Цьогорічний День захисту дітей дуже відрізняється від попередніх, наші життя змінились, наші діти змінились, ми зазнали втрат, зіткнулись з горем. Змінилась і робота Карітасу з дітьми. Ми поспілкувались з нашими психологами та соціальними працівниками локальних осередків та розпитали, що за останніх три місяці було найскладнішим в роботі, що найбільше зворушує, а також про дієві вправи і техніки, які можуть допомогти дітям подолати стрес на адаптуватись до нових умов життя.
Катерина Ярова, соціальний педагог, Карітас Одеса
Найскладнішим було надавати підтримку дітям, чиї батьки зараз на фронті. Бо після розмови власні емоції переповнюють. Найбільш зворушливим було спілкування з дітьми на вокзалі, в часі коли вони приїжджали із зони бойових дій і очікували наступний потяг. Вони демонстрували неймовірну силу духу, щиру віру у перемогу, незважаючи на те, що вони бачили. Діти розповідали страшні історії і при цьому вони позитивно налаштовані і непохитні у своїй вірі. Це зворушує і надихає. Улюблена вправа “Долонька”. Необхідно для кожного пальця обрати орган відчуття. Далі визначити щось особливе і безпечне, що символізує кожне з п’яти цих відчуттів. Прописати і повісити на видне місце. В стані стресу потрібно підключати дихання і використовувати власну долоньку аби пригадати щось приємне і стишитись.
Тетяна Пшенична, психолог, Карітас Одеса
Найскладнішим було знайти особливий підхід до кожної дитини в умовах бойових дій та онлайн-навчання. Деякі діти стали більш замкненими, деякі більш агресивними або знервованими. І знайти підхід до кожного онлайн це задачка із зірочкою. А ще складно онлайн підтримувати батьків, бо за моїми спостереженнями дорослим ще складніше ніж дітям, рівень емоційної напруги в дорослих набагато вищий, вони самі собі забороняють показувати почуття при дітях і тим самим наражають себе на ще більшу небезпеку. Емоції накопичуються та погіршується не тільки емоційний стан дорослих, а і їхнє здоров’я та самопочуття. Тому для мене було дуже важливо підтримати усіх на індивідуальних заняттях та батьківських групах.
Зворушує солідарність людей загалом та наших бенефіціарів зокрема. Багато з тих, хто сам знаходиться у складних життєвих обставинах на тлі війни ринувся допомагати тим, хто ще в гірших умовах, втратив рідних, домівку, роботу. Багато наших батьків допомагають Карітас, як волонтери – пакують продуктові набори, розвантажують гуманітарну допомогу, збирають допомогу для армії.
Я маю додаткове профільне підвищення кваліфікації за спеціалізацією «Психологічна допомога в умовах НС», володію багатьма методами, способами та вправами для стабілізації та поліпшення емоційного стану. Однак найперші вправи яким я навчаю своїх клієнтів та які використовую сама це вправа на заспокоєння дихання та «Метелик».
Вікторія Жиленко, соціальний працівник, Карітас Полтава
Найскладніше було бачити сумних дітей, які приходили на заняття ,займалися ,але не було посмішки на обличчі. Зворушує та тішить те, що діти почали оживати, стають контактними, усміхненими та патріотичними. Для подолання тривоги є багато вправ, але коли ми спробували плести картини з дітьми, дві години була тиша, діти не могли відірватися від плетіння, кожен підбирав колір за внутрішнім бажанням, саме ситуація успіху, що в дітей все вдалося принесло їм задоволення
Тетяна Прядко, соціальний працівник, Карітас Полтава
Найскладнішим у роботі з дітьми було тримати себе у відповідному емоційному стані. А діти – молодці! Вони – тримаються і надихають нас триматися. Зворушує стійкість наших діток, їх мрії та безкомпромісна віра у краще! Найулюбленіша справа для зняття стресу – співати разом з дітьми. Це не тільки дихальна гімнастика, це якийсь глибинний український антистрес!
Уляна Коцеміра, психолог, Карітас Дрогобич
В роботі психолога під час заняття особливо складно було, коли якась дитина відкривалася та зі сльозами розказувала свою історію, хоча її і не запитували в цей момент. Навіть якщо це заняття було поверхневе, без терапевтичних технік та проходило у груповій формі. Всіх присутніх, чи то дорослих, чи дітей, дуже зачіпали почуті слова та переживання. На початку діти малювали лише війну, танки, військових, а також дуже часто зображували вбитих. До війни цього не було, ми не знали як правильно реагувати. Певний період діти переселенці постійно повторювали, що скучають і не було як їх заспокоїти, як зарадити. Найкраще виручала арт-терапія, а також рухливі ігри та будь-яка фізична активність. Діти дуже багато малювали та ліпили, щоб дати вихід емоціям.
