Щоби відчути ізольованість інвалідів у суспільстві, достатньо на мить помінятися ролями

07.12.12, Івано-Франківськ
Коли ти молодий, здоровий, сповнений оптимізму, ідеш по вулиці навіть не замислюєшся, яке це щастя – бачити світанок, сонце, небо, чути голос близьких. Коли поруч проїде людина в інвалідному візку, або пройде в чорних окулярах з білою тростиною, мимоволі задумуєшся: «Не дай Бог опинитись у такій ситуації…»

Біля нас живуть люди, які позбавлені такої розкоші: незрячі, глухонімі, люди з іншими обмеженими можливостями. Але нам, повноцінним, дуже важко зрозуміти їхні проблеми: відсутність пандусів у громадських місцях, відкриті люки, можливість отримати травму від машини, яка припаркована на тротуарі, світлофори, які не дають сигналу для неповносправних, та й врешті-решт перехожі, які тебе ненароком штовхнуть і не вибачаться.

Щоб зрозуміти проблеми людей з особливими потребами, необхідно хоча би на мить помінятись ролями.

Уявити себе в образі фізично обмеженої людини і зрозуміти весь тягар їхнього життя у нашому суспільстві мали можливість волонтери Карітасу, студенти Івано-Франківської Духовної семінарії. Для них 29-го листопада в Івано-Франківську працівниками медико-соціального підрозділу «Домашня опіка» був організований тренінг на тему: «Техніка та способи переміщень осіб, що користуються інвалідним візком. Супровід незрячих людей».

Під час виконання однієї із вправ тренінгу волонтери відчули себе в’язнем власної безпомічності і розгубленості – їм на декілька хвилин зав’язали очі. В ролі незрячої людини вони намагалися за допомогою тактильних відчуттів розпізнавати предмети, долати дистанцію з перешкодами, спускатись по східцях, звичайно за допомогою супроводжуючого. Тільки такі завдання дали можливість відчути повсякденне життя інваліда по зору і велику відповідальність, що лягає на супроводжуючого.

Наступний етап тренінгу дозволив волонтерам ознайомитися з видами інвалідних візків, опорно-рухових апаратів, підлокітників. Під керівництвом тренера навчилися прийомам і техніці збору, демонтажу інвалідного візка. Під час заняття вони навчилися техніці переміщення у інвалідному візку у різних побутових умовах: при подоланні пандуса, сходової клітки, порогів.

«Особлива увага наголошувалася на налагодженні співпраці доглядальника та людини з особливими потребами. Тренери продемонстрували важливість дотримання певного алгоритму дій, озвучення рухів по відношенню до хворого, застосування різних прийомів та техніки переміщень за допомогою підручних засобів.

Робота із людьми з особливими потребами потребує фахового і безпечного підходу зі сторони доглядальника чи волонтера, щоб не нашкодити собі і неповносправній особі. І головне, – що доглядальник дає змогу відчути людині бережливе ставлення до себе, як до повновартісної людини», – розповідає Оля Соляник, місцевий координатор проекту «Домашня опіка».

Актуальність тематики тренінгу є на часі, адже учасники тренінгу обговорювали вправи та власні відчуття і після його закінчення, ділились враженнями про важливість роботи доглядальника чи соціального працівника. Майбутні священики та волонтери отримали великий досвід, завдяки якому, побачивши на вулиці людину з обмеженими можливостями, вони обов’язково протягнуть їй свою руку допомоги.

Карітас України висловлює щире співчуття рідним і колегам Лемика Ярослава

05.12.12, Львів
На 71-ому році життя після тривалої хвороби помер Ярослав Лемик, директор БФ «Карітас Львів УГКЦ», знаний громадський діяч, депутат Львівської міської ради І і ІІ скликань, учасник дисиденстського руху, активний член Конгресу українських націоналістів, видавець і редактор дитячого часопису „Світ дитини”, колекціонер, кіно- і фото документаліст.

«Пан Ярослав Лемик був у львівському Карітасі від самого початку його створення ? з кінця 90-тих років. Тоді колосальних зусиль коштувало розпочати офіційно благодійну діяльність, маючи відповідні дозволи і сприяння влади, фінансові ресурси і ініціативних однодумців. Але бажаючи допомогати ближнім, які опинились у кризових умовах життя, пан Ярослав зумів дуже багато!

Завдяки своєму авторитету політичного і громадського діяча Львівщини Ярослав Лемик спромігся розбудувати місцевий Карітас та створив належну базу для подальшого розвитку.

Мова і про приміщення і пільги по комунальним оплатам для соціальних центрів, де десятки потребуючих людей щоденно отримують необхідні їм послуги, їжу, одяг, психологічну підтримку та інше. Також вдалось досягнути тривалої підтримки в реалізації різних благодійних акцій і проектів», ? каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Карітас Львів УГКЦ засновано Львівською Архиєпархією та МБФ «Карітас України» у 1996 році. Донині цей осередок Карітасу цілеспрямовано, успішно і зі значним масштабом згуртовує людей задля соціального служіння потребуючим ближнім.

