Життя Ольги було непростим – доводилось жити в одному помешканні з колишнім чоловіком-алкоголіком, нерідко ставати жертвою насилля з його боку. Тому пропозиція знайомої поїхати на заробітки до Росії виглядала дуже доречною – Ольга вирішила, що це її шанс заробити грошей і нарешті почати жити окремо від чоловіка. Залишила сина у матері і поїхала. Знайома, яка запропонувала їй роботу, розповіла, що в обов’язки входитиме догляд за трьома дітьми в заможній родині, заробітну плату обіцяли 1000 доларів, а оскільки працедавці потребували ще однієї помічниці, то з Ольгою поїхала подруга. В лютому жінки приїхали до Москви, але реальність виявилась не такою безхмарною, як обіцяли. Їх привезли в особняк у Підмосков’ї, забрали паспорти, а потім звинуватили у крадіжці цінних речей. Господар будинку сказав, що тепер вони працюватимуть безплатно – відробляти борг за вкрадене. А коли жінки відмовились – їх сильно побили та закрили на два дні у підвалі. А ще й налякали, що якщо не погодяться на такі умови, то їм доведеться працювати у нічному клубі. Ольга з подругою, працювали по 18 годин на день, але можливості втекти не мали – фактично, вони були рабинями у шикарному особняку. Далі була майже детективна історія, коли вдалося передати записку українцю, який також працював у будинку, зробити з його допомогою підкоп та нарешті вирватись до Москви, де жінкам довелося ще 2 тижні, працювати посудомийками в кафе на вокзалі, аби заробити на квиток до Одеси.

Історія здається взятою або з позаминулого століття, або з якогось пригодницького фільму, але, на жаль, – це реальність. Співробітники проекту «Підтримка діяльності консультативних центрів для людей, що  потерпіли від торгівлі людьми», який Карітас України впроваджує у п’яти областях України стикаються з такими людськими долями регулярно. Їхнє завдання – забезпечити багатопланову допомогу постраждалим, в першу чергу психологічну, і сприяти реінтеграції в  суспільство. Окрім того важливе завдання проекту – виявити таких людей, адже далеко не кожен постраждалий готовий звернутись за допомогою, зробити все можливе, аби мінімізувати негативний вплив торгівлі людьми, у співпраці з іншими спеціалізованими державними структурами визначити її основні тенденції та інформувати населення про загрози, які часто несуть такі багатообіцяючі пропозиції.

В рамках проекту проводиться превентивна діяльність серед потенційних мігрантів, які можуть стати жертвами торгівлі людьми у Київській, Харківській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях, особливо, серед уразливих категорій населення, таких як внутрішньо переміщені особи, молодь, діти, сім’ї у складних життєвих ситуаціях, малозабезпечені тощо. Було виявлено 68 людей, що потерпіли від торгівлі людьми, а також 18 потенційних жертв. Перші 9 місяців роботи проекту показали цікаві тенденції, які є дуже важливі для вивчення цього явища в Україні, яке, як виявляється, дуже багатопланове.

Більшість з виявлених постраждалих (75%) стали жертвою трудової експлуатації, 10 % були втягнені у збройний конфлікт (будувати фортифікаційні споруди, бліндажі, збирати боєприпаси), хоча є і випадки вилучення органів, продажу немовлят, втягнення в злочинну діяльність. Серед потерпілих є ВПО  (26 %), молоді жінки, в тому числі  громадянка Конго, а також багатодітні, інваліди, бездомні та пенсіонери. Наймолодшій жертві 6 місяців, найстаршій – 64. 7 осіб уже отримали офіційний державний статус особи, що постраждала від торгівлі людьми і оформляють державну допомогу, 4  визнані потерпілими у кримінальному провадженні. Більшість випадків торгівлі людьми сталися у Росії (35%), а 32 % – безпосередньо на території України.

Кожен з постраждалих, які звернулись до консультаційних центрів отримав різнопланову підтримку, адже робота ведеться за індивідуальним планом реінтеграційної допомоги, до виконання якого залучені соціальні працівники, психологи, залучені спеціалісти (психотерапевти, юристи, медики та інші), кожен потерпілий отримує допомогу у придбанні найнеобхідніших речей (продуктів харчування, гігієнічних та миючих засобів, предметів побуту, дров для опалення), медикаментів, оплату лікування та медичних послуг, юридичний супровід тощо. Саме завдяки такому комплексному підходу стан постраждалих покращується. А пережити їм довелося немало. Співробітники центрів збирають такі історії, аби вони служили нагадуванням ти, хто в пошуках кращої долі в умовах кризи, купується на сумнівні пропозиції нечесних людей.

