16.06.2016, Київ

14 червня в Києві відбувся Форум «Соціальне служіння УГКЦ: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку». Метою форуму було проаналізувати і узагальнити весь досвід соціального служіння та використати його для опрацювання проекту стратегічного плану розвитку соціального служіння в УГКЦ, яке працює в таких напрямах як: допомога родинам в кризових обставинах, особам з функціональними обмеженнями, самотнім літнім людям, ув’язненим та людям без постійного місця проживання, вимушеним переселенцям, допомога дітям та молоді, охорона здоров’я та ін.

У форумі взяли участь близько 90 делегатів з різних структур та організацій Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють соціальне служіння. Зокрема – представники духовенства, чернечих згромаджень, Карітасу України та місцевих осередків Карітасу зі всієї України. 

Зі вступним словом на форумі виступив Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, під час якого наголосив, що соціальне служіння – це невід’ємна частина, осердя християнської духовності. Тому важливо проаналізувати сучасний стан соціального служіння в Україні та на всіх континентах і випрацювати спільний план руху вперед бодай на кілька років, адже дияконія буде основною темою обговорення на Синоді єпископів УГКЦ, що відбудеться у вересні у Львові. Також Глава УГКЦ нагородив патріаршими грамотами тих, які особливо відзначились у ділянці соціального служіння.

В свою чергу президент «Карітасу України» Андрій Васькович зазначив, що у соціальній роботі держава має керуватись принципами соціального вчення Церкви, а це – солідарність, субсидіарність, загальне благо і персоналізм.

Після пленарного засідання відбувалась активна праця у групах, де обговорювали такі теми як плекання духу жертовності, координацію, структуризацію, стандартизацію та професіоналізацію соціального служіння УГКЦ, роль УГКЦ у забезпеченні соціальної справедливості. Також кожний учасник форуму заповнив анкету, де виклав своє бачення викликів, проблем і потреб у соціальному служіння та запропонував свої думки щодо активізації та розвитку соціального служіння на особистому, парафіяльному, єпархіальному та загально церковному рівнях.

Наприкінці конференції підбили підсумки робочих груп, відзначивши потребу наступного формування механізмів комунікації, співпраці та координації діяльності широкого спектру місцевих соціальних ініціатив і проектів, які реалізуються під опікою УГКЦ для їх консолідації та підвищення ефективності праці. 

13.06.2016, Україна

1 червня, у Всесвітній день захисту дітей, мережа Карітасу влаштувала свято для дітей по усій Україні, адже допомога дітям завжди була і залишається пріоритетною сферою діяльності Карітасу. Діти – найуразливіші в усіх соціальних потрясіннях, завжди потребують підтримки і допомоги, а особливо у нинішній непростий час. День захисту дітей – це не лише ігри і розваги, а і можливість ще раз заявити про необхідність відстоювання прав дітей і батьків, допомогти нужденним, підтримати родинні цінності.

Не забули у свято і тих, хто його потребує чи не найбільше: дітей, які живуть у так званій «сірій», або буферній зоні. Співробітники Карітасу Краматорськ організували святкові заходи у місті Залізне, що на Донеччині, покликані підтримати і налагодити порозуміння у родинах, які мешкають у буферній зоні. Тут діти взяли участь у цікавих конкурсах та іграх, малювали на асфальті, а дорослі були залучені до заняття з елементами психологічного тренінгу. Потім усі разом запустили у небо різнобарвні «кульки мрій». Завершилось святкування смачним солодким частуванням і подарунками від Карітасу.

Тим часом у Києві співробітники місцевого Карітасу разом з представниками Дніпровської районної адміністрації відвідали дитячий будинок сімейного типу. Вихованцям привезли комплекти постільної білизни і розвиваючі ігри. У гості до вихованців дитячого центру Карітасу Київ, серед яких і діти з потребуючих родин, і переселенці, завітали представники районного осередку “Самопомочі”, які привезли зібрані мешканцями речі: одяг, іграшки, книжки.