Перелік діючих проектів:

  • Центр дозвілля та соціальної реабілітації для неповносправних молодих людей (пл. Св. Юра, 5, тел. 261 03 72) ? діє з 2001 року, на даний час Центр відвідує близько 30 молодих людей з розумовою неповносправністю. Метою проекту є підтримка юних осіб, що мають особливі потреби, в реабілітації та соціальній адаптації. Користувачі проекту займаються творчою діяльністю, набувають практичних навичок, вчаться самообслуговування, активно проводять дозвілля.
  • кризовий центр „Діти вулиці” (вул. Костя Левицького,111, тел. 276 76 37) ? діє з 1999 року, спрямований на дітей дошкільного віку з кризових родин, яких в осередку налічується близько 25-30. В центрі Карітасу діти отримують можливість цілодобового догляду, харчування, отримання одягу, взуття, медичного огляду, з дітьми працюють кваліфіковані працівники.
  • соціальний центр по проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» (вул. Костя Левицького,111, тел. 067 370 14 57). Метою проекту є надавати щоденно комплексну допомогу дітям старшого віку, які через різні життєві обставини опинилися на вулиці. Щоденно допомогу від проекту отримують 25-30 дітей підліткового віку шляхом надання їм харчування, забезпечення медичного контролю, поліпшення соціально-побутових умов в сім’ях, психологічної підтримки, занять в комп’ютерному класі,,участі в культурних і відпочинкових заходах.
  • Центр соціальної допомоги потребуючим мешканцям міста Львова (вул. Івана Франка, 9, тел. 2479780). Категорія користувачів проекту – старші люди, які перебувають у скрутному матеріальному становищі або не мають житла. Щоденно надається допомога 25 – 30 потребуючим які отримують базові медичні послуги, санітарно-гігієнічні послуги, психологічні поради, часткове харчування і медикаменти тощо. Також користувачі центру мають можливість поспілкуватися між собою, переглянути телевізійні передачі, відеофільми, проводяться різноманітні культурологічні заходи. Віднедавна тут також працює соціальна перукарня.
  • пункт видачі гуманітарної допомоги (вул. Донецька, 40, запис за тел. 272 08 44) ? надає допомогу одягом, взуттям, постіллю, візками для інвалідів тощо потребуючим людям.

На Прикарпатті стартував правовий фестиваль «Ми маємо право знати більше!»

03.12.12, Івано-Франківська область
27 листопада на базі загальноосвітньої школи-інтернату №1 м. Івано-Франківська проведено перші два етапи правового фестивалю «Ми маємо право знати більше!». Близько 50 дітей, представників 5 команд-учасників з Івано-Франківська, Калуша, Долини та Рогатина демонстрували свій рівень усвідомленості проблеми торгівлі людьми. В презентаціях конкурсних завдань фестивалю підлітки висловили власні відчуття, переживання та асоціації, пов’язані зі злочинами торгівлі людьми.

Під час першого етапу правового фестивалю був проведений конкурс фоторепортажів на тему «Людина – не товар. Продажу не підлягає», які команди готували у вигляді домашнього завдання. Роботи вражали інформативністю, виражали серйозність та глибину ставлення учнів до проблеми. В більшості випадків члени команд самі були героями світлин, які відображали різноманітні види експлуатації, шляхи вербування та варіанти виходу із складних життєвих ситуацій.

Цього ж дня команди прийняли участь у другому етапі фестивалю – конкурсі на кращий малюнок/плакат «Скажи СТОП торгівлі людьми». Протягом 2,5 годин діти займались клопіткою творчою працею: створювали образи героїв, готували композиції та переносили задумане за допомогою фарб, олівців, підручних матеріалів на папір. Опісля цього кожна команда робила презентацію свого плаката чи малюнка.

Активна участь учнівської молоді, їхній запал продемонстрували журі, що рівень засвоєння інформації, яка була надана їм під час попередньо проведених превентивних заходів, дуже високий. Діти показали також, що вміють набуті навики та знання застосовувати і використовувати у ситуаціях, коли дітей чи інших представників групи ризику спонукають до ситуацій торгівлі людьми, в тому числі торгівлі дітьми з метою трудової експлуатації.

Наступний етап правового фестивалю – конкурс на кращу виставу у форматі форум-театру – відбудеться 11 грудня 2012 року в м. Калуш. До цього етапу фестивалю кожну команду учасників відвідав експерт Яніна Нємая (ГО «Школа рівних можливостей»), яка прийшла з допомогою у підготовці сценарію вистави, постановки та мізансценування, надала корисні поради.

Правовий фестиваль відбувається в рамках проекту «Ми маємо право знати більше!» завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку та Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні.

Відеорепортаж про фестиваль – тут.