Однією таких історій є розповідь про Іванну.  Дівчина з багатодітної родини  завжди допомагала матері-інваліду та бабусі доглядати за молодшими братами та сестрами. Але сталося так, що занедужала, родина витратила на її лікування всі заощадження, та ще взяли кредит та в борг у родичів та сусідів. Дівчині довелося замість реабілітації після важкої хвороби йти на тимчасові підробітки, аби заробити хоч якісь гроші, але через стан здоров’я не могла працювати на повну силу. Безгрошів’я, борги, які тільки росли – все це спричинило великий відчай Іванни. Тому прочитавши в Інтернеті оголошення про запит на купівлю нирок, вона зважилась на відчайдушний крок – зголосилась на продаж своєї нирки. Іванні зателефонував чоловік, розпитав про її родину, матеріальне становище, друзів, найближче оточення та запропонував приїхати в Москву, пообіцявши оплатити проїзд. Посередники зустріли Іванну в Сумах, а звідти на приватному авто вирушили в Москву, де мали зустрітись з реципієнтом. Але в готелі на них чекали поліцейські, які затримали посередників, а Іванну направили у Центр адаптації «Теплый дом», після чого фахівці МОМ Росії купили дівчині квитки до України. Вона повернулась додому з глибокою психологічною травмою, в депресивному стані і лише допомога фахівців консультативного центру допомогла їй справитись з проблемою.

Ніколи не думала, що доживуся до такого жебрацтва… Я 51 рік працювала листоношею. Дуже маленька зарплатня в нас була. Пенсія зараз мінімальна. Я одинока. Єдина дочка померла, дітей в неї не було. Змушує нужда сюди ходити… якби пенсія була нормальна, я б не ходила…

73-річна Галина Дмитрівна стримує сльози, але голос тремтить. Така скрута, що доводиться їсти у соціальній їдальні – це не те, про що люди розповідають з радістю.

Що можна купити на 25 гривень? Стільки коштує впевненість однієї людини, що вона сьогодні не залишиться голодною. 25 гривень – собівартість обіду на одну людину  в благодійній їдальні в Маріуполі аби безкоштовно нагодувати нужденних маріупольців та переселенців.

Знаєте, мене так добре ніколи в житті не обслуговували. Все, як в ресторані. І все дуже смачне. А до Нового року ще дали набори продуктові – зелений горошок, млинці, сметана, ковбаска, солодкий рулетик – це справжнє свято було, просто не передати… Знаєте, більш за все приємна увага, те що не забули нас, розповідає пенсіонерка, що назвалася просто Ніною.

На стійці адміністраторки лежить купка карамельок.

Це що? – питаю адміністраторку Ларису.

Та носить тут один вдячний клієнт, років 70 йому… залицяльник, – сміється вона.

Окрім Лариси, в їдальні працюють і мають змогу годувати свої родини переселенка Олена та багатодітна мати-одиначка Ірина.

Залом бігають двоє хлопців. Максиму 6 років, йому тут подобається – «смачненьке» все, а ще йому подобається допомагати працівникам їдальні – він несе сміття до смітника.

Я багатодітний батько-одинак, ще й середній син – з інвалідністю,– розповідає, Олександр – батько маленького Максима,– їх троє в мене, Макс – наймолодший, Даня – середній, 11 років виповнилося кілька днів тому, а ще є старший син, якому 16 років. Мати позбавлена батьківських прав, не живе з нами.

У чотирнадцятому, при обстрілі терористами селища Сартана, загинула мати Олександра – тоді «гради» влучили у похоронну процесію. Бабуся хлопчиків була у тій ході, і Олександру довелося звільнитися, бо нікому було доглядати середнього Данила з першою групою інвалідності.

Ніби невеликі гроші – 25 гривень, але нас четверо і приготувати на чотирьох хоча б борщу – то вже для нас серйозні витрати. Діти тут з’їдають не все – порції немаленькі, то ж ще беремо додому – ввечері їх нагодувати вистачає. Для нас це велика допомога.

Максим дикуватий був спочатку, але зараз вже звик до нас, – посміхається адміністраторка Лариса. –  Максе, ти зі мною дружиш? – запитує вона малого та дає йому цукерку. Максим мовчки киває головою, посміхається і бере цукерку.

За проектом абонемент до їдальні отримують пенсіонери з мінімальною пенсією, багатодітні сім’ї, одинокі батьки та інваліди. 90 відсотків відвідувачів все ж таки  пенсіонери.

Спостерігати за людьми, що прийшли пообідати насправді непросто:

Ось прийшов дивний чоловік років 60-ти: дуже стара подряпана шкіряна куртка на ньому, коричневі страшні штани, сам неголений, кошлатий, рухи в нього різкі, очі стурбовані, щось сам до себе постійно промовляє. Розмовляти зі мною відмовився. В нього дружина – інвалід, прикута до ліжка, іноді в неї ще бувають приступи епілепсії. Зазвичай він її вдома саму не залишає, але сьогодні не було кому з нею посидіти, доки він побіг сюди за їжею. Тож він дуже поспішає. Зібрав їжу у скляні банки та пішов. Вже дивлячись йому услід, помітила що в нього проблеми з ногами, – сильно кульгає.