1 червня у міському парку Дніпра Карітас Донецьк і обласний осередок ЛЖВ провели спільну акцію для вимушено переміщених дітей, їхніх родин та сімей, що опинились у складних життєвих обставинах. Свято мало символічну назву «Доля в долонях». Діти відвідали концерт за участі музичних та танцювальних колективів, мали нагоду покататись на атракціонах парку і взяли у творчих майстер-класах та різноманітних конкурсах. А малюки з захопленням катались на поні. Саме завдяки таким заходам вдається сприяти інтеграції та адаптації переселенців до нового соціального середовища. Ця акція стала можливою завдяки підтримці партнерів Карітасу України – Уряду Республіки Польща і Уряду Німеччини. Цього ж дня співробітники Карітасу Дніпро провели свято для дітей та батьків у модульному містечку для вимушених переселенців. А наступного дня на вулиці Войцеховича відбулось свято для усіх місцевих жителів – веселі конкурси та змагання для дітей та батьків, а також силове шоу.

Свято для всіх дітей міста організував і Карітас Одеса: у Міському саду пройшов дитячий турнір з настільної гри «Джанга», присвячений Дню захисту дітей. Учасники змагались у двох вікових категоріях: 4-6 і 7-12 років. «На цей турнір ми покликали всіх дітей Одеси і хочемо показати нашим заходом, що дитина ‒ це завжди дитина, незалежно від того, чи довелося їй тікати від війни, боротися з важкою хворобою або залишитися без батьків. Адже діти завжди знаходять спільну мову. Наша мета – сформувати толерантне суспільство, де до людей з обмеженими можливостями будуть ставитися так само як і до всіх інших, де вимушений переселенець зможе винайняти квартиру без перешкод, де дітки з синдромом Дауна зможуть ходити в звичайні школи», ‒ прокоментував подію отець Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса. Окрім турніру, на дітей чекали танці, естафети та творчі майстер-класи, тож кожен зміг знайти розвагу до душі.

У День захисту дітей працівники проекту «Мобільна робота з молоддю» Карітасу Тернопіль розробили та провели квест для своїх підопічних. Цікаві завдання, зокрема, містили теми із попередньо пройдених тренінгів, а також учасникам доводилось долати різноманітні спортивно-розважальні перешкоди та самостійно готувати страви з отриманого набору продуктів. Після попередніх турів кожна команда мала шукати «скарб», для чого їм давалося право вибору ‒ об’єднатися в одну велику команду чи шукати поодинці. Але всі одноголосно вирішили об’єднатись, що допомогло знайти «скарб» завдяки вмінню домовлятися, спільно приймати рішення, висловлювати та відстоювати свою думку. Безліч вражень, позитивні емоції та відгуки, радісні посмішки та голосні вигуки і приємне фізичне виснаження ‒ усе це було доказом ефективно проведеного часу. А закінчилось святкування за солодким частуванням зі смачною випічкою.

Але не тільки своїх безпосередніх підопічних привітав зі святом тернопільський Карітас. Цього дня пройшов заключний семінар вихованців інтернатних закладів «На порозі самостійного життя», проведений спільно з організацією «Майбутнє сиріт». Близько 30 учнів інтернатів області змогли отримати базові знання для перших кроків у самостійному житті. Підтримка сиріт і підготовка їх до дорослого життя за межами інтернату ‒ один з важливих напрямів роботи Карітасу Тернопіль і є важливою складовою соціального супроводу. Найголовніше завдання співробітники вбачають у тому, щоб допомогти їм віднайти та розвинути власний потенціал для подальшої успішної самореалізації.

Тим часом у Івано-Франківську на площі Шептицького Карітас провів свято для своїх підопічних – дітей з особливими потребами та з родин, що опинились у складних життєвих обставинах. На нього завітали і гості з партнерської організації Карітасу з Мекленбургва (Німеччина), які часто привозять на Прикарпаття благодійну допомогу. У програмі свята були майстер-класи із виготовлення браслетів, вітальних листівок, квітів з паперу, ляльок-мотанок, а також конкурс малюнків про права дитини та запуск кульок у небо. Директор Карітасу Івано-Франківськ отець Володимир Чорній розповів, що діти з вулиці і діти з кризових сімей не знають ні своїх прав, ні своїх обов’язків: «Зібравшись тут, ці діти самі виписують свої права і обов’язки. Ми стараємося дати їм ці знання і водночас привернути увагу суспільства до цієї теми. Якщо громадськість, державні органи, журналісти приділятимуть більше уваги цій малечі, вони виростуть щасливими. Якщо дитина виростає, не знаючи ні своїх прав, ні обов’язків, не знаючи і заповідей Божих, вона не буде ні добрим громадянином, ні добрим християнином».

