У роботі Виборчого Синоду, на якому головував Адміністратор УГКЦ Архиєпископ Ігор (Возьняк), взяло участь 40 єпископів УГКЦ з України та з-за кордону (Польщі, Німеччини, Франції, Італії, Англії, США, Канади, Бразилії, Аргентини та Австралії). Всі єпископи, які згідно з правом були зобов’язані прибути на Синод, взяли в ньому участь. Окрім цього, було 5 єпископів-емеритів. Відсутніми були 11 членів Синоду.

Введення Блаженнішого Святослава на престол Верховного Архиєпископа Києво-Галицького відбудеться у Києві в неділю, 27 березня, під час Архиєрейської Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Цією Літургією, яка розпочнеться о 10.00, офіційно завершиться Виборчий Синод Єпископів УГКЦ.

Архиєпископ Ігор (Возьняк) виконуватиме уряд Адміністратора Української Греко-Католицької Церкви до дня інтронізації нового Глави УГКЦ. Владика Ігор від імені Синоду Єпископів УГКЦ висловлює щиру вдячність духовенству, монашеству, вірним УГКЦ та всім людям доброї волі, які своїми молитвами підтримували роботу Виборчого Синоду.

Біографія Преосвященного Владики Святослава (Шевчука)
Владика Святослав (Шевчук), Апостольський адміністратор єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі, народився 5 травня 1970 року у м. Стрию Львівської обл. У 1991-1992 роках навчався у Центрі філософсько-богословських студій «Дон Боско» у м. Буенос-Айресі (Аргентина), а у 1992-1994 роках – у Львівській духовній семінарії.

• Дияконські свячення отримав 21 травня 1994 року [святитель Владика Филимон (Курчаба), священичі – 26 червня 1994 року (святитель Блаженніший Мирослав Іван Кардинал (Любачівський)].
• У 1994-1999 роках навчався у Папському університеті святого Томи Аквінського (Рим, Італія), де здобув докторат з відзнакою Summa cum laude в галузі богословської антропології та основ моральної богослов’ї візантійської богословської традиції.
• У 1999-2000 роках – префект Львівської духовної семінарії Святого Духа.
• У 2000-2007 роках – віце-ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.
• З 2001 року – віце-декан богословського факультету Львівської богословської академії (відтак Українського католицького університету).
• У 2002-2005 роках – голова секретаріату та особистий секретар Блаженнішого Любомира, адміністратор Патріаршої курії у Львові.
• З червня 2007 року – ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.
• 14 січня 2009 року Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення отця доктора Святослава Шевчука Єпископом-помічником єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина). Новому єпископу уділено титулярний престол Кастра-ді-Гальби.
• Архиєрейська хіротонія відбулася 7 квітня 2009 року, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові. Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира, був Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, а співсвятителями – Владика Михаїл (Микицей), Єпарх єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі, та Владика Юліан (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький.
• 10 квітня 2010 року призначений Апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці.

Саме тому було організовано захід профорієнтаційного та просвітницько-розвивального характеру разом із акторами драмтеатру, який назвали «За лаштунками». Діти мали можливість познайомитись із знаменитою актрисою драмтеатру Ганною Василівною Бабинською (заслуженою актрисою України, викладачем), яка розповіла про життя та історію театру. Також діти відвідали ті місця в театрі, де вони ще ніколи не бували – гримерки акторів, балетний зал, професійні майстерні та цехи тощо.

На сцені перед глядачем тільки невелика частина творчого колективу. Більшість працівників у театрі не є акторами, але це ті, хто допомагає їм якомога краще зіграти на сцені. Невидимих акторів називають “цеховиками”, – кожен із них у своєму цеху трудиться над тим, щоб вистава була добре поставлена і зіграна на біс. Коли режисерський задум ще не зреалізований і витає у коридорах, цеховики вже починають працювати. До прикладу, художник-постановник вистави вирішує, як розставити акторів і реквізитит на сцені, щоб глядач не помітив, наскільки все до дрібниць продумано наперед. Авторський задум втілюють у реальність цехи бутафорсько-декораційний, реквізиторський, монтувальний, столярний, костюмерно-пошивочний, перукарський, освітлювальний; окремо створюється музичний супровід. І за цим усім – люди, які не фігурують на самій сцені.

Діти були вражені та захоплені всіма цими майстернями, а також отримали багато задоволення від спілкування із актрисою театру Ганною Бабинською, що в подальшому,можливо, вплине на їх вибір професії у майбутньому.

