Все частіше ми чуємо скарги: “сучасні діти” не вміють вчитися, не вміють чекати і важко переносять нудьгу. Чому так сталося і як цьому зарадити?
Наш мозок податливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або «слабкішим». Незважаючи на всі наші найкращі спонукання, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей в невірному напрямку.⠀
І ось чому:⠀
1. Діти отримують все, що хочуть і коли хочуть.
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили його мозок негайно отримувати все те, що він хоче. “Я голодний!” – «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». “Мені нудно!” – «Візьми мій телефон».
2. Обмежена соціальна взаємодія.⠀
У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички.Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, його треба навчити терпеливості. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її.
3. Нескінченні веселощі.
Ми прагнемо, щоб наші діти не нудьгували, постійно раділи та веселились, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок. Ми завжди зайняті роботою, а дітей “годуємо” розвагами.Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки? Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той ж самий «м’яз», який потрібен для навчання в школі.
4. Технології.
Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей. Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей.
5. Діти правлять світом.
«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати»… Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, чого не хочуть. У них немає поняття – «треба робити».
Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосяжних цілей і залишає дітей розчарованими.
Ви можете тренувати мозок дитини і змінити її життя так, щоб воно було успішним в соціальній, емоційної і академічній сфері. Пам’ятайте – все у Ваших руках. Не бійтеся встановлювати рамки. Навчіть їх чекати. Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую». Нудьгувати – нормально, це перший крок до творчості. Навчіть свою дитину виконувати монотонну роботу з раннього віку, оскільки це основа для майбутньої працездатності!
Підготувала психолог Дитячого центру Карітасу Борислав Галина Попик.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/