Тривога – природній стан, який має на меті попередити нас про небезпеку. Є багато різновидів тривоги. Ми не будемо їх сьогодні перераховувати, щоб не обтяжувати читачів науковими термінами. Часто плутають тривогу зі страхом. Це різні поняття.
Страх – це реакція організму на реальну загрозу. Зазвичай, коли ми відчуваємо страх, то можемо раціонально обґрунтувати, чого саме боїмося. Страх працює на нас доти, доки він не перетворюється на паніку, бо тоді ми вже собою не володіємо, наші мізки «відключаються» і можемо накоїти дурниць. Дуже добре прослідкувати позитивний компонент страху можна на передовій. Військові говорять, що коли людина перестає відчувати страх, з’являється велика вірогідність, що вона наразить себе на небезпеку. Страх зупиняє людину від непотрібного марного ризику. Якось одна військова розповідала, що прийняла рішення повернутися додому саме в той момент, коли усвідомила, що при реальній загрозі вона перестала відчувати страх. Тому страх потрібний і корисний доти, доки він допомагає, а не заважає. Адже в деяких випадках страх сковує людину, не дає діяти тоді, коли необхідно.
Тривога – це відчуття того, що щось має статися погане, небезпечне, але ми до кінця не можемо пояснити що саме. Якщо ж ми можемо пояснити, тоді вже говоримо про страх, бо знаємо, чого саме боїмося.
Зараз багато людей жаліються на роздратованість, безсоння та поверхневий сон, погіршення пам’яті, на те, що важко сконцентруватися, постійне відчуття втоми, нав’язливі думки, апатію тощо. Можливо, Ви запланували собі на карантині зробити багато того, на що зазвичай бракувало часу. Записалися на курси та вебінари, вирішили вивчити іноземну мову, оволодіти новими навичками та знаннями. Однак дні ідуть, а у Вас все не виходить втілити свої плани у життя. І, можливо, Ви почали себе лаяти за лінь та відчувати почуття провини. Не лайте себе. Важливо дати психіці трохи часу для адаптації. Це нормально, якщо Ви – жива людина. Ваша психіка в стадії стресу увімкнула режим виживання і не може розпорошуватися на «другорядні» речі. Це можуть бути ознаки і наслідки тривоги. Зовсім не дивно, що кожен з нас відчуває тривогу. Ми стоїмо перед новими викликами і не знаємо остаточно, що очікує нас у майбутньому. Плани, котрі раніше були, розвалилися. Щось планувати грандіозне на найближче майбутнє складно. Що ж робити?
Перш за все, визначити джерело тривоги, раціоналізувати її. Наприклад, не просто «Я боюся коронавірусу та «ой, що ж це коїться навкруги, жах, все пропало!», а конкретніше, на кшталт «Я боюся заразитися і заразити родичів, я боюся, що мої рідні помруть від тяжкого перебігу захворювання, я боюся, що не буде чого їсти під час карантину, боюся, що мені не зможуть надати кваліфіковану допомогу» тощо. Можете навіть записати ці всі страхи. Біля кожного пункту поставте вірогідний відсоток, що це станеться. Пам’ятайте, що, скоріше за все, у вас він буде перебільшений. Бо ж не дарма кажуть «У страху очі великі». Потім під кожним побоюванням напишіть Ваші дії, що Ви будете робити, якщо це станеться. Дуже конкретні дії – телефони, куди подзвоните, у кого і яку допомогу попросите тощо. Далі напишіть Ваші дії, спрямовані на те, щоб цього не сталося, ще більш конкретизуйте і виділіть ті, які ви вже використовуєте. Зробили? Добре. Якщо проблеми настануть, то по мірі їх настання, Ви будете їх вирішувати. Зараз нема сенсу вирішувати те, що може і не статися. Наступне завдання буде приємніше. Запишіть свої плани на той час, коли закінчиться карантин. Це може бути складніше, тому почніть з дрібного і простого. Наприклад, що Ви підете випити каву з друзями. Добре, якщо Ви ці плани зможете з кимось обговорити і разом помріяти.
