Благодійна акція «Різдвяна свічка»


Можливість кожного
долучитися до благодійності
Запрошуємо усіх приєднатись до Благодійної акції «Різдвяна свічка» та подарувати потребуючим дітям світло надії. Навіть найменша пожертва зможе допомогти! Минулого року працівникам Карітасу вдалося поширити 85 тисяч свічок. Пожертви забезпечили дітям  здорове дозвілля, подарували знедоленим дітям щастя…



Цього року завдяки пожертвам Карітас Коломийсько-Чернівецької Єпархії (КЧЄ) забезпечив дозвілля дітей трудових мігрантів. Протягом декількох місяців 30 потребуючих Соціального центру відвідували цирк, виставки, кінотеатр, відпочивали на природі. Іншу частину пожертв було направлено на забезпечення функціонування благодійної їдальні Карітасу КЧЄ, в якій харчуються діти вулиці та діти з малозабезпечених сімей: загалом 25 осіб. «Ми хочемо заохотити волонтерів із спільноти «Діти світла» та молодіжних організацій «Обнова» та «Пласт», щоб акція «Різдвяна свічка» була більш масштабною та ефективною», – поділився планами директор Карітас КЧЄ Сергій Триф’як.
 
На думку директора Карітасу Одеси УГКЦ о. Василя Колодчина, «Різдвяна свічка» є дуже потрібною, оскільки звертає увагу людей на знедолених, хворих, позбавлених повноцінного спілкування дітей. Минулорічні пожертви в Одесі були використано на проведення Новорічного свята (подарунки та організація святкового заходу)  для ВІЛ-позитивних дітей та їхніх батьків. 
 
Карітас Івано-Франківськ УГКЦ зміг залучити 24 парафії до участі в благодійній акції «Різдвяна свічка». Завдяки жертводавцям 29 багатодітних та кризових сімей отримали допомогу у вигляді продуктів харчування, а 11 дітей отримали «шкільний портфелик» – набір шкільного приладдя та канцтоварів.  
 
Карітас Тернопіль передав залучені від «Різдвяної свічки» кошти на потреби дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (загалом 60 осіб), що перебувають у дитячому будинку «Пресвята родина».  «Метою «Різдвяної свічки» є не стільки зібрати кошти, як дати можливість кожному долучитися до благодійності, внести свою лепту у добру справу», – стверджує директор Карітасу Тернополя о.-м. Іван-Андрій Говера.
 
У Карітасі Стрийської Єпархії пожертви допомогли  забезпечити літнім відпочинком дітей, що позбавлені цієї можливості в силу життєвих обставин. «Основна ціль акції – допомогти відпочити дітям з проблемних сімей у духовно-оздоровчих таборах, привернути увагу до дитячої безпритульності, сирітства і сімей, що потребують найбільшої підтримки», – розповів директор Карітасу Стрийської Єпархії о. Василь Гушуватий. Пожертви від благодійників пішли на забезпечення таборування 300 дітей.
 
Директор Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії (СДЄ), о. Ігор Козанкевич розповів: «Ми запросили волонтерів і представників громади, щоб поширити не 14 тисяч, як минулого року, а 20 тисяч свічок.  Благодійна акція «Різдвяна свічка» заохочує до милосердя, співчуття, жертовності, а також згуртовує, єднає людей. Склавши пожертву для бідних, людина відчуває, що тим самим допомагає їм. Нехай у кожній християнській родині на Святий вечір буде запалена Різдвяна свічка». Працівники Карітасу СДЄ прагнуть допомогти неповносправним дітям. Пожертви збираються для продовження підтримки праці з молоддю з вадами розумового розвитку та допомоги дітям із неблагополучних родин, сиротам.
 
 
«Тільки допомагаючи іншим, усвідомлюємо, що живемо самі…», – ці слова Глави Церкви Блаженнішого Любомира допомагають щораз переосмислювати необхідність соціальної роботи.
 
Приєднайтесь до благодійних справ!
За додатковою інформацією звертайтеся до
регіональних організацій Карітасу.
 
 
Дивитись відео.

Превентивна допомога


Українці вдячні Філядельфійськії Архиєпархії УГКЦ за перемогу над грипом
01.03.2010
Під час другої хвилі епідемії грипу співробітники Карітасу України активно працювали, щоб запобігти захворюванню своїх підопічних. Допомога вірних Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ дозволила придбати ліків на $40 тис. для



найбільш незахищених верств населення – дітей, осіб похилого віку, ВІЛ-інфікованих. Серце бенефіціарів торкнуло бажання людей протягнути їм руку милосердя.
 