08.06.2016, Стрий

В рамках арт-проекту «Створюймо зміни разом – творчі та відкриті» підопічні соціального центру для молоді з особливими потребами впродовж чотирьох місяців займалися в художній майстерні. Результати проекту – не лише твори доброї мистецької якості, а й нові волонтери та включення людей з інтелектуальною недостатністю в життя міста.

«На початку проекту не всі підопічні вірили, що можуть малювати, дехто навіть не наважувався брати до рук пензля, – розповідає Наталія Пак, координатор Соціального центру для молоді з особливими потребами в місті Стрий. – Але поступово вони усвідомили, що здатні творити. Це додало підопічним впевненості та віри у власні сили. Роботи деяких наших друзів просто вражали – у них була своя манера та художній стиль. Наприклад, Георгій – у житті мовчазний і спокійний хлопець – малював яскраві і виразні картини, які можна було легко впізнати з-поміж інших».

Художній керівник арт-майстерні, член спілки художників України Ігор Мельник до роботи в арт-проекті Карітасу з людьми з особливими потребами не працював. «Однак завдяки відкритості молодих людей вже після першої зустрічі я зрозумів, яке задоволення приносять мені ці заняття, – зізнається пан Ігор. – Впродовж чотирьох місяців проекту підопічні мене дивували та глибоко зворушували. Всі вони для мене – художники, адже саме людина, яка малює від серця, є справжнім митцем».

«Відчувається, що ці роботи намальовані з душею, – підтверджує слова Ігоря Мельника заступник міського голови Роман Волинець, який також завітав на відкриття виставки. – Я тішусь, коли бачу, як ініціативи благодійників змінюють ставлення суспільства до осіб з особливими потребами. Бо ми насправді потребуємо бачити поруч таких людей, вони не дають нашим серцям зачерствіти. У тому, думаю, їх життєва місія у цьому світі».

Завдяки ініціативі художника Ігоря Мельника волонтерами арт-проекту стали студенти та викладачі Стрийського художнього училища. Для більшості з них це був перший досвід спілкування з людьми з інтелектуальною недостатністю. Разом з ними підопічні cоціального центру освоювали техніку писанкарства, декупажу, петриківського розпису, плели вироби з соломи та ліпили з глини. Тобто цей проект був не лише арт-терапією, а також кроком до більшої інклюзії в суспільстві, вважає Наталія Пак.

«Моя донька з нетерпінням чекала кожного наступного заняття, – ділиться враженнями пані Данута Тахіра, мама Марти, підопічної соціального центру. – Від піднесеного і радісного настрою вона почувалася набагато краще фізично. А від того і я ставала щасливішою».

«Арт-проект Карітасу не залишив байдужим жодної людини, яка брала в ньому участь , – підсумовує результати роботи отець Тарас Ляшок, директор Карітасу Стрийської єпархії УГКЦ. – Це і було нашим завданням, аби друзі з особливими потребами розкрили свої таланти, свій внутрішній світ і цим зворушили людей навколо. Ми хочемо, щоб всі, хто дивитиметься на ці малюнки, стали приятелями наших підопічних та приходили до нашого центру вже як волонтери».

В експозиції представлені понад 40 робіт підопічних. Виставка триватиме до 1 липня в приміщенні меморіального комплексу «Борцям за волю України».

03.06.2016, Лурд, Франція

«Об’єднані у братстві для більшої солідарності у Європі» – таким був лозунг Регіональної конференції Карітасу Європи, що відбулась в кінці травня у Лурді (Франція).

Традиційне місце паломництва на цей раз зібрало понад 300 представників Карітасів із 42 європейських країн. Унікальність цієї зустрічі в тому, що вперше у ній брали участь не лише керівники національних організацій Карітасу, а й ті, хто безпосередньо впроваджує програми допомоги нужденним на місцях – соціальні працівники і волонтери, та люди, яким Карітас допоміг у важкий момент, – міґранти і переселенці, люди з особливими потребами. Усі вони зібрались, аби виробити стратегію Карітасу Європи на період до 2020 року, механізми її впровадження, а також сформулювати спільне бачення шляхів подолання бідності, соціальної несправедливості й ізоляції, конфліктів, порушення прав і ксенофобії – проблем, які стали викликом  для всіх країн сучасної Європи.