Розалія Бродич, соціальний педагог, Карітас Дрогобич
Дуже важко було мотивувати дітей до навчання, переконати ставитися серйозно до виходу на онлайн уроки та дотримуватися графіку. Дітям складно зосередитися на навчанні, коли їхні думки повертаються до питань війни. Після сигналів повітряної тривоги та спусків в укриття важко було всіх заспокоїти та повертатися до запланованих занять. Нам у праці допомагала любов, терпіння та чуйність до потреб кожної дитини. Адже діти це відчували та горнулися до нас.
Уляна Приходько – соціальний працівник, Карітас Київ
Найбільшим викликом для нас стала безпекова складова під час проведення занять з дітьми. Випробуванням стала емоційна напруженість наших маленьких відвідувачів коли вони залишалися без батьків, а нам потрібно було створити атмосферу сприятливу для переключення групи від стресових подій. Дуже запам’яталася ситуація, коли до нас на заняття вперше привели дівчинку із зони активних бойових дій. Дитина помітно хвилювалася, боялася полишити маму, була переляканою. Вже під час творчого майстер-класу ми помітила, що дитина розслабилася та активно приєдналася до роботи. Коли мама побачила доньку після заняття, вона зі сльозами на очах сказала, що давно не бачила свою дитину такою щасливою, а дівчинка підтвердила її слова: «Це найкращий день мого життя!». Усвідомлення того, що наша діяльність допомагає дітям подолати наслідки страшних подій, надихає та надає сил. Для подолання стресу у дітей найчастіше використовуємо тілесно-орієнтовану релаксацію, особливо вона подобається середній віковій групі та підліткам.
Олена Качорок, соціальний працівник, Карітас Волинь
Найскладнішою була швидка зміна вікових груп протягом дня. Кожна година – інакша вікова група зі своїми актуальними питаннями, віковими потребами. Протягом першого місяця потрапляння під вплив розповідей про травматичні події, що пережили діти та їх батьки. Зворушували історії сімей що двічі за 8 років втрачали все під час бойових дій. Як це впливало на свідомість дорослих та дітей, як змінювались їх погляди, цінності та переконання.
Альона Хміляр, соціальний педагог, Карітас Броди
Найскладнішим було підібрати правильні слова для того, щоб висловити співчуття з приводу вимушеного переїзду дітей та залучити їх до активностей. Етап соціалізації дітей з числа ВПО не був тривалий, але в деяких спочатку відчувалась напруга, обережне ставлення діти були неговіркі. Зворушує те, як діти почали відкриватись в ході активностей. Ми багато говорили! Настільні ігри та метафоричні карти повернули їх в спогади про мирні часи і вони з теплотою згадували все найкраще.
Нам добре вдаються талант-шоу, де діти можуть проявити свої найкращі якості, почуватись вільно. Ми часто буваємо на природі і для подолання стресу ми кожного разу стараємося змінювати локацію проведення наших занять.
Галина Попик, психолог, Карітас Борислав
За ці три місяці найскладнішим було дати дітям відчуття безпеки, віру в те, що дорослі знають що потрібно робити і про них подбають. Зворушили їхнє сприйняття і відповіді на “складні” питання, бо вони не лише їх ставили, а й самі один одному намагались пояснити. Дітям, з якими мені довелося працювати, дуже полюбили пісок (особливо кінетичний). Будували “Безпечне місце”, “Місто моєї мрії” чи просто свої фантазії.
Святослава Липінська, соціальний педагог, Карітас-Івано-Франківськ
Часто доводилось докладати зусиль, щоб врегулювати атмосферу у групі коли діти розпочинали між собою розказувати свій досвід війни ( те що бачили/ що знають/ що пережили) таким чином наче міряючись у кого сильніше/болючіше/гучніше. Складним було спілкування з дітьми віком 5-7 років про втрати. Діти за цей час подорослішали… Особливої уваги потребували діти, батьки яких не пояснювали або уникали болючих розмов – то віднайти можливість підібрати слова на конкретні запитання дітей було складно але дієво, залучивши згодом і батьків.
Свого часу дуже зворушив коментар хлопчика: «Я прийшов малювати серцем». Зворушують слова, мрії дітей, їх віра в перемогу та щира зацікавленість в співпраці(між собою та дорослими, те, як діти самостійно, часто навіть несвідомо проявляли та програвали ситуації, які їх тривожили.
Вправа «Безпечне місце», «Чашка кави», «Метелик», «5-4-3-2-1», дихальні вправи. Дихальні практики теж чудово повертають концентрацію та спокій. Вправи з вільного малювання та ліплення.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/