03.02.12
«До благодійного фонду Карітас, що у Хмельницькому, щороку приходить від 70 до 100 т. з. «кризових» дітей, тому сьогодні у місті проблеми “діти вулиці” немає. Зараз ми працюємо з багатодітними, малозабезпеченими, неповними і неблагополучними сім’ями, а також родинами трудових мігрантів, аби завтра їхні діти не пішли на вулицю.

Також запрошуємо до співпраці підприємців, які зможуть допомогти з продуктами харчування, адже в нас діє і благодійна їдальня», ? розповідає о. Іван Данкевич, директор Хмельницького обласного Карітасу в інтерв’ю кореспонденту хмельницької газети «Є», у якому він розповів про багаторічну діяльність фонду.

За словами священика, діяльність хмельницького Карітасу, який у липні 2012 року відзначатиме 10-річчя, розпочалася з проекту «Домашня опіка»: самотнім людям похилого віку, які перебували в скрутних соціальних обставинах, надавали соціальну допомогу.

Крім того, благодійники інтенсивно працювали з «дітьми вулиці». «Спочатку ми збирали інформацію в школах, поліклініках, розпитували місцевих жителів, де ці діти збираються і ночують.

Тоді брали пакунки з солодощами та печивом і залишали все те разом із записками, що хочемо з ними спілкуватися біля люків теплотрас», ? продовжує оповідь о. Іван. Таке заочне спілкування відбувалося ще протягом півроку, а потім працівники Карітасу разом із психологами, педагогами та працівниками Управління у справах дітей міста й області знайшли шляхи ефективної допомоги цим дітям.

В 2011 році вже втретє відбулася акція «Лист Святому Миколаю». Цього разу діти, крім іграшок, книг і одягу, писали, що хотіли б спожити деякі продукти харчування.

«Дякувати Богу, у світі, зокрема на Хмельниччині, багато добрих людей, тому ми постійно знаходимо меценатів. Адже благодійний фонд ? це організація, яка не заробляє, не отримує прибутків, не має свого виробництва. Ми роздаємо нужденним лише те, що нам дають інші люди», ? каже на завершення розмови директор хмельницького Карітасу.

01.02.12
Благодійна установа «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького» у Львові є медичною установою Української Греко-Католицької церкви і надає медичну, соціальну та духовну допомогу потребуючим незалежно від їх статусу, віросповідання та національної приналежності.

Основною цільовою групою Шпиталю є особи похилого віку, невиліковно хворі, бездомні, ВІЛ/СНІД хворі, неповносправні, діти-сироти.

У шпиталі функціонує амбулаторно-діагностичне відділення, денний стаціонар, хірургічне відділення, відділення паліативного лікування та виконує ряд благодійних програм по профілактиці захворювань та подоланню бідності. Також на базі Шпиталю виконується проект Домашня опіка, в рамках якого обслуговується вдома понад 500 осіб.

У Шпиталі отримують консультації, психологічний та медичний супровід ВІЛ-позитивні люди та їхні сім’ї. Також створена кімната для денного перебування ВІЛ-позитивних дітей, завдяки чому їхні мами та опікуни мають можливість залагодити свої соціальні та юридичні питання.

Працівники Шпиталю опікуються залежними від алкоголю та наркотиків – надають медичний догляд, психологічний, соціальний та юридичний супровід.

З 2003 року на базі цієї благодійної установи функціонує відділ паліативної та госпісної допомоги. Працівники Шпиталю намагаються полегшити фізичні і духовні страждання, допомагають гідно завершити земне життя недужим у термальній стадії. Основні зусилля медичного персоналу спрямовані на створення психологічного комфорту хворим. Тому робота в госпісі передбачає, крім професійноcті, надзвичайне душевне тепло, щирість і милосердя. З пацієнтами, їх родичами, а також з персоналом працює капелан.

Шпиталь Шептицького цілковито фінансується з пожертв і благодійних внесків, які надходять від місцевих добродійників і з-за кордону. Адміністрація Шпиталю постійно стикається із труднощами з матеріальним забезпеченням: придбанням медикаментів, перев’язочного матеріалу, лікарським інвентарем та медичним обладнанням.

