Карітас України оптимізує шлях надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям

07.10.2013, Україна
За недавніми дослідженнями
ООН зараз в Україні за межею бідності перебувають близько 70% людей. Майже 5 мільйонів українців за оцінками експертів є безробітними. Доходи громадян України останніми роками знижуються і відповідно зростає кількість малозабезпечених людей. Дедалі більше людей звертаються до держави по допомогу та субсидії, в той час розміри соціальних виплат скорочуються.

Такі обставини ускладнюють для чималої кількості українців доступ до якісних медико-соціальних послуг і особливо це стосується людей, що перебувають у кризових умовах життя. Тому сьогодні є гостра необхідність оптимізації співпраці між державними установами, громадськими організаціями та іноземними благодійниками задля подолання такої проблеми. Для цього з початку 2013 року регіональні організації Карітасу України в Одесі, Коломиї та Нововолинську впроваджують проект для створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України.

Мета такої діяльності – скорочення шляху надання  необхідної допомоги до конкретних індивідуальних споживачів, які  дійсно цього потребують. Також передбачено створення єдиної бази даних одержувачів, їх потреб і спонсорів, що допоможе забезпечити адвокативну і громадську діяльність в містах, які були практично відкинуті  міжнародними спонсорами, але безумовно потребують такої підтримки. Крім того, успішна реалізація проекту покликана покращити партнерство Карітасу України та її регіональних організацій у здійсненні інших важливих гуманітарних проектів, а також реалізації місцевих соціальних програм, що діють протягом багатьох років, перенісши їх на більш високий рівень – рівень спільних проектів, які здійснюватимуться за підтримки місцевої влади та у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і соціальними інститутами.

Проект розрахований на річну тривалість і передбачає продовження, фінансово ініціатива підтримана Фондом Рози Люксембург (Берлін, Німеччина). Донори проекту стверджують, що для них важливо показати місцевій владі відкритість з боку громадських організацій і міжнародної спільноти до кооперації, яка базуватиметься на висококваліфікованому менеджменті і конструктивному діалозі.

Щоби дізнатись, в чому практично полягає проект і як розвивається, кореспондент Карітасу України побувала на круглому столі в Одесі. Учасниками заходу були Віктор Гойдик, завідувач Одеського обласного стаціонару «СНІД-центру», Володимир Кравчук, головний лікар Одеської обласної психічної  лікарні, Меліда Елісейдіс, заступник головного лікаря Одеської обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, о. Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса УГКЦ, Олександр Радіонов, координатор проекту, Олександр Славський, юрист, правозахисник і громадський діяч.

З чого розпочинався проект «Створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України» в Одесі?
Олександр Радіонов:
Спочатку перед нами стояло завдання здійснити збір інформації серед різних вразливих груп населення (неповносправні, постраждалі від епідемії ВІЛСНІДу, безпритульні, малозабезпечені люди) щодо їх потреб у медико-соціальних послугах. Ми мали спеціально розроблені анкети на 11 сторінок, 50 ретельно відібраних респондентів –  це як підопічні нашого Карітасу, так й інших громадських організацій і держустанов.

Надалі це дослідження має  перерости в комплексне узагальнення, а також  регулярний моніторинг якості надання соціальних послуг населенню. Це так званий «банк потреб в допомозі», в якому  відображатимуться потреби установ, організацій та фізичних осіб. Така річ допоможе іноземним чи національним організаціям з надання допомоги організовувати більш точні схеми надання соціальних послуг. Такі дані стануть також основоположними в процесі лобізму та адвокації в нашому регіоні, і не лише тут.  

Що таке якісні медико-соціальні послуги в Україні та Одесі сьогодні?
Олександр Радіонов:
Якісні медико-соціальні послуги – це ті послуги, які потребуюча людина може отримати вчасно, в повному обсязі  і на належному рівні. Це забезпечення лікувальними препаратами, інформаційні, соціальні і юридичні консультації, медичне тестування, побутові послуги, психологічна підтримка і навіть дещо більше, – скажімо, логістика довід закладів, де потребуюча людина це все може отримати.

Як Ви оцінюєте сьогоднішній стан забезпечення медичними препаратами і матеріально-технічними ресурсами у медико-соціальних установах Одещини?
Віктор Гойдик:
Звісно, якщо говорити назагал, очевидно є брак ліків, є потреба в обновленні матеріально-технічної бази. Але говорячи конкретно про Одеський обласний стаціонар «СНІД-центр» – наша установа на 100% забезпечена всім необхідним. Хоча далеко не всім забезпечена від держави. Ми є держустановою, яка співпричетна з соціальними проблемами, а отже ситуація більш-менш врегульовується втручанням через громадські і благодійні організації міжнародної спільноти і Глобального Фонду  по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Володимир Кравчук:
Дехто боїться озвучувати це вголос, але я скажу: це не забезпечення, а виживання. Якщо говорити про психлікарні, то в нас державне забезпечення десь на 30%, а зацікавлення від приватних благодійників чи громадських організацій мізерне.

Олександр Радіонов:
Забезпечення районних лікарень Одещини подекуди просто жахливе і якщо щось змінюється, то не на краще. Я кажу «подекуди», бо, скажімо, медичні установи в м. Южне забезпечені на 105%, а в смт. Ширяєво чи  м. Котовськ – на 20% від потрібного.

Яким є кількісне відображення потреба-послуга у медико-соціальних послуг конкретно на Одещині?
Олександр Славський:
Як на мене, співвідношення виражатиметься  як 2:5 – потреби значно більші, звісно. І велика проблема є з саме інформуванням громадян про їх права та можливості.

Олександр Радіонов:
Важливим є аспект інформування громадян про їх права і соціальний захист згідно українського законодавства. До прикладу, серед наших підопічних мало хто знає, що коли людина хворіє на туберкульоз, живе з ВІЛСНІДом чи має гепатит і скерована на лікування, – члени сім’ї хворого повинні отримувати соціальну допомогу у розмірі 50% від заробітку хворого.

Чи розвивається в Україні медицина? І зокрема галузь, в якій ви працюєте?
Віктор Гойдик:
Очевидним є брак інвестування на освіту і розвиток медицини. Але потенціал і кадри чудові.
Говорячи за СНІД-центр, з 2009 року через наш заклад пройшли 7000 пацієнтів, якість та масштаби роботи щораз покращуються. Скажімо, такий факт: в 2005 році диспансер приймав приблизно 180 осіб. В 2012 році диспансер приймав вже 750 осіб, хоча стаціонар розрахований лише на 50 хворих. При тому на кожній зміні в нас перебувають лише 5 працівників – 2 санітарки, 2 медсестри і 1 лікар. За 8 місяців 2013 року ми надали понад 300 консультацій поза нашим стаціонаром – завдяки виїзним оглядам на дому, гарячій телефонній лінії, он-лайн допомозі.

Меліда Елісейдіс:
Якщо говорити про систему охорони здоров’я в Україні, то вона непогана – важливо тільки, аби вона працювала. Щоби дійсно був насамперед для бідних людей доступ до потрібних обстежень і послуг, щоби кваліфіковані спеціалісти мали гідну заробітну плату і не тікали за кордон, аби діяла страхова медицина. Бо всім ж очевидно, що лікарська кваліфікація в Україні нині падає – старі кадри не адаптуються до сучасних умов, викликів, потреб, а молоді кадри або недовчені, або втікають з країни.

Чи Україна і Одещина готові подолати епідемію ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту? Чи є вдосталь ресурсів?
Віктор Гойдик:
Так, може – і у випадку Одеської області, і у випадку України назагал! В нас є достатньо і фінансових ресурсів, і кваліфікованих спеціалістів, і капітал знань, і необхідний досвід, і підтримка міжнародної спільноти. Мусимо просто мудро і комплексно підходити до вирішення проблеми, – об’єднуючи зусилля державних і громадських організацій, також бізнесу. Слід і зміцнити, розширити профілактичні міри, і покращувати матеріально-технічну базу, і удосконалити лікування, і оптимізувати якість життя тих, кого торкається епідемія ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту.

Якими є статистичні дані епідемії ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту у Вашому регіоні?
Олександр Радіонов:
Україна займає перше місце в Європі по темпам поширення вірусних гепатитів. На початку 2013 року на Одещині на диспансерному обліку перебували 32.401 осіб, вперше виявлені ще 3.045 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 1,5-2 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Якщо говорити про туберкульоз, то в Одеській області станом на 14.08.2013року було 6.910 вражених епідемією осіб.

