Карітас України завершив проект «Надання гуманітарної допомоги та забезпечення базових потреб вразливому населенню, на яке вплинула пандемія COVID-19 в Україні», який реалізовувався у 13 локаціях на базі денних соціальних центрів Карітасу.
Провадження проекту допомогло сім’ям із дітьми подолати економічну скруту, спричинену впровадженням карантинних обмежень, сприяло соціальній згуртованості та доступу до ресурсів та засобів забезпечення базових потреб потребуючих сімей із дітьми. Засоби індивідуального захисту допоможуть знизити смертність та розповсюдження вірусу.
Близько 300 сімей та 500 дітей, в тому числі і діти які під час карантину повернулись до своїх родин з інтернатних закладів, протягом 3-х місяців отримували гуманітарну допомогу та соціальну підтримку для забезпечення базових потреб, та подолання наслідків пандемії COVID-19.
Нашими психологами та соціальними працівниками було надано понад 200 консультацій для людей які постраждали від пандемії COVID -19.
Загалом, фахівцями Карітасу було опрацьовано біля 1000 звернень людей, які потребували допомоги, але місцеві організації через брак ресурсів не змогли надати допомогу.
Як допоміг проект:
Історія з Івано-Франківська
Дружина Василя померла в 2014 році залишивши 4 дітей. Двоє старших синів перебувають в місцях позбавлення волі, двоє молодших – Микола 12р. та Андрій 14р. проживають з батьком. Батько не працює, має тимчасові заробітки та отримує пенсію по втраті годувальника, зловживає алкоголем. Тому і не зміг забезпечити дітям належних умов проживання і виховання, через що діти перебували в Печеніжинській школі-інтернаті.
На час карантину діти були повернуті додому, де не має належних умов проживання, всюди антисанітарія. Хата занедбана, дуже брудно, сплять просто на матрацах без постільної білизни. Діти не самостійні, залежать від чужої думки, мінімізують свої потреби, не мають життєвих перспектив, вони звикли до всього готового в інтернаті, дуже невибагливі, режиму дня як такого нема, особливих обов’язків теж. Батько вбачає свої обов’язки тільки в тому, щоб якось нагодувати дітей на старій, вкритій шаром бруду кухні, і дуже критично ставиться до візитів соціальних служб.
Проте працівники програми розказали йому про можливості отримання допомоги, щоб пережити важкий період карантину. Батько замислився про свій вклад і свою відповідальність та можливість допомоги громади та інших організацій.
Історія з Хмельницького
Ще однією історією з нами поділилась одинока мати, яка сама виховує двох синів підлітків – пані Аліна з с. Антонівці, Ярмолинецького району Хмельницької області. Чоловік її покинув у пологовому відділенні, коли почув діагноз новонародженого сина Олега – ДЦП. Жінка сподівалась, що народивши здорову дитину, батько повернеться в сім`ю. Та народження сина Михайлика, якого вона назвала на честь батька так і не допомогло зберегти сім`ю.
«Мені дуже важко самій виховувати хлопців. Особливо тепер під час пандемії коронавірусу просто опускаються руки. Дякувати Богу в один чудовий день до нас завітали працівники Карітасу Хмельницький разом з місцевою соціальною службою. З першого погляду було зрозуміло, що милосердя для них це не пусті слова. Велике дякую їм за надану допомогу, за гігієнічні засоби, канцтовари та продуктові набори, які я не в змозі придбати. Цінне саме спілкування та підтримка, що надихає впевнено дивитись в перед і з посмішкою іти далі по життю попри всі негаразди!», – ділиться своїми враженнями пані Аліна.
Історія з Борислава
Це багатодітна сім’я, у якій зростає 5 діток. Четверо з них живуть та навчаються в інтернатному закладі, так як умови проживання є незадовільними та невідповідними для дітей. Найстарша дівчинка навчається в п’ятому класі, наймолодшій 2 рочки.
Спочатку пані Оля з чоловіком, дітьми та своєю мамою проживала в однокімнатній квартирі в спальному районі міста Борислава. Та коли уже зовсім стало тісно (в сім’ї 8 осіб), вони продали цю квартиру та купили стареньку хатину на околиці міста, яка теж складалася з кімнатки та кухні з метою добудувати ще дві кімнати для дітей.
Жінка не має постійного працевлаштування, підробляє на місцевій птахофабриці. Чоловік теж підробляє час від часу на будівництві. Спільними зусиллями за накопичені кошти батьки добудували одну велику кімнату, в якій планують облаштувати ігровий та навчальний куточок та встановити двох’ярусні ліжка для діток.
На даний час всі перебувають в одній невеличкій кімнаті. Четверо старших діток сплять в двох’ярусному ліжку по двоє. Найменша дівчинка спить з батьками. Опалюють своє помешкання та готують їжу на старій кухні, яка є єдиним джерелом тепла в будинку. Дітки не мають умов ні для навчання, ні для відпочинку. Відсутня вода та каналізація. Воду набирають з колодязя, туалет на вулиці.
Від Карітасу сім’я ще із жовтня 2018 року отримувала допомогу у вигляді вживаного одягу, засобів особистої гігієни, канцелярії.
Цьогоріч сім’я була включена в список бенефіціарів проекту та отримала продукти харчування, миючі засоби, канцелярію та портфелик в рамках акції «Шкільний портфелик».
Та, як зазначила мама дітей, пані Оля, потреби сім’ї значно більші аніж та допомога, яка була передбачена проектом. Тому вони просили допомоги будівельними матеріалами, ліжечками, столами, стільцями. Можливо, якщо б їм допомогти цими речами, діток заберуть з інтернатного закладу і вони зростатимуть у сім’ї, щоденно відчуваючи любов, тепло, турботу найрідніших.
Таких життєвих історій зі словами вдячності є дуже багато. Всі вони свідчать про те, що наша робота є важливою і такою необхідною. Завдяки працівникам Карітасу у їхнє непросте життя також прийшла радість, спокій та віра в добро!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/