А нещодавно благодійники передали до Львова великий обсяг ліків, які будуть частково передані державним медичним уставам м. Львова і області, а також будуть розподілятись поміж пацієнтами Шпиталю, проекту «Домашня Опіка» Карітасу України та серед інших потребуючих. Для отримання ліків у Шпиталі необхідно мати рецепет лікаря, паспортні дані та ідентифікаційний номер потребуючої особи.

Серед препаратів є Атенол-Н, сироп Бронхорил, Глобіген, Дженагра, Дженокард, Дигель, Кофекс, Лакардія, Протозал, Тилда, Цефадроксил, Ципронат. Адреса Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького: вул. Озаркевича, 4, м. Львів.

Директор Шпиталю Шептицького Дзвенислава Чайківська висловлює особливу подяку:

• Хенрі Прінслі Деванбу, генеральному директору дочірнього підприємства “Аполло Фарма”
• Роману Олександровичу Мазурику, генеральному директору ТзОВ ” Акрополус Біосайнсес”
• Ірині Богданівній Бавдис, зональному менеджеру Genom

30.01.12
26 січня у Львові відбувся початок всеукраїнського проекту серії фотовиставок про малозабезпечених дітей, тисячами яких понад 10 років опікуються організації міжнародного благодійного фонду Карітас України у різних регіонах нашої країни. Надалі фотоекспозиція із декількох десятків фотознимок помандрує на схід ? до Тернополя, Хмельницького, Києва.

На кожній світлині відображено портрет дитини, що в силу певних обставин перебуває в складних життєвих обставинах. Це діти із неблагополучних, малозабезпечених сімей, діти-сироти, діти трудових мігрантів. Вони мріють, навчаються, посміхаються, вміють щиро радіти речам і людям, що оточують їх, знають, чим є щастя.

NB! За даними видання «Комсомольська правда» сьогодні в Україні близько 136 тисяч дітей виховуються в 60 тисячах неблагополучних сімей. Кожна десята дитина в Україні – безпритульна. Кожен другий безпритульний регулярно вживає алкоголь і наркотики.

Багато бездомних дітей заробляють собі на життя крадіжками, розбоєм і проституцією. Дослідження ЮНІСЕФ свідчать, що 10% безпритульних дітей – неписьменні, а інші мають рівень знань, який не відповідає їхньому віку.

Метою проекту серії фотовиставок є актуалізація проблематики дітей у складних життєвих обставинах, привернення уваги громадськості, медіа, влади.

Напрямок роботи соціального супроводу кризових дітей та молоді і їхніх сімей системно і цілеспрямовано функціонує більше 10 років, і є ключовим у роботі Карітасу України. В роботі, окрім забезпечення базових потреб кризових дітей (одяг, взуття, теплі обіди, можливість скористатись пральнею та душовою, медичний огляд), на передньому плані стоїть створення умов для духовного, креативного та психосоціального розвитку.

Діти та молодь отримують інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію. Працівники Карітасу України організовують позашкільну роботу в гуртках, терапію мистецтвом, ігрову терапію, спеціальні тематичні тренінги, дискусії, також спортивні змагання, екскурсії, походи, відпочинкові і освітні табори, де діти і молодь здобувають нові соціальні навики, згуртовуються.

Мета даного напрямку соціальної діяльності ? сприяти реінтеграції та соціальній адаптації дітей та молоді, які опинились у складних життєвих обставинах, підтримати сім’ї з дітьми, що перебувають в кризі. Соціальні працівники Карітасу не лише працюють в соціальних центрах, але й виходять на вулиці, відвідують школи та сім?ї в їх помешканнях, а відтак є дуже мобільними, завжди орієнтуються на інтереси і потреби дітей, вимоги суспільства і часу. Ціль щоденної праці із потребуючими дітьми – запропонувати альтернативу, допомогти самостійно покращити своє життя, адаптувати світогляд, соціалізуватись і самореалізуватись.

Важливо усвідомити, що нині в міру складних соціально-економічних умов в Україні та минулого країни, масштаб проблематики кризових дітей є дуже небезпечним і серйозним викликом для розвитку не лише цієї категорії людей, ? що в найближчому майбутньому стануть рушійною силою держави, ? а й суспільства загалом.

Запрошуємо і Вас долучитись до запропонованої серії фотовиставок портретів соціально незахищених дітей.