Щодо ВІЛ-інфекції, то станом на 01.08.2013 в Одеській області осіб, що перебувають на диспансерному  обліку з діагнозом ВІЛ-інфекції, було 15.094, з них з діагнозом СНІДу – 3.179 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 3 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Це третє місце по Україні «в рейтингу» після Донецької і Дніпропетровської області.

Щомісяця в нашій країні уражається ВІЛ-інфекцією близько 1.500-2.000 людей. З 1987 року по 01.08.2013 було інфіковано 236.047 наших співвітчизників, з них статевим шляхом – 88.358 осіб, парентеральним шляхом – 103.714 осіб.

Якими є Ваші очікування від проекту, який ініціював Фонд Рози Люксембург?
Володимир Кравчук:
Найважливіше – аби така ініціатива була не разовою. Роботи і питань, які треба реформувати в нашій системі надання медико-соціальних послуг, дуже багато. Це прекрасно, що є люди в Німеччині, які готові і досвідом поділитись, і схеми наші спростити, і допомогти фінансово, і навчити необхідним навикам та методикам.

Задля захисту прав дітей в Івано-Франківську об’єдналися Карітас, міська влада та німецькі колеги

04.10.2013, Івано-Франківськ
«Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Ми всі добре розуміємо, що бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тому активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на  розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм», – переконана Наталія Козакевич, виконавчий директор Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Впродовж двох днів наприкінці вересня в Івано-Франківську відбувався семінар «Реалізація положень Конвенції ООН про права дитини. Соціально-правова підтримка сімей та попередження насильства над дітьми». Ця подія ознаменувала початок проекту «Кожна дитина має право на піклування батьків, громади і держави». Таку соціальну ініціативу реалізує Івано-Франківський Карітас за підтримки Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

У місцевому Карітасі кажуть, що метою спільного з міською владою проекту є забезпечення дотримання прав дитини в діяльності суспільних інституцій шляхом підвищення рівня правової обізнаності громадськості в царині захисту прав дітей. Завданням нового проекту є підвищення правової освіти педагогічних працівників в галузі сучасної концепції прав людини та дитини, ознайомлення підлітків з основами чинного законодавства щодо забезпечення прав дітей та механізмів їх реалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей дітей, формування практичних навичок виходу з кризових ситуацій. Усі заплановані заходи мають відбутись до кінця 2013-го року.

В ході семінару, що відбувся нещодавно в Карітасі Івано-Франківськ, УГКЦ учасники з числа громадських інспекторів з охорони дитинства дитячих навчальних закладів і педагогічних працівників центрів по роботі за місцем проживання об’єднали свої зусилля і ресурси для вироблення спільних переконань щодо здійснення захисту прав дітей, визначення пріоритетних методів роботи, що засвідчуватимуть повагу до дитини.

До участі у семінарі були запрошені досвідчені тренери, які допомагали учасникам розібратись у  тонкощах правових та нормативних актів стосовно захисту прав дитини. Ольга Ганкевич, викладач кафедри судочинства юридичного інституту Прикарпатського університету, познайомила з основними механізмами захисту прав дитини. Спільно учасники визначили основні ознаки понять «дитина-сирота», «дитина, позбавлена батьківської опіки», «права дитини», «представництво інтересів дитини», «захист прав дитини». Також тренерка ознайомила  з міжнародними документами у сфері захисту прав дітей, зокрема з реалізацією положень Конвенції ООН про права дитини в національному законодавстві.

Про правову допомогу щодо захисту прав дітей та про права дітей в кримінальному  провадженні  поінформував директор обласного  центру з надання вторинної правової допомоги, Михайло Євчук. Про немайнові права та обов’язки батьків, інших родичів стосовно дітей та правові підстави житлових і майнових прав дітей – завідувач сектору з питань усиновлення опіки і піклування служби у справах дітей Івано-Франківської обласної державної адміністрації   Марія Євчук.

Також педагогічні працівники, громадські інспектори мали можливість на зустрічі у Карітасі перейняти практичний досвід роботи відстоювання пріоритетності прав дітей, лобіювання та захисту їх інтересів, зокрема, від заступника начальника служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Ірини Дутчак.

Зважаючи на зростання тенденцій до втягнення неповнолітніх до злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, до участі у семінарі  було залучено фахівців Карітасу з надання реінтеграційної допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Вони надали інформацію про те, що кількісні і якісні факти щодо злочину торгівлі людьми конкретно на Прикарпатті. Важливою передумовою протидії втягнення дітей в злочини торгівлі людьми є проведення превентивних та профілактичних заходів в учнівському середовищі, – переконані експерти. Учасників семінару ознайомили також з механізмами застосування інтерактивних методик та арт-технологій, які ефективно застосовуються Карітасом при організації заходів з запобігання торгівлі людьми  з дітьми та молоддю.

Розповідає Наталя Козакевич: «Ми у своїй роботі приділяємо велику увагу правовій освіті серед дітей та молоді, організовуючи різноманітні заходи, які спрямовані на забезпечення дотримання захисту прав дітей, соціальну підтримку дітей та їхніх родин. Реалізація нового проекту допоможе нам у цьому, адже спрямований він саме на підвищення правової компетентності дитини, і особливо тих, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ми раді такій співпраці з Івано-Франківською міською радою і вдячні фундації „Люди в потребі” м. Трір (Німеччина) за їх підтримку! В ході реалізації проекту планується до інформаційно-просвітницької  діяльності залучити  близько 125 дітей віком від 14-16 років для  проведення навчальних тренінгів на правову тематику, будуть задіяні 5 підліткових клубів. Щоби забезпечити  життєздатність  проекту та  перетворити дітей з пасивних спостерігачів та слухачів у  соціально – активних  молодих людей, ми будемо застосовувати інтерактивні методики: правовий турнір, квести та конкурси соціальної реклами”.

Більше 1200 потребуючих дітей отримали матеріальну допомогу завдяки акції «Перший портфелик» Карітасу в Івано-Франківську

02.10.2013, Івано-Франківська область
Карітас Івано-Франківськ УГКЦ завершив днями ювілейну акцію «Перший портфелик».  Десять років поспіль завдяки благодійним  пожертвам  парафій Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ,  жителів Івано-Франківська та представників  бізнесу працівники та волонтери місцевого Карітасу мають можливість допомагати потребуючим дітям належним чином підготуватися до шкільного навчального року. В цьому році допомогу у вигляді канцтоварів отримали 85 першокласників  та  227 учнів 2-11 класів.

«Усі отримувачі допомоги є представниками соціально уразливих категорій населення:
–  1 дитина-сирота;  
–  2 дітей, позбавлених батьківського піклування;
–  9 дітей-інвалідів;
–  243 дітей  з багатодітних і малозабезпечених родин м. Івано-Франківська та області, а також  вихованців Містечка Святого Миколая (с. Крихівці);

–  38 дітей із неповних сімей;
–  19 дітей, що живуть з епідемією ВІЛСНІДу.
Цього року 312 дітей стали власниками нових  шкільних портфеликів, канцтоварів та іншого шкільного приладдя, що необхідні для занять у школі», – повідомляє Леся Дорош, координатор роботи з дітьми і молоддю в Івано-Фрнаківському Карітасі.

Вручення шкільних портфеликів відбувалось в два етапи – спершу 21 серпня у приміщенні Карітасу відбулося свято «Першого портфелика» для  першокласників,  а потім  видача благодійної допомоги відбувалась за зверненнями батьків  для учнів 2-11 класів.  Загалом бюджет благодійної акції склав 46,034.25 грн.

Серед дітей, які отримали свій портфелик, першокласник Андрійко. Його матір Марія зворушливо і щиро дякує: «Я дуже вдячна Карітасу за допомогу у підготовці моїх дітей до навчального року. Минулого року свій перший портфелик отримала моя старша донечка Аня і цього року про нас не забули. Знаєте, в наш час, виховуючи дітей самотужки, важко забезпечити їх всім потрібним. А завдяки вам мій син з нетерпінням чекає на день, коли він піде до школи з новим портфеликом!».

