Автор: csm_admin

На запрошення Блаженнішого Святослава з 11 по 17 липня 2017 в Україні з офіційним візитом перебував Префект Конгрегації Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі. В рамках візиту він відвідав Київ, Харків, Слов’янськ, Краматорськ, Івано-Франківськ та Львів, а також взяв участь у щорічній Всеукраїнській прощі до Зарваниці.

В рамках візиту високий гість не лише взяв участь в урочистих Богослужіннях – важливою складовою його стали зустрічі як вірними в церкві, так і тими, кого торкнулась війна на Сході України. Він передав слова підтримки та благословення від Святішого Отця Франциска всім людям доброї волі, особливо тим, хто докладає зусиль до відновлення мирного життя в Україні.

Саме тому осередки Карітасу у містах, які відвідав кардинал Сандрі, стали важливими пунктами програми візиту. 12 липня високоповажні гості прибули до Харкова, де відвідали місцевий Карітас. Кардинала Сандрі та Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава супроводжували Архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, Апостольський Нунцій в Україні та Екзарх Харківський владика Василь. Поважні гості мали нагоду ближче ознайомилися з діяльністю організації, зустрітись із переселенцями, особами, які постраждали внаслідок воєнних дій на Сході України, та працівниками організації. Владика Василь коротко розповів про соціальне служіння на теренах екзархату, а директор Карітасу Харків о. Сергій Коваль представив роботу фонду. Опісля відбулася жива дискусія між гостями та працівниками організації. особливо приємним стало спілкування з наймолодшими підопічними Карітасу, які, з дитячою безпосередністю розповіли про те, чим вони займаються, в яких заходах беруть участь і як їх підтримує Карітас. Адже більшість тих, ким опікується Карітас, це вимушено переміщені особи, що втратили домівки через воєнні дії на Сході. Сьогодні Карітас є для них надією, що дає шанс на нове майбутнє та віру в відновлення справедливості.

Наступного дня, високоповажні гості відвідали Краматорськ та Слов’янськ, де також відвідали місцеві осередки Карітасу. У Карітасі Краматорськ гостей зустрічали з подарунками – наймолодші вихованці подарували свої малюнки на пам’ять про їхнє  місто, а гості ознайомились з діяльністю, яку провадить організація в регіоні. Директор Карітасу Краматорськ, отець Василь Іванюк розповів про поточну роботу – адже зараз реалізується 14 проектів допомоги, діяльність ведеться в семи районах Донецької та Луганської областей, особлива увага приділяється проблемам буферної зони.

«Щиро дякую за те що ви робите, а також за те, що ви є правдивим свідченням божої любові, – сказав наприкінці свого візиту до Карітасу кардинал Сандрі: Я обов’язково розповім про все, що побачив Святішому Отцеві. Мене вражає як серед війни, злості, ненависті та розрухи радістю є те, що ви є тут, які живете у божій любові».  

Наступною зупинкою став соціальний центр «Карітас» у Слов’янську.  «Слов’янськ – перше місто, яке зазнало жаху війни. Але це і перше місто, де відродилася надія. Звідси прийде мир у всю Україну», – сказав високоповажний гість під час проповіді в каплиці Карітасу. А потім кардинал поспілкувався з дітьми, що відвідують місцевий осередок Карітасу. Безпосередні малюки хоробро просилися на руки до високого гостя, а старші подарували йому власноруч зроблені малюнки та листівки і розпитували про його бачення нинішньої України.

Завершився візит на щорічній Всеукраїнській прощі до Марійського духовного центру у Зарваниці, де кардинал Леонардо Сандрі звернувся до молоді: «Те, що я побачив у вашій країні в цих днях, зворушило моє серце… Я бачив біль, але я також бачив і численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі запалюють великий вогонь. Те, що я побачив у вашій країні цими днями, зворушило моє серце: Богослужіння, відвідини та зустрічі, які я мав у Східній частині України, випробуваній бойовими діями, що змусили до втечі численних ваших братів і сестер. Я думаю про тих внутрішніх переселенців, які взялися до роботи і за допомогою Карітасу почали полегшувати біль та біду інших, що перебувають у їхній же ситуації. Не забуду про біль і надію, засвідчені деякими греко-католицькими та римо-католицькими священиками. Дехто із них в роки радянського комунізму був ув’язнений та депортований. А в сучасних подіях війни, які окропили кров’ю вашу землю, вони захищали та намагалися рятувати якомога більшу кількість людей, що перебували у небезпеці».

У липні завершилась десятимісячна «Комплексна освітньо-консультативна програма з допомоги внутрішньо переміщеним особам та ветеранам АТО», що реалізовувалась на базі Карітасу Львова. Проект охопив понад 100 учасників з числа внутрішньо переміщених осіб, ветеранів АТО та членів їх сімей, – загалом проведено понад 120 заходів. Навчання здійснювалось за трьома напрямками: фінансово-економічним, юридичним та психологічним. Заняття проводились тричі на тиждень у формі семінарів, тренінгів, індивідуальних консультацій. Проект реалізовувався за підтримки Фонду сприяння демократії посольства США в Україні.

Результати проекту підсумовували 5 липня 2017 р. на круглому столі «Проблема адаптації внутрішньо-переміщених осіб та ветеранів АТО в Україні: на перехресті викликів та нових можливостей». Наприкінці круглого столу найбільш активним учасникам керівник проекту кандидат економічних наук Василь Зеленко вручив сертифікати та пам`ятні подарунки. Він зазначив, що 60% тих, що звернулись за допомогою, це – переселенці: «Зверталися за юридичною допомогою. Також великою популярністю користувалися бізнес-тренінги та консультації».

За бажанням учасників занять з психологічного напрямку було запроваджено розвиваючу програму для батьків разом з дітьми до 10 р. «Разом до зірок». Проводились також заняття для особистісного зросту підлітків «Ліфт у майбутнє», учасники яких отримали сертифікати у червні.

Отець Андрій Сенейко, директор Карітасу Львова, зазначає, що з початком війни у 2014 році на Сході України багато сімей, змушені були покинути свої домівки, а також своїх рідних, і переїхати у інші безпечні місця України, з-поміж них і у Львів. «У зв`язку з цими форс-мажорними обставинами, Карітас надавав їм першу матеріальну допомогу продуктами, одягом, взуттям, у лікуванні, сплаті комунальних послуг тощо, щоб люди хоч якимсь чином могли б тимчасово облаштуватись у Львові, адже всі думали, що конфлікт швидко завершиться». Ця допомога тривала впродовж 2-х років.

«Оскільки війна триває вже третій рік і не бачимо ознак її припинення, минулого року ми вирішили дати можливість внутрішньо переміщеним особам самим заробляти на життя, – продовжує о. Андрій. – Хотілося допомогти також ветеранам АТО і членам їх сімей». Проект полягав у комплексному наданні знань і навиків юридичного, фінансово-економічного і психологічного характеру. «Спочатку з нашого боку було певне хвилювання, чи буде їм це цікаво, адже люди звикли до матеріальної форми допомоги, а тут вони мали б заробляти собі на життя за допомогою набутих знань і вмінь. Ми переживали, чи не буде конфліктів між ВПО та учасниками бойових дій. Початки були непрості, та з часом, завдяки хорошим тренерам, консультантам, вони побачили, що це можливо – давати самим собі раду», – додає він.

Підтвердження цього, за словами о. Андрія, звучало на круглому столі, на якому приємно було почути слова вдячності за цей проект, бо учасники отримали не лише знання, а й родинну атмосферу, взаємопідтримку, відчули впевненість у собі. Цей проект виявився потрібним, тому є необхідність його продовжувати. Такі проекти допомагають подолати напруженість і кризу.

За словами керівника проекту Василя Зеленка, завдяки одержаним знанням та набутим додатковим компетенціям після тренінгів та приватних консультацій з права, фінансово-економічної грамотності та психологічного розвитку, учасники суттєво зміцнили свою громадянську позицію, і з більшою впевненістю відстоюватимуть власну думку та реалізовуватимуть свої ідеї. Консультації та тренінги додали учасникам впевненості у собі, не зважаючи на труднощі соціально-економічного середовища. Учасники згуртувались, створили групу у соціальних мережах, а окремі із них – навіть потоваришували між собою. Після програми окремі учасники започаткували власну справу, інші – продовжують навчання за більш вузько-спеціалізованими напрямками, ще інші мають намір найближчим часом створити власну громадську організацію, яка буде займатись вирішенням проблем ВПО та учасників АТО. Ядром цієї організації мають стати найбільш активні учасники проекту, координатор та окремі тренери. Окремі учасники виявили наміри в майбутньому реалізувати власні соціальні проекти.

Юристи проекту Степан Кузів та Юрій Ковний зазначають, що серед питань, які найбільше хвилювали людей, були майнові відносини, повернення втраченого майна, зокрема, нерухомого. Психолог Світлана Незабитовська розповідає, що допомагала людям «відпустити минуле», прийняти те, що є, і жити далі з новими навиками і вміннями.

Для Карітасу Львова особливо цінними є відгуки користувачів. Так, Ольга Куц, дружина ветерана АТО ділиться враженнями: «Мої батьки, переселенці з Донецька, знайшли тут нових друзів, а я отримала навчання та корисну інформацію». Наталія Ніколаєва, з родини ветерана АТО, зазначає: Для мене найважливішим і головним є те, що я вирішила змінити свою професію та сферу діяльності. Все більше часу я приділяю своєму хобі, вдосконалюю навики з оздоровчих практик. Кажучи по правді, без вас, без ваших семінарів, я на це наважилась би ще не дуже скоро». Сім`я переселенців Пейчевих висловила свою вдячність за вдало підібраних фахівців для проведення тренінгів: «Вони дали нам знання для того, щоб можна було оформити свій бізнес або написати проект для отримання грантів».

 

На початку липня впродовж тижня у стінах Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії проходило навчання з нагоди старту нового проекту «Створення Центрів підтримки сім’ї в якості моделі інтеграції внутрішньо переселених осіб і приймаючих громад в Україні», що реалізовується за підтримки Карітасу Польщі та співфінансований у рамках програми польської співпраці задля розвитку Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща. Коломию відвідали представники Карітасу з Дрогобича, Івано-Франківська, Харкова, Запоріжжя, Кам’янського та Кривого Рогу.

Старт проекту поблагословив Владика Василь Івасюк єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії. Під час вишкілу, серед інших спікерів, слово надали польським партнерам. Віце-президент Карітасу України о. Андрій Нагірняк виступив із темою «Етичні стандарти та спільнота творення», а Оксана Іванкова-Стецюк розкрила слухачам моделі інтеграції вимушених переселенців серед місцевого населення. Родзинкою навчання став тімбілдинг – практика командоутворення, що є важливим аспектом у роботі із бенефіціарами в рамках реалізації проекту.

 

«Ідея проекту зародилася ще рік тому, коли ми відчули, що недостатньо надавати лише гуманітарну допомогу. Ми спільно з нашими польськими партнерами розробили аналіз потреб людей і зрозуміли, що більш стратегічна мета – навчити людей жити разом. В основі цих стосунків лежить сім’я. Наші методисти розробили необхідні програми і ми маємо майже три роки для того, щоб їх впровадити», – розповідає Максим Бондаренко, національний координатор Карітасу України. За його словами, події останніх трьох років на сході України принесли всім нам чимало травм та страждань, однак одночасно з тим, ми отримали нові виклики, котрі, при правильному підході, можуть дати нам цінні плоди.

Основний акцент у проекті буде звернено на взаємовідносини сім’ї, налагодженню порозуміння між поколіннями, що, на думку координаторів та організаторів проекту є вкрай важливим, оскільки всі ми  походимо з сім’ї. Сім’я як одиниця займає особливе місце в організації соціальної допомоги. Для прикладу, в Польщі допомогу членам родини надають насамперед органи місцевого самоврядування – районні центри з надання допомоги сім’ї, основна мета діяльності яких – надання допомоги і соціальної інтеграції цільовим групам, визначених законодавством: дітям, сім’ям, літнім людям, особам хворим та з інвалідністю.

Одним із завдань Центрів є допомога тим, хто відчуває труднощі в інтеграції у суспільство, або хто отримав статус вимушених переселенців. Центр організовує комплекс соціальної підтримки (пакети послуг) – соціальної допомоги для окремих груп клієнтів, використовуючи ресурси місцевих громад. Соціальну підтримку розуміють як: розвиток вмінь, необхідних для самостійного та активного життя, організацію в суспільстві допомоги зі сторони родини, інших осіб, груп, громадських організацій та установ і надання фінансової, матеріальної допомоги, а також інші дії на засадах, окреслених законом про соціальну допомогу. Важливим у роботі з родиною є сімейний Асистент. Його призначають в момент виникнення труднощів, і він виконує опікунчо-виховну роль. Асистент сім’ї працює з сім’єю за її згодою та за активної участі членів сім’ї у робочому процесі, мотивуючи сім’ю до активної співпраці в реалізації визначенкого плану роботи.

Проект «Створення Центру підтримки сім’ї в якості моделі інтеграції внутрішньо переселених осіб і приймаючих громад в Україні» несе  у собі глибоку мету: процес об’єднання та інтеграції українців.

Основна мета роботи Центрів підвищити рівень соціальної інтеграції між ВПО та місцевим населенням, шляхом створення спільного рівня спілкування між особами. Зокрема між ВПО і місцевих родин (включаючи також членів їх сімей; осіб, що постраждалих від військових конфліктів), використовуючи спільні потреби: творче дозвілля, освіта, обмін інформацією та досвідом. А також між малозабезпеченими сім’ями та Асистенти сім’ї: співробітники Карітас допомагають у зав’язуванні соціальних контактів, особливо з органами місцевого самоврядування, освітніми закладами, які допомагають і покращують соціальну адаптацію проводячи різного роду тренінги, зустрічі в групах, інтеграційні заходи та терапевтичні заняття.

Результати досліджень та рекомендації свідчать про гостру необхідність покращення комунікації між різними соціальними групами в Україні (ВПО, місцеві громади, сім’ї, які під час війни втратили когось із близьких – це стосується однаковою мірою як ВПО так і  місцевого населення), та бюрократичними установами, а також (необхідність) психо-соціальної допомоги (знизити рівень стресу, повірити у власні сили, відкритись на добросусідську підтримку, подолати стереотипи).

Традиційно, літо – це час відпочинку, оздоровлення, нових вражень та друзів. Щороку Карітас намагається, залучивши благодійників, організувати літні табори для своїх підопічних – дітей та молоді. Ці табори можуть бути різними за тематикою, але всі вони покликані допомогти дітям, які потрапили у складні життєві обставини. Не дарма в них завжди працюють професійні психологи, які допомагають вихованцям справитись з проблемами спілкування з однолітками, навчитися справлятись з труднощами. І неважливо, яким буде табір – чи тривалий виїзд в гори або на море, чи туристичний маршрут з палатками, чи просто літній табір у місті – діти завжди захоплено діляться враженнями від всіх заходів, які проводяться, аби зробити відпочинок максимально насиченим, корисним і просто захоплюючим.

Підопічні Карітасу Київ відпочили та оздоровились у Карпатах. Зараз вже третя група підкорює карпатські вершини. Всі діти, що повертаються з табору, відзначають надзвичайну атмосферу дружби та єдності, яка там панує. Кожного дня на дітей чекають веселі пригоди, подорожі в гори, різноманітні змагання та конкурси, де кожен охочий міг проявити свої творчі здібності. До табору навіть завітали волонтери з США, які проводили заняття з англійської мови.

Останні роки Карітас значно розширив свою географію в Україні, відкривши осередки на сході. А ще з’явилась нова категорія підопічних – діти вимушено переміщених осіб, які потребують особливого підходу, а також психологічної та інтеграційної допомоги. Тому і табори з інтеграційною складовою, аби познайомились діти з різних куточків України, більше довідались про культурне розмаїття та звичаї, знайшли друзів з інших міст. Таким став терапевтично-оздоровчий табір «ЛелЕкоЛенд», який організовував Карітас Полтава за фінансової підтримки Європейського Союзу через International Alert.

Підопічні Карітасів Полтави, Львова, Івано-Франківська, Харкова, Маріуполя, Краматорська змогли відпочити протягом десяти днів однієї з табірних змін, здружитись, оздоровитись, побувати на екскурсіях – наприклад, відвідати столицю гончарства Опішню, спробувати їзду на конях, створювати мультфільми та журналістські репортажі, змістовно та насичено проводити кожний день.  А, оскільки табір все ж був орієнтований на дітей у кризових обставинах, учасники не просто  оздоровлювались, а й проходили психологічну реабілітацію за прогресивними терапевтичними методиками.

