кардинала Любачівського. Після відставки на його місце буде призначений тимчасовий адміністратор, а нового голову Церкви оберуть протягом
двох-трьох місяців на зборах Священного Синоду, на який з’їдуться
єпископи з усього світу.
«Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці – служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно»,
– пояснює своє рішення Блаженніший Любомир.Любомира Гузара називають одним із найавторитетніших релігійних і суспільних діячів в Україні, його глибоко поважають, вважають цінним наставником і провідником для українців на конкретному часово-просторовому етапі історії народу й держави.
УГКЦ під керівництвом Любомира Гузара послідовно відмежовувалася від політики, наголошуючи на принципі відокремлення церкви від держави. Водночас кардинал Гузар вказував теперішній владі на чолі з президентом Януковичем на неприпустимість преференцій окремим конфесіям в Україні, висловлював й інші важливі думки, поради суспільно-політичного характеру.
«Я й надалі братиму участь у житті Церкви і суспільства. Буду
молитися за Церкву, переосмислювати минуле, слідкувати за тим, щоб
нічого з минулого нашої Церкви не затратилось. Дуже б хотів проводити
зустрічі з молоддю, а також з різними професійними групами:
журналістами, митцями, політиками», – каже Блаженніший Любомир.
Любомир Гузар народився у Львові 1933 року, але в 1944 році його родина виїхала з України. Він навчався в духовній семінарії у США та в Католицькому університеті Америки. Священиком став у 1958 році. Згодом вивчав філософію в Нью-Йорку й отримав ступінь доктора богослов’я в Римі, захистивши дисертацію про Митрополита Андрея Шептицького.
До України Любомир Гузар повернувся в 1992 році, служив духівником у Львівській семінарії. З 1996 року його обрали помічником Глави УГКЦ, в зв‘язку із погіршенням стану здоров’я кардинала Любачівського. Священний Синод обрав Любомира Гузара Архієпископом Львівським та Главою Української Греко-Католицької Церкви у січні 2001 року.


Виконавчий секретар Ліги, Ростислав Дзундза повідомив, що цього дня в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Інститут паліативної та хоспісної медицини, МОЗ України та Всеукраїнська громадська організація «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» провели семінар «Супровід вмираючих і паліативна опіка». Захід відбувся в рамках відзначення Всесвітнього дня боротьби з раком. Семінар провів О. д-р Арнальдо Панґрацці, професор Міжнародного Богословського Інституту душпастирства у сфері охорони здоров’я, Рим, (Італія).
.jpg)

Як показує досвід, навіть за можливості працевлаштування, особи неповносправні, часто є не готові до інтеграції в трудові колективи та суспільство. Більшість із них – невпевнені у своїх можливостях і здібностях, часто не мають базових соціальних навиків та вмінь: комунікативних навиків, навиків самообслуговування і догляду за собою, розпорядження грошима, роблення закупів, ведення домашнього господарства і т.д. Батьки, переважно, не мають часу і сил займатись навчанням життєвих навиків своїх дітей і часто роблять це за них. Особи з розумовою неповносправністю в силу своїх особливостей – пониженим інтелектом та значним зниженим рівнем адаптаційних навиків і вмінь, є в багатьох речах залежними від інших, але це не означає, що вони не можуть навчитись нових навиків і стати більш самостійними. Просто, для таких осіб потрібно трошки більше часу і застосування інших методик навчання. Тому, першим кроком до повнішої самореалізації, соціальної адаптації та можливо, подальшого працевлаштування осіб з розумовою неповносправністю, є розвиток базових соціально-побутових та трудових навиків, а також ознайомлення місцевої громади з можливостями осіб з особливими потребами.
сироти. Низький Вам уклін від дітей, котрі змушені виховуватися у школах-інтернатах. Дякуємо за розуміння!» – Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії.