Місяць: Грудень 2014

20.10.2014, Тернопіль
Нещодавно тернопільський Карітас організував для дітей із багатодітних, малозабезпечених та кризових родин спортивно-патріотичні «Козацькі забави». 15-ро дітей мали змогу показати свою спритність, мужність, швидкість та кмітливість. Команди наввипередки змагалися одна з одною, щоби довести не просто свою першість, а і вміння змагатись командно.

Мета акції – привернути увагу до славного минулого нашої країни, пов’язаного з українським козацтвом та заохотити дітей до здорового способу життя. Дба
ти про своє здоров’я і знаходити альтернативи для проведення вільного часу – одні з головних завдань при роботі із кризовими підлітками у місцевому Карітасі.

«Беручи участь в даних заходах, спершу діти головною ціллю вважають отримати приз за першість. І вже згодом розуміють, що позитивні емоції, азарт, дружба, весело проведений час бувають значно важливішими подарунками, аніж щось матеріальне.

Підлітки зазвичай перебувають у пошуку за гострими емоціями та враженнями, саме тому вважаємо за необхідне показати їм різноманітні шляхи, як можна у конструктивний спосіб досягнути даних відчуттів. Поїздки, конкурси, змагання, творчі вечори та багато інших заходів, – які ми щораз організовуємо для них, – допомагають дітям проявити себе, збагатити свій внутрішній світ, відкрити для себе нові можливості», – розповідає Наталя Коцюба, місцевий координатор роботи з дітьми і молоддю.

Також небайдужим є місцевий Карітас і до переселенців зі сходу України та Криму. В міру можливих ресурсів вимушеним переселенцям надається допомога у вигляді продуктів харчування, одягу, медикаментів, соціальної та психологічної підтримки.

Багато громадських організацій міста теж долучаються до такої справи. Зокрема, днями тернопільський Карітас,Управління освіти і науки Тернопільської міської ради та ГО «Молодіжний центр розвитку «МІСТ» провели акцію «Дружнє місто» для дітей, які приїхали з Донеччини, Луганщини, Криму. Також на захід запросили дітей з Тернопільщини, батьки яких перебувають зараз в зоні АТО. Під час акції переселенців знайомили з історією міста у формі квесту, забавляли, розважали, намагались познайомитись і стоваришуватись. А батьки тим часом виготовляли обереги для дітей.

В акції взяли участь майже 100 дітей. Діти відвідали Тернопільський замок, Домініканський костел, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів та бібліотеку-музей «Літературне Тернопілля». У місцевому Карітасі переконані, що таке цікаве і пізнавальне дозвілля для дітей та їх батьків ствоює можливості спілкування, взаємопідтримки, обміну інформацією про громадські об’єднання міста, куди сім’ї можуть звертатися, та про допомогу, яку вони можуть отримати.

«В нашому Карітасі із дітьми з проблематичних родин виділилась в окрему ланку діяльності ще у 1999 році і розпочалась вона з надання матеріальної допомоги дітям-сиротам, дітям з кризових багатодітних і малозабезпечених родин. Вже згодом ця діяльність включала і організацію їхнього дозвілля у вигляді літніх таборів. Ще пізніше було організовано мобільну роботу з дітьми і молоддю безпосередньо на вулиці.

Сьогодні місцевий Карітас високоякісно і комплексно опікується загалом 91 потребуючою сім’єю і понад 200 дітьми і молоддю. Ми надаємо їм медичну, психологічну, інформаційну та юридичну допомогу і захист. Окрім забезпечення базових потреб, велику увагу приділяємо духовному, креативному та психо-соціальному розвитку. У цьому році, звісно, всіма можливими способами і силами працюємо з вимушеними переселенцями, дітьми постраждалих і померлих під час подій Євромайдану та конфлікту на сході нашої країни», – каже Наталя Коцюба.

15.10.2014, Івано-Франківщина
Івано-Франківський Карітас та інші 8 спеціалізованих центрів у Києві, Одесі, Харкові, Львові, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі продовжують опікуватися малозабезпеченими вимушеними переселенцями з Криму та сходу України. Близько 3000 людей перебувають під постійною опікою місцевих Карітасів з травня. А з настанням холодів дедалі більше родин із дітьми просять допомогти придбати теплий одяг та взуття.

