Вже майже чотири роки повномасштабної війни українські діти дорослішають в умовах постійної тривоги та невизначеності, і завдання дорослих – створювати безпечні середовища, а також бути для них підтримкою і опорою.
Безпечними дорослими для тисяч дітей у 2025 році були соціальні педагоги і працівники, психологи та аніматори дитячих проєктів програми “Освіта, формація та захист дітей” Карітасу України.
Команди дитячих центрів та Просторів дружніх до дитини, які працюють в місцевих організаціях Карітасу по всій країні, чітко бачать, що саме працює в ці часи для дітей, сімей і шкіл, а що потребує змін на системному рівні.
Тож 2025 рік став для програми роком фокусування, масштабування і переосмислення підходів: ми свідомо зосередилися на розширенні доступу дітей до безпечних просторів і психосоціальної підтримки, значно збільшили присутність програми у школах і громадах, а також поглибили співпрацю з Міністерством освіти і науки.
Керівниця програми Зоряна Лукавецька розповідає про ключові здобутки, пріоритети, виклики та наші орієнтири на майбутнє.
Які основні фокуси (пріоритети) у діяльності програми були у 2025 році?
У 2025 році ми мали дуже конкретний головний фокус: максимально забезпечити доступ дітей до безпечних просторів. Тобто збільшити кількість дитячих соціальних центрів, Просторів дружніх до дитини, кімнат психосоціального розвантаження “Простір Щастя” у школах – місць, де діти можуть отримати психосоціальну підтримку від фахівців, додаткову освітню допомогу, соціалізацію та спілкування з однолітками, налагодити нові соціальні зв’язки після вимушеного переміщення.
Це завдання нам вдалось виконати: станом на кінець 2025 року майже 80% активних місцевих організацій Карітас по Україні мають проекти для дітей та молоді.
39 дитячих соціальних центрів та Просторів дружніх до дитини продовжували працювати із дітьми як в стаціонарному, так і мобільному форматі в рамках проєктів «Готуємо дітей і молодь до майбутнього», «Процвітання крізь шторм», «Новий безпечний дім», «Комплексна підтримка постраждалих від війни громад», «Забезпечення повноцінного доступу до захисту та гігієни постраждалого від війни населення прифронтових районів України», «Ефективне усунення прогалин у сфері охорони здоров’я та розвитку простору дружнього до дітей» (CHANCE), «Порятунок і підтримка постраждалого від воєнних дій цивільного населення України» (PULSE), «ПДД в Бердичеві» та інших.
Це важливе досягнення для нас, яке засвідчує, що Карітас перейшов від окремих дещо розрізнених ініціатив для дітей до формування та масштабування єдиного стандарту допомоги дітям, який включає групову освітню, психологічну і соціальну роботу, а також індивідуальне вирішення проблем окремої родини, що впливають на безпеку та добробут дитини.
За 2025 рік нам вдалось поширити концепцію комплексної психосоціальної підтримки дітей, батьків та вчителів у освіті більше ніж удвічі, і на кінець року діяльність здійснювалась вже у 51 освітньому навчальному закладі шести областей – Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Одеській, Тернопільській та Хмельницькій (проєкти «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN) та «Стійкість і розвиток»).
На основі напрацьованого практичного досвіду цих двох проєктів ми сформували оновлену програму «Щасливі МИ», яка дає відповіді на основні питання щодо формування єдиної моделі допомоги у сфері психічного здоров’я у системі освіти України. Це комплексна, науково обґрунтована методика психосоціальної підтримки дітей, педагогів і батьків поєднує структуровану роботу з усіма основними групами учасників освітнього процесу, орієнтована на створення безпечного середовища, розвиток емоційної стійкості дітей і професійне навчання педагогічного персоналу.
Програма «Щасливі МИ» може слугувати методологічним і змістовним підґрунтям для розроблення та впровадження позитивних змін в системі освіти щодо охорони психічного здоров’я. Тож нашим другим фокусом 2025 року ми вбачали посилення взаємодії із державою, щоб наше бачення та плани були узгоджені та гармонували із національною політикою.