Незабутньо! Так одним словом характеризували свої 12-денні канікули в с. Ільці Івано-Франківської області 30 дітей «Центру для дітей та сімей» Карітасу Одеса. За ці дні вони мали чудову нагоду зміцнити здоров’я та ознайомитись з неповторною природою Карпат. Для більшості це була перша поїздка в регіон, тому вивчали культуру Гуцульщини – відвідали  Музей Гуцульщини у Верховині, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського в Коломиї, унікальний Музей музичних інструментів Романа Кумлика, де не лише захоплено слухали розповідь доньки відомого музиканта, а й мали нагоду пограти на різних інструментах, зокрема й цимбалах та триметровій трембіті. У Криворівні в музеї «Хата-Гражда», де Сергій Параджанов знімав свій шедевр «Тіні забутих предків», дітям розповіли про головних героїв цієї повісті та про цікаві моменти зйомок. Дуже насиченою була і поїздка на ярмарок в Яремче. Окрім радощів від придбаних сувенірів, діти заворожено спостерігали за бурхливими потоками та водоспадами Прута. Окремі враження, неперевершені емоції подарували дітям походи в гори: надзвичайної краси краєвиди, чисте повітря, задоволення від того, що змогли подолати відстань у 16 кілометрів по туристичному маршруту до Писаного Каменя та назад. І, звичайно ж, спортивні змагання, турніри з бадмінтону та настільного тенісу, творчі заходи (день психології, день англійської мови, день театральної майстерності, день гумору тощо); катання на конях – це все те, що робило відпочинок незабутнім та ще довго покращуватиме настрій учасників.

Канікули з Карітасом Волинь також стали незабутніми для вихованців, які мали змогу відпочити у християнському таборі «Лісова казка» для дітей віком 8-14 років, що проводився у червні в урочищі Гряда, поблизу Шацька. Табір був організований в рамках проекту «Національна мережа центрів для дітей та сімей».  З дітьми працювали психолог, соціальний педагог, також вони мали духовний супровід. Такий табір – добра традиція для організації, за шість років проведення понад 500 дітей мали змогу відпочити на мальовничій природі. Цього року база відпочинку прийняла 42 дітей. Різноманітні конкурси, забави, майстер-класи, відпочинок на березі озера Світязь, духовна і психологічна опіка, театральні вистави, вечорниці з танцями – ось комплекс заходів, який на протязі 10 днів мав на меті сприяти новим знайомствам, дружньому спілкуванню та здобуванню нового життєвого досвіду.

Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії організував інтеграційний табір в с. Довге-Гірське для дітей бійців АТО, з родин ВПО, а також просто дітей, які мають життєві проблеми, з різних міст і сіл Львівської області. Щоденні руханки босоніж, ігри, змагання, тренування з бойового гопака, квести, козацькі забави, походи на водоспад, гори озеро, танці, футбол, інтерпретація казок… Цей довгий список можна продовжувати, а враження дітей, що відпочивають у таборі можна об’єднати в одне слово: «Надзвичайно!».

Талановиті, креативні, творчі, веселі, дотепні! Учасники табору «Карпати 2017» Карітасу Броди не перестають дивувати своєю різнобічністю. Театр-форум – один з таких заходів. Діти отримали масу задоволення від перегляду постановок українських казок, потішили креативністю, винахідливістю, гумором та творчим підходом. Усі учасники табору мали чудову нагоду відпочити і, разом з тим, відкрити для себе чарівне Закарпаття, оздоблене мальовничою красою гір та озер.

А юні підопічні Карітасу Кам’янське поїхали на море і це були десять днів незабутніх! Були змагання, були сльози розчарування та радість від досягнень. Але діти всі отримали перемогу, незабуті враження та ще й багато подарунків. Одним з найцікавіших заходів був відбулася квест—вікторина під назвою «Україна — це ми!». Діти показали високий рівень знань про рідний край у різних сферах: мова, географія, спорт, театр та мистецтво.

В Карітасі розуміють, що навіть короткочасний відпочинок може справити незабутні враження на дітей. З 27 по 30 червня працівники проекту «Мобільна робота з молоддю» Карітасу Тернопіль вкотре організували літній туристично-відпочинковий табір для своїх підопічних. 21 дитина із малозабезпечених, багатодітних та кризових родин отримала змогу відпочити з ровесниками. Основне завдання табору – створення умов, в яких  підлітки могли б проявити самостійність, силу волі, згуртованість, відповідальність а також уміння бути частиною команди. Проходив табір у мальовничому селі Дорошівці Заліщицького району Тернопільської області, на березі р. Дністер.

«Цього року у нас був «пригодницький» табір, – розповідають вихователі. – Пригоди розпочалися одразу після прибуття на місце, оскільки дітям потрібно було переправитися вбрід через річку, щоби опинитися на острові, на котрому усі проживали в наметах. Ще одне випробування приготувала погода. Одного дня була настільки сильна гроза, що якби не спільні зусилля усіх учасників, то частина таборового спорядження опинилася б в річці. І цей випадок вкотре показав дітям, що гуртом – ми сила, а поодинці можна швидко опинитися в біді». І хоч табір тривав недовго, проте за цих чотири дні підлітки пережили безліч спланованих та випадкових моментів, котрі продемонстрували їм їхні сильні та слабкі сторони. Багато років працюючи із дітьми, працівники проекту добре знають, що найкраще діти навчаються тоді, коли переживають ту чи іншу подію на власному досвіді. «Ми намагалися створити їм умови, де б вони змогли побачити себе зі сторони, відчути наслідки власних вчинків, пізнати себе глибше, – говорять організатори. –  З цим багажем вражень та знань усі повернулися додому, а от що вони із цим зроблять – залежить лише від них. Одного дня підліткам було запропоновано уявити, що вони опинилися на безлюдному острові і перед ними постало декілька завдань: змайструвати халабуду із підручних матеріалів, котра б витримала дощ, приготувати місце для вогнища, де б воно могло горіти довгий час, змайструвати ложку і знайти їжу для виживання. А згодом продемонструвати усе це в маленькому спектаклі. Дитячій уяві не було меж та й зрештою умови на острові сприяли втіленню їхніх ідей.

