Автор: csm_admin

Робота з молоддю – один  з пріоритетів нашої роботи. Наша мета допомогти дітям та родинам, які перебувають у складних життєвих обставинах. Втім головним методологічним принципом, яким користуються співробітники Карітасу – не просто допомогти потребуючим, а сприяти тому, аби вони самі віднайшли ресурси для  виходу з кризових ситуацій, розвивати внутрішній потенціал і творчі здібності, для підготовки молоді до подальшого самостійного життя. Саме тому в рамках проектів проводяться найрізноманітніші заходи, а шкільні канікули – гарна нагода на поглиблену діяльність, що буде поєднувати в собі як цікаве дозвілля, так і інтенсивний розвиваючий компонент.

Профорієнтаційна робота – одна із головних складових молодіжних проектів, спрямована на підготовку підлітків до свідомого вибору фаху, визначення свого місця у суспільстві і ознайомлення з різними професіями. З цією метою на осінніх канікулах при Карітасі Київ запрацював профорієнтаційний табір, де підлітки отримали нагоду познайомитись з різними професіями. Так в один з днів до Карітасу завітала бригада швидкої допомоги. Діти змогли більше довідатись про нелегку професію лікаря невідкладної медицини, познайомитись з обладнанням машини швидкої допомоги, а також і отримати корисні навички, як надавати першу допомогу.  Під час табору акцентувалось і на формування навичок самостійного ведення бізнесу, а для цього була гарна можливість побачити процес зсередини під час екскурсії на бананову ферму під Києвом. У чудо-оранжереї Анатолія Патія, який все своє життя присвятив виведенню особливих видів кімнатних фруктів, діти на власні очі побачили як ростуть банани, фісташки, інжир, лимони, мандарини, ананаси, навіть справжнє кавове дерево. А ще – довідатись, як досягти успіху у вирощуванні екзотичних рослин у несприятливому для них українському кліматі.

Використати осінні канікули для профорієнтаційної діяльності вирішили і у Хмельницькому, аби зробити дозвілля дітей під час канікул позитивним, цікавим та корисним. В один з днів підлітки відвідали Вище професійне училище №11, де мали змогу ознайомитись з технічною творчістю, основами маркетингу та менеджменту в учнівському бізнес-центрі, а також пізнати таємниці створення телепередач. Приємною несподіванкою став майстер-клас з гри на барабанах. Наступного дня на базі Хмельницького центру професійно-технічної освіти сфери послуг» був організований День краси та майстер-клас з перукарського мистецтва.  Хлопці отримали можливість зробити нову стрижку, а дівчата – навчитись як красиво самостійно укладати собі волосся.

Вибір майбутньої професії – важливий крок у житті кожної людини. Тому екскурсійні профорієнтаційні відвідини підприємств міста – регулярний захід для молодіжного проекту на базі Карітасу Тернопіль. А канікули – гарна нагода інтенсифікувати процес. Підлітки відвідали Тернопільський м’ясокомбінат, де побачили повний цикл виробництва м’ясних та консервних виробів, дізнались більше про організацію праці на великому підприємстві та продегустували смачні м’ясні вироби.

Вихованці центрів для дітей та молоді не лише отримують благодійну допомогу та послуги, а й самі навчаються впроваджувати благодійні ініціативи та заходи. Підопічні дитячо-юнацького Соціального Центру при Карітасі Львова взяли участі у квесті «Добрі справи» в гіпермаркеті «Ашан Сіті Південний». Під час квесту підлітки разом з працівниками гіпермаркету допомагали покупцям та шукали відповіді на питання: “Що таке добро та солідарність?”. Завершився він солодким майстер-класом з розпису кексів та спільним обговоренням добрих справ. Варто зазначаити, що така співпраця – не одноразовий захід. Фундація «Ашан для молоді» регулярно співпрацює з соціальним центром, допомагаючи спільно організовувати різноманітні заходи, а підопічні центру, в свою чергу, відвідують Ашан, де для них організовуються цікаві майстер-класи, квести та заняття з профорієнтації.

А ще канікули – це також відпочинок. Діти, які відвідують центри Карітасу не часто мають нагоду отримувати позитивні враження, тому низка заходів були спрямовані просто на відпочинок та активне дозвілля. Цього року вперше відбувся осінній відпочинковий табір , організований Карітасом Коломийсько-Чернівецької єпархії  у с. Ільці, Верховинського району. Професійні аніматори організували насичену програму та активний відпочинок для 50 дітей. День починався з молитви, потім руханка, різноманітні тренінги, майстер-класи, тематичні вечірки, перегляд захопливих фільмів, ігри. Психолог проводила з дітьми індивідуально-психологічні консультації. Також діти відвідали місцеві музеї у м. Верховина, – це дозволило дітям краще відчути гуцульський дух та місцеві традиції і породити багато вражень та емоцій. «Готовий приїздити в подібні табори кожен місяць, кожен тиждень, кожен день», – так емоційно висловив своє враження один з учасників табору, Іванко.

«Батьки не дають можливості часом дітям самостійно вирішувати якісь проблемні ситуації, – каже керівник  центру Наталія Григорчук. – У наших таборах діти вчаться за себе постояти не застосовуючи сили, вони вчаться мирно вирішувати конфлікти, знаходити спільну мову. Ми побачили іншу сторону наших відвідувачів. У горах був сніг але, незважаючи на це, було дуже затишно, гарно, ми жили в такому місці, де видно всю Верховину».

Проводили розважально-навчальні заходи і у інших містах. Завершальним акордом канікул для школярів з Хмельницького став творчий майстер-клас на тему «Осінній пейзаж» з використанням крапкової техніки. А львів’яни скористались теплим осіннім днем, аби вибратися до лісу, розважитися, провести цікаві квести і просто побавитись – хоч ціль була досить серйозна, поєднати роботу над комунікативними навиками з відпочинком.

Канікули закінчились, діти пішли до школи, а співробітники Карітасу продовжують працювати, – попереду Різдвяні свята, зимові табори і багато цікавих розвиваючих заходів для вихованців центрів для дітей та молоді.

Трудова міграція – це поширене та добре відоме нам явище, яке існує вже багато років. З кінця 1990-х років і донині чимало людей приймають рішення шукати роботу за кордоном. Вони розглядають це як можливість заробити «гарні» гроші, аби покращити якість життя – побудувати більший будинок, відправити дитину до університету, отримати доступ до приватних медичних послуг, купувати кращий одяг і гаджети… Цей список безконечний. Тому, вони пакують валізи, прощаються з родиною та їдуть в очікуванні швидкого возз’єднання та подальшого щасливого життя.

Але що далі? Результати досліджень показують, що трудова міграція, особливо тривала, часто стає згубним рішенням як для трудових мігрантів, так і для їхніх сімей, які залишаються вдома. Але чи це так? І як щодо іншої сторони монети, тобто сімей, які наймають трудових мігрантів? Що вони відчувають? Вперше за довгий час ці та інші питання були підняті на конвенції у місті Монца, Італія, наприкінці жовтня.

Організований Карітасом Монца та партнерами, конвенція зібрала соціальних працівників, педагогів та психологів, а також представників державного університету Мілану, університету Тренто та Мілано-Бікокського університету, Фонду Альберро делла Віта Онлус, Карітасу Монца та Карітасу України. Мета конвенції не тільки у покращенні розуміння феномену трудової міграції, його специфіки та впливу з різних точок зору, а й у прислуханні до голосу тих, хто опинився під впливом цього явища, пошуку спільних рішень та подальших дій.

На сьогодні в Італії їмайже 200 000 українських трудових мігрантів (офіційна статистика), більшість з яких – жінки у віці 40-60 років із Західної України. Кажуть, що зараз ця цифра є найвищою, і прогнозується її поступове зниження, хоча статистика відрізняється в різних джерелах та існує багато прогалин, що свідчить про необхідність подальших досліджень. 80% жінок, до чи після прибуття в Італію, планують перебувати там короткий проміжок часу (до 3 років), заробити достатньо грошей та повернутися додому, але більшість з них залишаються набагато довше (3-10 років або більше). Як вже зазначалося, найважливішими мотивами є передбачуване поліпшення якості життя вдома, а також погашення заборгованості, виплата за надзвичайні ситуації або хворобу члена сім’ї тощо. Проживаючи в сім’ях 24/7 та не маючи майже жодних витрат, жінки відправляють понад 95% усіх прибутків додому в грошових переказах. У 2016 році загальні грошові перекази з Італії до України склали 200 мільйонів доларів США.

Немає сумніву, що трудова міграція приносить фінансову вигоду сім’ям, які залишаються вдома, і сприяє певному поліпшенню їх якості життя. Проте психологи та соціологи визначили набагато більший негативний вплив трудової міграції, особливо на дітей, що часто не визнається та не враховується батьками, які безпосередньо приймають рішення про виїзд за кордон. Грошові перекази не можуть замінити ні емоційних контактів, ні живого спілкування, які є відсутніми або недостатніми, і часто призводять до залежності членів сім’ї від таких регулярних фінансових надходжень.

Більшість (якщо не всі) негативних наслідків трудової міграції для дітей та сімей, які залишаються вдома, є психологічними, та діти страждають найбільше. Вони розглядаються як “соціальні сироти”, тому як при наявності батьків, вони ростуть без них, можуть почуватися покинутими, нелюбими та відчувати свою провину. Вони часто живуть віртуальним життям, звикають спілкуватися та виражати свої почуття та переживання по телефону або Skype. Їм важко спілкуватися та будувати довірливі стосунки з дорослими, однолітками та протилежною статтю. Вони приховують та замовчують свої емоції та проблеми, тому як за відсутності батьків, опікун (зазвичай бабуся, батько або тітка) часто не розуміє і не слухає їх. Вони втрачають інтерес до освіти, думаючи, що вони підуть по стопах своїх батьків – також стануть опікуном або прибиральницею (тому навіщо вища освіти?). У крайніх випадках вони перетворюються на «дітей вулиці».

Проте, психологи вказують на те, що справжнє занепокоєння щодо цього феномену полягає не у вищезгаданих негативних наслідках для дітей та опікунів, над якими можна працювати та які можуть бути «виправлені» фахівцями, а у відсутності або нестачі знань та розуміння цього явища та його наслідків батьками, які безпосередньо приймають рішення про виїзд за кордон. Вони не визнають або відмовляються визнавати основні проблеми і часто звинувачують опікуна у «невідповідному» вихованні їхньої дитини.

В свою чергу сім’ї, які наймають на роботу трудових мігрантів, особливо жінок, які живуть з ними цілодобово, не просто шукають опікуна або домогосподиню, а хочуть, щоб вони стали частиною родини, були співчутливими і любити їх як свою сім’ю. Вони також шукають емоційного контакту, який є відсутнім у власних родинах вдома. Проте психологи стурбовані, чи це взагалі можливо, оскільки жінки розірвані між двома сім’ями, які потребують любові та відданості. Вони сумують за своїми дітьми та сім’ями вдома, стримують і приховують свої емоції. Вони самотні та ізольовані, переживають постійний стрес, тривогу, а іноді і депресію. Приймаючі сім’ї це часто відчувають та це має негативні наслідки також і для них.