3 грудня  у Львові під час зустрічі Архиєпископа Української Греко-Католицької Архиєпархії Філадельфії Стефана Сороки та президента Карітасу України Андрія Васьковича була досягнута домовленість про передачі коштів у розмірі $40 тис. на боротьбу з розповсюдженням епідемії грипу. Необхідну суму зібрали вірні Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ.
 
«Карітас України не ставив собі за мету підтримати усіх мешканців країни. Цільовими верствами населення, яким надавалася підтримка, стали найбільш уразливі групи: особи похилого віку, діти вулиці та діти із кризових сімей, ВІЛ-позитивні дорослі та діти, а також пацієнти Шпиталю Шептицького у Львові», – розповідає деталі акції генеральний секретар Карітасу України Анатолій Козак.
 
«Коли пандемія досягнула критичної точки, ми усі побачили реальну паніку на вулицях, особливо у Західній Україні. Буквально через декілька днів, усі аптеки залишились без запасу вітамінів, імуностимулюючих та протигрипозних препаратів» – зазначив Анатолій Козак. – На жаль, саме найбідніші верстви населення опинились у найбільш критичній ситуації. З огляду на послаблену імунну систему, недоїдання та інші супутні фактори, вони стали найкращими цілями такого захворювання, як грип. Проводячи ці превентивні заходи ми подаємо чіткий сигнал не лише для бідних, але й для решти українського суспільства, що їх не забули».
 
Акцією було охоплено близько 1000 осіб усіх перелічених категорій. Допомога надавалася через мережу регіональних осередків Карітасу в Україні: у Львові (Карітас Львів і Шпиталь Шептицького), Тернополі, Івано-Франківську, Хмельницькому, Києві, Донецьку, Одесі, Сокалі, Дрогобичі, Бориславі, Коломиї і Чорткові.
 
Загалом було придбано 2045 пакетів із медикаментами, а саме: 690 пакетів для людей похилого віку, що містять Гепадиф, Седасен, Тизин, вітамін С; 940 пакетів для дітей, що містять Аміксин, сироп «Бронхіпрет», Тизин, вітамін «Кіндер-Біовіталь» і 415 пакетів для ВІЛ-інфікованих дітей і дорослих, що містять Біофер, Седавіт, Тизин, вітаміни Centrum. Ліки поширювалися включно до лютого 2010 року – допоки волонтери не передали останній препарат.
 
«Допомога була вкрай нам необхідна, адже наше місто було в епіцентрі першої хвилі епідемії», – ділиться враженням директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії Сергій Триф’як.
 
Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії розподілив отримані медпрепарати між підопічними проектів «Домашня опіка» та Дитячим соціальним центром, також частину ліків отримали діти-інваліди спільноти «Боже милосердя». Ліки роздавалися за призначенням — дітям та людям похилого віку оскільки вони є найбільш вразливими до хвороби. 38 дітей – підопічні Соціального центру при Карітасі, 12 дітей-інвалідів спільноти «Боже Милосердя» та 48 осіб похилого віку, якими опікується Карітас в рамках проекту «Домашня опіка» отримали комплект з препаратами.
 
 
«У 25% дітей спостерігалися симптоми захворювання і лише застосування цих медикаментів їх ліквідувало, – розповідає волонтер Карітасу у Коломиї (Івано-Франківська область) Наталя Григорчик. – З Божою допомогою всіх дітей, які є підопічними соціального центру обминула епідемія грипу».
 
Запобігання від хвороби є одним із складових загальної цінності подібної допомоги. Увага та турбота ще ніколи не були зайвими для людей, особливо, для уразливих груп населення.
 
«Люди завжди сприймають допомогу з вдячністю і тішаться, що існує хтось, кому не байдуже їхнє життя», – розповіла про реакцію підопічних координатор соціального центру Карітасу Одеси Світлана Колодчин.
 
В Одеському обласному стаціонарі для людей хворих на СНІД не менше раділи від отриманої допомоги лікарі та весь медичний персонал. «Їхні серця торкнуло бажання людей здалека протягнути руку милосердя», – додає Світлана Колодчин.
 
Карітас Хмельницька  у рамках проекту «Консолідація та розширення мобільної роботи з молоддю в Україні» зосередив свою увагу на дітях, бо в регіоні вони є одним із більш незахищених верств населення. «З-поміж усіх речей, найбільше хочеться сконцентрувати свою увагу на відгуках та реакції, які ілюструють те на скільки іноді буває важливою рука допомоги дитині, яка опинилась в складних життєвих обставинах», – каже керівник Соціального центру для дітей та молоді Карітасу Хмельницька Дмитро Лисий. 
 