Втім, навіть коли організація не мала достатньо фінансових та організаційних можливостей для організації відпочинку дітей за містом, вихованці не залишались без спеціальних літніх заходів. «Сад талантів» – таку назву отримав християнський міський табір при Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії, який  працює вже другий рік поспіль. Тема цьогорічного табору –  мистецтво та творчість. Організатори підготували цікаву програму, яка поєднує улюблені дитячі розваги та навчання – а учасники табору це діти різного віку, від 4 до 10 років. Вихователі знайомили всіх з шедеврами світового мистецтва, а також дали нагоду спробувати себе у різноманітних галузях: образотворчому мистецтві, скульптурі, музиці, хореографії, театрі, кулінарії, дизайні та літературі. Родзинкою літнього християнського табору є заняття з образотворчого мистецтва англійською мовою, які проводить художниця з Литви Номеда Чюрльоніте. Мисткиня каже, що докладає максимум зусиль, аби діти дізналися багато нового, розширили знання про навколишній світ та стали справжніми ерудитами в галузі мистецтва. Організатори табору впевнені,  що впродовж зміни діти не тільки корисно проведуть частину літніх канікул, а ще й відкриють в собі нові таланти.

На базі Карітасу Хмельницький працював міський дитячий літній табір, який мав на меті культурно-пізнавальний розвиток юних підопічних. Близько трьох тижнів діти та підлітки з малозабезпечених, багатодітних, кризових сімей та з вимушено переміщених родин мали змогу корисно та весело проводити час, брати участь у різноманітних заходах, відвідувати з екскурсіями цікаві місця міста
та області. Звичайно, найбільш пам’ятним виявився день подорожей за маршрутом «Золота підкова Львівщини», коли  підлітки перенеслись у світ середньовіччя, епоху замків та храмів. Значна частина заходів табору була направлена на розкриття юних талантів. Тут варто згадати і похід в науково-розважальний центр «Еврика», і творчі майстер-класи, де діти виготовляли брелки, плели браслети, пізнавали мистецтво рваної аплікації та декоративної обробки дерева. У музеї пізнавальної науки дітям продемонстрували чудернацькі явища навколишнього світу, царство головоломок, інтелектуальних ігор. Окрім того, підлітки побували в музеї 19–ї ракетної бригади військової частини, де їм привідкрили таємниці військової служби, розповіли цілу історію про ракетну дивізію, її героїв. Організація табору стала можливою завдяки доброчинцям, кошти на нього, зокрема, збирались на Українській Біржі Благодійності.

Літо лише перетнуло екватор – юних підопічних Карітасу ще чекає немало пригод!

За останні роки Карітас України значно розширив сферу своєї діяльності, а також кількість залучених фондів. Подальший розвиток організації передбачає не лише впровадження нових програм, але і сталий інституційний розвиток, для чого вкрай важливе постійне підвищення кваліфікації персоналу. Висока кваліфікація працівників, постійний професійний розвиток завдяки участі у внутрішніх та партнерських тренінгах, семінарах, конференціях; стажування в Україні та за кордоном – принциповий підхід, який використовується в організації.

Одним з таких заходів став тренінг для менеджерів Карітасу України «Планування проекту з використанням логіко-структурних матриць», який проводився за сприяння Catholic Relief Service (CRS) і відбувся 19 – 22 червня у Києві, об’єднавши близько 30 учасників. Його завданням було як навчити співробітників організації управляти проектним циклом та писати конкурентоздатні проектні пропозиції, так і служити командоутворюючим заходом і сприяти виробленню спільної стратегії фандрейзингової діяльності та проектного менеджменту. Якісні процеси розробки  проектів дадуть змогу їх успішно реалізувати, що допоможе принести ще більше позитивних зміни в життях людей, для яких щоденно працює Карітас України.

Тренерами виступали співробітники представництва CRS в Україні. Головними завданнями чотириденного тренінгу стали:

• розбудувати спроможність персоналу Карітасу України очолити процеси розробки проектів  на рівні команд та у співпраці з партнерами;
• забезпечити створення на рівні національного офісу Карітасу України системи для впровадження уніфікованої системи підходу до розробки проектів;
• покращити знання та вміння персоналу використовувати методологію управління проектним циклом.

Тренінг максимально базувався на практичні діяльності – учасники мали змогу відчути себе членами великої команди, яка розробляє спільний проект – і хай поки це була лише навчальна вправа, але за ці дні всі відчули свою причетність до розробки і значно підвищили свої знання або систематизували вже наявні.

Робота на тренінгу ґрунтувалася на методах навчання для дорослих, адаптованих до потреб з навчання команди менеджерів проектів Карітасу України. Контент та методи були відібрані на підставі інформації від менеджменту організації, з використанням прикладів з реальних проектів, з внесенням доповнень від представників CRS, Caritas Austria, Caritas Germany. Особливо важливо, що всі приклади для практичної роботи базувались на сучасній ситуації в соціальній сфері Україні, особливо в тих напрямках, в яких працює Карітас, що давало змогу використовувати практичний досвід учасників, ділитись власними спостереженнями і застереженнями. Більшість сесій ґрунтувалось на інтенсивному залученні учасників, груповій роботі, розгляді кейсів та документів, рефлексії щодо отриманого досвіду.

Даний тренінг став першим великим заходом, який об’єднав команду менеджерів Карітасу України, але в майбутньому такий підхід має стати систематичним для підтримки організаційної сталості організації.

Християнська Біблія розповідає про двох чоловіків – Петра та Корнелія, які цілком різнилися своїми релігійними віруваннями та культурою, але зустрівшись один з одним, відкрили для себе правду про спільну волю Бога щодо себе, яку раніше вони не могли зрозуміти. Вони побачили, що Святий Дух руйнує стіни та об’єднує тих, хто міг би подумати, що у них немає нічого спільного.

