решту організації заробляють самі.

Іронічніше звучали в той час репліки українського філософа, фінансиста, бізнесмена й мецената Ігоря Дідковського: “Благодійність в Україні – це гарно, художньо оформлений егоїзм», «Для мене спонсор ? це людина {в оригіналі – “лох”}, яка щось очікує від своєї діяльності. А меценатство для мене ? це служіння». Добре діло для Ігора Дідковського ? це піклування про батьків та про сім’ю. Попри зізнання в тому, що майбутнього благодійності пан Ігор не бачить, займатися нею не припиняє вже багато років.

Більше про підсумки конференції «Благодійність 2020: мріяти корисно, планувати необхідно» читайте тут.

14.04.12
Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день по його смерті. Великдень є найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям.

Ісус Христос, згідно біблійних передань, воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб покрити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії й сподівання на добру долю. Направимо наші молитви на добрі справи, світлі помисли, відродження Української Нації і ствердження Української Держави.

Вітаючи зі світлим Воскресінням Христовим, Карітас України щиро бажає Вам добра, радості, благополуччя, миру і спокою в душі, Божого благословення!

Христос Воскрес!

13.04.12
Одним із напрямків роботи проекту «Мережа дитячих соціальних центрів для дітей трудових мігрантів» є соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів та допомога їм у соціальній адаптації до самостійного життя. Більшість із них невпевнені у своїх можливостях і здібностях, не володіють соціальними навиками та вміннями, необхідними у повсякденному житті.

Саме тому соціальними працівниками Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ розроблена програма тренінгів соціальної адаптації, в рамках якої діти та молодь набувають навичок поведінки в побуті. Особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру підліткового віку має ведення домашнього господарства, самообслуговування, приготування нескладних страв.

На допомогу Карітасу до участі в тренінгах залучені фахові спеціалісти вищого професійного училища готельного сервісу і туризму.

Віра Іванівна Кузнєцова ? директор училища ? підтримала ініціативу проведення гуртка «Школа гостинності» для дітей, які опинились в складних життєвих ситуаціях через міграцію батьків.

Протягом усього березня 15 підлітків, ? представники цільової групи проекту, які навчаються в ЗШІ №1, ЗОШ № 25, Крихівецькій загальноосвітній школі, ? прийняли участь в практичних заняттях з кулінарії на теми: «Приготування овочевих закусок і бутербродів», «Приготування українського борщу із пампушками», «Приготування картопляного пюре і котлет», «Приготування піци» та «Технологія приготування складного десерту, какао».

Кулінарні майстер-класи – це можливість навчитися готувати смачну та здорову їжу. Всі заняття включали поради з вибору якісних продуктів, етапи приготування страв та правильної подачі їх на стіл. Саме таку майстерність найкращих кулінарних секретів своєї багатолітньої практики розкрила професійний викладач предмету «Технологія приготування їжі» Марія Дмитрук.

Кожен майстер-клас – це окрема тема, на яку учасники приходили із цікавістю і готовністю до нових відкриттів. Кожне практичне заняття розпочиналось з інструктажу з правил техніки безпеки на робочих місцях в кухні-лабораторії.

Практичні заняття дозволили підліткам оволодіти елементарними знаннями та навичками з кулінарії. Дівчата навчились майстерно готувати та оформляти страви, ознайомилися з технологією приготування перших страв, гарнірів, десертів, тістечок, закріпили знання про організацію робочого місця та дотримання гігієни та санітарії на кухні.

Завдяки проведенню практичних занять з кулінарії діти проводять час з користю для себе, здобувають нові знання, вміння і навички, потрібні у повсякденному житті. Також проявляють свої приховані здібності, риси характеру, такі як наполегливість, активність, працелюбність, витримку, а також виявляють лідерські якості під час групового приготування страв, особливо це видно під час формування бригад і прояву суперництва по відношенню до інших бригад.

«Такого роду заняття мають комплексний характер, оскільки сприяють не тільки набуттю певних практичних навиків, а й допомагають підліткам краще адаптуватися та самоствердитися у житті. Позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує, формує у них почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.

За допомогою різноманітних тренінгів соціальної адаптації і практичних занять, ми навчаємо дітей свідомо підходити до рішення про вибір професійного шляху з урахуванням психологічних особливостей і їх можливостей. Під час цих занять особлива увага приділяється розповідям про переваги вибору робітничих професій. Спільно ми розвіюємо суспільний міф про те, що тільки вища освіта забезпечує високий матеріальний достаток людини та наголошуємо на важливість таких професій, без яких кожна людина не обходиться в повяскденному житті: кухар, пекар, токар, водій, столяр, медична сестра та інші», ? розповідає місцевий координатор проекту допомоги дітям трудових мігрантів Леся Дорош.