Дівчинка Юля М. часто хворіла гостро респіраторні захворювання, але після лікування  сиропом «Бронхіпрет» та краплями «Тизин», одужала через п’ять днів. Вона прийшла в соціальний центр Карітасу і вигукнула: «Такі Ваші ліки класні! Дякувати Богу, що я пропустила мало уроків і вже ходжу до школи».
 
Маленька Віолета Д. кожної зими хворіє бронхітом, грипом. Лікарі призначали різні ліки, але повного одужання не було. «Коли ми запропонували їй сироп «Бронхіпрет», мати не дуже повірила в те, що буде добрий результат», – поділився Дмитро Лисий. Врешті мати з Віолетою прийшли до Карітасу з вдячністю: «Дуже добрий ефект лікування цим сиропом, ми вдячні тим, хто допоміг нашій дитині отримати їх».
 
Хлопчик Андрій хворіє не перший раз, але не дуже любить вживати таблетки. Працівники спробували його вмовити грою у лікаря і запропонували випити ложечку сиропу «Бронхіпрет». З часом одужання не примусило себе довго чекати.
 
Усі волонтери Карітасу відмічають, що акція відбувалася без жодних проблем, конфліктів та непорозумінь. Люди проявляли надзвичайну відкритість, щирість та вдячність. Тому просили переказати велику подяку усім жертводавцям Філядельфійської Архиєпархії УГКЦ та особисто Владиці Стефану.

Інтеграція у суспільство осіб з особливими потребами


Позитивний соціальний досвід  Карітасу
10.12.2009
У кінці листопада відбувся «Форум молодих науковців Львова», де були обговорені актуальні для Львівщини соціальні, економічні і управлінські проблеми. Карітас України на цьому науковому заході представляла Оксана  Магура, національний координатор проекту



«Мережа центрів дозвілля та соціальної адаптації для осіб з особливими потребами».
 
Результати роботи Форуму відображені у збірнику тез його учасників обсягом 234 сторінки. Метою проведення Форуму організатори називають поєднання зусиль працівників наукових установ та органів влади щодо пошуків шляхів розв’язання проблем Львівщини та її громадян. На науковому заході обговорювалися і проблеми у роботі з неповносправними особами – діти від Бога, називають їх у народі.
 
Бути особливим є нелегко… Більшість осіб з розумовою неповносправністю в Україні є закритими у великих закладах чи психіатричних лікарнях або у своїх домівках.
 
Звертаючись до досвіду західних держав, бачимо, що велику увагу підтримці людей з особливими потребами приділяє держава. В Україні ж цим займаються благодійні фонди, недержавні та релігійні організації, частково компенсуючи відсутність державних програм та сприяючи тим самим соціальній адаптації цієї категорії людей та їх родин. Однак, потреби у соціальних програмах та фаховій підтримці є набагато більшими, ніж їх можуть надати окремі громадські організації, тому такою важливою є державна підтримка.
 
«На сьогоднішній день діють 4 центри для осіб з особливими потребам у регіональних організаціях Карітас. Ці центри співпрацюють також з іншими недержавними організаціями, які надають підтримку особам з розумовою неповносправністю, – розповіла Оксана Магура. – Наші програми дозволяють особам з розумовою неповносправністю розкрити свою внутрішню цінність і вартість, зростати і виявляти свою творчість. Діяльність центрів допомагає не лише соціальній адаптації особливих осіб, але також надає можливість суспільству відкрити для себе людей, які є інакшими, мають інші можливості і потреби. Центри надають також велику моральну та психологічну підтримку батькам.»
 
Важливе місце в діяльності Центрів займає інтеграція у суспільство осіб з особливими потребами. Після відвідування Центру дозвілля для молоді з вадами розумового розвитку «Дивовижні долоні» у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, журналіст газети “Галицька Зоря” Ірина Михаць написала:
 
«Коли я відчинила двері одного з кабінетів у новозбудованому приміщенні Карітасу, мене зустріла привітна і усміхнена жінка – Людмила Петрівна Смолень. Тільки-но встигши вмоститись у зручному кріслі, мене обступили діти, вихованці Людмили Петрівни, які наввипередки почали розповідати про те, чим тут займаються і яку велику радість отримують від плодів своєї роботи.
Я мала можливість переглянути роботи, які виготовили діти під мудрим керівництвом Людмили Смолень, Ірини Дзюрах і Лілії Флюнт. Перед моїми очима постали різнобарвні намиста з бісеру, картини, аплікації.
Аж ніяк не хотілося після цієї подорожі світом любові й душевної теплоти повертатися у бурхливе, інколи зі сильними штормами, що аж дух перехоплює, море життя. Того дня я стала якось іншою, ніби відбулося внутрішнє переродження, облагородження душі. У центрі дозвілля вдалося посмакувати із невичерпного джерела любові Людмили Смолень і зарядити серце оптимізмом і незламністю дітей від Бога, як влучно називають їх у народі. Тепер залишається одне: зберегти і збагатити ці духовні набутки до кінця життя.»
 