Через насильство, переслідування, дію природних та техногенних катаклізмів, голод та інші чинники, жінки, чоловіки та діти в усьому світі змушені залишати свою батьківщину. Їхнє бажання уникнути страждань є сильнішим, аніж бар’єри, побудовані для того, щоб заблокувати їм шлях. Опір деяких країн щодо міграції примусово переміщених осіб не зможе переконати залишитись у своїх домівках тих, хто зазнає нестерпних страждань.

Багаті країни не можуть уникнути відповідальності за рани, завдані нашій планеті – екологічні катастрофи, торгівля озброєннями, нерівність у розвитку призводить до примусової міграції та торгівлі людьми. Незважаючи на те, що перебування мігрантів у більш розвинених країнах може стати справжнім та значним викликом, – це також нагода для відкритості та змін. Папа Франциск ставить перед нами запитання: “Як ці зміни можуть стати для нас не лише досвідом перешкод для справжнього розвитку, але можливістю правдивого людського, соціального та духовного зростання?” Суспільства, котрі знаходять в собі сміливість та бачення того як вийти за межі страху,  вже незабаром відкривають для себе усі багатства, які іноземці та мігранти приносять із собою, а вони завжди їх мають.

Якщо ми, будучи родиною людей, наполягатимемо на погляді, що біженці є для нас тягарем, – то позбавимо себе можливості бути солідарними, а, отже, й можливості взаємного навчання, взаємного збагачення та взаємного зростання.

Для християнина недостатньо лише сповідувати любов до Христа: віра є справжньою, лише якщо вона виражена у вчинках любові. Ми – єдине тіло Христа, неподільне. За словами Дітріха Бонгеффера: “Тільки в Ісусі Христі ми є братами і сестрами один одного… В Христі стає  реальною та цілісною наша взаємна приналежність, яка – назавжди.” Якщо ми є одним тілом, то це означає, що ми вплетені у солідарність, яка визначає нас і вимагає від нас.

Знаки солідарності можуть бути помножені за межами релігії та культури. Зустріч віруючих інших переконань спонукає нас поглиблювати наші знання про нашу власну віру, а в зустрічі із братами та сестрами біженцями Бог говорить до нас, і благословляє нас, як Він благословив Корнелія і Петра.

У кожній справжній зустрічі відбувається обмін дарами. Коли ми ділимося із іншими тим, що маємо та чим володіємо, то відкриваємо для себе розуміння того, що все є вільно дане нам Богом. Разом з тим, гостинно приймаючи тих, хто нам зустрівся, ми маємо можливість пережити зустріч із Богом, який завжди є поруч із тими, хто вразливий, на маргінесах, і є іншим.

Ми спостерігаємо як у світі вибудовуються щораз вищі стіни, щоб утримати переселенців на віддалі. Ці стіни не лише фізичні, – але й стіни страху, упереджень, ненависті та ідеології. Нумо ж усі разом, як одна родина людей, прагнути радше будувати мости солідарності, аніж стіни поділу. Наші сестри та брати біженці дають нам можливість взаємного збагачення та процвітання – це сам Бог об’єднує нас.

З впровадженням нових міжнародних ініціатив «Глобальні впливи на мігрантів та біженців в 2018 році», держави повинні не лише забезпечити більш ефективний розподіл відповідальності за великі переміщення, але й використати цю можливість аби визнати і підкреслити значний внесок біженців та мігрантів у життя громади приймаючої сторони. Й, таким чином, проявити свою солідарність із живою реальністю тих, хто шукає захисту, і тими, хто дотримується своїх зобов’язань в наданні їй однорідності.

У неділю, 11 червня, у Івано-Франківському Карітасі зібралися родини, яких торкнулася війна – сім’я переселенців з Луганської області, сім’я учасника АТО та сім’я місцевих мешканців. Тема зустрічі – «Війна в історії моєї родини». Розповідали, як війна вплинула на їхнє життя, ділилися своїми спогадами до військового конфлікту та складали карту мрій. Таким чином об’єднуючи людей, Карітас сприяє розбудові миру всередині громади. У кожної родини – своя історія.

Родина Журавльових

Переселенці, приїхали з м. Ровеньки Луганської області. Тато – Сергій, мама – Анна, четверо усиновлених дітей – Максим, Світлана, Ярослава, Едуард, та Валерія. Зараз мешкають у Тисмениці, розводять кролів. Нещодавно, родина виграла грант на розвиток власної справи, проект з самозайнятості, що реалізовував Івано-Франківський Карітас.

Подружжя Журавльових дякують Богу, що на їхньому шляху траплялися добрі люди, проте, війна позначилася на житті родини і на здоров’ї пані Анни – жінка перенесла мікроінсульт. «Я два роки плакала, – розповідає переселенка, – коли тікали з дому, зібрала кожній дитині лише по рюкзаку з одягом, тільки найменшому, дала ще кілька іграшок. Було дуже важко, однак чоловік мене завжди підбадьорював».

Родина Гривнаків

Голова родини – військовослужбовець, ветеран АТО. Мама – Наталя та двоє дітей – Віталіна і Богдан. Діти малювали малюнки татові, поки чекали його зі сходу. А тато проводив роботи з безпеки на вже звільнених територіях Донбасу. «Люди там такі ж, як тут у нас на Західній Україні, – каже військовослужбовець, – вони так само хочуть жити у мирі, спокої, хочуть любити, виховувати дітей». Шестирічний Богданчик намалював картину спогадів, на ній – море, сонце, чайки. Ще до війни родина відпочивала в Криму і зараз сподіваються, що настане той час, коли знову зможуть туди поїхати.

Родина Мамалигів

Місцеві мешканці. Тато – Володимир, мама – Наталя, соціальний працівник Карітасу, та двоє доньок – Христина та Анастасія. Війна розірвала їхні стосунки з давніми хорошими друзями. Поки чоловік пані Наталі ходив тут у Франківську на майдан, їхній друг та кум заробляв гроші у Росії. Остання телефонна розмова обірвала багаторічне спілкування. «Це було навесні 2014 року, – пригадує пані Наталя, – коли моєму чоловікові сказали: «Що тобі дала Україна, що ти йдеш уночі палити оті шини?». Мені відібрало мову, а йому болить це досі».

