Екстренна допомога, стійкість і захист людей, постраждалих від конфлікту в Україні – проєкт, що з 15 березня допомагає ВПО, місцевим та людям у транзиті, що постраждали від агресії Росії. Проєкт реалізовується у партнерстві з Карітас Австрії та за підтримки Європейського Союзу (ECHO – Генеральний директорат європейського цивільного захисту та операцій з гуманітарної допомоги) у чотирьох містах України – Дніпрі, Києві, Івано-Франківську та Коломиї.
У рамках проєкту бенефіціарам надаються продуктові набори (на даний момент вже видано майже 4000 наборів), набори гігієни (видано понад 500 наборів), понад 400 осіб вже отримали гранти на придбання продуктів або гігієни у розмірі 20 євро. Крім того, у кожній локації проекту працює кризовий центр, де допомогу можуть надати психолог (дитячий та дорослий), юрист, кризовий менеджер та кейс-менеджер. Учасниками проекту на сьогодні вже стали майже 25 тисяч українців, загалом у планах – допомогти більше 40 тисячам українців.
Працівники проекту мають безліч історій, коли Карітас допоміг вирішити різноманітні проблеми: від фінансової допомоги – до працевлаштування; від відновлення втрачених документів – до судових позовів; від оплати ліків – до покриття витрат за хірургічне втручання.
Одна із них – історія Алли, вона переселенка з Харкова. Перебуваючи на 9 місяці вагітності, жінка активний волонтер «Простору дружнього до дитини» Карітасу Івано-Франківськ. Алла розповідає: «Війна кардинально змінила моє життя, 10 березня, коли обстріли міста стали нестерпними, а будинок пошкодила ворожа артилерія, ми з чоловіком та сином Кузьмою поїхали шукати безпечнішого місця. Таким містом став для нас – Івано-Франківськ. Одразу після переїзду стала на облік, адже через стрес мала загрозу втратити дитину, оговтавшись, зрозуміла, що сидіти на місці не можу і хочу бути корисною. Прийшовши за допомогою в Карітас, побачила анонси заходів та подій «Простору дружнього до дитини». Оскільки в Харкові мала гурток малюванням та сім років працювала в дитячому садочку, зв’язалась з працівницями, та запропонувала свою допомогу. З кінця травня я волонтерка Карітас Івано-Франківськ та допомагаю зцілювати дитячі серця завдяки малюванню. Карітас став для мене справжньою родиною, яка підтримує та допомагає. Тут я відчуваю спокій та черпаю ресурси для руху далі, а вдячність від дітей наповнює теплом».
«Простори дружні до дитини» – це середовище спеціально створене для турботи про дітей. Тут вони можуть поспілкуватися з психологом, зробити безліч виробів своїми руками, поспілкуватися з однолітками або просто провести час у новому середовищі, щоб відволіктись від тривожної реальності. У просторі активно використовують арт та музичну терапію, читання терапевтичних казок, пропрацювання травм через мистецькі заняття та безліч ігор, щоб дитина мала можливість залишатися просто дитиною.
Локальні команди працюють не лише у великих містах, адже розуміють, що велика частина ВПО проживають у громадах сіл і маленьких містечок. Тому вони здійснюють регулярні виїзди, щоб надати допомогу тим, хто її потребує. Завдяки рокам активної праці та хорошій репутації, яку здобув Карітас, місцева влада активно співпрацює та допомагає Карітасу працювати у їхніх громадах. На виїздах працівники надають ті ж послуги, що і в містах – видача гуманітарної допомоги (продуктові та гігієнічні набори, реєстрація на грошову допомогу) та послуги працівників кризового центру (юрист, психолог, кризовий менеджер та кейс-менеджер).
Саме під час реєстрації соціальними працівниками Карітасу Івано-Франківськ внутрішньо переміщених осіб на видачу грошових грантів у Богородчанській територіальній громаді своїми переживаннями поділився 65-річний пан Володимир – переселенець з Маріуполя. В минулому він був працівником Азовсталі, до початку війни жив в приватному секторі у передмісті Маріуполя, а дочка з сином жили в розквітаючому місті і всі були щасливі до 24 лютого.
Володимир розповідає: «24 лютого на нашу землю прийшла чума, яка знищила місто та людей. Щоденні вуличні бої, цілодобові авіаційні нальоти, обстріли забороненими фосфорними бомбами випалювали життя в місті». Зі сльозами на очах він згадує: «Намагався підтримувати зв’язок з дітьми до останнього. Дочка з десятирічним сином залишилися в місті, не змогла виїхати. Тільки завдяки молитвам та диву їм вдалося вижити, хоча їхній будинок зруйновано». «Нам з дружиною дивом вдалося вибратися з повного оточення. Маючи радіоприймач на батарейках, ми дізналися про гуманітарний коридор. Їхали на власному старенькому «Москвичі», яким возили дрова та урожай з власного городу. Дякуючи Богу, авто витримало шлях і нам вдалося доїхати до евакуаційного автобуса, яким майже добу їхали через ворожі блокпости до Запоріжжя». За словами Володимира, шлях до Франківщини тривав довгих тринадцять діб, а ця війна залишиться в пам’яті на все життя.
Кожного дня команда Карітас не просто вирішує проблеми, з якими звертається безліч людей, а залишає в кожній людині частинку свого серця, адже праця в Карітас – це не просто робота. Це служіння ближньому, готовність допомогти, співчуття та підтримка, яку кожен працівник готовий надати кожному, хто цього потребує.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати наші благодійні проекти – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/