08.06.2016, Стрий
В рамках арт-проекту «Створюймо зміни разом – творчі та відкриті» підопічні соціального центру для молоді з особливими потребами впродовж чотирьох місяців займалися в художній майстерні. Результати проекту – не лише твори доброї мистецької якості, а й нові волонтери та включення людей з інтелектуальною недостатністю в життя міста.
«На початку проекту не всі підопічні вірили, що можуть малювати, дехто навіть не наважувався брати до рук пензля, – розповідає Наталія Пак, координатор Соціального центру для молоді з особливими потребами в місті Стрий. – Але поступово вони усвідомили, що здатні творити. Це додало підопічним впевненості та віри у власні сили. Роботи деяких наших друзів просто вражали – у них була своя манера та художній стиль. Наприклад, Георгій – у житті мовчазний і спокійний хлопець – малював яскраві і виразні картини, які можна було легко впізнати з-поміж інших».
Художній керівник арт-майстерні, член спілки художників України Ігор Мельник до роботи в арт-проекті Карітасу з людьми з особливими потребами не працював. «Однак завдяки відкритості молодих людей вже після першої зустрічі я зрозумів, яке задоволення приносять мені ці заняття, – зізнається пан Ігор. – Впродовж чотирьох місяців проекту підопічні мене дивували та глибоко зворушували. Всі вони для мене – художники, адже саме людина, яка малює від серця, є справжнім митцем».
«Відчувається, що ці роботи намальовані з душею, – підтверджує слова Ігоря Мельника заступник міського голови Роман Волинець, який також завітав на відкриття виставки. – Я тішусь, коли бачу, як ініціативи благодійників змінюють ставлення суспільства до осіб з особливими потребами. Бо ми насправді потребуємо бачити поруч таких людей, вони не дають нашим серцям зачерствіти. У тому, думаю, їх життєва місія у цьому світі».
Завдяки ініціативі художника Ігоря Мельника волонтерами арт-проекту стали студенти та викладачі Стрийського художнього училища. Для більшості з них це був перший досвід спілкування з людьми з інтелектуальною недостатністю. Разом з ними підопічні cоціального центру освоювали техніку писанкарства, декупажу, петриківського розпису, плели вироби з соломи та ліпили з глини. Тобто цей проект був не лише арт-терапією, а також кроком до більшої інклюзії в суспільстві, вважає Наталія Пак.
«Моя донька з нетерпінням чекала кожного наступного заняття, – ділиться враженнями пані Данута Тахіра, мама Марти, підопічної соціального центру. – Від піднесеного і радісного настрою вона почувалася набагато краще фізично. А від того і я ставала щасливішою».
«Арт-проект Карітасу не залишив байдужим жодної людини, яка брала в ньому участь , – підсумовує результати роботи отець Тарас Ляшок, директор Карітасу Стрийської єпархії УГКЦ. – Це і було нашим завданням, аби друзі з особливими потребами розкрили свої таланти, свій внутрішній світ і цим зворушили людей навколо. Ми хочемо, щоб всі, хто дивитиметься на ці малюнки, стали приятелями наших підопічних та приходили до нашого центру вже як волонтери».
В експозиції представлені понад 40 робіт підопічних. Виставка триватиме до 1 липня в приміщенні меморіального комплексу «Борцям за волю України».
Україну на конференції представляли працівники Карітасу з Києва, Хмельницького та Дрогобича – Олена Федай, Дмитро Козловський та Людмила Смолень, які приїхали раз зі своїми підопічними – Оксаною Щекою, Марією Букавин та Ервіном Абібулаєвим. Історія кожного з них – приклад того, як самовіддана робота працівників програм допомоги Карітасу змінює життя людей, допомагає повірити в свої сили. Голос цих людей почули і в Європі, і, що особливо важливо, почули голос народу України, яикй зараз дуже потребує підтримки і розуміння.
«Спогади про поїздку до Лурду залишаться у мене на все життя. Завдяки всесвітній мережі благодійних організацій Карітас я отримав можливість поспілкуватися з різними людьми, і мені було дуже важливо дізнатися про їхній досвід. Під час урочистого святкування 70-річчя Карітасу Франції я мав честь нести статую Матері Божої. Саме тоді я зрозумів, що не важливо, якою мовою ти говориш, а важливо, що ми працюємо над однією метою – творити милосердя! Дякую Карітасу України за можливість участі в регіональній конференції, – розповідає про свої враження Ервін Абібулаєв, підопічний Карітасу Хмельницький.