На сьогодні їдальня годує 130 осіб 6 днів на тиждень.

Люди приходять  сюди не тільки по обід – часто єдину їхню їжу за день, –  а й у пошуках підтримки, небайдужості та зрештою надії на те, що завтра все зміниться на краще.

_____________

З 1991 року Благодійна їдальня працює при Карітасі Івано-Франківська, де щодня гарячі обіди отримує 150 осіб. Понад 10 років працює благодійна їдальня при Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії. Серед іншого отримати гарячий обід підопічні Карітасу мають можливість у Карітасі Києва, Надвірної, Тернополя, Хмельницького, а також Соціального центру Карітасу Донецьк у Дніпрі.

День Христового Воскресіння, Великдень – одне з найбільших українських свят, яке символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, весняного тепла над зимовим холодом. В цей день родина збирається за столом, традиційно освятивши перед цим великодні кошики. І навряд чи багато хто, з любов’ю складаючи продукти до красивого кошика, задумувався, що далеко не вcі мають змогу поставити на стіл традиційні великодні страви, і, що для багатьох родин навіть паска з крашанками є розкішшю…

Великодню передує Великий піст, який в християнській традиції є періодом очищення перед святом Воскресінням, коли варто замислитись над своїми вчинками, провести цей час з особливою духовною користю. В наш модерний час не так легко строго дотримуватись всіх канонів, та й сама ідея Посту, часто зводиться до банального утримання від м’ясних страв, відсуваючи на задній план ідею очищення, милосердя і підтримки. А практика чеснот і добрих діл завжди була однією зі складових Великого посту. Обмежуючи себе в чомусь, ми можемо віддати це ближньому, якому вкрай потрібна допомога. І наше милосердя повернеться сторицею.

З початком Великого посту Карітас України розпочав благодійну акцію «Великодня пожертва». Взявши скриньку для благодійних пожертв на час посту, ви можете долучитись до допомоги потребуючим і одночасно з тим, вповні підготуватись до Світлого празника Христового Воскресіння. Відмовившись від зайвих розваг чи витрат на час посту ми можемо зробити відчутний вклад у створення свята для тих, хто цього дійсно потребує. Кошти «зекономлені» на поході в кіно, придбанні попкорну чи кави, додаткової шоколадки чи можливо пляшки алкоголю зібрані протягом посту та передані до осередку Карітасу стануть чудовим прикладного справжнього християнського милосердя.

Суть Великого посту – хоч трошки в діяннях своїх наблизитись до Христа і кожен сам має вирішувати, як це робити. А нести іншим добро і милосердя – це той крок, який принесе внутрішнє задоволення нашій душі і допоможе ближньому. Можна просто дати милостиню жебракові, втім не варто забувати, що багато хто не вийде сам просити, але від цього не менше потребує допомоги. Такими людьми опікується Карітас – сиротами, неповносправними, самотніми пенсіонерами, переселенцями, що змушені були залишити рідний дім чи дітьми з родин, чий батько віддав своє життя, захищаючи Україну. І напередодні великого свята ми звертаємось до всіх небайдужих людей з проханням допомогти поставити на столи цих родин великодні кошики, які стануть тим промінчиком добра, який освітить їхнє нелегке життя.

І спільними діями ми створимо диво – навіть невелика пожертва зможе допомогти у цьому і святкові смачні паски зможуть покуштувати всі наші підопічні. За кошти, зібрані під час акції, регіональні представництва Карітасу будуть закуповувати набори продуктів, що традиційно входять до великоднього кошика, котрі будуть передані потребуючим – скрізь, де люди потребують тепла, добра, підтримки та трошечки дива. А небайдужі люди зможуть відчути свою причетність до добрих справ, аби справді гідно зустріти світлий празник Христового Воскресіння.

Всім нам знайома радість родини, котра сідає до великоднього сніданку, які щасливі діти, які безтурботно змагаються, чия крашанка сильніша, як міняється обличчя стареньких, які отримують бажаний, але неочікуваний подарунок. Наш спільний навіть невеликий внесок зможе зробити цю радість реальністю для тих, про кого більше нема кому потурбуватись, окрім нас – будьмо ближніми одне для одного, поділімося світлом!

Де знайти підтримку у кризовій ситуації? З ким поговорити про життя? Хто допоможе втілити цікаву суспільну ініціативу? Це лише невеликий перелік проблем, з якими українці звертаються до Карітасу, і тепер у них з’явилась можливість стати учасниками проекту Карітас-Хаб. Такі центри розпочали роботу у Маріуполі, Краматорську, Запоріжжі та Києві.