За минулий рік було зроблено багато адвокаційно-стратегічної роботи. Напрацьована та сформована офіційна позиція щодо прогалин в психологічній підтримці дітей та пропозиції щодо їх закриття. Вдалося налагодити співпрацю з Міністерством освіти і науки, представники Карітасу України були включені в робочу групу, яка напрацьовує стратегію розвитку психологічної служби в освіті.
Приємно відзначити те, що МОН цінує участь громадських організацій у підтримці освіти в часі війни, серед який Карітас. Ми на реальному досвіді показуємо, що саме потрібно школам для того, щоб психологічна служба максимально сприяла психологічному стану учнів та вчителів, які методики працюють, як обладнати фізичний простір, як підібрати підхід до батьків, які інструменти реально допомагають дітям та вчителям у стресових умовах. Ми не створюємо нової паралельної системи до державної освіти – ми намагаємося підсилити вже існуючу, привносячи інновації та кращі практики.
Третій фокус 2025 року – забезпечення «Права дитини зростати в сімейному оточенні», – знову ж таки відповідно до стратегії держави Карітас забезпечує роботу з дітьми позбавленими батьківського піклування та підтримку сімей в складних життєвих обставинах. Ми долучені до координаційних рад на локальному рівні, де команди працюють із сім’ями і дітьми в складних життєвих обставинах. Це не «один фахівець», а мультидисциплінарний підхід.
Також на національному рівні менеджерка проєкту «Готуємо дітей і молодь до майбутнього» Ірина Пухняк залучена до роботи Коаліції партнерів, яка створена Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Коаліція здійснює системну роботу над покращенням доступу до соціальних послуг для таких дітей та сімей, і загалом щодо реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки.
Які найбільш значимі зміни відбулися у діяльності програми у відповідь на виклики 2025?
Ми змінюємо підхід до роботи з дітьми на більш комплексний, у якому дитина стає центром системи, яка складається з сім’ї, школи, друзів та іншого оточення. Ми все частіше працюємо з батьками, вчителями та цілими класами, аби змінювати середовище в якому перебуває дитина, підсилювати його спроможність.
Вартим уваги стало те, що простори “Щасливі МИ” у школах стали сприятливою платформою для впровадження нових методів, які раніше не були настільки системними: дитячий “Парламент в дії”, шкільне соціальне підприємництво та фінансова грамотність. Особливості цих методів полягають у тому, що діти стають не «отримувачами допомоги», а суб’єктами: вони самі придумують і реалізують ідеї, які змінюють середовище у якому вони живуть і навчаються. Це не ігри та симуляційні вправи, а реальний практичний досвід, який навчає відповідальності, ініціативності, та готує до дорослого життя.
Робота з батьками і опікунами стала невід’ємною частиною психосоціальної підтримки в рамках наших проєктів. Ми організовуємо батьківські клуби, тренінги, консультації, спільні вікенди для дітей і батьків. Також налагоджений індивідуальний соціальний супровід, де сім’я включається в аналіз своєї ситуації та під супроводом наших спеціалісті робить реальні кроки до виходу з кризи.
Коли сім’ї потрібна глибша допомога – є підвищені ризики насильства чи небезпечних ситуацій, ризик порушення прав дитини або вже порушені права, коли потрібна цільова матеріальна підтримка і робота спеціалістів із захисту дітей – здійснюється індивідуальний супровід (кейс-менеджмент).
Які є найбільш значущі досягнення програми у 2025 році?
Мабуть перше, що хочеться відмітити це масштабування: на початку 2025 року в нас працювали 18 дитячих просторів у освітніх навчальних закладах Одеської, Тернопільської та Хмельницької областей. За рік нам вдалося відкрити в рамках проєкту «Стійкість і розвиток» ще 18 просторів у цих же областях, а також по проєкту «Зміцнюємо Україну зараз» (SUN) 15 просторів у міських та сільських школах Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей. Це великий поступ у співпраці із системою освіти і дуже відчутна відповідь на існуючу потребу.
Друге, це напрацювання методологічної бази. У 2025 році Карітас України розробив великий обсяг методичних матеріалів і програм разом низкою провідних університетів та інститутів. Зокрема, із залученням науковців від Києво-Могилянської Академії, Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, Католицького Університету у Фрайбурзі, Українського Католицького Університету.
