«Коли ти – мама, ти хочеш всього найкращого для своїх дітей, проте не завжди можеш виконати мрію дитини, подарувати їй приємні спогади і враження». Під цими словами Марії Свірчук із Хмельницького напевно може підписатись ледь не кожна мама в Україні, а то й в усьому світі.
Донька Марії – 14-річна Аня, одна із 194 українських дітей, які у липні побували в літніх таборах Карітасу в Італії.
«Коли в житті є настільки хороші люди, які допомагають робити дитинство твоїх дітей яскравим, то життя набуває іншого забарвлення, – зізнається жінка. – Навіть сьогодні, коли в країні війна і ми живемо між тривогами, ви подарували діткам шанс трішки забути про це… Перші слова, які сказала моя дитина “Мам, це так круто!”. Ця поїздка стала розширенням світогляду, появою нових друзів і знайомих в житті дітей».
Літнє таборування українських дітей в Італії – це проєкт Карітасу України та Карітасу Італії. «Наша функція – це документальне оформлення, організація перевезення та супровід дітей, а їхній вклад – весь прийом, поселення, харчування, дозвілля та екскурсії, – розповідає Зоряна Лукавецька, очільниця дитячих та молодіжних проєктів Карітасу України. – Особлива цінність цього табору в тому, що італійці на локальному рівні фандрейзили кошти для його проведення та залучали волонтерів. Це справді був важливий захід не тільки для наших дітей, але і для італійських комун, які нас приймали».
Чотири групи дітей та 26 дорослих, які їх супроводжували, приймали в комунах Каварено в провінції Тренто, Морбеньйо в провінції Сондріо та Вітторіо Венето в провінції Тревізо.
«Місця для проведення табору були обрані ідеально, щоб забезпечити належне та безпечне середовище, де діти могли б почуватись комфортно, розважатись, зміцнювати фізичні та емоційні навички, щоб впоратися з новим досвідом і викликами», – уточнює Марина Мартиненко, менеджерка проєкту психосоціального супроводу для дітей Карітасу України.
Учасниками табору стали діти віком від 10 до 17 років, які постраждали від війни. Списки формували Карітас Київ, Карітас Тернопіль, Карітас Маріуполь, Карітас Чернігів, Карітас Краматорськ, Карітас Львів, Карітас Коломия, Карітас Донецьк у м. Дніпро, Карітас Івано-Франківськ та Карітас Україна.
Учасниками стали діти: з деокупованих населених пунктів та територій, де ведуться активні бойові дії; з родин внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців та волонтерів; з прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу; діти опікунів, усиновителів та супроводжуючих, а також з інвалідністю та особливостями розвитку.
«Пріоритет при відборі надавався дітям, які нещодавно виїхали з окупованих територій, проживають на щойно деокупованих територіях, та не брали участь у даній програмі в минулому році, – пояснює Марина Мартиненко. – Обов’язковою умовою для участі була наявність закордонного паспорту, нотаріально завірених дозволів від батьків, заяв, свідоцтв про народження, довідок, які підтверджують категорію вразливості, копії паспорта батьків».
Перед початком табору діти приймали участь у спеціальних командотворчих зустрічах, які організовували працівники Карітасу. На них вони знайомилися між собою, обговорювали очікування та встановлювали спільні правила. Дітей наперед знайомили із традиціями та культурою Італії, вони навіть самі проявили ініціативу та вивчали слова вітання та подяки італійською мовою.
Дорога видалась складною. «Ми наперед розуміли це, тому від початку розпланували маршрут із зупинками на обід/вечерю та екскурсії у Польщі та Австрії, а також ночівлю в Чехії, аби діти могли відпочити та поспати, – розповідає Зоряна Лукавецька. – На жаль, автобуси дуже довго стояли на кордоні – по 5-6 годин, тож деякі екскурсії довелось відмінити. Ми фактично на добу спізнилися на місце поселення, але неприємності швидко забулися».
Двотижневі програми таборування відрізнялись на кожній з чотирьох локацій, але мали певні схожі елементи. Вони включали заняття та лабораторії з різних галузей: мистецтво, спорт, наука та кулінарія. Діти обирали ті активності, які найбільше відповідали їхнім інтересам та здібностям.
Також проводилися екскурсії та походи в гори та до озер, під час яких діти вивчали навколишній світ, відкривали нові місця та ділилися враженнями зі своїми друзями.