Саме тому Карітас Івано-Франківськ УГКЦ нещодавно віднайшов та реалізував партію допомоги на суму 42.050 гривень. В першу чергу допомогу виділили багатодітним родинам та неповним сім’ям з числа переселенців: за фінансової допомоги Міжнародної організації з міграції вдалося закупити новий одяг та взуття для 58 дітей з Криму та сходу України.

“Ми дуже вдячні нашим жертводавцям і також працівникам Карітасу, які працюють для того, щоб допомогти переселенцям. Іде зима, а вони з дому поїхали, не збираючись у довгу подорож — хто що мав при собі. Більшість ж і не думала, що покидають дім на такий тривалий період часу. І що важко особливо: ніхто досі не розуміє, скільки триватиме цей жах.

Тому робимо усе можливе, щоб дати можливість людям пережити ці страшні часи, коли їм довелося залишити свої домівки. Щоб не говорили про переселенців (бо ми сьогодні чуємо різне), людина повинна давати, допомогати і робити щасливими інших людей. Це нікуди безслідно не зникне”, — зауважує о. Володимир Чорній, директор івано-франківського Карітасу.

Ельвіра, яка залишила рідний дім у Сімферополі і приїхала до Франківська з чоловіком та 4 дітьми, каже, що збиралися в дорогу дуже швидко. Про теплі речі тоді весною взагалі не подумали, бо мали надію повернутися додому невдовзі. “Зараз розуміємо, що повернутися найближчим часом не вдасться. Дуже вдячні Карітасу, який допомагає нам продуктами, дитячим харчуванням. Коли донька тут лягала на операцію в лікарню, нам придбали медикаменти. А тепер допомогли теплим одягом та взуттям. Чоловік влаштувався водієм на Харчосмаковій фабриці, зарплата невелика і ми майже всю її віддаємо за оренду житла, щоби вдягнути дітей. Тому власними силами дуже складно вижити”, — розповідає переселенка з Криму.

Підхід Карітасу України до опіки переселенцями є індивідуальним і передбачає скурпульозну оцінку їх потреб. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери. Працівники Карітасу не дублюють послуг, які надають інші організації, служби, ініціативи – натомість ми співпрацюємо і об’єднуємось заради оптимальної допомоги вимушеним переселенцям. Ціллю є допомогти кожному знайти способи облаштувати своє життя у нових умовах.

Місцевий Карітас впродовж останніх півроку забезпечує переселених осіб продуктовими (в тому числі дитячим харчуванням) та гігієнічними наборами, частково оплачує їхнє проживання, якщо вони в крихових ситуаціях, сім’ям із школярами допоміг відповідним приладдям. А зараз найважливішим є пошук ресурсів на придбання теплого одягу і взуття.

Відтак Карітас Івано-Франківськ УГКЦ просить матеріальної та фінансової допомоги в усіх, хто може відгукнутись. Звертатись:
вул. Крихівецька, 102
76000 с. Крихівці, м. Івано-Франківськ
тел.: +38 (0342) 77 99 89
e-mail: caritas-ivano-frankivsk@ukr.net

10.10.2014, Волинська область
Волинський Карітас впродовж 2 років опікується десятками жертв тоталітарних режимів. Для таких людей організовуютьсяспеціальні зустрічі, гуртки, дискусійні клуби, культурно-просвітницькі заходи, екскурсії, заняття лікувальної фізкультури. Загалом така діяльність об’єднує довкола себе, окрім працівників місцевого Карітасу, 70 жертв тоталітарних режимів, 13 волонтерів похилого віку і ще 10 молодих волонтерів. 

Підопічні жертви тоталітарних режимів отримуютьсоціально-побутову, інформаційну, гуманітарну, соціально-психологічну, інформаційну та правову види допомоги. Чимала кількість учасників осередку стали завдяки відвідинам центру «Довіра» більш розкутими, зайняли активну життєву позицію, отримали бажання приймати участь у заходах, екскурсіях – відтак розширилося їх коло знайомств, життя стало цікавішим і насиченішим. Велика частина підопічних зуміла останнім часом налагодили свої відносини з родичами, вони стали менше хворіти і повірили у власні сили, особисту значимість.

Що значимо – місцевому Карітасу вдалось допомогтипотребуючим учасникам центру «Довіра» для жертв тоталітарних режимів покращити свій матеріальний стан завдяки отриманню гуманітарної допомоги, надати допомогу по прибиранню житла, придбанню продуктів, виконанні процедур особистої гігієни, забезпечити правову підтримку і захист, консультації з боку різноманітних державних служб.