 
* Стаття Оксани  Магури для збірнику тез наукового Форуму:  Соціальна адаптація осіб з особливими потребами через діяльність Карітасу
 
* Статтю Ірини Михаць про діяльність центру для дітей з особливими потребами, який координує Карітас України в Дрогобичі: «Дивовижні долоні» – світ, освячений любов’ю

Боротьба зі СНІДом


Наша ціль – зміна упередженого ставлення до ВІЛ-позитивних
Радник Карітасу України з проблем ВІЛ/СНІДу, член  робочої групи Карітасу Європи Дзвенислава Чайківська розповідає про основні вади сучасної  боротьби зі СНІДом, правильні акценти просвітницької кампанії та позитивний досвід Карітасу, що заснований на соціальному супроводі та психологічній підтримці хворих.



 
– Не дивлячись на масштабну діяльність громадських організацій, епідемія в Україні прогресує. Які виклики, на вашу думку, повстали перед сучасною Україною у протидії епідемії?
Неготовність українського суспільства сприймати ВІЛ-позитивних людей як рівних серед рівних: у свідомості більшості людей домінує переконання, що хвороба є наслідком неправильної поведінки, тому треба нести відповідальність. Упереджене ставлення погіршує становище людей, особливо дітей – вони не можуть ходити до садочків, відвідувати школу. Отже в майбутньому не зможуть отримати нормальної освіти, місця праці,  тощо. Не толерантне ставлення тягне за собою цілу низку проблем, які потім бумерангом повертаються до суспільства соціальним тягарем.
 
– Можливо проблема сприйняття пов’язана із відносною «молодістю» СНІДу в нашій країні…
 
Думаю, двадцять років – це вже не мало, це досить великий період для того, щоб усвідомити проблему, у засобах масової інформації, і у суспільстві багато про цю проблему  говориться. Хочу зазначити, що наше суспільство ще не зовсім готове в цілому адекватно сприймати  невиліковно хворих та неповносправних людей. Адже попередньою ідеологією  формувався образ радянської людини, як фізично і психічно здорової. Тому будь-які відхилення від прийнятої «норми» намагалися приховати, ізолювати у спеціальні заклади, замість того, щоб інтегрувати у громаду. Коли наше суспільство відкидає аутичну дитину, то як воно може бути готове сприйняти ВІЛ- позитивну дитину.
З одного боку, неприйняття суспільством людей, уражених ВІЛ/СНІД пов’язано із браком правдивої, правильної  інформації про можливі шляхи інфікування, про поширеність захворювання,  про доступність до діагностики та лікування. З другого, загальна економічна ситуація у медичній галузі і у сфері соціальних послуг, викликає агресію у пересічного громадянина: коли  до пацієнти з онкологічними хворобами, порушеннями психіки, фізичними обмеженнями не можуть отримати належне лікування, через  брак коштів.
 
– В Україні доволі багато громадських організацій зайняті проблемою ВІЛ/СНІДу, більшість соціальної реклами присвячено боротьбі проти епідемії. Ви, як експерт, можете оцінити наскільки правильно ставляться акценти, ведеться робота з подолання хвороби? Чого не вистачає?
Дійсно, проблемами профілактики та подолання епідемії СНІДу в Україні займається багато організацій. І вже досягнуто значних успіхів у цій діяльності. Все ж, основна проблема системної та послідовної роботи пов’язана з відсутністю гарантованого тривалого фінансування – короткі проекти на один-два роки.  Більшість громадських організацій віддає перевагу роботі у сфері реклами, короткотривалим проектам.
Досить великою прогалиною досі залишається діяльність у сфері медико-соціального супроводу, догляду за хворими на СНІД у термінальній стадії. Це – важкі проекти, крім  того, що вони вимагають великих коштів, фахової спеціальної підготовки працівників, постійного та  тривалого навчання персоналу, то ще й необхідно мати гарантії фінансування на тривалий час. Наприклад, важко працювати із узалежненими людьми, завоювати їх довіру, добитися в них сприйняття соціальних працівників, як друзів.
І коли ти цього досягаєш – фінансування переривається. Тоді люди лишаються з проблемами сам на сам.
Необхідно, більше розвивати спільних проектів з державними інституціями та установами.
 