Приймаючі сім’ї задають питання, чи так буде завжди. Чи жінкам просто потрібен час і вони стануть більш щасливими в довгостроковій перспективі? Чи стануть вони щасливішими, якщо привезуть свою дитину? Чи вони нададуть перевагу реінтеграційному пакету, аби повернутися додому? І найголовніше, чи є рішення щодо трудової міграції “втратити/втратити”, враховуючи всі наведені вище наслідки? Чи фінансові прибутки переважають психологічні втрати? Ці питання залишаються без відповідей.

Італія (і Європа в цілому) має старіюче населення, що означає, що попит на опікунів буде лише зростати. Отже, існує нагальна потреба знайти відповіді на ці питання та переглянути трудові закони та системи соціального забезпечення щодо трудових мігрантів. Існує також потреба в зміцненні транснаціональних дій, які будуть спрямовані на: освіту громадськості з приводу цього явища та його наслідків шляхом посилення кампаній, індивідуального та групового консультування; підтримку жінок до та під час їхнього перебування за кордоном шляхом надання консультацій спеціалістами; сприяння об’єднанню сім’ї (інтеграції та реінтеграції) як у приймаючій країні, так і в країні походження шляхом зміцнення законів, міждержавного співробітництва та співпраці з місцевими зацікавленими сторонами, такими як агентства з працевлаштування, юридичні послуги тощо; і, що важливо, посередництво між потребами різних сімей (як в Італії так і в Україні).

Це те, що в певній мірі та спільними зусиллями можуть зробити Карітас України та партнери. Звичайно, існують більші виклики, які виходять за межі нашого контролю – економічні, політичні та соціальні чинники країни, які впливають на рішення людей, які шукають роботу за кордоном. Вони вирішуватимуться на національному рівні. Конвенція зробила перший крок, щоб розпочати дискусію, і тому ми запрошуємо українську та міжнародну аудиторію до дискусії.

23 жовтня 2017 року у Львові було презентовано посібник для організації соціального служіння при парафіях «Любов’ю служіть одне одному». Презентацію провели в рамках всеукраїнської робочої наради синкелів соціального служіння єпархій та екзархатів УГКЦ в Україні. Нарада мала і міжнародний вимір – у ній взяли участь представники національних Карітасів Білорусі та Румунії.

Під час зустрічі також розглядався план дій по розвитку соціального служіння. Крім того, було озвучено результати опитування щодо актуального стану соціального служіння та благодійництва в греко-католицьких парафіях України. Це опитування тривало понад два місяці та охопило більшість парафій УГКЦ на теренах України.

Як видання посібника, так і опитування були здійснені за ініціативи Карітасу України в рамках проекту «Створення бази для розвитку парафіяльного соціального служіння УГКЦ» за підтримки організації Catholic Relief Services. Проект тривав від липня 2017 року. В планах і друга фаза цього проекту, яка передбачає створення єпархіальних команд тренерів, їхнє навчання та навчання активних волонтерів. А також підтримку окремих парафіяльних проектів, спрямованих на активізацію соціального служіння на місцях.

Нарада закінчилася визначенням майбутніх планів соціального служіння та розподілом перших виданих посібників серед представників усіх єпархій та екзархатів УГКЦ в Україні. В подальшому передбачено, що доступ до навчальних матеріалів он-лайн зможуть отримати всі охочі вірні як в Україні, так і закордоном. Також посібники для організації соціального служіння у парафіях вирушили до Білорусі, де зараз національний Карітас організовує аналогічний проект. Помандрували посібники і до Румунії, де з ними зможе ознайомитися велика україномовна спільнота вірних.

Після закінчення наради представники Карітасу України та Карітасу Білорусі вирушили з робочим візитом до Києва, звідки наступного дня вилетіли до Єревану. У Вірменії цими днями розпочинається міжнародна конференція представників Карітасів, спрямована на обмін досвідом організації соціального служіння в громадах та створення парафіяльних Карітасів.

Щороку 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми. У цей день Карітас України ще раз прагне привернути увагу суспільства та державних структур до проблеми, яка, незважаючи на свою певну прихованість і зовнішню «незначимість», набирає все більшої актуальності, стосуючись багатьох українців. Економічна криза, зростання кількості переселенців, відсутність можливостей працевлаштування, особливо в невеликих містах – всі ці причини штовхають людей на необдумані  кроки, які можуть зробити їх жертвами торгівлі людьми.

Карітас України має багаторічний досвід діяльності у напрямку запобігання торгівлі людьми, зокрема, шляхом впровадження проекту  «Підтримка діяльності мережі консультативних центрів для людей, що потерпіли від торгівлі людьми» у п’яти областях України – Київській, Харківській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській.

З отриманням Україною безвізового режиму з країнами Євросоюзу ризик потрапити у пастку лише зріс, адже люди часто довірливо відгукуються на заманливі оголошення про працю за кордоном. Тому інформування про ризики є ключовим для діяльності Карітасу за даним напрямком. Співробітники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії – координатор проекту по протидії торгівлі людьми Галина Космін та національний координатор Карітасу України Наталія Голинська, разом  з волонтерами прийняли участь в акції у зоні сервісного обслуговування перед пунктом пропуску «Шегині». Всі подорожуючі отримали інформаційні буклети, листівки, а також нагоду одержати кваліфіковані консультації щодо працевлаштування за кордоном і безпеку під час подорожей. Акція була проведена за підтримки та у партнерстві з Львівською обласною державною адміністрацією та Державною прикордонною службою України.

