Місяць: Січень 2012

11.01.12
5 січня в Хмельницькому обласному благодійному фонді Карітас в рамках постійно діючого багаторічного проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні», відбулась Свята Вечеря для дітей і молоді, що перебувають у кризових умовах життя.

Декілька десятків дітей і молоді з багатодітних, неповних, малозабезпечених сімей долучились до величної традиції святкування Різдва. 13-річний Андрій розповідає: «Було тут надзвичайно цікаво. І розповідь про Різдво, і різні конкурси, загадки, і рухливі ігри, святкові вітання, віншування працівниками Карітасу і самими дітьми, колядки – все це надовго запам’ятається нам!».

Проект «Мобільна робота з молоддю в Україні» спрямований на дітей із кризових сімей і вуличну молодь, з якими Карітас України працює понад 10 років . Сьогодні Карітас в Україні опікується більш ніж 500 бездоглядних і безпритульних дітей і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому. В роботі, – окрім забезпечення базових потреб малозабезпечених дітей, – важливим є створення умов для духовного, креативного та психо-соціального розвитку дітей та молоді. Молоді люди також отримують інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію.

«Раніше, в 1999-ому чи 2001-ому неймовірно важливо було в Україні створити комплексну систему центрів по опіці і задоволенню базових потреб «дітей вулиці». Актуальність цього питання було дуже яскравою і держава не мала на це ресурсів. І Карітасу вдалось створити мережу соціальних центрів для дітей і молоді, також мобільні станції.

Нині ми йдемо далі: наші центри надають потребуючим дітям і молоді не лише одяг, їжу, можливість переночувати чи прийняти душ, – ми інтегруємо їх у суспільство, допомагаємо із документами, освітою, заробітком, , надаємо кваліфіковану психологічну допомогу, сприяємо в самореалізації, розширюємо їх світогляд. Вони стають повносправними членами соціуму, які завтра зможуть стати корисними для оточуючих і держави на загал» , – зазначає Зоряна Лукавенька, координатор проектів для дітей і молоді Карітасу України.

Наприкінці Святої вечері у Хмельницькому для кризових дітей, звісно ж, були подарунки. Працівники Карітасу щиро спрезентували дітям і підліткам не лише святковий натрій і радісне тепло, а й різдвяні іграшки і сувеніри. Директор місцевої організації Карітасу о.-м. Іван Данкевич та колектив фонду щиро вдячні всім, хто долучився до організації свята для потребуючиих дітей.

«Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю», – кажуть у хмельницькому фонді з надією на подальше збільшення тенденції до благодійництва і опіки людьми, що перебувають у кризових умовах життя.

09.01.12
Аня Фікс, редактор німецького телеканалу 3 Sat, що презентував нещодавно фільм “Село забутих дітей”, зауважує: «Мати Мар’яни, ? однієї з героїней фільму, ? працює в Європі, як інші майже 3 мільйони людей. Вони залишили Україну, щоби емігрувати для заробітку коштів на життя до далеких країн.Багато українських матерів залишили свою Батьківщину, для того, щоб десь на чужині свій час і свою любов перетворити в гроші, і таким чином подарувати своїм власним дітям, які залишились вдома, краще майбутнє. Але що насправді це означає для дітей трудових мігрантів і як це змінює їх майбутнє?

Ці матеріта їхдіти єчастиною світової всеохоплюючої мережі Global Care Chain, і це надає їм певну підтримку. Також німецькіматері заохочують і дають роботу жінкам зі східної Європи без відповідних документів, які залишили власних дітей і стареньких батьків на опіку своїм родичам та знайомим. Однак це не змінює докорінно ситуацію із трудовою міграцією українців».

Авторка фільму «Село забутих дітей» Катя Шупп вважає, що любов ічас на сьогодні є новими ресурсами бідних країн, вкрай необхідними, які експлуатуються промислово розвиненими країнами. Зокрема, в Німеччині. І чим більш безправний статус у емігранта,тим більше неприємностей ? безчинної візи жінки не наважуються роками їхати додому, не бачаться з своїми дітьми і батьками, через що багато сімей розпадаються.

