Карітас України та його місцеві організації реалізують 16 проєктів в рамках програми «Освіта, формація та захист дітей» для всіх вікових груп – від найменших до підлітків. Це понад 152 тисяч дітей та молоді по всій Україні, станом на червень 2024 року. В кожному проєкті Карітасу зараз є діти, які мають тата на війні, або очікують його з полону чи навіть навіки втратили.
Серед 3000 батьків та опікунів долучених до дитячих проєктів є родини загиблих Героїв, зниклих безвісти, сімей військовослужбовців та ветеранів. Є вони також серед 5000 педагогів та інших фахівців учасників освітнього процесу в понад 50 громадах, де працює Карітас.
Розуміючи нові виклики та запити спеціалісти осередків Карітасу постійно змінюють свої підходи до роботи із вразливими категоріями бенефіціарів. І є ініціативи на які варто рівнятись.
Карітас Тернопіль вже двічі організував дводенні ретріти для родин загиблих Героїв, зниклих безвісти, сімей військовослужбовців та ветеранів у особливому місці – Зарваниці – перлині духовності Тернопільщини. Логічним продовженням ретритів став також п’ятиденний літній табір для 40 дітей з цих родин.
З нагоди Дня батька, який в Україні щороку відзначають в третю неділю червня, та зі щирою вдячністю до татусів цих родин, завдяки яким ми живемо у вільній країні, розповідаємо детальніше про організацію ретрітів для родин загиблих Героїв, зниклих безвісти, сімей військовослужбовців та ветеранів.
Ідея проведення таких заходів у працівників Карітасу Тернопіль виникла ще у 2023 році.
«Багато дітей, які відвідують наш простір, саме з таких родин. Тож це на поверхні та прямо перед очима. Але, якщо у Тернополі ці сім’ї ще мають підтримку, то в громадах вони з бідою сам на сам. Тому ми вирішили, що потрібно зробити такий волонтерський проєкт та охопити не лише тих, які є в місті, а хоча б раз на квартал організовувати його на рівні області», – розповідає менеджерка проєктів Карітасу Тернопіль Аліна Муц.
Перший відновлювальний ретрит для дітей та інших членів родин загиблих Героїв, зниклих безвісти, сімей військовослужбовців та ветеранів вдалось організувати у лютому 2024 року. Кошти на його проведення збирали у декілька етапів.
В січні Карітас Тернопіль вже вп’яте проводив акцію Стрітенська свічка. Завдяки ярмаркам, майстер-класам, різним активностям, які проводились в рамках акції у публічних місцях та навчальних закладах, організації вдалось залучити понад 90 000 грн. «Кошти, які приносить Стрітенська свічка, завжди спрямовуються на соціальні потреби, тож цього року їх вирішили направити на ретріти для таких родин», – уточнює Аліна Муц.
Долучились до організації ретриту також вихованці проєкту «Діти та війна». Щороку напередодні Різдва та Нового року ці діти та підлітки відвідують з колядою партнерів та благодійників організації. У такий спосіб вони фандрейзять кошти на проведення літніх таборів чи інших розважальних активностей. У 2024 році їхньою метою було зібрати кошти на підтримку родин військовослужбовців. Діти змогли наколядувати 40 000 грн.
Паралельно з пошуком коштів Карітас Тернопіль розпочав підготовку до організації ретриту. До команди, на волонтерських засадах, долучились спеціалісти різних напрямків роботи: дорослі та дитячі психологи, соціальні працівники і педагоги дитячих проектів та юрист.
До підготовки також долучилась психологиня Наталя Гесюк, яка має досвід роботи в ДСНС, а з 2014 року працює з родинами військових. «Ми запросили її на наші збори, аби вона дала нам невеликий інструктаж та рекомендації по тому, як себе поводити з цими людьми, адже це для нас нова категорія бенефіціарів. Вона змогла гарно пояснити те, наскільки ці люди чутливі та вразливі, як тонко вони відчувають фальш та настільки не хочуть жалості. З ними необхідно бути щирими та відчувати їх і їхні потреби», – розповідає представниця Карітасу Тернопіль.
«Ми розробили програму, створили реєстраційну форму і опублікували оголошення, але ніхто не реєструвався, – пригадує Аліна Муц. – Виявилось, що знайти людей, які довіряться нам і візьмуть в цьому участь, вкрай непросто. Аби достукатись до таких родин, аби вони змогли нам повірити і поїхати у Зарваницю, ми налагодили співпрацю з громадськими ветеранськими організаціями, зокрема, громадською організацією «Рух ветеранів Лановеччини». У цих людей дуже багато зневіри та розчарувань, тож тільки, коли порадив «свій своєму», це спрацювало і викликало довіру».