12.04.12
Карітас у м. Броди (Львівщина) спільно з Бродівським районним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді провів ряд заходів для поінформованості про туберкульоз. Тема туберкульозу багато обговорювана в пресі та на телебаченні, однак молодь дуже мало знає про цю хворобу, ? констатують місцеві працівники Карітасу і медичних установ. Це стало причиною проведення комплексного семінару по цій темі для дітей-підлітків студії «Сто талантів» проекту «Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів».

24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом. Історія цієї пам’ятної дати бере початок з 1993 року, коли рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я туберкульоз був визнаний глобальною надзвичайною ситуацією, а день відкриття німецьким лікарем і бактеріологом Робертом Кохом – Днем збудника туберкульозу (24 березня 1882 року) проголошений Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.

Метою Всесвітнього дня є поінформувати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати усім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можливо і потрібно.

Ряд спеціалізованих заходів проходив у місцевому Карітасі з 27 по 30 березня. Їх організували та провели працівники Бродівського Карітасу: керівник проекту Оксана Лотоцька, психолог Галина Труфанова, соціальний працівник Юлія Присяжнюк, а також соціальний працівник з багаторічним стажем Ольга Кирик.

Профілактичні заходи по темі туберкульозу складалися з трьох частин: інформаційної, практичної та творчої. Для того, щоб краще ознайомити підлітків з цією темою, молоді було запропоновано перегляд документального фільму «Мікроскопічний убивця». Діти також переглянули виступ агітбригади під назвою «Що ми знаємо про туберкульоз?».

Увагу школярів було звернено на ознаки, шляхи поширення хвороби, а також на спростування найпоширеніших міфів. У формі цікавої бесіди про туберкульоз спілкувалася з дітьми головний спеціаліст відділу соціальної роботи Бродівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Кирик Ольга Федорівна. Діти змогли краще закріпити почуту інформацію прочитавши брошури, роздані їм на початку заходу.

Більш цікавою та корисною частиною заходів для дітей стала реалізація знань на практиці. Діти відчули себе експертами з проблематики туберкульозу, розповідаючи перехожим на вулиці про цю хворобу та роздаючи інформаційні буклети. Тема виявилася цікавою для багатьох молодих людей нашого міста.

Заключним етапом у системі заходів став конкурс малюнків на тему «Як виглядає туберкульоз?». Творче завдання на розвиток дитячої уяви та фантазії, зацікавило багатьох підлітків. Діти із задоволенням виконали поставлене завдання. Переможцями конкурсу стали Максимів Орися, учениця 8-го класу школи №3, Надорожняк Софія, учениця 8-го класу Бродівської гімназії ім І. Труша та Янковська Олександра, учениця 6-го класу Бродівської гімназії. Допомагала молоді студентка-практикантка Львівського державного університету внутрішніх справ, факультету психології Лозова Василина. О. Ярослав Царик, директор Карітасу Броди, відзначив переможців цінними подарунками.

11.04.12
Нещодавно Центр дозвілля та соціальної реабілітації для осіб з особливими розумовими потребами, що діє при Карітасі Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, завітав до місцевого осередку студентів. Їх запросила п. Ірини Стефанишин, заступник директора з навчально-виховної роботи одного з місцевих вищих професійно-художніх училищ.

В ході зустрічі і презентації студентам вищезгаданого закладу (близько 80 осіб), було представлено основні засади діяльності осередку для неповносправних осіб, розповідали про особливий дар та таланти неповносправних осіб, про важливість кожного в цьому світі. Було обговорено також питання щодо майбутньої співпраці, оскільки в даному закладі навчаються на перукарів, художників, майстрів по дереву (різьбярів) тощо.

Розповідає Оксана Ільків, координатор роботи з людьми, що мають особливі потреби, в стрийському Карітасі: «Після проведення презентації залишилося десь 15 студентів, які зацікавилися діяльністю нашого Центру, та запропонували свої послуги на волонтерських засадах – безкоштовні зачіски та стрижки, навчання малюнку, навчання по виготовленню виробів з бісеру тощо.

Хочу зазначити, що співпраця почалася після проведення круглого столу та дня відкритих дверей, де п. Ірина виявила велику зацікавленість діяльністю нашого Центру.

Приємним є той факт, що це не просто були слова, а бажання, які переросли в дію, оскільки як зазначила п. Ірина, важливо є не лише надати певні послуги людям з особливими розумовими потребами, але щоб молодь, яка навчається в училищі, вчилася допомагати ближньому, пізнала певні цінності в житті і була відповідальною за своє життя та життя інших людей».