Протягом 2004-2013рр. допомогу у вигляді портфеликів, шкільного приладдя та канцтоварів загалом отримали  1222 дітей-сиріт, напівсиріт, інвалідів та дітей з  родин, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Карітас Івано-Франківськ УГКЦ висловлює щиру подяку:
–    парафіям Івано-Франківської єпархії УГКЦ: Матері Божої Неустанної Помочі, Юди Тадея м. Івано-Франківськ, Петра і Павла, святого Микити (с. Микитинці), Всіх Святих українського народу, Покрови Пресвятої діви Марії, Святої великомучениці Параскевії с. Опришівці, Йосифа Обручника, Христа Чоловіколюбця і Блаженних Мучеників  Івано-Франківських Григорія, Симеона, Івана (м. Івано-Франківськ),  Царя Христа, Різдва Пресвятої Богородиці, Вознесіння Господнього, Зіслання Свято Духа, Кирила та Методія (с.Крихівці), Святого Юрія Побідоносця, Св. Юрія Переможця (с. Угорники),св. Володимира і Ольги, Благовіщення Пресвятої Богородиці (м. Івано-Франківськ),Успіння Пресвятої Богородиці (с. Крихівці), Св. великомученика Дмитра, Св. Миколая (с. Тяпче);
–   представникам приватного бізнесу: ТОВ «Сага», ТзОВ «Мікрол»,ТДВ «Івано-Франківське ОПАС»,ТзОВ «Карпати Мотор»,ТОВ ІФ Державного лісогосподарського підприємства, ДП «МАРІЛАНС-УКРАЇНА», ТОВ «ВЕРУМ.ЮЕЙ.ВЕСТ», ФОП Гринів Оксані Йосипівні, ПП Бойчук Л. Г., Елізабет Зайдль, Наритник М. І., Опар Н.В., Катерині Людері, Мішко Олександрі, Чижевському Роману, п. Соколовському, п. Ярославу.

«Також від імені всіх, хто отримав допомогу та хто координував акцію,  складаємо подяку вірним парафіям Української Греко-Католицької Церкви, які наповняли карітасівські скриньки для збору благодійних пожертв, а також представникам місцевого бізнесу, що відгукнулися на листи-прохання про надання фінансової допомоги. Особлива подяка підприємцям Констянтину Полякову та Ганні Дорошенко, які  надали  нам при закупівлі канцтоварів  суттєві знижки – лише на кожен портфелик була надана знижка близько 60,00 грн. Завдяки  їхнім офірам Карітас отримав можливість придбати та надати  допомогу для усіх потребуючих, які звернулися з заявами», – каже о.Володимир Чорній, директор Карітасу  в Івано-Франківську.

«Не давайте своїм підопічним готові схеми вирішення проблем – скеровуйте краще їх рух», – Франк Доолкер

30.09.2013, Україна
З 2011 року Франк Доолкер (Frank D?lker) щороку на запрошення Карітасу Німеччини приїздить в Україну, аби працювати у ролі тренера з соціальними працівниками проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» Карітасу України.

Франк є висококласним експертом по соціальній роботі, працює впродовж 20 років безпосередньо соціальним працівником, також викладає соціальну роботу студентам в університеті у м. Фульда, також для священників у м. Берлін (особиста сторінка в Інтернеті).

Робота Карітасу України з вуличними і кризовими дітьми, молоддю, сім’ями почалась у далекому 2001 році. Тоді ініціативу по створенню мобільної служби для дітей вулиці (на той час проект називався «Допомога на колесах») підтримав Карітас Німеччини (зокрема, Карітас Аахен), також до фінансування долучалися Карітас Іспанії, Ротарі-клуби зі Швейцарії, Український Католицький Університет, приватні благодійники.

У 2006–2008 роках за підтримки Карітасу Німеччини та гранту від Європейської комісії окремі мобільні служби еволюціонували у мережу соціальних центрів для дітей вулиці. У 2007 році Карітас України співпрацював із громадською організацією Європейський рух в Україні, добровольці якої розробили широку інформаційну кампанію з метою залучення українських підприємств, бізнесменів і широкого загалу громадян до підтримки і сприяння проектові опіки вуличними дітьми. Від початку ж 2010 року Карітас України продовжує вдосконалювати свою роботу вже в рамках загальноукраїнського проекту «Мобільна робота з молоддю», фінансованого Міністерством економіки та розвитку уряду Німеччини.

Сьогодні опіка ведеться більш ніж 500 бездоглядними і безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому. Ще понад 150 дітей дошкільного віку та 65 родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, протягом 2012 року скористались послугами закладу для дошкільнят «Кризовий центр «Діти вулиці» у Львові. Також започатковані 2 пілотні проекти соціального житла в Тернополі і Донецьку, надається адресна допомога потребуючим дітям, молоді і сім’ям. Додатково 7 соціальних центрів у Івано-Франківську, Коломиї, Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Бродах, Нововолинську діє для роботи з дітьми трудових мігрантів. І ще декілька сотень потребуючих молодих людей отримали консультаційну чи адресну допомогу.

В усіх центрах Карітасу наявна достатня технічна і методологічна база для кваліфікованої соціально-психологічної роботи з дітьми і молоддю. Створено міцні кваліфіковані команди в складі 44 соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, які не лише мають високопрофесійні знання та навики роботи, але і духовну харизму.  Більше про роботу з дітьми і молоддю Ви можете дізнатися більше тут.

Семінари експерта з Німеччини для соціальних працівників мобільної роботи з кризовою молоддю включають в себе 3 складові: вулична робота з молоддю, групова робота з молоддю,  робота з громадами. Про підходи до подолання проблем вуличної молоді у Німеччині та Україні, чи покращується з роками якість соціальної роботи в Карітасі України, що таке «робота з громадами» – ми спитали у Франка Доолкера.

Як довго Ви працюєте у соціальній сфері? На чому спеціалізуєтесь?
Я працюю понад 20 років соціальним працівником з ув’язненими, в мобільній роботі з кризовою молоддю, з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом, в профілактиці ВІЛСНІДу, працюю також з громадами. Викладаю також міжкультурні комунікації, методологію і етику соціальної роботи.

Якими є основні відмінності поміж соціальною роботою з молоддю в Німеччині та Україні?
В Німеччині ми фокусуємось у своїй роботі на творенні позитивної дії. Ми спільно з молодими людьми, які опинились в складних життєвих обставинах, шукаємо шляхи виходу з цих обставин – адже обов’язково слід давати потребуючій людині свободу для власних дій. Соціальний працівник в Німеччині не буде підопічному вказувати на вирішення проблеми, не даватиме відповіді, не дасть готової схеми – лише буде скеровувати.

В Україні ж через юність досвіду в соціальній роботі ви намагаєтесь самі дослідити проблему підопічного в кризі, самі нею перейнятись аж до психологічного виснаження, самі ту проблему хочете вирішити і готове рішення нав’язати підопічному.  Це абсолютно неефективно!

Так само вам важливо працювати з громадами, де ця людина має соціалізуватись, змінити своє життя – слід створювати та запускати ініціативний механізм створення мереж.

Що Ви маєте на увазі під створенням мереж?
Це, наприклад, мережі волонтерів, які готові завдяки концертам чи флешмобам актуалізувати проблему, що довкола безліч людей, які живуть з ВІЛСНІДом. Ці ж волонтери на цих же подіях розповсюджують інформацію про профілактику епідемії, про психологічні моменти поведінки з ураженими епідемією людьми, скажімо. Ці ж волонтери, втягнувшись в роботу і відчувши свою роль, відповідальність, почнуть самі генерувати певні рішення для профілактики чи роботи з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом.

Також такою мережею є співпраця різних організацій, які мають допомагати потребуючій людині стати на ноги – чи це організація, що надасть окремий вид соціальних послуг особі, чи це певне соціальне підприємництво, чи це роботодавець, чи то церковні спільноти.
Варіантів безліч, – важливо їх об’єднувати і використовувати, бо в єдності сила! Важливо не стояти на місці, відходити від старих методів соціальної роботи і соціальної політики, переймати кращий європейський і світовий досвід, привносити щось властиве саме вашій країні і системі.

Франку, поділіться Вашими враженнями від кваліфікації працівників Карітасу України з регіональних організацій, де ведеться праця з кризовою молоддю? Чи бачите особисто Ви бажаний професійний ріст за 3 роки, впродовж яких Ви знайомі з цими людьми?
Я працюю експертом у соціальній роботі для багатьох організаціях в багатьох країнах. Можу сказати, що працівники Карітасу в Україні виглядають мені добре освіченими і дуже ідейними. За ті 3 роки, що я працюю з даною групою соціальних працівників, помітний якісний професійний зріст, зміна акцентів підходу до мобільної роботи з кризовою молоддю.