Тут всіх охочих зустріне адміністратор, з’ясує проблему і переадресує до необхідних спеціалістів. А їх у проекті немало. Консультанти кризового центру зможуть провести оцінку стану людини, підтримати, наснажити, підвищити рівень самооцінки. При потребі – в роботу включиться психолог. Тут можуть надати різну допомогу – як надати коротку консультацію, так і взяти під тривалий супровід, адже часто проблеми у людей комплексні, тут варто розроботи ефективний план дій і кваліфікований супровід. У центрі розвитку громад працюють досвідчені спеціалісти, завдання яких – допомогти небайдужим українцям зробити їхні міста комфортними, мотивувати місцеві громади брати вирішення проблем у свої руки. А допоможе у цьому ресурсний центр, який орієнтований на підвищення потенціалу громад і адвокацію інтересів вразливих громадян.  А ще тут весело і цікаво. Відбуваються постійні акції, проводяться заняття, працюють волонтери. Переселенці, діти, старенькі, активісти – всі вони бажані відвідувачі центрів, для всіх найдеться щось цікаве. В чому секрет ефективності? Перш за все в комплексності, адже більшість фахівців зосереджені під одним дахом. Все це – простори підтримки, які розпочали працювати під егідою Карітасу України з початку 2017 року.

Діяльність відбувається в рамках нового проекту «Створення багатофункціональних соціальних центрів з питань подолання кризи та самодопомоги для осіб та громад, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні», який за фінансової підтримки Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку Німеччини (BMZ) та Карітасу Німеччини впроваджує Карітас України. Проект, з загальним фінансуванням 5,6 мільйонів євро, розрахований на п’ять років і стартував у січні 2017 року. Основна увага проекту сконцентрована на населення, яке зазнало впливу нинішньої гуманітарної кризи в Україні – внутрішньо переміщених осіб, жителів буферної зони, а також осіб, які проживають на неконтрольованій території, але часто перетинають лінію розмежування. Тому базовими для впровадження проекту вибрані міста, які є вузловими пунктами для переселенців через їхню близькість до зони АТО (Маріуполь, Краматорськ, Запоріжжя), а також Київ, де окрім надання безпосередньої допомоги потребуючим, значна увага приділяється розробці методологічних підходів та співпраці з державними структурами. Втім, персонал проекту усвідомлює, що основна увага має буде зосереджена саме на спільнотах, адже у сильних громадах добре себе почувають і постійні мешканці, і переселенці. Саме тому в центрі діяльності – допомога у підвищенні стійкості та самодопомоги серед населення, яке постраждало внаслідок конфлікту та уразливих мешканців місцевих громад.

Хоч базові офіси проекту розташовані у містах і значна частина діяльності зосереджена там, співробітники не засиджуватимуться на місцях – мобільність один з важливих підходів до діяльності. Мобільні групи виїжджатимуть до міст буферної зони, які особливо потребують допомоги у підвищенні спроможності громад, розвитку соціальних проектів.

Простори підтримки – це і об’єднання цілого ряду інноваційних підходів та впровадження соціально релевантних послуг, які покривають потреби місцевого населення, але також служать цілям зміцнення місцевих громад. Це можуть бути програми тимчасового працевлаштування осіб з уразливих категорій, робота дитячої кімнати, яка дасть змогу батькам залишити дитину аніматору, а самим вирішувати соціальні проблеми, клуби спілкування для людей похилого віку, програми для дітей з інвалідністю – кожен центр виходитиме з потреб бенефіціарів і місцевих громад.

«Унікальність проекту полягає у тому, що він включає у себе можливість надавати послуги для бенефіціарів, які походять з різних верств населення. До того ж об’єднання усіх напрямків діяльності в один центр є дуже ефективним та перспективним рішенням, оскільки клієнт може отримати широкий спектр послуг. Також варто  зауважити, що волонтерський рух є важливою ініціативою для розвитку громади. І наш проект дає унікальну можливість бути сполучною ланкою між тими, хто потребує допомоги і тими, хто прагне допомогти», розповідає Валерія Гармаш, координатор проекту у Маріуполі.

Розвиток громади силами її активних членів – ключовий підхід проекту. З цією метою будуть проведені конкурси мікрогрантів, спрямовані на підтримку громад, що постраждали від збройного конфлікту на сході України, сприяння адаптації внутрішньо переміщених осіб до нових життєвих обставин та розвиток локальних громад. Таким чином буде можливість підтримати цікаві ініціативи, за кожною з яких – активні і небайдужі до долі своєї громади люди, які часто не мають фінансової можливості реалізації своїх ідей. Пріоритет надаватиметься проектам, що створюють робочі місця, покращують інфраструктуру населених пунктів, пропагують здоровий спосіб життя, сприяють освіті населення та підвищують роль інститутів громадянського суспільства.