Загляніть до їх світу, цінностей, поглядів на буденне життя, мрій на майбутнє, ? відчуйте, чим насправді є щастя для нашого нового покоління!

Місце і час проведення фотовиставки у Львові:
Мистецьке об’єднання «Дзиґа», арт-кав?ярня «Квартира 35» ( вул. Вірменська, 35, 2-ий поверх), 26 січня – 9 лютого.

28.01.12
21 січня у Хмельницькому обласному благодійному фонді Карітас відбулась незвична зустріч працівників Карітасу і неповнолітніх дітей. Темою зустрічі було «Як влаштуватись на роботу?», адже це питання сьогодні цікавить не лише дорослих, але й дітей, підопічних Хмельницького Карітасу, зокрема.

Часто неповнолітні діти змушені працювати, щоби допомогти своїм батькам утримувати сім’ю. Так, в багатьох з них уже є «дорослі» потреби та бажання: купити одяг чи взуття до свят, принести додому хліб замість цукерок, які вони, на жаль, бачать рідше, ніж хотілося б. Діти і підлітки не занепадають духом, і працівники Карітасу, що опікуються ними, всіляко допомагають їм – психологічно, матеріально, соціально, інформаційно, юридично.

Сьогодні Карітас України опікується більш ніж 0,5 тис бездоглядних і безпритульних дітей і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому. В роботі, – окрім забезпечення базових потреб «дітей вулиці», – є місце і для просвітницьких розвиваючих заходів, ігрової та арт-терапії, майстер-класів, тренінгів, дискусій, екскурсій, мандрівок, літніх наметових таборів тощо.

«Усі ці види діяльності в роботі соціальних центрів для кризових дітей і молоді мають на меті сприяти соціалізації, підвищити безпеку дітей та молоді, навчити їх самостійно вирішувати щоденні труднощі в ефективний та соціально прийнятний спосіб. А цього разу ми вирішили за потрібне організувати тренінгові заняття, завдяки яким діти дізнаються про можливості працевлаштування в їх неповнолітньому віці, навчаться писати резюме, представляти себе роботодавцю, відчути себе в ролях керівника та підлеглого.

Ми їм хочемо надати усі потрібні знання про їх права, обов’язки, можливості, певні небезпеки, що стосуються ринку праці. Паралельно в нашому Карітасі впродовж багатьох років ведеться робота по запобіганню торгівлі людьми, і ці знання обовяково слід передавати соціально незахищеним неповнолітнім дітям», – каже Дмитро Лисий, координатор проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» у Хмельницькому.

26.01.12
18 січня у надвечір’я свята Богоявлення на щедрий вечір Блаженніший Святослав Шевчук розділив святкову трапезу із підопічними Карітасу Київ. Серед учасників святої вечері, окрім Патріарха Української Греко-Католицької Церкви та директора київського Карітасу о. Романа Сиротича, були присутні близько 70 осіб, серед яких «діти вулиці», діти із кризових та малозабезпечених сімей, діти-інваліди та інші соціально незахищені неповнолітні, якими опікується місцевий Карітас.

Патріарха, який прибув із секретарем о. Олегом Олексою, щоб розділити радість Богоявлення Господнього, зустріли у соціальному центрі Карітасу Київ адміністрація, працівники та підопічні хлібом та сіллю на вишитому рушнику. Директор у своєму короткому привітальному слові висловив радість та подяку за те, що у такий величний день до потребуючих дітей завітав на свят-вечірню трапезу їх батько і Глава Церкви Блаженніший Святослав. «Це показує нам, що для Вас, як і для всієї Церкви, бідні та потребуючі люди і діти не є байдужими, але дорогими, бо Ви, попри всю свою зайнятість, як господар і батько сьогодні є з нами. Це додає нам впевненості та запалу до праці», ? сказав о. Роман Сиротич.

Після привітання Патріарха відбулася робоча зустріч із директором, а згодом розпочалася Свята вечеря, яку своїм співом колядок та щедрівок звеличили бандуристи під керівництвом Мирослави Кардаш із храму св. Миколая Доброго на Подолі. Блаженніший Святослав колядував і щедрував разом з усіма присутніми дітьми, і на здивування більшості, навіть знав, яких композиторів твори виконували бандуристи.