Центр дозвілля та соціальної реабілітації для людей з особливими розумовими потребами
в Стрию почав свою діяльність з жовтня 2009 року. На даний час осередок відвідують 18 людей з особливими потребами. Серед основних видів діяльності – виготовлення вітальних листівок, виготовлення квітів з бісеру, навчання соціально-побутових навиків, зокрема приготування їжі.

З моменту відкриття даного Центру, – кажуть засновники, – по сьогоднішній день можна відмітити ряд змін, що сталися: неповносправні особи, яких взяв під свою опіку Карітас, стали самостійніші, впевненіші в собі, знайшли нових друзів, почали більше спілкуватися, відкрили свої таланти, відчули соціальний і активний ритм життя.

Більшість з них звичні для нас речі робила вперше (шили голкою, самі добиралася до Центру і назад, чистили картоплю тощо). Вони також навчилися піклуватися один про одного та враховувати інтереси та особливості кожного. Але найяскравішим моментом є те, що вони відчули себе потрібними та знайшли своє місце, що сприяє їх самоутвердженню.

«Наша співпраця тільки зароджується, ми віримо, що спільними зусиллями зможемо реалізувати бажання, головне почати.

В найближчий час плануємо провести ще дві презентації у інших училищах нашого міста, оскільки деякі студенти вищезгаданих закладів приймали участь у майстер-класі по виготовленню листівок ізониткою та дні відкритих дверей і виявили зацікавлення діяльністю нашого Центру та бажання бути волонтерами», – каже наостанок Оксана Ільків.

10.04.12
Наприкінці березня бродівський Карітас організував перегляд художнього фільму «Притчі» на важливу актуальну тематику моральних міркувань та світогляду сучасної молоді. До участі у заході було запрошено всіх охочих дітей студії «Сто талантів», яка діє задля соціально-психологічної підтримки дітей трудових мігрантів. Перед переглядом кінострічки керівник проекту Оксана Лотоцька сказала вступне слово про значення Великого посту в нашому житті, про необхідність самовдосконалення, прощення і покаяння, про роль моральних цінностей в нашому житті. На актуальність тематики і зацікавлення проблематикою фільму вказала полеміка, яка виникла під час перегляду фільму.

В екранізованих притчах – сама суть людських відносин. У них мудрі повчання і приклад праведного життя. У них мудрі наставляння і приклад праведного життя: “Кому чим дорікнеш – у те й сам попадеш”, “Знай про себе – і досить з тебе”, ” Хто чим багатий, тим і ділиться”, “Злом зла не побореш”, “Коли ворог твій голодний, нагодуй його”.

Прості істини – для простого люду. Жанр фільму – лірична комедія. Дія відбувається в наш час. Творці фільму прагнули донести красу чернечого подвигу і в доступній формі розповісти про чудеса віри і молитви. Адже під час посту ми глибше налаштовані на сприйняття духовності та осмислення істинних цінностей.

У жовтні 2010 року студія в ім’я святого Іоанна Воїна завершила роботу над своїм першим художнім фільмом “Притчі”. Картина вийшла на екрани на початку 2011-го і одразу спричинила активну полеміку в Інтернеті й друкованих ЗМІ. Те, на що пішла команда проекту, виявилося досить незвичним для сучасного кінематографу. Художній фільм знімали силами монастиря, – що уже само по собі явище непересічне, а за основу сюжету взяли три притчі.

Фільм припав до вподоби глядачам і несподівано отримав продовження. Режисер та його команда вирішили створити «Притчі – 2». Прем’єрний показ стрічки відбувся цими днями. Першими її глядачами стали гості православної виставки-ярмарку “Різдвяний дар”, яка традиційно проходить у Всеросійському виставковому центрі.

«Великий піст – час роздумів і молитов, час для покаяння, покути, милостині та навернення – каже директор Карітасу Броди о. Ярослав Царик. – В цей особливий час дуже важливо змінити наші думки, переживання та погляди, сповнити їх особливим духовним змістом».

Молодь сприйняла фільм по-різному. Спільними ж для всіх глядачів виявилися відчуття тихої радості і світлого настрою, бажання творити добро.

09.04.12
7 квітня – Всесвітній день здоров’я. Щорічно в цей день надається можливість привернути увагу світової громадськості до важливої теми глобальної охорони здоров’я.

