Пані Анна живе на далекій околиці села, просто у лісі, у старому батьківському домі. Колись гамірний, її дім аж надто тихий – чоловік помер багато років тому, а два роки тому вона втратила і єдиного сина. Тільки і залишається, що дивитись на його портрет – жінці дуже самотньо. Великого господарства нема, тільки трошки городу, та і сил вже нема там поратись. Пані Анна дуже любить свята, але, відколи помер син, радість і свято нечасто приходять до її оселі. Хоч щотижня є і яскраві моменти – приходить Галина, соцпрацівниця Карітасу Коломия. Старенька вже її майже донькою вважає, адже це – її вікно у світ, її допомога, підтримка та милосердя. А зараз ще особливе свято – Галина принесла подарунок, продукти від фонду «Старенькі». Тепер будуть у пані Анни смаколики…
Щомісяця 80 літніх людей, якими опікується Карітас Коломия у рамках напрямку «Домашня опіка» та за підтримки Благодійного фонду «Старенькі» отримують продуктові набори. Це – результат спільного проекту фонду з Карітасом України. Така співпраця – не нова, спорадично різні місцеві представництва Карітасу отримували благодійні продуктові набори від «Стареньких». Але з початком війни співпраця стала більш системною – починаючи з квітня підопічні дев’яти локальних Карітасів – у Тернополі, Коломиї, Львові, Івано-Франківську, Бориславі, Житомирі, Полтаві, а також прифронтових Запоріжжі і Дніпрі – отримали продовольчі набори на загальну суму близько 2,2 млн грн і співпраця триває. Середня вартість набору зараз становить 400 грн, він містить продукти тривалого зберігання – крупи, олія, консерви, цукор, печиво – продукти такі необхідні і такі зараз дорогі для літніх людей.
Отримувачі допомоги – літні люди з особливо уразливих категорій, самотні, з невеликими пенсіями.
Пані Віра — підопічна «Домашньої опіки» Карітасу Борислава. Вісім років тому вона пережила складний інсульт, втратила мову, її паралізувало. Здавалось, це все. Але не у випадку цієї мужньої жінки. Вона разом з працівниками Карітасу, як тільки це стало можливим, розпочала реабілітацію, відновлювальну терапію, масажі, заняття на тренажері. Доля у жінки непроста – поховала чоловіка, сина, через хворобу не змогла повернутись до улюбленої роботи в лабораторії. Понад 40 років вона живе у Бориславі, приїхала до міста нафтовиків з Криму і жодного разу про це не пошкодувала.
Шкодує лише, що не вивчила добре українську мову. В помешканні жінки затишно, кожна річ має своє місце, вона намагається через силу поратись сама. Каже, мушу, щоб не злягти, щоб мати силу ходити і жити далі – хоча, щоб вийти з дому і поїхати до лікарні чи в інших справах треба допомога Карітасу. І завжди радіє спілкуванню з працівниками. Ось і цього разу вони завітали з допомогою від благодійного фонду “Старенькі”. Пані Віра зраділа і запросила всіх до кавування. Вона плаче, коли згадує рідних, які відійшли у вічність, коли говорить про війну. І радіє, що її пам’ятають…
Важливою особливістю спільного проєкту Карітасу і «Стареньких» є те, що він орієнтований на всіх потребуючих літнього віку – місцевих жителів і переселенців, постійних бенефіціарів проектів Карітасу і просто мешканців місцевих громад, особливо віддалених, куди не так часто добираються благодійники. Ось тільки цього місяця працівники Карітасу Борислав роздавали продуктові набори у Бориславській та Східницькій територіальних громадах, Карітас Коломия – у Коломийській і Кутській ТГ, Карітас Івано-Франківськ – у Галицькій ТГ. 500 продуктових наборів вже розфасували волонтери Карітасу Донецьк у Дніпрі – частина допомоги буде роздана на Карітасу, а ще частину доставлять у громади області. Багато потребуючих і у Карітасі Запоріжжя, де зараз немало переселенців з окупованих територій. За цей час соціальні працівники познайомилися із багатьма бабусями і дідусями, кожен має свою цікаву історію життя. Одна із них – пані Любомира…
Двічі у житті пані Любомирі довелося стати вимушеною переселенкою. Маленькою дівчинкою, разом із сім’єю її примусово переселили з Львівської області до Криму. Вийшовши заміж, жінка переїхала до Київської області, де прожила довгих 33 роки та виростила трьох дітей. Після смерті чоловіка, старший син забрав матір до Оріхова Запорізької області, де її застала війна. І хоча доводилося сидіти у підвалі, ховаючись від обстрілів, але покидати домівку не хотіла, чекала на перемогу. Але, коли до сусіднього будинку прилетів снаряд – рішення про те, що треба їхати таки назріло. Зараз жінка знаходиться у Запоріжжі у шелтері та чекає на операцію, адже стара дитяча травма селезінки спровокувала ускладнення. Операція потребує коштів, тому пакунок із продуктами був для Любомири, за її словами «як бальзам на душу, приємно що допомагаєте таким як я».
Спільний проєкт триває і найближчим часом ще більше стареньких отримають таку потрібну допомогу. А ще – змогу поспілкуватись, розповісти цікаві історії свого життя, які ми завжди слухаємо.
Адже час на добро завжди є. Пам’ятаймо, що наші старенькі зараз дуже потребують підтримки!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати наші благодійні проекти – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/