До уваги присутніх було представлено театралізований вертеп, який приготували самі підопічні діти разом із своїми опікунами ? координатором праці дитячих програм, психологом та соціальним працівником.

Трапезу розпочали із спільної молитви та привітального слова Патріарха, який у зрозумілий спосіб відкрив дітям значення щедрого вечора та свята Богоявління, побажавши миру у серцях, взаєморозуміння та поваги один до одного. Підсумовуючи особливу зустріч, Блаженніший усім побажав: «Будьте щедрими, як і наш Господь. Саме ваші усмішки нехай будуть проявами оцієї щедрості, яка до вас повернеться та помножиться».

Згодом було розділення спільної просфори та споживання традиційних для українського свят-вечірнього столу дванадцяти страв – куті, пампушків, вареників і голубців, борщу і капусти, риби та інших смаколиків. Не переставали лунати колядки та щедрівки, панувала тепла родинна атмосфера.

«Зворушливо було спостерігати за дітьми, багато з яких чи не вперше були на такій святій вечері, а тим більше бачили таким близьким для себе Патріарха, який колядував, усміхався до них, говорив із ними – був простим і був із ними», ? каже соціальний працівник місцевого Карітасу Славко Федчев.

На завершення усім дітям від Патріарха Святослава було роздано книги та пакуночки із різдвяними презентами. Із повними руками, зігрітими серцями, усміхненими обличчями та словами вдячності діти не хотячи розходились, покидаючи соціальний центр Карітасу.

«Від свого імені та імені всіх дітей хочу висловити щиру подяку Блаженнішому Святославу за присутність, благословення та добре слово, також преосвященному владиці Богдану Дзюраху за сприяння та підтримку, всім людям доброї волі, які спричинилися, щоб ця свята і Богоугодна вечеря відбулася.

Завдяки цьому десятки дітей відчули свою потрібність та радість, побували у атмосфері родинного тепла. Усіх бажаючих запрошую до діл милосердя, які спільними зусиллями можемо втілювати у нашому суспільстві серед бідних, хворих та потребуючих.

Для цього можна звернутися до мене чи у наш благодійний фонд за телефоном 097-1945911 і вияснити, в який саме спосіб Ви зможете стати благодійником», ? завершує свою розповідь директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

24.01.12
В часі святкування новорічних і різдвяних свят працівники Карітасу Київ завітали в гості до групи молодих людей, що не мають певного місця проживання. Соціальний працівник В’ячеслав Федченков розповідає: «В день Св. Миколая ці потребуючі діти отримали подарункові пакети від Карітасу, а тепер вони запросили нас до свого житла, щоби разом прикрасити ялинку, загадати особливі побажання, розділити святкове пригощання.

Напередодні візиту працівниками київського Карітасу до «дітей вулиці» діти з нашого соціального центру спеціально створили прикраси для цього заходу: гірлянди, сніжинки, паперові фігурки. І коли ми прийшли в гості, ? діти з радістю розвішали прикраси на імпровізовану ялинку. А під ялинкою поставили «стілець бажання», щоби все, що лиш задумується, успішно збувалось. У повітрі підвалу витав запах мандарин і святкового настрою.

Знаю, що для багатьох людей це виглядає, як сарказм співчуття або ж жаль. Але ця молодь і діти живуть по-своєму, як вміють, як вони навчились, як склалось в міру певних несприятливих обставин. Вони ? на відмінну від багатьох дорослих і забезпечених людей ? не соромляться своїх проблем і скрути».

«За останні 10 років безпритульність та бездоглядність зменшилась удвічі. Це пояснюється тим, що вносилися зміни в законодавство України щодо належного виховання з боку батьків, з ними проводилася профілактична робота, і тому на сьогодні дітей і молоді на вулицях поменшало», – сказала нещодавно в ефірі Радіо Свобода заступник начальника Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України Уляна Котлярова.

З даними кримінальної міліції щодо зменшення кількості «дітей вулиці» погоджується і Славко Федченков. Він каже, що за статистикою 2005-2006 років з вулиць вилучались десятки тисяч дітей, а зараз це тисяча. Також і працівники регіональних організацій Карітасу України кажуть, що у великих містах України – Києві, Донецьку, Дніпропетровську – зараз на вулицях живуть сотні дітей, а не тисячі, як це було усередині 90-х. Це результат реалізації державної програми з подолання бездоглядності й зміни ставлення суспільства до цієї проблеми, також величезний обсяг роботи громадських організацій.

