Психолог Карітасу Кам’янське Лілія Литвиненко розповідає про деякі правила фінансового виховання дітей.
Уміння рахувати гроші не виникає просто так. Фінансову грамотність дітям потрібно прищеплювати: не тільки грати з ними в магазин, а й коментувати кожен похід за продуктами. Ніхто не народжується фінансовим генієм. І цьому не вчать в школі. Так само, як і не вчать елементарної гігієни.
Яким же чином і з якого віку вчити дитину поводитися з грошима?
Ось кілька правил фінансового виховання дітей для батьків:
1. Діти копіюють модель фінансової поведінки своїх батьків! Якщо у дорослих відсутня фінансова грамотність, то дитина, спостерігаючи за тим, що відбувається, вчиться спотвореній фінансово-рольовій поведінці. Наприклад, деякі спонтанно витрачають в магазині всі заощадження, а потім займають у друзів. Чи не найкращий варіант, коли всі гроші знаходяться у одного з батьків, а іншому доводиться випрошувати ту чи іншу суму на особисті потреби.
2. Діти зчитують модель поведінки з мультфільмів, кіно, комп’ютерних ігор. В іграх випадають монетки за певні дії, за проходження рівня гравці отримують винагороди … Звідси виникають думки: чому не помити посуд за гроші? Коли дитина робить дрібні послуги за винагороду, існує ризик, що в подальшому будь-яку допомогу вона буде переводити в гроші. Тому батьки повинні з нею поговорити – розкласти по поличках, на чому можна заробляти, а що слід робити все-таки безкорисливо.
3. Найкращий спосіб надати дитині фінансову грамотність – виділяти певну суму на особисті витрати. В Німеччині, наприклад, сума кишенькових грошей і періодичність виплат закріплена законодавчо. Німецька дитина у віці від 3 до 6 років отримує від батьків 50 євроцентів на тиждень, у віці 7 років їй видається від 1,5 до 2 євро, в 10 – до 12 євро, п’ятнадцятирічному підліткові видається до 20 євро на той же термін. За невиконання цих вимог батьки можуть бути оштрафовані. У нас це питання викликає багато точок зору. Та загальної схеми ні в кого немає. Потрібно розуміти, що просто видані гроші не забезпечують уміння ними розпоряджатися. Разом з грошима надаються знання, як цим засобом керуватися і навіщо вони взагалі потрібні.
4. Контролювати потрібно не видані гроші дитини, а стратегію її фінансової поведінки. Дитина не народжується фінансовим генієм. Для того, щоб дитина зрозуміла, що гроші – це обмежений ресурс, потрібно роз’яснити, чого ви очікуєте від неї: наприклад, дитина витратила всю суму, видану на неділю. Це означає, що у наступні дні прийдеться обійтися без грошей, бо це недільна зарплата. Також роз’яснити, що є потреби, а є забаганки і деякі забаганки потребують накопичення.
5. Дитина має право розпоряджатися фінансами за своїм розсудом. Батьки не повинні втручатися і вказувати дитині, що купувати. Є ризик втратити довіру. Ще один момент – така поведінка може призвести до перекосів, коли дитина стане дорослою і у неї буде своя сім’я. Між подружжям можливі конфлікти з приводу витрати грошей, буде прийнято заглядати в гаманець один одного. Інша справа, якщо ви хочете підказати, як розумніше розпланувати бюджет. Набагато важливіше те, що за думкою батьків коштує витрат.
6. Дітей важливо привчати купувати як корисні речі, так і заохочувати бажання на приємні подарунки. Людина, яка купує тільки необхідні продукти, речі, в якійсь мірі обмежена в фінансовому мисленні. Вона не може дозволити собі щось цікаве і приємне. Дуже часто буває, що батьки з маленькими дітьми заходять в магазин і кажуть, що грошей немає. Так формується ідея фінансової бідності. Найчастіше діти з таким набором переконань, ставши дорослими, живуть дуже скромно. Завдання батьків – шукати золоту середину, пояснювати, скільки грошей є, що потрібно купити, чому зараз слід придбати не іграшку, а іншу річ. Причому такі бесіди краще вести не в магазині, а вдома.
7. Гроші за гарне навчання або прибирання в квартирі – це шлях до егоїзму. Мати, на фоні «працюючої дитини» не отримує ж премію за приготований обід чи за вимитий посуд. Обов’язки дитини – це внесок в загальну сімейну справу. Така праця не повинна оцінюватися грошима.
8. Позичати гроші у дітей варто лише в крайньому випадку. Це краще робити не з потреби, а з метою навчання правилам фінансового обміну. Повертати взяту суму потрібно завжди. Це запорука чесних і довірливих відносин. А от на відсотки, які дитина намагається встановити покладатися небезпечно. Це загрожує тим, що вона стане вважати нормою паразитичну форму фінансових відносин.
9. Гра в «Монополію» не вчить, як розбагатіти, але надає загальні фінансові знання. Гра виникла в момент економічної кризи в США в 1930-х роках. На ринку товарів для розваг вона з’явилася аж ніяк не випадково. Людям потрібно було подарувати ілюзію, що будь-хто має можливість заробити величезні гроші. Виглядало це так: напівголодні родини вечорами всідалися за стіл, грали в «Монополію», повертаючи неіснуючим капіталом. Розбагатіти ж насправді вдавалося небагатьом любителям такого розваги. Як “тренажер” вона підходить для першого етапу здобуття фінансової грамотності, щоб закласти основи розуміння, як працює ринок, як оцінити вигідність тієї чи іншої угоди.
10. Привчайте дитину здоровим формам обміну. Якщо дитині не потрібні старі іграшки, можна стимулювати її продати іграшки через інтернет та купити потрібне. Це частина сучасної економіки.
11. Привчайте дитину до сімейного планування. Щоб навчити планувати, потрібна практика. Доручіть дитині сформувати бюджет на святковий вечір за обсягом грошей та кількістю гостей. Проконтролюйте, чи знає вона вартість продуктів. Участь дитини у приготуванні святкових страв робить їх набагато смачнішими і додає довіри у стосунки.
З грошовими питаннями ми стикаємося по кілька разів на день, але абсолютно не розуміємо, як стати фінансово спроможними. Мабуть, найважливішим навиком у фінансовій грамотності є дисципліна. Більше 90% людей у світі витрачають гроші бездумно. Розвиваючи дисципліну щодо фінансової поведінки у дітей, ми прирікаємо їх на фінансовий успіх