Сім’ю 78-річної Ганни Михайлівни однієї зимової ночі в грудні 1947-го НКВДисти завантажили в товарний потяг і впродовж 3-ох тижнів везли їх на Сибір (Росія). Діти хотіли їсти, але не було що. Почали приходити місцеві люди і зі своєї доброї волі кидали хліб у вагони, бажаючи врятувати людей, що у вагонах, від смерті. Від жахливих несприятливих умов діти помирали прямо у вагонах, а їх трупи скидали на кожній найближчій станції.

11-річна Ганна дуже добре запам’ятала, як перед тим радянські окупанти вояки жорстоко вбили  її батька за участь в УПА, як було спалено місцеву школу, пограбовано господарства в селі. Чимало болю, зневіри, розчарування, образи затаїла юна доля.

Після приїзду в Сибір, ослаблені і неакліматизовані до значних морозів діти часто  хворіли. Матір не мала постійної роботи, через що регулярно жебракували.  Повернутися до рідної України вдалось лиш через 23 роки, абсолютно зневірившись у людській доброті, соціальній справедливості і праві на гідне життя.

Сьогодні  Ганна Михайлівна вдячна долі, що може жити на рідній землі, спілкуватись із рідними та однолітками, передавати життєвий досвід, зокрема, завдяки роботі місцевого Карітасу.

«За час діяльності центру «Довіра» нам вдалося привернути увагу суспільства до проблем і потреб жертв тоталітарних режимів завдяки співпраці зі ЗМІ, організації спеціальних тренінгів, публічних заходів та інтеграційних зустрічей спільно з молоддю і дітьми. Інтереси людей похилого віку були представлені у державних органах влади та інших громадських організаціях. Також робота цього проекту посприяла розвитку волонтерського руху серед ветеранів та інших пенсіонерів шляхом організації груп взаємодопомоги», – розповідає Вікторія Скриннікова, координаторка центру «Довіра».

Після 2 років долучення до роботи центру «Довіра» половина учасників – 35 осіб – виявили бажання займатися патріотичним вихованням молоді, проводити з ними зустрічі у навчальних закладах, ділитися своїм багатим життєвим досвідом. Це є визначальним і для роботи Карітасу Волинь: посприяти діалогу поколінь, самоорганізації місцевої громади, опіці над людьми похилого віку.

06.10.2014, Львівщина
Центр соціальної та психологічної допомоги дітям і молоді з труднощами у навчанні та соціалізації «Разом Сильніші» при Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії діє з 2013 року. На базі центру забезпечується підопічним, зокрема, матеріальна і  психологічна підтримка, діє школа англійської мови для дітей молодшого шкільного віку, а також гурток ручної праці від Палацу дитячої та юнацької творчості.

Діти з радістю  відвідують соціальний центр Карітасу, оскільки тут їм надають допомогу у виконанні домашніх завдань, організовують дозвілля, екскурсії, табори, походи у музеї, театри, кіно, аквапарки, різного роду заняття та гуртки. Також тут вони знаходять нових друзів і весело проводять час. Загалом за період діяльності  осередку понад 200 дітей та їх сім’ї змогли отримати  психологічну і матеріальну підтримку місцевого Карітасу.

8-річний Віталік із неблагополучної сім’ї ділиться враженнями: «Я і моя сестричка Мартуся ходимо сюди щодня. Тут ми усі разом робимо уроки та різні вироби власними руками. Я мрію, щоб завжди приходити сюди – мені тут дуже подобається!».

У будівлі дрогобицького Карітасу щоденно проводяться найрізноманітніші соціальні акції для юних хлопчиків і дівчаток.  Це переважно діти у віці від 7-10 років з неблагополучних сімей, сироти чи напівсироти або ті, батьки яких вимушено поїхали за кордон. У центр «Разом Сильніші» їх привели опікуни чи батьки.

За період центру існування було організовано наступні благодійні акції:

• «Шкільний Портфелик» (допомогу отримало 300 дітей з неблагополучних сімей);
• «Допоможи іншому» (зібрано гуманітарну допомогу для дітей на 1 т.);
• «Лист до святого Миколая» (реалізувалось 350 дитячих бажань та мрій як підопічних з центру «Разом Сильніші», так і  дітей з соціально незахищених і неблагополучних сімей);
• «Вертеп» (відвідини десятків літніх, самотніх людей, шкіл-інтернатів та дитячих лікарень);
• «Літні табори» (250 дітей взяли участь у відпочинку за кордоном).