Малолітні господарі підвалу підбадьорювали активніше фотографувати житло, показували весь свій нехитрий побут. Але гостина для працівників Карітасу і новорічне святкування в одному із київських підвалів тривали недовго. Розповідають, що нудить через важке і несвіже повітря в підземеллі, сирість і холоднечу.

На прощання безпритульні молоді люди побажали вдалого нового року і частіше заходити до них в гості. «Зусилля спеціалістів соціальної роботи в урядових та недержавних службах спрямовані на повернення дітей та молоді до нормального життя в суспільстві. Але й суспільство зі свого боку має бути відкритим до їх повернення», ? завершив свою оповідь про святкування Нового року в підвалі київською безпритульною молоддю В’ячеслав.

20.01.12
Нещодавно у Львові відбулась робоча зустріч по проекту «Домашня опіка». Цей проект втілюється в Україні вже понад 12 років,його метою є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги, також ВІЛ-інфікованих.Протягом останніх років проект «Домашня опіка» Карітасу Україниреалізовувався у 13 містах України, на даний час географія проекту звужена до 8 міст і охоплює 500-600 людей похилого віку.

Програма робочої зустрічі у Львові передбачала звіт про завершення 9-річної фази фінансової підтримки BMZ (Федеральне міністерство економічної співпраці і розвитку) проекту «Домашня опіка», який здійснила Дзвенислава Чайківська, національний координатор проекту. Після цього президент Карітасу України Андрій Васькович представив контекст нової фази проекту за фінансової підтримки EVZ (Фонд “Пам’ять, відповідальність і майбутнє”).

Відтепер «Домашню опіку» в Україні координуватиме Галина Курницька, що з 1998 року – вже понад 12 років – працює у цьому проекті і як ніхто інший знає проблематику, базис, пріоритетність, специфіку і перспективу даної програми. На зустрічі у Львові новий національний координатор проекту оголосила важливу інформацію про мету, заходи, цільову групу «Домашньої опіки» у новій фазі її функціонування і розвитку. Також було озвучено питання і відповіді стосовно фінансового менеджменту проекту: проблеми зі звітуванням, особливості ведення фінансової документації.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, впродовж останніх років значно зросла частка людей похилого віку. У відповідь на це Карітас України спрямовує свою діяльність на опіку станом здоров’я та якістю життя літніх людей.

Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів тощо.

Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми людини, – допомагають налагодити позитивні взаємовідносини між членами сім’ї, а також навчають правильному доглядові за хворими, психологічно супроводжують після втрати близької людини.

Дзвенислава Чайківська, колишній національний координатор проекту, його ініціатор і натхненник, про діяльність «Домашньої опіки»: «Проект мав дуже великий успіх і значення не лише у значенні надання допомоги потребуючим людям похилого віку. За своє більш, ніж 10-річчя «Домашня опіка» здійснила колосальний ріст кваліфікації працівників, зміну їх самоусвідомлення, бачення і сприйняття проблематики людей похилого віку в нашій країні.

Нещодавно ми мали загальноукраїнську зустріч і це стало очевидним – ми маємо спільне розуміння і бажання розвинути програму домашньої опіки для потребуючих людей у різних містах України. Також нам вдалось розвинути стійку модель проектуі на базі цієї моделі розширити як цільову групу, так і види, різноманітність послуг.

На майбутнє важливо, аби держава визнала не лише біологічно, а й матеріально наш проекту. Впродовж багатьох років ми чуємо про визнання і високу оцінку програми домашньої опіки Карітасу України, але не отримуємо ані ресурсної підтримки, ані належної акредитації (бо просто-напросто досі немає її критеріїв). В державі законодавством передбачено делегування повноважень по домашній опіці громадським організаціям і благодійним фондам, однак досі немає реєстру, механізму фінансування, чіткого бачення такої системи».

18.01.12
Різдвяні свята у кожного з нас асоціюються із домашнім теплом, затишком та родиною. З давніх-давен є доброю традицією, аби у ці дні збиралася сім‘я, і за святковим столом могли всі разом подякувати Богові за рік, що минув та просити про Його любов та підтримку на рік прийдешній.