Але в багатьох речах вам ще слід рости – думаю, це об’єктивно зважаючи на досвід соціальної роботи в Україні.

Як Ви вважаєте, чого найбільше бракує українцям сьогодні у подоланні соціальних проблем з безпритульністю, опікою одинокими людьми похилого віку, неповносправною молоддю, ураженими епідемією ВІЛСНІДу та іншими потребуючими людьми, що перебувають у кризових умовах життя? Що є визначальним конкретно зараз?
Визначальним є поєднання багатьох факторів, неможливо одним із них змінити усю соціальну роботу в Україні. Потрібна якісна концепція і механізми здійснення соціальної політики, виходячи з радянського надбання і сучасних обставин. Так само необхідно змінити і збільшити перерозподіл фінансових ресурсів.

Ще одна важлива річ для вас – пряма участь в прийнятті рішень. Політична апатія і неучасть не врятують систему, яка переживає кризу, має чітку потребу в зміні бюрократичних механізмів, політичної еліти, перерозподілу благ в країні, системи правосуддя, політичної культури.

Футбол для неповносправних – це більше, ніж ліки

26.09.2013, Івано-Франківщина
Спортивні заняття є невід’ємною частиною покращення фізичного розвитку людини, а для людей із вадами спорт є ще й свого роду ліками. Ці ліки лікують не лише скалічене тіло, але й душу. Івано-Франківський Карітас вже традиційно у вересні організовує для своїх підопічних футбольний матч на майданчику коледжу фізичного виховання. Цього разу підопічні Карітасу змагалися з молоддю, що має особливі потреби, з Галицького району.

Для підопічних Карітасу спортивні змагання вже стали традицією і нормою. Щоби покращити свій фізичний розвиток, дітям з різноманітними вадами спорт просто необхідний, – кажуть у місцевому Карітасі. «Наші підопічні неповносправні двічі на тиждень мають заняття у спортзалі, а в теплу пору року – на футбольному майданчику. Діти надзвичайно люблять грати у футбол!

Вони отримують масу позитивних емоцій і помітно оздоровлюються. Також це вчить їх командній поведінці, дисципліні, витривалості », – каже Наталія Сливка, координатор «Центру для дітей, підлітків та молодих дорослих з обмеженнями», який діє на базі Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Це вже 5-ий відкритий футбольний матч, який проводить місцевий Карітас. Минулого року підопічні з особливими потребачи змагалися з німецькою командою неповносправних із міста Аахен. А цьогоріч з франківчанами зіграла команда підопічних із центру «Довір’я» із Бурштина. «Це дуже помітно, що діти з Карітасу краще грають! Тренування відіграють велику роль. Наш центр дуже молодий, йому ще немає 1 року. Тому ми дуже щасливі, що можемо  співпрацювати з Карітасом і переймати досвід наших колег, надихатись їх здобутками і перемогами», –  зауважує Наталія Кец, директор Галицького районного Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з обмеженими можливостями «Довір’я».

Центр «Довір’я» у Бурштині відкрився зусиллями батьків неповносправних діток, які спочатку об’єднались у громадську організацію. Вони робили все можливе, щоб влада визнала проблему: неповсправні діти є і їх потрібно адаптувати до суспільства, а суспільство  – до цих дітей. Наталія Кец ділиться: «Ми дуже задоволені тим, що маємо навіть сьогодні. Діти входять в суспільство, люди нас бачать і починають любити і сприймати такими, як ми є. Я сама є матір’ю неповносправної дитини, і все це пройшла, і ні на мить не сумнівалась – ми маємо право на турботу, повагу і реалізацію своїх соціальних потреб.

Ми дуже раді, що нас запрошують на такі спортивні заходи, бо і тут ми можемо себе показати. І це дає результати! У нас дівчинка Анюта в 20 років почала розмовляти. Дитина вдома  вимовляла лише кілька складів, а тепер почала розмовляти цілими реченнями! Треба обов’язково займатися з ними спортом, бо вдома неповносправні діти дуже мало рухаються, а батьки часто бояться гуляти з ними, щоб їх не ображали».

У рамках співпраці підопічні Іван-Франківського Карітасу разом з дітьми із центру «Довір’я» мають спільні зустрічі, походи в кінотеатри, аквапарк, катаються на ковзанах на льодовій арені, а цього літа разом оздоровилися у літньому таборі у селі Заріччя (примітка: Надвірнянський район, Івано-Франківська область; більше тут).

Проект «Центр для дітей, підлітків та молодих дорослих з обмеженнями» працює за фінансової підтримки Карітасу Відня (Австрія). Футбольний матч відбувся в рамках благодійної програми «Майбутнє доброї справи – у твоїх руках».

Карітас у Коломиї спрезентував новий проект по захисту прав малозабезпечених людей

23.09.2013, Івано-Франківська область
Нещодавно Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ провів круглий стіл на тему: «Створення механізмів ефективної підтримки вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України». Участь у круглому столі, який пройшов у прес-центрі Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, взяли представники державних лікарень, інтернатів, геріатричних пансіонатів, а також представники влади, які безпосередньо займаються проблемами малозабезпечених людей. Метою проведення круглого столу є вивчення потреб і можливостей організацій, які надають медико-соціальні послуги.

Новий проект, який реалізовує Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії, полягає в створенні баз даних всіх,  хто потребує допомоги та людей, організацій, які можуть надавати цю допомогу. Також проект передбачає налагодження співпраці між громадськими організаціями і державними інституціями на місцевому рівні для створення уніфікованої системи заповнення прогалин в існуючій системи надання послуг.

Донором такої діяльності є фонд Фонд Рози Люксембург (Німеччина). Проект є пілотним, реалізовується, окрім Івано-Франківської області, ще на Волині та Одещині.

«Дана ініціатива спрямована на те, щоб ми могли у наших невеликих містах віднаходити ту допомогу, яку не можемо знайти у державних чи приватних організаціях. Ми будемо займатися у більшій мірі потребами саме організацій. До прикладу, якщо лікарня потребуватиме обладнання, а у нашого партнера воно є, то ми допоможемо його скерувати за адресою, щоб воно служило ефективно і за призначенням.

Більше того – ми зацікавлені в тривалій і комплексній співпраці, яка б оптимізувала дійсно забезпечення потребуючих людей необхідними послугами, а не просто залишилась б в угодах чи акціях передачі гуманітарки», – стверджує  о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Карітас у Коломиї впродовж багатьох років реалізовує низку соціальних проектів для одиноких важкохворих людей похилого віку і їх родичів чи опікунів, для дітей трудових мігрантів і дітей, молоді з кризових сімей, для малозабезпечених людей, опікується дітьми з особливими потребами, організовує благодійні акції, роздачу гуманітарної допомоги, допомагає потерпілим при надзвичайних ситуаціях тощо.

Роман Лазорко, директор Коломийського геріатричного пансіонату, зазначив під час круглого столу, що вже віддавна ведеться тісна співпраця між його організацією та Карітасом і вона має гарні плоди, а після успішної реалізації зазначеного проекту з’явиться можливість пошуку нових партнерів та благодійників – не лише за кордоном, а врешті і в Україні, де також достатньо ресурсів, лиш часто абсолютно неправильний механізм їх використання.

Участь у круглому столі передбачала заповнення анкети «Оцінка стану надання допомоги особам з особливими потребами та визначення нагальних потреб, які можуть бути вирішеними на місцевому рівні» та підписання меморандуму про партнерство і співпрацю між місцевим Карітасом та соціальними і медичними організаціями області. Місцеві ЗМІ висвітлили суть і перебіг проекту, що зумовлено суспільним інтересов і великою потребою у лобіюванні прав малозабезпечених людей.

Неповносправна молодь завдяки іноземним благодійникам подорожує Карпатами

19.09.2013, Україна
Молоді люди з особливими потребами, що є частиною соціального центру  «Дивовижні долоні» Карітасу України в Дрогобичі, повернулись цими днями з відпочинку в горах. 4 дні вони перебували в с. Стрілки  Староcамбірського району Львівської області. Проживали в будинку Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, який знаходиться в мальовничому місці, оточеному горами і пейзажними лісами.

