У 2020 році в Херсоні народились дівчатка-близнючки – Вікторія та Валерія (всі імена змінені). На жаль, від самого початку люблячої родини вони не отримали – мама передала їм своє захворювання на вірус імунодефіциту людини та була позбавлена батьківства.
З часом сестер перевели до міського будинку дитини, де Валерія підхопила туберкульоз і дівчат розлучили. Одна залишилась в інтернатному закладі, іншу відправили на лікування в міський диспансер.
Лише, коли дітям виповнилось два роки та після лікування Лери, опіку над Вікторією та Валерією надали 28-річній Ользі. Молода жінка знала рідну матір дівчат, щиро вболіває за їхню долю, готова удочерити їх та ростити самостійно.
Рік близнючки прожили з Олею, розвивались відповідно до свого віку та приймали антиретровірусну терапію, яка уповільнює розмноження хворих клітин і допомагає уникнути подальшого пошкодження імунної системи. На початку 2022 року названа мама подала в суд необхідні документи, аби офіційно удочерити Вікторію та Валерію.
Повномасштабна війна зруйнувала не одні плани на життя українців. Не пощастило й Ользі та дівчатам – суд не відбувся, всі документи були знищені, АРТ-ліки закінчились, із Херсону довелось евакуюватись до Дніпра. На окупованих територіях залишились батьки Ольги.
В новому місті жінку з дітьми прийняв знайомий. Він, Оля, її молодша неповнолітня сестра Галя та двійко близнючок тулились в однокімнатній квартирі, спали на розкладачках.
Розгублена та спантеличена молода жінка зателефонувала на гарячу лінію благодійного фонду Карітас Донецьк у місті Дніпро. Вона повідомила, що зараз знаходиться в ситуації, з якою не в змозі впоратися самостійно і її скерували до кейс-менеджерки Саміри Нейматової, яка здійснює свою роботу в рамках проєкту «Соціально-консультативні центри і психосоціальне консультування для ВПО та вразливого населення в Україні 2023-2024».
Ользі пощастило, що доля звела її саме з Самірою, адже раніше спеціалістка Карітасу працювала соціальним педагогом у міському Центрі денного перебування ВІЛ-інфікованих дітей та молоді. Кейс-менеджерка одразу зрозуміла масштаби проблеми.
«На момент звернення у дівчат за аналізом вже виявлялось значне вірусне навантаження, а це значить, що ВІЛ прогресував. Потрібно було негайно розпочати знову терапію», – пояснює кейс-менеджерка.
Завдяки командній роботі Соціально-консультативного центру, а також партнерським зв’язкам з іншими організаціями, Саміра скерувала Олю до установ – СНІД центру та фонду «100% життя Дніпро», які допомогти близнючкам пройти обстеження і відновити прийом антиретровірусної терапії. «Зараз у дівчат низьке вірусне навантаження, що робить ВІЛ невизначуваним і безпечним як для них самих, так і для їхнього оточення», – уточнює Саміра.
Отримуючи лікування Вікторія та Валерія змогли стати маленькими бенефіціарками організації та розпочали відвідувати «Простір дружній до дітини». «Віка після перебування в дитячому будинку більш соціалізована і краще йде на контакт, а Лера, на жаль, ні. Дівчинка дуже закрита, адже надто довго була в тубдиспансері. Обох ми долучили до проєкту «Освіта не може чекати», вони радо відвідують дитячі заняття. Вже біжать обійматись», – розповідає кейс-менеджерка.
Під час регулярних консультацій у Карітасі, Ольга також отримала допомогу юриста щодо відновлення втрачених документів та подачі їх до суду для удочеріння Вікторії та Валерії. Вона хоче офіційно стати їхньою мамою, дати дівчатам своє прізвище та змінити їхні імена. «З цим є певна затримка, оскільки за юрисдикцією справу розглядатимуть аж в Одесі, але з рівного місця вона зрушилась», – уточнює Саміра.
В Дніпрі, з двома трирічками на руках та без працюючих державних садочків, Ольга поки не має змоги працювати, хоча отримала дві хороші освіти – юридичну та економічну. Аби родина мала кошти для проживання команда проєкту сприяла отриманню молодою жінкою грошової допомоги від ООН і оформленню на неї виплат на дітей. Олю та дітей також забезпечили продуктами харчування, дитячою молочною сумішшю та памперсами. Від «100% життя Дніпро» вони регулярно отримують допомогу у вигляді продуктових та гігієнічних сертифікатів.
«Вона орендувала приватний будинок під містом та має змогу спокійно чекати суду, – розповідає кейс-менеджерка. – Її емоційний стан значно покращився, останнє звернення до психолога вже стосувалось майбутнього – Ольга цікавилась, як правильно розповісти дітям про їхнє захворювання».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/