«Працюючи протягом року з кризовими сім‘ями, безпритульною та малозабезпеченою молоддю і дітьми, ми усвідомлюємо, що було б несправедливо залишити їх сам на сам якраз у цей святковий час – на Різдво. Вже не вперше проект «Мобільна робота з молоддю в Україні» у Тернопільському благодійному фонді Карітасу організовує Святу вечерю для своїх підопічних, а цього року все відбувалося трохи по-іншому, особливо.

Ще задовго до Різдва діти та молодь самі виявили бажання долучитись до організації Святої вечері. Підійшли до цього творчо.

Поставили вертеп, котрий саме у надвечір’я Різдва змогли побачити працівники фонду, а також малозабезпечені, інваліди та літні люди, що харчуються щодня у благодійній їдальні Карітасу», – розповідає Оля Хілько, соціальний працівник тернопільського Карітасу.

А вже згодом за спільним столом зібралося близько 30 молодих осіб разом із працівниками місцевого Карітасу. Розпочав вечерю із молитви-благословення директор фонду о. Андрій Марчук, а опісля всі заколядували. За столом у кожного був піднесений настрій. Дехто радів, що вперше спробував себе у ролі актора, дехто тішився, що подарував світло потребуючим людям, а для декого просто справжнім щастям були по-особливому щиро приготовані вареники, кутя, узвар та інші передріздвяні страви.

Кожен у цей день став більш радісним та щасливим. Наші підопічні відчули, що оточуючі не є байдужі до них, а працівники і волонтери Карітасу ще раз змогли пересвідчитися, яка це радість, коли ти своїми руками робиш свято для тих, хто раніше був позбавлений такої можливості.

о. Андрій Марчук інформує і про інші святкові ініціативи фонду: «Також за сприяння місцевого спонсора нами було придбано необхідні продукти до свят і було сформовано подарункові набори для 24 сімей та 6 молодих осіб без постійного місця проживання.

Адже знаємо, що більшість із них не в стані придбати подарунки для дітей чи накрити святковий стіл, оскільки значна частина їхніх коштів йде на оплату житла, а в багатьох сім’ях, де є діти-інваліди, ще й на придбання медикаментів.

Для того, аби відчути радість свят, які саме наближалися, ми вирішили не просто вручити ці подарунки, але також організувати невеличкий святковий концерт, на котрий були запрошені родини із дітьми. Допомогли нам у цьому діти та молодь із проекту «Мобільна робота з молоддю». Вони були творчим наповненням цього свята. Співали пісні, показували сценки.

Запросили ми також лауреата Всеукраїнського конкурсу «Волинський кобзарик» Марію Чубару. Усі відчули особливе захоплення, лиш тільки вона торкнулася струн бандури і залунали перші слова колядки. Свято закінчилося імпровізовано, – одна із матерів попросила дозволу зачитати вірш «Пам‘ятайте про маму», котрий неймовірно схвилював усіх присутніх. Ми відчули дотик Божої опіки, любові, народження Спасителя».

16.01.12
6 січня, у переддень величного свята Різдва Христового, працівники дрогобицького Карітасу на Львівщині за доброю традицією організували та провели Святу вечерю для самотніх, бездомних та потребуючих людей їх міста. Загалом на заході вдалось зібрати понад 30 потребуючих людей.

Розпочали зі спільної молитви, після якої о. Ігор Швед привітав усіх присутніх з наступаючими світлими святами Божого народження, побажавши миру у серцях, взаєморозуміння та витривалості. Вечеря складалася з традиційних для українського столу страв – куті, пампушків, вареників, борщу, риби та інших. Після цього усі гості, серед яких були і мешканці спільноти безпритульних людей «Наша хата», яка діє при реабілітаційному центрі «Назарет», і інші потребуючі та соціально незахищені жителі м. Дрогобич пригощалися стравами святовечірнього столу. Зворушливо було спостерігати за посмішками людей, для яких ця вечеря стала промінчиком світла у їхньому важкому та безрадісному житті.

Звичайно ж, який Святий вечір без колядок? Пригостившись частуванням, усі присутні мали змогу поколядувати, прославляючи радісну звістку про народження Божого дитятка.

