В березні Карітас Київ провів вже восьму Школу інтелектуального розвитку «Філософсько-психологічна школа».
В мальовничому м. Брюховичі в Реколекційному Центрі «Світлиця» зібралося більше 50 учасників з різних куточків країни.
За час карантину люди відчули наскільки важливе живе спілкування, живі обійми та розмова за горнятком кави.
Провести виїзну Школу в час пандемії – це великий виклик, бо потрібно було максимально врахувати всі ризики. Кожна Школа – особлива. Спікери та учасники створюють незабутню атмосферу, діляться найглибшими переживаннями та відкриттями.
Ця Школа – ковток свіжого повітря в важкий час карантину. Тривога і страх все більше посилюються в суспільстві. Вкрай важливо було зібратися разом і підтримати один одного, щоб мати сили жити далі та нести добро, надію та світло оточуючим.
Цього разу з нами були вже постійні наші спікери – О.Філоненко та А.Дробович, а також доєдналися нові – І.Козловський, Б.Тихолоз, У.Долиняк, А.Дресвянніков та о.Полікарп Марцелюк. Деяки спікери доєдналися онлайн – А.Ахутін та о.О.Чумаков. І неймовірно прекрасні, активні, дуже креативні, дружні та розумні студенти!
Як завжди, дуже насичена програма, різноманітні теми, методи та підходи нікого не залишили байдужими. Кожен міг знайти те, що подобається та відгукується. Душевні спілкування та гарячі дискусії продовжувалися і за стінами лекторію., часом далеко за північ. І не дивно, бо теми, які піднімалися були вельми актуальними.
Антон Дробович говорив про небезпеку інструменталізації історії та історичний наратив «здорового» суспільства. Дуже важливо, що Антон є не лише теоретиком, але максимально робить все залежне від нього на посаді Голови Інституту національної пам’яті, щоб українська історична пам’ять була максимально правдивою та чесною.
Олесандр Філоненко показував важливість уяви в нашому житті, дружби, діалогу та спільноти. З великою любов’ю, мудрістю, яскравим гумором, влучними прикладами, метафорами та доброзичливістю Олександр втілював на практиці уроки дружби, спілкуючись зі студентами, вислуховуючи кожного, підтримуючи та розділяючи довгі години розмови.
Ігор Козловський на власному прикладі навчав важливості виховувати екзистенційний інтелект, вести усвідомлене сенсовне життя, нести добро серед зла, не втрачати надію в часи відчаю та випробувань. Він розказав свою історію полону, казав, що саме в кризі питання сенсу нашого існування стають глибшими і вимагають відповіді настільки ж глибокої, як і сама криза. Комфорт нікого не розвиває, ми розвиваємося лише в дискомфорті. Разом з І.Козловським ми вчилися нестандартно мислити та приймати рішення.
О.Чекаль показував красу та сенс мистецтва шрифта, це було ціле таїнство посвяти в розуміння зашифрованих кодів культури, ми мандрували різними країннами, епохами, культурами та релігіями.
Уляна Долиняк провела нас шляхами аналізу колективної травми та її зцілення. Кожен учасник міг прослідкувати вплив травми поколінь у власному житті. Ця важка тема подавалася дуже професійно та обережно. І не дивно, бо Уляна – практик, що займається з дітьми з важкими долями.
Богдан Тихолоз занурив слухачів в контекст української літератури. Дуже яскраві з гострим гумором та влучні приклади викладача легко сприймалися та запам’ятовувалися. Студенти відкривали та перевідкривали для себе українську літературну спадщину по-новому, вона стала для кожного живою та сучасною.
Вельми вдячні Анатолію Ахутіну, що ділився глибинами мудрості на основі діалога Платона «Алківіад». Він акцентував увагу на тому, щоб знати свої кордони, щоб не видавати своє незнання за знання. Людині важливо створювати себе – створювати Людину в собі так відповідально, як створюють вироби мистецтва. Найголовніше мистецтво в житті – витворити в собі Гідну Людину. Багато говорив про свободу, політику, державу, суспільство. Лекцію можна розбивати на цитати і над кожною медитувати місяцами. Античні тексти живі та актуальні сьогодні, як ніколи.
о.О.Чумаков вводив слухачів в філософію Ф.Достоєвського на основі роману «Записки з підпілля», показуючи темну ліцемірну сторону людства, занурюючи в історично-культурний контекст роману та шукаючи відповіді на незручні питання.