Дуже важливо вміти контролювати потік інформації, який вливається в Ваш мозок щодня. Сучасна людина отримує стільки інформації, як людина в стародавні часи за рік. Багато інформації входить автоматично, без аналізу. Але те, що Ви не запам’ятали її, не значить, що вона на Вас не впливає. Наш мозок нічого не забуває. Від цього часто і відчуття тривоги. Дуже важливо ставити для себе фільтр та обмеження. Свідомо вибирати лише достовірні джерела та регулювати час на новини. Запитайте себе, чи ця інформація, яку Ви читаєте, дає Вам конструктив і прояснення ситуації, чи нагнітає паніку. Читайте ті статті, які вносять конкретику, дають Вам більше розуміння про проблему, запобігання їй та її вирішення. Якщо Ви ввійшли в соціальну мережу і, гортаючи стрічку, відчуваєте тривогу, напруженість, часте серцебиття, вимкніть.
Якщо Ви відчуваєте постійну тривогу чи напад тимчасової тривоги, зупиніться, сфокусуйтеся на тому, що Вас оточує. Наприклад, Ви сидите у себе в кімнаті, поряд з Вами Ваша подушка, стільчик, сонячне світло падає на підлогу. Так, це та сама Ваша кімната. У ній нічого не змінилося. Життя триває. Постарайтеся відчути звуки та запахи, подумайте, що відчуває Ваше тіло, кожен орган, прослідкуйте за своїм диханням. Є багато дієвих вправ на дихання, які можна знайти в Інтернеті. Відчуйте момент тут і тепер. Згадайте ті моменти, коли Ви щасливі і спокійні. Подумайте, що Вас заспокоює. Можливо, це добра книга, гарне кіно, фізична активність, творчість, спілкування з друзями, молитва, спів, танці, готування смачної їжі тощо. Випийте чаю. Так, така проста дія здатна трохи «приземлити» нас. Фізична активність допомагає скинути нервове напруження. Добре, якщо у Вас буде декілька ресурсів. Подумайте, що з цього Ви може використати саме зараз. Плануйте свій день. Хоча би на сьогодні. Це важливо. Напишіть собі: «На сьогодні мене вистачить». Це також заспокоює. Вам вистачить сил, принаймні, на один день! Згадайте, скільки Ви всього зробили, навчилися, пройшли через труднощі і у Вас все вийшло! Ви та Ваші рідні живі і це вже сьогодні є причина для радості та щастя!
Окремими пунктом хотілося б виділити ще один дієвий ресурс і гарні ліки від тривоги. Певно, Ви чули інколи вислів «Якщо тобі погано, згадай, що комусь гірше»? Якою має бути реакція? Деякі кажуть, що маємо радіти, що в нас ще не так все і погано. Але це нездорова реакція. Цей вислів допомагає, коли у людини з’являється бажання допомогти іншому – тому, кому гірше. Допомагаючи іншому, ми допомагаємо собі. Озирніться навколо себе. Ви точно знайдете того, кому потрібна Ваша допомога. Можливо це старенькі сусіди, і їм потрібно принести продукти, ліки або вигуляти собаку. Так Ви зробите добру справу і зменшите рівень власної тривоги.
Важливо під час карантину, за можливістю, зберігати ті звички, які були до нього. Якщо Ви пили каву о дев’ятій ранку раніше, робіть це і зараз. Це дозволить відчувати стабільність. Слідкуйте за своїм зовнішнім виглядом. Дехто зрадів, що тепер може працювати в піжамі, але це не завжди позитивно впливає. Якщо Вам радісно і Ви щасливі в піжамі – це супер. Якщо ж Ви ніяк не можете себе організувати, почніть з того, що приведіть себе в порядок. Ті, хто вижили в німецьких концтаборах свідчили, що швидше помирали ті ув’язнені, які починали нехтувати гігієною та зовнішнім виглядом. Пам’ятайте, що життя не десь там в минулому чи майбутньому, не у спогадах і мріях, воно зараз і тут. Це про прийняття ситуації. Так, ми зараз живемо в час епідемії. Усім страшно. Ніхто з нас раніше не переживав подібний досвід. Але, якщо Ви це читаєте, то Ви живі. І сьогодні оця ізоляція – це форма Вашого життя, одного єдиного, іншого у Вас нема і важливо його прожити вповні та знайти в цьому сенс для себе, збагатити своє життя новим досвідом.