Це практичні методики, які місцеві команди Карітасу одразу беруть в роботу. Таким чином ми доносимо наші напрацювання і до наукової спільноти, і демонструючи, як наші підходи на практиці впливають на дітей, а ще робимо інструменти доступними для інших організацій та фахівців, які працюють з бенефіціарами.
Третій вагомий поступ – нам вдалось підсилили команди дитячого напрямку спеціалізованими фахівцями («Готуємо дітей і молодь до майбутнього» і «Зміцнюємо Україну зараз»). Все частіше у дитячих просторах працюють логопеди, репетитори для надолуження освітніх втрат, кейсменеджери з питань захисту дітей із підтримкою спеціаліста із соціальної роботи та юристконсульти із захисту прав дітей.
Окремо варто наголосити, що у 2025 році ми тісно налагодили співпрацю із програмою Інклюзії. Вдалося залучити внутрішніх експертів та зовнішніх тренерів до навчання і професійної підтримки вчителів та соціальних працівників щодо особливостей роботи із дітьми із особливими освітніми потребами. Це, звичайно обмежено наявними фінансовими ресурсами діючих проєктів, але ми намагаємось не обмежуватись одним проєктом, а ділитись досвідом із тими фахівцями, в кого є відповідний запит.
І наостанок хочу згадати таборовий напрям, який став далеко не найменш вагомим здобутком Карітасу в 2025 році. Табори для дітей та сімей протягом багатьох років організовують місцеві Карітаси. Національний офіс Карітасу заохочує місцеві команди розвивати таку форму роботи, залучає додаткові ресурси, щоб діти, які проживають у найбільш атакованих регіонах, які прямо постраждали від наслідків війни, мали безтурботний відпочинок, розваги, а в деяких випадках повноцінну психологічну реабілітацію.
У 2025 році ми запустили програму психологічної реабілітації і відновлення в рамках проєкту «Під Парасолькою турботи»: це програма, яка поєднує відпочинок і структуровані психологічні сесії, а також містить широкий спектр заходів для заохочення до офлайн-спілкування, взаємодії із однолітками, міжрегіональному та міжкультурному обміну. Психологічне відновлення вдається забезпечити також завдяки поверненню нормальних дитячих ігор і живого контакту, якого багато із дітей-учасників табору не мали довгий час.
Цікавим досвідом також був проєкт «Зелена школа», в рамках якого нам вдалось поєднати офлайн відпочинок та відновлення із онлайн навчанням дітей протягом навчального семестру.
Які три основних виклики та три основні потреби ви бачите для програми у прийдешньому 2026 році?
Першим хочеться вказати на недостатність системного реагування на довготривалу кризу в Україні та зміщення фокусу допомоги в бік найбільш небезпечних зон.
З одного боку це виглядає досить логічно на фоні скорочення донорського фінансування, проте призводить до того, що підтримка постраждалих від війни людей відбувається нерівномірно, і люди, які переїхали, або планують переїхати в більш безпечні регіони не отримують достатньої допомоги у такий складний період.
Наслідком того, що західні регіони «випадають» з програм і проєктів, є випадки, коли сім’ї повертаються додому, де є небезпечно. Вони вчиняють так банально через те, що там мають власне житло і гуманітарку. Зрештою це означає, що діти залишаються в небезпеці фізичній та психологічній, позбавлені повноцінного навчання, а відтак ізольовані та без соціалізації.
З першим, пов’язаний і другий виклик – скорочення фінансування і «втома» системи в Україні та закордонних благодійників і партнерів. Нам важко забезпечити тривалість проєктів, які запускаємо. Особливо це складно зробити у випадку проєктів, які потребують багато інвестицій у навчання та зміну підходів.
Через неможливість забезпечення тривалого фінансування між проєктами утворюються розриви, що в свою чергу призводить до втрати команд та інфраструктури, особливо у випадках, коли центри орендують приміщення. Мова йде не тільки про профільних фахівців – психологів та соціальних працівників, це й адміністративний штат – директори, на яких лежить уся юридична відповідальність, підбір персоналу, налагодження і підтримка партнерств та комунікації із місцевою владою, громадами.