О.Полікарп провів нас життям митрополита Андрея Шептицького. Життя митрополита – гідний приклад для наслідування. Допомагала розкрити біографічні деталі Андрея виставка, яку люб’язно надав Український інститут національної пам’яті, де були представлені на банерах не лише світлини, але й важливі документи, що стосувалися життя митрополита.
А ще ми брали участь в екзистенційному театрі, через гру приміряли на себе різні ролі та вчилися створювати спільну історію.
Великим подарунком був приїзд до нас акторів з театру імпровізації, вони подарували нам незабутній вечір імпровізаційної гри та яскраві емоції. А ще зробили майстер-клас по імпровізації для всіх бажаючих.
Березнева погода нам також принесла багато радості та сніжно-сонячні дні і студенти не лише гуляли казковим лісом, але й виліпили бюст Платона)).
Ось, що говорять самі учасники Школи:
«Чудова школа. Нічого подібного не зустрічала. Школа, яка надихає рухатись вперед, відкриває нове та зміцнює бажання навчатися»
«Школу – ЖДЕШЬ! То о чем говорили внутри этой “школьной” недели, встречи с людьми – старыми и новыми знакомыми, и, главное, со спикерами – это то о чем ДУМАЕШЬ следующие полгода (а то и больше). Школа – это ВСЕГДА высокий уровень отношений и затрагиваемых тем!»
«Не так часто становишься участником событий или встреч о которых можно сказать: «Да, в моей жизни остались те же кучи проблем, но У МЕНЯ ПОЯВИЛИСЬ СИЛЫ И УВЕРЕННОСТЬ, что я смогу, я СПРАВЛЮСЬ».
«Коли запитують про нашу філософську школу, мені замало слів, щоб передати те, що там відбувається та її вплив. Кожного разу хочеться відповісти: «Приходьте та подивіться, відчуйте, проживіть самі!». Бо як можна описати любов, дружбу, повноту життя словами? Це треба лише особисто прожити. Спілкуватися з дійсно Великими людьми, легендами сучасності, жити цілий тиждень разом, ділити трапези та прогулянки в лісі – це безцінно. Це значить не просто слухати лекції, а безпосередньо навчатися у Майстрів, дати шанс собі загорітися тим, чим горять вони, доторкнутися до життя, яке варто наслідувати. Для мене це завжди Велика спільна Подія. Ці зустрічі точно змінюють.
Оте знайоме «ніколи не будеш, як раніше» – тут абсолютно підходить. Бо є шанс зупинитися і чесно подивитися на себе, проаналізувати, подивитися собі в душу і запитати: «Хто я? Куди йду? Що я можу хороше, добре та красиве принести в цей світ?» та Зустрітися з чимось більшим, з більшими сенсами, глибшими питаннями, щоб разом з мудрецями прямувати шляхом пушуку відповідей.
Школа – це зупинка серед буденності, вона не дозволяє далі продовжувати ігнорувати важливе. Це виклик. Не завжди і не кожному легко та безболісно це дається. Але безумовно воно того варте!» – Говорить координаторка проекту «Долаючи розломи в громадах», Яна Рожнятовська
«Миротворчий проект у нас в БФ «Карітас-Київ» діє вже четвертий рік. І четвертий рік у нас проходить
«Філософсько-психологічна школа». За цей час ми охопили дуже багато людей різних вікових груп, соціальних статусів, політичних та релігійних переконань, жителів різних регіонів та, навіть, країн. Таке охоплення ще й забезпечують відкриті відео лекцій зі Школи на ютуб каналі Біла Кава / Белый Кофе
Школа – це діалоговий майданчик, де люди можуть в невимушеній атмосфері почути один одного. Саме цього часто не вистачає сьогодні – за інформаційним тиском та шумом побачити живу людину перед собою, а не коментар в фейсбуці чи ідеологію, та спробувати зрозуміти думку, страхи та надії Іншого. Дуже тішить, що люди зацікавлені в такому форматі. Наш час – час дефіциту Людяності і, не дивлячись на розвинені технології, дуже не вистачає відкритого, щирого спілкування.
«Саме такий формат, як Школа, на нашу думку найкраще сприяє порозумінню в суспільстві. Дякуємо всім, хто робить можливим існування Філософської школи сьогодні!», – коментує о.Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://caritas.ua/donate/