Діти, які є під опікою львівського соціального центру з допомогою вихователів і сестри-монахині підготували подячні вірші та молитви. Це стало символом щирої подяки жертводавцям, волонтерам і усім, хто сприяє проведенню «Різдвяної свічки», і тим самим забезпечує для неблагополучних дітей надію на майбутнє. На захід було запрошено єпископа-помічника Львівської Архиєпархії владику Венедикта, представників Карітасу Україна, працівників місцевого фонду і преси.
«Всім, у кого на різдвяному столі горів вогник акційної свічки, хто радів з можливості допомогти дітям, хто відчуває відповідальність і спільність із потребуючими дітьми та молоддю, що живуть поряд нас – усім велике спасибі», додав Степан Вовк, заступник керівника Карітасу Львів УГКЦ. «У першу чергу подяка незаможнім родинам, які поза власними економічними труднощами виявляють щиру солідарність з усіма, хто потребує допомоги. Подяка отцям-парохам, сотрудникам і деканам, які знайшли час та натхнення на організацію цієї акції. Цього року до акції долучилось понад 20 тисяч вірних у Львівській архиєпархії та 1400 родин у Австрії . Зокрема подяка родині Ертль з м. Амштеттен (Австрія) та о. Віктору Курмановичу – пароху церкви св. Антонія у Вінер-Нойштаті (Австрія)».

В рамках заходу владика Венедикт ознайомився з роботою Кризового центру «Діти вулиці» і соціальним центром для підлітків з проблемних родин, після подячної молитви благословив дітей. У своєму слові Владика Венедикт нагадав присутнім декілька фундаментальних думок, що наголошують на потребі робити добро:
«Сказав Господь, «що зробили одному з ближніх моїх , – мені зробили. Бідних нагодували, в’язнів провідали, подорожніх прийняли», і все це Христос ідентифікує з собою. І це є вкрай суттєво і важливо. Бачимо, що Євангеліє не подає приклад людини, яка ходила до храму, ніби вона цим себе освятила, а подає плоди її праці. Бо якщо ми в дійсності є людьми віри, живемо в Бозі, ми не можемо не робити добро. Коли ми себе змушуємо до допомоги ближньому, нас гризе сумління чи меркантильність, – значить що у нас ще досить мало духа християнського. Християнин не може не робити добро! Він не може пройти поруч людини, яка потребує, є бідна, голодна, залишена.

Духовне наше життя, молитва, сповідь, причастя робить нас людьми іншими. І саме це життя у Бозі дає нам підставу робити добро… Мати Тереза каже такі слова, досить різкі, але мудрі: «Багаті люди не те, що можуть допомагати бідним, – вони зобов’язані помагати бідним». Св. Іоан Золотоустий каже інше про це: «немає людей бідних чи багатих. Є лише ті, які потребують і ті, які можуть їм у тих потребах допомогти». Вчімо один одного робити добро! Зокрема, долучаючись до участі і підтримки акції «Різдвяна свічка»».

З нагоди цієї зустрічі владика Венедикт подарував всім присутнім ікону «Умиріння», та пояснив, що близькість, яка показана на цій іконі Матері Божої до Ісуса – є знаком близькості Бога до нас. Владика пригадав також слова апостола Івана, – що Бог є любов, і хто перебуває у любові, той перебуває у Бозі. Коли ми несемо людям любов, добро – ми несемо їм Бога.

Цими днями працівники Карітасу Київ відвідали сім’ю Лазаренко Ренати та привезли їй найнеобхідніше – інвалідний візочок. Для маленької Ренати, її матері та бабусі це дуже потрібна річ, адже дозволить сонячними днями виходити із дівчинкою на прогулянки.
Коли маленькій Ренаті виповнився 1 рік, медики поставили діагноз – дитячий церебральний параліч. З того часу мати з бабусею самотужки намагаються здолати цю хворобу. Двічі на рік дівчинка проходить лікування у відділенні неврології, їй роблять масаж, лікувальну фізкультуру. Поступово досягнули покращення – у 3 рочки Рената почала самостійно сідати і повзати, також говорити.

Але, на превеликий жаль, хвороба не відступає – зараз 7-річна Рената після двох операцій на ноги не може самостійно ходити. Цього року дівчинка розпочала шкільну науку, однак проходить вона її не серед однолітків в школі, а наодинці із вчителем вдома. Старанна й наполеглива Рената досягає чималих успіхів, і вже почала читати.

Державної пенсії по догляду за дитиною-інвалідом у розмірі 957 грн для повноцінного догляду, лікування та реабілітації сім’ї не достатньо. Не кажучи вже про придбання досить таки дорогої покупки – інвалідного візка. Тому цей подарунок для них є дуже цінним, а Карітас радий служити оточуючим.