«Рання осінь у горах зустріла нас дощем, та згодом пригріло ласкаве сонечко і настрій відпочинку кардинально змінився. В освітньо-відпочинковому таборі з нами бути 14 неповносправних підопічних «Дивовижні долоні», 3 батьків, 3 працівників, 2 волонтерів, також духівник.

У Стрілках ми зустріли старих добрих знайомих з Карітасу Стрийської Єпархії УГКЦ і це принесло подвійну радість нашій молоді. Всі дні були насичені різноманітними заняттями навчального і розважального плану.

Найцікавішим, напевно, для дітей був бал-маскарад у східному стилі і танці – це була фантастична атмосфера, де кожен хотів показати і свій костюм, і вміння. А вечорами біля ватри, говорячи про дружбу і про Бога, ми не просто спілкувались, а ближче пізнавали один одного, розкривали свою суть», – з неприхованим задоволенням ділиться враженнями Людмила Смолень, керівник центру «Дивовижні долоні».

20-річна підопічна Оленка, що має синдром Дауна, каже: «Мені дуже сподобалось, що нам дозволяли бути самостійними у різних речах. І при тому завжди хтось зі старших був поряд. А ще мені запам’ятались розмови біля ватри, жарти, смаження ковбасок».

В той же час серед мальовничих гір в с. Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області в гарному настрої та в дружній атмосфері, при гарній  погоді протягом останніх теплих днів відпочивали 24 неповносправних підопічних Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ. Відпочинок був організований на базі реколекційного центру Місійного товариства святого апостола Андрія.

Для більшості молодих людей з особливими потребами перебування  в оздоровчому таборі стало  випробуванням,  під час якого вони довели, що можуть справлятись з щоденними труднощами та викликами самостійно,  а також бути частиною колективу.

Розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор івано-франківського Карітасу: «Діти та молодь мали культурну та відпочинкову програму, спортивні естафети, також щоденні індивідуальні духовні бесіди, можливість долучатись до літургії, молитви у дружньому колі. Все це створювало незабутню атмосферу позитиву та радості!

Відпочинок ніс соціально-адаптаційний характер, адже поруч з дозвіллям  приділявся час для навчання та закріплення практичних навиків самостійної поведінки: застеляли ліжка, прибирали в кімнатах, самостійно дбали за свою особисту гігієну. Під керівництвом наставників набуті знання перетворювались на вдосконалені вміння долати  життєві труднощі самостійно і при тому допомагати ближнім».

В рамках подорожі в с. Заріччя під керівництвом наставників неповносправна молодь з місцевого Карітасу ознайомлювалась з мальовничою місцевістю Карпат, прогулювались до лісу та гірської річки Прут, що справило на всіх незабутнє враження. Незважаючи на те, що деяким дітям було фізично важко долати шлях гірською місцевістю, дружня атмосфера та підтримка всього колективу допомогла  їм здолати всі перешкоди.

По завершенню відпочинку, сповненого безлічі емоцій і вражень, працівники Карітасу впевнено стверджують, що  власне такі заходи і є  необхідними для  дітей та молоді з особливими потребами. Адже активний відпочинок надихає їх до  творчості, знімає внутрішні комплекси, допомагає розвивати комунікацію, дає змогу повірити в себе та відчути себе потрібними і захищеними.

За можливість прийняти участь у чудових таборах працівники і підопічні Карітасу України щиро дякують спонсорам і жертводавцям Карітасу Іспанії і Карітасу Франції, також отцю Джо Коулфілд з Ірландії і Станіславу Йозефу Ковальчуку, з Польщі.

У Карітасі Київ ефективно використовують футбол у соціальній роботі з кризовими дітьми і молоддю

16.09.2013, Україна
Десятки мільйонів українців стежили за футбольним матчем між національними збірними України та Англії 10 вересня – це була значима подія для вболівальників. А для підопічних дітей Карітасу Київ випала неабияка честь вивести на арену Олімпійського стадіону футболістів збірних команд, і це для них стало однією і з найбільш пам’ятних подій у житті.

«Окремим напрямом роботи у Карітасі Київ, що органічно доповнює інші види діяльності з соціальної адаптації дітей і молоді, які опинилися в складних життєвих обставинах, є робота футбольного гуртка. Діти, які приходять до соціального центру, мають можливість займатися з тренером, відпрацьовувати ігрові навики, покращувати свою фізичну форму, здобувати позитивний досвід спілкування з однолітками і бути частиною команди.

Хоча підсумковий результат матчу 0:0 не надто втішив українських вболівальників 10 вересня, для наших юних шанувальників футболу цей вечір запам’ятається як небувале свято! Такі речі стають для кризових дітей певним стартом, виявом поваги і шансу, стимулом до творення власних успіхів, визнання», – розповідає о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

Заняття з футболу у місцевому Карітасі проводяться із дітьми протягом усього навчального року. На базі роботи цього гуртка створено дитячу команду «Мрія», яка вже мала можливість проявити себе здобуваючи різні місця на міжрегіональних чемпіонатах з міні-футболу, брала участь у турнірах, що проходили в Тернополі, Донецьку, Києві та Одесі. Зокрема, з квітневого матчу в Одесі, де відбувався черговий  міжобласний турнір з вуличного футболу, «Мрія» привезла заслужене срібло.

Також в травні в Києві пройшов турнір за підтримки Федерації футболу України за Кубок ЮНІСЕФ (примітка – цей турнір є частиною ширшої діяльності, що спрямована на соціальну адаптацію і професійну реалізацію кризових дітей і молоді міжнародним дитячим фондом ООН), в якому команда Карітасу вдало виступила, посівши третє місце з 11 команд.

Розповідає В’ячеслав Федченков, соціальний працівник Карітасу Київ: «Можливості для дітей вивести зіркових футболістів на стадіон Карітас завдячує тривалій співпраці з представництвом Дитячого фонду ООН в Україні та участі нашої футбольної команди в численних подіях, які організовує ЮНІСЕФ. Чудовою новиною для нас є  те, що Федерація футболу України продовжує розвивати співпрацю з ЮНІСЕФ. Для когось це може видатись не надто значимим, але для наших підопічних вивести на головну арену країни за руки зірок європейського футболу – це дійсно поворотний момент.

Переможці Кубку ЮНІСЕФ, гравці ФК “Троєщина” також були запрошені на матч Україна-Англія, вони виносили на поле прапори країн, емблеми ФІФА і чемпіонату світу 2014. Також в події брали участь юні активісти Мережі ЛЖВ – дітки, які живуть з ВІЛСНІДом і волонтери організації. Такі ініціативи не лише соціалізують кризових дітей і дають їм відчуття реалізації мрій, а й є чудовим прикладом консолідації громад, організацій, бізнесу, міжнародної спільноти. Чим більше таких речей траплятиметься, тим наша соціальна робота буде масштабнішою, ресурснішою, ефективнішою».

Сьогодні футболісти команди Карітасу Київ сумлінно готуються до відповідального турніру в Одесі у жовтні. Це стане перевіркою їх кваліфікації, згуртованості і спортивних досягнень. Бажаємо їм успіху!

Літні дитячі табори регіональних організацій Карітасу України об’єднали сотні потребуючих дітей

09.09.13, Україна
Щороку регіональні організації Карітасу України, яких налічується більше 20-ти, організовують для  дітей і молоді, що перебувають у кризових умовах життя, літні табори. Серед гір чи на морі, в наметах чи на відпочинкових базах сотні дітей отримують можливість оздоровитися, подорожувати, знайти нових друзів, затоваришувати з психологами і педагогами, набути цінний духовний досвід.

Проведенню таборів для потребуючих дітей і молоді сприяє проведення благодійної акції «Різдвяна свічка», яка щороку відбувається у греко-католицьких громадах по всій Україні. Додатково фінансування забезпечується з проектів, донорами яких є Карітаси у Франції, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, також за кошти приватних благодійників.

Як і де відбувались літні табори цьогоріч, скільки дітей їх відвідало, що було знаковим – ми дізнались  безпосередньо в організаторів та учасників.

Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ багато років поспіль влаштовує табори «Канікули з Богом» на Івано-Франківщині, у с. Дора. Цьогорічне оздоровлення вдалось забезпечити для 108 дітей з кризових, малозабезпечених, багатодітних, неповних сімей, а також для дітей із звичайних родин, батьки яких забажали, щоб їхні діти долучились до активностей Карітасу.