«У перервах між виїздами та екскурсіями був вільний час, але діти не сиділи в телефонах, а так здружились, що постійно проводили його разом. Було окреме приміщення для дозвілля і діти самі ініціювали і придумували різні ігри та активності – бадмінтон, волейбол, баскетбол, квести, дискотеки, – пригадує Аліна Муц, керівниця соціальних проектів Карітасу Тернопіль, яка супроводжувала дітей в таборі. – Це справді був особливий час затишку та спокою в безпечному місці, далекому від постійних повітряних тривог та важких новин про обстріли та війну. Ми дуже вдячні італійській стороні за спокій та нагоду відновити свої фізичні та психологічні ресурси перед новим навчальним роком».
Батьки могли постійно бути в курсі подій і спостерігати за дозвіллям своїх дітей у спеціальних телеграм-каналах, де щоденно у фото- та відео-форматі висвітлювалася діяльність табору.
«Дуже дякую за відпочинок. В мене дитина, яка майже на усіх світлинах посміхається та має палаючі очі. Може це звичайна справа для інших, але не для Лева, – зазначає Наталя, мама львів’янина Лева Бродського, який таборував у Італії. – Він став більш дорослим та самостійним. Та що найголовніше зараз помітно спокійніший та навчився шукати шляхи вирішення проблем, за що окремо дуже дякую супроводжуючим, бо вважаю, що це вони його навчили на власному прикладі».
«Мої діти з Криму, тож фото із Сондріо нагадали мені тамтешні гори, які ми не маємо можливості бачити з моменту анексії нашого рідного півострова, – зізнається Тетяна, мама Нестора і Микити, які теж мали змогу відпочити. – Дуже вдячна Карітасу України за два чудових тижні канікул під час війни для моїх дітей. Дякую, що діти побачили європейські міста, відчули гостинність сонячної Італії… Здорово, що вони грали в рухливі ігри та мали окремий простір для проживання, адже це сприяло їхньому психологічному розвантаженню. Діти-переселенці часто не мають гідних умов комфортного проживання, і не мають особистого простору вдома».
Очільниця дитячих та молодіжних проєктів Карітасу України Зоряна Лукавецька із захватом розповідає про те, як італійці намагались знаходити час та індивідуальний підхід до кожної дитини.
«Для більшості дітей це був перший виїзд за кордон, тому вони мали дуже багато вражень. Їм сподобалися відкритість та дружелюбність італійців, з нами завжди віталися та зупиняли на вулицях і розпитували про Україну. Ми мали зустріч із місцевою громадою і вони уважно слухали наші розповіді війну, – уточнює керівниця. – Ми мали можливість зробити захід вдячності – концерт – для приймаючої сторони. Всі 194 дитини готували щось, показували свої таланти та вміння. Навіть ті, хто ніколи не співав та не танцював, разом робили флешмоб, читали українські вірші та співали італійською мовою пісні. Ніколи не забуду, як хлопчик, який весь час був дуже тихий, майже не піднімав очі та не спілкувався з іншими дітьми, виступив із піснею «Лента за лентою» так, що дуже вразив нас всіх».
Аліна Муц із Карітасу Тернопіль розповідає, що діти із їхньої групи так наполегливо готувались до виступів, що співали за будь-якої нагоди та натхнення: «Увечері вони прогулювались вулицями нашого містечка з українським прапором та співали народних пісень. Італійці виходили на балкони, аплодували та вигукували «Слава Україні!».
Марина Мартиненко відзначає загальний позитивний вплив, який мала ця поїздка до Італії, на всіх дітей-учасників табору. «Тест «Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) від психолога, який взяв участь в таборі, показав рівень тривоги серед 51% дітей на початку табору та зменшення рівня тривоги у 30% дітей наприкінці», – розповідає вона.
«Моя донька Поліна відвідує благодійну організацію Карітас вже близько року. Нам запропонували поїздку в табір, донька дуже захотіла і ми були не проти. Ми родина ВПО з міста Лисичанська, після того, що нам довелося пережити, ця поїздка була неймовірною, – не стримує захвату Вікторія, мама підопічної Карітасу Львів. – Поліна в захваті, це були неймовірні пригоди Європою до Італії. Донька дуже запам’ятала похід в гори, відвідування озера та багато іншого. Але найбільше їй запам’ятався День народження, який саме відбувся у таборі, привітання друзів та вихователів. Дуже вам дякуємо за казку для наших дітей!».
«Пам’ятаю, як втомлені, але незламні, ми стояли на кордоні в Польщу, які пригоди спіткали нас в Чехії, які веселі ми приїхали в Італію та насолоджувалися кожним днем. Ці цікаві екскурсії були просто неймовірні! – ділиться спогадами 14-річна Марія Шатковська із Києва. – Супроводжуючі були з нами в складні та веселі моменти життя, вони витримували наші недоречні питання і наш характер. Хочу подякувати всім дітям та вже друзям моїм з якими ми були одним цілим. Ця подорож тепер є частиною мого серця».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/