Якщо говорити про акценти: більшість реклами звертає увагу молодих людей на презервативи, «безпечний секс». Хоча нічого нема на 100% безпечного і відомо, який відсоток людей інфікується навіть використовуючи ці засоби.
Дуже позитивним, на мою думку, є формування у рекламах думки, що це може стосуватися кожного. Власне не вибудовувати бар’єр між тими, хто є уражений вірусом, і хто, ні (дуже часто лише думає, що ні, а насправді не знає).
Велике значення має профілактика вертикальної трансмісії – від матері до дитини, раннє виявлення ВІЛ-статусу в дітей: можливість тестування, доступ до тестування. Таким чином можна поміняти ситуацію.
 
– Ви згадали про моральні цінності. Наскільки громадські організації, зокрема Карітас, повноцінно залучають Церкву до вирішення проблем. Чи є потреба у більшої інтеграції Церкву?
За останні 2-3 роки Церква, і не тільки Українська греко-католицька, дуже активно діє у подоланні цієї проблеми. Дуже добре, що створена Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, яка дуже активно працює. Власне завдяки її активності була відпрацьована концепція, стратегія щодо профілактики СНІДу релігійними організаціями в Україні.
Хочу зазначити, що вклад лише Католицької Церкви у подолання проблем ВІЛ/СНІД становить 25% від усієї наданої допомоги.
Церква виконує свою місію вчителя, духівника та служителя для кожної людини. Тому, так важливо, щоб кожен хто працює у найменшій парафії вмів надати пасторальну опіку, підтримку, навчити, як справлятися з тими проблемами, а також навчити громаду солідарності та співчуття до тих, хто цього потребує.
Слід приділяти багато уваги підготовці майбутніх священиків, духовенства, слухачів духовних семінарій. Тут потрібна багато працювати Карітасу та іншим організаціям. На жаль, не всі священики вміють і мають достатньо знань для адекватної та відповідної поведінки з ВІЛ-позитивними, не досконало обізнані у проведенні психологічного супроводу.
 
– Адже Карітасу України один із найперших почав проводити семінари для священиків. Якого позитивного ефекту  вдалося досягти?
Карітас України входить до мережі Карітас Європи і власне у 2007 році був проведений перший семінар для єпископів і вищого духовенства УГКЦ. Ми запрошували радника Карітасу Інтернаціоналіс з питань ВІЛ/СНІД з Ватикану монсеньйора Роберто Вітилло для участі в цьому семінарі.
У 2008 році вже провели міжнародний семінар (були представники духовенства Чеської Республіки, Білорусі, Росії, Словенії ). Зараз ми далі працюємо над підготовкою матеріалів для семінарів – тренінгів, та над підготовкою подальших навчальних заходів. Вже наступний запланований на березень 2010 році.
Для священиків в нас є перекладені, адаптовані та видані декілька посібників – підручники для підготовки тренерів серед духовенства «Тренінг у відповідь на ВІЛ/СНІД» і практичні поради щодо психологічного супроводу «Слухати з любов’ю».
Найактивнішими працівниками є Карітас Донецьк, де першими почали роботу профілактики серед ВІЛ- позитивних  батьків, щоб вони не відмовилися від дітей. І цю роботу очолив отець Василь Пантелюк. Також дуже активним був Карітас Стрий, де організували групи підтримки для узалежнених та безпритульних, працювали у школах.
Не можна не відмітити Карітас Самбирсько-Дрогобицької єпархії, де відкрили реабілітаційний центр «Назарет». Він допомагає змінити стиль життя безпритульним, узалежненим, ВІЛ-позитивним.  Зараз Карітас Одеса виконує ряд успішних проектів у сфері профілактики ВІЛ/СНІД.
Благодійна установа «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького» забезпечує виконання 5 напрямків допомоги ВІЛ- позитивним людям, за підтримки «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД».
Практично всі організації Карітасу України в більшій чи меншій мірі надають допомогу ВІЛ-позитивним особам. А головне, що всі священнослужителі – працівники Карітасу змінили свою точку зору, щодо цієї проблеми, розвивають солідарні стосунки на місцях, та власним прикладом показують, як можна зламати кригу нерозуміння християнським співчуттям та любов’ю. 
 