Такі ж проблеми актуальні і для східних областей України, тому день боротьби з торгівлею людьми став доброю нагодою для співробітників проекту з Карітасу Харків закликати всіх зняти «рожеві окуляри» і реалістично дивитись на приманливі обіцянки «сучасних работорговців». А інформувати поїхали до невеличких міст, де люди особливо потребують об’єктивної інформації. В Люботині був проведений тренінг для  працівників загальноосвітніх закладів міста, служби у справах дітей, спрямований на організацію роботи з питань протидії торгівлі людьми серед дітей та учнівської молоді. А у сам день 18 жовтня пройшли профілактичні бесіди з питання торгівлі людьми для учнів дев’ятих, десятих та одинадцятих класів шкіл міста. Спільно з Вовчанським районним центром зайнятості та проектом «Безкоштовна правова допомога» був проведений захід для безробітних на тему безпечного працевлаштування та перебування за кордоном в розрізі проблеми сучасного рабства.

За роки незалежності України понад 160 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми – це лише офіційні дані МОМ. Проте ця цифра може бути в декілька разів більшою, оскільки далеко не кожен готовий визнати себе жертвою.  Майже 90 % потерпілих осіб постраждали саме від трудового рабства – здебільшого за кордоном, а 10% – зафіксовано в Україні.  Акції,  присвячені Європейському дню боротьби з торгівлею людьми – #WalkForFreedom – пройшли у 600 містах 50 країн світу. В Україні до них долучилися сім міст: Київ, Дніпро, Луцьк, Маріуполь, Миколаїв, Одеса та Тернопіль.  Карітас Київ також активно підключився до акції, взявши участь у традиційній ходьбі на Майдані Незалежності. Співробітники та волонтери розповідали киянам та гостям столиці про сучасне рабство та як захистити себе від нього та допомогти тим, хто потрапив у ці тенета. Участь у ході взяли більше сотні активістів. Усі вони були одягнуті здебільшого у темний одяг та тримали в руках чорні парасолі й мали жовті пов’язки із іменами осіб, потерпілих від торгівлі людьми, які стали «Вільними». Подібна акція відбулася і в Івано-Франківську, де на Вічевому майдані провели інформаційно-просвітницьку акцію «Кожен постраждалий має право на допомогу». Організаторами акції виступили Карітас Івано-Франківськ УГКЦ спільно з Департаментом молодіжної політики та спорту міста та Міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Волонтери роздавали франківцям листівки та розповідали про проблему торгівлі людьми і безпечну міграцію, а також інформували про можливість отримання допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Традиційно активно підготувались до цієї дати в Одесі. Фактично, весь жовтень був присвячений інформуванню городян про ризики і небезпеки, які можуть чекати на необачних шукачів пригод. Співробітники Карітасу провели шість інтенсивних тренінгів з попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації для студентів Одеського національного університету ім. Мечникова, обласного медичного училища, вищого професійного училища автомобільного транспорту, учнів середньої загальноосвітньої школи № 106, а також в обласному центрі зайнятості. 16 жовтня у місті пройшла акція  #WalkForFreedom, у якій взяло участь понад 80 осіб, одним з організаторів її виступив Карітас Одеса. Учасники пройшли центральними вулицями міста, роздаючи листівки з інформацією про сучасне рабство і з історіями людей, які в силу різних обставин опинилися в неволі.

«Акція проходить по всьому світі, – відмітила координатор проекту  Карітасу Одеси Світлана Колодчин,  – і нам важливо відчувати свою причетність до актуальної проблеми. Ми хочемо привернути увагу городян, що, хоча рабовласницький лад давно минув, проблема продовжує жити у сучасному світі. Незважаючи на те, що ми  живемо в інформаційному суспільстві, інформації про це все одно бракує. Ми хочемо сьогодні звернути увагу всіх – треба бути обережним самому, ділитись інформацією з іншими, адже тільки так ми можемо не допустити попадання людей у рабство».

1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений ООН. Очевидно, що для Карітасу України, який вбачає опіку над літніми людьми одним зі своїх пріоритетних напрямків діяльності, ця дата – ще одна нагода підтримати стареньких, привернути увагу суспільства до їхніх проблем, показати їм, що вони не самотні у цьому світі – їх шанують, підтримують і цікавляться їхнім життєвим досвідом.

У такий день співробітники Карітасу прагнули організувати заходи, які передбачали не лише роздачу подарунків, а були покликані привернути увагу до проблем старших людей, задіяти їх у різноманітних активностях, показати, що їхній досвід, вміння і підтримка потрібні молодшим поколінням, а також залучити небайдужих людей, особливо молодь.

Так для прикладу у Тернополі журналістів знайомили з проектом «Домашня опіка», де кореспонденти місцевих медіа разом з працівниками проекту на чолі з директором Карітасу о. Андрієм Марчуком змогли завітали в гості до підопічних проекту, які не здатні самостійно пересуватися. У цьому році вирішили не оминути увагою нікого і принесли гостинці кожному. А ще самотні старенькі вдосталь наспілкувалися  і з співробітниками Карітасу, і з журналістами, а ще отримали  Боже благословення від о. Андрія.

Люди старшого покоління – джерело народної мудрості, їхній практичний життєвий досвід – нерозривний місток, який з’єднує покоління. Тому дуже важливими у цей день стали заходи, спрямовані на залучення до спілкування молоді. На заклик Карітасу Івано-Франківськ студенти університетів міста – Технічного університету нафти і газу, Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, Прикарпатського юридичного інституту – провели благодійну акцію «Молодь дбає про літніх людей», покликану зібрати кошти та засоби догляду для літніх людей, які живуть в Івано-Франківському геріатричному пансіонаті. Всього було зібрано 3 465 грн. благодійних пожертв, за які було придбано та передано 294 підгузки, які вкрай необхідні таким людям. «Акція мала на меті привернути увагу студентства і громадськості до проблем хворих самотніх людей похилого віку, а також показати приклад соціального служіння студентів-волонтерів ближнім, які потребують допомоги», – каже виконавчий директор Карітасу Івано-Франківськ Наталя Козакевич.