Коли проєкт закінчується, а через рік-півтора починається новий, процес запуску доводиться робити фактично із нуля: облаштовувати простір, наново навчати новий персонал, відновлювати партнерсва. Це забирає ресурс і знижує сталість послуг.
Тож, якщо говорити про виклики, які бачимо перед наму у 2026 році критично важливо зберегти сталість роботи того масштабування, яке було напрацьовано у школах, громадах та місцевих організаціях Карітасу.
На фоні постійних атак на цивільну інфраструктуру та житлові масиви, наших ресурсів все ще недостатньо, щоб забезпечити дітей та їхні сім’ї необхідною підтримкою. В зимово-весняний період – це потреба в теплому та безпечному місці, де є безперебійне енергопостачанні та опалення, а також базова вода та їжа. В умовах тривалих відключень електроенергії, водопостачання та тепла, школи переходять у дистанційний, або змішаний режим. Тож діти ризикують отримати значні прогалини у навчанні, а ще потреба залишається і лише зростає у психологічній підтримці – необхідно вчасно реагувати на нові травми та втрати, сімейні конфлікти та економічні проблеми.
Також ми прагнемо забезпечити стійкість для тих послуг та програм, які ми створили; розбудова середовища професійної підтримки для фахівців – супервізії, інтервізії та обміни досвідом, спільне обговорення складних випадків, формування експертного середовища, що не обмежується одним проєктом; а також гармонізація стандартів і підходів. Особлива задача із зірочкою – впровадити єдині стандарти та здійснити уніфікацію методик і практик таким чином, але не загубити індивідуальний підхід до дитини і сім’ї.
Якими є пріоритети програми на 2026 рік?
Для програми “Освіта, формація та захист дітей” в пріоритетах на 2026 рік на першому місці – це посилення співпраці і синергії. Особливо на фоні скорочення донорських коштів, ми маємо максимально використовувати ресурси, які вже є у діючих проєктах та загалом мережі організацій Карітасу.
Ми і надалі прагнемо поєднувати психосоціальний супровід, інклюзію, забезпечення сімей засобами до існування, соціальні та медичні послуги та інші наявні у Карітасу програми навколо найкращих інтересів дітей та їхніх родин.
В цьому ж напрямку ми будемо посилювати синхронізацію з державними політиками – з одного боку Карітас залучатиметься більш активно в відповідь на потреби, які вважаються пріоритетними на рівні держави, але разом із тим ми будемо підсвічувати ті потреби, які мають недостатньо уваги з боку держави, але не менш важливі для майбутнього українського суспільства. Ми продовжуємо роботу з МОН та Мінсоц і в цілому рух до того, щоб наші практичні рішення «з полів» ставали частиною ширших змін у системі соціальної політики, освіти та психологічної служби.
Третій пріоритет – стійкість: забезпечення підтримки дітей у кризовому стані, але також фінансування команд та функціонування дитячих просторів у фазі переходу від гуманітарного реагування до відновлення.
Коли в Україні нарешті настане мир, ми усвідомлюємо, що проблеми не зникнуть – повернення евакуйованих дітей-сиріт, повернення сімей, які не змогли повноцінно адаптуватись на новому місці, повернення ветеранів з фронту, зранених як фізично так і психологічно, даватимуться взнаки наслідки тривалих розлук та накопичені травми, тож нам потрібно бути готовими працювати і з новими викликами та, на можливо із значно меншими фінансовими ресурсами.
На процесі повернення вразливих категорій дітей та сімей (сироти із інтернатних закладів та сиротинців, які перебували в евакуації; діти з інвалідністю, сім’ї СЖО, тощо) нам вартує сфокусувати нашу увагу вже зараз.
Оскільки передумовами для безпечного повернення та успішної реінтеграцію є створення умов в Україні, які будуть сприятливі для всіх дітей в громадах. І подбати про їхню готовність прийняти евакуйованих дітей та надати їм необхідну підтримку та допомогу відповідно до їхніх потреб необхідно вже зараз.
Не менш важливо налагоджувати міжкордонну співпрацю із сусідніми країнами для координації та взаємопідтримки, щоб це повернення було максимально безболісним і без ризиків для дітей, які довго були поза домом.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати нашу діяльність з допомоги потребуючим – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/