В рамках проекту планується впровадження інноваційних підходів, таких як, наприклад, програма «Гроші за працю», яка передбачає залучення клієнтів проекту, в першу чергу людей, які знаходяться у кризових ситуаціях, до надання суспільно корисних послуг. Серед робіт, які вони будуть виконувати – соціальне обслуговування на дому інвалідів та самотніх людей похилого віку, прибирання міста, навчальні та спортивні заняття з дітьми та підлітками, дрібний ремонт в оселях людей, перукарські послуги тощо. Тимчасові робочі місця нададуть місцеві громадські організації та комунальні установи. Передбачається, що після закінчення програми учасники отримають новий досвід, або відновлять свої професійні навички, що дасть змогу матимуть можливість в подальшому працевлаштуватися на постійній основі і подолати нинішню кризову ситуацію.

Очікується, що у 2017 році послугами центрів буде охоплено не менше трьох тисяч осіб. Перший рік проекту – стартовий, він дасть змогу переконатись, чи ефективні заплановані заходи і чи не виникає потреба у модифікації діяльності. Поетапне планування дозволить робити проект справді ефективним і таким, який гнучко реагує на потреби місцевих громад. Колектив Карітасу України та новостворених багатофункціональних центрів сподівається, що новий проект допоможе підвищити здоров’я і соціальний добробут  уразливих переселенців та мешканців приймаючих громад, інших осіб, які постраждали внаслідок конфлікту. А робота з місцевими громадами збільшить їхню стійкість, саморганізацію та залучення до процесу розвитку своїх населених пунктів.

12-19 лютого вперше у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії пройшов тиждень служіння ближньому, головні подій якого були зосереджені у місцевому Карітасі.  Організатори розглядають цю подію як нагоду ще раз нагадати про благодійність, зрозуміти проблеми людей, якими опікується Карітас, довідатись, яку допомогу отримують потребуючі і де потрібна додаткова підтримка, пропагувати волонтерську діяльність і залучити кошти на доброчинні потреби.

Протягом тижня всі охочі мали змогу відвідати офіс Карітасу у Дрогобичі під час Дня відкритих дверей і наочно побачити, як проходить робочий день соціальних працівників які опікуються сотнями потребуючих; відвідати семінар з психології родинних стосунків за участю участі викладачів та студентів-старшокурсників Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, психологів та випускників Школи Сімейного Консультанта. Для дітей був організований веселий флешмоб, у якому взяли участь місцеві школярі, волонтери та наймолодші підопічні Карітасу Дрогобич – вихованці Центру соціальної та психологічної допомоги дітям і молоді з труднощами у навчанні та соціалізації «Разом сильніші». Учасники флешмобу на вулицях заохочували містян до участі в танцях, іграх та конкурсах, говорили та співали про любов, ділилися символічними сердечками. «Люби ближнього свого як себе самого» – ці слова стали девізом заходу.

Однією з ключових  подій тижня став благодійний обід, організований соціальним центром для молоді з особливими потребами «Дивовижні Долоні» у кафе спільнот «Витанія». На нього завітали представники міської ради, та соціальних служб, волонтери, друзі центру, а також єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької Єпархії владика Григорій (Комар), який так прокоментував цю подію: «Бути серед Вас, це справді привілей, ми, люди, потребуємо одні одних, така наша людська природа, так сотворив нас Господь Бог, і тому кожен хоче попри себе мати таких друзів і людей з якими може поділитись думками і відкрити своє серце і від яких може сподіватись допомоги».  Гості мали змогу познайомитись з вихованцями центру, послухати вірші у їхньому виконанні, просто поспілкуватись з молоддю та батьками, почути про успіхи та проблеми, відвідати майстерню і класи, де працює молодь.  Це був цікавий досвід для гостей, адже часто молодь з особливими потребами залишається «невидимою» для влади і соціальних служб.
Один з вихованців, Мирон, поділився враженнями про свою участь у роботі центру: «Дякую Богу за Карітас! Люблю допомагати ближнім, бути черговим у нас на кухні, це напевно, моя професія  – працювати тут, у центрі. Тут я навчився вишивати, робити намисто, Я щасливий і радію, що у мене є такі особливі друзі, які мене можуть підтримати у біді. Я хочу, щоб ми єднались, тоді у нас все вдасться». Директор Карітасу о. Ігор Козанкевич, підсумовуючи захід, зазначив:  «Дивлячись на вас, розумію як в житті мало треба для щастя. Так мало захотіти і отримати це, а потім дякувати Богові». Керівник центру Людмила Смолень подякувала усім присутнім, зазначивши, що центр отримав нових друзів, які зможуть і в подальшому підтримувати його роботу.

За підтримки мешканців спільноти взаємодопомоги «Наша Хата», яка опікується безпритульними та самотніми людьми, котрі за різних життєвих обставин втратили жило та рідних, на площі Шевченка  у Дрогобичі відбулася роздача гарячих обідів  для потребуючих мешканців міста та безпритульних.