В цей день ми хочемо із Вами поділитись історіями підопічних проекту “Домашня опіка”, що має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами, по догляду за людьми похилого віку і ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД. Послуги організацій Карітасу України орієнтовані на потреби хворих і людей, які потребують опіки. Вони надають при домашньому догляді такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд.

пані Мирослава Олексіївна, проживає в Івано-Франківську, інвалід 1-ої групи по зору:
“Мене звати Мирослава. Мені 57років. У житті зазнала дуже багато лиха: син народився з ДЦП (прим. – дитячий церебральний параліч), 21 рік був прикутий до ліжка, не розмовляв. Чоловік, не витримавши такого випробування, почав все частіше заглядати у чарку, а згодом нас покинув. Я залишилась сама із своїми проблемами.

Піклуючись про сина, я занедбала своє здоров’я – 7 років я хворіла цукровим діабетом, а коли звернулась до лікарів, уже було пізно. Через цю хворобу я втратила зір: у 47 років стала повністю незрячою.

Але горе не приходить поодинці, – невдовзі я похоронила свого єдиного сина. Несамовитий біль, розпач, поселились у моєму серці. Та знайшлись добрі люди, які мене підтримали. Це працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, а саме проекту «Домашня опіка».

Вони відвідують мене вдома, надають медичні послуги, доглядають і у всьому допомагають, а особливо я відчуваю їхню моральну підтримку. Я називаю їх донечками, вони немов члени моєї родини. Дякую усьому Вашому колективу і хай Бог благословить Вас на многії та благії літа! Робіть добро і воно повернеться до вас сторицею”.
*імена з етичних міркувань змінено

Пані Олександра, проживає у Львові, 90 років
Народилась в 1924 році в сім’ї, де було 4 дітей. У 18 років юнацькі очі почали звикати до вигляду і страху смерті – Олександра потрапила на війну, в німецьку окупацію під загрозу розстрілу. А потім доля дає молодій дівчині інше випробування – примусові роботи на швейній фабриці в Німеччині (м. Вайсенбург, Баварія).

Праця в Німеччині тривала 3 роки. За цей час п. Олександра дізналася, що таке тяжка хвороба – туберкульоз, почала лікуватися.
Після повернення на Батьківщину, шлюб Олександри був невизнаним. Народження незабаром сина одинокою матір’ю дало їй нову надію на щастя, розуміння, взаємність, повагу. Коли син виріс, здобув прекрасну кар’єру – навчання у вищому навчальному закладі , секретар комсомольської організації, робота на великому підприємстві Львова, ріст по партійній лінії, сім’я, власний син.

Але буремні 90-ті роки перекреслили мамин спокій і впевненість у завтрашньому дні. Бандитизм, проблеми із фінансовим забезпеченням, невміння адаптуватись у новій вільній Україні, узалежнення від наркотиків… На сьогодні син п. Олександри є людиною, яка зникла безвісти.

Життя одинокої самотньої пристарілої і хворої жінки, яка майже втратила зір, нині є під опікою чужих людей – майже 10 років висококваліфіковані чуйні соціальні працівники Шпиталю Шептицького, які працюють і надають медико-соціальні послуги в рамках проекту Карітас України по програмі «Домашня Опіка» і працівники районного територіального центру доглядають за п. Олександрою.

П. Олександра чекає і надіється – що єдина рідна людина, її онук, вчасно зрозуміє бабусину потребу в ньому, в його теплі, увазі і допомозі.
*імена з етичних міркувань змінено

пані Катерина Михайлівна, проживає у Бориславі, Львівщина, медична сестра із 40-річним стажем:
“Маю велике горе – захворіла на ревматоїдний поліартрит, гіпертонічну хворобу та жовчекам’яну хворобу. “Оженилася” я з двома палицями, ледве пересуваючись по кімнаті.

Кількома роками раніше я опинилася в дуже скрутному становищі, і в цей тяжкий для мене час на допомогу прийшли працівники Карітасу. Їхня допомога стала для мене неоціненною, – вони підтримали мене і матеріально, і морально, скерували до мене професійного лікаря, придбали всі призначені нею ліки.

Дівчата із «Домашньої опіки» дбають про мене із 2002 року, забезпечуючи усім необхідним. Медична сестричка регулярно спостерігає за моїм станом, вимірює тиск, робить уколи та інші медичні процедури, бо я не здатна доглянути себе сама. В домі тепер у мене ідеальна чистота, дівчата готують мені також їжу, купують на базарі продукти, завжди приносячи здачу до однієї копійки, забирають речі для прання, приносячи їх чисто випраними і попрасованими. Для людини, що не володіє своїми руками, це надзвичайно велика поміч!