Україну на конференції представляли працівники Карітасу з Києва, Хмельницького та Дрогобича – Олена Федай, Дмитро Козловський та Людмила Смолень, які приїхали раз зі своїми підопічними – Оксаною Щекою, Марією Букавин та Ервіном Абібулаєвим. Історія кожного з них – приклад того, як самовіддана робота працівників програм допомоги Карітасу змінює життя людей, допомагає повірити в свої сили. Голос цих людей почули і в Європі, і, що особливо важливо, почули голос народу України, яикй зараз дуже потребує підтримки і розуміння.

Для Карітасу дуже важливим є факт залучення «низинної ланки» до процесу прийняття рішень, адже таким чином не лише є можливість розповісти широкому європейському загалу про проблеми потребуючих в Україні, а і залучати до суспільної діяльності і соціальної роботи, формуючи не споживачів, а активних громадян, здатних міняти країну. Ця конференція – приклад практичної реалізації такого підходу.

«Спогади про поїздку до Лурду залишаться у мене на все життя. Завдяки всесвітній мережі благодійних організацій Карітас я отримав можливість поспілкуватися з різними людьми, і мені було дуже важливо дізнатися про їхній досвід. Під час урочистого святкування 70-річчя Карітасу Франції я мав честь нести статую Матері Божої. Саме тоді я зрозумів, що не важливо, якою мовою ти говориш, а важливо, що ми працюємо над однією метою – творити милосердя! Дякую Карітасу України за можливість участі в регіональній конференції, – розповідає про свої враження Ервін Абібулаєв, підопічний Карітасу Хмельницький.

«На конференції я мала можливість відчути силу спільноти Карітасу, пізнати живу історію діяльності та досягнень організації. Кожен з чотирьох днів був для мене великою можливістю налагодити контакти та спільне бачення мінімізації проблем європейського суспільства, подолання бар’єрів мови та традицій. Найбільше мене вразило місце проведення конференції, Лурд ‒ місто славне та повне надії й віри паломників з усього світу і духовно окрилене місце. Структура конференції нагадувала майстерно злагоджений механізм, де кожен учасник мав можливість і духовного обміну в малих братствах; і формування шляхів вирішення проблем в робочих групах; і презентувати свою думку шляхом голосування на загальних блоках. Я щиро дякую всім, хто посприяв наданню мені такої можливості, яка змінила мене, розширила уявлення про те, що я роблю, та сформувала вектор мого подальшого руху», – відзначає соціальний працівник Карітасу Київ Олена Федай.

Конференція справила незабутнє враження і на вихованку Карітасу Київ Олену Щеку: «Завдяки цій поїздці я зрозуміла, що Карітас – це організація, яка займається ключовими питаннями не лише окремого міста чи країни, але й усієї Європи та світу. Для мене це був шанс по-іншому поглянути на цей процес. Я поспілкувалась з багатьма людьми, говорила про свою позицію й усвідомила, що мене не лише слухають, але й чують і прислуховуються. Мої враження важко описати, відчуттів та емоцій дуже багато, я вперше побувала за межами України, вперше на такому масштабному заході, ще й побувала в Парижі та Лурді. Тепер я розумію, що разом ми можемо багато».

Історії учасників конференції від України

Історія Ервіна

Ервін Абібулаєв – кримський татарин, народився в Узбекистані, куди була депортована його родина. На батьківщину повернулись лише наприкінці 80-х, побудував дім коло Керчі. Тут Ервін одружився, тут народились діти – Алан, Рінат та Еміль. У родини було невелике сімейне сільськогосподарське підприємство – вони вирощували худобу і птицю, продавали м’ясо і молоко. Бізнес йшов непогано (у господарстві було 20 корів молочної породи, близько 100 свиней і до 500 курей). Але У 2014 році, після російського вторгнення, Ервін з родиною змушені був покинути півострів і переїхати на материкову частину України, адже він не бажав отримувати російське громадянство. Почалися і телефонні дзвінки з погрозами, і моральний тиск та постійні суперечки з друзями і односельцями… Так родина опинилась у селі Лугове Ярмолинецького району Хмельницької області.

Зараз родина освоюється на новому місці – поки вісім осіб живуть у двох невеликих кімнатах і орендують приміщення, де вже почали розводити худобу і вирощувати жито та бобові. А ще мріють побудувати великий дім для всієї родини. Ервін не опускає руки – не просто відроджує свій бізнес, а й допомагає розвивати село односельцям, які вже висловили йому свою довіру – обрали депутатом сільської ради. Останні два роки родиною опікується Карітас, надаючи допомогу дітям, а також консультуючи і підтримуючи дорослих.