Наприкінці тижня соціального служіння у Храмі священномученика Омеляна Ковча (с. Рихтичі) відбулась Всеєпархіальна проща, яку очолив владика Григорій. Після завершення Літургії усі гості, волонтери, священики та працівники Карітасу скуштували смачний куліш, який приготували мешканці спільноти “Наша Хата” і радо частували гостей у реабілітаційному центрі «Назарет». Після обідньої трапези охочі могли поспілкуватись з людьми, які пройшли реабілітацію, почути їхні історії – як вони пережили залежність і як живеться тепер. Бажаючі могли також відвідати притулок для бездомних і поспілкуватись із колишніми безхатьками.

Нещодавно ми запустили механізм зворотного зв’язку для того, щоб ви могли сказати нам все, що давно хотіли сказати. За 4 тижні нам надійшло понад 160 відповідей, і половина з них – запит на інформацію. Тому відповідаємо запитання, котрі ви задаєте найчастіше.

Якщо ви скаржились чи питали щось інше, і ви досі не отримали відповіді, будь ласка, зачекайте, з вами сконтатуються наші працівники.

Дуже дякуємо за ваші звернення – ми вас почули! І робимо все, для того, щоб наша робота була максимально ефективною!

Контакти, куди звернутись:

Карітас Краматорськ: матеріальна допомога, медична, працевлаштування (також для міст Бахмут, Часов Яр, Мирноград, Суха балка) – 066 993 28 00 (гаряча лінія).

Карітас Маріуполь: матеріальна та медична допомога, вул. Італійська 90, тел. +380 (067) 623 52 21, +380 (050) 480 73 38.

Карітас Запоріжжя, матеріальна та медична допомога, 050 322 4600

Карітас Харків: матеріальна, медична допомога, працевлаштування, 050 3000 248.

У Сумській області діють проекти Карітас Харків – «Підтримка підприємців серед ВПО» та створення робочих місць

Тут Ви можете знайти більше інформації про наші осередки з актуальними контактами та напрямками роботи.

Чого в нас немає:

В Одесі немає програм матеріальної допомоги

В Ужгороді, Коломиї, Житомирі, на Волині, на жаль, ми не маємо програм для ВПО

В Рубіжному немає проекту підтримки підприємництва – спробуйте звернутись до організації Mercy Corps, +38 (095) 1101930, +38 (050) 8555173

Загальні умови отримання допомоги:

Якщо ви отримували у нас матеріальну допомогу, знов отримати її можна не раніше, ніж через 6 місяців, але ми не гарантуємо автоматичного отримання.

Після отримання бізнес-гранту подальша підтримка неможлива.

Ваші пропозиції:

Отримали багато пропозицій на надання грантів на перенавчання в тих містах, де нас нема. Дякуємо, будемо думати, чи зможемо їх реалізувати. Це не завжди легко, бо в маленьких містах немає якісних курсів. Якщо ви можете приїхати на період навчання в Харків, Краматорськ чи Запоріжжя (Карітас не оплачує проживання та дорогу) звертайтесь до Проекту з працевлаштування

З 29 січня 2017 року прифронтове місто Авдіївка опинилось в епіцентрі подій і уваги всього українського суспільства. За п’ять днів на місто, де на сьогодні проживає не менше 25 000 осіб, серед яких 2 000 дітей та близько 9 000 пенсіонерів, з важкого озброєння було випущено не менше 7 500 снарядів –  а це понад 345 тонн смертоносних боєприпасів. Внаслідок обстрілів загинуло три цивільні особи, дев’ять було поранено, пошкоджено 102 будівлі. Ускладнювали гуманітарну ситуацію в Авдіївці і морози – в ці дні стовпчик термометра опускався до -20 градусів.

Карітас України терміново відреагував на ситуацію, мобілізувавши весь свій потенціал в регіоні. Три найближчі осередки Карітасу –  Запоріжжя  Маріуполя та Краматорська  – вже в перші години початку гуманітарної кризи об’єднали зусилля та розпочали позмінно чергувати для ефективного надання допомоги всім потребуючим. Оскільки через обстріли місто залишилось без газу, електрики, водопостачання та опалення, на міському стадіоні «Хімік» було розгорнуте наметове гуманітарне містечко, де з перших годин став і намет, наданий Карітасом Маріуполь. В ньому позмінно чергували соціальні працівники з Маріуполя, Краматорська та Запоріжжя, а також постійно працював лікар.

Намет Карітасу в Авдіївці був розрахований на одночасне перебування 50 осіб, але насправді приймав значно більше – жителі міста мали змогу погрітись, отримати гарячу їжу, теплі речі та най необхідніші ліки, продуктові набори, підзарядити мобільні телефони. Така допомога  була вкрай необхідною для мешканців міста, яке, незважаючи на триваючі обстріли, відчуло всю глибину підтримки від найрізноманітніших благодійників. Вже у перший день роботи Карітас Маріуполь доставив у Авдіївку 1000 продуктових наборів та 1000 наборів особистої гігієни, які були розповсюджені серед місцевих мешканців. В наступні дні було розповсюджено ще 3 000 наборів. Також командою Карітасу було розповсюджено 100 наборів з найнеобхіднішими медикаментами, в основному їх отримали родини з дітьми. Карітас Краматорськ привіз до міста спальні мішки, аптечки швидкої медичної допомоги, паливо, свічки, теплий одяг. До процесу надання термінової гуманітарної допомоги також приєднався Карітас Запоріжжя.

