У Полтаві відбувся перший «Сонячний бал»

21 березня у всьому світі відзначають день людей з синдромом Дауна. Це добра нагода, аби привернути увагу громадськості до цих людей та їхніх проблем, а також продемонструвати толерантність суспільства.

Цього дня у Краєзнавчому музеї імені В. Кричевського вперше в Полтаві провели «Сонячний бал», який організував благодійний фонд Карітас Полтава. На свято прибули діти не тільки з Полтави, але і з різних куточків України.

На початку балу театр «Дзвіночок» за участі сонячних діток презентував усім присутнім полонез. Після вальсу у виконанні хореографічного колективу на паркет запрошували усіх станцювати з особливими дітками.

Програму подовжили гості з інших міст. Шквал оплесків викликав юний танцюрист Артем з Одеси.

Директор Карітасу Полтава отець Володимир Раковецький, зазначив, що ідея зробити у місті бал за участі таких особливих діток виникла ще торік:

«Саме у цей день минулого року створювали фотовиставку для сонячних дітей. Полтавські дітки фотографувались з відомими особами нашого міста. І щоб продовжити підтримку цих діток, організували цей бал. Хочемо показати, що вони також можуть брати участь у різних заходах. Основна мета – привернення уваги до таких дітей, що вони теж хочуть бути на рівні з іншими. Це, напевно, буде першим кроком, щоб їх підтримувати».

Полтавка Анна Дерій прийшла на свято зі своїми синочками Миколою та Михайлом. Жінка є учасницею ГО «Полтава Даун синдром», яка об’єднує батьків сонячних дітей. У організації діляться досвідом, своїми перемогами та бідами.

«Ми обговорюємо спільні складнощі у вихованні, спільні етапи. Поговорити про це найкраще з тим, хто тебе розуміє, і сам перебуває у такому ж становищі. Тому ми всі товаришуємо», розповідає Анна. «Цілий тиждень ми збиралися на свято, хвилювалися, дуже ждали його, плануємо отримати заряд позитиву», додає жінка.

Наталія Косенко і її син Дмитро приїхали з села Вовчик Лубенського району.

Їм, як жителям села, удвічі складніше було долати всі труднощі. У звичайну школу Дмитра не взяли, кілька років він навчався у інтернаті. Зараз хлопець вже студент Миргородського художньо–промислового коледжу. Він переможець змагань з плавання та шашок. Першу медаль Дмитро отримав п’ять років тому. Хлопець мріє бути художником.

І дорослі і діти гаряче підтримували артистів.

Організатори пообіцяли, що відтепер свято стане доброю традицією.

За матеріалами: https://www.0532.ua/news/2340695/u-poltavi-vidbuvsa-persij-sonacnij-bal-foto-video?fbclid=IwAR1aIEjaHsqNRFJTKUmIkTMoJXgvx0UdoGEO3-Esf16CIt7XGCcbhnmtVRc та https://np.pl.ua/2019/03/soniachni-dity-tantsiuvaly-na-pershomu-inkliuzyvnomu-balu-u-poltavi-foto/

Синдромом Дауна: Міфи та правда

Всесвітній день людини з синдромом Дауна (World Down Syndrome Day) відзначається щорічно 21 березня. Дата була вибрана не випадково – це символічне позначення самого синдрому Дауна, причиною якого є трисомія однієї з хромосом: у людини, що страждає на це захворювання, 21-а хромосома наявна в трьох копіях.

Пропонуємо вам дізнатися найпоширеніші міфи про цей синдром та спростувати деякі з них.

Міф 1. Ці люди невиліковно хворі, бо у них хвороба Дауна.

Насправді, ці люди взагалі не хворі. Тобто так, звичайно, у деяких з них бувають певні захворювання (вада серця, наприклад), але говорити про «невиліковну хворобу Дауна» абсолютно некоректно. Перш за все тому, що це не хвороба, а генетичний стан, який визначається наявністю в клітинах додаткової хромосоми. Зайва, 47-а хромосома, зумовлює появу ряду фізіологічних особливостей, внаслідок яких дитина повільніше розвивається і пізніше своїх ровесників проходить загальні для всіх дітей етапи розвитку. Люди з синдромом Дауна не є хворими: вони не «страждають» від синдрому Дауна, не «уражені» цим синдромом і не «є його жертвами»

Міф 2. Люди з синдромом Дауна не здатні до навчання.

Причина виникнення цього міфу – дослідження, які проводилися в спеціалізованих установах. Але ж там будь-яка дитина не зможе ефективно розвиватися, тому що позбавлена батьківської любові — основного стимулу для малюка. У той же час, живучи в сім’ї, «безперспективний» малюк в рік сам сідає, в два – ходить, до двох з половиною – їсть ложкою і вимовляє перші слова, в чотири – показує свій характер. Дитина з синдромом Дауна вчиться допомагати по дому, може піти в дитячий садок, а потім і в школу, говорити іноземною мовою, освоїти комп’ютер і займатися спортом.

Міф 3. Дитина з синдромом Дауна — плід асоціальної поведінки батьків.

За статистикою, одна дитина з 700 немовлят з’являється на світ з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. Батьки при цьому мають нормальний набір хромосом.

Міф 4. Люди з синдромом Дауна становлять небезпеку для суспільства.

Кажуть, що людям з синдромом Дауна властиві статева агресія, неадекватна поведінка, часта зміна настроїв – від благодушності до люті, але це глибока помилка. Навпаки, люди з синдромом Дауна здатні показати приклад щирої любові, оскільки вони милі і доброзичливі. Але у кожного – свій характер і настрій, як і у звичайних людей. Ми не знаємо злочинів, скоєних людьми з синдромом Дауна.

Міф 5. Зі мною цього не станеться.

Дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій сім’ї, це генетична випадковість.

Міф 6. Дітям з синдромом Дауна краще перебувати в спеціалізованому закладі під наглядом фахівців.

Існує спеціальний термін, що описує те, що відбувається з дитиною в спеціальних установах – синдром госпіталізму. Це порушення психічного і особистісного розвитку, викликане відділенням немовляти від матері і перебуванням в спеціальній установі. Госпиталізм накладає негативний відбиток на всі сфери особистості дитини, гальмуючи інтелектуальний, емоційний і фізичний розвиток. І це ніяк не пов’язано з наявністю або відсутністю синдрому Дауна.