Проєкт реабілітації для ветеранів в реабілітаційному центрі “Назарет”, працює за підтримки Карітасу України та Союзу українців в Австралії. Ми впевнені, що потрібно надавати допомогу не лише самому ветерану, але також і підтримувати його сім’ю, – після завершення реабілітації кожен повертається назад до родини.
“Дуже важко зробити цей перший крок, щоб попасти в центр. Люди серйозно потерпають від наслідків, відкладають лікування. З тим важче мені, коли я бачу, що людина може померти, що вона соціально деградує, руйнуються родини. Вони всі думають, от з якого понеділка це зміниться, але воно не міняється,” – розповідає Віктор Романчук, директор РЦ “Назарет”.
27-річний Антон, ветеран АТО, який зараз на 3 етапі реабілітації розповідає:
“Десь згадую і розумію, що я вчора з кимось прийшов до себе в квартиру, і зняв телевізор зі стіни. Я встав і зрозумів, що більше так продовжуватись не може”.
Найперший виклик це допомогти родині змотивувати людину пройти добровільну реабілітацію – каже Марина Потурай, координаторка проєктів РЦ “Назарет”.
“Перший етап це етап адаптації, людина приходить і навіть не до кінця усвідомлює, куди вона прийшла. І це такий період коли людина або одразу нас покидає, або навпаки їй все дуже подобається, вона щаслива, наче вже життя налагоджуються буквально за кілька тижнів,” – розповідає Назар Райтер, програмний директор РЦ “Назарет”.
“Тут забирають мобільні телефони. Це перше від чого у мене був шок – «мені обрізають зв’язок з зовнішнім світом». У мене спочатку думки були – та приїду, подивлюсь що до чого, а тоді налагоджу собі якісь схеми з наркотиками. А тут якісь люди взагалі незнайомі. Дуже мені складно було. Буквально день-два тут пробувши, та поспілкувавшись з хлопцями, я зрозумів, що тут все не так погано. Тут всі такі ж як я, тут є взаєморозуміння, підтримка,”- каже ветеран АТО, 28-річний Роман, випускник реабілітації.
Другий етап – це етап діагностики, у центрі визначають сфери життя пацієнтів, над якими треба попрацювати.
“Людина, яка приїжджає залежна, вона впевнена, в своїй деградації, що вони не можуть за себе подбати, подбати про побут. І цьому вони наново навчаються. В нас є господар дому, шеф кухні. Одна мама казала, давайте ми когось наймемо, щоб їсти готував, що ж вони там наготувати можуть? Але це важлива навичка вміти готувати, це потрібно в побуті. То навіщо ми будемо когось наймати? Є «посада» президента, який організовує роботу та слідкує за виконанням інших функцій. Служба безпеки, яка слідкує за дотриманням порядку. Таким чином кожен може спробувати себе в кожній ролі та отримати новий досвід,” – каже Назар Райдер.
“На даний момент ми надали допомогу 58 особам, серед яких як ветерани, так і члени їхніх родин, їхні дружини чи мами, які отримали від нас психологічну допомогу. Ми впевнені, що потрібно надавати допомогу не лише самому ветерану, але також і підтримувати його сім’ю, бо після завершення реабілітації кожен повертається назад до родини,”- каже Віктор Романчук, директор РЦ “Назарет”.
Важливий виклик – це супроводжувати і підтримувати сім’ї залежних: пояснити, чому реабілітація може тривати рік, що саме відбувається на реабілітації, як підтримувати узалежненого, як не підтримувати подальше вживання.
На третьому етапі починається робота над собою.
23-річна Марта зараз на 1 етапі реабілітації:
“Я не вірю в збіг обставин і я аналізувала як так сталось, що я досі жива і для мене це якийсь прояв вищої сили. Мене дуже підтримує спільнота, насправді. Не раз в кризових ситуаціях я зверталась до консультанта і завжди отримувала адекватний зворотній зв’язок”.
Пацієнти центру – це люди, які переважно брали безпосередню участь в бойових діях. Вони часто наче застрягають в часі, постійно повертаючись до одних і тих самих подій, котрі є справжнім тягарем. В таких ситуаціях потрібен хтось, хто буде сильнішим, хто зможе допомогти «нести» той тягар. Колиїм пропонують таку допомогу, тоді людина заново відкриває для себе радість і по-іншому проживає ті події. Тому ті, хто є в Назареті, або закінчив програму, завжди дякують, говорять, що навчились приймати свою ситуацію і пережити травмуючий досвід.
Фахівці центру кажуть, що найважливіше в їхній роботі – це прищепити залежним мотивацію до життя. Бо часто ті, хто приходить – вони наче і прийшли, але при цьому дуже зневірені. Це потребує багато ресурсу, щоб знову вселити їм віру в себе.
Головна мета проєкту – надати ветеранам та членам їх сім’ї комфортну, ефективну та безпечну соціальну підтримку та допомогти з адаптацію.
Долучайтесь до допомоги ветеранам: https://cutt.ly/aYCQktD
Раніше ми розповідали, як працює проєкт реабілітації та як він створювався.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/