«На конференції я мала можливість відчути силу спільноти Карітасу, пізнати живу історію діяльності та досягнень організації. Кожен з чотирьох днів був для мене великою можливістю налагодити контакти та спільне бачення мінімізації проблем європейського суспільства, подолання бар’єрів мови та традицій. Найбільше мене вразило місце проведення конференції, Лурд ‒ місто славне та повне надії й віри паломників з усього світу і духовно окрилене місце. Структура конференції нагадувала майстерно злагоджений механізм, де кожен учасник мав можливість і духовного обміну в малих братствах; і формування шляхів вирішення проблем в робочих групах; і презентувати свою думку шляхом голосування на загальних блоках. Я щиро дякую всім, хто посприяв наданню мені такої можливості, яка змінила мене, розширила уявлення про те, що я роблю, та сформувала вектор мого подальшого руху», – відзначає соціальний працівник Карітасу Київ Олена Федай.
Кожен з Центрів надаватиму низку психо-соціальних послуг, серед яких: індивідуальні консультації, 
“Останні два роки були дуже важкими для України: революція Гідності, анексія Криму, військовий конфлікт на сході країни, хвиля внутрішньо переміщених осіб, поглиблення економічної кризи, безробіття, девальвація національної валюти і т.д. Всі ці події негативно вплинули на населення України особливо на найбільш вразливі соціальні групи. Ці процеси призвели до швидкого зростання міграції в країні і трудової міграції за кордон. Також ми спостерігаємо зростання випадків торгівлі людьми. У ситуації збройного конфлікту і кризи в Україні багато чоловіків, жінок і дітей страждають від різних форм торгівлі людьми, таких як трудова та сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, втягнення дітей у збройні конфлікти, залучення до злочинної діяльності, примусові ранні шлюби, торгівлю органами, продаж дітей, використання людей в Інтернеті, а також інші форми нелюдського поводження, за кордоном і всередині країни. Відсутність інформації та недосконалість державної системи соціального захисту в Україні призводить до збільшення числа людей, які постраждали від торгівлі людьми” – зазначає координатор проектів Карітас України з запобігання торгівлі людьми Наталія Голинська.
Особливість Кубку Карітасу, відмінність від класичного футболу – більш гнучкі правила, спрямовані на рівність гравців у командах, та ціль – задоволення від гри важливіше, ніж результат. В основному складі кожної команди була щонайменше одна дівчина. Вік та рівень підготовки гравців не мав значення: з командою Карітасу Київ працює професійний тренер, натомість команда Карітасу Коломиї – аматорська, учасники самі продумують стратегію, коли збираються пограти ввечері після навчання. 
Почесним гостем чемпіонату став Володимир Мунтян, ветеран ФК Динамо (Київ) – він привітав учасників та надихнув їх вірити в себе, досягати більшого і розвиватись, долаючи обставини і власну лінь.
В результаті серії матчів Кубок Карітасу 2016 здобула команда Карітасу Київ. Друге і третє місце посіли відповідно команди з Коломиї та з Хмельницького. Всі учасники змагань отримали медалі, кожна команда повезла додому новий м’яч для подальших тренувань. Та головне – це мотивація та радість підлітків від спілкування та відчуття власної ролі в команді, включеності у спільну справу. Ця подія показала: в Україні сформувалась нова генерація молоді з прогресивними цінностями – взаємоповаги, підтримки, чесності.
«Капітана обирали перед попередньою грою в Тернополі, обрали мене. Я граю вже 2-й рік. Тренування в нас 2 рази на тиждень, по 1,5-2 год. Турніри поки були тільки з іншими Карітасами. Якщо б міжнародний був – класно було б: пограти з іншими, подивитись на інших. Я була на одному тренуванні в дівчачій футбольній команді. Але мені з хлопцями простіше. Я серйозно займаюсь сучасною хореографією, а футбол мені просто подобається. Не всі вірять, що я можу танцювати, а хто бачить, як я танцюю – не вірять, що я вмію грати в футбол», розповідає 15-річна Софія, капітан команди Карітасу Київ.
«На сьогодні наша держава забезпечує потребуючих візками у мінімальному розмірі. І тисячі людей (а в Україні 15% від загальної кількості населення України – неповносправні особи) є відкинутими від суспільства. Ці люди не мають доступу до отримання медичних чи освітніх послуг, вони не можуть забезпечити свої побутові умови, відвідувати публічні установи чи заклади культури – тобто, реалізовувати свої базові права та потреби. Саме тому така гуманітарна допомога від канадських благодійників є дуже потрібною та важливою», – зазначила Людмила Сухарьова, керівник проектів Карітасу України з допомоги людям з особливими потребами.
Володимир, що з трьох років хворіє на ревматичний артрит, отримав вищу освіту – навчався заочно у Лісотехнічному університеті, здобув фах еколога, вивчив англійську мову. Пані Ірина, котра звернулась по допомогу до Карітасу, вже на пенсії. Хворіє на цукровий діабет. Після необережного падіння на нозі розвинулась гангрена, жінка не могла ходити. Тепер на візку вона зможе пересуватись принаймні у квартирі. Ще один отримувач, пан Степан, вже вісім років після інсульту. Візочок з Канади допоміг йому стати більш мобільним. Пан Євген понад 20 років хворіє на розсіяний склероз, з них уже п’ять – не ходить, тому за візочок дуже вдячний.