Історія Оксани

Оксані Щеці 20 років. Вперше вона переступила поріг Карітасу Києва 2008 року, відвідувала різноманітні гуртки, через два роки стала активним членом футбольної команди, з якою виграла всеукраїнські змагання з вуличного футболу. Зараз сюди ходять і два її братики. Оксана вже закінчила навчання, але не мислить свого життя без Карітасу – зараз вона тренує футбольну команду і працює як волонтер з підопічними, зокрема з дітьми переселенців зі сходу України.

«Завдяки Карітасу я навчилася жити, знаючи, що відповідаю лише за свої власні дії, а не вчинки своїх батьків. Я переживаю за свою родину. Тому хочу показати моїм братам, що я свого часу навчилась в Карітасі, щоб вони мали таку ж підтримку», – говорить Оксана.

31.05.2016, Запоріжжя

Понад 60 працівників Карітасу України зібралися у Запоріжжі на тижневий вишкіл, котрий передував старту проекту від Карітасу Польщі: «Допомога в суспільній інтеграції внутрішньо-переміщених осіб в Україні», який має на меті створення та функціонування інтеграційних «Центрів Підтримки Сім’ї».

Метою таких Центрів є допомогти виробити своєрідний імунітет на стресові ситуації, вибудувати зрілі стосунки у сім’ях та – завдяки формуванню спільноти інтегруватись у суспільство.

Загальна запланована кількість дорослих бенефіціарів складе близько 20 000, та понад 1 500 дітей. Географія реалізації проекту: Дніпро та Камʼянське, Запоріжжя, Харків, Мелітополь та Кривий Ріг.  Проект спів-фінансований в рамках програми: «Польської співпраці з розвитку Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща».

Кожен з Центрів надаватиму низку психо-соціальних послуг, серед яких: індивідуальні консультації,
групові (психо-соціальні) заняття для дорослих і дітей, телефонне консультування, а також соціальний супровід за методикою Кейс-менеджменту – метою якого є оцінка потреб і детальний аналіз ситуації ВПО. Вироблення індивідуального плану дій для адаптації в новому середовищі, фахове скерування до доступних суспільних закладів. Кінцева мета – успішне вирішення проблем самим бенефіціаром.

Для допомоги в психологічній та соціальній адаптації в новому середовищі психологи, соціальні працівники та аніматори проводитимуть відпочинкові ігри та заняття для дітей, такі, як: спорт, мистецькі і культурологічні заняття, які вестимуться в упорядкований спосіб, щоби повернути бенефіціаріам відчуття передбачуваності та тяглості/постійності; неформальна освіта для дітей та молоді, факультативні заняття та допомога в приготуванні домашнього завдання; спільното-творчі та інтеграційні ігри з метою зменшення ізоляції ВПО; групові сесії для дорослих, базуючись на родинних цінностях, у тому, покращенні батьківських навичок i стосунків у подружжі; а також групові сесії у форматі батьки-діти, спрямовані на укріплення сімейних стосунків.

30.05.2016, Україна

З травня 2016 року у Карітасі України стартував проект надання допомоги людям, що постраждали від торгівлі людьми. Мета проекту – сприяти соціальній та професійній інтеграції жертв торгівлі людьми та запобігання торгівлі людьми. Це можливо через надання консультування потенційних жертв, особливо трудових мігрантів, дітей та груп ризику. Консультаційні центри розпочали свою роботу у Київській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Харківській областях.

Консультаційні центри надаватимуть комплексну реінтеграційну допомогу особам, що потерпіли від торгівлі людьми. Це психологічний супровід клієнта, одноразова фінансова допомога, консультації про легальні шляхи працевлаштування, безпечну подорож закордон, загрози торгівлі людьми, а також про можливу допомогу від державних соціальних організацій. У багатьох складних випадках комплексна реінтеграційна допомога може перерости в довготривалу соціальну підтримку. Крім того, в роботі центрів заплановані і превентивні заходи, адже, крім роботи з безпосередніми жертвами цього злочину, центри мають на меті підвищити рівень свідомості та обізнаності груп ризику задля запобігання цьому злочину в майбутньому.