Не менш цікавим був проект, який ініціював до Дня людей похилого віку Карітас Броди. У місцевому педагогічному коледжі пройшла унікальна фотовиставка «…Немов ковток свіжого повітря…», яка представила фото, що ілюструють дев’ять історій з реального життя літніх людей, учасників проекту «Місце зустрічі: Діалог».  Людей, через долі яких пройшла вся історія ХХ століття. Ніхто не залишився байдужим до цієї виставки. «Стандартним стереотипом літньої людини є квола, знедолена людина в хустинці або без, про це пишеться у віршах, співається в піснях. Але ці стереотипи потрібно ламати, – ділиться враженнями студентка коледжу Марія Білик. – Ця виставка саме про таких людей, які, попри свій вік, пережиті негаразди  – сучасні та ініціативні, як то кажуть, «в тренді». Вони надихають любити своє життя, цінувати кожну хвилину. Вони – дивовижні, дякуємо їм за це!».

З нагоди Дня людей похилого віку понад 110 самотніх людей літнього віку отримало допомогу від Карітасу Київ (продуктові набори, медикаменти, а також підгузки для тих, кому вони потрібні). «Зараз маємо дуже неспокійний час в Україні, тому ми дуже раді, що завдяки жертводавцям маємо можливість не забувати і про цих стареньких людей. Ці продукти та медикаменти стали для них виявом уваги і любові, важливою матеріальною допомогою, за що вони щиро вдячні. Від себе особисто та від усіх цих літніх людей висловлюю щиру подяку всім, хто долучається до надання допомоги стареньким», – підсумовує о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

Тим часом Дитячий центр Карітасу Харків запросив на свято своїх підопічних – дітей з родин, які опинились у важких життєвих обставинах – разом з бабусями. Щоб відзначити День людей похилого віку, команда центру провела для гостей цікаві конкурси, вікторини, творчі завдання, які передбачали спільне виконання завдань бабусями та онуками, що допомагало укріпленню зв’язку між поколіннями. «Готуючи захід, ми прагнули приділити належну увагу дуже талановитим, мудрим людям – жінкам похилого віку, нашим бабусям, – говорять співробітники центру. – Про них часто забувають, але саме вони часто є тією силою, яка сприяє покращенню психологічного клімату в родинах. Тому і вирішили подарувати їм трошки свята». Спільне чаювання зі смаколиками та кіносеанс стали приємним завершенням чудового свята.

Цікавим було свято і в Дніпрі, яке розпочалося з вітання та благословення від директора БО “БФ “Карітас Донецьк” отця Василя Пантелюка. А потім були виступ хорової групи працівників фонду, проникливі пісні і вірші від дітей проекту «Дитячий простір» та учасників клубу «Сеньйори та сеньйорити», зворушливий відеоролик від гуртка «Телешкола» Єдиного центру соціальних послуг. Вітали своїх підопічних і у Коломиї, де відбулося свято, під час якого відвідувачі дитячого соціального центру привітали підопічних проекту «Домашня опіка» та літніх учасників Університету Третього віку невеличкою концертною програмою і спільним чаюванням. Карітас Запоріжжя потішив стареньких виступом лікаря-реабілітолога, яка поділилась авторською методикою та дала поради, як літнім людям зберегти здоров`я на довгі роки. Родзинкою свята став виступ співака-барда Володимира Козеровського з українськими піснями на вірші запорізьких поетів, незважаючи на поважний вік, всі присутні охоче підспівували та навіть танцювали!

День людей похилого віку відзначився різними заходами, але всі вони засвідчили небайдужість співробітників Карітасу до проблем літніх людей, адже це можливість звернути увагу суспільства на ситуації, в яких часто опиняються люди в старості. Карітас щодня, незалежно від святкових дат, опікується ними, але користується нагодою, аби привернути ширшу увагу до потреб людей похилого віку, на проблеми демографічного старіння населення і необхідність знайти способи, які полегшать якість життя людей старшого віку.

Цьогорічним Національним рейтингом благодійників Карітас України визнано лідером у номінації «Витрати у сфері соціальних послуг» з бюджетом у понад 10 мільйонів.

У п’ятницю, 29 вересня 2017 року, у Києві відбулося урочисте відзначення лідерів та учасників щорічного Національного рейтингу благодійників. На церемонію зібрались представники фондів та організацій з усієї України.

Національний рейтинг благодійників – це професійна незалежна оцінка благодійних фондів та організацій, які готові оприлюднювати свої податкові звіти. Український форум благодійників разом з авторитетними партнерами проводять Рейтинг з 2013 року. Його мета – сприяти розвитку підзвітної благодійності в Україні та відзначити ті благодійні організації, які працюють за високими стандартами і готові публікувати фінансові звіти. Адже підзвітність – це фундамент довіри до благодійності.

[layerslider id=”2″]

Як зазначила директор Українського форуму благодійників Поліна Нюхіна, рейтинг дає можливість заявити про себе і великим фондам, і меншим, а рейтингування відбувається у трьох «вагових категоріях» за обсягами наданої допомоги. У кожній із них відзначають фонди та організації, які працюють за різними напрямками.

«Цьогоріч учасниками Національного рейтингу благодійників стало 89 фондів, шість із них – нові. Офіційно кожна четверта благодійна організація відзвітувала про свою діяльність. Прозорість, оприлюднення податкових та описових звітів – тренд сектору благодійності, ключ до суспільної довіри та ефективної роботи. Тому плекаймо й надалі благодійність і будьмо відкритими одне для одного», – додала Поліна Нюхіна.

