Інтерв’ю з президентом Карітасу Інтернаціоналіс про війну в Україні, велике випробування солідарності Європи та свідчення людства, які дають надію, навіть у час, позначений стражданням та болем.
Під бомбами, але працюють безперервно. Так команди Карітасу надають допомогу тим, хто її потребує в Україні, яку спустошує російська військова агресія. Незважаючи на труднощі на місцях, Карітас України та Карітас-Спес Україна продовжують обслуговувати населення.
З початку конфлікту допомогу було надано понад 160 тисячам людей. Вона варіюється від роздачі їжі до забезпечення житлом, а також психологічної допомоги. Надзвичайною є також відданість усіх місцевих представництв Карітасу Європи, зокрема в таких країнах, як Польща, Румунія, Молдова, Угорщина та Словаччина, які прийняли найбільшу кількість біженців, що рятувалися від війни.
Ми попросили президента Карітасу Інтернаціоналіс і префекта «Propaganda Fide» Луїса Антоніо Тагле зупинитися на цьому зобов’язанні у світі, задушеному пандеміями та конфліктами, і якому важко з упевненістю дивитися у майбутнє.
Кардинале Тагле, вже два роки людство бореться з пандемією Covid-19. Тепер війна в Україні, розв’язана Росією, і страх багатьох людей перед новим світовим конфліктом. Де знайти надію в такий сумний час?
Як християни, ми повинні вірити, що надія завжди в Богові. У цей час Великого посту Церква через читання, запрошує нас відновити нашу надію на Ісуса Христа. І ця надія означає торжество любові, милосердя. Зараз ми бачимо конкретні ознаки цієї надії. Жодна зброя не може вбити надію, доброту духу в людській особі. Про це є багато свідчень. Надія на Ісуса Христа і Його Воскресіння є правдивою і проявляється саме в свідченнях багатьох людей.
Папа Франциск перед молитвою «Ангел Господній» минулої неділі говорив про «неприйнятну військову агресію». 6 березня він заявив, що це «війна», а не «спеціальна військова операція». Ви філіппінець, а не європеєць, які емоції у вас викликає війна в серці Європи?
Перш за все, смуток. Мені сумно бачити фотознімки, чути новини та бути поруч із цим місцем, де йде війна. Мені сумно, бо людство не засвоїло уроків історії! Після стількох війн і руйнувань ми залишаємось такими жорсткими в душі! Коли я слухаю розповіді своїх батьків, які пережили Другу світову війну, я не можу уявити – навіть не уявляю! – бідність, страждання, які вони зазнали. Нинішнє покоління також продовжує носити рани війни в своїх тілах, ці рани також в їх душі. Коли, коли ми навчимося? Це мої відчуття. Ми щиро сподіваємося, що будемо вчитися на уроках історії.
Карітас Інтернаціоналіс був заснований 70 років тому, щоб задовольнити гуманітарні потреби, які виникли після Другої світової війни. Що сьогодні є найбільшим викликом для мережі Карітасу під час конфлікту в Україні?
Мені здається, що найбільшим викликом всієї мережі Карітасу є те, що безпосередньо вписано в її місію — завжди нагадувати світу, що кожен конфлікт, кожна катастрофа має людське обличчя. Реакція Карітасу завжди є гуманітарною. Наприклад, війну в Україні та конфлікти в інших країнах світу загалом представляють як політичні, військові конфлікти, але про людей забувають! Своєю місією Карітас нагадує світові, що війна — це не військове чи політичне питання, а, перш за все, людське.
Український народ дає неймовірне свідчення мужності, а сусідні країни – зокрема, ми маємо на увазі Польщу, Румунію – є свідченням виняткової солідарності. Який урок ми можемо винести, ті, хто «поблизу», але ще далеко від цієї війни в Україні?
Ми маємо бути вдячні за свідчення людей в Україні та сусідніх країнах, всіх тих, хто далеко, але посилає та пропонує допомогу. Урок для мене такий: у пустелі насильства людина може бути доброю. Урок для мене полягає в тому, що навіть у такій поганій ситуації, як війна, людство може стати краще. Але є виклик: формування серця, розуму. Конфлікти, як вони починаються? У серці, у рішеннях людей. Урок полягає в тому, як сім’ї формують у своїх дітей цінності поваги до інших, слухання, співчуття, вибору шляху справедливості, діалогу замість помсти чи насильства.
Чи є якась історія, образ із цієї війни, про яку ми чуємо і бачимо так багато, яка вразила вас особливо, яка в якійсь мірі відображає біль, але також силу, доброту людей?
Важко вибрати, але – можливо, як християнина і як єпископа – найбільше мене вразили образи людей, які моляться. Це віра матерів, що стоять на колінах перед Таїнством. Молитви, які об’єднують людство, для мене є знаком надії, незважаючи на війну. Господь з нами. Господь любить свою родину.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/