У кожному домі благодійників радо зустрічали. Владика Браєн Байда зазначає, що через людей з особливими потребами Господь промовляє до нас і ми маємо можливість проявити своє милосердя, допомогти їм, а також бути вдячними Господу за те, що маємо і отримуємо від Нього.
Учасниками першого Кубку Карітасу з вуличного футболу стануть передусім підлітки соціальних центрів проекту «Мобільна робота з молоддю». Це молодь у складних життєвих обставинах, часто – з кризових родин. Футбол для них – це спосіб вибудовувати свій характер, вміння боротись з труднощами та ставати кращими, досягати більшого, виявляти та розвивати свої сильні сторони. Також це позитивний вихід емоцій та захоплива спільна справа, яка об’єднує підлітків, сприяє інтеграції та вільній, неупередженій взаємодії між ними.
У планах організаторів – продовжувати активно гуртувати молодь навколо спорту та активності, здорового способу життя, взаємоповаги, спілкування на рівних. Заохочувати підлітків розширювати власний світогляд та культивувати позитивні звички, йти до мети, незважаючи на зовнішні обставини, вміння підтримувати та приймати підтримку від товаришів. Кубок Карітасу зростатиме до щорічного найбільшого в Україні змагання з вуличного футболу, участь в якому братимуть підлітки різних молодіжних організацій та спонтанно сформовані «дворові» команди. В перспективі турнір стане міжнародним, прийматиме учасників з різних країн, об’єднаних футбольним азартом.
Також у Карітасі було організовано посвячення Великоднього кошика для 200 родин, серед яких вимушені переселенці та кризові сімї. Ці люди стали не лише учасниками святкового освячення великодніх кошиків у Соціальному центрі Карітасу Київ, але і отримали страви для Великоднього столу з якими поспішили додому. Тим часом 120 великодніх кошиків у Патріаршому соборі Воскресіння Христового освятив Блаженніший Святослав для вимушено переселених осіб із тимчасово окупованої території України.
Карітас Тернопіль підготував для потребуючих 500 святкових великодніх наборів. Як зазначають у Тернопільському Карітасі, під час великоднього посту потребуючі, особливо чекають Великодніх свят, бо для цих людей наявність підтримки, можливість поспілкуватись з тими, хто не лише вислухає, а й допоможе – є дуже важливими. Тому такими приємними були: великодні благословення та найщиріші привітання, святкові торбини, наповнені традиційними пасхальними продуктами і освячені отцями Андрієм Марчуком та Романом Загородним, для кожного потребуючого.
Тим часом у Хмельницькому Карітасі підготували святкову корзинку для 65 родин, що опинились в складних життєвих обставинах та вимушено переселених осіб зі сходу України та Криму. Працівники благодійної організації чи не щодня спілкуються з родинами, які в силу різних обставин не в змозі купити навіть хліба для власних дітей, не говорячи вже про м’ясні, молочні продукти та солодощі. Такі сім’ї, які опинилися за межею бідності, залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Діти, які виховуються у цих родинах, стали заручниками ситуації та змушені терпіти голод і нестатки.
Єдиний центр соціальних послуг у Дніпропетровську – це проект благодійних фондів Карітас Донецьк та Карітас України, реалізований за підтримки німецького уряду та Карітасу Німеччини.
Звернутися до Центру можна анонімно, а процедура отримання допомоги максимально проста та позбавлена бюрократії. Всі послуги надаються відповідно до державних стандартів соціальної допомоги в Україні, при цьому в Центрі використовують найефективніші міжнародні практики та інновації. Завдяки партнерству з урядом Німеччини та Карітасом Німеччини, які надали фінансову та експертну підтримку, дніпропетровський Центр соціальних послуг побудовано на рівні подібних Центрів Європи.
Діти з загальноосвітніх шкіл № 7, 28 м. Івано-Франківська, а також Крихівецької школи є волонтерами, які відвідують «Школу добрих справ» при Карітасі. Вони беруть участь у різноманітних майстер-класах та соціально-психологічних тренінгах, основна мета яких – підготовка юних волонтерів до соціального служіння. Діти-волонтери поширювали інформацію про благодійну акцію «1 кілограм» серед школярів, спонукаючи своїх ровесників пожертвувати для бідних і обездолених людей 1 кілограм круп, цукру, борошна чи інших продуктів.
«Сьогодні ми бачимо, наскільки діти можуть відгукнутися на потреби наших ближніх. Цей рік проголошено роком Милосердя, котре проявляється не тільки у прощенні наших гріхів, але й у милосерді в дії. Вклад студентів та школярів може здатись незначним, адже кілограм це не так вже й багато, проте це чудовий приклад того, що довгий шлях складається з невеликих кроків милосердя, котрий спільно долати легше», зазначив директор Івано-Франківського Карітасу отець Володимир Чорній.