«Допомагати потребуючим діткам та робити їх щасливими, реалізовувати їхні маленькі мрії та бажання – це, мабуть,одна з найприємніших справ на землі. Бачачи їх щасливі обличчя та посмішки, хочеться щоразу більше й більше дарувати їм тепла та підтримки. Тому й також за останні 2 роки центр забезпечує обідами 25 дітей щоденно. 7 сімей змогли з нашою допомогою знайти донорів, що допомагають їм у складній ситуації. 1 сім’я стала учасником ток-шоу на телеканалі «Інтер» та змогла реалізувати мрію дитини.

Поєднувати корисне з приємним, навчати та вселяти любов до ближнього, навчатись та підкорювати нові горизонти – ось що є головним для працівників  та волонтерів нашого Карітасу», – розповідає Наталя Голинська, адміністративний директор місцевого Карітасу  Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.

02.10.2014, Львівщина
Нещодавно працівники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії побували у геріатричному пансіонаті смт. Підбуж (Львівська область), де зустрілись з потребуючими людьми похилого віку. 57 нових голосових годинників для незрячих людей було передано мешканцям  пансіонату Також спеціальні годинники отримали Дрогобицька районна лікарня, Дрогобицька міська поліклініка, Стебницька лікарня, Трускавецька лікарня, деканати Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.

Нагадаємо, що минулоріч вдалось допомогти 1500 незрячих людей, а тепер годинники для незрячих заговорили українською мовою одразу для 5000 незрячих і людей похилого віку. Географія розповсюдження 5000 голосових електронних наручних годинників з мовним виводом для незрячих є доволі широкою: охоплює жителів Києва та Київської області, Донецької області (Бердянськ), Львова і Львівської області, Житомирської, Волинської і Тернопільської областей. Першочергово організатори акції звертають увагу на найбідніших, яким самим важко придбати таку річ – це члени організацій УТОС (Українське Товариство Сліпих), самотні люди похилого віку, які втратили зір, а також інші незрячі люди.

Подяка за реалізацію такої соціальної ініціативи працівники Карітасу висловлюють Блаженнішому Любомиру (Гузару) та благодійникахм з Сполучених Штатів Америки.

Кількома місяцями раніше Карітас у Дрогобичі долучався до акції, завдяки якій понад 280 потребуючих українців з обмеженими можливостями отримали від благодійників з Канади (Canadian Wheelchair Foundation) інвалідні візки. Зокрема, допомогу було надано мешканцям Підбузького пансіонату, а також підопічним Карітасу у Бориславі, Сколе, Стрию.

Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії впродовж 20 років здійснює служіння для сотень потребуючих людей, що мешкають у Дрогобичі та регіоні. Зокрема, діють проекти опіки:
–    вимушеними переселенцями з Криму та східних областей України (близько 100 осіб);
–    дітьми з неблагополучних сімей (центр “Разом – сильніші”, який щодня відвідують понад 100 дітей);
–    неповносправною молоддю (центр “Дивовижні Долоні”, денний стаціонар відвідують щодня близько 20 осіб з особливими потребами);
–    жінками, що потерпіли від насильства та жертвами торгівлі людьми (80 жінок та 77 чоловіків отримали від місцевого Карітасу  матеріальну та психологічну допомогу, а також допомогу у працевлаштуванні);
–    узалежненими людьми (реабілітаційний центр “Назарет”, що налічує близько 20 підопічних);
–    людьми похилого віку (клуб літніх людей “Жива історія”, який налічує понад 90 учасників);
–    безпритульними людьми (притулок “Наша Хата”, в якому проживає 16 осіб);
–    малозабезпеченими людьми (осередок гуманітарної допомоги);
–    людьми, хворими на діабет («Школа діабетиків», яка надає консультативно-інформаційну підтримку щорічно для 30 осіб);
–    Християнська євангелізаційна спільнота “Галілея”;
–    Центр Слухання та психологічної пітримки;
–    Центр волонтаріату (налічує 150 волонтерів віком від 14 до 74 років, в тому числі волонтерів з Європи та США).