Чотири роки повномасштабної війни в Україні продовжують працювати освітні заклади. Здобуття знань, умінь та компетенцій відбувається в умовах повітряних тривог та відключень світла, що не може не впливати на психологічний стан дітей та дорослих.
В останні роки психосоціальна підтримка в школах перестає бути додатковою опцією – вона стає необхідною умовою безпеки, навчання і розвитку дітей. Саме тому Карітас України системно інвестує у розвиток своїх фахівців, які працюють у шкільному середовищі, поєднуючи підтримку дітей із підтримкою дорослих, що щодня з ними поруч.
В межах проєкту «Стійкість і розвиток»: Психосоціальна допомога дітям шкільного віку на території Одеської, Тернопільської, Хмельницької областей під час війни в Україні» у лютому 2026 року відбудеться серія заходів «Психосоціальна підтримка в освіті через розвиток трьох ідентичностей фахівця».
Перша така подія вже відбулася 5-6 лютого у Карітасі Тернопіль, наступні заходи заплановані в Карітасі Хмельницький – 19 лютого та Карітасі Одеса – 26 лютого.
Три ідентичності фахівця
В основі заходу – концепція трьох ідентичностей фахівця: «Я – Людина», «Я – Дитина», «Я – Фахівець». Саме через їх інтеграцію Карітас вибудовує підхід до психосоціальної підтримки в освіті.
«Ми не можемо говорити про сталі зміни в школах, якщо не працюємо з тими, хто ці зміни реалізує, – наголошує Марина Мартиненко, менеджерка проєкту «Стійкість і розвиток» Карітасу України. – Психосоціальна підтримка починається з фахівця – з його ресурсу, усвідомлення ролі і здатності подивитися на процес очима дитини».
Перший день був присвячений формуванню безпечного середовища для самих учасників – педагогів, психологів, соціальних працівників та представників адміністрації шкіл. Через ресурсні практики, майндфулнес, творчі та тілесні вправи учасники працювали з власним станом, знижували напругу та відновлювали внутрішні ресурси. Це була робота з першою ідентичністю – «Я – людина».
Друга частина першого дня була присвячена представленню часникам логіки проєкту, його цінності, методології та покроковому алгоритму впровадженню безпечних просторів у школах. Задача була підсилити їхнє усвідомлення власного професіоналізму – ідентичності «Я – фахівець».
«Для багатьох педагогів важливо було не лише почути про методологію, а й відчути, що вони не залишаються з цими викликами самі. Цей захід – про спільність і команду», – підкреслює Марина Мартиненко.
Другий день заходу був повністю присвячений ідентичності «Я – Дитина». Його унікальність полягала у долученні та активній участі дітей із цільових шкіл проєкту. Саме вони стали провідниками для дорослих у світ безпечного простору – через ігри, вправи, квести, творчі завдання і живу взаємодію.
Педагоги мали змогу не просто спостерігати, а прожити досвід дитини: від встановлення контакту і проговорення правил до ресурсних вправ, роботи з емоціями та завершальних ритуалів. Такий формат дозволив глибше зрозуміти, що саме створює відчуття безпеки для дітей і чому дрібні, на перший погляд, деталі мають вирішальне значення.
Окремим практичним блоком стала демонстрація роботи безпечного простору педагогами гімназії №14, які вже мають досвід реалізації проєкту. Учасники побачили структуру занять, логіку вправ, принципи роботи з конфіденційністю, правилами та ритуалами, а також отримали практичні рекомендації для офлайн- та онлайн-форматів роботи.
«Ми принципово будуємо заходи так, щоб дорослі не лише «вивчили методичку», а зрозуміли її через досвід. Це змінює ставлення до дитини і до власної професійної ролі», – зазначає Марина Мартиненко.
Завершальним етапом стала робота у форматі «Світового кафе», де учасники спільно аналізували виклики, ресурси та можливості впровадження безпечних просторів у своїх школах. Робота в тематичних групах дозволила напрацювати реалістичні плани дій з урахуванням локального контексту кожної громади.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/