«На жаль, теперішнє життя диктує такий ритм, що часто люди знаходяться далеко від Бога, – зазначає Тарас Бучовський, керівник дитячих проектів місцевого Карітасу та організатор табору. – Технологічний прогрес, попри всю свою користь, насправді відволікає людину від того, що є справжнім, істинним. А тут діти мають можливість все залишити позаду і наблизитися до своїх друзів, наставників, активного і здорового способу проведення часу, до Бога».

Діти визнають, що саме цієї атмосфери їм часто бракує вдома, в школі, на вулиці. На літньому таборі  вони відкриваються з нових сторін, стають вільними для спілкування з педагогами і психологами. Рухливі ігри та спортивні змагання, тематичні заняття і пізнавальні розваги, бесіди на духовну тематику і про суть християнства – неоціненну роль при підготовці та проведенні всіх цих активностей  відіграють волонтери, яких цьогоріч на «Канікулах з Богом» було 8.

Карітас Київ
у липні для своїх підопічних організував подорож до Карпат, оздоровлення та відпочинок у таборі «Едельвейс» в с. Микуличин, Івано-Франківська область. Вперше з групою майже 20-ти дітей і підлітків з багатодітних і кризових сімей, зокрема, гравців футбольної команди “Мрія” працювали місцеві педагоги – професійна, досвідчена і добре спрацьована команда.

10-денний літній табір київського  Карітасу подарував дітям незабутні спогади: походи в гори (в тому числі на Говерлу), на скелі Довбуша, водоспад і долиною річки Прут, щодня нові конкурси, дискотеки, спортивні змагання та навіть святковий феєрверк. Також працівники київського Карітасу доповнювали програму табору і виховні заходи педагогів “Едельвейсу” індивідуальними бесідами та груповими заняттями, зокрема, на теми дружби та вдячності. 

В’ячеслав Федченков, соціальний працівник Карітасу Київ, розповідає: «Наші підопічні здивували всіх на спортивних майданчиках: старша дівчача футбольна команда (14-16 років) обіграла три команди супротивниць, не пропустивши жодного м’яча (рахунки 4:0, 4:0, 2:0). А наймолодша підопічна 8-річна дівчинка стала кращою бомбардиркою в своїй команді (4 голи)! Хлопці ж довели впевнену перевагу як в декількох тренувальних матчах, так само і в настільному тенісі, бадмінтоні».

На морі – на Одещині, в місті Южне – цього року мали змогу відпочити понад 20 потребуючих дітей і підлітків з Карітасу Броди. Підопічні діти купалися в морі і засмагали, займалися в творчих майстернях і танцтерапією, грали в спортивні ігри, їздили на пікнік до скель, були на екскурсії  в одній з найбільших спортивних споруд Європи – спорткомплексі «Олімп». Повсякчас з дітьми працювали психолог і педагог, згуртовували їх і допомагали набувати цінних соціальних рис координатори табору.

Особливим, трохи ускладнюючим і водночас дуже цікавим моментом було те, що не всі діти були знайомі один з одним. Це викликало як певні труднощі в спілкуванні і поведінці, так і чудову нагоду навчитись налагоджувати стосунки і врегульовувати міжособистісні негаразди.
15-річна Юля каже: «Відпочинок на морі завжди особливий. Він повязаний з активними видами спорту, радісним сонячним зарядом настрою та неординарними веселими розвагами.  7 днів у таборі пролетіли як 1 для мене та моїх нових друзів!».

А Карітас Стрийської Єпархії УГКЦ влаштував для більш як 20 дітей трудових мігрантів духовно-відпочинковий табір на Івано-Франківщині. Щоденно тут проводилась ранкова руханка, різноманітні конкурси, розважальні ігри, духовно-виховні науки, спортивні змагання. За словами дітей, особливо їм  сподобались духовні заняття, які завершувались піснями з мімікою та жестами. 

Також попередньо під гаслом «Чи ти знаєш, що в нас є спільнота?» відбувався табір місцевого Карітасу для людей з особливими потребами в с. Тухля Львівської області. Учасниками стали неповносправна молодь зі Стрийського Карітасу і члени спільноти «Віра і Світло» – загалом 55 осіб.

Розповідає Оксана Ільків, координатор табору: «Тема таборування була обрана з огляду на те, що для кожного з нас є важливо творити стосунки дружби, а також відчувати те, що тебе потребують. Основне завдання нашої спільноти полягає у тому, щоб дарувати життя, тобто дати кожній людині зрозуміти, що вона є люблена, така яка є, з усім світлим і темним, що є всередині кожного. Адже саме з цього усвідомлення починається людський ріст, розвиток, самореалізація».

Тернопільський Карітас проводив цьогоріч як міський літній табір, так і заміський. Учасниками таких активностей є сироти, напівсироти, діти із кризових та багатодітних родин – загалом близько 30 осіб.

Розповідає соціальний працівник Оля Ілько: «Зазвичай ми щоліта виїжджаємо у с. Врубівці, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, розкладаємо намети неподалік Дністра і організовуємо кількаденну «Школу екстремального виживання на природі». І цього літа планувалося їхати на вже звичне місце, але через непередбачувані обставини миперенесли цей відпочинок  на пізніший термін, а натомість організували влітку своє дозвілля у Тернополі і поблизу Тернополя».

У місцевому Карітасі кажуть, що літні табори є надзвичайно ефективним методом в соціальній роботі з дітьми і молоддю – це допомагає дітям відкритися, долати конфлікти, спілкуватися з ровесниками і дорослими, пізнавати себе та свої ресурси, вчитися на помилках, набиратися життєвого досвіду.  

Тим часом на березі мальовничого озера Світязь – перлини Волинського краю – мали можливість оздоровитися понад 40 дітей з кризових родин і родин трудових мігрантів Нововолинська та Волинської області. Працівники Карітасу Волинь та семінаристи Тернопільської духовної семінарії супроводжували відпочинок дітей: робили його не лише активним, веселим і різноплановим, але і змістовним, таким, що запам’ятається на довгі роки.

Щоденні походи на озеро, водні естафети, ігри в футбол, волейбол, настільний теніс, бадмінтон, твістер поєднувалися з тематичними розвагами та конкурсами, завдяки чому діти мали можливість проявляти свою кмітливість і спритність. Крім того, під час табору діяли гуртки малювання, вишивання бісером, декупажу, виготовлення квітів з атласних смужок, в яких діти розвивали свої творчі здібності.

За словами дітей, цікавою для них виявилась школа фінансової грамотності – тут їх вчили планувати витрати та бачити тактику, як втілювати мрії в реальність. Коли погода була несприятливою для розваг на вулиці, діти мали можливість переглядати пізнавальні фільми. А справжньою несподіванкою для учасників табору став виступ лялькового театру, який продемонстрували артисти театру юного глядача з Луцька. В програмі табору була також психологічна робота, яка включала в себе тренінги з елементами танцетерапії, діагностику особистості та профорієнтації, щоденне обговорення подій – все це спрямовано на підвищення самооцінки та розвиток комунікативності підопічних.

Найбільшій кількості підопічних – 107 дітей та 16 батьків – вдалось надати літнє оздоровлення Івано-Франківському Карітасу. Цьогоріч уже восьмий раз місцевий Карітас організував табір для дітей серед мальовничих гір у с. Заріччя Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Супроводжували дитячий відпочинок 10 працівників місцевого Карітасу і 9 волонтерів.

В першій таборовій зміні відпочивали діти та молодь з вадами розумового розвитку. Літні грози не завадили їм гарно відпочити, набратись фізичних сил, спробувати свої таланти у  різноманітних творчих конкурсах. Окрім відпочинку, вони знаходили ще й час для навчання та закріплення практичних навиків  самостійної поведінки: застеляли ліжка,  прибирали в кімнатах, самостійно  дбали за особисту гігієну.

В другій таборовій зміні під девізом «Здорово живемо» відпочивали діти позбавлені батьківської опіки, з багатодітних та малозабезпечених сімей, діти трудових мігрантів. Програма табору акцентувала увагу його учасників  на важливості ведення здорового способу життя, сприяла самореалізації дітей та  формуванню позитивної мотивації, усвідомленню переваг здоров’я.