Лише цього року друзі знову зв’явилися на зв’язку. Хочуть приїхати на Батьківщину, питали, чи потрібна віза і чи не могла б пані Наталя прислати їм запрошення.

«Існує багато проблем, але якщо спільно їх вирішувати, то ми швидше знайдемо потрібне рішення, злагоду і мир, і не тільки той мир, що повинен запанувати на сході, а мир, що знаходиться у нашому серці», – підсумував директор Івано-Франківського Карітасу отець Володимир Чорній.

Наприкінці зустрічі учасники запалили символічну «свічку миру» та передавали один одному з побажаннями добра, віри, злагоди та порозуміння.

 

6 червня 2017 року відбулися урочисті заходи з нагоди 15-річчя заснування Хмельницького обласного благодійного фонду Карітас. Розпочались святкування урочистою Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Василь (Семенюк), який є також адміністратором Кам’янець-Подільської єпархії.

Відтак, після Літургії відбулось освячення та офіційне відкриття Соціального центру для дітей та молоді з особливими потребами. Створено даний центр у приміщенні, яке будували біля церкви на пожертви парафіян за підтримки Опікунської Ради, що здійснює контроль та фінансування закладу.

Після освячення відбувся фуршет для усіх присутніх, під час якого були вручені відзнаки та грамоти добродіям та жертводавцям. На святі були присутні також директори місцевих осередків Карітасу з усієї України, Генеральний директор Карітасу України Андрій Васькович та мер міста Хмельницького Олександр Симчишин.

Святкування продовжилося святковим концертом у приміщенні Хмельницької обласної філармонії, де на початку презентували фільм про успіхи та здобутки діяльності Карітасу Хмельницький за 15 років, а після виконували музичні твори різні колективи, зокрема: Хмельницький муніципальний камерний хор, Чоловічий вокальний квінтет “Мікст”, вокальний ансамбль “Ладовиці”, дует “Писанка”.

__

Хмельницький обласний благодійний фонд “Карітас” заснований у 2002 році під егідою Української Греко-Католицької Церкви. Своєю Діяльністю, згідно статуту, допомагає потребуючим, незалежно від віросповідання, національності, політичних переконань та раси.

Сьогодні Карітас Хмельницький працює за наступними проектами:

Мобільна робота з молоддю в Україні;

Соціальний центр Святого Миколая Чудотворця для дітей та молоді з м. Хмельницького та Хмельницької області, які хворіють на ДЦП, аутизм, синдром Дауна тощо. Присутні кімнати фізичної реабілітації, арт-терапії, масажу, сенсорна та соляна, а також кабінети логопеда-дефектолога та психолога тощо.

Соціальне таксі;

Допомога вимушено переселеним особам;

Соціальна ініціатива “Хтось не зробить”;

Свічкова майстерня;

Надання гуманітарної допомоги;

Християнська школа розвитку.

Завдяки такій багатосторонній діяльності Карітас Хмельницький охоплює своєю роботою щороку декілька сотень людей, надає їм первинну матеріальну і соціальну допомогу, психологічну і емоційну підтримку, здійснює їх інтеграцію у суспільство та дає надію на краще майбутнє.

3 червня у Києві відбувся ІІ Всеукраїнський чемпіонат з вуличного футболу для молоді «Кубок Карітасу 2017». Спортивна подія об’єднала 120 юних футболістів віком 13-16 років з 11 міст України. Перемогу в запеклій боротьбі отримала команда з Бродів, друге та третє місце зайняли команди Кремінної та Києва відповідно.

Культура вуличного футболу та принцип «спорт для всіх» набирає популярності з-поміж української молоді – до змагань «Кубок Карітасу» цього року зголосилися вдвічі більше учасників, ніж минулоріч. Свої команди представили підлітки з Києва, Львова, Хмельницького, Коломиї, Дніпра, Запоріжжя, Кремінної (Луганська область), Бродів, Кам’янського а також Одеси та Фастова. Організатор – Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» за підтримки Міністерства молоді та спорту, а також Федерації футболу України.

Чемпіонат заснував новий тренд у спортивному середовищі України: спілкування між учасниками важливіше, ніж першість у турнірі. Гравці у кожній команді – і хлопці, і дівчата, різного віку та рівня підготовки. Вирішальні у кожному матчі – дотримання правил та взаємна повага, принцип чесної гри.

Учасники команд – підлітки, які відвідують соціальні центри Карітасу. Це здебільшого молодь у складних життєвих обставинах та з кризових родин, які отримують соціально-психологічну підтримку, щоб розвивати свої сильні сторони. Ці підлітки, хоч і мають дещо слабші початкові умови, але будують себе самі – щодня працюють над своїм характером та особистістю. Футбол для них – спосіб гуртуватись та взаємодіяти, ставити цілі та досягати їх.

Напередодні змагань чемпіонату, 2-го червня, всі учасники відвідали НСК «Олімпійський», де на них чекали майстер-класи з вуличних видів спорту: катання на роликах та скейтбордах. Згодом підлітки відвідали інтерактивну екскурсію у Музеї братів Кличків, а ввечері переглянули мотиваційний фільм про Пеле – бразильського футболіста, якого визнали найкращим гравцем 20-го століття. В суботу, 3-го червня, весь день тривали матчі між командами, суддями яких були професіонали з Федерації футболу.

«Ми помітили, що цього року підлітки більш відкриті, охоче знайомляться, спілкуються, багато розповідають одне одному про тренування перед чемпіонатом. І при цьому вони поводяться зовсім не як конкуренти, а як однодумці, причетні до великої спільної справи», – зазначила Юлія Геруля, соціальна працівниця молодіжного соціального центру Карітасу у Львові.