Пенсія моя мала, щоб я змогла найняти собі помічницю і придбати необхідні мені ліки, і тому така служба, що існує в нашому місті, євеликою підмогою для хворих і одиноких, малозабезпечених людей.

Виношу щиру подяку директорові місцевого Карітасу, також керівнику відділу «Домашньої опіки», лікареві і соціальним працівникам. І взагалі усім добрим людям, що роблять таку важку, але необхідну людям роботу. На сьогоднішній час такі люди достойні великої поваги і любові!”
*імена з етичних міркувань змінено

08.04.12
Допомога соціально незахищеним верствам населення – це основа діяльності Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. І щоби досягти мети, щорічно проводиться низка акцій. Зокрема традиційною є акція «Великодній кошик». ЇЇ організатори планують подарувати бідним людям близько 150 продуктових наборів. В них входитимуть продукти харчування, без яких не обходиться жоден Великодній стіл.

В рамках акції цими днями у прес-центрі Коломийсько-Чернівецької єпархії було проведено аукціон під назвою «Великдень – у кожен дім». В якості лотів було представлено художні вироби зі шкіри, великодні листівки, три десятки писанок, виготовлені руками дітей із соціального центру Карітасу.

За словами о. диякона Сергія Триф’яка, директора місцевого Карітасу, в час посту ми маємо пам’ятати про людей, яким потрібна допомога. Взявши участь в аукціоні, кожен мав можливість подарувати радість обездоленим людям.

До участі в аукціоні було запрошено представників влади, духовенства та підприємців. На жаль, далеко не всі прийшли, але захід відбувся на високій ноті. Всі лоти були швидко розкуплені. Найдорожче продали писанку за тисячу гривень. Придбав її меценат Володимир Довганюк. Чимало дитячих писанок покладуть до свого великоднього кошика Уляна Мандрусяк, начальник відділу культури і туризму Коломийської міської ради, Людмила Федор, начальник відділу культури і туризму Коломийської РДА, Леся Білищак, заступник голови Коломийської РДА, Любомир Глушков, депутат Коломийської міської ради та інші люди доброї волі.

Преосвященний Владика Кир Микола (Сімкайло) також був одним із найактивніших учасників аукціону. Він придбав лотів на загальну суму близько півтори тисячі гривень.

«Це є добра справа, і мені було приємно допомогти роботі Карітасу. Порадувало, що були представники голови Коломийської РДА Михайла Негрича та міського голови Ігоря Слюзара, приватні особи. Ми разом маємо допомогти зустріти гідно Великдень людям, в яких біда. Це – наш святий обов’язок», – сказав єпископ.

Після недовгих підрахунків було підбито загальну суму коштів, виручених на аукціоні. Вона склала близько 10 тисяч гривень. Коли береш, ? наповнюєш руку, коли даєш, ? наповнюєш серце!

06.04.12
Барвисті фарби, палаючі свічки і запах воску створюють цими днями в Карітасі Одеси великодній настрій і працівникам, і клієнтам організації.

«Готуємося до Пасхи, розписуємо писанки по-справжньому: воском і писачком. В Одесі не роблять писанки в такий звичний для західних земель України спосіб, і тому писачок купити неможливо. Відтак дуже цікаво всім попробувати виготовити писанку власними руками!

На майстер-клас по виготовленню писанок були запрошені дітки, проте і бабусі, які їх привели в Карітас, із величезним задоволенням теж прийняли участь у цій захоплюючій роботі. Кожна дитина наносила малюнок відповідно до свого уявлення та настрою, тому писанки вийшли досить різнобарвні і абсолютно не схожі одна на одну.

Ми стараємось, власне, зробити традиційне і найбільше християнське свято рідним для дітей – наблизивши, пояснивши, привчивши, що це є частина їх життя», – розповідає Світлана Колодчин, координатор проектів в місцевому Карітасі.

Карітас Одеса УГКЦ розпочав діяльність в серпні 2005 року. Основними напрямками и роботи організації є медсестринський догляд і соціально-психологічна підтримка для людей, що живуть із ВІЛСНІДом і їх близького оточення, домашня опіка для інвалідів, одиноких людей похилого віку, інформаційно-консультативний центр по домашній опіці пристарілих людей, також попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації, реінтеграційна допомога потерпілим від торгівлі людьми, безліч благодійних акцій і заходів для дітей і молоді.

Декілька років поспіль перед Пасхою тут проводять заняття по виготовленню писанок, і цього року на них прийшло значно більше дітей та дорослих. Кажуть в Одесі, що інтерес і повага до українських традицій, християнських звичаїв щораз зростає.