За словами президента Карітасу України Андрія Васьковича Рейтинг форуму благодійників є чудовим механізмом для оцінки розвитку благодійності в Україні. «Рейтинг побудований на монетизації благодійності, котра є дуже важливою, однак – не найважливішою. Кошти котрі витрачаються на благодійність є лише одним з елементів благодійності в цілому. Проте саме фінансова складова робить нашу роботу можливою – можливою допомогу тим, хто цього потребує найбільше. Ми повинні пам’ятати, що надання коштів не є благодійністю, проте саме кошти надають потребуючим можливості розвиватись та забезпечувати свої потреби для повнішого якіснішого життя. Проте благодійність це не лише матеріальна допомога це також соціальні послуги, які серед іншого надає Карітас України в рамках своєї діяльності», – додав Андрій Васькович.

Також ми дуже пишаємось тим, що не лише Карітас України в своїй роботі є прозорим та підзвітним – місцеві осередки Карітасу від Львова і до Харкова, від Одеси і до Києва активно беруть участь в рейтингу, про що на церемонії отримали відповідні свідоцтва.

У середу, 27-го вересня 2017 року, в Римі Папа Франциск розпочав кампанію на підтримку мігрантів – «Share the Journey» («Розділи подорож»). Він запросив увесь світ висловити свою підтримку біженцям та мігрантам, розділити з ними подорож до кращих умов життя. Україна приєдналась до кампанії, щоб підтримати передовсім внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України, почути їхні історії. Кампанію координує «Карітас України».

Всесвітня кампанія “Share the Journey” триватиме 2 роки – до вересня 2019-го року і доєднатись до неї запрошені 145 християнських організацій по всьому світу. Кампанія спонукатиме говорити вголос про права мігрантів, а також вплине на суспільний дискурс щодо їх інтеграції: пояснить причини зміни місця проживання, внутрішні пережиття людей, допоможе перебороти страхи, пов’язані з налагодженням нових соціальних зв’язків.

У контексті “Share the Journey”  мігрант – це особа, що перебуває у дорозі та потребує супроводу, підтримки чи захисту. Це можуть бути біженці, шукачі притулку, внутрішньо переміщені особи, що рятуються від збройних конфліктів, екологічних катастроф або перебувають у пошуках роботи; і дорослі, і діти. Це також можуть бути жертви торгівлі людьми.

В Україні, де четвертий рік триває гуманітарна криза, зумовлена війною на Сході країни, 1 591 670 осіб офіційно зареєстровані як внутрішні переселенці (за даними Міністерства соціальної політики України), з них 225 886 – діти (за даними UNICEF). Ідея “Share the Journey” в тому, щоб почути цих людей, дати їм можливість описати виклики, які вони долали, свої почуття під час переїзду в нове місто та інтеграцію у громаду.

Приєднатись до кампанії можуть всі охочі. Особливо чекають на людей, які мають міграційний досвід і можуть про нього розповісти. У різних містах України організації Карітасу втілюватимуть інтеграційні заходи, наприклад, спільні молитви, дискусійні клуби, спільні трапези та обговорення, розділене дозвілля (перегляди кінофільмів, майстер-класи, мистецькі заходи), спільні добрі справи (міські толоки, благодійні ярмарки). Так створюватимуть простір, де внутрішньо переміщені люди могли б вільно взаємодіяти з приймаючими громадами, почуваючись невимушено, захищено, у спільноті.

Інформацію про заходи кампанії поширюватимуть у соцмережах з хештегом #sharejourney. Долучаючись до всесвітньої кампанії, Україна може наголосити на динаміці міграційних та інтеграційних процесів, пов’язаних з гуманітарною кризою, додати українське питання до світового дискурсу щодо міграції та захисту прав внутрішньо переміщених осіб.

Щоліта вже майже як двадцять років Карітас України проводить благодійну акцію «Шкільний портфелик», покликану допомогти дітям з кризових родин підготуватись до школи, зібрати найнеобхідніше шкільне приладдя і дати їм трошки свята та підтримки у наш непростий час. Портфелики, зошити, пенали, кольорові олівці, ручки, маркери, ножиці, лінійки, набори для малювання, кольоровий папір та багато іншого – все це, вкрай необхідне для навчання, часто не так легко придбати родинам, які опинились у скруті, і, на жаль, наш непростий час показує, що кількість потребуючих все зростає. «Я багатодітна мама, виховуємо трьох синочків і донечку, усі вони школярі. А щоб зібрати до школи одну дитину нині треба щонайменше 5 тисяч гривень, тому нам з чоловіком це вартувало би близько 20 тисяч гривень, –  розповідає мати школярів з Тернополя Богдана. – Без допомоги небайдужих людей ми б не впоралися, тому просто чудово, що є Карітас і його акція».

Усе літо працівники та волонтери осередків Карітасу разом з  благодійниками – бізнес-структурами та небайдужими приватними особами – напружено працювали, аби зробити приємні подарунки своїм підопічним. Без сумніву сказати – і цього року акція була неймовірно успішною, охопивши Україну від Нововолинська до Маріуполя, від Києва до Одеси. Ми щиро вдячні усім хто долучився до нашої акції – спільними зусиллями нам вдалось забезпечити шкільними портфеликами та необхідним шкільним приладдям понад 2 000 діток.

Більше того цього року шкільні портфелики отримали не лише діти з міст, де традиційно працює Карітас, а й у інші населені пункти, де діти також потребували допомоги Так співробітники Карітасу Київ допомагали не лише киянам – портфелики з  необхідними канцтоварами  отримали 80 учнів із багатодітних та малозабезпечених сімей у Черкасах, 35 – у Радомишлі Житомирської області, а також 20 дітей з сіл Фастівського району, де не так часто, як у великих містах, з’являються благодійники, але допомога дуже потрібна. Всього при підтримці благодійники Карітасу Київ вдалося зібрати понад 500 портфеликів, 300 з яких отримали кияни – діти з родин вимушених переселенців, багатодітних, захисників України.