«Культура вуличного футболу дуже близька за ідеєю до принципів нашої роботи з підлітками: це прийняття кожного таким, як він є, на рівних, це повага, вміння довіряти і взаємодіяти в команді. Ми бачимо, як наша молодь грає у футбол – і розуміємо, що це зовсім нове, толерантне і мудре покоління. Віримо, що нам вдасться допомогти їм розширювати горизонти і проводити чемпіонат надалі», – підсумовує Ірина Пухняк, організаторка «Кубку Карітасу 2017».

Діти та молодь завжди були однією з пріоритетних цільових груп, на які спрямовані програми Карітасу України. Вони завжди бажані відвідувачі у всіх осередках та центрах, а Міжнародний день захисту дітей – гарна нагода принести радість підопічним, багато з яких не так і часто мають нагоду для свята і веселощів. Але діти зажди є дітьми,  які вірять у казку і дива, а співробітникам Карітасу приємно відчувати себе тими чарівниками, які приносять свято.

 У Міжнародний день захисту дітей Карітас Івано-Франківськ влаштував для своїх найменших підопічних свято у парку біля озера. Діти малювали на асфальті, декламували вірші, співали, а завершилось свято спільним запуском у небо повітряних кульок. Кожен мав загадати своє найзаповітніше бажання, а ще й отримав приємний подарунок на згадку про свято.  А старші – школярі та студенти, які є волонтерами Карітасу  – по-своєму відзначили святковий день. У неформальній обстановці  обговорювали права дітей та ситуації, у яких вони порушуються, ділилися своїми планами на майбутнє, а оскільки захід також проходив на природі – то ще і грали у волейбол та смакували піцою. Заходи пройшли у рамках проекту “Національна мережа для дітей та сімей” за фінансової підтримки Карітасу України та проекту “Волонтерський центр БФ “Карітас Івано-Франківськ УГКЦ” за фінансової підтримки Карітасу Архієпархії Відня (Австрія).

Вихованці Карітасу Харків з нагоди свята змогли потрапити на святкування до Feldman Ecopark, де не просто взяли участь у яскравій та веселій шоу-програмі з аніматорами та ростовими ляльками, а ще й дізналися багато цікавих фактів про тварин, отримали змогу погладити та погодувати їх у контактному зоопарку,  приємно та з користю провести час на природі. А для найменших – підопічних Центру для дітей та сім’ї – була організована святкова програма «Несміяна на канікулах», де діти активно брали участь у конкурсах, іграх з клоуном та майстер-класі з виготовлення «Сонечка Карітасу».  Допомогу у проведенні та організації свята надали волонтери – студенти Української інженерно-педагогічної академії.

Карітас Одеса традиційно організовує свята на території Зеленого театру, там же був проведений і дитячий фестиваль, який організовувався спільно MAMAFEST ODESSA. Завдяки участі небайдужих благодійників діти мали змогу пограти у розвиваючі ігри, відвідати майстер-класи, повчити англійську мову та почитати книжки. Батьки в свою чергу могли поспілкуватися із сімейним психологом  на тему “Як захистити психологічне здоров’я дитини” та відвідати майстер-клас з надання першої медичної допомоги. А завдяки співпраці з патрульною поліцією та службою з надзвичайних ситуацій гості фестивалю мали нагоду познайомитись із найсправжнісінькою пожежною технікою, поліцейською машиною та каретою швидкої медичної допомоги. Звісно, не обійшлось без подарунків – всі учасники свята залишились дуже задоволеними.  Наприкінці всіх свят ще одним сюрпризом для дітей та батьків з Центру дитячого розвитку стало відвідування McDonalds на Дерибасівській. З позитивними емоціями та гарним настроєм пройшло спілкування у теплому родинному колі.

Карітас Полтава провів свято до Дня захисту дітей у Сонячному парку. У програмі були конкурси, майстер-класи, естафети, та ще багато цікавого. «Це було справжнє свято, яке назавжди залишиться у пам’яті наших дітей, бо сьогодні це так важливо – не втрачати ту дитячу іскорку в очах та зберегти її в серці», – говорять організатори.

До Дня захисту дітей у  Краматорську відбувся захід для дітей з інвалідністю. Вони отримали змогу відвідали кінотеатр, де побачили український мультфільм  «Микита Кожум’яка»,  а після перегляду на них чекав сюрприз: веселі аніматори, розважальна програма, солодкі подарунки та конкурси. Психологи фонду спільно з партнерами – громадською організацією «Асоцiацiя Жiнок «Панi»» , Клубом підприємців Краматорська, ГО «Крок у майбутнє» – влаштували справжнє свято. Вони поставили на меті не просто провести розважальний захід для дітей, але й допомогти батькам зруйнувати стереотипи стосовно дітей з інвалідністю. Часто батьки таких дітей замикаються у своєму світі, і бояться випускати дітей, щоб їх ніхто не образив чи щоб вони не стали об’єктом насмішок. А саме завдяки таким заходам діти і батьки отримують змогу спілкуватися один з одним, знайомитися самі і знайомити своїх дітей. Вони змогли відволіктися від своїх проблем, і  просто посвяткувати. «Наші діти нарівні з усіма сміялися, грали і дивилися мультик. Спасибі, що в День захисту дітей ми, дорослі, змогли подарувати трохи радості своїм дітям», – поділилася враженнями одна з мам.

Інші представництва Карітасу також не забули про свято для своїх підопічних. До дня захисту дітей Карітас Київ спільно із службою у справах дітей РДА Дніпровського району надав допомогу для 50 сімей.  Вихованці «Простору дружнього до дитини» БФ «Карітас Донецьк» у Дніпрі взяли участь в акції «Малюнок на асфальті» на парковці ТК «Мост Сіті», а Карітас Волинь долучився до організації дитячого свята у міському парку Нововолинська.