В лютому 2020 року, Карітас Київ провів шосту Школу інтелектуального розвитку в м.Брюховичі. Така школа – це завжди велика та значуща подія для всіх, хто бере в ній участь: студентів, спікерів та організаторів.
Кожного разу організатори та спікери ретельно готуються, продумують всі деталі, хвилюються, щоб все вдалося якнайкраще. І цього разу все вдалося. Школа пройшла на високому інтелектуальному рівні, піднімалися актуальні сучасні філософські, психологічні, політичні, історичні та теологічні питання. Близько 60 учасників з усіх регіонів України та декілька з Росії проходили тижневе інтенсивне навчання.
Серед спікерів цього разу були такі Величини, як Анатолій Ахутін, Олександ Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Лариса Гармаш та Ганна Гоменюк. Психологічний блок проводила психологиня Дар’я Сапегіна та тренер Олег Рощіпкін. Ігор Михайлишин, доброволець батальйону «Донбас», розповідав свою історію війни, боротьби, полону, героїзму та життя після війни. Ця зустріч сильно торкнулася сердець. Бо війна не десь далеко, а зовсім поруч.
Теми, що піднімалися торкалися етики, моралі, людяності, культури пам’яті, героїзації, гідності, колективної травми, людяності та розлюднення, етосу та культури, критичного мислення, особистої та колективної відповідальності, визнання провини та прощення, складних питань війни, декомунізації, інтеграції, профілактики вигорання, філософії кіно, європейских моделей світосприйняття, стародавніх релігій, державного устрою, екзистенційного вакууму, віри, стосунків з Богом та багато іншого. Все складно перерахувати, студенти обговорювали та дискутували постійно під час перерви, трапези і навіть вночі.
Нам повезло, що Реколекційний Центр «Світлиця», де проводилася школа, знаходиться у прекрасному буковому лісі. Тому студенти мали можливість, як в стародавній Греції, вести довгі філософські розмови, гуляючи стежками лісу.
Школа нікого не залишає байдужим. Нові сенси та відкриття, переосмислення власного життя, свого ставлення до багатьох важливих речей, налагодження нових дружніх стосунків, радість від спілкування, можливість почути відповіді на свої запитання від мудрих вчителів – це лише маленька частина того, що отримують учасники школи.
«В наш час багато хато говорить про мир та миробудування. Часто цими поняттями маніпулюють і знецінюють їх, використовуючи для своїх не дуже чистих цілей. Мир – дуже складний процес. В нашій країні відбувається війна. Більше всього ми бажаємо нашій країні миру, але не будь-якою ціною. Ми не можемо досягти миру, поки Росія не припинить свою агресію. Але ми можемо вже зараз об’єднуватися всередині країни, прислухатися один до одного, думати про спільне благо, планувати та розбудовувати країну, зранену, але живу. Все починається з нашого мислення, з ідей в нашій голові та з нашого серця. Тому насамперед так важливо працювати з розумом та душею, щоб мати розумне серце та гострий розум, щоб вміти розрізняти добро і зло в самому їх зародку», – говорить директор БФ «Карітас-Київ», о.Роман Сиротич
Студенти залюбки діляться враженнями, говорять що ця школа навчила людяності та поваги, дала зрозуміти, що кожен громадянин має нести відповідальність за свою країну, показала причинно-наслідкові зв’язки, відкрила нове розуміння спільноти, дружби, любові та християнских цінностей.
Кожен прощався з надією побачитися на наступній школі. Бо це великий досвід співіснування та співвідкриттів.
«Школа – це такий собі маяк посерд життєвої бурі. Раз на півроку учасники приїжджають і звіряють свій життєвий курс. Кожна людина може проаналізувати і щиро собі вібповісти куди прямує. Це важливо. Бо серед марноти, турбот, роботи, постійних страшних новин, легко збитися з курсу, легко загубитися в життєвому морі, заплутатися та впасти у відчай. Ми бачимо, як Бог особливо діє в цей час. Таке враження, що Він дуже лагідно направляє кожного на вірний шлях, шлях, який дарує радість, красу, сенс та відповідальність бути Людиною. Бо кожен з нас бажає, щоб його життя не було змарноване, кожна людина хоче, щоб його життя залишило гарний слід. Ми цьому вчимося разом зі студентами та спікерами. На школі нема жодної людини, котра потрапила туди випадково. Всі дуже цікаві та неповторні, кожен – цілий Всесвіт, який залюбки ділиться своїми відкриттями. Для мене найцінніше – це спостерігати, як з’являться вогник надії в очах, як змінюється спілкування і люди, раніше чужі, вже не уявляють, як могли не знати один одного. Школа – це особлива атмосфера, наповнена любов’ю. І, як і любов, її не можна описати, її можна лише пережити», – коментує Яна Рожнятовська, координатор проекту «Долаючи розломи в громадах
🌹Ми безмежно дякуємо нашим спікерам, що щедро, майже цілодобово ділилися скарбами своєї мудрості, вчили гідності, людяності, відповідальності, доброті та поваги на власному прикладі!
🌹Окремо вдячні Ігорю Михайлишину, що подарував нам частинку своєї душі, дозволив доторкнутися до свого болю, надії, переживань та реальності!
🌹Ми вдячні кождному учаснику, що мали сміливість Бути, відкриватися і відкривати, зігрівати один одного, лагідно та дбайливо ставитися до почуттів ближнього, що дарували свої думки, ставили гарні складні питання та понесли світло любові далі в свої родини.
Особливо вдячні Владу за відеозапис та фото.