Зрештою тільки листи матерів до їхніх дітей можуть подолати відстань і кордони. Наприклад, як від юної Дарини до мами Олі, що працює нелегально в Німеччині: “Дорога мамо, я так хотіла б прокинутись в своєму ліжку і щоб ти була поряд зі мною. Ти говориш, одного разу тобі буде легше в житті, ніж мені зараз. Можливо. Але зараз мені важко.Ти – найдорожче,що в мене є! Ніхто ніколи мені не замінить тебе. Я люблю, цілую і обіймаю тебе”. Заключне шкільне святоДара зустрічає дуже самотньо. Тільки через Skype дівчинка може показати мамі сукню для випускногобалу, адже п. Оля живе нелегально в Німеччині.

Політика по відношенню до трудових мігрантів в Європі сильно відрізняється поміж різними країнами.Тоді як Італія, Іспанія та Португалія відкривають свої двері інадають правона проживання тим, хто може заробляти кошти власними руками, Німеччина в той час закриває люки. Запрошуються працівники тільки для високооплачуваної, високо кваліфікованої роботи ?догляд за дітьми та людьми похилого віку, до затребуваної роботи не відносяться.

Катя Шупп, матір трьох дітей, яка сама була трудовою мігранткою, переконалась на досвіді,що майже неможливо отримати статус легального працівника подогляду за дітьми з гнучким графіком і за доступну оплату. Катерина стукає у двері як регіональних політиків, так і політиків вищих щаблів влади, звертається до них по допомогу і обмінюється досвідом. Висновок: політики також притримуються думки, що Німеччина терміново потребує іммігрантів, які погоджуються на малооплачувану заробітну платню, але і надалі в країні практично нічого не змінюється.

Назва фільму “Село забутих дітей”, ? вважає авторка фільму, ? демонструє невідомі в Європі сторони трудової міграції. У фільмі зображено чимало гострих проблем, що ілюструють трудову міграцію, ? матері, які живуть протягом багатьох років далеко від своїх дітей, діти, які виростають і виховуються своїми родичами, бабусі і дідусі, самовіддані ,але дуже часто перевантажені, які піднімають цілі покоління дітей в Україні.

Також у кінострічці Каті Шупп і Хартмута Зейферта показано, наприклад, як люди без відповідних документів і паспорта, проходять німецький кордон. “Село забутих дітей” побудоване на інтерв’ю безпосередньо тих людей, що знайомі із трудовою міграцію віч-на-віч, не з медіа чи урядових промов.

Більше про фільм та можливість його перегляду Ви можете знайти тут.

06.01.12
Карітас України звертає Вашу увагу!

Нещодавно було оприлюднено важливу інформацію для громадян України, які не мають законних підстав перебувати на території Республіка Польща.
З 1 січня 2012 року в Польщі вступають в силу ряд законів (Закон про аболіцію), на підставі яких іноземці, що не врегульовано перебувають на її території, можуть отримати належний правовий статус.

На кого поширюється дія Закону:
1) на осіб, які без врегульованого статусу перебувають на території Польщі принаймні з 20.12.2007 року
2) на осіб, які без врегульованого статусу перебувають на території Польщі принаймні з 01.01.2010 року і перед цією датою їм було відмовлено в наданні статусу біженця та прийнято рішення про видворення з країни
3) на осіб, які з 01.01.2010 року перебувають в процедурі отримання статусу біженця

Часові рамки процедури аболіції (легалізації):
З 01.12.2012 по 02.07.2012.

З якою метою приймався цей закон?
Одержання права на законне перебування в рамках процедури аболіції дозволить іноземцям користуватися усім спектром соціальних та трудових прав, а також свободою пересування. Аболіція надасть можливість працевлаштуватися на законних підставах, безперешкодно відвідувати країну походження, а також видалити персональні дані з списку іноземців, чиє перебування на території Польщі є небажаним.

Більш детальну інформацію про аболіцію можна знайти на сайті: www.abolicja.gov.pl або за телефоном: 00 48 22 601 75 25.

Не змарнуйте свій шанс отримати належні Вам права і свободи!

04.01.12
“Стань приятелем” ? соціальний волонтерський проект, побудований на концепції створення приятельських пар для молодих неповносправних людей, стартував кілька місяців тому одразу в чотирьох областях України (Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській та Чернівецькій). А наприкінці року в Ужгороді керівники регіональних проектів, волонтери та журналісти зустрілися разом, щоб обговорити перші результати та обмінятися досвідом реалізації проекту.