– Якщо ми вже перейшли до діяльності самої організації, то розкажіть, в чому полягає специфіка роботи Карітасу України? Наприклад, в Україні модно влаштовувати концерти відомих співаків, де лунають заїжджені фрази: «СНІД – це погано. Давайте боротися!» Проте реклами Карітасу в метро чи на біг-бордах не побачиш.
 
«Добро треба робити тихо».  Ми розпочали наші проекти на базі програми «Домашня опіка». Вони відрізняються більшою інтегрованістю в основну діяльність Карітасу. Ми не відокремлюємо роботу у сфері профілактики СНІДу в окремі проекти, а  базуємо їх на загальній допомозі потребуючим. Це дуже важливо, щоб не посилювати стигму людей. Ми маємо спільну дитячу кімнату для неповноправних, дітей з ДЦП і також зі СНІД. Якщо це домашня опіка, то і для людей похилого віку, і неповносправних, і  ВІЛ-інфікованих. Ми намагаємося не відокремлювати конкретну групу, окремий проект (бо це так само буде їх стигматизувати), а прагнемо інтегрувати у всі активності Карітасу.
Така інтегральна підтримка є характерною для Карітасу.
 
– Ви були національним координатором напрямку з охорони здоров’я, а зараз радник Карітасу України з проблем ВІЛ/СНІД, член робочої групи Карітасу Європи. Яку стратегію, програми, проекти готує зараз Карітас для подолання чи сприяння подоланню цієї хвороби?
 
Велика стратегічна ціль – зміна стандартизованого упередженого ставлення до ВІЛ- позитивних людей.
Для досягнення цієї мети ми плануємо роботу у 3-х площинах.
Перша, (і це вже напрацьований наш досвід і практика), безпосередня медична, соціальна, психологічна, юридична допомога людям, що вже уражені ВІЛ/СНІД та їх близькому оточенню. Важливим є психологічний супровід родини, де є ВІЛ-позитивна дитина. Вона повинна знати про свою хворобу і не  боятися свого статусу. А родичі повинні знати як себе вести з дитиною.
Друга, це формування здорового суспільства, профілактична робота Церкви, громадських організацій щодо посилення морального стану в суспільстві – змінювати життєві пріоритети.
Третя річ, інформування та навчання. Ми плануємо запустити проекти налаштовані на  роботу з вчителями, батьками, працівниками дошкільних установ.
Даючи правильну інформацію, засновану на високих моральних цінностях, нам вдасться подолати, чи принаймні, зменшити цю епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні.

Карітас отримав визнання українського суспільства


Хто став «Благодійником року»?
08.12.2009
Карітас України переміг у конкурсі «Благодійник року-2009» у найчисельніший номінації «Благодійна організація». Президент Карітасу України Андрій Васькович вважає, що чергова перемога ілюструє визнання українським суспільством правильності стратегії і підходів фонду у благодійній діяльності, що ґрунтується на



християнських принципах і плідній співпраці з УГКЦ. Про це стало відомо під час круглого столу «Україна. Благодійність. 2009», що відбувся у стінах Національного заповідника «Софія Київська».
 
«Ми робимо наголос на соціальному супроводі та психологічній підтримці людей, – зауважив Андрій Васькович. – Ці принципи знаходять відображення у таких проектах як «Домашня опіка», «Допомогти дітям вулиці» та інші… У центрі уваги цього проекту не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і те середовище, в якому вона змушена жити».
 
Також були названі інші переможці, зокрема: компанія Intel Ukraine Microelectronics Ltd. здобула перше місце у номінації «Транснаціональна корпорація»; Nemiroff Холдинг – «Вітчизняна компанія – великий бізнес»; ТОВ “Мері Кей (Україна) Лтд” – «Вітчизняна компанія – середній бізнес»; ТОВ «Грані-Т» – «Вітчизняна компанія – малий бізнес» тощо.
 
Під час круглого столу глава правління фонду «Україна-3000» Олександр Максимчук відзначив позитивні тенденції, зокрема, благодійність в Україні витримала політичну та економічну кризу і не стала менш популярною. «Також ми спостерігаємо відмову від адресної допомоги на користь великим, довготривалим програмам, що покликані змінити ситуацію в країні», – підкреслив він.
Доповнила колегу директор Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш, перерахувавши основні тренди у вітчизняній благодійності. «У найближчі роки відбуватиметься перерозподіл ресурсів у секторі благодійництва, скоротиться число дорогих благодійних проектів (особливо у сфері культури та освіти), пожвавляться трансформаційні процеси переходу від PR-благодійності до стратегічної та «клонування» успішних ініціатив», – повідомила А. Гулевська-Черниш.
В статті використані матеріали Релігійно-інформаційної служби України.