Третя ж зміна табору «Я+МИ – одна сім’я: пошуки взаєморозуміння» мала на меті сприяти взаємній інтеграції  батьків та дітей з 12 родин, які знаходяться  під соціальним супроводом місцевого Карітасу.   Впродовж 7 днів  команда організаторів і волонтерів табору працювала над покращенням взаємостосунків батьків з дітьми, а також надавала індивідуальну соціально-психологічну підтримку батькам та їхнім дітям.

Четверта зміна табору залучила батьків і дітей, які живуть з ВІЛСНІДом.  «Ти не один: ми – одна велика сім’я» –  саме під таким гаслом і метою роботи будували свою працю  працівники  проекту «Центр догляду та підтримки ЛЖВС» (примітка – людей, які живуть із ВІЛСНІДом), які надавали психологічну та реінтеграційну допомогу для цільової групи  у вигляді як індивідуальних консультацій, так і групових занять, ігор, конкурсів, занять.  

«Літні табори є дуже важливою складовою в роботі з дітьми з кризових, багатодітних, неповних сімей. Адже батьки цих дітей не мають можливості оздоровити своїх дітей, забезпечити активне та змістовне дозвілля в період літніх канікул. І часто діти саме під час канікул залишаються без догляду та належної  опіки, мають можливість набратись пустого», – каже Марія Підлубна, організатор табору у Карітасі Борислав.

Місцевий Карітас цьогоріч проводив денний літній табір для потребуючих дітей у 3 табірні зміни, загальною тривалістю 27 днів. Завдяки цьому вдалось оздоровитись 67 дітей. Відпочинок з Карітасом був сповнений подорожей, екскурсій, конкурсів,  тренінгів та майстер-класів. Учасниками літнього табору були діти, що позбавлені батьківських прав, діти трудових мігрантів і  діти з кризових сімей.

В цей же час Карітас Львів УГКЦ для своїх неповносправних підопічних організовував цьогоріч 2 табори: у с. Довге, Дрогобицького району Львівської області та на Азовському морі в с. Кирилівка Запорізької області.

На Львівщині в літньо-оздоровчому таборі «Ми Божі діти» взяли участь 14 молодих людей з обмеженими можливостями. Завдяки активностям табору, екскурсіям, тематичним заняттям, спортивним змаганням і розважальним заходам, – каже організатор Наталя Загайко, –  значно покращився емоційний та психологічний стан підопічних. Можна це прирівнювати до місяців щоденної копіткої роботи в соціальному центрі.

До освітньо-рекреаційного табору на Азовському морі долучились 13 неповносправних підопічних львівського Карітасу. Найбільше їм запам’ятались відвідини дельфінарію, також отримали наснагу та масу позитивних вражень від купання в морі, конкурсу ліплення різних фігур на піску, дискотеки та вечірнього співання віросвітлянських та українських пісень, спільної молитви на березі моря.

«Літній табір «Веселі канікули з Карітасом» Хмельницького Карітасу спрямований не лише на відпочинок і оздоровлення, а і на можливість самовираження. Багаторічний досвід дозволяє обрати дійсно найкраще для дітей!»,  – стверджує керівник табору Дмитро Лисий.

Цільова група заходу – діти та молодь, які знаходяться в складних життєвих обставинах, загалом понад 30 осіб. Спільні розваги та заняття сприяють для підопічних місцевого Карітасу у формуванні товариських, дружніх стосунків, згуртовують юний колектив, навчають виживати у непростих життєвих ситуаціях і найважливіше – звертатись по допомогу до ближніх.

А Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ цьогоріч організував літні табори для майже 50 дітей з числа малозабезпечених, дітей трудових мігрантів і неповносправної молоді. Відпочинок проходив в с. Стрілки Старо-Самбірського району, Львівська область. Чимало спілкування, рухливі ігри, конкурси, дискотеки, вечірні багаття і пісні під гітару, бал-маскарад – все це зробило для учасників таборів відпочинок незабутнім.

Координатори відзначають, що цього року діти були напрочуд активні: хотіли за кожної можливості пізнавати світ, цікавляться всім, що їх оточує, задають оригінальні запитання. «Якщо оцінювати літні табори за 10-бальною шкалою інструментів соціальної роботи – впевнено можна ставити оцінку 9!», – вважає організатор табору Галина Яджак.

«Від жодного з 40 мільйонів українців ми не отримуємо фінансової підтримки на роботу з дітьми трудових мігрантів», – Зоряна Лукавецька

05.09.13, Україна
Нещодавно у Львові відбулась заключна конференція проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів», який виконується Карітасом України з 2010 року. Метою заходу було підвести підсумок трирічної діяльності, ідентифікувати уроки з проведеної роботи, обмінятись досвідом, обговорити перспективи розвитку дитячих соціальних центрів в регіональних організаціях Карітасу України.

У конференції, що відбулась 22-23 серпня, взяли участь близько 25 працівників дитячих соціальних центрів проекту Карітасу України допомоги дітям трудових мігрантів, а також працівники Комісії у справах міграції УКГЦ, працівники Українського Католицького Університету, працівники центрів практичної психології і соціальної роботи Івано-Франківської області – загалом майже 40 спеціалістів соціальної роботи з потребуючими дітьми.

Про досвід і специфіку роботи із дітьми трудових мігрантів, перспективу розвитку такої діяльності, географію і фінансування проектів допомоги потребуючим дітям і молоді ми вирішили спитати в Зоряни Лукавецької, координатора Карітасу України по роботі із потребуючими дітьми, молоддю і сім’ями.

– Якою є динаміка діяльності Карітасу України по опіці потребуючими дітьми, молоддю і сім’ями за останні 5 чи навіть 12 років? З чого почалась робота з дітьми трудових мігрантів і чому?

Карітас України розвиває послуги у сфері опіки та допомоги дітям, молоді та сім’ям, змінюючи свої підходи відповідно до змін соціального простору. Така робота триває понад 12 років. Ми стежимо за потребами та викликами, які є у суспільстві, шукаємо можливості відповідати та реагувати на ці виклики. Саме тому проект по роботі із дітьми трудових мігрантів був розпочатий у 2008 році. Нова цільова група, з якою ми вирішили працювати, виявилась дуже важливою та вразливою, і, на жаль, в той час абсолютно неохопленою жодними соціальними та психологічними послугами.

Міграція українців стала загальноприйнятою реальністю, про яку усі знають і широко обговорюють, проте не надають цьому належної уваги. 65-70% мігрантів, особливо на Західній Україні, – це жінки. Цей факт ще більше посилює негативні наслідки міграції: послаблюються сімейні зв’язки, погіршується демографічна ситуація, змінюються гендерні ролі у сім’ї та суспільстві. Особливо від міграції батьків страждають діти, які важко переживають вимушену розлуку, позбуваються повноцінного виховання і турботи.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї.

– Що особливого озвучила нещодавня конференція у Львові?

Насамперед під час конференції кожен із 7 соціальних центрів для дітей трудових мігрантів представив свої результати роботи у вигляді коротких доповідей: Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Нововолинськ, Броди, Борислав, Стрий. Підсумовуючи ці доповіді, кожен із центрів за 3 роки діяльності проекту надав послуги в середньому 150-200 дітям та молоді, також користь від проекту отримали непрямі користувачі – батьки, опікуни, педагоги – орієнтовно 200 осіб в кожному з міст. Це колосальний досвід, який повинен як акумулюватись, так і розповсюджуватись.

– Якими є Ваші підопічні – діти трудових мігрантів? В чому вони потребують допомоги?

Основні проблеми у дітей, з якими зіткнулись працівники в усіх центрів, одинакові:

  • нестабільний психоемоційний стан дітей (тривожність, схильність до конфліктної поведінки та агресії, надмірна вразливість, замкнутість, низький рівень самооцінки);
  • труднощі дітей в соціальній адаптації (відсутність практичних навичок у повсякденному житті та відсутність мотивації до створення власної сім’ї);
  • невміння усвідомлювати відповідальність за власні вчинки.
  • труднощі у взаємостосунках з найближчим оточенням (сім’я, родичі, однокласники, вчителі) та засвоєння соціальних ролей у міжособистісних стосунках;
  • знецінення людських цінностей (перевага матеріальних цінностей над людськими);
  • труднощі у навчанні, проблема у професійному самовизначенні;
  • невміння організовувати проведення вільного часу.

– Хто ще в Україні працює з дітьми трудових мігрантів і як ви пересікаєтесь?