В Івано-Франківську проект “Допоможи іншому ? стань приятелем” розпочався у серпні 2011 року на базі Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ. “За цей час уже 20 розумово неповносправних молодих осіб знайшли собі приятелів-волонтерів.

«Приятель — це той, хто завжди поруч, хто може вислухати, кому можна довіритися, із ким можна проводити спільно час.

В рамках проекту наші приятельскі пари мали різноманітні спільні заходи: заняття з виготовлення виробів із бісеру, паперу, декупажу, провели товариський футбольний матч, святкували разом День іменинника та День волонтера, мандрували до Львова на робочу зустріч по арт-проекту «Від Романа до Йордана»», ? підбила перші підсумки “Стань приятелем” координатор проекту в Івано-Франківській області Людмила Максим’юк.

Пані Людмила зауважує, що своєму приятелю діти-інваліди по-справжньому довіряють і діляться чимось сердечним, тому індивідуальний підхід, передбачений проектом, дійсно найефективніший.

Добровольці, що хочуть стати приятелями, беруть на себе зобов’язання проводити час зі своїм товаришем регулярно, ? у будні чи вихідні.

“Неповносправні діти не мають можливості будувати постійних стосунків зі своїми однолітками, мати постійних друзів, тому цей проект дає їм якісно новий досвід. Сподіваємося, що це допоможе інвалідам інтегруватися у суспільство без особливих проблем”, ? висловила своє бачення проекту голова Ужгородського благодійного фонду “Проект ТАЧ” Зіта Баторі.

Участь в проекті допомагає не лише інвалідам, але й самим волонтерам, ? переконана журналіст Ганна Семенюк, яка стала приятелем для неповносправної дівчини Юлії: “Спілкуватися з цими дітьми нелегко, але дуже цікаво. Це багатющий досвід, який змінює і тебе, і твого приятеля. Коли ми спілкуємося з Юлькою, яку всі вважають замкнутою і закритою, то вона так розговорюється, що її важко зупинити вже”.

Проект “Допоможи іншому ? стань приятелем” реалізується в Україні завдяки підтримці Карпатського фонду, Голландської благодійної організації CKAN та мережі Нідерланських фондів для Центральної та Східної Європи.

Якщо і Ви бажаєте стати приятелем для дитини-інваліда ? телефонуйте до регіональних організацій Карітасу

!

03.12.11
В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом доброчинності. В сучасному світі зявилася добра традиція – саме у день Святого Миколая опікуватися знедоленими дітьми та молоддю, даруючи їм подарунки.

Цього року 19 грудня Карітас Івано-Франківськ УГКЦ подарував своїм підопічним незабутню зимову казку на «Льодовій арені». Феєричне свято Миколая на ковзанах зібрало понад 70 учасників, серед яких: молодь з особливими потребами, діти родин мігрантів, а також діти, позбавлені батьківської опіки.

Впродовж більш як 10 років Карітас України надає допомогу неблагополучним сім’ям, безпритульним і сирітським дітям. Проект мобільної робоити з дітьми та молоддю із кризових сімей базується на роботі 5 соціальних центрів, що охоплюють близько 600 дітей. Також поблизу Тернополя діє сирітський притулок «Пресвята родина», там проживає близько 30 дітей.

Так само впродовж декількох років Карітас в Україні надає допомогу дітям трудових мігрантів. Таким проектом охоплено 7 соціальних центрів в різних містах України, близько 500 дітей.

З 2008 року також діє проект, що сприяє соціалізації та інтеграція людей з особливими потребами. Він об’єднує роботу 4 центрів, які опікуються на стаціонарній основі близько 100 неповносправних осіб, також такою самою кількістю їх батьків і рідних.

«Свято Миколая – це родинне свято, яке подароване любов’ю святого отця. Однак не всі можуть відчути батьківську турботу в цей день. Тому Карітас подбав про усмішки на обличчях і подарунки для дітей та молоді», ? каже Людмила Максимюк, координатор проекту у місцевому Карітасі.

Яскравим забарвленням свята стало театралізоване дійство, представлене волонтерами на самому катку. Світлокрилі янголята, рогаті вертихвости та інші помічники свята подарували всім хороший настрій й море позитивних емоцій.

А на завершення Святий Миколай, окрім солодощів, подарував ще один сюрприз – катання на ковзанці. Хтось ставав вперше на лід, а хтось дивував публіку вмілим катанням, хтось падав і вставав, проте всі залишилися щасливі.