Поглиблення взаємодії профільних організацій приносить користь людям


Нові послуги для літніх людей
04.12.2009
Тісна співпраця Карітасу України з профільними державними і недержавними організаціями сприяє підвищенню якості життя людей літнього віку. Так, 3 грудня у Києві відбулося відкриття Геронтологічного інформаційно-консультативного центру



Інституту геронтології АМН України.
В рамках підготовки до відкриття Геронтологічного інформаційно-консультативного центру (ГІКЦ) співробітники проекту “Домашня опіка” Карітасу-Київ разом з менеджером проекту ГІКЦ – професором Чайковською Вірою Володимирівною, проводили дослідження потреб людей старшого віку та підготовку працівників по роботі з літніми хворими.
 
«Нам дуже приємно, що багаторічний досвід Карітасу у роботі над покращенням якості життя осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих заслужив на визнання. «Домашня опіка» – один з пріоритетних напрямків роботи Карітасу України і дуже важливо до цієї роботи залучити якомога ширше коло людей!» – розповіла Ольга Осадча, координатор проекту «Домашня опіка» (Карітас-Київ).
 
Карітас для роботи ГІКЦ також надав літературу:
– Основи сестринського догляду;
– Поради для пацієнтів та їх опікунів “Лікування пролежнів”;
– Поради для пацієнтів та їх опікунів “Ранні прояви Альцгеймера”;
– Практичний курс для вивчення та довідок “Основні засади післяінсультної реабілітації” (Опис прийомів опіки крок за кроком).
ГІКЦ створений в межах виконання Україною Мадридського Міжнародного плану дій щодо старіння і підтриманий Фондом Народонаселення Організації Об’єднаних Націй.
Основною функцією ГІКЦ є надання людям літнього віку і членам їх сімей інформації та консультацій про доступні медичні, психологічні, соціально-побутові, юридичні, культурні та інші послуги, які вони можуть отримати згідно чинного законодавства в державних і недержавних організаціях.
Для цього центру створюється спеціалізована всеукраїнська база даних організацій, які надають послуги людям літнього віку. Клієнтами ГІКЦ можуть бути як люди літнього віку та члени їх родин, так і представники профільних державних і недержавних організацій.
Інформацію можна отримувати по телефону (044) 431-05-09 або на сайті ГІКЦ www.gicc.org.ua за наступними розділами:
– шляхи та умови отримання різноманітних послуг, а також можливості навчання населення та волонтерів принципам забезпечення активного довголіття, основам само- і взаємодопомоги (адреси та телефони установ, контактні особи);
– нормативно-правова база стосовно населення літнього віку;
– корисні поради для людей літнього віку та членів їх сімей;
– відповіді на запитання;
– спілкування на сторінках сайту, тощо.
Окремим видом діяльності ГІКЦ є розробка і впровадження навчальних програм по забезпеченню активного і здорового довголіття, розвитку волонтерського руху. ГІКЦ проводить тематичні семінари для різних груп населення літнього віку та членів їх сімей при підтримці Ради організації ветеранів України, вітчизняних та закордонних фондів.
«Відкриття центру має велике значення, особливо для регіонів, – зауважила Марія Бачмага, національний координатор Карітасу України проекту «Домашня опіка». – З’являється можливість зменшити інформаційний голод. Тепер і літні люди, і організації, які працюють для покращення життя людей літнього віку зможуть отримувати комплексну інформацію!»

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом


Карітас полегшує життя хворих на СНІД
01.12.2009
З нагоди Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом працівники  Карітасу в Україні та у світі  представляють свою роботу, досягнення та плани у цій сфері діяльності. Проблему ВІЛ/СНІДу не вдасться вирішити без активного



залучення та підтримки громадських та церковних організацій, вважають керівники Карітасу. Тому Карітас на міжнародньому та національному рівні активно включається в боротьбу проти епідемії.
 
З приводу Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом Президент Карітасу Інтернаціоналіс Кардинал Оскар Родрігуез Марадіага закликав до невідкладних дій щодо попередження смертельних випадків дітей з ВІЛ і повідомив, що Карітас Інтернаціоналіс розпочав кампанію високоактивної антиретровірусної терапії для дітей. Ця терапія передбачає вчасне надання медикаментозного лікування до терміну, коли ВІЛ-інфекція може перейти у стадію СНІДу.
 