“Останні два роки були дуже важкими для України: революція Гідності, анексія Криму, військовий конфлікт на сході країни, хвиля внутрішньо переміщених осіб, поглиблення економічної кризи, безробіття, девальвація національної валюти і т.д. Всі ці події негативно вплинули на населення України особливо на найбільш вразливі соціальні групи. Ці процеси призвели до швидкого зростання міграції в країні і трудової міграції за кордон. Також ми спостерігаємо зростання випадків торгівлі людьми. У ситуації збройного конфлікту і кризи в Україні багато чоловіків, жінок і дітей страждають від різних форм торгівлі людьми, таких як трудова та сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, втягнення дітей у збройні конфлікти, залучення до злочинної діяльності, примусові ранні шлюби, торгівлю органами, продаж дітей, використання людей в Інтернеті, а також інші форми нелюдського поводження, за кордоном і всередині країни. Відсутність інформації та недосконалість державної системи соціального захисту в Україні призводить до збільшення числа людей, які постраждали від торгівлі людьми” – зазначає координатор проектів Карітас України з запобігання торгівлі людьми Наталія Голинська.

За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), понад 160 тисяч українців постраждали від сучасного рабства протягом останніх 24 років. Хоча за офіційною статистикою Міністерства соціальної політики у 2012-2015 роках статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, було встановлено лише 94 громадянам , серед них 41,5% чоловіків, така ж кількість жінок і 17% становлять діти (!). У більшості випадків це трудова експлуатація – 42, сексуальна експлуатація – 24, 19 випадків жебрацтвом, а також комбіновані форми торгівлі. Серед країн, де наші громадяни стали жертвами торгівлі людьми, Україна поряд з Росією є лідерами.

У 2015 року Державний департамент США оприлюднив традиційний щорічний звіт про торгівлю людьми у світі. Уже декілька років поспіль Україна потрапляє до країн другої категорії, за діяльністю яких потрібен нагляд. Звіт характеризує Україну як «країну походження, транзиту та призначення для чоловіків, жінок та дітей, яких піддають примусовій праці та сексуальній експлуатації». Українці стають жертвами торгівлі людьми не лише в Україні, але й у Росії, Польщі, інших країнах Європи, Туреччини, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу. Через російську агресію понад 1,7 мільйона осіб зі Східної України стали вимушеними переселенцями. Ці люди є особливо вразливими до експлуатації і потребують превентивного супроводу та консультування.

25.05.2016, Київ

Юнацький чемпіонат з вуличного футболу – Кубок Карітасу – стане щорічним всеукраїнським змаганням. Так вирішили організатори змагань – благодійний фонд Карітас Київ та учасники першого турніру – діти та підлітки з різних міст України. Підготовку наступного чемпіонату розпочинають вже: з пошуку партнерів та однодумців.

Перший Кубок Карітасу з вуличного футболу, який відбувся цьогоріч в кінці травня, об’єднав юнацтво з п’яти українських міст навколо ідей спорту і рівності. У змаганні взяли участь підлітки соціальних центрів Карітасу з Києва, Львова, Хмельницького та Коломиї, а також юнацтво благодійного фонду «Дорога Додому» з Одеси. Переважно це молодь у складних життєвих обставинах, яка докладає зусиль, щоб віднайти ресурси і змінити своє життя.

Особливість Кубку Карітасу, відмінність від класичного футболу – більш гнучкі правила, спрямовані на рівність гравців у командах, та ціль – задоволення від гри важливіше, ніж результат. В основному складі кожної команди була щонайменше одна дівчина. Вік та рівень підготовки гравців не мав значення: з командою Карітасу Київ працює професійний тренер, натомість команда Карітасу Коломиї – аматорська, учасники самі продумують стратегію, коли збираються пограти ввечері після навчання. «Ну, як тренуємось? В нас такі, свої тренування: просто збираємось, граємо – і все тут», – розповідає 14-річний Іван, нападник з Коломиї.

Кубок Карітасу за своєю ідеєю – і футбольна, і соціальна подія. Напередодні змагань підлітки мали вдосталь часу, щоб поспілкуватись та подружитись. Оскільки більшість з них були в Києві вперше, організатори провели для всіх екскурсію містом, під час якої відвідали Музей води та стадіон «Динамо» імені В. Лобановського. Весь наступний день відбувались матчі. Суддями були волонтери – колишні підопічні Карітасу Київ, які активно підтримують діяльність проекту.

Почесним гостем чемпіонату став Володимир Мунтян, ветеран ФК Динамо (Київ) – він привітав учасників та надихнув їх вірити в себе, досягати більшого і розвиватись, долаючи обставини і власну лінь.