Наметовому містечку довелося пережити і важкі моменти – в ніч на 3 лютого через інтенсивний обстріл ряд наметів було пошкоджено, зокрема і намет Карітасу. Співробітники змушені були перечекати ніч у безпечному місці, але вже зранку роздача гуманітарної допомоги продовжилась.

Обласною військово-цивільною адміністрацією розглядалось питання про евакуацію жителів Авдіївки. Хоча офіційного рішення про це так і не було прийнято, виїхати могли всі охочі – в основному виїжджали діти з батьками, яких прийняли пансіонати відпочинку у Святогірську. Ними опікувались співробітники дитячих проектів Карітасу Краматорськ – всі евакуйовані отримали необхідні медикаменти, гігієнічні набори, а також, за потреби, – допомогу професійних психологів.

Через ескалацію ситуації в Авдіївці Карітас України перейшов на надзичайний режим роботи, провівши екстрені переговори з донорськими організаціями, зокрема CRS та Карітасом Австрії щодо додаткового фінансування програм екстреної допомоги для жителів Авдіївки. Також Карітас звернувся до Технічного комітету акції «Папа для України» з пропозицією виділити кошти на підтримку постраждалих.

Керівник гуманітарних проектів Карітасу України Григорій Селещук, який з першого дня роботи гуманітарного містечка знаходився на місці подій, ділиться враженнями від перебування в Авдіївці: «Ми в’їжджали та виїжджали під канонаду. Але не це найстрашніше. Справді жахливо, коли спілкуєшся з місцевими, і питаєш, чи їм страшно, а вони говорять, що їм лячно, коли тихо. А коли стріляють — не страшно. Бо тоді видно, куди падають снаряди, а коли тиша, вони не знають, звідки і коли прилетить. Місто потерпає від обстрілів не вперше. Світло уже зникало на п’ять і більше днів, не було води. Та лише тепер усі звернули увагу, що Авдіївка перебуває під обстрілами й потребує допомоги. Тому добре, що люди нарешті зрозуміли, що допомога потрібна: і матеріальна, і звичайна людська увага»

Як тільки в Авдіївці та сусідніх населених пунктах  встановилась відносна тиша, соціальні працівники Карітасу Запоріжжя разом зі співробітниками Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України (CIMIC) вирушили безпосередньо в райони, які найбільше постраждали від обстрілів, аби вивчити потреби постраждалих від бойових дій, та провести первинну оцінку, щодо допомоги у відновленні пошкодженних будівель. В результаті, 100 родин, оселі яких було пошкоджено, вже найближчим часом отримають грошові гранди на ремонт своїх помешкань. 10 лютого команда Карітасу Краматорськ відвідала селище Курдюмівка (Торецьке), де 13 приватних будинків також постраждали від обстрілів, надавши продуктові набори, теплі ковдри та ліки, а також провівши первинну оцінку потреб щодо надання допомоги для проведення ремонтних робіт.

«Це черговий приклад жертовності та солідарності, який українці демонструють одне одному та всій світовій спільності – в кризовій ситуації ми об’єднуємо зусилля, щоб допомогти потребуючим» – підвів підсумки гуманітарної місії в Авдіївці Андрій Васькович президент Карітасу України.

27 січня 2017 року, з нагоди 25 річниці встановлення канадсько-українських дипломатичних відносин, на Михайлівській площі у Києві відбулась урочиста церемонія передачі найсучасніших машин швидкої допомоги, спеціально оснащених для надання невідкладної медичної допомоги.

Автомобілі були придбані за рахунок приватних та корпоративних пожертв у Канаді. Організаторами проекту стали Конгрес українців Канади та Канадська організація парамедиків «Paramedic Chiefs of Canada», а з українського боку – Посольство Канади в Україні та Карітас України, який після розмитнення, сертифікації та державної реєстрації передав швидкі лікарням.

«Частина канадського серця рятуватиме українців у Харкові, Чернівцях та на нашій Луганщині. Ми за це вдячні і будемо працювати над тим, щоб у наших двосторонніх відносинах було ще багато ювілеїв», — сказав під час заходу міністр закордонних справ Павло Клімкін. А посол Канади в Україні Роман Ващук наголосив, що ця акція, це «результат волонтерської роботи, зусилля громадянського суспільства, провінційних урядів та федерального уряду всієї Канади, адже сотні людей збирали цей подарунок», наголосивши, що така співпраця триватиме і далі, зокрема, в плані навчання щодо надання екстреної допомоги для працівників ДСНС у різних регіонах України.

Президент Карітасу України Андрій Васькович відзначив, що всі машини ліцензовані для потреб в Україні, тому процедура ї підготовки була тривалою, але тепер всі автомобілі готові розпочати «роботу».