Обидва ретріти, які вже відбулись, зібрали на віднову по 30 дорослих та дітей. Карітас Тернопіль мав на меті охопити всіх представників таких родин: дітей, дружин, матерів, бабусь, дідусів і, звісно, ветеранів.
«Рівень особистого горя у них дуже різний, тому дорослих учасників ретриту ми ділили на окремі групи, – розповідає психологиня Оксана Козак. – Окремо ті, у кого рідні загинули; окремо ті, чиї рідні в полоні чи зникли безвісти, і окремо родини діючих військовослужбовців та ветеранів. З останніми робота була направлена на підтримку, щоб вони вчилися відрефлексовувати свій власний психологічний стан і таким чином допомагати рідним, які зараз воюють. З тими, хто пережив втрату, ми працювали над пошуком внутрішніх та зовнішніх ресурсів і акумулюванням їх, щоб мати змогу жити далі та опікуватись дітьми».
Поки батьки спілкувались із психологами, аби набути нових навичок підтримки себе і зрозуміли самоцінність, діти грали в ігри, проходили квести та відвідували цікаві заняття. Найбільше їм сподобався квест, де кожна команда мала свою назву, свій маршрутний лист і завдання. Команду – переможницю нагородили медалями та подарунками.
«Ці діти дуже травмовані, але вони все ж діти, – зазначає психологиня Оксана Козак. – Вони досить швидко пішли на контакт і активно долучались до всього запропонованого. Бувало, що когось із них тригерили якісь певні моменти, вони згадували, наприклад, тата і починали плакати, тож фахівцям треба було вчасно відреагувати. Системної психотерапії з ними, звісно, ніхто не проводив, це були радше підтримуючі розмови».
До речі, локацію для дітей зробили неподалік, але окремо від дорослих. Організатори розуміли, що матерям, дружинам і бабусям вкрай необхідно відпочити від цієї опікунської ролі та відновити свій внутрішній ресурс, а інколи навіть побути наодинці.
«У заходах ретриту була добровільна. Якщо людина не хотіла, чи їй щось не сподобалось чи не підійшло, то вона могла не прийти, або вийти, – уточнює психологиня. – Ми намагались в першу чергу показати їм, що вони перебувають у безпечному місці та підтримуючому середовищі, а тоді вже налаштовували їх на працю».
Одним із об’єднуючих заходів ретриту був майстер-клас із виготовлення вервиць, які згодом, під час Богослужіння, змогли освятити. «Ми придумали це для того, аби всі учасники повзаємодіяли і познайомились, – розповідає Аліна Муц. – Натомість це виявилось дуже терапевтичним заняттям для них. Учасниці вкладали такі глибокі сенси в ці вироби, що деколи аж стресували, коли не все вдавалось одразу і гарно. А коли вже тримали в руках готові, то розповідали про свій найкращий варіант для застосування цього оберегу – хтось хотів передати сину чи чоловіку на фронт, хтось молитись з вервечкою на могилі, чи в церкві, аби залишився живий».
До речі, один із головних «проколів» організаторів пов’язаний саме із вервичкою. Аліна Муц уточнює, що програма кожного наступного ретриту трішки змінюється. І після першого, і після другого, який провели у травні 2024 року, команда влаштовувала собі своєрідну сесію lessons learned, щоб покращити майбутній захід.
«Ми аналізували на що потрібно виділити більше часу, яку конкретну потребу чи запит треба задовільнити, над чим варто попрацювати, щоб виникало менше непорозумінь, – розповідає Аліна Муц. – Так от другий ретрит ми розпочали із екскурсії по Зарваниці, бо під час першого одразу всадовили людей за вервиці, а виявилося, що більшість ніколи там не бували і хотіли б побачити де з’явилася Мати Божа».
На другому ретріті також був присутній отець-духівник. Він постійно перебував у каплиці, а організатори повідомляли учасникам, що за потреби вони можуть звертатися до священика, посповідатись або просто поговорити.
Також протягом всього часу на ретритах присутня юристка-консультантка. До теж було багато звернень, оскільки в своїй місцевості люди часто не мають доступу до таких спеціалістів. Кілька родин спеціалістка взяла під свій супровід, в подальшому зв’язувалась з ними додатково та за потреби перенаправляла до інших колег чи фахівців.
У фіналі ретриту діти підготували для батьків сюрприз – танець «Україна єдина». А ще подарували батькам ангеликів-захисників, які виготовляли власноруч. Діти створили також спільну картину з цінностями, учасники ретриту доповнили її – паперовими крилами ангелів. Згодом усі присутні побачили на картині таку важливу цитату для кожного: «А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся.»
Карітас Тернопіль планує і надалі проводити такі зустрічі для родин: військовослужбовців, загиблих Героїв, тих, хто в полоні та зник безвісти.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проєкт – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/