«Травми? Це пусте. Впасти з дерева головою вниз – оце боляче, а ніжку подряпати – це пусте. Минулого року грала в Тернополі на подібному чемпіонаті. Мені подобається футбол, вже 2 роки граю, але спорт – це хобі. Я хочу стати фотографом», – ділиться враженнями про гру Ніка, 15 років, захисник з Одеси.

В результаті серії матчів Кубок Карітасу 2016 здобула команда Карітасу Київ. Друге і третє місце посіли відповідно команди з Коломиї та з Хмельницького. Всі учасники змагань отримали медалі, кожна команда повезла додому новий м’яч для подальших тренувань. Та головне – це мотивація та радість підлітків від спілкування та відчуття власної ролі в команді, включеності у спільну справу. Ця подія показала: в Україні сформувалась нова генерація молоді з прогресивними цінностями – взаємоповаги, підтримки, чесності.

«Капітана обирали перед попередньою грою в Тернополі, обрали мене. Я граю вже 2-й рік. Тренування в нас 2 рази на тиждень, по 1,5-2 год. Турніри поки були тільки з іншими Карітасами. Якщо б міжнародний був – класно було б: пограти з іншими, подивитись на інших. Я була на одному тренуванні в дівчачій футбольній команді. Але мені з хлопцями простіше. Я серйозно займаюсь сучасною хореографією, а футбол мені просто подобається. Не всі вірять, що я можу танцювати, а хто бачить, як я танцюю – не вірять, що я вмію грати в футбол», розповідає 15-річна Софія, капітан команди Карітасу Київ.

Кубок Карітасу висловлює щиру вдячність за активізацію локальної громади, спонсорів, партнерів. Футбольне поле для гри, воду та перекуси для спортсменів та фоторепортаж події забезпечили місцеві благодійники. Організатори сподіваються, що наступного року Кубок Карітасу вдасться зробити масштабнішим та об’єднати молодь з інших організацій, а також аматорські футбольні команди з різних міст. Для цього БФ Карітас Київ оголошує про пошук однодумців та співорганізаторів Кубку Карітасу 2017 року, щоб крок за кроком в перспективі вийти на міжнародний рівень змагань.

20.05.2016, Україна

З 11 до 18 травня канадська делегація у складі представників організації Лицарі Колумба, на чолі з владикою УГКЦ Браєном Байдою, у супроводі представників Карітасу України та місцевих Карітасів уже третій рік поспіль безоплатно розвозила візки, милиці, ходунки та палиці тим, хто їх потребує.

Акція пройшла у Львові, Жовкві, Києві, Фастові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Краматорську, Кривому Розі та Дніпродзержинську. Всього було завезено 280 візків, 60 опорних палиць, 200 милиць, 50 ходунків.

«На сьогодні наша держава забезпечує потребуючих візками у мінімальному розмірі. І тисячі людей (а в Україні 15% від загальної кількості населення України – неповносправні особи) є відкинутими від суспільства. Ці люди не мають доступу до отримання медичних чи освітніх послуг, вони не можуть забезпечити свої побутові умови, відвідувати публічні установи чи заклади культури – тобто, реалізовувати свої базові права та потреби. Саме тому така гуманітарна допомога від канадських благодійників є дуже потрібною та важливою», – зазначила Людмила Сухарьова, керівник проектів Карітасу України з допомоги людям з особливими потребами.

«Ми переважно отримуємо візки від управління соцзахисту: в них трішки незручна амортизація, але ми вдячні, що був хоч такий, бо багато людей їх взагалі не мають і навіть з дому вийти не можуть. Ми дуже чекали на новий візок. Сердечно дякуємо Лицарям Колумба і Карітасу за допомогу», – розповіла Анна, одна з отримувачок, і додала, що одного візка не вистачає, бо він зношується – раз у 2 роки його треба змінювати. Частину візків благодійники розвезли по домівках потребуючих.

Володимир, що з трьох років хворіє на ревматичний артрит, отримав вищу освіту – навчався заочно у Лісотехнічному університеті, здобув фах еколога, вивчив англійську мову. Пані Ірина, котра звернулась по допомогу до Карітасу, вже на пенсії. Хворіє на цукровий діабет. Після необережного падіння на нозі розвинулась гангрена, жінка не могла ходити. Тепер на візку вона зможе пересуватись принаймні у квартирі. Ще один отримувач, пан Степан, вже вісім років після інсульту. Візочок з Канади допоміг йому стати більш мобільним. Пан Євген понад 20 років хворіє на розсіяний склероз, з них уже п’ять – не ходить, тому за візочок дуже вдячний.