Системно – ніхто, хіба епізодично і дотично деякі недержавні організації. Саме тому протягом попередніх 3 років надаючи практичний психологічний і педагогічний супровід дітям і молоді, батьки яких перебувають на заробітках, ми одночасно здійснювали дослідження цієї дещо відмінної групи користувачів, робили для себе висновки, які лягали в основу наших підходів у роботі, а також доносили цю інформацію до інших залучених до роботи з дітьми та молоддю структур, служб та громадських організацій.

Зокрема, представники Карітасу у 2009 році провели пробне експертне опитування щодо кількості та проблематики дітей трудових мігрантів по усіх школах міст, де виконувався на той час проект. Це дало нам вихідні дані щодо обсягу та специфіки потреби у наших послугах. На основі власного досвіду індивідуальної та групової роботи із даною цільовою групою, працівники центрального і регіональних організацій Карітасу України неодноразово виступали на науково-практичних конференціях, присвячених темі трудової міграції та круглих столах, як на національному рівні, так і в регіонах виконання проекту.

– Зоряно, а чи існують якісні та кількісні показники, що 3-річна робота з дітьми трудових мігрантів в Україні здійснила важливі суспільні зміни?

Так, звичайно! За узагальненими підрахунками за 3 роки послугами наших центрів скористалось близько 1000 осіб. Під час виконання проекту командами було запроваджену систему моніторингу досягнутих у роботі результатів, і хоча цю систему оцінки все ще потрібно вдосконалювати та систематизувати, проте вже можна деякі висновки робити і на основі вже проведеної самооцінки. А саме:

– У 75% дітей, які мали до початку участі у проекті занадто високий рівень тривожності, депресивний стан, надмірну замкнутість, після тривалої участі у заходах проекту спостерігається зниження цих показників.

У 78% дітей, які мали раніше неадекватну самооцінку, замкнутість, пасивність, або ж навпаки надмірну переоцінку власної особистості та конфліктну поведінку, на завершення проекту спостерігається її нормалізація, діти навчились поважати себе та інших, нормально сприймати свої позитивні та негативні сторони та інших людей, подолали страх і замкнутість, навчились взаємодіяти в колективі інших дітей, ділити та перебирати на себе ті чи інші обов’язки та повноваження в групових діяльностях, навчились розуміти свої емоції та поводитись із ними.

– У 79% дітей, які мали труднощі у стосунках та взаєминах із родичами чи однолітками, на кінець проекту спостерігається покращення у взаєминах – діти та дорослі навчились у спокійний спосіб вирішувати побутові конфліктні ситуації, покращилось взаєморозуміння.

– У 70% дітей, які мали раніше проблеми із навчанням, покращили свою успішність та більше вмотивовані до навчання та пізнання.

– 50% підлітків, які не мали жодних уподобань та орієнтирів для свого подальшого майбутнього щодо професії, визначили для себе професійну сферу, де б хотіли продовжувати навчання або спробувати працювати.

– 78% дітей та молоді, які мали брак побутових навичок, не вміли самостійно подбати про себе та вирішити власні побутові завдання, отримали необхідні знання та навички.

– 75% дітей та молоді, які на початок проекту не займались жодним видом спорту, переважно проводили свій вільний час за комп’ютерними іграми та телевізором, навчились організовувати своє дозвілля корисно та цікаво, почали займатись активними видами відпочинку, зацікавились якимось із видів спорту чи творчості, записались у гурток чи секцію за інтересами.

– А як, власне, виглядає проект допомоги дітям трудових мігрантів Карітасу України?

Діяльності, які були проведені в рамках проекту, це групові активуючі заходи, ігри, тренінги, інші групові заняття для згуртованості, корегування самооцінки, розвитку комунікативних вмінь, відкриття внутрішніх ресурсів, розвитку толерантності, також діяльності, що спрямовані на навчання відповідальності, інформаційні та просвітницькі заходи на різні тематики, актуальні для дітей та молоді відповідного віку, індивідуальний психологічний та педагогічний супровід, інформаційні заходи для батьків та опікунів, створення можливостей різноманітного активного та корисного дозвілля, спортивні заходи, туристичні походи, поїздки, що сприяють згуртованості, мотивують до пізнання, створюють умови для прояву власних вмінь та навиків, організація таборів, наметових містечок, де діти та молодь вчаться відповідальності, командної поведінки та конструктивних способів вирішенні побутових завдань та конфліктних ситуацій.

– Назвіть, будь ласка, основні підсумки заключної конференції проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів»

На завершення проекту, усі команди (примітка – Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Нововолинськ, Броди, Борислав, Стрий) прийшли до висновку, що дана специфічна цільова група обов’язково повинна бути включена у цільову групу для психологів та соціальних працівників, оскільки багато дітей та молоді, чиї батьки перебувають на заробітках, переживають сильний стрес та потребують допомоги у вирішенні тих чи інших проблем. Проте не вірно буде продовжувати виокремлювати дітей трудових мігрантів серед інших, оскільки сам факт, що батьки є трудовими мігрантами, не означає, що сім’ї чи дитині потрібна особлива допомога, тим більше відокремлення від інших дітей їх віку і звичного оточення.

Інше – це розуміння, що необхідне запровадження більш чіткішого часового рамкування користувачів проекту, для того, щоб вони були більш ціленаправлені на вирішення конкретних проблем, проявляли більше активності у їх вирішенні, а також для того, щоб запобігти звиканню та маніпуляції з боку користувачів та їхніх батьків.

Ще один висновок – слід додати до діяльностей соціальних центрів такі заходи, як школа фінансової грамотності для дітей та молоді, оскільки майже усі підлітки та молоді люди не вміють розпоряджатись коштами, якими вони володіють, не знають їхньої вартості, витрачають їх бездумно та часто на шкоду власному здоров’ю, що часто породжує образу батьків на дітей та погіршення взаємостосунків, а також не сприяє компетентності у самостійному житті у майбутньому.

Також в рамках конференції по роботі із дітьми трудових мігрантів відбувся 4-годинний тренінг на тему «Арттерапевтичний підхід в індивідуальній та груповій роботі з дітьми трудових мігрантів», який провела Марія Соломатіна, спеціаліст міжнародного гуманітарного центру практичної психології «Розрада». І це трапилось невипадково – працівники Карітасу визнають високу цінність терапії мистецтвом та іншими інтерактивними методиками, як інструменти соціальної роботи з потребуючими дітьми і молоддю.

Під час конференції також було обговорено участь регіональних команд проекту Карітасу України у підготовці посібника для соціальних працівників та педагогів, які працюють із дітьми трудових мігрантів, який готують до друку Комісія у справах міграції УГКЦ та Комісія у справах освіти і виховання УГКЦ. Статті від Карітасу ляжуть в основу практичної частини посібника та ілюстративного матеріалу застосування тих чи інших підходів у роботі.

– А що, окрім роботи з дітьми трудових мігрантів, нині включає в себе робота Карітасу України по наданню допомоги потребуючим дітям і молоді, сім’ям?

Сьогодні така діяльність включає в себе роботу 5 соціальних центрів по мобільній роботі з молоддю (Київ, Донецьк, Львів, Хмельницький, Тернопіль), 7 соціальних центрів по роботі з дітьми трудових мігрантів (Івано-Франківськ, Коломия, Дрогобич, Стрий, Борислав, Броди, Нововолинськ), заклад освіти і опіки для дошкільнят (Львів), 2 пілотні проекти соціального житла (Тернопіль і Донецьк), також адресну допомогу потребуючим дітям, молоді і сім’ям.

За 2012 рік більше 1000 осіб перебували під опікою денних соціальних центрів для роботи з дітьми і молоддю й отримали допомогу у подоланні власних життєвих труднощів, ще декілька сотень потребуючих отримали консультаційну чи адресну допомогу. Ще понад 150 дітей дошкільного віку та 65 родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, протягом 2012 року скористались послугами закладу для дошкільнят «Кризовий центр «Діти вулиці» у Львові.

– І останнє. За чий кошт відбулась ця конференція і взагалі робота в Україні з дітьми трудових мігрантів? Чи є зацікавлення самими українцями у вирішенні такої проблеми?

І підсумкова конференція, і 3 роки роботи з дітьми трудових мігрантів ведуться за кошти закладені у бюджеті проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів», який підтримують Карітас Іспанії, Карітас Франції і Карітас Швейцарії. На жаль, від жодного з 40 мільйонів українців ми не отримуємо фінансової підтримки на роботу з дітьми трудових мігрантів.