Служіння ближньому є найбільшим виявом віри, величезною складовою пошанування Творця.
У цьому переконаний отець Іван Данкевич, директор благодійного фонду “Карітас Хмельницький УГКЦ”. У серпні 2023 року його фонд відкрив свій новий Соціальний центр, який надаватиме потребуючим як фізичну реабілітацію, так і психологічну та духовну. Центр відкритий завдяки фінансовій допомозі багатьох донорів, серед яких Архидієцезія Кйольну.
«Зціляйте недужих!» – Церква отримала від Господа це завдання і намагається його виконувати як своїми турботами про хворих, так і молитвою заступництва, – зазначає отець Іван. – Коли перед нами людина у потребі, хвора, у відчаї та розгублена, ми так часто намагаємося допомогти їх своїм розумом. І в якійсь мірі, нам це вдається. Але зрештою, гармонія та цілісність людини в повній мірі може бути відновлена лише Самим Богом. І тому важливо пам’ятати, що ми послані в цей світ для того, щоб кожного нужденного привести до Христа своїми діями, опікою та стати провідниками людини до спілкування з Богом. Переконаний, що неможливо гідно шанувати Господа і служити Йому, не служачи ближньому своєму і цей Центр саме стане таким місцем надії і віри кожного потребуючого».
У Соціальному центрі “Карітас Хмельницький УГКЦ” працюють фізичний терапевт, логопед, психолог та соціальний педагог. Фахівці проводять фізичну реабілітацію, індивідуальні та групові заняття, соціалізацію дітей, які мають розлади аутистичного спектра, дитячий церебральний параліч, синдром Дауна тощо. Центр став також місцем зустрічі батьків особливих діток та загалом людей у потребі, які мають можливість проводити час разом, об’єднуватися за інтересами та підтримувати один одного, ділитися досвідом.
«Робота з особливими дітьми – це величезна щоденна праця, – зазначає керівник Соціального центру Марина Фетісова. – В першу чергу це велика робота для батьків, і в багатьох просто не вистачає внутрішніх сил щось робити, йти вперед, тож наші батьки завжди підтримують один одного. Хотілось би, щоб кожна мама вірила, що її дитина – Боже дитя, всі мами центру – неймовірно сильні особистості і завдяки їм ми рухаємось вперед. А наше завдання, як благодійного фонду, який є руками Церкви, завжди підтримувати, давати надію і ширити любов навколо та між людьми. Тільки ці речі можуть допомогти нашому суспільству зцілитися як фізично, так і духовно».
П’ятирічний Артем впродовж чотирьох років є бенефіціаром “Карітасу Хмельницький УГКЦ” та займається з фізичним терапевтом Віталієм Перфільєвим. У хлопчика ДЦП.
«Зараз, завдяки відкриттю нового Центру, ми проходимо стільки занять та курсів з реабілітації, тут таке якісне та професійне обладнання, висококваліфіковані спеціалісти, як ніде більше у нашому місті немає. Психологи, соціальні працівники, логопеди і реабілітологи тут люблять дітей та віддаються їм сповна, – зазначає мама Артема Олена. – Окрім дітей, вони підтримують і нас, батьків. Адже іноді просто опускаються руки, хочеться все покинути і просто здатися. Але після візиту у соціальний центр, все стає на свої місця і ми далі хочемо і знаємо як жити, як працювати з нашими особливими дітками. Це для нас і моральна підтримка і приклад довіри Богові”.
Олена розповідає, що в “Карітасі Хмельницький УГКЦ” її дуже підтримують. «З першого дня війни я почула слова розради, підтримки, молитви за Україну, за наш народ, за мир і перемогу, – каже вона. – Церква, яка поряд із Соціальним центром, стала місцем духовної підтримки у важкі часи і до сьогодні допомагає мені та моїй сім’ї не втрачати віру і надію. Віра і надія на Бога робить моє життя максимально змістовним”.
Надія – це те що змушує нас батьків дітей з інвалідністю жити і йти вперед. Її паростки пробиваючись в серцях, завдяки турботі і підтримці, яку вони отримують в Соціальному центрі, і вже не дають опустити руки, зламатись та покірно пливти за течією. Надія спонукає шукати однодумців і разом прагнути змін на краще і власне, змінювати життя багатьох людей сіючи в їхніх душах насіння надії.
“Коли народився Артем і мені сказали про діагноз, я була налякана, у відчаї, не могла довго повірити, що моя дитина не така як усі, – каже Олена. – Я не знала, як піклуватися про дитину з інвалідністю, а про його майбутнє навіть боялася думати. Згодом, коли прийшла у соціальний центр Карітасу, познайомилася з фахівцями, з отцем Іваном, вони дуже уважно поставилися до мене та моїх емоцій, до страху, підтримували мене. Коли вони взяли мого синочка до себе на реабілітацію і сказали, що він у мене дуже цілеспрямований і хороший, я немов прокинулася, з’явилася надія. Тривалі заняття, безмежна любов до моєї дитини – і в результаті Артем вже самостійно потроху їсть, одягається, проявляє свою любов до мене.
Люди, які тут працюють у Соціальному центрі, повністю віддають себе іншим: час, гроші, любов, серце… Вони вражають своєю жертовністю і пробуджують бажання стати хоч трохи схожими на них. Хочеться наблизитися до світла, яке вони випромінюють, і нести його далі».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/