У кожному домі благодійників радо зустрічали. Владика Браєн Байда зазначає, що через людей з особливими потребами Господь промовляє до нас і ми маємо можливість проявити своє милосердя, допомогти їм, а також бути вдячними Господу за те, що маємо і отримуємо від Нього.

Проект «Візки для людей з особливими потребами» стартував у 2014 році в Карітасі України з благодійної ініціативи організації Лицарі Колумба Британської Колумбії (Канада) та за сприяння Канадського фонду інвалідних візків. За цей час українці з особливими потребами отримали від канадських благодійників 1120 візків, 60 опорних палиць, 200 милиць, 50 ходунків. У 2015 році місцеві осередки Карітасу забезпечили візками 280 потребуючих у Львові, Стрию, Бродах, Івано-Франківську, Тернополі, Коломиї. Роком раніше регіональні організації Карітасу забезпечили інвалідними візками понад 560 потребуючих людей з особливими потребами по всій Україні – у Львові, Дрогобичі, Бориславі,Трускавці, Стрию і Самборі, на Волині, а також у Білій Церкві, Фастові, на Житомирщині, Чернігівщині, Черкащині та Вінниччині.

12.05.2016, Київ

20-21 травня 2016 р. в Києві відбудуться перші змагання Всеукраїнського Кубку Карітасу з вуличного футболу. Це – початок щорічного футбольного турніру для дітей та підлітків, відкритого для команд з різних куточків України, незалежно від віку, статі, рівня підготовки гравців. Єдиною умовою участі є спортивна мотивація команд, а правилом – чесна гра на рівних. Турнір організовує Благодійний фонд «Карітас Київ».

Шість юнацьких команд з Києва, Львова, Тернополя, Одеси, Хмельницького та Коломиї змагатимуться за перший Кубок Карітасу з вуличного футболу. Герої спортивних майданчиків житлових районів зможуть показати свої футбольні таланти значно ширшій аудиторії, ніж мешканці прилеглих будинків та сусіди, а взаємодія в командах – визначить долю Кубку. Адже вуличний футбол – це передовсім гра на порозуміння та силу волі, це ідея спорту як тренування духу, де спортсмена визначає його наполегливість та кмітливість.

Учасниками першого Кубку Карітасу з вуличного футболу стануть передусім підлітки соціальних центрів проекту «Мобільна робота з молоддю». Це молодь у складних життєвих обставинах, часто – з кризових родин. Футбол для них – це спосіб вибудовувати свій характер, вміння боротись з труднощами та ставати кращими, досягати більшого, виявляти та розвивати свої сильні сторони. Також це позитивний вихід емоцій та захоплива спільна справа, яка об’єднує підлітків, сприяє інтеграції та вільній, неупередженій взаємодії між ними.

Кубок Карітасу підтримали гравці ФК «Динамо» Київ, які запросили юних учасників турніру 20-го травня, напередодні матчу за Кубок, відвідати тренувальну базу «Динамо». Там відомі футболісти проведуть підліткам майстер-класи та навчать «фірмовим» технічним прийомам володіння м’ячем на полі. Змагання за Кубок відбудуться 21-го травня.

У планах організаторів – продовжувати активно гуртувати молодь навколо спорту та активності, здорового способу життя, взаємоповаги, спілкування на рівних. Заохочувати підлітків розширювати власний світогляд та культивувати позитивні звички, йти до мети, незважаючи на зовнішні обставини, вміння підтримувати та приймати підтримку від товаришів. Кубок Карітасу зростатиме до щорічного найбільшого в Україні змагання з вуличного футболу, участь в якому братимуть підлітки різних молодіжних організацій та спонтанно сформовані «дворові» команди. В перспективі турнір стане міжнародним, прийматиме учасників з різних країн, об’єднаних футбольним азартом.

Підлітки всього світу грають у футбол у своїх подвір’ях, на вулицях біля будинків, на паркувальних майданчиках біля магазинів, за школами в перервах між уроками. Одяг, взуття та покриття майданчика ролі не грають – так же, як і соціальний стан та вік футболістів жодним чином не впливають на розподіл ролей в команді. «Якщо є можливість обирати м’яч – завжди беріть найстаріший», – це неписане правило вуличного футболу: не шукати ідеальних умов, не бути надто прискіпливими до правил, а просто насолоджуватись грою.