За оцінкою експертів Об’єднаної Програми з ВІЛ/СНІДу ООН та Всесвітньої Організації охорони здоров’я розповсюдження ВІЛ у світі іде на спад. Згідно експертних даних, починаючи з  2001 року кількість нових випадків ВІЛ-інфекції в світі скоротилася на 17%. Натомість у Східній Європі та Центральній Азії  поширеність ВІЛ залишається високою. Особливо тяжкими та швидкопоширюваними є епідемії в Україні й Російській Федерації. На сьогодні  в Україні з ВІЛ живуть біля 340 000 людей віком 15 років і старше, що становить 0,86% дорослого населення країни.
 
За останні роки працівники Карітасу в Україні, керуючись християнськими принципами, в центрі яких стоїть повага до людської гідності, ведуть щоденну роботу, спрямовану на допомогу та полегшення життя ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД. Працівники Карітасу мають належну кваліфікацію та регулярно проходять навчання до яких долучаються закордонні експерти. У проектах активно працюють волонтери.
 
В своїй роботі з хворими та їхніми близькими Карітас зосереджує увагу на соціальному супроводі та психологічної підтримки. У Львові, на базі Шпиталю імені Андрія Шептицького діє психологічна допомога ВІЛ-інфікованим людям та членам їхніх сімей і забезпечується домашня опіка людям, які живуть з ВІЛ та їхнім родичам. В рамках цих проектів Карітас здійснює доставку необхідних продуктів харчування, допомагає по дому. Важливим є психологічний супровід, бо інфіковані люди та їхнє найближче оточення знаходяться у пригніченому стані.
 
Подібний підхід діє в інших регіональних організаціях. Першого грудня,  працівники Карітасу Одеси УГКЦ провідали ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей в обласному СНІД-центрі, організували для них маленьке свято, накрили «солодкий стіл». «Добре слово, увага, небайдужість допомагають ставати людям на ноги», – ділиться враженнями координатор проекту Світлана Колодчин.
 
Всього під домашньою опікою Карітасу Одеса УГКЦ знаходиться 150 інфікованих людей (проект «Немедичний та медсестринський домашній догляд»), реалізацію якої фінансує Глобальний фонд по боротьбі з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією та Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. «Наші соціальні працівники, медсестри надають допомогу важкохворим людям, які не в змозі себе обслуговувати. Волонтери приносять продуктові пайки, медикаменти, миючі засоби», – розповідає пані Світлана .
 
З 2003 року в Донецьку Карітас запровадив проект «Соціальна опіка над ВІЛ-інфікованими дітьми», який спрямований на надання медико-соціальних послуг ВІЛ-інфікованим дітям віком до 3-х років. У рамках проекту створено медико-соціальний центр Карітасу для ВІЛ-інфікованих дітей, де надаються медичні та соціальні послуги і здійснюється соціальний супровід, які включають комплекс клінічних та психологічних заходів, спрямованих на полегшення їхніх страждань і реінтегрування в суспільство. Власне саме цей проект і став пілотним для Карітасу України, досвід якого перейняли у Карітас Одеса УГКЦ та Карітас Київ. Фінансову підтримку проекту надавали Програма Євросоюзу ТАСІS та Карітас Німеччини.
 
Окрім цього, Карітас Донецьк разом із Церковю розпочав співпрацю (допомога медикаментами, покращення харчування, психологічна робота тощо) з міською клінічною лікарнею №2  та дитячим сиротинцем  для ВІЛ-інфікованих дітей м. Макіївки. «Цей проект є одним із вдалих прикладів співпраці Карітасу України з державними структурами», – зазначає керівник проекту в Донецьку Любов Пантелюк.
 
Серед напрямків у сфері ВІЛ/СНІДу, які планує розвивати Карітас Україна є проведення навчальних тренінгів для священників. Потреба у цих навчаннях є дуже високою, оскільки саме священики є  часто тими єдиними людьми, яким жителі  маленьких містечок та сіл можуть довірити свої проблеми. Не менш важливою є і профілактична робота серед школярів. Планується надання медико-соціального супроводу ВІЛ-інфікованих безпритульних  (дорослих та дітей), біженців та реабілітантів. Враховуючи, що багато хворих на СНІД людей перебувають у домашніх умовах, вкрай важливим є надання хоспісної та паліативної опіки СНІД- хворим у термінальній стадії.
 
Проблему існування епідемії СНІДу в країні не можна вирішити поодинокими, окремими ініціативами: хвороба потребує мобілізації усіх сил суспільства. Тому дуже  важливо, щоби політики та державні діячі, зрозуміли потребу підтримки недержавних організацій, які працюють у сфері надання соціальних послуг населенню. Боротьба проти ВІЛ/СНІДу є викликом для усього суспільства!