120 дітей з  родин, що опинилися у складних життєвих обставинах, та вимушено-переселених осіб, що проживають у м. Хмельницькому та в Хмельницькій області, отримали необхідне для навчання канцелярське приладдя та шкільні портфелі за сприяння Карітасу Хмельницький. Аби розширити масштаби акції окрім традиційних форм збору коштів та шкільного приладдя використовувались й інші – так традиційний партнер організації, мережа магазинів «Офіс Центр» два місця проводила  акцію «Принеси в магазин старий рюкзак та отримай 20% знижки на новий», а усі отримані ранці були передані в Карітас. Збір рюкзаків та ранців, які уже були у використанні, але в гарному стані, в цьому проводився не лише у Хмельницькому, а й у інших містах, зокрема, в Маріуполі, адже для багатьох родин навіть така допомога є дуже суттєвою.

Понад 200 дітей з Одеси отримали шкільні набори, тут також намагались залучити якомога більше благодійників. «У цьому році ми звернулися до багатьох компаніій, які працюють в Одесі, з пропозицією приєднатися до акції. І багато хто відгукнувся, – розповідає співробітниця Карітасу Одеса Кіра Менакер. – Вони влаштовували збір коштів і приладдя серед своїх співробітників; деякі влаштовували внутрішні благодійні ярмарки та потім передавали нам гроші, або самі закуповували на них канцтовари. Ми щиро радіємо, що наша акція з кожним роком набуває все більшої популярності і ми маємо можливість допомогти все більшій кількості діток».

Акція «Шкільний портфелик» від Карітасу уже  стала доброю традицією у Тернополі, де підготуватись до нового шкільного року допомогли 250 школярикам. «Ми опікуємося дітьми і з Тернополя, і з області, адже потребуючі хлопчики і дівчатка є всюди і чимало батьків до нас звертається, просячи про допомогу. Дякуємо усім, хто долучився до цієї акції і почув наші заклики», – розповідає директор організації отець Андрій Марчук.

Зібрати портфелик не так і просто. Діти, їхні вимоги, потреби – всі різні. Учні різного віку потребують різне приладдя, зібрати «першачка» – значно дорожче. Тому співробітникам Карітасу доводилось творчо підходити до роздачі шкільних наборів і вибирати тих, хто їх найбільше потребує. «Насправді вибирати нелегко, – розповідає Кіра Менакер з Карітасу Одеси. – Особливо, якщо у тебе 650 заявок і ти не розумієш, кому найпотрібніше, а хто може і почекати. Але ми порахували, що коли дитина йде в перший клас, їй потрібно купувати все – від і до. Старшим – простіше, рюкзак чи інше приладдя може бути залишитись з попереднього року – відповідно, і витрати менші». А в Карітасі Івано-Франківськ проблему вирішили інакше – з 152 школярів з  соціально уразливих категорій, які отримали допомогу, 100  одержали  сертифікат на суму 600 гривень. Решта (в основному першокласники) – портфелики, укомлектовані всім необхідним шкільним приладдям.

Прийшло свято і до дітей, які живуть на сході України, адже незважаючи на близькість до зони бойових дій, діти все ж залишаються дітьми, які вірять у добрих чарівників, чекають на свято і подарунки. І співробітники місцевих Карітасів зробили все, аби стати саме такими чарівниками, створити атмосферу свята для дітей та підлітків, дати їм відчути підтримку небайдужих людей. Кошти збирались у спеціальні скриньки, встановлені, зокрема, на шкільних базарах, в кафе, квіткових магазинах, та з залученням місцевих спонсорів – так  Понад 100 дітей з Краматорська, Слов’янська, Маріуполя змогли отримати портфелики, а також побувати на святах, організованих Карітасом Краматорськ та Карітасом Маріуполь за допомогою партнерів та меценатів.

Акція тривала і в інших містах – 54 шкільні набори та 50 портфеликів отримали юні підопічні Карітасу Запоріжжя; 22 дітей з Дрогобича та навколишніх сіл отримали нові рюкзаки, а  13 – шкільне приладдя та канцелярію; Карітас Волинь підготував портфелики для 41 дитини з родин вимушених переселенців; 51 дитина отримала готові до школи рюкзачки завдяки Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. В частині осередків Карітасу акція ще триває, оскільки досі надходять пожертви, а потреба в допомозі завжди перебільшує можливості.

Карітас України висловлює глибоку подяку всім небайдужим людям, які підтримали нашу ініціативу, своїми внесками допомогли дітям зробити день Першого дзвоника справжнім святом, а також бізнес-структурам: Банк Кредит Дніпро, SoftServe, LeBoutique, Укрпошта, METRO Cash & Carry Ukraine, Фармацевтична фірма “Дарниця”, Видавництво Івана Малковича “Абабагаламага” / Ababahalamaha Publishers, Київенерго, Мережа АЗС UPG, REHAU Ukraine – віконні системи, Derby, без активної участі яких акція не була б такою успішною.

Знакова, тепла зустріч щодо українсько-німецької співпраці відбулась у національному офісі Карітасу України.

Керівники Карітасу з радістю приймали гостей почесної делегації, з-поміж яких – представники німецької католицької організації Renovabis і заступник Голови німецького Бундестагу.

Німеччина зараз є одним з ключових партнерів України щодо подолання наслідків гуманітарної кризи. Учасники зустрічі обговорили важливі питання надання допомоги потребуючим та, зокрема, внутрішньо переміщеним особам. Дискусія також стосувалась розробки та впровадження нових проектів, відповідно до поточних суспільних запитів і проблем, нових підходів у сфері надання соціальної та гуманітарної допомоги в Україні.

«Ми працювали і продовжуємо працювати в різних країнах, що переживають кризу, а це понад 15 таких держав. В Україну вперше я приїхала в березні. Була в буферній зоні. Спілкувалася із представниками різних громад. Ви знаєте, мене вразило те, що ваша держава нині перебуває в так би мовити затяжній кризі», – розпочинає розмову Інге Люверінк.