Інколи дуже допомагає медитація. Згадайте місце, де Вам було добре й спокійно. Дайте собі час подумки знову повернутися в це місце і набратися сил. Важливо знаходити час для радості та сміху. Не даремно кажуть, що сміх продовжує життя. Сміх зміцнює імунітет. А зараз нам це точно потрібно. Тому знаходьте щодня привід посміятися від душі.
Під час карантину та вимушеної ізоляції важливо підтримувати соціальні зв’язки.
Подзвоніть тим, кому давно планували і кого раді чути. Можливо, є самотні знайомі та родичі, для кого Ваш дзвінок буде дорогоцінною підтримкою. Не чекайте, що Вам зателефонують. Робіть крок першими. Можливо, Вам допоможуть відеотрансляції в соціальних мережах, а лайки підбадьорять? Тоді все в Ваших руках, записуйте, фотографуйте, діліться, спілкуйтеся зі світом!
Якщо Ви живете не самі, дуже важливо, щоб Ви виставили свої кордони. Попросіть не говорити на ті теми, які викликають у Вас тривогу. Зупиняйте, якщо починаються такі розмови, бо світ вони не змінять, а на Ваше самопочуття вплинуть. Це, звичайно, окрема велика тема, як пережити карантин великій сім’ї на маленькій площі. Тут треба підходити індивідуально. Проте можна все одно декілька загальних правил вивести. Виділіть час для себе. Попередьте домашніх, що Вам необхідний цей час. Можливо, це ранкова кава, чи післяобідній відпочинок, а, може, читання книжки перед сном. Хай це стане Вашою традицією. Це час, коли Ви належите лише собі. Іншим також потрібно мати свій власний простір, хоча би невеличкий куточок, де людина відчуває, що тут вона може розслабитися і бути собою. Будьте уважні до рідних. Якщо Ви бачите, що Ваша дружина втомилася, візьміть на себе частину її справ. Говоріть про свої потреби тоді, коли вони тільки з’явилися, а не тоді, коли накопичилися. Просіть прямо про допомогу, не натякайте. Створіть гарні сімейні традиції за час ізоляції – сімейні кіноперегляди, спільне приготування смачних страв, спільна вечеря, настільні ігри і дуже добре, якщо ви зможете щодня знайти час для відвертих розмов.
Такі традиції точно вас зблизять і подарують чудовий незабутній час. Пам’ятайте, що діти зчитують емоційний стан дорослих. Якщо Ви в тривозі, то й вони почнуть тривожитися, якщо Ви спокійні й розсудливі, вони теж заспокоюються і навчаються сприймати негативну інформацію спокійно та раціонально. Пам’ятаєте, ми говорили про фізичну активність? Діти часом дуже активні, вони ще не вміють управляти своїми емоціями та трансформувати їх, і, щоб емоції не розірвали зсередини, вони їх викидають у фізичній формі. Так, це інколи дратує, і це теж нормально.
У Китаї після карантину багато розлучень. Ми потрапили в неприродню ситуацію, разом зачинені у невеликому просторі. Якщо хочете зберегти свої нерви та стосунки, домовтеся про мораторій на з’ясування стосунків. Перенесіть ці розмови на період, коли закінчиться карантин. Зараз вам усім потрібні сили, щоб вижити. Важливо не збільшувати стрес, тому що стрес б’є по захисних механізмах організму, страждає імунітет, і людина більш схильна до захворювання.
Важливо турбуватися не лише про фізичний стан, але й про психологічний. В нашому організмі все взаємопов’язано. І часто фізична хвороба – результат психологічних проблем. Тому бережіть себе, турбуйтеся про себе і будьте здорові! Якщо ж Ви не в змозі впоратися самі, не соромтеся звертатися за допомогою до психолога. Зараз багато організацій надають безкоштовні онлайн консультації. Наш БО «БФ «Каріас-Київ» також пропонує послуги психолога. Пам’ятаймо, що краще попередити причини, ніж потім боротися з наслідками. Будьмо здорові!
Яна Рожнятовська, психологиня БФ «Карітас-Київ», координаторка проекту «Долаючи розломи в громадах»