Далі увазі гостей було запропоновано святковий вертеп, підготовлений учасниками дитячо-молодіжного Центру підтримки дітей трудових мігрантів «Разом – сильніші».

Діти представили чудове різдвяне дійство, співали гарні колядки, тим самим доповнивши святкову атмосферу особливої вечері. Проте навіть на цьому подарунки для гостей не закінчилися. Далі виступили діти та молодь з особливими потребами з Центру дозвілля та реабілітації «Дивовижні долоні». Вони також з щирим піднесенням розповідали вірші, прославляючи величність наступаючих свят та заколядували із гостями.

Усі гості залишилися дуже задоволеними і розчуленими увагою та своєю участю у Святвечорі. Кожен дякував організаторам, отримавши пакуночки з гостинцями після закінчення вечері.

Працівники місцевого Карітасу висловлюють глибоку вдячність усім небайдужим людям, які долучилися до організації Святвечора, відгукнувшись на оголошення у засобах масової інформації чи на наші особисті прохання.

Пам’ятаймо, що тільки разом ми здатні допомогти знедоленим та потребуючим, подарувавши їм радісні миті спільного святкування Різдва Христового!

15.01.12
В Україні за оцінками експертів, починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українських жінок були продані за кордон (80% всіх безробітних в Україні є жінки). Щороку жертвами торгівлі людьми стають 40-60 тисяч громадян України. За офіційною статистикою МВС України, щороку правоохоронці припиняють діяльність до двох десятків організованих злочинних угруповань, які займалися торгівлею людьми. Кількість кримінальних справ за статтею 149 (торгівля людьми) останніми роками сягає кількох сотень, але лише десятки з них отримали хоча б якийсь вирок. Улюблений напрям для бізнесменів, які продають людей у рабство, Одеса-Стамбул.

На фоні такої критичної ситуації і недостатніх зусиль по запобіганню торгівлі людьми з боку державних служб України регулюванням ситуації і наданням допомоги потерпілим від торгівлі людьми займаються громадські організації. Одна з них ? Карітас України, що впродовж 7 років провадить комплексну допомогу людям, що постраждали від торгівлі людьми, у різних регіонах України.

«З наближенням закінчення року завжди виникає бажання оглянутися назад і подумати, що доброго і корисного було зроблено за цей рік. Це передусім допомагає визначити обсяг зробленої роботи, оцінити її якість, також побачити усі недоліки та недоробки, які в ході повсякденних справ часто залишаються поза увагою», ? так розпочала річну підсумкову зустріч у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ координатор Центру по запобіганню торгівлі людьми та допомозі потерпілим Наталя Голинська.

З травня 2011 року в рамках превентивної діяльності місцевим Карітасом проведено 8 тренінгів у середніх загальноосвітніх навчальних закладах міста; 6 тренінгів у вищих навчальних закладах міст Дрогобич та Стебник Львівської області; 4 тренінги для безробітних осіб, що стоять на обліку в Біржі Зайнятості; вуличну акцію до 2 грудня, Міжнародного дня боротьби за скасування рабства; конкурс дитячих малюнків «Світ без насильства»; надано близько 120 очних та телефонних консультацій; за даний період часу в Центр звернулося 13 осіб постраждалих від торгівлі людьми; вони отримали психологічну та медичну допомогу, 10 з них отримали матеріальну допомогу у вигляді найнеобхідніших для них речей.

Торгівля людьми – це третій по прибутковості незаконний бізнес у світі, саме тому ця діяльність не знає ні меж, ні кордонів. Проте багато українців і досі вважають, що торгівля людьми або рабство – це явище минулого і яке до сьогодення не має ніякого відношення.
Поняття «торгівлі людьми» охоплює широке коло соціальних явищ.

Торгівля людьми розглядається як: «здійснюванні з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або утримання людей шляхом погрози, силою або її застосуванням та застосуванням інших форм примусу, викрадання, шахрайства, зловживання владою або вразливістю стану або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу» (протокол Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності). Жертвою торгівлі людьми може бути будь-яка особа незалежно від статті та віку: чоловіки – з метою експлуатації в праці, діти – з метою використання у жебрацтві, жінки – для сексуального рабства, будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів, тощо.