Вона разом зі своїм колегою Рустіко Бінасом, незалежним радником з питань зменшення ризику стихійних лих та розбудови стійкості в кінці серпня приїхали до Києва. Вони протягом чотирьох днів проводили тренінг «Підхід стійкого відновлення громади» для працівників Карітасу України. Протягом чотирьох днів теорія поєднувалася із практикою. Опісля наші фахівці отриманні знання впроваджуватимуть на місцях в своїй щоденній роботі.

Про те чого вдалось навчитись, що спільного та відмінного між Україною та іншими країнами, які перебувають у затяжній кризі, що потрібно знати аби її подолати розповіли наші гості?

Ви маєте великий досвід роботи із країнами, які переживали чи й нині переживають кризу. Які на вашу думку, можна виділити спільні проблеми для цих країн? І як їх побороти?

 Інге Люверінк, радник з гуманітарної допомоги у Cordaid, Нідерланди:

 Кожна країна має свою історію, свою культуру. І звичайно, робота зі спільнотою залежить саме від цього. Утім, як на мене усі країни, з якими доводилося працювати мають спільну проблему. Точніше, спільну помилку на шляху до розв’язання кризи. Ми всі  замість того, щоб прислухатися до громад, почути їх, надихнути їх на самостійність, ми намагаємося вирішити проблеми замість них. А відтак, ми даємо рибу, а не вудку. В першу чергу, необхідно змінити ставлення. Наприклад, не думати, що Карітас прийде і принесе щось цим людям, а спробувати відкрити їхній внутрішній потенціал, можливості. Допомогти їм побачити, що саме вони можуть зробити в даній ситуації.

Рустіко Бінас, незалежний радник з питань зменшення ризику стихійних лих та розбудови стійкості:

Занурення у спільноти, особливо, у сільські, – ось що дуже важливо. Іноді навіть необхідно там просто жити, спостерігати. Не говорити самим, а слухати їх. Повірте, це дасть потужний результат. Як на мене можна виділити ще одну спільну помилку для усіх країн: ми часто прислухаємося до лідерів, а не чуємо інших людей. Я точно знаю: спільноти мають велику внутрішню силу, яку необхідно витягти на поверхню. Ваше завдання відкрити потенціал, який є в кожному суспільстві. Цього ми навчали на тренінгу.

Ви сказали, необхідно занурюватися у спільноти та більше слухати ніж говорити наскільки ця формула є універсальною?

Рустіко Бінас:

Так, ця формула працює в усіх країнах. Звичайно, для кожної окремої країни є ще і свій досвід. Проте, хочу вам сказати, найкращі результати були там, де саме спільноти несли відповідальність за проект. Там, де люди відчували, що усе це робиться їхніми власними силами, що саме вони творять своє життя, там дійсно результати вражають. Так, в деяких країнах, люди, з якими ми працювали стали настільки успішними, що почали ділитися своїм досвідом з усією країною. Спільнота має відчувати, що саме вона є двигуном змін. А відтак, позитивний результат не за горами.

На що нам в першу чергу необхідно звернути увагу аби якомога швидше подолати кризу?

Рустіко Бінас:

Повірте – Україна – не виняток. І ми на тренінгу розповідали про це. Якщо в Україні спільноти матимуть відчуття, що саме вони відповідають за зміни, то навіть при найскладніших обставинах відбудуться позитивні зрушення.

Інге Люверінк:

Вам необхідно повернутися до схеми піклування одне про одного.  Коли громада дбає про людей, які мають потреби. Думаю ви мали таку традицію, утім через плинність часу вона дещо втрачена. Саме зараз з’явилася можливість поновити її. Важливо, коли спільнота дбає про себе, а не постійно кличе на допомогу когось із зовні. Знаєте, існує певне небезпека: нині люди мають допомогу у великих розмірах, але з часом вона буде зменшуватися. І чи зможуть потім вони подбати про себе? У цьому криється небезпека… То ж нам потрібно зробити так, щоб ці люди, які отримують шефство у майбутньому змогли впоратися самотужки. Мене здивувало те, що фактично всі країни, які перебувають у періоді довготривалої кризи схожі між собою. Подібну ситуацію ми бачили у  Конго, Центральній Африці. Так само і на Філіппінах. Наше з вами завдання зробити так, щоб люди самі собі у майбутньому могли дати раду.

Тобто питання за об’єднанням?

Рустіко Бінас:

Буз сумніву! Коли існує соціальне роз’єднання – єдиний спосіб вирішити цю проблему – об’єднатися. Важливо, щоб кожна людина відчувала спільну цінність, за якою вони зможуть ідентифікувати себе. Знаєте, коли відчувають спільність є надії на хороше спільне майбутнє. Шлях вперед якраз і полягає в тому, щоб надати цінність кожній людини, зрозуміти важливість кожної людини і спільну приналежність до чогось більшого, до якоїсь громади. Соціальні процеси не можливо пропустити, або скоротити. Найвища мета – це відновити людську гідність. Адже  в кризових ситуаціях це втрачається.

Інге Люверінк:

Журналісти часто запитують у нас: чи існує рецепт подолання кризи? На жаль, його немає. І мушу вам сказати, інколи здається, що кризу подолано, бо настає період миру, точніше затишшя. Утім, вже через кілька років країна знову переживає нову кризу. Ми не можемо випередити чи попередити її. Важливо навчити людей опиратися цій кризі та бути стійким. Головне, якщо вона виникне вдруге, то люди повинні вміти зберігати ритм життя, нормального життя. Майбутнє передбачити важко, важко передбачити кризові ситуації, але дати людям упевненість, що вони можуть в житті багато чого зробити –  дуже важливо.