Чотири машини поїхали до Центральних районних лікарень Харківської обл. у міста Первомайськ, Валків, Близнюки, Барвінкове, де починає впроваджуватись проект надання базової медичної допомоги найбільш вразливим категоріям населення за допомогою мобільних медичних бригад.

Три швидкі, оснащені спеціальним додатковим аварійно-рятувальним обладнанням, будуть розміщені у м. Сєвєродонецьку Луганської області, будучи прийнятими на баланс  Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Ще три машини прибули до Тернополя, Чернівців та Харкова, де надаватимуть допомогу дітям та матерям ‒ пацієнтам перинатальних центрів «Матері і дитини» та невідкладної хірургії.

Всі автомобілі повністю укомлектовані найсучаснішим обладнанням (наприклад, дефибрілятором – що рідкість для швидких в Україні), пристосовані до українських умов і вже викликають захоплення водіїв, які на них будуть працювати. «Скажу як водій: автомобілі зручні, потужні, добротні що дуже важливо для нашого регіону… вони у чудовому стані» — розповів на церемонії передачі один з водіїв, який працюватиме на одній з машин швидкої допомоги Микола Литвин.

Традиційно до Різдва Карітас України проводить акцію “Різдвяна свічка”, аби зібрати кошти для своїх підопічних – в першу чергу дітей із малозабезпечених, неповних родин та сімей, що постраждали від воєнних дій.

Хоча акція проводиться регулярно з 2003 року, цього року її масштаб був значно більшим як і суспільний розголос. Було розповсюджено понад 150 000 свічок, кожна з яких допомогла принести вогник надії в сотні родин.

Традиційно найбільше свічок було розповсюджено на заході України на Волині (понад 20 000), Івано-Франківщині (понад 25 000), Львівщині (понад 65 000) та Тернопільщині (близько 20 000) областях. Але що особливо радує, цього року акція значно поширилась на схід, і вогники свічок, декорованих руками неповносправної молоді – підопічних львівського Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами при Карітасі Львів – засвітились у Маріуполі, Полтаві, Краматорську, Харкові, Дніпрі, Кривому Розі, Кам’янському та Одесі.

Цього року акція вперше вийшла за межі парафій греко-католицької церкви та представництв Карітасу, в її рамках  було проведено святковий флешмоб.  25 грудня на центральних площах п’яти міст – Києва, Львова, Полтави, Хмельницького, Маріуполя й Одеси – лунали святкові колядки та палали свічки, які за символічну ціну могли придбати всі бажаючі. Акцію підтримали артисти, журналісти, громадські діячі, студентська молодь. У Києві лунали колядки у виконанні хору парафії церкви св. Миколая на Аскольдовій Могилі, у Львові виступав традиційний різдвяний вертеп.
У переддень Різдва, 6 грудня свічки засвітились біля святкової ялинки на центральній площі прифронтового Маріуполя, де така акція проводилась вперше.  Всі охочі змогли побачити святковий вертеп чи взяти участь у конкурсі колядок. Для більшості містян така акція була новинкою, але вони щиро її підтримали. Школярка Юля спеціально прийшла з родиною на площу, щоб купити свічку: “Ми купили свічки не просто так, – розповіла дівчинка, – а тому що ми вважаємо, що потрібно допомагати іншим дітям“. Пенсіонерка Людмила Миколаївна також купила різдвяну свічку: “Ось зробила собі маленьку радість. Сьогодні ввечері запалю і поставлю поруч з кутею. Я пенсіонер, скільки можу покладу до скриньки,  на добру справу не варто жаліти“.

“Якщо людина робить гарну справу, то матиме у відповідь добро, – прокоментувала акцію у Києві Валентина, яка теж придбала свічку. – Тому дуже важливі навіть такі невеличкі жести, які об’єднавшись, принесуть велику користь“.

“Кожен може подарувати тепло своєї душі дітям, принести надію і світло для тих, хто сьогодні потребує нашої допомоги. Завдяки вашій підтримці у їхнє непросте життя також прийшло свято“, – підсумував результати акції Андрій Васькович, Президент Карітасу України.

***

Акція “Різдвяна свічка” проходить в Україні протягом 14 років. Вона покликана допомогти дітям із родин у кризових обставинах. Благодійна акція Карітасу поєднує дві цілі – не лише зібрати кошти для потребуючих дітей, а й привернути увагу до цієї проблеми, адже діти першими і чи не найбільше відчувають всі наслідки гуманітарної та економічної кризи, характерної для теперішньої України. Маленький внесок на придбання свічки, котрий під силу практично кожному допомагає принести світло добра і любові до родинної різдвяної вечері, а дітям – сподівання на підтримку, відчуття того, що у світі є добрі люди, готові допомогти, зігріти і підтримати. Такими акціями Карітас намагається залучити всіх небайдужих людей до милосердя і жертовності.