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Нині за неофіційними даними близько 4-6 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість працює без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними за кордоном. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

Оксана Устинова, керівник проекту «Розвиток мережі консультаційних центрів для протидії торгівлі людьми і допомоги потерпілим від торгівлі людьми» Карітасу України, коментує важливість теми торгівлі людьми: «Часто люди, коли чують, що якась дівчина чи жінка була втягнена за кордоном у незаконний секс- чи порнобізнес, то зразу обґрунтовують це тим, що вона сама того хотіла і саме з цією ціллю туди поїхала. І лише одиниці задумуються над цим, як над трагедією людської долі та над злочинною діяльністю, пов’язаною з порушенням прав і свобод людини.

Також в нашому народі існує переконання, що в халепу за кордоном можуть потрапити лише жінки та дівчата, і мало хто знає, що за даними статистики Міжнародної організації з міграції, 32% потерпілих від торгівлі людьми становлять чоловіки. Ця ж статистика показує, що більшість потерпілих цього року, ? жертви трудової експлуатації, а не сексуальної, як ми звикли вважати».

Кажуть у дрогобицькому Карітасі, що розповсюдження інформації про торгівлю людьми є доволі простим і водночас ефективним завданням. Перш за все, важливим моментом в цій діяльності є правильний вибір аудиторії, спеціалізовані тренінги проводяться для безробітних осіб, студентів вищих навчальних закладів, учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, членів родин трудових мігрантів та інших.

Другим важливим етапом є підбір правильного матеріалу та його подача. Зустрічі організовані у формі тренінгу-дискусії, що дозволяє створити невимушену та дружню атмосферу, в якій легко ділитися своїм досвідом та сприймати нову інформацію. На кожному тренінгу пропонується заповнити анкети, які складаються з 10 запитань, які допомагають організаторам зрозуміти, наскільки добре людина обізнана з проблемою, чи зустрічалась з нею у житті та яка ймовірність того, що вона сама може стати жертвою торгівлі людьми.

«Отримані результати показали, що цільову аудиторію ми вибирали правильно, оскільки більше ніж 80 % опитаних виявили бажання виїхати за кордон. Були серед них і ті, які вказали, що згідні працювати за кордоном нелегально (16 %). Більшість людей, які хочуть працювати за кордоном, зробили свій вибір професій на користь хатньої господині, офіціанта, няні, будівельника та робітника по сільському господарству. Як відомо, більшість країн пропонує роботу іноземцям саме по цих спеціальностях, які дуже часто не передбачають укладання ні письмової угоди, ні договору, а усі відносини між роботодавцем та робітником ґрунтуються лише на словах.

Ще одним каменем спотикання є туристичні агенції. Адже на запитання: «Хто на вашу думку сприяє виїзду громадян за кордон?» більшість опитаних відмітили саме туристичні агенції, хоча туристична агенція має право організувати лише туристичну поїздку, але аж ніяк не робочу. Також 8% опитаних громадян в питаннях виїзду за кордон готові довіритись послугам посередників, які часто бувають шахраями. Ще однією пасткою для людей, які прагнуть влаштувати своє життя за кордоном, є шлюбні агенції, до яких багато наших громадян виявляють довіру (38 % опитаних). Приблизно стільки ж осіб позитивно ставляться до шлюбу з іноземцями та мають особисте бажання вийти заміж/одружитися з іноземними громадянами.

Проведене опитування також показало, що українці не заперечують того, що вони знають дуже мало про права українських громадян за кордоном. Незважаючи на це, в разі виїзду за кордон багато опитаних все-таки виявили бажання звернутися за порадою та консультацією до своїх знайомих, близьких, друзів (39 %), а не до фахівців міністерства закордонних справ. Але водночас втішило нас те, що в разі будь-яких труднощів, вони знають, куди звернутися за допомогою ? посольство України в даній державі, Міжнародна організація з міграції та поліція», ? каже на завершення координатор роботи по запобіганню торгівлі людьми в дрогобицькому Карітасі.

Також заохочуємо ознайомитись із матеріалами:
Видання «Українська Правда», стаття «10 міфів про торгівлю людьми»
Програма “Особиста справа” розповідає про Торгівлю людьми в Україні (ТК «1+1»), уривок 1, уривок 2