Психосоціальна підтримка стає дедалі важливішою в гуманітарній підтримці для України, вважає Президентка Карітасу України Тетяна Ставнича. Для українців, які проживють досвід війни КУ часто стає першою допомогою на шляху повернення до нормального повсякденного життя.
– Наші працівники плачуть разом з ними, – каже Тетяна Ставнича в інтерв’ю норвезькому виданню Panorama Nyheter.
Понад 6 мільйонів українців виїхали за кордон, а понад 5 мільйонів залишили свої домівки, щоб стати внутрішньо переміщеними особами. Принаймні стільки ж зазнали насильства та постраждали від бойових дій.
Ці травми залишаються в тілі та свідомості. Особливо у дітей. Травма війни широко поширена.
– Кожна дитина має свій особливий досвід війни. Переміщені люди зазвичай тікають від насильства. Усі вони пережили щось, що, ймовірно, залишило слід. Це або досвід посійного переховування в укритті, або життя серед вибухів. Зрештою батьки приймають рішення виїхати, – каже Тетяна Ставнича.
Президентка Карітасу наголошує, що сцени війни можуть виглядати по-різному очима дитини та дорослого. При цьому з кожною людиною потрібно працювати індивідуально.
Карітас України – одна з найбільших гуманітарних організацій країни. Тетяна Ставнича регулярно відвідує різні кризові центри та соціальні центри фонду по всій охопленій війною країні.
– У Дніпрі мені розповіли про жінку, яка тікала з дитиною. Щоб вибратися їм довелося пройти через тіла на землі. Настільки це може бути страшно. Потрібен час, аби і мати, і дитина впорались із цією травмою.
Тетяна Ставнича звикла вести довгі й детальні розмови з соціальними працівниками організації, коли відвідує осередки по всій країні.
Ми з ними часто плачемо
– Працівники розповідають мені: ми часто плачемо разом з людьми, коли бенефіціари діляться своїми історіями. Ці розмови є важливими першими кроками у відновленні людської гідності. Я б насправді назвала їх початком процесу загоєння, – каже Ставнича.
Для дітей у нас є 13 дитячих центрів по всій країні, які надають послуги не лише переселенцям, а й незахищеним дітям у приймаючій громаді, — розповідає Президентка Карітасу України.
Мережа також налічує 53 Простори, дружніх до дитини. Вони знаходяться у 30 різних містах країни.
Грайте в безпечному середовищі
– Діти приходять кілька разів на тиждень, щоб пограти в безпечному середовищі. Зазвичай їх супроводжує мати. Поки мама чекає, вона хоче мати можливість познайомитися з іншими жінками. Для дітей проводять різні заходи. Ми любимо займатися мистецтвом. Для внутрішньо переміщених осіб особливо важливо мати місце, куди ти приходиш, де зустрічаєшся з іншими дітьми та можеш з ними побути. Це частина початку інтеграції в місцеву громаду.
На прифронтових територіях на сході України Карітас має власні проєкти психосоціальної допомоги в школах ще від початку війни у 2014 році.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/